Робочий час

138. Вкажіть, що з переліченого є видом робочого часу:

а) шестиденний робочий тиждень;
б) скорочений робочий час;
в) ненормований робочий день;
г) підсумований облік робочого часу

139.Порядок розподілу норми робочого часу протягом відповідного календарного періоду

– це:
а) робочий час;
б) робочий тиждень;
в) режим робочого часу;
г) графік робочого часу.

140. Скорочена тривалість робочого часу встановлюється для:

а) неповнолітніх;
б) вагітних жінок;
в) жінок, які мають 3 та більше дітей;
г) працівників, які є членами профспілкового комітету підприємства, установи,
організації.

141. Неповним робочим часом вважається:

а) праця почергово у першу та другу зміну протягом двох днів підряд
б) поділ робочого дня на частини з тим, щоб загальна тривалість не перевищувала
встановленої максимальної тривалості робочого дня;
в) час, коли працівник поєднує роботу з навчанням;
г) скорочення тривалості робочого дня та кількості робочих днів протягом тижня.

142. Ненормований робочий день – це особливий режим робочого часу:

а) протягом якого працівник виконує обумовлену трудовим договором роботу понад
встановлену норму робочого часу з метою відвернення громадського або стихійного лиха,
виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;
б) протягом якого працівник перебуває у відрядженні понад обумовлену тривалість;
в) який застосовується до працівників, які працюють на умовах неповного робочого дня;
г) при якому міра праці визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також колом
обов’язків і навантаженням.

143. Неповний робочий час встановлюється:

а) за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації
підприємства;
б) виключно у випадках, передбачених законами;
в) за угодою між працівником і роботодавцем;
г) при укладенні колективного договору на підприємстві.

144. Роботодавець зобов’язаний встановити неповний робочий час на прохання:

а) осіб передпенсійного віку;
б) жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину з інвалідністю;
в) працівників, які працюють з ненормованим режимом роботи;
г) особи, яка не має необхідного досвіду роботи на відповідній посаді.
145. На роботах з особливими умовами і характером праці в порядку і у випадках,
передбачених законодавством, робочий день може бути поділений на частини з тією
умовою, щоб загальна тривалість роботи:
а) була не більше 42 годин;
б) не перевищувала встановленої тривалості робочого дня;
в) дорівнювала тривалості одного дня відпустки;
г) не перевищувала тривалості двох змін підряд.

146. Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників, крім тих,
яким вже встановлено КЗпП України скорочену тривалість робочого часу, скорочується
на одну годину при:
а) п’ятиденному робочому тижні;
б) п’ятиденному та шестиденному робочому тижні;
в) підсумованому обліку робочого часу;
г) залученні до надурочних робіт.

147. Залучення осіб з інвалідністю до надурочних робіт:

а) можливе лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям;
б) не допускається;
в) не допускається без згоди органу місцевого самоврядування;
г) не допускається без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

148. Така форма організації праці, за якою для деяких категорій працівників
встановлюється режим праці з саморегулюванням часу початку, закінчення та тривалості
робочого часу впродовж робочого дня визначається як:
а) вахтовий метод організації робіт;
б) ненормований режим роботи;
в) гнучкий режим робочого часу;
г) поєднання неповного робочого дня та неповного робочого тижня.

149. До робіт, що виконуються вахтовим методом, забороняється залучати:

а) осіб, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці;
б) молодих спеціалістів;
в) жінок, які мають дітей віком від 6 до 14 років;
г) осіб, які мають медичні протипоказання до виконання робіт вахтовим методом.

150. Підсумований облік робочого часу запроваджується на підприємстві:

а) роботодавцем;
б) рішенням загальних зборів трудового колективу;
в) на вимогу працівника;
г) роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової
організації.

151. Підприємства і організації можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого

часу, ніж 40 годин на тиждень:
а) на підставі рішення органів місцевого самоврядування;
б) за висновками Державної служби з питань праці;
в) при укладенні колективного договору;
г) за рішенням виборного органу первинної профспілкової організації.

152. При роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни):

а) дорівнює половині часу денної зміни;
б) скорочується на одну годину;
в) скорочується на дві години;
г) не повинна перевищувати подвійної тривалості попередньої зміни.

153. Робота на умовах неповного робочого часу оплачується:

а) у підвищеному розмірі;
б) як за повний робочий час;
в) пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку;
г) з розрахунку не менше двох третіх середнього заробітку працівника.

154. Гнучкий режим робочого часу встановлюється:

а) за угодою між працівником та виборним органом первинної профспілкової організації;
б) колективним договором для працівників, які працюють на роботах із нервово-
емоційним навантаженням;
в) за угодою між працівником і роботодавцем;
г) рішенням первинної профспілкової організації.

155. Дозвіл на проведення надурочних робіт надається:

а) органами місцевого самоврядування;
б) територіальними управліннями Державної служби з питань праці;
в) виборними органами первинної профспілкової організації;
г) загальними зборами трудового колективу.
-органами нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства

156. Надурочні роботи, як правило:

а) не допускаються;
б) забороняються;
в) дозволяються;
г) не оплачуються.

157. Ненормований робочий день не застосовується для працівників зайнятих на роботі:

а) з неповним робочим днем;
б) зі змінним графіком;
в) в сільському господарстві;
г) з підсумованим обліком робочого часу.

Час відпочинку
158. Тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути :
а) не менш ніж 42 години;
б) не менш 40 годин;
в) не менш 36 годин;
г) не менш 30 годин.

159. Щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період у
випадках:
а) настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами;
б) несвоєчасної виплати власником заробітної плати за час щорічної відпустки;
в) тимчасової непрацездатності;
г) виконання працівником державних або громадських обов’язків.

160. З якою метою надаються творчі відпустки?

а) для завершення написання дипломної роботи;
б) для вступу у вищий навчальний заклад;
в) для написання підручника;
г) для проходження виробничої практики.

161. Які з перелічених тверджень про перерву для відпочинку та харчування не

відповідають трудовому законодавству України?
а) перерва зараховується до робочого часу;
б) працівники можуть використовувати час перерви на свій розсуд;
в) початок і завершення перерви визначається правилами внутрішнього трудового
розпорядку;
г) перерва не включається в робочий час.

