Geometria Table 2019 Ukr Cyan Block

Є. П.
Нелін
ГЕО МЕТРІЯ
у таблицях
Íàâ÷àëüíèé ïîñ³áíèê äëÿ ó÷í³â 7–11 êëàñ³â
8-ìå âèäàííÿ
Ñõâàëåíî äëÿ âèêîðèñòàííÿ

ó çàãàëüíîîñâ³òí³õ íàâ÷àëüíèõ çàêëàäàõ
Õàðê³â
«Ã³ìíàç³ÿ»
2019
ÓÄÊ 373:51
Í49
Ñõâàëåíî
äëÿ âèêîðèñòàííÿ ó çàãàëüíîîñâ³òí³õ íàâ÷àëüíèõ çàêëàäàõ
êîì³ñ³ºþ ç ìàòåìàòèêè
Íàóêîâî-ìåòîäè÷íî¿ ðàäè ç ïèòàíü îñâ³òè
Ì³í³ñòåðñòâà îñâ³òè ³ íàóêè Óêðà¿íè
(ëèñò ²íñòèòóòó ìîäåðí³çàö³¿ çì³ñòó îñâ³òè
â³ä 04.12.2015 ¹ 2.1/12-Ã-109)
Ðåöåíçåíòè:
Â. Î. Çîëîòàðüîâ — äîêòîð ô³ç.-ìàò. íàóê, ïðîôåñîð êàôåäðè âèùî¿ ìàòå-
ìàòèêè òà ³íôîðìàòèêè Õàðê³âñüêîãî íàö³îíàëüíîãî
óí³âåðñèòåòó ³ì. Â. Í. Êàðàç³íà
Î. Ì. Ðîãàí³í — ó÷èòåëü ìàòåìàòèêè âèùî¿ êàòåãîð³¿, ó÷èòåëü-ìåòîäèñò
Ï³ñî÷èíñüêîãî êîëåã³óìó Õàðê³âñüêîãî ðàéîíó Õàðê³â-
ñüêî¿ îáëàñò³
Ñåð³ÿ «Ìàòåìàòèêà â³ä «Ã³ìíàç³¿»
Íåë³í ª. Ï.
Í49 Ãåîìåòð³ÿ ó òàáëèöÿõ : íàâ÷. ïîñ³á. äëÿ ó÷í³â 7–11 êë. /
ª. Ï. Íåë³í. — 8-ìå âèä. — Õ. : Ã³ìíàç³ÿ, 2019. — 80 ñ. : ³ë.
ISBN 978-966-474-179-5.
Ó ïîñ³áíèêó ëîã³÷íî âïîðÿäêîâàíî é ñèñòåìàòèçîâàíî îñíîâí³ òà äîäàòêîâ³ â³äîìîñò³
ç³ øê³ëüíîãî êóðñó ãåîìåòð³¿ (ïëàí³ìåòð³ÿ, ñòåðåîìåòð³ÿ, êîîðäèíàòè é âåêòîðè).
Çàñâîºííÿ öèõ â³äîìîñòåé äîçâîëÿº ó÷íÿì ðîçâ’ÿçóâàòè íàéñêëàäí³ø³ ãåîìåòðè÷í³
çàäà÷³, ÿê³ ïðîïîíóþòü ó çàâäàííÿõ äåðæàâíî¿ ï³äñóìêîâî¿ àòåñòàö³¿ òà çîâí³øíüîãî
íåçàëåæíîãî îö³íþâàííÿ ç ìàòåìàòèêè.
Íàâ÷àëüíèé ïîñ³áíèê ìîæóòü âèêîðèñòîâóâàòè ÿê ó÷í³ ï³ä ÷àñ ïîâòîðåííÿ
øê³ëüíîãî êóðñó ãåîìåòð³¿, òàê ³ â÷èòåë³ íà óðîö³, ïðàöþþ÷è çà áóäü-ÿêèì ï³äðó÷íèêîì
ãåîìåòð³¿ äëÿ çàãàëüíîîñâ³òí³õ íàâ÷àëüíèõ çàêëàä³â.
ÓÄÊ 373:51
 ª. Ï. Íåë³í, 1998
 ª. Ï. Íåë³í, äîïîâíåííÿ ³ ïåðåðîáêà, 2010
 ÒÎÂ ÒÎ «Ã³ìíàç³ÿ», îðèã³íàë-ìàêåò,
ISBN 978-966-474-179-5 õóäîæíº îôîðìëåííÿ, 2013
Передмова
У навчальному посібнику логічно впоряд- використовувати ці таблиці, незважаючи на
ковано й систематизовано той мінімум основ те, що в різних підручниках одне й те саме
них і додаткових відомостей із шкільного геометричне поняття може означатися по-
курсу геометрії (планіметрія, стереометрія, різному. Наприклад, дотичну до кола можна
координати й вектори), опанування якого означати як пряму, що має з колом лише
дозволяє учню розв’язувати найскладніші одну спільну точку, або як пряму, що про-
геометричні задачі, що їх пропонують на ви- ходить через точку кола перпендикулярно
пускних та вступних іспитах (в державній до радіуса, проведеного в цю точку. Узявши
підсумковій атестації чи зовнішньому неза- за означення якесь одне з цих тверджень,
лежному оцінюванні з математики). можна довести інше (уже не як означення,
Для ефективного використання запропо- а як властивість або ознаку дотичної). Із цієї
нованих таблиць із планіметрії та стереоме- причини в різних підручниках з геометрії
трії слід ураховувати деякі особливості ло- можуть наводитися різні означення одного
гічної побудови шкільного курсу геометрії. й того самого поняття, проте повний набір
Як відомо, шкільний курс геометрії дає властивостей, пов’язаних з даним поняттям,
уявлення про так звану дедуктивну побудову що зафіксовано в його означенні, ознаках та
наукової теорії. Така побудова передбачає, властивостях, є практично однаковим у всіх
що кожна властивість (теорема) курсу гео- підручниках (саме цей набір властивостей
метрії має бути доведена (виведена) шляхом і виділено в наших довідкових таблицях).
логічних міркувань з уже відомих (раніше Працюючи з таблицями, слід зважати на
доведених) властивостей. При цьому основні те, що крім термінів «аксіома» й «теорема»
властивості основних фігур (у планіметрії в курсі геометрії вживаються також терміни
це — точки й прямі, а в стереометрії — точ- «означення», «ознака», «властивість». Спів-
ки, прямі й площини) — аксіоми — посту- відношення між цими поняттями наведено
люють, тобто беруть без доведення. в табл. 1.
У таблицях із планіметрії та стереоме- Навчальний посібник може бути викорис-
трії наведено системи аксіом, прийнятих таний як учнями для повторення шкільного
у підручнику з геометрії О. В. Погорєлова курсу геометрії, так і вчителями на уроці
(повне їх формулювання наведено в цьо- при узагальненні тієї чи іншої теми в про-
му підручнику). Проте і під час роботи за цесі роботи за будь-яким підручником з гео-
іншими підручниками геометрії можна метрії для середньої школи.
3
Таблиця 1
ОЗНАЧЕННЯ, ОЗНАКИ ТА ВЛАСТИВОСТІ

ГЕОМЕТРИЧНИХ ФІГУР І ВІДНОШЕНЬ
ОЗНАЧЕННЯ ОЗНАКА
включає в себе характерис дозволяє довести, що фігури, які
тичні властивості фігури розглядаються, є потрібними фі-
гурами або зв’язані необхідним
співвідношенням (рівність, подіб
ність і т. д.)
ГЕОМЕТРИЧНІ
ФІГУРИ АБО ВІДНОШЕННЯ
(рівність, подібність, паралельність,
перпендикулярність тощо)
ВЛАСТИВОСТІ
4
Таблиця 2
АКСІОМИ ПЛАНІМЕТРІЇ
2. Аксіоми взаємного
1. Аксіоми належності розміщення точок
на прямій та площині
а) а)
А ∈ а, В ∉ а Точка В лежить між точками А і С
б) б)
через точки C і D проходить
єдина пряма b.
Пряма а розбиває площину на дві півплощини α і β.
Точки А і В лежать у різних півплощинах;
C і D (або M і N) лежать в одній півплощині.
3. Аксіоми вимірювання 4. Аксіоми відкладання

а) відрізок ОA = m — єдиний
а) AB = a > 0
б) AC = AB + BC б) ∠ CAB = n° — єдиний
0 < n < 180
в) ∠ ABC = n° > 0°
г) ∠ COD = 180° в) œ A1B1C1 = œ ABC
д) ∠ AOB = ∠ AOC + ∠ COB
5. Аксіома паралельних прямих
B ∉ a.
Через точку В можна провести на площині
не більше як одну пряму, паралельну даній
5
Таблиця 3
КУТИ
(сторони розгорнутого
кута — доповняльні
промені)
π
∠ ABC = 90° = α < 90° β > 90° ∠ AOB = 180° = π рад
2 рад
прямий гострий тупий розгорнутий
Промінь OD — бісектриса ∠ AOB
(ділить ∠ AOB пополам, тобто ∠ AOD = ∠ BOD).
Суміжні кути Вертикальні кути
∠ 1 і ∠ 2 — суміжні
∠ 1 і ∠ 3 — вертикальні
∠ 2 і ∠ 4 — вертикальні
∠ 1 + ∠ 2 = 180°
∠1=∠3 ∠2=∠4
Сума суміжних кутів дорівнює 180° Вертикальні кути рівні
Кути, утворені при перетині двох прямих січною
Внутрішні односторонні:
∠ 1 і ∠ 5; ∠ 2 і ∠ 8.
Внутрішні різносторонні:
∠ 1 і ∠ 8; ∠ 2 і ∠ 5.
Відповідні:
∠ 4 і ∠ 5; ∠ 3 і ∠ 8; ∠ 1 і ∠ 6; ∠ 2 і ∠ 7.
6
Таблиця 4
ПАРАЛЕЛЬНІ ПРЯМІ
Означення. Дві прямі називають паралельними,
якщо вони лежать в одній площині
і не перетинаються.
aCb Через точку поза прямою можна провести
єдину пряму, паралельну даній.
Ознаки
Властивості
паралельності
1. 1. Якщо ∠ 1 = ∠ 3, 1. Якщо a C b,
або ∠ 1 = ∠ 4, то ∠ 1 = ∠ 3,
або ∠ 2 + ∠ 3 = 180°, ∠ 1 = ∠ 4,
то a C b. ∠ 2 + ∠ 3 = 180°.
2. 2. Якщо a ⊥ c, b ⊥ c, 2. Якщо a C b, c ⊥ a,
то a C b. то c ⊥ b.
3. 3. Якщо a C c, b C c,
то a C b.
Дві прямі, паралельні третій
прямій, паралельні між собою.
ПЕРПЕНДИКУЛЯРНІ ПРЯМІ
Означення. Дві прямі називають перпендикулярними,
якщо вони перетинаються під прямим кутом.
a ⊥ b ⇔ ∠ AOB = 90°
Через задану точку можна провести

єдину пряму, перпендикулярну до даної.
ПЕРПЕНДИКУЛЯР ДО ПРЯМОЇ
Означення. Перпендикуляром до даної прямої називають
відрізок прямої, перпендикулярної до даної, від
заданої точки до точки перетину цих прямих.
А — основа
ОА ⊥ а ОА — перпендикуляр до а
перпендикуляра
1. Відстань від точки до прямої вимірюють по перпендикуляру.
ОА ⊥ а
ОА — відстань від точки О до прямої а
(А ∈ a)
2. Перпендикуляр — найкоротша відстань від заданої точки до даної прямої.
Відстань між фігурами

Означення. За відстань між фігурами вибирається
найменша з усіх відстаней.
Відстань від F1 до F2 = AB
7
Таблиця 5
ВЛАСТИВОСТІ СТОРІН І КУТІВ ТРИКУТНИКА

∠ A + ∠ B + ∠ C = 180°
Сума кутів трикутника дорівнює 180°.
Зовнішній кут трикутника

Означення. Кут, суміжний із внутрішнім кутом трикутника,
називають зовнішнім кутом трикутника
при даній вершині.
∠ 4 — зовнішній (при вершині C)

1. Зовнішній кут трикутника дорівнює сумі двох внутрішніх кутів, не суміжних з ним.
∠4=∠1+∠2
2. Зовнішній кут трикутника більший від будь-якого внутрішнього кута, не суміжного з ним.
∠ 4 > ∠ 1, ∠ 4 > ∠ 2
Нерівність трикутника
В довільному трикутнику кожна
сторона менша за суму двох інших
|b–c|<a<b+c
сторін (і більша за модуль різниці
цих сторін).
Рівнобедрений трикутник
Означення. Трикутник називають рівнобедреним,
якщо у нього дві сторони рівні.
œ ABC — рівнобедрений (AB = BC)
AC — основа, AB і BC — бічні сторони
Властивості Ознаки
1. Якщо в œ ABC AB = BC, 1. Якщо в œ ABC ∠ A = ∠ C,
то ∠ A = ∠ C. то AB = BC.
2. Якщо œ ABC рівнобедрений 2. Якщо в трикутнику збігаються:
і BD — медіана, а) висота й медіана, або
то BD — висота й бісектриса. б) висота й бісектриса, або
в) медіана й бісектриса,
У рівнобедреному трикутнику то трикутник
висота, медіана і бісектриса, рівнобедрений.
проведені до основи, збігаються.
8
Таблиця 6
РІВНІСТЬ ТРИКУТНИКІВ
Означення. Дві фігури називають
рівними, якщо вони рухом
переводяться одна в одну.
AB = A1B1 ∠ A = ∠ А1
œ ABC = œ A1B1C1 ⇔ AС = A1С1
ВС = В1С1
∠ B = ∠ B1
∠ C = ∠ C1
1. У рівних трикутників усі відповідні елементи рівні (сторони, кути, медіани, висоти
тощо).
2. У рівних трикутників проти рівних сторін лежать рівні кути, а проти рівних кутів
лежать рівні сторони.
Ознаки рівності трикутників
1. За двома сторонами і кутом між ними.
2. За стороною і двома прилеглими до неї

кутами.
3. За трьома сторонами.
Ознаки рівності прямокутних трикутників
1. За двома катетами.
2. За катетом і гострим кутом.
3. За гіпотенузою і гострим кутом.
4. За гіпотенузою і катетом.
9
Таблиця 7
МЕДІАНА ТРИКУТНИКА
Означення. Медіана трикутника — відрізок, що сполучає
вершину трикутника із серединою протилежної
сторони.
BK — медіана K — середина AC
1. Усі три медіани трикутника перетинаються в одній точці,
яка кожну медіану ділить у відношенні 2 : 1, починаючи
від вершини.
M — точка перетину медіан AM BM CM 2
= = =
(центр ваги трикутника) MN MK MT 1
2. ma = 1 2b2 + 2c2 − a2 Якщо в умові геометричної задачі роз-

2
глядається медіана трикутника, то часто зручно продовжити
медіану за сторону і доповнити рисунок до паралелограма.
3. mc = 1 c У прямокутному трикутнику медіана, проведе-

2
на до гіпотенузи, дорівнює половині гіпотенузи.
Таблиця 8
БІСЕКТРИСА ТРИКУТНИКА
Означення. Бісектриса трикутника — відрізок бісектриси кута
трикутника, що сполучає вершину трикутника
з точкою на протилежній стороні.
BD — бісектриса 1
∠ ABD = ∠ CBD = ∠ B
трикутника 2
AD AB
1. = Бісектриса трикутника ділить протилежну сторону на відрізки, пропорційні
DC BC
прилеглим сторонам трикутника.
2. Усі три бісектриси трикутника перетинаються в одній точці, рівновіддаленій від трьох
сторін трикутника, — у центрі вписаного кола.
О — точка перетину 3.
∠ AOC = 90° + 1 ∠ B
бісектрис трикутника, 2
центр вписаного кола ∠ AOB = 90° + 1 ∠ C
2
1
∠ BOC = 90° + ∠ A
2
10
Таблиця 9
ВИСОТА ТРИКУТНИКА
Означення. Висота трикутника — перпендикуляр, проведений з вершини до прямої, що
містить протилежну сторону трикутника.
Для прямокутного трикутника:
BA — висота
BD — висота BD ⊥ AC
(∠ A = 90°)
1. Прямі, що містять висоти трикутника, перетинаються в одній точці (ортоцентрі).