162. Відкликання працівника з щорічної відпустки допускається:

а) за погодженням з державною інспекцією праці;
б) лише у зимовий період року;
в) для відвернення простою;
г) у випадку, коли тривалість щорічної основної відпустки є більшою, ніж 24 календарних
дня.

163. Який період зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну
відпустку?
а) час роботи працівника за сумісництвом;
б) час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних
відділеннях професійно-технічних навчальних закладів;
в) час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими
умовами і за особливий характер праці;
г) час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу
роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

164. Яких працівників заборонено залучати до роботи у вихідні дні?

а) тимчасових працівників;
б) працівників, що навчаються;
в) жінок, що мають дітей віком до шести років;
г) батьків, які виховують дітей без матері.

165. Які з перелічених днів не є святковими днями відповідно до КЗпП України?

а) 7 січня – Різдво Христове;
б) 8 березня – Міжнародний жіночий день;
в) 8 травня – День матері;
г) 28 червня – День Конституції України.

166. Як компенсується робота у вихідний день?

а) наданням додаткових днів до щорічної основної відпустки;
б) грошовою оплатою у потрійному розмірі;
в) оплатою у грошовій формі у подвійному розмірі;
г) наданням пільг у професійному зростанні працівника.

167. У випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний
день:
а) переноситься на наступний день після святкового або неробочого дня;
б) долучається до щорічної основної відпустки;
в) переноситься на інший період за погодженням з профспілкою;
г) не переноситься.

168. Який нормативно-правовий акт України встановлює державні гарантії права на

відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення
працездатності, зміцнення здоров’я, а також для виховання дітей, задоволення власних
життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи?
а) Конституція України;
б) Закон України «Про відпустки»;
в) Трудовий кодекс України;
г) Закон України «Про час відпочинку».

169. Час, що знаходиться поза межами робочого часу і протягом якого працівник є
вільним від виконання трудових обов’язків, у КЗпП України називається:
а)вільним від роботи часом;
б) неробочим часом;
в) часом відпочинку;
г) відпочинковим часом.

170. Відпустки поділяються на такі:

а) основні та додаткові;
б) подовжені та мінімальні;
в) основні та тривалі;
г) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творча, основна.

171. Перерва для відпочинку і харчування повинна надаватись, як правило, через:

а) три години після початку роботи;
б) чотири години після початку роботи;
в) п'ять годин після початку роботи;
г) шість годин після початку роботи.

172. Особам віком до вісімнадцяти років надається щорічна основна відпустка тривалістю:
а) 14 календарних днів;
б) 21 календарний день;
в) 24 календарних дні;
г) 31 календарний день.

Оплата праці. Гарантійні і компенсаційні виплати

173.Оплата праці це:

а) система відносин органів державної влади та місцевого самоврядування, роботодавців,
організацій роботодавців, об`єднань роботодавців або їх представницьких органів,
професійних спілок, об`єднань професійних спілок або їх представницьких органів та
працівників по організації оплати праці на державному, галузевому, регіональному рівнях,
а також на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності;
б) система відносин роботодавця, організацій роботодавців, об`єднань роботодавців або їх
представницьких органів по організації оплати праці на державному, галузевому,
регіональному рівнях, а також на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від
форм власності;
в) система відносин професійних спілок, об`єднань професійних спілок або їх
представницьких органів по організації оплати праці на державному, галузевому,
регіональному рівнях, а також на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від
форм власності;
г) система відносин органів державної влади та місцевого самоврядування по організації
оплати праці на державному, галузевому, регіональному рівнях, а також на підприємствах,
в установах, організаціях незалежно від форм власності;

174. Заробітна плата – це:

а) грошова виплата, обчислена відповідно до закону, яку за трудовим договором
роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу;
б) винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором
роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу;
в) допомога, обчислена відповідно до закону, яку за трудовим договором роботодавець
виплачує працівникові за виконану ним роботу;
г) заохочувальна виплата, обчислена відповідно до закону, яку за трудовим договором
роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу;

175. Методи правового регулювання оплати праці:

а) загальний та спеціальний;
б) державний та договірний;
в) загальний та особливий;
г) загальний та договірний;

176. Мінімальна заробітна плата це:

а) встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником
місячну (годинну) норму праці;
б) встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником денну
норму праці;
в) встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником
тижневу норму праці;
г) встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за двомісячну норму праці;

177. Індексація заробітної плати це:

а) встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами механізм підвищення
грошових доходів громадян, що дає можливість частково або повністю відшкодувати їм
подорожчання споживчих товарів і послуг;
б) встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами механізм підвищення
грошових доходів громадян, що дає можливість відшкодувати їм подорожчання
споживчих товарів і послуг;
в) встановлений локальними нормативно-правовими актами механізм підвищення
грошових доходів громадян, що дає можливість відшкодувати їм подорожчання
споживчих товарів і послуг;
г) встановлений місцевими правилами механізм підвищення грошових доходів громадян,
що дає можливість відшкодувати їм подорожчання споживчих товарів і послуг;

178. Тарифна система оплати праці це:

а) сукупність нормативних актів, що приймаються в централізованому та локальному
порядку та забезпечують диференціацію оплати праці;
б) сукупність нормативних актів, що приймаються в централізованому та локальному
порядку та забезпечують диференціацію оплати праці залежно від складності праці, умов
праці, характеру та значення праці;
в) сукупність нормативних актів, що приймаються в локальному порядку та забезпечують
диференціацію оплати праці залежно від складності праці, умов праці, характеру та
значення праці;
г) сукупність нормативних актів, які забезпечують диференціацію оплати праці залежно
від складності праці, умов праці, характеру та значення праці;

179. Основними елементами тарифної системи є:

а) тарифні сітки, тарифні ставки, конкретний розмір заробітної плати;
б) схеми посадових окладів, професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики),
конкретний розмір заробітної плати;
в) тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, професійні стандарти
(кваліфікаційні характеристики);
г) тарифні сітки, схеми посадових окладів, професійні стандарти (кваліфікаційні
характеристики), конкретний розмір заробітної плати;

180. Нормування праці – це:

а) розроблення та встановлення у порядку, передбаченому законодавством, обґрунтованих
нормативів і норм праці для даного трудового процесу та певних виробничих умов;
б) розроблення та встановлення роботодавцем нормативів і норм праці для даного
трудового процесу та певних виробничих умов;
в) розроблення та встановлення профспілковим органом нормативів і норм праці для
даного трудового процесу та певних виробничих умов;
г) розроблення та встановлення трудовим колективом підприємства, установи, організації
нормативів і норм праці для даного трудового процесу та певних виробничих умов;

181. Залежно від одиниці вимірювання праці розрізняють наступні види норм праці:
а) норма часу, норма відпочинку, норма оплати праці, норма робочої середи; б) норма
часу, норма виробітку, норма обслуговування, норма (норматив) чисельності;
в) норма часу, норма заробітної плати, норма індексації заробітної плати, норма охорони
праці;
г) норма часу, норма виробітку, норма робочої середи, норма індексації заробітної плати;

182. Запровадження, заміна і перегляд норм праці провадиться:

а) власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом
первинної профспілкової організації (профспілковим представником);
б) власником або уповноваженим ним органом за погодженням з трудовим колективом;
в) власником або уповноваженим ним органом особисто;
г) власником або уповноваженим ним органом за погодженням з органами державної
влади та місцевого самоврядування;

183. Система оплати праці це:

а) сукупність правил, які визначають співвідношення між кінцевим результатом роботи та
мірою оплати праці;
б) сукупність правил, які визначають співвідношення між конкретним розміром заробітної
плати працівника та кількістю днів, відпрацьованих за один місяць;
в) сукупність правил, які визначають співвідношення між мірою праці і мірою винагороди
працівника;
г) сукупність правил, які визначають співвідношення між його заробітною платою за
останні шість місяців та кількістю робочих днів, відпрацьованих за два місяці;

184. Які існують основні системи оплати праці:

а) почасова та відрядна;
б) головна та додаткова;
в) загальна та індивідуальна;
г) головна та відрядна;
185. Залежно від способу відпрацьованого часу почасова система оплати праці
поділяється на:
а) погодинну, добову, поденну;
б) погодинну, поденну, помісячну;
в) погодинну, поденну, добову;
г) добову, поденну, помісячну;

186. Праця при відхиленні від нормальних умов праці оплачується в таких випадках:
а) при виконанні робіт різної кваліфікації; при суміщенні професій і виконанні обов`язків
тимчасово відсутнього працівника; при виконанні роботи в надурочний час, у нічні,
вихідні і святкові дні; при невиконанні норм виробітку, при виготовленні бракованої
продукції; при простої;
б) при виконанні робіт різної кваліфікації; при виконанні роботи в надурочний час, у
нічні, вихідні і святкові дні; при невиконанні норм виробітку, при виготовленні
бракованої продукції; при простої;
в) при виконанні робіт різної кваліфікації; звільненні; при виконанні роботи в надурочний
час, у нічні, вихідні і святкові дні; при невиконанні норм виробітку, при виготовленні
бракованої продукції; при простої;
г) при виконанні робіт різної кваліфікації; при суміщенні професій і виконанні обов`язків
тимчасово відсутнього працівника; при виконанні роботи в надурочний час, у нічні,
вихідні і святкові дні; при виготовленні бракованої продукції; при простої; при
притягненні працівника до матеріальної відповідальності;

187. Обчислення середньої заробітної плати це:

а) порядок визначення заробітної плати, яка виплачується працівнику у випадках,
передбачених у трудовому договорі або контракті;
б) порядок визначення заробітної плати, яка виплачується працівнику у випадках,
передбачених законодавством, а також обчислюється для вихідної допомоги та інших
виплат;
в) порядок визначення заробітної плати, яка виплачується працівнику тільки для вихідної
допомоги та при наданні творчої відпустки;
г) порядок визначення заробітної плати, яка виплачується працівнику тільки при
направленні його у службове відрядження та при наданні щорічної відпустки;

188. Гарантійні виплати – це:

а) грошові виплати за час, коли працівник не виконує трудових обов`язків з передбачених
законодавством поважних причин;
б) грошові виплати, які виплачуються працівникам, котрі використовують особисті
інструменти під час виконання трудових обов`язків, за їх зношування;
в) грошові виплати, які виплачуються працівникам при переведенні на іншу роботу;
г) грошові виплати, які виплачуються працівникам при звільненні за власним бажанням;

189. Випадки гарантійних виплат працівникам:

а) при звільненні за власним бажанням, при наданні щорічної відпустки, при наданні
соціальної відпустки, при переміщенні;
б) на час виконання державних або громадських обов`язків, на час підвищення
кваліфікації, при обстеженні в медичному закладі, для працівників, які є донорами; для
винахідників і раціоналізаторів, за простій не з вини працівника та ін.
в) при звільненні за власним бажанням, при наданні щорічної відпустки, за участь в
колективних переговорах і підготовці проекту колективного договору чи угоди, при
роботі за сумісництвом, при заміщенні тимчасово відсутнього працівника;
г) при укладенні контракту, при роботі у нічний час, при виконанні роботи в надурочний
час, при роботі за сумісництвом, при оплаті робіт різної кваліфікації, при оплаті праці за
суміщення професій (посад), при виконанні обов`язків тимчасово відсутнього працівника;

190. Компенсаційні виплати – це:

а) грошові виплати, що здійснюються у передбачених законом випадках для
відшкодування працівникам додаткових витрат, яких вони зазнали у зв`язку з виконанням
трудових обов`язків;
б) грошові виплати, що здійснюються на розсуд роботодавця працівникам для
відшкодування їм додаткових витрат, яких вони зазнали у зв`язку з виконанням трудових
обов`язків;
в) грошові виплати, що здійснюються на вимогу виборного органу первинної
профспілкової організації (профспілкового представника) або іншого уповноваженого
органу трудового колективу працівникам для відшкодування їм додаткових витрат, яких
вони зазнали у зв`язку з виконанням трудових обов`язків;
г) грошові виплати, що здійснюються по рекомендації трудового колективу підприємства,
установи, організації для відшкодування їм додаткових витрат, яких вони зазнали у
зв`язку з виконанням трудових обов`язків;

191. Види компенсаційних виплат, встановлених законодавством:

а) при укладенні контракту, при роботі у нічний час, при виконанні роботи в надурочний
час, при роботі за сумісництвом, при оплаті робіт різної кваліфікації, при оплаті праці за
суміщення професій (посад), при виконанні обов`язків тимчасово відсутнього працівника;
б) при звільненні за власним бажанням, при наданні щорічної відпустки, за участь в
колективних переговорах і підготовці проекту колективного договору чи угоди, при
роботі за сумісництвом, при заміщенні тимчасово відсутнього працівника;
в) при відрядженні, при переїзді на роботу в іншу місцевість, за зношення інструментів,
що належать працівникам, за використання особистих легкових автомобілів для
службових поїздок, за невиданий спеціальний одяг і спеціальне взуття;
г) при оплаті часу вимушеного прогулу незаконно звільненого працівника при його
поновленні на роботі, при затримці виконання рішення про поновлення працівника на
роботі, виплати незалежним посередникам, членам примирних комісій і трудового
арбітражу за час роботи в примирних органах.

Професійний розвиток працівників

192.До основних функцій професійного розвитку працівників НЕ належить:

а) освітня;
б) економічна;
в) інноваційна;
г) захисна.

193.Процедура оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і

посадовим обов'язкам, проведення оцінки їх професійного рівня, називається:
а) перевіркою працівників;
б) атестацією працівників;
в) випробувальним строком;
г) підвищенням кваліфікації.

194.Категорії працівників, які підлягають атестації, та періодичність її проведення

визначаються, за загальним правилом:
а) колективним договором підприємства;
б) наказом (розпорядженням) керівника;
в) рішенням професійної спілки;
г) угодою працівника і роботодавця.

195.Атестація працівників проводиться не частіше, ніж:

а) один раз на два роки;
б) один раз на три роки;
в) один раз на чотири роки;
г) один раз на п’ять років.

196.Професійне навчання працівників НЕ МОЖЕ бути:

а) курсовим та індивідуальним;
б) формальним і неформальним;
в) очним і дистанційним;
г) обов’язковим і факультативним.

197.Роботодавець має забезпечити підвищення кваліфікації працівників, як правило, не

рідше, ніж:
а) один раз на два роки;
б) один раз на чотири роки;
в) один раз на п'ять років;
г) один раз на три роки.

198.Положення про проведення атестації, склад атестаційної комісії, графік проведення

атестації затверджуються рішенням:
а) роботодавця;
б) професійної спілки;
в) трудового колективу;
г) атестаційної комісії.

199.Атестації підлягають:
а) вагітні жінки;
б) працівники-сумісники;
в) неповнолітні особи;
г) керівні працівники.

200.У разі прийняття рішення про невідповідність працівника займаній посаді атестаційна
комісія НЕ може рекомендувати роботодавцеві:
а) перевести працівника за його згодою на іншу посаду;
б) направити працівника на професійне навчання;
в) звільнити працівника із займаної посади;*
г) направити працівника на повторну атестацію.

201. Фінансування професійного розвитку працівників здійснюється:

а) роботодавцем за рахунок власних коштів;
б) працівником за рахунок власних коштів;
в) за рахунок коштів інших фізичних чи юридичних осіб;
г) усі варіанти відповідей правильні.

Охорона праці
202. Дія Закону України «Про охорону праці» поширюються на:
а) всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують
найману працю;
б) всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують
найману працю, та на всіх працюючих;
в) всіх юридичних осіб та самозайнятих осіб, які відповідно до законодавства
використовують найману працю;
г) всіх юридичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю,
та на всіх працюючих.

203. Роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та
про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які
ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і
компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного
договору:
а) під час укладання трудового договору;
б) у разі, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я;
в)при зміні істотних умов праці;
г) під час розірвання трудового договору.

204. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного

добору, допускаються особи за наявності:
а) висновку лікарсько-консультативної комісії;
б)довідки медико-соціальної експертної комісії;
в)висновку психофізіологічної експертизи;
г) довідки медичного закладу про попередній психіатричний огляд.

205. За період простою з причин відмови працівника від дорученої роботи, якщо
створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які
його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля, за ним зберігається:
а) не менше 2\3 середнього заробітку;
б) заробіток у розмірі передбаченому колективним договором;
в) робоче місце;
г) середній заробіток.

206. У разі розірвання трудового договору з ініціативи працівника з причин невиконання

роботодавцем законодавства про охорону праці або недодержання умов колективного
договору з цих питань, працівникові виплачується вихідна допомога:
а) в розмірі, передбаченому колективним договором;
б) в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного
заробітку;
в) в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше середньомісячного
заробітку;
г) в розмірі прожиткового мінімуму, що встановлений на дату звільнення.

207. Протягом дії трудового договору з працівником, зайнятим на роботах з важкими та

шкідливими умовами праці, роботодавець повинен, письмово інформувати його про зміни
виробничих умов та розмірів пільг і компенсацій, з урахуванням тих, що надаються йому
додатково:
а)не пізніш як за 2 тижні;
б) не пізніш як за місяць;
в) не пізніш як за 2 місяці;
г) не пізніш як за 4 місяці.

208. На кого покладається обов’язок організовувати утримання (забезпечення

працездатності та належного гігієнічного стану) засобів індивідуального захисту,
безоплатно наданих працівникам:
а) на працівника;
б) на службу охорони праці;
в) на роботодавця;
г) на профспілкову організацію, членом якої є працівник.

209. Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я

або у разі смерті працівника, здійснюється:
а)місцевими органами державної виконавчої влади;
б) роботодавцем;
в) Пенсійним фондом України;
г) Фондом соціального страхування України.

210. На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець відповідно до

типового положення, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці:
а) створює службу охорони праці;
б) запроваджує посаду інженера з охорони праці;
в) запроваджує посаду уповноваженого з питань охорони праці;
г) створює відділ охорони праці.

211. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на

виробництві або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) та
середня заробітна плата:
а)на період чотирьох місяців;
б) на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати
професійної працездатності;
в) на період одного року;
г) на період, що визначається за домовленістю сторін.

212. Організація проведення медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах,

роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у
професійному доборі, щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року
забезпечується:
а) Фондом соціального страхування України;
б) медичними установами;
в) профспілковими організаціями;
г) роботодавцем.

213. Працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду,

роботодавець зобов'язаний в установленому законом порядку:
а)відсторонити від роботи без збереження заробітної плати;
б) звільнити з роботи;
в) перевести на іншу роботу;
г) відсторонити від роботи із збереженням заробітної плати.
214. Навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим
від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії проводиться з
працівниками за рахунок:
а)Державної служби України з питань праці;
б)профспілкових організацій;
в) роботодавця;
г) Фонду соціального страхування України.

215. За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються

на:
а)вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий;
б) вступний, первинний та періодичний;
в) первинний, поточний та періодичний
г) попередній, наступний, позаплановий та цільовий.

216. Самостійне виконання працівником професійних обов’язків на робочому місці під

наглядом досвідченого працівника з обов’язковим проходженням протиаварійного і
протипожежного тренувань називається:
а)стажування;
б) випробування;
в) дублювання;
г) практика.

217. Організація розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних

захворювань і аварій на виробництві відповідно до положення, що затверджується
Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок
покладається на:
а) органи Національної поліції України;
б) органи Державної служби України з питань праці;
в) первинну профспілкову організацію, що діє на підприємстві;
г) роботодавця.

218. Нещасні випадки із смертельними наслідками, групові нещасні випадки, випадки

смерті працівників під час виконання ними трудових (посадових) обов’язків; гострі
професійні захворювання (отруєння), що призвели до тяжких чи смертельних наслідків:
а) підлягають особливому розслідуванню;
б) підлягають спеціальному розслідуванню;
в) підлягають надзвичайному розслідуванню;
г) підлягають винятковому розслідуванню.

219. За результатами розслідування нещасного випадку та/або гострого професійного

захворювання (отруєння) комісія з розслідування має скласти:
а) екстрене повідомлення;
б) акт за формою Н-1;
в) акт за формою Н-5;
г) акт у довільній формі.

220. Нормативно-правові акти з охорони праці переглядаються в міру впровадження

досягнень науки і техніки, що сприяють поліпшенню безпеки, гігієни праці та
виробничого середовища, але не рідше:
а) одного разу на рік;
б) одного разу на три роки;
в) одного разу на п’ять років;
г) одного разу на десять років.

221. До чиїх повноважень належить притягнення до відповідальності порушників правил і

норм техніки безпеки та охорони праці або застосування заохочень до сумлінних
працівників?
а) комісії з охорони праці первинної профспілкової організації підприємства, установи,
організації;
б) служби охорони праці підприємства, установи, організації;
в) керівника підприємства, установи, організації;
г) посадової особи Державної служби України з питань праці.

Особливості правового регулювання праці окремих категорій осіб

222.Застосування праці жінок забороняється:

а) на роботах із нешкідливими або безпечними умовами праці;
б) на роботах по санітарному та побутовому обслуговуванню на підприємствах по
видобутку підземних корисних копалин;
в) на важких і підземних роботах;
г) заборона не встановлюється.

223. Зниження норм виробітку, норм обслуговування або переведення на іншу роботу, яка
є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, здійснюється для:
а) всіх жінок;
б) жінок, які мають дітей віком до 14 років;
в) жінок, які мають двох і більше дітей віком до 15 років;
г) вагітних жінок відповідно до медичного висновку.

224.Жінкам, що мають дітей віком до півтора року, перерви для годування дитини:
а) надаються в межах загальної перерви для відпочинку і харчування;
б) не надаються;
в) надаються та включаються в робочий час, але не оплачуються;
г) надаються та включаються в робочий час, оплачуються за середнім заробітком.

225.Залучення до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні, а також
направлення у відрядження не допускається для:
а) вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до 3 років;
б) вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до 14 років;
в) жінок, які мають двох і більше дітей віком до 15 років;
г) всіх жінок без винятку.

226.Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох (шести) років,
одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з
інвалідністю з ініціативи роботодавця не допускається, крім випадків:
а) скорочення чисельності або штату працівників;
б) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок
недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної
роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування
допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає
доступу до державної таємниці;
в) вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника,
встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до
компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування
заходів громадського впливу;
г) змін в організації виробництва і праці, що обумовили ліквідацію (банкрутство)
підприємства, установи, організації.

227.На період працевлаштування вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох
(шести) років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або
дитини з інвалідністю у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового
договору за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше:
а) одного місяця;
б) двох місяців;
в) трьох місяців;
г) шести місяців.

228.Усі особи молодше вісімнадцяти років приймаються на роботу лише:

а) за згодою батьків або осіб, що їх замінюють;
б) за згодою районної (міської) служби у справах дітей;
в) за згодою виборного органу первинної профспілкової організації;
г) після проходження попереднього медичного огляду.

229.Залучення працівників молодше вісімнадцяти років до нічних, надурочних робіт і

робіт у вихідні дні можливе:
а) за згодою самого неповнолітнього;
б) за згодою батьків, усиновителів і піклувальників неповнолітнього;
в) за згодою районної (міської) служби у справах дітей;
г) взагалі забороняється.

230.Батьки, усиновителі і піклувальники неповнолітнього, а також державні органи та

службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про
працю, мають право вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім у випадку:
а) власних переконань про необхідність припинення трудових відносин;
б) коли продовження його чинності загрожує здоров’ю неповнолітнього або порушує його
законні інтереси;
в) незгоди керівництва закладу освіти, в якому навчається неповнолітній, на продовження
трудової діяльності;
г) не мають такого права.

231.Звільнення працівників молодше вісімнадцяти років з ініціативи роботодавця, крім

додержання загального порядку звільнення, допускається:
а) тільки за згодою виборного органу первинної профспілкової організації;
б) тільки за згодою батьків, усиновителів і піклувальників неповнолітнього;
в) тільки за згодою районної (міської) служби у справах дітей;
г) тільки за згодою державних органів та службових осіб, на яких покладено нагляд і
контроль за додержанням законодавства про працю.

232.Працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною

формами навчання, для відвідування установчих занять, виконання лабораторних робіт і
складання заліків та іспитів роботодавець оплачує один раз на рік проїзд до місця
знаходження навчального закладу і назад у розмірі ________ вартості проїзду (вставити
пропущене слово):
а) 25 %;
б) 50 %;
в) 75 %;
г) 100 %.