Висоти трикутника обернено пропорційні його сторонам.
2. ha : hb : hc = 1 : 1 : 1 Зокрема, найбільша висота трикутника проведена до його
a b c
найменшої сторони, а найменша сторона — до найбільшої.
Таблиця 10
СЕРЕДНЯ ЛІНІЯ ТРИКУТНИКА

Означення. Середньою лінією трикутника називають
відрізок, який сполучає середини двох
його сторін.
MN — середня лінія
M — середина AB
N — середина BC
1. MN C AC
Середня лінія трикутника паралельна одній із його
1 сторін і дорівнює половині цієї сторони.
2. MN = AC
2
11
Таблиця 11
СПІВВІДНОШЕННЯ МІЖ ЕЛЕМЕНТАМИ

ПРЯМОКУТНОГО ТРИКУТНИКА
∠ C = 90°; a, b — катети, c — гіпотенуза; ∠ A = α.
a2 + b2 = c2 — теорема Піфагора
∠ B = 90° – α c > a, c > b
sin α = a ; cos α = b ; a = c•sin α

c c
b = c•cos α
tg α = a ; ctg α = b a = b•tg α
b a
CD — висота
hc2 = ac•bc œ ACD " œ ABC

a2 = c•ac œ CBD " œ ABC
b2 = c•bc œ ACD " œ CBD
Таблиця 12
СПІВВІДНОШЕННЯ МІЖ СТОРОНАМИ

І КУТАМИ В ДОВІЛЬНОМУ ТРИКУТНИКУ
Теорема синусів Теорема косинусів
a b c
= = = 2R c2 = a2 + b2 – 2ab cos γ
sin α sin β sin γ
R — радіус описаного кола
Наслідки
1. Якщо c2 = a2 + b2, то γ = 90°, тобто трикутник прямокутний (теорема, обернена до теореми
Піфагора).
2. Якщо c2 < a2 + b2, то кут γ — гострий (cos γ > 0); якщо с — найбільша сторона,
то трикутник гострокутний.
3. Якщо c2 > a2 + b2, то кут γ — тупий (cos γ < 0).
4. У трикутнику проти більшої сторони лежить більший кут, проти більшого кута
лежить більша сторона: a > b ⇔ α > β.
12
Таблиця 13
ПЕРЕТВОРЕННЯ ФІГУР. РУХ

Означення. Рух — це перетворення, при якому зберігаються відстані
між точками фігури. XRYR = XY
Під час руху зберігаються кути між променями.
Симетрія відносно точки Поворот
ОXR = ОХ
ОXR = ОХ ∠ ХОXR = α
Паралельне
Симетрія відносно прямої
перенесення
Точки зміщуються вздовж па-

ралельних прямих (або прямих,
які збігаються) на одну й ту
саму відстань в одному і тому
ХXR ⊥ l ж напрямку.
XM = MXR XXR = YYR
13
Таблиця 14
ПЕРЕТВОРЕННЯ ПОДІБНОСТІ
Означення. Перетворення, при якому відстані між точками змінюються в одну й ту саму
кількість разів, називають перетворенням подібності.
1. Перетворення подібності зберігає кути між променями.
2. У подібних фігур відповідні кути рівні, а відповідні відрізки — пропорційні.
X′Y ′
= K — коефіцієнт подібності
XY
Гомотетія
Якщо точка Х відображається в точку XR,

то це означає:
1) точка XR лежить на промені ОХ;
OX′
2) =K
OX
Властивість
При гомотетії відрізок відображається у паралельний йому відрізок (або у відрізок, який
лежить із заданим відрізком на одній прямій).
XRYR C XY
14
Таблиця 15
ПОДІБНІСТЬ ТРИКУТНИКІВ
Означення. Два трикутники називають подібними,
якщо вони переводяться один в одний
перетворенням подібності.
œ ABC " œ A1B1C1
1. У подібних трикутників відповідні кути рівні, а відповідні відрізки — пропорційні.
AB BC AC h R
∠ A = ∠ А1; ∠ B = ∠ B1; ∠ C = ∠ C1 = = = = = ... = K
A1 B1 B1C1 A1C1 h1 R1
2. P = AB = K Відношення периметрів подібних трикутників дорівнює відношенню

P1 A1B1 відповідних сторін і коефіцієнту подібності.
S∆ ABC  AB 2 Відношення площ подібних трикутників дорівнює квадрату

3. = = K2
S∆ A1B1C1  A1B1  коефіцієнта подібності.
Ознаки подібності трикутників

1. Якщо ∠ A = ∠ А1, ∠ B = ∠ B1,
— за двома рівними кутами.
то œ ABC " œ A1B1C1
2. Якщо ∠ A = ∠ А1, AB = AC , за двома пропорційними

A1B1 A1C1
— сторонами і кутом між
то œ ABC " œ A1B1C1 ними.
3. Якщо AB = BC = AC ,
A1B1 B1C1 A1C1
— за трьома пропорційними
то œ ABC " œ A1B1C1 сторонами.
Пряма, паралельна стороні

Якщо PQ C AC, трикутника, відтинає
то œ PBQ " œ ABC трикутник, подібний
даному.
Паралельні прямі, що пере

Якщо BB1 C CC1 C DD1, тинають сторони кута, від-
то AB : BC : CD = AB1 : B1C1 : C1D1 тинають на сторонах кута
пропорційні відрізки.
Зокрема, якщо AB = BC = CD,
— теорема Фалеса.
то AB1 = B1C1 = C1D1
Якщо паралельні прямі, які перетинають сторони кута,
відтинають на одній його стороні рівні відрізки, то вони від
тинають рівні відрізки і на другій його стороні.
15
Таблиця 16
ПАРАЛЕЛОГРАМ ТА ЙОГО ВИДИ

Означення. Чотирикутник, у якого протилежні сторони парами
паралельні, називають паралелограмом.
ABCD — паралелограм ⇔ AB C CD, BC C AD
1. Якщо ABCD — паралелограм, 1. Якщо ABCD — чотирикутник
то AB = DC; AD = BC; і BC C АD, BC = АD,
∠ A = ∠ C; ∠ B = ∠ D. то ABCD — паралелограм.
У паралелограма протилежні Якщо в чотирикутнику дві сто-

сторони рівні, протилежні кути рони паралельні й рівні, то він —
рівні. паралелограм.
2. Якщо ABCD — чотирикутник

і AB = DC, AD = BC,
то ABCD — паралелограм.
Якщо в чотирикутнику проти-

лежні сторони парами рівні, то
він — паралелограм.
2. Якщо ABCD — паралелограм

і BD — діагональ,
то œ ABD = œ CDB.
Діагональ ділить паралелограм

на два рівних трикутники.
3. Якщо ABCD — паралелограм, 3. Якщо ABCD — чотирикутник

АС і BD — діагоналі, і AO = OC, BO = OD,
то AO = OC; BO = OD. то ABCD — паралелограм.
Діагоналі паралелограма точкою Якщо діагоналі чотирикутника

перетину діляться пополам. в точці перетину діляться по
полам, то цей чотирикутник —
паралелограм.
4. AC2 + BD2 = 2 (AD2 + AB2)
Сума квадратів діагоналей

паралелограма дорівнює сумі
квадратів усіх його сторін.
16
Прямокутник
Означення. Паралелограм, у якого всі кути прямі, називають

прямокутником.
1. Усі властивості паралелограма. 1. Якщо ABCD —
паралелограм і ∠ A = 90°,
то ABCD — прямокутник.
2. Якщо ABCD — прямокутник, 2. Якщо ABCD —
то AC = ВD паралелограм і AС = BD,
(діагоналі прямокутника рівні). то ABCD — прямокутник.
Ромб
Означення. Паралелограм, у якого всі сторони рівні,

називають ромбом.
1. Усі властивості паралелограма. 1. Якщо ABCD — чотири-
кутник і AB = AD = BC = CD,
2. Якщо ABCD — ромб,
то ABCD — ромб.
AC і BD — діагоналі,
то: а) AC ⊥ ВD — діагоналі Якщо у чотирикутника всі
перпендикулярні; сторони рівні, то він є ром-
б) діагоналі є бісектрисами бом.
кутів ромба.
Квадрат
Означення. Прямокутник, у якого всі сторони рівні, називають
квадратом.
Еквівалентне означення. Ромб, у якого всі кути прямі,
називають квадратом.
Усі властивості прямокутника і ромба.
17
Таблиця 17
ТРАПЕЦІЯ
Означення. Чотирикутник, у якого дві сторони паралельні,
а дві інші сторони не паралельні, називають
BC C AD
трапецією.
ABCD — трапеція, AD і BC — основи, AB і CD — бічні сто-

рони, AC і BD — діагоналі, BK і TN — висоти.
Окремі види трапеції
Рівнобічна трапеція — трапеція з рівними бічними
сторонами (AB = CD).
Властивості Ознака
∠ A = ∠ D Кути при основі рівні. Якщо ABCD – трапеція

і ∠ A = ∠ D або AC = BD
AC = BD Діагоналі рівні. то AB = CD
Прямокутна трапеція — трапеція, у якої одна бічна сторо-

на перпендикулярна до основ.
hпрямокут. трапеції = AB
Середня лінія трапеції

Означення. Відрізок, який сполучає середини бічних сторін
трапеції, називають середньою лінією трапеції.
MN — середня лінія
MN C AD AD + BC Середня лінія трапеції паралельна

MN =
MN C BC 2 основам і дорівнює їх півсумі.
Типові додаткові побудови для трапеції

(зображено штриховими лініями)
BK ⊥ AD AB і DC продовжити
CM ⊥ AD CM C BA CT C BD
до перетину
18
Таблиця 18
КОЛО, ХОРДИ І ДУГИ

Означення. Коло — фігура, яка складається з усіх точок
площини, рівновіддалених від даної точки (центра).
O — центр кола; OA — радіус; AB — діаметр.
CD — хорда (відрізок, що сполучає дві точки кола).
Найбільша хорда — діаметр
Якщо ∪ AB = ∪ CD, Якщо AB = CD ,

то AB = CD то ∪ AB = ∪ CD
(рівні дуги стягують рівні (рівні хорди стягують
хорди). рівні дуги).
Якщо AB C CD, Якщо CD — діаметр, AB — хорда,

то ∪ AB = ∪ BD CD ⊥ AB,
AM = MB,
(паралельні хорди відтинають на колі рівні то AM = MB
дуги). то CD ⊥ AB.
(і ∪ AC = ∪ CB).
Діаметр, перпендикулярний до хорди,
ділить цю хорду (і дуги, які вона стягує)
пополам (і навпаки).
AS•SB = CS•SD Якщо AB — хорда, AC — діаметр, BD ⊥ AC,

де S — точка перетину хорд AB і CD.
AB2 = AD•AC
то
BD2 = AD•DC
19
Таблиця 19
КОЛО. ДОТИЧНІ Й СІЧНІ

Означення. Пряму, що має з колом лише одну
спільну точку, називають дотичною
до кола.
AB — дотична; А — точка дотику;
CD — січна (пряма, що має з колом дві
спільні точки).
AB = АС
(B і C — точки
OA ⊥ AB
дотику)
Дотична перпендикулярна до радіу- Якщо з однієї точки до одного кола проведено дві
са, проведеного в точку дотику. дотичні, то відрізки дотичних рівні між собою.
SA•SB = SC•SD SA•SB = SM2,

де SM — дотична, M — точка дотику.
Найбільшу і найменшу відстані від заданої точки до точок кола вимірюють по прямій,
що проходить через задану точку й центр кола.
ME — найменша відстань від точки M до точок кола;
MK — найбільша відстань від точки M до точок кола.
20
Таблиця 20
ВЗАЄМНЕ РОЗМІЩЕННЯ ПРЯМОЇ І КОЛА

Нехай d — відстань від центра кола до прямої,
r — радіус кола.
d>r d=r d<r

Спільних точок немає. Одна спільна точка Дві спільні точки.
(пряма AB — дотична).
ВЗАЄМНЕ РОЗМІЩЕННЯ ДВОХ КІЛ

Нехай O1O2 = d — відстань між центрами кіл,
r1 і r2 — радіуси кіл (r1 > r2).
Спільних точок немає Одна спільна точка Дві спільні точки

(кола дотикаються у цій точці) (кола перетинаються)
зовнішній
d > r1 + r2 d = r1 + r2 — r1 – r2 < d < r1 + r2
дотик
KN ⊥ O1O2
KT = TN
внутрішній
d = r1 – r2 —
дотик
M ∈ O1O2 — точка дотику
0 < d < r1 – r2 лежить на прямій, що
проходить через центри кіл.
21
Таблиця 21
СПІЛЬНІ ДОТИЧНІ ДО ДВОХ КІЛ

1. Кола перетинаються (| r1 – r2 | < O1O2 < r1 + r2)
Дві спільні дотичні a і b AB = CD
Якщо r1 = r2, Якщо r1 ≠ r2,

то a C b. то a і b перетинаються
на прямій O1O2.
Типова додаткова побудова: O2K ⊥ O1A.
2. Кола дотикаються (M — точка дотику)

Зовнішній дотик Внутрішній дотик
(O1O2 = r1 + r2) (O1O2 = | r1 – r2 |)
Три спільні дотичні: Одна спільна дотична — MN

MN; a; b
MN ⊥ O1O2

то a і b перетинаються
то a C b. MN ⊥ O1O2
3. Одне коло лежить поза другим (O1O2 > r1 + r2)

Чотири спільні дотичні: a; b; c; d
с і d перетинаються на відрізку O1O2

то a C b. то a і b перетинаються
4. Одне коло лежить усередині другого (O1O2 < | r1 — r2 |)
Спільних дотичних немає
22
Таблиця 22
КУТИ У КОЛІ
∠ AOB — центральний кут ∠ ABC — вписаний кут
∠ AOB = ∪ AB ∠ ABC = 1 ∪ AC = 1 ∠ AOC

2 2
Центральний кут вимірюють дугою, Вписаний кут вимірюється половиною дуги,

на яку він спирається. на яку він спирається, і дорівнює половині
центрального кута, що спирається на ту
саму дугу.
∠ ABC = ∠ ADC = ∠ AKC ∠ ABC = ∠ ADC = 90°

Вписані кути, які спираються Вписаний кут, що спирається на діаметр,
на одну і ту саму дугу, рівні між собою. дорівнює 90°.
AB і CD — хорди
1
∠ AMC = (∪ AC + ∪ DB)
2
MA — дотична, MB — січна.
1
∠ AMB = ∪ MnB BA і BC — січні
2
1
∠ ABC = (∪ AC − ∪ DE)
2
23
Таблиця 23
ДОВЖИНА КОЛА ТА ЙОГО ЧАСТИН
C = 2πR — довжина кола.
2πR πRn довжина дуги, яка відповідає

l= æ n° = —
360° 180 центральному куту в n градусів.
2πR
l= æ α = Rα — довжина дуги, яка відповідає
2π центральному куту в α радіан.
ПЛОЩА КРУГА ТА ЙОГО ЧАСТИН
S = πR2 — площа круга.
площа кругового сектора,

πR 2
S= æn — який відповідає центральному куту
360
в n градусів.
площа кругового сектора,

πR 2 R 2α
S= æα = — який відповідає центральному
2π 2
куту в α радіан.
круговий сегмент
Sкругового сегмента = Sкругового сектора å Sœ AOB
(при α < 180° знак «–»,

при α > 180° знак «+»)
24
Таблиця 24
ВПИСАНИЙ І ОПИСАНИЙ МНОГОКУТНИКИ

(описане і вписане кола)
Описаний многокутник — усі сторони
є дотичними до кола.
Pæ r
Sопис = ,
2
де Р — периметр,
r — радіус вписаного кола.
Вписаний многокутник —
О — точка перетину бісектрис внутрішніх
усі вершини лежать на колі.
кутів многокутника
ВПИСАНИЙ І ОПИСАНИЙ ЧОТИРИКУТНИКИ

∠ A + ∠ C = 180°, AB + СD = BC + AD
∠ B + ∠ D = 180° (суми довжин проти-
лежних сторін рівні)
І навпаки: якщо у чотири І навпаки: якщо у випук
кутника сума протилеж лого чотирикутника су
них кутів дорівнює 180°, ми довжин протилежних
то навколо нього можна сторін рівні, то в нього
описати коло. можна вписати коло.
ПРЯМОКУТНИК
1. Якщо паралелограм вписано в коло, то він —
прямокутник.
1
R= d
2
2. Центр кола, описаного навколо прямокутника, —
точка перетину його діагоналей.
ТРАПЕЦІЯ І РОМБ
dвпис. кола = h
Якщо ABCD —
вписана O — точка перетину
трапеція, бісектрис внутрішніх
то AB = CD. кутів.
∠ AOB = ∠ COD = 90°
КВАДРАТ
1 a 2 1
Rопис = d = rвпис = a
2 2 2
25
Таблиця 25
КОЛО, ОПИСАНЕ НАВКОЛО ТРИКУТНИКА,

І КОЛО, ВПИСАНЕ В ТРИКУТНИК
Описане коло
O — точка перетину серединних перпендикулярів
до сторін трикутника;
OA = OB = OC = R.
a
R=
2sin A R = abc
4S
Положення центра описаного кола

гострокутний тупокутний прямокутник
трикутник трикутник трикутник
O — середина
гіпотенузи
c
R=
2
Вписане коло
O — точка перетину бісектрис внутрішніх
кутів трикутника;
OD = r; OD ⊥ AB
2S∆ ABC
r=
a+b+c
у прямокутному трикутнику у рівнобедреному трикутнику
AB = DC;
BD — висота, медіана
a+b−c і бісектриса;
r=
2 AO — бісектриса
кута A.
OK = OM = OD = r
(OKCM — квадрат)
OD = r
26
Таблиця 26
КОЛА, ОПИСАНІ ТА ВПИСАНІ

В ПРАВИЛЬНІ МНОГОКУТНИКИ
Означення. Випуклий многокутник називають

правильним, якщо у нього всі сторони
і всі кути рівні.
Співвідношення між стороною правильного n-кутника

і радіусами описаного та вписаного кіл
n n=3 n=4 n=6
an a a
R 2 sin 180° 3 2 a
n
an a a a 3
r 180° 2 3 2 2
2 tg
n
Таблиця 27
ПЛОЩІ ТРИКУТНИКІВ
S = 1 aæ ha S = 1 ab sin γ
2 2
S= p ( p − a) ( p − b) ( p − c) — формула Герона ( p = a +2b + c ).