233.Особою з інвалідністю є:
а) особа зі зниженою працездатністю;
б) особа, яка втратила працездатність у зв’язку з нещасним випадком;
в) особа зі стійким розладом функцій організму;
г) особа, яка не має змоги працювати через стан здоров’я.

234.Інвалідність як міра втрати здоров’я визначається шляхом обстеження:

а) в медичних закладах загального профілю;
б) в медичних закладах спеціалізованого профілю;
в) лікарсько-консультаційною комісією лікувальної установи за місцем проживання або
роботи працівника;
г) в органах медико-соціальної експертизи.

235.Для роботодавців з кількістю працівників понад 25 осіб установлюється норматив

робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі:
а) 1 робочого місця;
б) 1 % середньооблікової чисельності штатних працівників;
в) 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників;
г) 5 % середньооблікової чисельності штатних працівників.

236.Залучення осіб з інвалідністю до надурочних робіт і робіт у нічний час можливе:

а) за їх згодою та за умови, що це не суперечить рекомендаціям МСЕК;
б) за згодою виборного органу первинної профспілкової організації відповідно до
рекомендацій МСЕК;
в) з дозволу МСЕК і державних органів та службових осіб, на яких покладено нагляд і
контроль за додержанням законодавства про працю;
г) взагалі заборонено.

Дисципліна праці

237. Трудова дисципліна як багатозначне поняття включає дисципліну:

а) робочого часу;
б) технологічну;
в) трудового колективу;
г) працівника.

238. Строк застосування дисциплінарного стягнення не пізніше:

а) 1 місяця з дня виявлення проступку;
б) 2 місяці з дня виявлення проступку;
в) 3 місяці з дня вчинення проступку;
г) 3 місяця з дня виявлення проступку.

239. За кожне порушення трудової дисципліни можуть застосовуватися:

а) тільки одне дисциплінарне стягнення;
б) два і більше дисциплінарних стягнень;
в) дисциплінарне стягнення та заходи дисциплінарного впливу;
г) будь-які види дисциплінарного чи громадського впливу;

240. Внутрішній трудовий розпорядок регулюється:

а) трудовим договором;
б) правилами внутрішнього трудового розпорядку;
в) статутом підприємства, установи, організації;
г) актами органів місцевого самоврядування.

241. Правила внутрішнього трудового розпорядку затверджуються:

а) трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і
виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника);
б) трудовим колективом за погодженням з власником або уповноваженим ним органом;
в) трудовими колективами та власником або уповноваженим ним органом за поданням
виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника);
г) трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу.

242. До дисциплінарних стягнень у загальній дисциплінарній відповідальності

відноситься:
а) зауваження;
б) догана;
в) переведення на нижчеоплачувану роботу на строк до трьох місяців або зміщення на
нижчу посаду на той же строк;
г) товариське зауваження.

243. Який строк має сплинути для того, щоб працівник вважався таким, що не має
дисциплінарного стягнення:
а) 6 місяців з дня накладення;
б) 1 рік з дня накладення;
в) 1 місяць з дня накладення;
г) 3 місяці з дня накладення.

244. Дисциплінарне стягнення застосовується в строки не пізніше:

а) одного місяця з дня виявлення проступку;
б) двох тижнів з дня виявлення проступку;
в) трьох місяців з дня вчинення проступку;
г) двох місяців з дня виявлення проступку.

245. Загальна дисциплінарна відповідальність застосовується:

а) за нормами Кодексу законів про працю України;
б) за статутами про дисципліну;
в) за колективним договором;
г) за правилами внутрішнього трудового розпорядку.

246. Громадські стягнення за порушення трудової дисципліни застосовуються :

а) трудовим колективом;
б) радою трудового колективу;
в) профспілкою;
г) громадською організацією.

247. За один дисциплінарний проступок можна застосувати:

а) одне матеріальне стягнення;
б) дисциплінарне та адміністративне стягнення;
в) адміністративне стягнення;
г) дисциплінарне та громадське стягнення.
248. Дисциплінарні стягнення застосовуються:
а) профспілковою організацією;
б) органом, якому надано право прийняття на роботу даного працівника;
в) відділом кадрів;
г) комісією по трудових спорах.

249. Спеціальна дисциплінарна відповідальність встановлюється:

а) статутами чи положеннями про дисципліну;
б) колективним договором;
в) міжнародними договорами;
г) правилами внутрішнього трудового розпорядку;

250. Тривалість дії оголошеного працівникові дисциплінарного стягнення така:

а) протягом року з дня накладення;
б) протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення, якщо працівника не було
притягнуто до нового дисциплінарного стягнення;
в) протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку;
г) протягом строку, визначеного колективним договором.

251. До дисциплінарних стягнень відноситься:

а) відсторонення від роботи;
б) позбавлення премії;
в) звільнення;
г) службове попередження.

252. Спеціальну дисциплінарну відповідальність несуть:

а) адвокати.
б) судді;
в) приватні нотаріуси;
г)бухгалтери.

253. Основні трудові обов'язки працівників — це:

а) додержання дисципліни (трудової, технологічної тощо);
б) приймати участь у громадських заходах, які проводяться на підприємстві;
в) своєчасно отримувати заробітну плату;
г) підвищувати кваліфікацію за власний рахунок;

254. Трудова дисципліна забезпечується:

а) адміністративними стягненнями;
б) засобами кримінального покарання;
в) державним регулюванням;
г) створенням належних умов, заохоченням, стягненнями до порушників.

255. Підстави дисциплінарного звільнення працівника:

а) поява на роботі у нетверезому стані;
б) відмова сплачувати страхові внески із заробітної плати;
в) розкрадання державного чи громадського майна;
ґ) перебування під арештом.

Матеріальна відповідальність сторін трудового правовідношення

256. Випадки повної матеріальної відповідальності:

а) шкоду заподіяно керівником підприємства невжиттям необхідних заходів до
запобігання простоям;
б) шкоду заподіяно діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у
кримінальному порядку;
в) шкоду заподіяно зіпсуттям або знищенням матеріалів, виробів через недбалість;
г) шкоду заподіяно керівником підприємства зайвими грошовими виплатами,
неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних цінностей.

257. У разі обмеженої матеріальної відповідальності працівник зобов’язаний:

а) покрити заподіяну шкоду у повному розмірі;
б) покрити у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного
заробітку;
в) покрити у повному розмірі, але в межах 2/3 середньомісячного заробітку;
г) покрити у повному розмірі, але в межах посадового окладу.

258. Види матеріальної відповідальності працівників:

а) повна і підвищена;
б) обмежена і підвищена;
в) обмежена і кратна;
г) обмежена і повна.

259. Обов'язок доказування наявності умов для покладення матеріальної відповідальності

на працівника покладений на:
а) власника або уповноважений ним орган;
б) працівника;
в) виборний орган первинної профспілкової організації;
г) відділ бухгалтерського обліку та звітності підприємства.

260. До поняття прямої дійсної шкоди входить:

а) шкода, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику;
б) неодержані підприємством, установою, організацією прибутки;
в) втрата, погіршення або зниження цінності майна, яке належить підприємству, установі,
організації;
г) шкода, яка заподіяна працівником, що перебував у стані крайньої необхідності.

261. На працівників не може бути покладена матеріальна відповідальність:

а) за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику;
б) за шкоду, заподіяну майну підприємства, установи, організації не при виконанні
трудових обов’язків;
в) за шкоду, заподіяну працівником, що виконував державні та громадські обов’язки;
г) за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані алкогольного сп’яніння.

262. Підставою настання матеріальної відповідальності працівників є:

а) дії, передбачені колективним договором;
б) дисциплінарний проступок;
в) трудове майнове правопорушення;
г) поява на роботі у нетверезому стані;

263. Види повної матеріальної відповідальності:

а) колективна (бригадна) та індивідуальна;
б) тільки колективна (бригадна);
в) колективна (бригадна) та обмежена;
г) індивідуальна та підвищена.

264. Письмові договори про повну матеріальну відповідальність укладаються:

а) з будь-яким працівником;
б) лише з повнолітнім працівником;
в) тільки з працівником, які займають посади, пов’язані з перевезенням цінностей;
г) тільки з працівником, який безпосередньо обслуговує грошові цінності.

265. Підставою колективної (бригадної) матеріальної відповідальності є:

а) колективний договір;
б) трудовий договір;
в) договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність;
г) правила внутрішнього трудового розпорядку.

266. Наказ про притягнення до матеріальної відповідальності:

а) обов’язково доводиться до працівника під розписку;
б) вивішується на видному місці;
в) оголошується працівникові в усній формі;
г) оголошується на загальних зборах трудового колективу.

267. Яка із перелічених функцій не відноситься до функцій матеріальної відповідальності

працівників:
а) охоронна;
б) гарантійна;
в) попереджувально-виховна;
г) правовідновлювальна.

268. Службові особи несуть повну матеріальну відповідальність:

а) за затримання виконання чи невиконання рішення суду про поновлення працівника на
роботі;
б) за затримання виконання наказу керівника вищого рівня про поновлення працівника на
роботі;
в) за незаконне звільнення чи переведення працівника на іншу роботу;
г) за незаконне переміщення працівника на роботі.

269. Матеріальна відповідальність працівника відрізняється від майнової цивільно-

правової відповідальності:
а) суб’єктами, порядком стягнення заподіяної шкоди;
б) суб’єктами, розмірами та порядком стягнення заподіяної шкоди;
в) тільки порядком стягнення заподіяної шкоди;
г) видами, підставами, правами й обов’язками суб’єктів.

270. Суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від:
а) його віку;
б) майнового стану підприємства;
в) його сімейного стану;
г) його майнового стану.

271. Із заробітної плати допускаються утримання у розмірі:

а) 20 відсотків як загальне правило;
б) 100 відсотків за розкрадання майна;
в) 50 відсотків як загальне правило;
г) 75 відсотків як загальне правило.

272. Визначення поняття матеріальної відповідальності включає:

а) обов'язок працівника покрити заподіяну шкоду;
б) встановлений законом порядок і розміри шкоди;
в) лише пряму дійсну шкоду;
г) наявність умов у заподіянні шкоди.

273. Суб'єкти матеріальної відповідальності:

а) будь-яка юридична особа;
б) власник або уповноважений ним орган, майну якого завдано шкоди;
в) працівник, з вини якого заподіяно шкоду;
г) особа, яка не перебуває з роботодавцем у трудових правовідносинах.

274. Порядок відшкодування завданої шкоди:

а) добровільний, за заявою працівника ;
б) добровільний, за розпорядженням власника;
в) судовий;
г) досудовий, за рішенням контролюючого органу.

275. Умови настання матеріальної відповідальності працівника:

а) заподіяння шкоди у стані наркотичного сп'яніння.
б) протиправність дій чи бездіяльність;
в) неналежне ставлення до майна підприємства;
г) пряма дійсна шкода.

Трудові спори

276. Рішення КТС приймається:

а) 60 відсотками голосів її членів, присутніх на засіданні
б) не менше як двома третинами голосів її членів, присутніх на засіданні
в) більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні
г) не менше як однією третиною голосів її членів, присутніх на засіданні

277. У спорах про виплату заробітної плати працівник може звернутися до комісії по
трудових спорах:
а) без обмеження будь-яким строком
б) протягом року з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого
права
в) у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення
свого права
г) у місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення
свого права

278. Строки звернення до комісії по трудових спорах:

а) 3 місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого
права, а у спорах про виплату належної працівнику заробітної плати - без обмеження
будь-яким строком
б) 3 місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого
права, а у спорах про виплату належної працівнику заробітної плати - 3 роки
в) без обмеження будь-яким строком
г) 1 місяць з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого
права

279. Порядок обрання, чисельність, склад і строк повноважень комісії по трудових спорів
визначаються:
а)профспілковим комітетом
б) загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, установи,
організації
в) власником підприємства, установи, організації чи уповноваженою ним особою
г)колективним договором

280. Індивідуальні трудові спори розглядаються:

а) комісіями по трудових спорах та незалежним посередником
б) комісіями по трудових спорах та районними, районними у місті, міськими чи
міськрайонними судами
в) комісіями по трудових спорах, трудовим арбітражем та районними, районними у місті,
міськими чи міськрайонними судами
г) примирними комісіями та районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними
судами

281. Строк звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору складає:

а) тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення
свого права
б) три роки з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права
в) шість місяців з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого
права
г) один рік з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права