S = abc , де R — радіус описаного кола
4R
S = p r , де r — радіус вписаного кола
Правильний трикутник Прямокутний трикутник
1
S = ab
2
1
a
2
3 S = cæ hc
S= 2
4
1
S = bc sin A
2
27
Таблиця 28
ПЛОЩІ ЧОТИРИКУТНИКІВ
Площа чотирикутника дорівнює

1
S= d d sin ϕ половині добутку діагоналей на синус
2 1 2
кута між ними.
Прямокутник Квадрат
S = ab S = a2
1 1
S = d 2 sin ϕ S = d2
2 2
Паралелограм Ромб
S = a h S = a h
S = ab sin α S = a2 sin α
1 1
S = d1d2 sin ϕ S = d1d2
2 2
Трапеція
a+b
S= æh
2
S = m•h (m — довжина середньої лінії)
1
S = d1d2 sin ϕ
2
Площа описаного многокутника
S = p r , де p — півпериметр многокут-

ника, r — радіус вписаного
кола.
28
Таблиця 29
ВВЕДЕННЯ НЕВІДОМИХ
ПРИ РОЗВ’ЯЗУВАННІ
ЗАДАЧ НА ОБЧИСЛЕННЯ
Орієнтир. Якщо умовою геометричної задачі на обчислення взагалі не задано відрізки або за-
дані відрізки та кути не можна об’єднати в зручний для розв’язування трикутник, то в та-
кому разі зазвичай вводять невідомий відрізок (або невідомий кут, або кілька невідомих).
Задача. У рівнобедреному трикутнику медіана, проведена до основи, дорівнює 25 см.
Обчислити площу цього трикутника, якщо радіус вписаного кола дорівнює 10 см.
План Розв’язання і коментар

1. Позначимо якоюсь бук- У задачі задано медіану СМ, яка одночасно є
вою, наприклад х, невідо- і бісектрисою, і висотою рівнобедреного три
мий відрізок (або кут, або кутника ABC (АС = СВ), та радіус вписаного кола
кілька невідомих). ОМ. Ці два відрізки не є сторонами зручного
для розв’язування трикутника. Тоді виберемо
який-небудь відрізок як невідомий, щоб цей
відрізок разом із заданими відрізками утво-
рював зручні для розв’язування трикутники.
Нехай х = AM (x > 0). Цей відрізок є сторо-
ною прямокутних трикутників, у яких дру-
гою стороною є і медіана СМ, і радіус ОМ.
2. Спробуємо скласти Із œ AMC: AC = AM 2 + CM 2 = x2 + 252 = x2 + 625.

рівняння (чи систему рів- Щоб скласти рівняння, скористаємось тим, що центр вписано-
нянь) із введеними невідо- го кола лежить у точці перетину бісектрис, тобто АО — бісек-
мими. триса кута ВАС. Тоді АО є також і бісектрисою œ AMC.
За властивістю бісектриси внутрішнього кута трикутника (див.
табл. 8) маємо:
AC CO тобто x 2 + 625 15
= , = .
AM OM x 10
3. Розв’язуємо одержане Підносячи обидві частини останньої рівності до квадрата та

рівняння (чи систему рів- розв’язуючи отримане рівняння, одержуємо
нянь або перетворюємо їх x2 = 500.
так, щоб отримати відпо- Звідси
відь на запитання задачі), x = 500 = 10 5.
із розв’язків вибираємо ті, (Оскільки x > 0, то другий корінь одержаного рівняння
які задовольняють умову x = − 500 = −10 5 не задовольняє умову задачі, і його не за-
геометричної задачі. писують до розв’язання.)
4. Користуючись знайденою Тоді

величиною, даємо відповідь 1
на запитання задачі. S∆ ABC = ABæCM = AMæCM = 25x = 250 5 (см2).
2
Відповідь: 250 5 см2.
29
Таблиця 30
ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ ПЛОЩ

ПРИ РОЗВ’ЯЗУВАННІ ЗАДАЧ
Зміст деяких варіантів методу площ
1. Розбити даний многокутник на частини і записати окремо площу всього многокут-
ника та окремо суму площ його частин і прирівняти одержані величини.
2. Для того щоб знайти відношення відрізків, розміщених на одній прямій, іноді буває
корисним замінити його відношенням площ трикутників із спільною вершиною, осно-
вами яких є розглядувані відрізки.
Задача 1. Доведіть, що бісектрису AD = la трикутника ABC можна обчислювати
за формулою
2bc α
la = cos .
b+c 2
План Розв’язання
1. Запишемо площу Нехай AD — бісектриса трикутника ABC
трикутника ABC із сторонами AB = c і AC = b. Якщо ∠ BAC = α,
двома способами. то ∠ BAD = ∠ CAD = α .
2
1) S∆ ABC = S∆ ABD + S∆ ACD = 1 cla sin α + 1 bla sin α = 1 (b + c) la sin α .
2 2 2 2 2 2
1 α 1 α 1 α
S∆ ABD + S∆ ACD = cl sin + bla sin = (b + c) la sin .
2 a 2 2 2 2 2
1
2) S∆ ABC = bc sin α.
2
2. Прирівняємо одер Прирівнюючи праві частини цих виразів і враховуючи, що
жані вирази і знай sin α = 2 sin α cos α , одержуємо:
демо з отриманої 2 2
рівності значення la. 1 α 1 1 α 1 α α
(b + c) la sin = bc sin α, тобто (b + c) la sin = bcæ2 sin cos .
2 2 2 2 2 2 2 2
2bc α
Звідси la = cos , що і потрібно було довести.
b+c 2
Задача 2. Доведіть, що бісектриса внутрішнього кута трикутника ділить протилежну сторону

на відрізки, довжини яких пропорційні довжинам прилеглих сторін трикутника.
Щоб знайти від-
Нехай AD = la — бісектриса трикутника ABC із сторонами AB = c,
ношення відрізків
BD і DC, спробуємо AC = b і ∠ BAD = ∠ CAD = α , BD = m, DC = n (див. рисунок). Тоді, з
2
знайти відношення одного боку,
площ трикутників 1 α
S∆ ABD cla sin
1 α 1 α 2 2 c
ABD і ACD із спіль- S∆ ABD = cl sin , S∆ ACD = bl sin і = = . (1)
2 a 2 2 a 2 S∆ ACD 1 α b
ною вершиною A, bl sin
2 a 2
основами яких є з іншого боку,
задані відрізки (за- 1
S∆ ABD mha
звичай, і висота цих S∆ ABD =
1
mha, S∆ ACD =
1
nha і = 2 =
m
. (2)
трикутників, прове- 2 2 S∆ ACD 1 n
nh
дена з вершини А, 2 a
буде теж спільною). m c
Прирівнюючи праві частини виразів (1) і (2), одержуємо = , що
n b
і потрібно було довести.
30
Таблиця 31
ВИКОРИСТАННЯ ДОПОМІЖНОГО КОЛА

ПРИ РОЗВ’ЯЗУВАННІ ЗАДАЧ
Орієнтири
Використання допоміжного кола при розв’язуванні планіметричних задач звичайно
характеризується зворотами типу: «Проведемо коло через точки Х, У, ...» або «Зазначимо,
що точки X, У, ... лежать на одному колі...». Як відомо, навколо будь-якого трикутника
можна описати коло, тому через будь-які три точки, що не лежать на одній прямій, завж-
ди можна провести коло.
Якщо доводиться описувати коло навколо чотирикутника (або вписувати коло в чоти-
рикутник), то як ознаки існування описаного або вписаного в чотирикутник кола вико-
ристовують твердження, обернені властивостям описаного та вписаного кола (табл. 24).
Окрім того, ознакою існування описаного навколо чотирикутника кола є також твер-
дження, обернене властивості вписаних кутів: якщо в опуклому чотирикутнику ABCD
∠ ABD = ∠ ACD, то навколо цього чотирикутника можна описати коло.
Корисно також пам'ятати, що з усіх паралелограмів вписати коло можна лише в ромб
(квадрат), а описати коло можна лише навколо прямокутника (квадрата).
Задача 1. Медіана, бісектриса та висота, проведені з однієї вершини трикутника, ділять
кут при цій вершині на чотири рівні частини. Визначте кути цього трикутника.
Розв’язання
Нехай задано трикутник А В С , у якого С М — медіана, С D —
бісектриса, СН — висота (див. рисунок). Позначимо рівні кути,
які за умовою утворено при вершині С, через α: ∠ А С М =
= ∠ МСD = ∠ DСH = ∠ НСВ = α. Тоді ∠ СВН = 90° – α.
Опишемо навколо трикутника АВС коло. Центр цього кола О
знаходиться в точці перетину серединних перпендикулярів
до сторін трикутника, тобто на прямій М Т ⊥ А В . З прямокут
ного ∆ CBH: ∠ CBH = 90° – α. Продовжимо С М до перетину з ко
лом у точці К. Тоді ∠ АКС = ∠ СВА = 90° – α (як вписані кути,
що спираються на одну й ту саму дугу). З ∆ АСК: ∠ САК = 180° – α – (90° – α) = 90°.
Отже, ∪ СВК= 180°, тобто СК — діаметр кола. Тоді точка О — центр кола — має належа-
ти двом різним прямим МТ та СК, що можливо лише у випадку, коли точка О збігається
с точкою перетину цих прямих, тобто з точкою М. Але якщо М — центр кола, то АВ —
діаметр цього кола і, отже, ∠ АСВ = 90° (як вписаний кут, що спирається на діаметр).
Одержуємо: 4α = 90°, а це означає, що α = 22° 30', ∠ В = 90° – α = 67° 30', а отже,
∠ А = 90° – ∠ В = 22° 30'.
Задача 2. У гострокутному трикутнику ABC (див. рисунок) проведено висоти AA1, BB1, CC1.
Доведіть, що ці висоти є бісектрисами кутів трикутника А1В1С1.
Нехай Н — точка перетину висот. У чотирикутнику НА1СВ1 сума
протилежних кутів ∠ А1 + ∠ В1 = 90° + 90° = 180°, тому навколо
нього можна описати коло (діаметра НС) — табл. 24. Тоді ∠ НВ1А1 =
= ∠ НСА1 — як вписані кути, що спираються на одну й ту саму дугу.
Але з прямокутного ∆ СВС1: ∠ НСА1 = 90° – ∠ В, тоді і ∠ НВ1А1 =
= 90° – ∠ В. Точно так само точки Н, C1, А, В1 лежать на одному
колі і ∠ НВ1С1 = ∠ НАС1 = ∠ А1АВ = 90° – ∠ В.
Таким чином, ∠ НВ1А1 = ∠ НВ1С1, тобто B1B — бісектриса кута А1В1С1.
Аналогічно обґрунтовується це твердження і для решти кутів.
31
Таблиця 32
ЗАДАЧІ, ПОВ’ЯЗАНІ ЗІ ВПИСАНИМ

ЧИ ОПИСАНИМ КОЛОМ
Орієнтири
1. Розв’язуючи задачі, пов’язані з колом, описаним навколо трикутника, доцільно вико-
ристовувати ті формули або співвідношення, які не залежать від виду трикутника (див.
табл. 25) — інакше для розв’язування потрібно розглядати декілька випадків.
2. Якщо коло описане навколо чотирикутника (чи п-кутника, де п l 4), то воно описане
також навколо будь-якого трикутника, вершинами якого є вершини даного чотирикут-
ника (чи п-кутника).
Задача 1. У рівнобічній трапеції відомі основи — 21 см и 9 см та висота — 8 см.

Знайдіть радіус описаного кола.
Нехай у трапеції АВCD (див. рисунок): ВC  AD, АВ = CD, АD = 21 см,
ВС = 9 см і висота ВК = 8 см (ВК ⊥ AD). Якщо коло проходить через
чотири точки А, В, С, D, то воно також проходить через будь-які три
з цих точок і тому збігається з колом, описаним навколо трикутни-
ка АВD. Знайдемо радіус кола, описаного навколо трикутника АВD.
Якщо СМ — друга висота заданої рівнобічної трапеції, то, урахо-
вуючи рівність прямокутних трикутників АВК та DСМ і те,
AD − BC
що ВСМК — прямокутник, одержуємо: АК = МD = = 6 (см).
2
Тоді з ∆ АВК: AB = AK + BK = 10 (см).
2 2
З прямокутного трикутника ВКD: BD = DK 2 + BK 2 = 17 (см).

Отже, радіус кола, описаного навколо трикутника АВD (а отже, і навколо трапеції АВСD),
AB ⋅ BD ⋅ AD AB ⋅ BD ⋅ AD
дорівнює (табл. 25) R = = = 10,625 (см).
4S∆ABD 4 ⋅ 1 ⋅ AD ⋅ BK
2
Задача 2. Навколо кола радіуса R описано трапецію з кутами α і β при більшій основі.
Знайдіть площу цієї трапеції.
Нехай у трапеції АВCD (див. рисунок): ВC  AD, ∠BАD = α,
∠ CDA = β, rвпис.кола = R. Якщо трапецію описано навколо кола,
то її висота дорівнює діаметру цього кола (табл. 24). Тому, якщо
BK і CM — висоти трапеції, то BK = CM = 2R.
З прямокутного трикутника АВК: AB = BK = 2R .
sin α sin α
CM 2R
З прямокутного трикутника CMD: CD = = .
sin β sin β
Оскільки трапецію АВCD описано навколо кола, то за властивістю описаного чотирикутника
AD + BC
⋅ BK = 2R 2 
1 1 
(табл. 24) AD + BC = AB + CD = 2R + 2R . Тоді S ABCD = + .
sin α sin β 2  sin α sin β 
32
Таблиця 33
ДЕЯКІ ВИЗНАЧНІ ТЕОРЕМИ

Теорема Чеви
Якщо на сторонах AB, BC і CA трикутника ABC взято відпо-
відно точки C1, A1 і B1, то відрізки AA1, BB1 і CC1 перетинаються
в одній точці тоді і тільки тоді, коли
AB1 CA1 BC1
æ æ =1
B1C A1B C1 A
Теорема Менелая
Якщо на сторонах AB і CB та
на продовженні сторони CA (або
на продовженні сторін AB, CB
і CA) трикутника ABC взято від-
повідно точки C1, A1 і B1, то ці
точки лежать на одній прямій
тоді і тільки тоді, коли
AB1 CA1 BC1
æ æ =1
B1C A1B C1 A
Теорема Птолемея
Добуток діагоналей вписаного в коло
чотирикутника дорівнює сумі добутків
протилежних сторін:
AC•BD = AB•CD + BC•AD
Формула Ейлера
У трикутнику радіус R описаного кола і радіус r вписаного
кола пов’язані з відстанню d між їх центрами співвідношенням
d2 = R2 – 2Rr.
Наприклад, якщо в трикутнику ABC O — центр описаного
кола, O1 — центр вписаного кола, O1K — радіус вписаного кола,
OC — радіус описаного кола, то
O1O2 = OC2 – 2OC•O1K
Пряма Сімсона
Основи перпендикулярів, про-
ведених до сторін трикутника
(або до їх продовження) з довіль-
ної точки описаного кола, лежать
на одній прямій.
(Ця пряма називається
прямою Сімсона.)
P, R, Q — основи
перпендикулярів.
33
Таблиця 34
АКСІОМИ СТЕРЕОМЕТРІЇ
А ∈ α; M ∉ α
1. Яка б не була площина, існують точки, що належать цій пло-
щині, і точки, які не належить їй.
2. Якщо дві різні площини мають спільну точку, то вони перети-

наються по прямій, що проходить через цю точку.
3. Якщо дві різні прямі мають спільну точку, то через них можна
провести площину, і до того ж тільки одну.
Таблиця 35
ПАРАЛЕЛЬНІСТЬ ПРЯМОЇ І ПЛОЩИНИ

Означення. Пряму і площину називають паралельними, якщо вони
не перетинаються.
аCα
Ознака Властивість
Якщо b C a (a в площині α), Якщо a C α, а β проходить через a
то b C α. і перетинає α по b,
то a C b.
Якщо пряма, що не належить площині, Якщо через пряму, паралельну площині,

паралельна якій-небудь прямій, що лежить провести другу площину, яка перетинає
у цій площині, то вона паралельна і самій першу, то пряма перетину площин пара-
площині. лельна першій прямій.
34
Таблиця 36
ПАРАЛЕЛЬНІСТЬ ПЛОЩИН
Означення. Дві площини називають паралельними,
якщо вони не перетинаються.
αCβ
Ознака
Якщо дві прямі, що

Якщо a C a1, b C b1 перетинаються, однієї
(a і b лежать в α, площини, паралельні
a1 і b1 лежать у β), відповідно двом прямим
то α C β. другої площини, то ці
площини паралельні.
Якщо β C α і γ C α, Якщо α C β і γ перетинає Якщо AB C CD і α C β

то β C γ. α по a, γ перетинає β по b, (A ∈ α, C ∈ α, B ∈ β, D ∈ β),
то a C b. то AB = CD.
Якщо дві різні площини Якщо дві паралельні пло- Відрізки паралельних
паралельні третій, то вони щини перетинаються тре- прямих, що містяться між
паралельні між собою. тьою, то прямі перетину паралельними площинами,
паралельні. рівні.
35
Таблиця 37
ЗОБРАЖЕННЯ ПРОСТОРОВИХ ФІГУР

НА ПЛОЩИНІ
AA1 C BB1. Пряма AA1 перетинає α в точці A1. Точка A
проектується в точку A1 на площині α.
A → A1 B → B1 AB → A1B1
Відрізок проектується у відрізок

(AB D AA1 — відрізок не паралельний напряму
проектування).
Якщо AB C CD
(AB → A1B1, СD → С1D1), AC
=
A1C1
CB C1B1
то A1B1 = С1D1.
При паралельному
При паралельному проектуванні пара
проектуванні
лельність відрізків зберігається.
відношення відрізків
однієї прямої або
паралельних прямих
зберігається.
Наслідок
Якщо С — середина АB, AB → A1B1, С → С1,
то С1 — середина А1В1.
Середина заданого відрізка проектується в се-

редину відрізка його проекції.
Паралельні проекції деяких плоских фігур
(площина фігури не паралельна напряму проектування)
проекція — три-
кутник будь-якої
форми
проекція — пара-
лелограм будь-якої
форми
проекція — тра-
пеція будь-якої
форми
проекція кола —
еліпс
36
Таблиця 38
ПЕРПЕНДИКУЛЯРНІСТЬ
ПРЯМОЇ І ПЛОЩИНИ
Означення. Пряму, що перетинає площину, називають

перпендикулярною до цієї площини, якщо вона
перпендикулярна до будь-якої прямої, яка лежить
у даній площині.
а⊥α ⇔ a ⊥ x, де x — будь-яка пряма площини α
Ознака перпендикулярності прямої і площини
Якщо a ⊥ b і a ⊥ с (b і с — у площині α),

то а ⊥ α.
Якщо пряма перпендикулярна до двох прямих, що лежать

у площині і перетинаються, то вона перпендикулярна до даної
площини.
Властивості перпендикулярних прямої і площини
Якщо a C b і α ⊥ а, Якщо а ⊥ α і b ⊥ α,
то α ⊥ b. то a C b.
Якщо площина перпендику Дві прямі, перпендикулярні

лярна до однієї з двох пара до однієї і тієї самої площини,
лельних прямих, то вона паралельні.
перпендикулярна й до другої.
Якщо α C β і а ⊥ α, Якщо α ⊥ а і β ⊥ a,
то a C β. то α C β.
Якщо пряма перпендикуляр Дві різні площини, перпен

на до однієї з двох пара дикулярні до однієї і тієї самої
лельних площин, то вона пер прямої, паралельні.
пендикулярна й до другої.
37
Таблиця 39
ПЕРПЕНДИКУЛЯР І ПОХИЛА
на площині у просторі
AO ⊥ a, O ∈ a AO ⊥ α, O ∈ α
AO — перпендикуляр AO — перпендикуляр
з точки А до прямої а з точки А до площини α
AO — відстань від AO — відстань від

точки А до прямої а точки А до площини α
АВ — похила АВ — похила
AO < AB Перпендикуляр коротший за похилу AO < AB
OB — проекція похилої AB на пряму a OB — проекція похилої AB на площину α
AB = AC ⇔ BO = OC
AB > AC ⇔ BO > OC
Якщо з однієї точки до однієї прямої Якщо із однієї точки до однієї площини
проведено дві похилі, то проведено дві похилі, то
рівні похилі мають рівні проекції;
якщо проекції похилих рівні, то й самі похилі рівні;
більша похила має більшу проекцію;
з двох похилих більша та, у якої проекція більша.
38
Таблиця 40
ТЕОРЕМА ПРО ТРИ ПЕРПЕНДИКУЛЯРИ

OB — проекція AB на площину α,
c — пряма на площині α, ⇔ АB ⊥ c
OB ⊥ c
Якщо пряма на площині перпендикулярна до про-

екції похилої на цю площину, то вона перпендику-
лярна і до похилої.
І навпаки: якщо пряма на площині перпендику-

лярна до похилої, то вона перпендикулярна і до
проекції похилої.
Таблиця 41
ПЕРПЕНДИКУЛЯРНІСТЬ ДВОХ ПЛОЩИН

Означення. Дві площини, що перетинаються, називають
перпендикулярними, якщо третя площина,
перпендикулярна до прямої перетину цих
площин, перетинає їх по перпендикулярних
прямих.
α перетинає β по прямій с,
γ ⊥ c,
α⊥β ⇔ γ перетинає α по прямій а,
γ перетинає β по прямій b,
a⊥b
Ознака
перпендикулярності площин
Якщо b ⊥ α і β проходить через b, Якщо β ⊥ α, β перетинає α по а
то β ⊥ α. і b ⊥ a (b лежить у β),
то b ⊥ α.
Якщо площина проходить через пряму, Якщо пряма, що лежить в одній із двох пер
перпендикулярну до другої площини, то ці пендикулярних площин, перпендикулярна до
площини перпендикулярні. лінії їх перетину, то вона перпендикулярна
й до другої площини.
39
Таблиця 42
КУТИ В ПРОСТОРІ
1. Кут між прямою і площиною
Означення. Кутом між прямою і площиною, що її
перетинає, називають кут, утворений цією
прямою та її проекцією на площину.
∠ ABO — кут між прямою AB і площиною α

(BO — проекція AB на площину α, AO ⊥ α)
Особливі випадки
аCα
⇔ 2) ⇔ ∠ (а, α) = 90°
1) ∠ (а, α) = 0 а⊥α
а лежить в α
2. Кут між площинами

1) 2) α перетинає β по прямій с. Проведемо площину γ ⊥ c.
αCβ
⇔ ∠ (α, β) = 0 Означення. Кутом між площинами α і β, що
α=β
перетинаються, називають кут, утворений
прямими, по яких площина γ перетинає
площини α і β.
∠ (α, β) = ∠ (а, b)
(γ перетинає α по прямій а,
γ перетинає β по прямій b)
0° m ∠ (α, β) m 90°
3. Двогранний кут (кут між півплощинами)

Означення. Двогранним кутом називають фігуру,
утворену двома півплощинами із спільною
прямою, що їх обмежує.
Півплощини α і β — грані двогранного кута
с — ребро двогранного кута
40
Лінійний кут двогранного кута
Означення. Лінійним кутом двогранного кута називають кут між
променями, по яких площина, перпендикулярна до
ребра двогранного кута, перетинає його грані.
∠ AMB — лінійний кут
(γ ⊥ c, γ перетинає α по променю MA, γ перетинає β

по променю MB)
0° m ∠ AMB m 180°
Оскільки пл. AMB ⊥ c, то пл. AMB ⊥ α і пл. AMB ⊥ β, тобто

площина лінійного кута перпендикулярна до кожної грані двогранного кута.
Практичні способи побудови лінійного кута

M ∈ c, SO ⊥ пл. ABC SABCD — правильна піраміда.
MA ⊥ c (у грані α) (SO — висота піраміди).
MB ⊥ c (у грані β). Проводимо CM ⊥ SB і з’єднуємо
Проводимо OM ⊥ BC і з’єд точки A і M. Тоді
∠ AMB — лінійний нуємо точки S і M. œ AMB = œ CMB
Тоді SM ⊥ BC за теоремою про (за двома сторонами і кутом між
три перпендикуляри, тому ними). Отже,
∠ AMB = ∠ CMB = 90°,
тобто AM ⊥ SB і
∠ SMO — лінійний кут дво-
гранного кута при ребрі ВС
∠ AMC — лінійний кут дво-
гранного кута при ребрі SB
4. Кут між мимобіжними прямими

Означення. Кутом між мимобіжними прямими називають кут
між прямими, що перетинаються і паралельні даним
мимобіжним прямим.
a1 C a; b1 C b
∠ (a, b) = ∠ (a1, b1) = ϕ

(менший із суміжних кутів)
0° < ∠ (a, b) m 90°
41
Таблиця 43
ВІДСТАНІ У ПРОСТОРІ
(способи, які використовують для їх обчислення)
1. Відстань від точки до площини (ρ — відстань)
Проводимо KM ⊥ α SO ⊥ α. Проводимо KМ C SO. Проводимо через точку K площину
(M ∈ α). Тоді KM ⊥ α, а отже, β ⊥ α (β перетинає α по AB). Проводи-
мо KM ⊥ AB. Тоді KM ⊥ α, а отже,
KM = ρ (K; α) KM = ρ (K; α) KM = ρ (K; α)
2. Відстань між паралельними прямою і площиною
аCα A∈α Вибираємо на прямій a довільну точку A

і знаходимо відстань від цієї точки до
ρ (a; α) = ρ (A; α) площини α.
3. Відстань між паралельними площинами

βCα B∈β Вибираємо у площині β довільну точку B
і знаходимо відстань від цієї точки до
ρ (β; α) = ρ (B; α) площини α.
4. Відстань між мимобіжними прямими

Означення. Відстанню між мимобіжними прямими називають
довжину їх спільного перпендикуляра.
AB ⊥ a, AB ⊥ b
Прямі a і b — мимобіжні.
ρ (a; b) = AB
Способи обчислення відстані між мимобіжними прямими

Проводимо через Проводимо через прямі a і b Проводимо площину α ⊥ a
пряму b площину паралельні площини і проектуємо прямі a і b на цю
β C a. α C β. площину: a → A, b → b1.
ρ (a; b) = ρ (а; β) ρ (a; b) = ρ (α; β) ρ (a; b) = ρ (A; b1)
42
Таблиця 44
ГЕОМЕТРИЧНІ МІСЦЯ ТОЧОК (ГМТ)

Означення. Геометричним місцем точок площини (простору) називають фігуру, що
складається з усіх точок площини (простору), які мають певну властивість.
1. Якщо точка M ∈ F,
Фігура F — ГМТ, які мають то M має задану властивість.
⇔
задану властивість 2. Якщо точка M має задану властивість,
то M ∈ F.
На площині У просторі
1. ГМТ, що знаходяться на деякій відстані R від заданої точки О
(рівновіддалених від даної точки)
F — коло з центром O F — сфера з центром O

і радіусом R і радіусом R
2. ГМТ, рівновіддалених від кінців заданого відрізка AB
F — площина α, що прохо-
F — серединний пер-
дить через середину відріз-
пендикуляр до відріз-
ка АВ і перпендикулярна до
ка AB.
нього.
3. ГМТ, рівновіддалених
3. ГМТ, рівновіддалених
від двох прямих,
від двох площин, що перетинаються
що перетинаються
F — бісектриси всіх кутів, утво-
рених при перетині заданих F — бісекторні площини
прямих. (тобто площини, які ділять
двогранні кути пополам
і проходять через ребро дво-
гранних кутів) всіх двогран-
них кутів, утворених при пе-
ретині заданих площин.
4. ГМТ, рівновіддалених від вершин трикутника
F — пряма, перпенди-
F — центр кола, опи-
кулярна до площини
саного навколо три-
трикутника, що прохо-
кутника.
дить через центр кола,
F=О описаного навколо три-
кутника.
43
Таблиця 45
ПРИЗМА
Означення. Призмою називають многогранник, який
складається з двох плоских многокутників,
що лежать у різних площинах і суміщаються
паралельним перенесенням, та всіх відрізків, що
сполучають відповідні точки цих многокутників.
ABCDE і A1B1C1D1E1 — основи призми.

AA1; BB1;… — бічні ребра.
ABB1A1; BCC1B1;… — бічні грані.
AD1 — діагональ призми

(відрізок, який сполучає дві вершини
призми, що не належать одній грані).
Висота призми — відстань між

площинами її основ.
A1M ⊥ пл. ABCDE; A1M = H — висота.
1. Основи призми рівні.
ABCDE = A1B1C1D1E1
2. Основи призми лежать у паралельних площинах.
пл. ABCDE C пл. A1B1C1D1E1
3. Бічні ребра призми паралельні і рівні.
AA1 C BB1 C CC1…

AA1 = BB1 = CC1 = …
4. Бічні грані призми — паралелограми.
ABB1A1 — паралелограм, BCC1B1 — паралелограм, …
5. Vпризми = Sосн•Hпризми
6. Sбічн = Pперпендикулярного перерізу•AA1 ( Sбічн = SABB A

1 1
+ SBCC1B1 + ... + S AEE1 A1 )
Sповна = Sбічн + 2Sосн
44
Таблиця 46
ПРЯМА ПРИЗМА
Означення. Призму називають прямою, якщо її бічні ребра
перпендикулярні до основ.
AA1 ⊥ пл. ABCD, BB1 ⊥ пл. ABCD, …
1. Висота прямої призми дорівнює бічному ребру.
Hпрямої призми = AA1 = BB1 = …
2. Бічні грані прямої призми — прямокутники.
ABB1A1 — прямокутник, BCC1B1 — прямокутник, …
3. Vпрямої призми = Sосн•H = Sосн•AA1
4. Sбічн = Pосн•AA1
Sповна = Sбічн + 2Sосн
Правильна призма
Означення. Пряму призму називають правильною, якщо її основи є правильними
многокутниками.
трикутна чотирикутна п’ятикутна шестикутна
45
Таблиця 47
ПАРАЛЕЛЕПІПЕД
Означення. Паралелепіпедом називають призму, в основі
якої лежить паралелограм.
1. У паралелепіпеда всі грані — паралелограми.
2. У паралелепіпеда протилежні грані паралельні й рівні.
3. Діагоналі паралелепіпеда перетинаються в одній точці і точ
кою перетину діляться пополам.
O — середина A1C, BD1, AC1, B1D
Прямокутний паралелепіпед
Означення. Прямий паралелепіпед, у якого основою
є прямокутник, називають прямокутним
паралелепіпедом.
1. У прямокутного паралелепіпеда всі грані — прямокутники.
У прямокутному паралелепіпеді квад
2. d2 = a2 + b2 + c2 ( AC12 = AB2 + AD2 + AA12 ) рат будь-якої діагоналі дорівнює сумі
квадратів трьох його вимірів.
3. Vпрямокут. парал = AB•AD•AA1 = abc
4. Sбічн = Pосн•AA1 = 2 (AB + AD)•AA1 = 2 (a + b) c
Sповн = Sбічн + 2Sосн
Куб
Означення. Кубом називають прямокутний паралелепіпед,
у якого всі ребра рівні.
1. У куба всі грані — квадрати.
2. d = a 3 (d2 = a2 + a2 + a2,
де a — ребро куба, d — діагональ куба)
3. Vкуба = a 3
4. Sбічн. куба = 4a2 Sповн. куба = 6a2
46
Таблиця 48
ПІРАМІДА
Означення. Пірамідою називають многогранник, який
складається з плоского многокутника (основи
піраміди), точки, яка не лежить у площині
основи (вершини піраміди), і всіх відрізків, що
сполучають вершину піраміди з точками основи.
ABCD — основа піраміди S — вершина піраміди
SA, SB, SC, SD — бічні ребра
œ ASB, œ BSC, œ CSD, œ ASD — бічні грані
Висота піраміди — перпендикуляр, опуще-

ний з вершини піраміди на площину основи.
SO — висота піраміди
(SO ⊥ пл. ABCD)
SO = H
1
Vпiр = Sоснæ H
3
Sбічн. пір = Sœ ASB + Sœ BSC + Sœ CSD + Sœ ASD
Sповн. пір = Sбічн + Sосн
47
Таблиця 49
ПРАВИЛЬНА ПІРАМІДА
Означення. Піраміду називають правильною, якщо її основою є правильний многокутник,
а основа висоти збігається з центром цього многокутника.
Деякі види правильних пірамід