282. Рішення комісії по трудових спорах підлягає виконанню власником або

уповноваженим ним органом:
а)негайно по закінченні десяти днів, передбачених на їх оскарження
б) протягом двох тижнів після його прийняття
в) у триденний строк по закінченні десяти днів, передбачених на їх оскарження
г) негайно

283. У разі потреби примирна комісія може залучати до свого складу:

а) трудового арбітра
б) представника органів виконавчої влади
в) представника НСПП
г) незалежного посередника

284. Примирна комісія розглядає питання щодо:

а)виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень
б) масового вивільнення працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва та
праці
в)невиконання вимог законодавства про працю
г) укладення чи зміни колективного договору, угоди

285. Колективні трудові спори ( конфлікти) розглядають:

а) примирна комісія, трудовий арбітраж, незалежний посередник, національна рада
соціального партнерства і примирення
б) примирна комісія і рада трудового колективу
в)примирна комісія, трудовий арбітраж і КТС
г) примирна комісія і трудовий арбітраж

286. Колективний трудовий спір (конфлікт) виникає з моменту, коли:

а) уповноважений представницький орган найманих працівників прийняв рішення про
незгоду з рішенням власника чи уповноваженого ним органу (представника)
б) уповноважений представницький орган найманих працівників одержав від власника чи
уповноваженого ним органу повідомлення про повну або часткову відмову у задоволенні
колективних вимог
в) власник чи уповноважений ним орган відмовив у задоволенні колективних вимог
г) уповноважений представницький орган найманих працівників, категорії найманих
працівників, колективу працівників або профспілки одержав від власника чи
уповноваженого ним органу повідомлення про повну або часткову відмову у задоволенні
колективних вимог і прийняв рішення про незгоду з рішенням власника чи
уповноваженого ним органу (представника) або коли строки розгляду вимог, передбачені
цим законом, закінчилися, а відповіді від власника не надійшло

287. Вимоги найманих працівників до роботодавця на виробничому рівні:

а) формуються і затверджуються первинною профспілковою організацією
б) формуються шляхом збору підписів і вважаються чинними за наявності не менше двох
третин підписів членів трудового колективу підприємства, установи, організації чи їх
структурного підрозділу
в) формуються шляхом збору підписів і вважаються чинними за наявності не менше
половини підписів членів трудового колективу підприємства, установи, організації чи їх
структурного підрозділу
г) формуються шляхом збору підписів і вважаються чинними за наявності не менше однієї
третини підписів членів трудового колективу підприємства, установи, організації чи їх
структурного підрозділу

288. Національна служба посередництва та примирення:

а) здійснює функцію виконавчої служби щодо прийнятих рішень органами, які
розглядають та вирішують колективні трудові спори,
б) здійснює підготовку посередників та арбітрів, які спеціалізуються на вирішення
трудових спорів
в) розглядає та вирішує індивідуальні трудові спори
г) розглядає та вирішує колективні трудові спори (конфлікти)

289. Страйк – це:

а) тимчасове колективне примусове припинення роботи працівниками (невихід на роботу,
невиконання своїх трудових обов'язків) підприємства, установи, організації (структурного
підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту)
б) тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на
роботу, невиконання своїх трудових обов'язків) підприємства, установи, організації
(структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту)
в) колективне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх
трудових обов'язків) підприємства, установи, організації (структурного підрозділу)
г)тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на
роботу, невиконання своїх трудових обов'язків) підприємства, установи, організації
(структурного підрозділу) з метою підвищення оплати праці

290. Трудовий арбітраж в якості першої інстанції розглядає питання:

а) встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та
виробничого побуту
б) незаконного звільнення працівників
в) невиконання вимог законодавства про працю
г) укладення чи зміни колективного договору, угоди

Нагляд и контроль за додержанням законодавства про працю

291. Державній нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю
юридичними особами незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання,
фізичними особами – підприємцями, які використовують найману працю, здійснює:
а) служба охорони праці;
б) місцеві державні адміністрації;
в) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду
та контролю за додержанням законодавства про працю;
г) органи прокуратури.

292. Громадський контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють:

а) професійні спілки та їх об’єднання;
б) трудові колективи;
в) центральний орган виконавчої влади;
г) місцеві державні адміністрації.

293. Основними сферами нагляду і контролю є:

а) перевірка наявності трудових договорів;
б) встановлення умов праці та їх застосування;
в) виконання умов колективних договорів;
г) додержання законодавства про працю та соціально-економічних прав працівників.

294. Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у

формі:
а) інформаційно-роз’яснювальних робіт;
б) документальної перевірки;
в) узагальнення практики щодо застосування законодавства про працю на підприємствах;
г) проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці.

295. Тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може

перевищувати:
а) один тиждень;
б) 10 робочих днів;
в) 14 робочих днів;
г) один місяць.

296. Державна інспекція ядерного регулювання України є центральним органом

виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується ____________ та який
забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпеки ядерної
використання ядерної енергії (вставте пропущене слово).
а) Президентом України;
б) Кабінетом Міністрів України;
в) дорадчими та іншими допоміжними органами і службами, утвореними Кабінетом
Міністрів України;
г) Міністерством оборони України.
297. Державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки в населених пунктах і на
об’єктах незалежно від форм власності здійснюється:
а) Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України;
б) Міністерством внутрішніх справ України;
в) Кабінетом Міністрів України;
г) Державною службою України з надзвичайних ситуацій.

298. Здійснення громадського контролю на підприємствах, де немає професійних спілок,

відбувається через:
а) трудові колективи;
б) обрання уповноваженими найманими працівниками осіб з питань охорони праці;
в) службу охорони праці;
г) Фонд соціального страхування.

299. Уповножені з питань охорони праці обираються відкритим голосуванням:

а) однією третиною голосів;
б) двома третинами голосів;
в) якщо в них приймають участь більше половини від загального числа членів колективу
підприємства та обираються 2/3 голосів;
г) простою більшістю голосів.

300. Для юридичних та фізичних осіб – підприємців, які використовують найману працю
та є винні у порушенні законодавства про працю, передбачена відповідальність у вигляді:
а) дисциплінарної відповідальності;
б) матеріальної відповідальності;
в) кримінальної відповідальності;
г) штрафу.