Трикутна Чотирикутна ... Шестикутна ...
œ АВС — правильний ABCDEF — правильний

трикутник ABCD — квадрат шестикутник
О — точка перетину медіан

О — точка перетину O — точка перетину
(висот і бісектрис), центр
діагоналей діагоналей AD, BE і FC
вписаного й описаного кіл
SO — висота правильної піраміди (SO ⊥ пл. ABC; O — центр основи)
SM — апофема правильної піраміди (SM ⊥ BC) (висота бічної грані)
1. У правильної піраміди бічні ребра рівні й однаково нахилені до площини основи.
SA = SB = SC = … ∠ SAO = ∠ SBO = ∠ SCO = …

2. Бічні грані правильної піраміди — рівні один одному рівнобедрені трикутники, однаково
нахилені до основи.
œ ASB = œ BSС = …
1 1
3. Sбічн = 2 Pоснæ SM = 2 Pоснæ l , де l — апофема.
Sосн де ϕ = ∠ SMO — кут нахилу Sбічн = Sбічн. грані•n

4. Sбічн = , , де n — число
cos ϕ всіх бічних граней до основи.
граней.
5. Sповн = Sбічн + Sосн
1
6. Vпiр = Sосн æ H
3
48
Таблиця 50
ПОЛОЖЕННЯ ВИСОТИ
В ДЕЯКИХ ВИДАХ ПІРАМІД
1. Якщо всі бічні ребра піраміди рівні або
нахилені під одним кутом до площини
основи, або утворюють
рівні кути з висотою піраміди,
то основа висоти піраміди є центром кола,
описаного навколо основи (і навпаки).
Якщо в піраміді SABC: Якщо в піраміді SABC:

SA = SB = SC, SО ⊥ пл. ABC і О — центр кола, описаного
або ∠ SAO = ∠ SBO = ∠ SCO, навколо основи,
або ∠ ASO = ∠ BSO = ∠ CSO і SО ⊥ пл. ABC, то SA = SB = SC і ∠ SAO = ∠ SBO = ∠ SCO
то О — центр описаного навколо основи та ∠ ASO = ∠ BSO = ∠ CSO.
кола (OA = OB = OC).
Для розв’язування використовують прямокутний œ SAO, у якому:
SО ⊥ AO, AO = Rопис (радіус кола, описаного навколо основи)

∠ SAO — кут нахилу бічного ребра SA до площини основи.
2. Якщо всі бічні грані піраміди однаково

нахилені до основи,
то основою висоти піраміди є центр кола,
вписаного в основу (і навпаки).
Якщо в піраміді SABC: Якщо в піраміді SABC:

грані SAB, SAC і SBC однаково нахилені до SО ⊥ пл. ABC і О — центр кола, вписаного
основи ABC (тобто ∠ SMO = ∠ SKO = в основу,
∠ SNO — відповідні лінійні кути рівні) то ∠ SMO = ∠ SKO = ∠ SNO (тобто всі бічні
і SО ⊥ пл. ABC, грані піраміди нахилені під одним кутом
то О — центр кола, вписаного в основу до основи піраміди).
(OK = OM = ON = rвпис).
Для розв’язування використовують прямокутний œ SOM, у якому:
SО ⊥ OM, OM = rвпис — радіус кола, вписаного в основу (OM ⊥ BC),
∠ SOM — кут нахилу бічної грані SBC до основи
(∠ SMO — лінійний кут двогранного кута при ребрі BC).
Для такого виду пірамід виконується формула:

Sосн
Sáiчн =
cos ϕ ,
де ϕ = ∠ SMO — кут нахилу всіх бічних граней до основи.
49
3. Якщо всі бічні грані піраміди однаково нахилені до площини основи,
то основою висоти піраміди є точка, рівновіддалена від усіх прямих,
які містять сторони основи.
Якщо в піраміді SABC грані SAB, SAC і SBC однаково

нахилені до площини основи ABC
(тобто ∠ SMO = ∠ SKO = ∠ SNO — відповідні лінійні
кути рівні) і SО ⊥ пл. ABC,
то О — точка, рівновіддалена від прямих AB, BC і AC
(OK = OM = ON).
Для трикутника ABC точок, рівновіддалених від

прямих AB, BC і AC, чотири:
центр вписаного кола — О;
три центри зовніописаних кіл — О1, О2, О3.
S∆ ABC a+b+c
OT = rвпис = , де p = .
p 2
S∆ ABC
O2M = ra = .
p−a
Для ромба (квадрата) і трапеції ABCD точка, рівновіддалена від

прямих AB, BC, CD і AD, єдина — це центр O вписаного кола.
4. Якщо лише дві бічні грані піраміди (або похилої призми)

однаково нахилені до площини основи або спільне бічне
ребро цих граней утворює рівні кути із суміжними з ним
сторонами основ,
то це спільне бічне ребро проектується на пряму, що
містить бісектрису кута між суміжними з цим ребром
сторонами основ (і навпаки).
Якщо в піраміді SABC грані SAB і SAC однаково нахи

лені до площини основи ABC (тобто ∠ SKO = ∠ SMO) або
∠ SAB = ∠ SAC і SО ⊥ пл. ABC,
то АО — бісектриса ∠ BAC (або пряма АО містить
бісектрису ∠ BAC).
Якщо в піраміді SABC
SО ⊥ пл. ABC і АО — бісектриса ∠ BAC
(або пряма АО містить бісектрису ∠ BAC,
то ∠ SKO = ∠ SMO (грані SAB і SAC однаково
нахилені до площини основи) і ∠ SAB = ∠ SAC.
50
5. Якщо лише одна бічна грань піраміди
перпендикулярна до площини основи,
то висотою піраміди буде висота цієї грані.
Якщо в піраміді SABC:
пл. SAС ⊥ пл. ABC
і SО ⊥ AC (О ∈ АС),
то SО — висота піраміди (SО ⊥ пл. ABC).
6. Якщо дві суміжні бічні грані піраміди

перпендикулярні до площини основи,
то висотою піраміди буде їх спільне бічне ребро.
Якщо пл. SAB ⊥ пл. ABC
і пл. SAС ⊥ пл. ABC,
то SА — висота піраміди (SА ⊥ пл. ABC).
7. Якщо дві несуміжні бічні грані піраміди

перпендикулярні до площини основи,
то висотою піраміди буде відрізок прямої, по якій пере
тинаються площини цих граней.
Якщо пл. SAB ⊥ пл. ABCD,
пл. SCD ⊥ пл. ABCD
і пл. SAB перетинає пл. SCD по прямій SО
(О ∈ пл. ABCD),
то SО — висота піраміди.
Таблиця 51
ЗРІЗАНА ПІРАМІДА
Утворення зрізаної піраміди
Якщо задано піраміду SABC й проведено площину A1B1C1, па-
ралельну основі піраміди (пл. A1B1C1 C пл. ABC), то ця площина
відтинає від заданої піраміди піраміду SA1B1C1, подібну даній
(з коефіцієнтом подібності K =
SA1
SA
=
A1B1
AB
).
Другу частину заданої піраміди — многогранник ABCA1B1C1 —
називають зрізаною пірамідою.
Грані ABC і A1B1C1 — основи (пл. ABC C пл. A1B1C1).
Трапеції ABB1A1, BCC1B1, ACC1A1 — бічні грані.
Висотою зрізаної піраміди називають відстань між площина-

ми її основ.
A1O ⊥ пл. ABC A1O = H — висота
H ( S1 + S2 + S1S2 ) ,
1
Vзріз. піраміди =
3
де S1, S2 — площі основ.
51
Таблиця 52
ПРАВИЛЬНІ МНОГОГРАННИКИ
Кількість Кількість Кількість
¹ Тип правильного многогранника Форма грані
граней вершин ребер
Тетраедр (чотиригранник)
1 4 4 6
Гексаедр (шестигранник), або куб
2 6 8 12
Октаедр (восьмигранник)
3 8 6 12
Ікосаедр (двадцятигранник)
4 20 12 30
Додекаедр (дванадцятигранник)
5 12 20 30
52
Таблиця 53
ЦИЛІНДР
Означення. Циліндром (круговим циліндром) називають тіло,
що складається з двох кругів, які не лежать в одній
площині й суміщаються паралельним перенесенням,
і всіх відрізків, що сполучають відповідні точки
цих кругів.
Круги — основи циліндра
Відрізки, що сполучають відповідні точки кіл кругів, — твірні.
AA1; BB1 — твірні циліндра
Циліндр називають прямим, якщо його твірні перпендикулярні

до площин основ.
У шкільних підручниках:
циліндр = прямий круговий циліндр
1. Основи циліндра рівні й паралельні.
OA = O1A1 = R пл. AOB C пл. A1O1B1
О — центр нижньої основи,
О1 — центр верхньої основи.
2. Твірні циліндра паралельні й рівні.
AA1 C BB1 AA1 = BB1

3. Висота циліндра (відстань між площинами основ) дорівнює твірній.
Hцил = AA1 = OO1
4. При обертанні прямокутника навколо його сторони як осі

утворюється циліндр.
OMM1O1 — прямокутник
OO1 — вісь утвореного циліндра (OO1 C MM1).
Rцил = OM = O1M1 Hцил = MM1 = OO1
5. Sосн. цил = πR2 Sбічн. цил = 2πRH Sповн = Sбічн + 2Sосн = 2πR (H + R)
6. Vцил = Sосн•H = πR2H
53
Таблиця 54
ПЕРЕРІЗИ ЦИЛІНДРА ПЛОЩИНАМИ

Осьовий переріз циліндра
ABCD — осьовий переріз
(переріз, що проходить через вісь OO1).
ABCD — прямокутник
AD = dосн = 2R AB = Hцил
AB і CD — твірні циліндра
Переріз циліндра площиною, паралельною його осі

пл. KLMN C OO1
KLMN — прямокутник
KL і MN — твірні циліндра
KL = Hцил
Переріз циліндра площиною, паралельною його основам
Площина, паралельна площині основи циліндра,

перетинає його бічну поверхню по колу,
яке дорівнює колу основи.
Rпер = Rцил
Дотична до циліндра площина
Означення. Дотичною до циліндра площиною називають

площину, яка проходить через твірну циліндра
і перпендикулярна до площини осьового
перерізу, що містить цю твірну.
α — дотична до циліндра площина
AB — твірна, α проходить через AB
α ⊥ пл. AOO1B
54
Таблиця 55
КОНУС
Означення. Конусом (круговим конусом) називають тіло,
що складається з круга, точки, яка не лежить
у площині цього круга, і всіх відрізків, що
сполучають задану точку з точками круга.
Круг — основа конуса
Точка S — вершина конуса
Відрізки, що сполучають вершину конуса з точками кола

основи, — твірні.
SA; SB — твірні конуса
Конус називають прямим, якщо SO ⊥ пл. AOB

(О — центр круга основи).
У шкільних підручниках:
конус = прямий круговий конус
1. Твірні конуса рівні.
SA = SB = …
2. Hкон = SO (SO ⊥ пл. AOB)
3. При обертанні прямокутного трикутника навколо його ка-

тета як осі утворюється конус.
œ AOS — прямокутний, ∠ AOS = 90°
Пряма SO — вісь конуса
Rкон = AO Hкон = SO
AS — твірна, AS = l
4. Sосн. кон = πR2 Sбічн. кон = πRl Sповн = Sбічн + Sосн = πR(l + R)
1 1
5. Vкон. = 3 Sоснæ H = 3 πR H
2
55
Таблиця 56
ПЕРЕРІЗИ КОНУСА ПЛОЩИНАМИ

Осьовий переріз конуса
œ SAB — осьовий переріз

(переріз, що проходить через вісь SO)
œ SAB — рівнобедрений
SA = SB (SA і SB — твірні)
Переріз конуса площиною, що проходить через його вершину
œ SMK — рівнобедрений
SM = SK (SM і SK — твірні)
Переріз конуса площиною, паралельною його основі
Площина, паралельна площині основи конуса, перетинає

конус по кругу, а бічну поверхню — по колу з центром
на осі конуса.
Rпер SO1
=
Rкон SO
Площина, дотична до конуса

Означення. Площиною, дотичною до конуса, називають
площину, яка проходить через твірну конуса
і перпендикулярна до площини осьового
перерізу, що містить цю твірну.
α — площина, дотична до конуса
SA — твірна, α проходить через SA, α ⊥ пл. SAO
56
Таблиця 57
ЗРІЗАНИЙ КОНУС
Утворення зрізаного конуса
Якщо задано конус (з вершиною S і кругом основи з цен-
тром O) і проведено площину, яка паралельна його основі
й перетинає конус, то ця площина відтинає від нього менший
конус (з вершиною S і кругом основи з центром O1).
Частину конуса, що залишилася, називають зрізаним кону
сом (на рисунку виділено жирною лінією).
Висотою зрізаного конуса називають відстань між площина-
ми його основ.
Зокрема,
OO1 = Hзріз. кон ,

де O і O1 — центри основ зрізаного конуса.
1. Осьовий переріз зрізаного конуса — рівнобічна трапеція.
MKNT — осьовий переріз MT C KN, MK = TN (твірні)
MT = 2r, KN = 2R OO1 ⊥ KN; OO1 = H
2. При обертанні прямокутної трапеції (OBAO1) навколо осі,

яка проходить через бічну сторону, перпендикулярну до
основ, утворюється зрізаний конус.
3. Sбічн. зріз. конуса = π (R + r) l , де R і r — радіуси нижньої і верхньої основ,

l = AB — твірна.
Sповн = Sбічн + S1 осн + S2 осн = π (R + r) l + πR2 + πr2
1
4. Vçрiç. конуса = 3 πH (R + Rr + r )
2 2
57
Таблиця 58
СФЕРА І КУЛЯ
Означення. Сферою називають тіло, що складається
з усіх точок простору, які знаходяться на даній
відстані (R) від даної точки (O).
O — центр сфери; OA — радіус сфери, OA = R
При обертанні півкола навколо

Sсфери = 4πR2
його діаметра одержуємо сферу.
Означення. Кулею називають тіло, що складається з усіх

точок простору, які знаходяться на відстані,
не більшій за дану (R), від даної точки (O).
O — центр кулі; OВ — радіус кулі, OB = R
При обертанні півкруга навколо 4

Vкулі = πR 3
його діаметра одержуємо кулю. 3
Таблиця 59
ПЕРЕРІЗ КУЛІ ПЛОЩИНОЮ

Будь-який переріз кулі площиною є круг.
Центр цього круга — основа перпендикуляра,

опущеного з центра кулі на січну площину.
O — центр кулі; O1 — центр круга перерізу.
OO1 ⊥ α Із œ OO1A Rпер. = Rкулі

2
− OO12
Переріз, що проходить через центр кулі, називають

великим кругом.
Rвел. круга = Rкулі
Переріз кулі двома площинами

OO1 ⊥ α; OO2 ⊥ β; r1 і r2 — радіуси кругів перерізів.
OO1 = OO2 ⇔ r1 = r2
OO1 < OO2 ⇔ r1 > r2
OO1 > OO2 ⇔ r1 < r2
58
Таблиця 60
ДОТИЧНІ ДО КУЛІ (СФЕРИ)

ПЛОЩИНА І ПРЯМА
Дотична площина Дотична пряма
Означення. Означення.
Площину, що має Пряму, що має з кулею
з кулею (сферою) (сферою) тільки одну
тільки одну спільну спільну точку, називають
точку, називають дотичною до кулі
дотичною площиною. (сфери).
1. Дотична площина (пряма) перпендикулярна до радіуса кулі (сфери), проведеного
в точку дотику.
І навпаки: якщо площина (пряма) проходить через точку сфери і перпендикулярна
до радіуса, проведеного в цю точку, то вона дотикається до сфери.
α — дотична площина, OM ⊥ α (OM — а — дотична пряма, OM ⊥ а (OM —

⇔ ⇔
M — точка дотику радіус кулі) M — точка дотику радіус кулі)
2. Дотична до кулі пряма лежить в дотичній площині, проведеній через точку дотику.
α дотикається до кулі в точці M,

a дотикається до кулі в точці M
a лежить у площині α
Дотик двох сфер

Означення. Дві сфери є дотичними одна до одної, якщо вони мають лише одну спільну
точку.
Зовнішній дотик Внутрішній дотик
Сфера (1) дотикається M ∈ O1O2, Сфера (1) дотикається M ∈ O1O2,

⇔ ⇔
до сфери (2) в точці M O1O2 = R1 + R2 до сфери (2) в точці M O1O2 = R1 – R2
59
Таблиця 61
КУЛЯ, ОПИСАНА НАВКОЛО ПРИЗМИ

Означення. Кулю називають описаною навколо
призми, якщо всі вершини призми лежать
на поверхні кулі.
O — центр описаної кулі,

OA = OB = OC = OA1 = OB1 = OC1 = Rопис. кулі.
1. Кулю можна описати тільки навколо прямої призми, навколо основи якої можна
описати коло.
2. Центр кулі, описаної навколо прямої призми, лежить на середині відрізка, який
сполучає центри кіл, описаних навколо основ призми.
Якщо в прямій призмі ABCA1B1C1:

O1 — центр кола, описаного навколо основи ABC,
O2 — центр кола, описаного навколо основи A1B1C1,
і O — середина відрізка O1O2,
то O — центр описаної кулі
(OA = OB = OC = OA1 = OB1 = OC1 = Rопис. кулі)
Для розв’язування використовують зазвичай прямокутний œ AOO1, у якому
AO = Rопис. кулі,
AO1 = Rкола, опис. навколо основи,
1 1
OO1 = AA1 = Hпризми.
2 2
60
Таблиця 62
КУЛЯ, ВПИСАНА В ПРИЗМУ

Означення. Кулю називають вписаною в призму, якщо
всі грані призми дотикаються до цієї кулі.
O — центр вписаної кулі,

K — точка дотику до грані A1B1C1,
OK = rвпис. кулі (OK ⊥ пл. A1B1C1)
1. Пряма призма
Центр кулі, вписаної в пряму призму, лежить на середині
відрізка, який сполучає центри кіл, вписаних в основи
призми. Причому радіус кулі дорівнює радіусу кола,
вписаного в основу призми, а діаметр кулі — висоті
призми.
Якщо ABCA1B1C1 — пряма призма,

O1 — центр кола, вписаного в основу ABC,
O2 — центр кола, вписаного в основу A1B1C1,
O — середина відрізка O1O2,
то O — центр вписаної кулі,
rвпис. кулі = rкола, впис. в основу,
dвпис. кулі = Hпризми.
2. Похила призма
Якщо в похилу призму вписано кулю, то радіус кулі
дорівнює радіусу кола, вписаного в перпендикулярний
переріз призми, а діаметр кулі дорівнює висоті призми.
Якщо в призму ABCA1B1C1 вписано кулю і A0B0C0 —

перпендикулярний переріз (пл. A0B0C0 ⊥ AA1),
то rвпис. кулі = rколо, впис. в перп. пер. A0B0C0,
dвпис. кулі = Hпризми.
61
Таблиця 63
КУЛЯ, ОПИСАНА НАВКОЛО ПІРАМІДИ

Означення. Кулю називають описаною навколо піраміди,
якщо всі вершини піраміди лежать на поверхні
кулі.
O — центр описаної кулі,

OA = OB = OC = SO = Rопис. кулі.
1. Піраміда, у якої основою висоти є центр

описаного навколо основи кола
У такій піраміді
SO — висота піраміди SABC,
центр описаної кулі
O — центр кола, описаного
лежить на прямій,
навколо основи піраміди
що містить висоту
M — середина ребра SA, піраміди, у точці пе-
MO1 ⊥ SA (у площині ASO), ретину цієї прямої
MO1 перетинає пряму SO в точці O1 з серединним перпен-
дикуляром до бічного
O1 — центр описаної кулі
ребра.
SO1 = Rопис. кулі
AO = Rкола, опис. навколо основи
Шляхи розв’язування:
1) ураховуючи те, що ∠ SO1M = ∠ SAO, обчислюємо елементи
прямокутних œ SAO і œ SMO1…;
2) ураховуючи те, що œ SMO1 " œ SAO, записуємо відповідні пропорції…
2. Довільна піраміда
Центр кулі, описаної навколо довільної піраміди, лежить
на прямій, перпендикулярній до площини основи, що про-
ходить через центр кола, описаного навколо основи, у точці
перетину цієї прямої з площиною, яка перпендикулярна до
бічного ребра і проходить через його середину.
O — центр кола, описаного навколо основи
OO1 ⊥ пл. ABC
M — середина ребра SA α ⊥ SA (M ∈ α)
α перетинає OO1 у точці O1, O1 — центр описаної кулі
62
Таблиця 64
КУЛЯ, ОПИСАНА НАВКОЛО

ПРЯМОКУТНОГО ПАРАЛЕЛЕПІПЕДА
ТА ПРАВИЛЬНОЇ ЧОТИРИКУТНОЇ ПІРАМІДИ
1. Куля, описана навколо прямокутного паралелепіпеда
1. Навколо будь-якого прямокутного паралелепіпеда можна описати кулю (сферу).
Центром кулі (сфери), описаної навколо прямокутного паралелепіпеда, є точка перетину
його діагоналей, а кожна діагональ паралелепіпеда є діаметром описаної кулі (сфери).
2. Якщо навколо паралелепіпеда можна описати сферу, то цей паралелепіпед  прямо-
кутний.
Задача 1. У кулю радіуса R вписано прямокутний паралелепіпед, діагональ якого утворює

з меншою бічною гранню кут α. Діагональ основи паралелепіпеда утворює
з більшою стороною основи кут β. Знайдіть розміри паралелепіпеда.
Покажемо, що центром кулі, описаної навколо прямокут-
ного паралелепіпеда, є точка перетину його діагоналей,
а кожна діагональ паралелепіпеда є діаметром описаної
кулі. Нехай О — точка перетину діагоналей прямокутно-
го паралелепіпеда ABCDAlBlClDl (див. рисунок). Оскільки
всі діагоналі прямокутного паралелепіпеда рівні і точкою
перетину (точкою О) діляться пополам, то точка О
рівновіддалена від усіх вершин прямокутного парале
лепіпеда, тобто є центром описаної кулі, а кожна діагональ
прямокутного паралелепіпеда є діаметром цієї кулі (тобто,
наприклад, АСl = 2R).
Ураховуючи, що в прямокутному паралелепіпеді ClDl ⊥ пл. AAlDlD, одержуємо, що ADl —
проекція АСl на площину AAlDlD. Отже, ∠ ClADl  кут нахилу діагоналі АСl до пл. AAlDlD,
і якщо AAlDlD — менша грань, то за умовою ∠ ClADl = α. Якщо AAlDlD — менша бічна
грань, то AD — менша сторона основи (а сторона АВ відповідно більша). Тоді за умовою
∠ CAB = β. З прямокутного трикутника AClDl: ClDl = АСl sin α = 2R sin α. Але АВ = ClDl =
= 2 R sin α. Тоді з прямокутного ∆ABC: СВ = АВ tg β = 2R sin α tg β.
Квадрат діагоналі прямокутного паралелепіпеда дорівнює сумі квадратів трьох його
вимірів. Тобто, АСl 2
= АВ 2
+ ВС 2
+ ВВl 2. Звідси BB1 = AC12 − AB2 − BC 2 = 2R 1 − sin 2 α − sin 2 α tg 2β = 2R
BB1 = AC12 − AB2 − BC 2 = 2R 1 − sin 2 α − sin 2 α tg 2β = 2R cos2 α − sin 2 α tg 2β.
63
2. Куля, описана навколо правильної чотирикутної піраміди
1. Навколо будь-якої правильної піраміди можна описати кулю (сферу).
Центр кулі (сфери), описаної навколо правильної піраміди, лежить на осі піраміди
(тобто на прямій, яка містить висоту правильної піраміди).
2. Радіус кулі (сфери), описаної навколо правильної чотирикутної піраміди, дорівнює
радіусу кола, описаного навколо діагонального перерізу піраміди (діагональний переріз
піраміди  це переріз піраміди, який проходить через вершину піраміди і діагональ
основи).
Задача 1. Сторона основи правильної чотирикутної піраміди дорівнює 6. Бічне ребро
піраміди нахилене до площини її основи під кутом 60°. Обчисліть площу S сфери,
описаної навколо піраміди.
Нехай SABCD (див. рисунок)  дана правильна піраміда
і SO її висота. Оскільки основою висоти правильної піраміди
є центр основи, то О  точка перетину діагоналей квадрата
ABCD. Тоді АО  проекція бічного ребра SA на площину
основи ABCD, отже, ∠ SAO  кут між бічним ребром SA
і площиною основи, тобто ∠ SAO = 60°. Центр сфери,
описаної навколо правильної піраміди, лежить на осі SO.
Розглянемо діагональний переріз SАС. Оскільки цей переріз
проходить через центр кулі, то в перерізі одержимо великий
круг (радіус якого дорівнює радіусу сфери), описаний навко-
ло трикутника SАС.
За умовою AВ = 6, тоді AC = 6 2 (як діагональ квадрата). У трикутнику SАС: SA = SC
(як бічні ребра правильної піраміди) і ∠ SAС = 60°, тоді ∆ SАС  правильний.
6 2
Отже, Rопис. сфери = Rопис. кола = SC = =2 6 .
3 3
. D5@8== 4πR = 96π.
2
Одержуємо Sопис.S>? 8AA
сфери
64
Таблиця 65
КУЛЯ, ВПИСАНА В ПІРАМІДУ

Означення. Кулю називають вписаною в піраміду, якщо всі грані
піраміди дотикаються до цієї кулі.

K — точка дотику до грані SAC,
OK = rвпис. кулі (OK ⊥ пл. SAC)
1. Піраміда, у якої основою висоти є центр

вписаного в основу кола
SO — висота піраміди SABC
У такій піраміді
(O — центр кола, вписаного в основу) центр вписаної
∠ SMO лінійний — (OM ⊥ BC, SM ⊥ BC) кулі лежить
на висоті піра
MO1 — бісектриса ∠ SMO, міди в точці
MO1 перетинає SO в точці O1 перетину висоти
з бісектрисою
O1 — центр вписаної кулі лінійного кута
OO1 = rвпис. кулі двогранного кута
при основі.
OM = rкола, впис. в основу
Шляхи розв’язування:
1
1) ∠ OMO1 = ∠ SMO. Розглядаємо прямокутні œ OMO1 і œ SOM…;
2
SO1 SM
2) оскільки MO1 — бісектриса œ SMO, то = ...;
OO1 OM
3Vпiр
3) rвпис.кулі = .
Sповн. пiр
2. Довільна піраміда
Центр кулі, вписаної в довільну піраміду, лежить у точці
перетину бісекторних площин двогранних кутів при ребрах
піраміди.
Достатньо розглянути три бісекторні площини.

пл. BCO — бісекторна площина двогранного кута при ребрі BC.
OK ⊥ пл. ABC OK = rвпис. кулі

3Vпiр
rвпис.кулі = .
Sповн. пiр
65
Таблиця 66
РОЗВ’ЯЗУВАННЯ СТЕРЕОМЕТРИЧНИХ
ЗАДАЧ НА КОМБІНАЦІЮ ТІЛ ОБЕРТАННЯ
Орієнтир. Під час розв’язування задач на комбінації тіл обертання часто зручно роз-
глянути осьовий переріз заданої комбінації.
Задача 1. Твірна конуса дорівнює 10 см, висота конуса 8 см. Знайдіть об’єм кулі,
вписаної в конус.
Розв’язання*
Розглянемо осьовий переріз комбінації даних тіл. Осьовим пере-
різом конуса буде рівнобедрений трикутник SAB, основа якого до-
рівнює діаметру основи конуса, висота SO — висоті конуса, а бічна
сторона — твірній конуса. Осьовим перерізом кулі буде круг, ра-
діус якого дорівнює радіусу кулі. Оскільки кулю вписано в конус,
то круг буде вписано в трикутник.
За умовою SA = SB = 10 см, SO = 8 см. Тоді з прямокутного три-
кутника SAО: AO = SA 2 − SO 2 = 100 − 64 = 6 (см).
Центр вписаного круга (кола) О1 лежить у точці перетину бісек-
трис кутів трикутника (табл. 25). У рівнобедреному трикутнику
SAB висота SO є одночасно бісектрисою і медіаною (табл. 5).
Отже, О1 лежить на висоті SO і АО1 — бісектрисі кута А. Тоді ОО1 — радіус вписаного
кола (оскільки ОО1 ⊥ AB), а отже, і радіус кулі, вписаної в конус.
Нехай ОО1 = х см. Тоді SO1 = SO – OO1= 8 – x (см). У трикутнику SAO АО1 — бісектриса, тоді
SO1 SA 8−x 10 4 3 43
= (табл. 8), тобто = . Звідси х = 3 (см). Тоді Vкулі = πOO1 = πæ3 = 36π (см3).
OO1 AO x 6 3 3
Відповідь: 36π см3.

Задача 2. У сферу радіуса R вписано циліндр, твірна якого знаходиться на відстані а від
центра сфери. Знайдіть повну поверхню циліндра.
Розглянемо осьовий переріз комбінації заданих тіл. Осьовим пере-
різом циліндра є прямокутник ABCD (табл. 49), сторона AB якого
дорівнює діаметру основи циліндра, а сторона AD — твірній ци-
ліндра (а отже, і висоті циліндра). Осьовим перерізом сфери є коло
(табл. 57), радіус якого дорівнює радіусу сфери. Оскільки циліндр
вписано в сферу, то прямокутник буде вписано в коло (а коло —
описано навколо прямокутника). Центр О кола, описаного навколо
прямокутника, лежить у точці перетину його діагоналей.
Тоді ОА — радіус описаного кола, а отже, і радіус заданої сфери, тобто ОА = R. Проведе-
мо OM ⊥ AD, звідси OM — відстань від центра сфери до твірної AD, за умовою OM = а.
Ураховуючи, що ОО1 C AD (і О1О — вісь симетрії прямокутника), одержуємо радіус основи
циліндра: Rцил = АО1 = OM = а.
Із прямокутного трикутника АО1О (табл. 11): OO1 = AO 2 − AO12 = R 2 − a2 . Оскільки точка
перетину діагоналей осьового перерізу циліндра ділить його висоту О1О2 навпіл, то висота
циліндра: Hцил = O1O2 = 2OO1 = 2 R 2 − a2 . Тоді (табл. 51)
Sповн. цил = Sбічн + 2Sосн = 2πRцил æHцил + 2πRцил
2
= 2πRцил ( Hцил + Rцил ) = 2πa ( 2 R 2 − a2 + a ).
Відповідь: 2πa ( 2 R 2 − a2 + a ).
*
У записі розв’язання для зручності читачів подано посилання на відповідні таблиці, проте, оформлюючи
розв’язання стереометричних задач, треба записувати тільки зміст відповідних опорних фактів.
66
Таблиця 67
ЗНАХОДЖЕННЯ ВІДСТАНЕЙ
МІЖ МИМОБІЖНИМИ ПРЯМИМИ
І спосіб (за означенням)
Означення. Відстанню між мимобіжними прямими називають довжину їх спільного
перпендикуляра.
Орієнтир. Будуємо або виділяємо спільний перпендикуляр до двох заданих мимобіжних

прямих.
Задача 1 Розв’язання
Оскільки ребро куба АВ перпендику-

У кубі ABCDA1B1C1D1 із ре- лярне до кожного із заданих ребер
бром, що дорівнює одиниці, (АВ ⊥ АА1 і АВ ⊥ ВС), то це і є той спіль-
знайдіть відстань між ми- ний перпендикуляр, про який йдеться
мобіжними ребрами АА1 та в означенні. Тому відстань між мимо-
ВС. біжними прямими АА1 та ВС дорівнює
АВ, а отже, дорівнює одиниці.
ІІ спосіб
Орієнтир. Через одну із заданих прямих проводимо площину, паралельну другій пря
мій (для цього достатньо через точку однієї прямої провести пряму, паралельну другій
прямій, і знайти відстань від будь-якої точки другої прямої до площини, що проходить
через прямі, які перетинаються).
У кубі ABCDA1B1C1D1 У площині грані ВВ1С1С проведемо ще одну діагональ ВС1, яка
з ребром, що дорівнює паралельна AD1 (оскільки чотирикутник ABC1D1 — прямокутник)
одиниці, знайдіть від- і перетинає В1С в точці О (див. рисунок до задачі 1). За ознакою
стань між мимобіжни- паралельності прямої та площини (табл. 35) площина ВВ1С1С (що
ми діагоналями бічних проходить через дві прямі ВС1 та В1С, які перетинаються) пара-
граней AD 1 і В 1 С. лельна прямій AD1. Оскільки відстані між паралельними прямою
та площиною скрізь однакові, то цю відстань можна обчислити від
будь-якої точки прямої AD1, наприклад від точки А, до площини
ВВ1С1С (вона ж дорівнює і відстані між мимобіжними прямими
AD1 і B1C). Ураховуючи, що ребро АВ перпендикулярне до площи-
ни ВВ1С1С (оскільки АВ ⊥ ВС і АВ ⊥ ВВ1), одержуємо, що відстань
від точки А до площини ВВ1С1С дорівнює АВ. Отже, відстань між
мимобіжними прямими AD1 і В1С дорівнює одиниці.
67
ІІІ спосіб
Орієнтир. Через задані прямі проводимо паралельні площини (для цього достатньо
через точку однієї прямої провести пряму, паралельну другій прямій, і розглянути пло-
щини, що проходять через прямі, які перетинаються) або в заданій конфігурації знахо
димо паралельні площини, що проходять через задані мимобіжні прямі.
Розв’язання задачі 2
Оскільки у куба протилежні грані попарно паралельні, то грані AA1D1D і ВВ1С1С, які
проходять через задані мимобіжні прямі AD1 і В1С, паралельні. Відстань між паралельни-
ми площинами скрізь однакова, тому цю відстань можна обчислити від будь-якої точки
площини AA1D1D до площини ВВ1С1С. Наприклад, будемо знаходити відстань від точки
А до площини ВВ1С1С (вона ж дорівнює і відстані між мимобіжними прямими AD1 і
B1C). Ураховуючи, що ребро АВ перпендикулярне до площини ВВ1С1С (оскільки АВ ⊥ ВС
і АВ ⊥ ВВ1), одержуємо, що відстань від точки А до площини ВВ1С1С дорівнює АВ, тобто
дорівнює одиниці. Отже, відстань між мимобіжними прямими AD1 і В1С дорівнює одиниці.
ІV спосіб
Орієнтир. Відстань між мимобіжними прямими дорівнює відстані між їх ортого
нальними проекціями на площину, перпендикулярну до однієї із заданих прямих (при
цьому слід ураховувати, що ортогональною проекцією прямої на площину, перпендику-
лярну до неї, є точка перетину цієї прямої і площини).
У кубі AB C DA 1 B 1 C 1 D 1 Нам потрібно визначити відстань між мимобіжними діагоналями
з ребром, що дорівнює двох сусідніх граней — нехай це будуть діагоналі А1В і В1С (див.
одиниці, знайдіть від- рисунок). Для цього можна спроектувати задані прямі на площи-
стань між мимобіжни- ну ABC1D1, перпендикулярну до прямої В1С (оскільки В1С ⊥ ВС1
ми діагоналями двох і В1С ⊥ АВ, то В1С ⊥ пл. ABC1D1). У результаті проектування
сусідніх граней. одержуємо: В1С → О, А1В → О1В (О і О1 — центри граней ВСС1В1
і ADD1A1 відповідно).
Розглянемо виносний малюнок прямокутни-

ка ABC 1 D 1 . За умовою АВ = C1D1 = 1. Тоді
BC1 = AD1 = 2 (як діагоналі квадрата зі сторо-
ною 1). Нас цікавить відстань від точки О до
прямої ВО 1 . Проведемо ОМ ⊥ ВО 1 та сполучи-
мо точки О і О1. Тоді ОМ — висота прямокутного
трикутника ВОО 1 , у якому ОО1 = 1, BO = 2 .
2
3
Тоді BO1 = BO + OO =
2 2
1 . Запишемо площу
2
трикутника BOO1 двома способами: з одного
боку, S∆BOO = 1 æBOæOO1 = 2 ; з іншого боку,
1 2 4
1 2S∆BOO 1
S∆BOO1 = æBO1æOM. Звідси OM = 1
= .
2 BO1 3
Отже, відстань між прямими А 1 В і В1С дорів-
1
нює довжині відрізка ОМ, тобто дорівнює .
3
68
Таблиця 68
ЗНАХОДЖЕННЯ КУТІВ
МІЖ МИМОБІЖНИМИ ПРЯМИМИ
І спосіб (за означенням)
Означення. Кутом між мимобіжними прямими називають кут між прямими,
що перетинаються і паралельні даним мимобіжним прямим.
Орієнтир. Через точку на одній із заданих прямих проводимо пряму, паралельну

другій прямій.
У кубі ABCDA 1 B 1 C 1 D 1 найдіть Оскільки А1D C В1С (як відповідні діа-
кут між мимобіжними прямими гоналі протилежних граней куба), то за
А 1 В та В 1 С. означенням ∠ BA1D — це кут між мимо-
біжними прямими А1В та В1С. У трикут-
нику BA1D: BA1 = A1D = BD (як діагона-
лі граней куба), отже, це рівносторонній
трикутник, тобто ∠ BA1D = 60°.
II спосіб розв’язання (використання векторів і координат)

 
Орієнтир. Кут ϕ між прямими, на яких лежать вектори a і b, можна обчислювати за
формулою  
a ⋅b
cos ϕ =   (*)
a æ b
   
1. Вибрати два векто Нехай A B = a, B C = b і кут між прямими А В та В С дорівнює ϕ.
1 1 1 1
ри, які лежать на за
даних прямих.
2. Увести прямокутну Введемо прямокутну систему коорди-
систему координат нат так, як на рисунку (початок коор-
(або вибрати базисні
динат — у вершині D куба, а осі ко-
вектори).
ординат спрямуємо вздовж відповідних
ребер куба). Якщо AD = a, то коорди-
нати вершин куба, у яких знаходить-
ся початок і кінець вибраних векторів,
дорівнюють: A1 (a; 0; a), B (a; a; 0),
B1 (a; a; a), C (0; a; 0).
3. Знайти координати
вибраних векторів.      
Тоді A1B = a = (0; a; − a), B1C = b = (−a; 0; − a).
4. Знайти cos ϕ за фор 0æ(−a) + aæ0 + (−a)æ(−a) a2 a2 a2 1

мулою (*) та записа cos ϕ = = = = = .
02 + a2 + (−a) 2 æ (−a) 2 + 02 + (−a) 2 2a2 æ 2a2 4a 4 2a2 2
ти величину кута ϕ.
Ураховуючи, що кут між прямими — гострий, одержуємо ϕ = 60°.
69
Таблиця 69
РОЗВ’ЯЗУВАННЯ СТЕРЕОМЕТРИЧНИХ ЗАДАЧ

НА ОБЧИСЛЕННЯ
Загальні рекомендації
1. Зображення просторових тіл слід виконувати з урахуванням властивостей пара
лельного проектування (див. табл. 37).
2. У записі розв’язання треба обґрунтовувати тільки ті твердження, які будуть ви
користані в ході подальшого розв’язування.
Орієнтовна схема розв’язування і запису задач*
1. Обґрунтувати положення висоти многогранника.
2. Обґрунтувати, що просторові кути і просторові відстані позначено правильно.
3. Якщо розглядаєте переріз многогранника, то обґрунтувати його форму
(якщо цю форму використовуєте для розв’язування).
4. Якщо розглядаєте комбінацію многогранника й тіла обертання, то описати вза
ємне розміщення їхніх елементів.
5. На кожному кроці обчислень указати, з якого трикутника визначаємо елементи,
і, якщо він прямокутний, пояснити чому.
Задача. В основі піраміди SABC лежить прямокутний трикутник ABC з прямим
кутом C і кутом А, що дорівнює α. Кожне бічне ребро піраміди нахилене до площини
основи під кутом 60°. Знайдіть кут між площиною SBC і площиною основи піраміди.
1. Оскільки всі бічні ребра піраміди однаково нахилені до пло-
щини основи, то основою висоти піраміди буде центр кола,
описаного навколо основи піраміди (табл. 50). Оскільки в
основі піраміди лежить прямокутний трикутник, то основою
висоти SO піраміди буде точка O — середина гіпотенузи AB
(табл. 25) (див. рисунок).
2. Кутом нахилу ребра SB до площини основи буде кут SBO
(оскільки BO — проекція SB на площину ABC) (табл. 39);
отже, ∠ SBO = 60°.
3. Проведемо в площині основи OM ⊥ BC. Тоді SM ⊥ BC за
теоремою про три перпендикуляри (табл. 40). Отже, ∠ SMO —
лінійний кут двогранного кута при ребрі BC (а оскільки він
гострий, то це і є кут між площинами SBC і ABC) (табл. 42).
AB x
4. Нехай AB = x (x > 0). Тоді OB = = .
2 2
x 3
5. У прямокутному трикутнику SOB ∠ SBO = 60°. Звідси SO = OBætg 60° = .
2
6. У прямокутному трикутнику OBM ∠ B = 90° − α, отже,
x
OM = OBæsin B = x sin (90° − α) = cos α.
2 2
5. Із прямокутного трикутника SMO (SO — висота піраміди):
x 3
SO 3  3 
tg ∠ SMO = = 2 = . Тоді ∠ SMO = arctg  .
OM x cos α cos α  cos α 
2
 3 
Відповідь: arctg  .
 cos α 

*
Основні етапи цієї схеми можна використовувати й для розв’язування задач на обчислення тіл обертання.
70
Таблиця 70
РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ НА ПОБУДОВУ

ПЕРЕРІЗІВ МНОГОГРАННИКІВ
Задачі, для розв’язування яких використовуються
властивості паралельних прямих і площин
Задача 1. У піраміді ABCD через дану точку М на ребрі AD

проведіть площину, паралельну площині грані DBC.
Розв’язання Коментар
1. Аналіз. Припустимо, У задачах на побудову в стереометрії
що задача розв’язана і від- іноді зручно використовувати схему
повідний переріз МKТ розв’язування задач на побудову, відому
побудовано. Оскільки з курсу планіметрії: 1) аналіз; 2) побудова;
пл. МKТ C пл. DBC, то 3) доведення; 4) дослідження.
грані ADC і ADB пе- Як і в планіметрії, на етапі аналізу припус-
ретинають паралель- каємо, що задача вже розв’язана, викону-
ні площини по пара- ємо відповідний рисунок і, спираючись на
лельних прямих. Отже, відомі властивості прямих і площин, про-
МK C DB і МТ C DC. Це дає змогу виконати буємо скласти план побудови.
побудову. На етапі побудови за складеним планом
2. Побудова. Проведемо через точку М описуємо побудову, деталізуючи її до еле-
у площині ADC пряму МТ C DC (Т ∈ АС), ментарних побудов у зображених площи-
а в площині ADB пряму МK C DB (K ∈ АВ) нах.
і з’єднаємо точки Т і К. Тоді МKТ — шука- На етапі доведення обґрунтовуємо, що в ре-
ний переріз. зультаті побудови дійсно отримали фігуру
3. Доведення. За побудовою МТ C DC із заданими властивостями.
і МK C DB, тоді пл. МKТ C пл. DBC (за озна- На етапі дослідження розглядаємо кожен
кою паралельності площин). крок побудови і відповідаємо на два запи-
4. Дослідження. Задача завжди має єдиний тання: 1) Чи завжди можна виконати цей
розв’язок (оскільки кожен крок розв’язання крок? 2) Скільки фігур одержимо в резуль-
можна виконати однозначно). таті?
Орієнтир. Якщо даний многогранник містить паралельні грані, які перетинає площина
перерізу, то прямі перетину січної площини з цими гранями будуть паралельні.
Задача 2. Побудуйте переріз прямокутного паралелепіпеда

ABCDA1B1C1D1 площиною, яка проходить через точ-
ки K, M, N, де M ∈ АA1, N ∈ ВB1 і точка K лежить
у грані DCC1D1.
71
Розв’язання Коментар
1. Точки M і N лежать Для складання плану побудови достат-
і в січній площині, і в ньо згадати, що в прямокутному пара-
грані ABB1A1, тому січна лелепіпеді протилежні грані попарно
площина перетинає цю паралельні, отже, ABB1A1 C DCC1D1.
грань по відрізку MN. Січна площина, яку задано трьома
2. Оскільки точками K, M, N, перетинає площину
DCC1D1 C ABB1A1, то січна ABB1A1 по прямій MN. Тому паралель-
площина перетинає грань ну їй площину DCC1D1 вона перетина-
DCC1D1 по прямій, яка тиме по прямій, яка паралельна прямій
проходить через точку К і паралельна прямій MN і проходить через точку К. Це і дає
MN. Проводимо через точку К відрізок ТЕ C MN план побудови.
(Т ∈ DD1, Е ∈ СС1). Для того щоб виконати побудову, слід
3. З’єднуючи відрізками одержані точки пере- урахувати також, що пряма MN пара-
тину січної площини з ребрами призми, одержу лельна площині DCC1D1 і в цій площині
ємо чотирикутник МNЕT — шуканий переріз. через точку К проходить пряма, пара-
лельна даній прямій.
Побудова перерізів
Метод слідів
Зміст методу. Спочатку будують пряму перетину січної пло-

щини з площиною якоїсь грані (слід січної площини на цій
грані), а потім знаходять точки перетину січної площини
з відповідними ребрами многогранника (чи з їх продовження-
ми). Іноді для цього потрібно розглядати певні допоміжні пло-
щини, для яких також будують слід січної площини (або слід
цієї допоміжної площини на площині якоїсь грані).
Для отримання сліду (тобто прямої b) площини β на площині α (див. рисунок) достатньо
знайти точки перетину двох прямих площини β з площиною α (оскільки дві точки, на-
приклад А і С, однозначно визначають пряму b).
Слід пам’ятати, що точка перетину будь-якої прямої а площини β з площиною α завжди
лежить на сліді площини β на площині α (тобто на прямій b).
Якщо розглядати паралельне (чи центральне) проектування, то щоб знайти точку перети-
ну прямої з площиною проекції, достатньо знайти точку перетину прямої з її проекцією
на цю площину.
Задача 3. Побудуйте переріз куба ABCDA1B1C1D1 площиною,

що проходить через три точки K, L, M, які лежать на
попарно мимобіжних ребрах куба (див. рисунок).
72
Розглянемо паралельне проектування даних точок на площину
основи ABCD в напрямку бічного ребра куба. Тоді проекціями
точок K, M, L будуть відповідно точки А, М, L1, де LL1  D1D.
Знайдемо точку перетину прямої LK (яка лежить у площині
перерізу) з площиною основи куба. Перетин прямої LK з її
проекцією L1А і буде шуканою точкою Р. Вона належить площині
перерізу і площині основи куба. Отже, площина перерізу перетинає
основу куба по прямій МР (це і є слід січної площини на площині
основи куба). Точка Н перетину цієї прямої з ребром АВ основи
куба є ще однією точкою перерізу куба. Сполучаємо точки K і Н, Н і М відрізками.
Далі використаємо паралельність протилежних граней куба, які січна площина перетинає
по паралельних прямих. Через точку L проведемо пряму, паралельну KН, і точку її пере-
тину з ребром CC1 куба позначимо Е. З’єднаємо точки Е і М відрізком. Через точку L
проведемо також пряму, паралельну НМ, і точку її перетину з ребром A1D1 куба позна-
чимо F. З’єднаємо точки L і F, K і F відрізками. Шестикутник KНМЕLF і буде шуканим
перерізом куба даною площиною.
Метод внутрішнього проектування
Зміст методу. Маючи три точки, які визначають площину перерізу, знаходять їх проекції
на деяку площину (найчастіше на площину основи многогранника). Також знаходять
проекцію якоїсь, ще не побудованої, точки перерізу. (Цю невідому точку перерізу, як пра-
вило, вибирають на бічному ребрі многогранника таким чином, щоб будь-які два відрізки,
які з’єднують чотири точки-проекції, перетиналися у внутрішній точці цих відрізків.)
За трьома даними точками і чотирма проекціями знаходять четверту точку, що належить
площині перерізу. Якщо потрібно, таким самим чином одержують п’яту, шосту і т. д. точ-
ки, які належать площині перерізу і ребрам многогранника, тобто одержують переріз.
Розв’язання задачі 3 методом внутрішнього проектування
Розглянемо паралельне проектування даних точок на площину
основи ABCD в напрямку бічного ребра куба. Тоді проекціями
точок K, M, L будуть відповідно точки А, М, L1, де LL1  D1D.
Шукатимемо точку Е перетину січної площини з ребром СС1.
Проекцією точки Е на площину основи є точка С. З’єднуємо
чотири одержані точки-проекції двома відрізками АС і L1М,
які перетинаються в точці Х1. Точка Х1 є проекцією деякої точ
ки Х січної площини, у якій перетинається пряма LМ з поки
що не повністю визначеною прямою KЕ. Проводячи через точ-
ку Х1 пряму, паралельну напрямку проектування (Х1Х  L1L),
у перетині її з прямою LМ одержуємо точку Х. Тепер проводимо
пряму KХ до перетину її з ребром СС1 у точці Е. Сполучаючи
одержану точку Е з даними точками L і М відрізками, дістаємо
дві сторони шуканого перерізу.
Подальші побудови, як і при першому способі розв’язування,
спираються на паралельність протилежних граней куба, які
січна площина перетинає по паралельних прямих. Через точ-
ку К проведемо пряму, паралельну LЕ, і точку її перетину з реб
ром АВ куба позначимо Н. З’єднаємо точки Н і М відрізком.
Через точку K проведемо також пряму, паралельну МЕ, і точку
її перетину з ребром A1D1 куба позначимо F. З’єднаємо точки L і F
відрізком. Шестикутник KНМЕLF і буде шуканим перерізом
куба заданою площиною.
73
Таблиця 71
ДЕКАРТОВІ КООРДИНАТИ
Координати середини відрізка

C — середина AB
C — середина AB
x1 + x2
xc =
x1 + x2 2
xc =
2
y1 + y2
yc =
y1 + y2 2
yc =
2
z1 + z2
zc =
2
Відстань між точками
AB = (x2 − x1)2 + (y2 − y1)2 AB = (x2 − x1)2 + (y2 − y1)2 + (z2 − z1)2
Рівняння кола Рівняння сфери
x2 + y2 = R2 x2 + y2 + z2 = R2
Центр кола — Центр сфери —

початок координат. початок координат.
(x – a)2 + (y – b)2 + (z – c)2 = R2
(x – a)2 + (y – b)2 = R2
Центр кола — Центр сфери —

точка O1 (a, b). точка O1 (a, b, c).
74
Рівняння прямої на площині Рівняння площини у просторі
У загальному вигляді: ax + by + c = 0 ax + by + cz + d = 0 — площина α
З кутовим коефіцієнтом (при b ≠ 0) 

α ⊥ n (a, b, c)
y = kx + p — пряма l Якщо площина α проходить через точку

M (x0, y0, z0) і α ⊥ n,
k = tg ϕ — кутовий то рівняння площини α:
коефіцієнт
a (x – x0) + b (y – y0) + c (z – z0) = 0
yB − y A
Для прямої AB: kAB =
xB − x A
Умови паралельності й перпендикулярності прямих на площині

y = k1x + b1 — пряма l
y = k2x + b2 — пряма m
l ⊥ m ⇔ k1•k2 = –1
k = k2
l || m ⇔  1
b1 ≠ b2
Таблиця 72
ВЕКТОРИ
Означення. Вектором Довжину цього відрізка називають
називають напрямлений довжиною (модулем, абсолютною вели
відрізок. чиною) вектора.
  
AB = a a = AB
Координати вектора на площині Координати вектора у просторі

 
a (a1; a2), a (a1; a2, a3),
a1 = x2 – x1, a1 = x2 – x1,
де
a2 = y2 – y1 де a2 = y2 – y1,
  a3 = z2 – z1
a = a12 + a22 a = a12 + a22 + a33
Рівні вектори
 
   a = b
a=b ⇔  
вектори a і b однаково напрямлені.
у координатах
a1 = b1
  a1 = b1   
a (a1; a2 ) = b (b1; b2 ) ⇔  a (a1; a2 ; a3 ) = b (b1; b2 ; b3 ) ⇔ a2 = b2
a2 = b2 a = b
 3 3
75
Таблиця 73
ОПЕРАЦІЇ НАД ВЕКТОРАМИ

Сума векторів
     
a (a1; a2) + b (b1; b2) = c (a1 + b1; a2 + b2) a (a1; a2; a3 ) + b (b1; b2; b3 ) = c (a1 + b1; a2 + b2; a3 + b3 )
Правило трикутника Правило паралелепіпеда
  

AB + BC = AC
Правило паралелограма
   

OM = OA + OB + OC
Різниця векторів
     
a (a1; a2 ) − b (b1; b2 ) = c (a1 − b1; a2 − b2) a (a1; a2; a3 ) − b (b1; b2; b3) = c (a1 − b1; a2 − b2; a3 − b3)
  

AC − AB = BC
Множення вектора на число

   
λæ(a1; a2 ) = (λa1; λa2 ) λæ(a1; a2; a3 ) = (λa1; λa2; λa3)
 
При λ > 0 вектор λa і вектор a однаково
напрямлені.
 
При λ < 0 вектор λa і вектор a протилежно
напрямлені.
 
  λa = λ æ a
AC = λ AB
76
Колінеарні вектори
Означення. Ненульові вектори називають
колінеарними, якщо вони лежать на одній
прямій або на паралельних прямих.
Колінеарні вектори або однаково напрямлені,
або протилежно напрямлені.
    b b b (відповідні координати пропорцій-

a и b коëiíåарнi ⇔ b = λa ⇔ 1 = 2 = 3
a1 a2 a3 ні, тобто b1 = λa1; b2 = λa2; b3 = λa3)
Скалярний добуток векторів
    Скалярний добуток векторів

aæb = a æ b æcos ϕ дорівнює добутку їх довжин
на косинус кута між ними.
У координатах
   
a (a1; a2 ); b (b1; b2 ) a (a1; a2; a3 ); b (b1; b2; b3 )
   
aæb = a1 æb1 + a2 æb2 aæb = a1 æb1 + a2 æb2 + a3 æb3
Скалярний добуток векторів дорівнює сумі добутків однойменних координат.
     
При a ≠ 0 і b ≠ 0 aæ b =0⇔a⊥b
Таблиця 74
РОЗКЛАДАННЯ ВЕКТОРА
 
m — довільний вектор площини, m — довільний вектор простору,
    
a і b — неколінеарні вектори. a, b і c — некомпланарні (тобто не пара-
лельні одній площині) вектори.
Завжди існує розклад: Завжди існує розклад:
      
m = αa + βb (α і β — єдині) m = αa + βb + γc (α, β і γ — єдині)
77
Таблиця 75
ПЕРЕКЛАД ГЕОМЕТРИЧНИХ ФАКТІВ

НА ВЕКТОРНУ МОВУ І ВЕКТОРНИХ
СПІВВІДНОШЕНЬ НА ГЕОМЕТРИЧНУ МОВУ
Прямі паралельні Вектори колінеарні
aCb  
AB = λCD
(прямі a і b не збігаються)
C ∈ AB Вектори
 колінеарні

( AB
AC
=λ ) 
AB = λ AC
 
або OC = pOA + (1 − p)æOB
 m 
а) AC = CB;
AC m n
=  
CB n n m 
б) OC = OA + OB.
m+n m+n
C — середина AB ( AC
CB
=1 )  1  
OC = ( OA + OB )
2
C — середина AB  1  

MK = ( AC + BD )
C — середина CD 2
M — точка перетину  1   

медіан œ ABC OM = ( OA + OB + OC )
3
O — довільна точка
 
AB æ CD = 0
a⊥b    
( AB ≠ 0, CD ≠ 0 )
 2   
a 2 = a , де a = AB, a = a
(у координатах:
AB = a 
a = xa2 + ya2 — на площині;

a = xa2 + ya2 + za2 — у просторі)
 
aæ b
cos ϕ =   ,
a æ b
∠ BAC = ϕ    
де AB = a, AC = b,
 
ϕ — кут між векторами a і b
D ∈ пл. ABC   

а) CD = αCA + βCB;
C ∉ AB    
O — довільна точка б) OD = αOA + βOB + (1 − α − β) OC
78
Таблиця 76
ВИКОРИСТАННЯ КООРДИНАТ І ВЕКТОРІВ

ПРИ РОЗВ’ЯЗУВАННІ ЗАДАЧ*
Cхема розв’язування геометричних задач векторним методом
1. Перекласти вимогу задачі на векторну мову (табл. 75).
2. Ввести прямокутну систему координат або вибрати два неколінеарні вектори на площині
(або три некомпланарні вектори в просторі) як базисні.
3. Знайти координати векторів, виділених у пункті 1, або виразити ці вектори через базисні.
4. Довести або знайти виділене у пункті 1 співвідношення і перекласти результат на гео-
метричну мову (для перекладу знову скористатися співвідношеннями табл. 75).
Задача 1. У прямокутному трикутнику АВС (∠ С = 90°) АС = а, ВС = a 2. Доведіть, що

медіани, проведені з вершин А і С, взаємно перпендикулярні.
1. Якщо AT і CM — медіани заданого прямокутного трикутни-
ка, то для доведення їх перпендикулярності достатньо довес-
ти, що скалярний добуток відповідних векторів дорівнює нулю,
 
тобто довести, що AT æCM = 0.
2. Уведемо систему координат так, як її зображено на
рисунку. Тоді точки А, С, В, Т, М (Т — середина СВ, М —
середина АВ) мають координати: А (а; 0), С (0; 0), В (0; a 2) ,

 a 2  
T  0; , M  a ; a 2 .
 2  2 2 
3. Запишемо координати векторів, виділених в пункті 1 (див. табл. 72):

  a 2    a a 2 
AT =  −a; , CM = ; .
 2  2 2 
4. Знайдемо скалярний добуток цих векторів:
  a a 2 a 2 a2 a2
AT æ CM = − a æ + æ =− + = 0.
2 2 2 2 2
 
Ця рівність і означає, що вектори AT і CM перпендикулярні (табл. 75), тобто медіани
AT і CM взаємно перпендикулярні.
*
Приклад застосування координат і векторів до розв'язування стереометричної задачі див. в таблиці 68 на с.69.
79
ЗМІСТ
Таблиця 1.. Означення, ознаки та властивості Таблиця 37..Зображення просторових фігур

геометричних фігур і відношень.........4 на площині..................................... 36
Таблиця 38..Перпендикулярність прямої
І. Планіметрія
і площини...................................... 37
Таблиця 2..Аксіоми планіметрії............................5 Таблиця 39..Перпендикуляр і похила.................. 38
Таблиця 3..Кути.................................................6 Таблиця 40..Теорема про три перпендикуляри..... 39
Таблиця 4..Паралельні прямі. Таблиця 41..Перпендикулярність двох площин.... 39
Перпендикулярні прямі. Таблиця 42..Кути в просторі.............................. 40
Перпендикуляр до прямої....................7 Таблиця 43..Відстані у просторі.......................... 42
Таблиця 5..Властивості сторін і кутів трикутника..8 Таблиця 44..Геометричні місця точок (гмт).......... 43
Таблиця 6..Рівність трикутників..........................9 Таблиця 45..Призма.......................................... 44
Таблиця 7..Медіана трикутника.......................... 10 Таблиця 46..Пряма призма................................ 45
Таблиця 8..Бісектриса трикутника...................... 10 Таблиця 47..Паралелепіпед................................ 46
Таблиця 9..Висота трикутника........................... 11 Таблиця 48..Піраміда........................................ 47
Таблиця 10..Середня лінія трикутника................ 11 Таблиця 49..Правильна піраміда......................... 48
Таблиця 11..Співвідношення між елементами Таблиця 50..Положення висоти в деяких видах
прямокутного трикутника................ 12 пірамід.......................................... 49
Таблиця 12..Співвідношення між сторонами Таблиця 51..Зрізана піраміда............................. 51
і кутами в довільному трикутнику.... 12 Таблиця 52..Правильні многогранники............... 52
Таблиця 13..Перетворення фігур. Рух................. 13 Таблиця 53..Циліндр......................................... 53
Таблиця 14..Перетворення подібності.................. 14 Таблиця 54..Перерізи циліндра площинами......... 54
Таблиця 15..Подібність трикутників................... 15 Таблиця 55..Конус............................................ 55
Таблиця 16..Паралелограм та його види.............. 16 Таблиця 56..Перерізи конуса площинами............ 56
Таблиця 17..Трапеція........................................ 18 Таблиця 57..Зрізаний конус............................... 57
Таблиця 18..Коло, хорди і дуги.......................... 19 Таблиця 58..Сфера і куля................................... 58
Таблиця 19..Коло. Дотичні й січні...................... 20 Таблиця 59..Переріз кулі площиною................... 58
Таблиця 20..Взаємне розміщення прямої і кола. Таблиця 60..Дотичні до кулі (сфери).
Взаємне розміщення двох кіл........... 21 Площина і пряма............................ 59
Таблиця 21..Спільні дотичні до двох кіл.............. 22 Таблиця 61..Куля, описана навколо призми......... 60
Таблиця 22..Кути у колі.................................... 23 Таблиця 62..Куля, вписана в призму................... 61
Таблиця 23..Довжина кола та його частин. Таблиця 63..Куля, описана навколо піраміди....... 62
Площа круга та його частин............. 24 Таблиця 64..Куля, описана навколо прямокутного
Таблиця 24..Вписаний і описаний многокутники. паралелепіпеда та правильної чотири-
Вписаний і описаний чотирикутники. кутної піраміди.............................. 63
Прямокутник. Таблиця 65..Куля, вписана в піраміду................. 65
Трапеція і ромб. Квадрат................. 25 Таблиця 66..Розв’язування стереометричних
Таблиця 25..Коло, описане навколо трикутника, задач на комбінацію тіл обертання... 66
і коло, вписане в трикутник............. 26 Таблиця 67..Знаходження відстаней між
Таблиця 26..Кола, описані та вписані мимобіжними прямими................... 67
в правильні многокутники............... 27 Таблиця 68..Знаходження кутів між
Таблиця 27..Площі трикутників......................... 27 мимобіжними прямими................... 69
Таблиця 28..Площі чотирикутників.................... 28 Таблиця 69..Розв’язування стереометричних
Таблиця 29..Введення невідомих при задач на обчислення........................ 70
розв’язуванні задач на обчислення.... 29 Таблиця 70..Розв’язування задач на побудову
Таблиця 30..Використання методу площ при перерізів многогранників................. 71
розв’язуванні задач............................30 ІІІ. Координати і вектори
Таблиця 31..Використання допоміжного кола
при розв’язуванні задач................... 31 Таблиця 71..Декартові координати...................... 74
Таблиця 72..Вектори......................................... 75
Таблиця 32..Задачі, пов’язані з вписаним чи описа-
Таблиця 73..Операції над векторами................... 76
ним колом...................................... 32
Таблиця 74..Розкладання вектора....................... 77
Таблиця 33..Деякі визначні теореми................... 33
Таблиця 75.. Переклад геометричних фактів
ІІ. Стереометрія на векторну мову і векторних
Таблиця 34..Аксіоми стереометрії....................... 34 співвідношень на геометричну мову.. 78
Таблиця 35. Паралельність прямої і площини...... 34 Таблиця 76..Використання координат і векторів
Таблиця 36..Паралельність площин.................... 35 при розв’язуванні задач................... 79
80

Geometria Table 2019 Ukr Cyan Block

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Geometria Table 2019 Ukr Cyan Block

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Є. П.

Ñõâàëåíî äëÿ âèêîðèñòàííÿ

Ñåð³ÿ «Ìàòåìàòèêà â³ä «Ã³ìíàç³¿»

ОЗНАЧЕННЯ, ОЗНАКИ ТА ВЛАСТИВОСТІ

3. Аксіоми вимірювання 4. Аксіоми відкладання

г) ∠ COD = 180° в) œ A1B1C1 = œ ABC

д) ∠ AOB = ∠ AOC + ∠ COB

5. Аксіома паралельних прямих

Промінь OD — бісектриса ∠ AOB

(ділить ∠ AOB пополам, тобто ∠ AOD = ∠ BOD).

Суміжні кути Вертикальні кути

Кути, утворені при перетині двох прямих січною

Через задану точку можна провести

Відстань між фігурами

ВЛАСТИВОСТІ СТОРІН І КУТІВ ТРИКУТНИКА

Сума кутів трикутника дорівнює 180°.

Зовнішній кут трикутника

∠ 4 — зовнішній (при вершині C)

Ознаки рівності трикутників

1. За двома сторонами і кутом між ними.

2. За стороною і двома прилеглими до неї

Ознаки рівності прямокутних трикутників

2. За катетом і гострим кутом.

3. За гіпотенузою і гострим кутом.

2. ma = 1 2b2 + 2c2 − a2 Якщо в умові геометричної задачі роз-

3. mc = 1 c У прямокутному трикутнику медіана, проведе-

1. Прямі, що містять висоти трикутника, перетинаються в одній точці (ортоцентрі).

СЕРЕДНЯ ЛІНІЯ ТРИКУТНИКА

СПІВВІДНОШЕННЯ МІЖ ЕЛЕМЕНТАМИ

∠ B = 90° – α c > a, c > b

sin α = a ; cos α = b ; a = c•sin α

hc2 = ac•bc œ ACD " œ ABC

СПІВВІДНОШЕННЯ МІЖ СТОРОНАМИ

R — радіус описаного кола

3. Якщо c2 > a2 + b2, то кут γ — тупий (cos γ < 0).

ПЕРЕТВОРЕННЯ ФІГУР. РУХ

Симетрія відносно точки Поворот

Точки зміщуються вздовж па-

XM = MXR XXR = YYR

Якщо точка Х відображається в точку XR,

1) точка XR лежить на промені ОХ;

2. P = AB = K Відношення периметрів подібних трикутників дорівнює відношенню

S∆ ABC  AB 2 Відношення площ подібних трикутників дорівнює квадрату

Ознаки подібності трикутників

2. Якщо ∠ A = ∠ А1, AB = AC , за двома пропорційними

Пряма, паралельна стороні

Паралельні прямі, що пере­

ПАРАЛЕЛОГРАМ ТА ЙОГО ВИДИ

У паралелограма протилежні Якщо в чотирикутнику дві сто-

2. Якщо ABCD — чотирикутник

Якщо в чотирикутнику проти-

2. Якщо ABCD — паралелограм

Діагональ ділить паралело­грам

3. Якщо ABCD — пара­лело­грам, 3. Якщо ABCD — чотирикутник

Діагоналі паралелограма точкою Якщо діагоналі чотирикутника

4. AC2 + BD2 = 2 (AD2 + AB2)

Сума квадратів діагоналей

Означення. Паралелограм, у якого всі кути прямі, називають

Означення. Паралелограм, у якого всі сторони рівні,

Усі властивості прямокутника і ромба.

ABCD — трапеція, AD і BC — основи, AB і CD — бічні сто-

∠ A = ∠ D Кути при основі рівні. Якщо ABCD – трапеція

Прямокутна трапеція — трапеція, у якої одна бічна сторо-

Середня лінія трапеції

Паралельні прямі, що пере

Діагональ ділить паралелограм

3. Якщо ABCD — паралелограм, 3. Якщо ABCD — чотирикутник