Міністерство освіти і науки України

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОДЕСЬКА МОРСЬКА АКАДЕМІЯ»

Кафедра «Безпека життєдіяльності»
.

«КРОВОТЕЧІ. КЛАСИФІКАЦІЯ. ОЗНАКИ.

НАДАННЯ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ ПРИ КРОВОТЕЧАХ»

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З ДИСЦИПЛІНИ
«Безпека і охорона на морі»

Одеса – 2020
 Міністерство освіти і науки України
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОДЕСЬКА МОРСЬКА АКАДЕМІЯ»
Кафедра «Безпека життєдіяльності»

«КРОВОТЕЧІ. КЛАСИФІКАЦІЯ. ОЗНАКИ.

НАДАННЯ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ ПРИ КРОВОТЕЧАХ»

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З ДИСЦИПЛІНИ
«Безпека і охорона на морі»

Затверджено на засіданні
кафедри безпеки життєдіяльності як
методичні вказівки до практичних
занять з дисципліни «Безпека та
охорона на морі» спеціальностей 271
« Річковий та морський трансорт» та
151 « Автоматизація та
компьютерно-інтегровані
технології»
Протокол № 14 від 02.06.2020.

Одеса – 2020
УДК 613.68 (072)
Г 60

Укладачі: В.В. Голікова;

Г.В. Ніколаєва;
Г.Г. Роман.

Кровотечі. Класифікація. Ознаки. Надання першої допомоги при

Г60 кровотечах [Текст]: Методичні вказівки до практичних занять / Уклад.:
В.В. Голікова, Г.В. Ніколаєва, Г.Г. Роман. — Одеса: НУ «ОМА», 2020. —
20 с.
УДК 613.68(072)

© Національний університет «Одеська морська академія», 2020

1
 Зміст

Вступ …………………………………………………………………… 4
Кровотечі ……………………………………………………..……….. 5
Гостра анемія (малокрів'я) ………………………………………….. 7
Геморагічний шок ….………………………………………………… 8
Методи зупинення кровотечі: …...………………………………….. 10
Здавлювання в рані ………………………………………………………... 10
Зупинення положенням ….……………………………………………….. 10
Термічне зупинення ……………………………………………………….. 11
Пальцеве притиснення артерій упродовж ………………………………... 11
Максимальне згинання кінцівки в суглобі ………………………………. 13
Кровоспинний джгут ………………………………..………………... 14
Зупинення окремих видів зовнішніх кровотеч: ………………….... 15
Зупинення капілярної кровотечі ………………………………………….. 15
Зупинення венозної кровотечі ……………………………………………. 15
Зупинення артеріальної кровотечі ……………………………………….. 16
Носова кровотеча …………………………………………….………. 17
Внутрішні кровотечі …………………………………………………. 18
Контрольні питання ……………………………………………………….. 19
Список літератури …………………………………………………………. 20

3
 ВСТУП
Міжнародні нормативні документи, що регламентують безпеку мореплавання
(Кодекс ПДНВ – 78 «Про підготовку і дипломування моряків та несення вахти») і
вимоги до охорони здоров'я членів екіпажів морських суден (Конвенція МОП «Про
працю в морському судноплавстві», 2006 р розділ 4 «Охорона здоров'я, медичне
обслуговування і захист в галузі соціального забезпечення»), накладають на кожного
моряка гуманістичний обов'язок – надання першої допомоги будь-якій людині, яка
її потребує, тобто зробити найпростіші термінові і доцільні заходи для порятунку
життя людини і попередити можливі ускладнення при травматичному
пошкодженні, раптовому захворюванні до прибуття медпрацівника або доставки
потерпілого до лікувального закладу. З цієї причини навчання правилам надання
такої допомоги включено в число обов'язкових елементів на стадії професійної
підготовки і сертифікації моряків.
Згадані документи також допускають надання першої медичної допомоги
на борту судна особами, які не мають спеціальної медичної освіти, але які
отримали задовільні знання на курсах теоретичної та практичної медичної
підготовки за програмами, затвердженими компетентними органами влади. При
цьому рівень знань у тих, хто пройшов курс підготовки повинен бути достатнім,
щоб вжити невідкладних ефективних заходів при нещасних випадках або
захворюваннях, типових для суднових умов. Ці документи також вимагають
обов'язкової сертифікації фахівців окремих категорій з питань надання
невідкладної допомоги та догляду за потерпілими на борту судна, визначають
порядок такої сертифікації і встановлюють, як обов'язкову умову, проведення
навчання кваліфікованими, спеціально підготовленими лікарями, які мають досвід
плавання на суднах.
Мета розділу з надання медичної допомоги в дисципліні «Безпека та
охорона на морі», що увійшла до навчальних планів за спеціальністю «Морський
та річковий транспорт» – надати необхідні знання та отримати практичні
навички надання першої допомоги при травмах і захворюваннях на суднах.
Необхідність вивчення цього розділа майбутніми членами суднових
екіпажів визначається специфікою трудової діяльності і побуту на суднах, що
характеризується дією на плавсклад набагато більшого числа шкідливих і
небезпечних виробничих факторів, ніж на представників інших професій і,
відповідно, більш високим ризиком травматизму і захворюваності. Особливу
актуальність вивчення дисципліни набуло в останні роки, у зв'язку зі скороченням
чисельності екіпажів і виключенням з їх складу медичних працівників.
Порядок вивчення розділа передбачає поєднання різних форм (лекції,
практичні заняття та самостійні роботи), забезпечує необхідний рівень знань і
практичних навичок з надання першої допомоги при пораненнях, кровотечах та
переломах, шоці та ін. невідкладних станах, а також по догляду за потерпілими,
вмінню отримати консультацію медичних фахівців з використанням
телекомунікаційних засобів.

4
 Мета вивчення дисципліни:
Дати теоретичні знання і практичні навички прийомів медичної само- та
взаємодопомоги.

Сфера компетенції:
Ухвалення негайних заходів у разі нещасного випадку або в іншій ситуації,
що вимагає невідкладної медичної допомоги (згідно з міжнародними
нормативними документами, що регламентують безпеку мореплавства: таблиці
А-VI/1-3, А-VI/1-8 і А-VI/1-9 Кодексу ПДНВ 78 з поправками.

Мета роботи: вивчити види кровотеч, симптоми гострої анемії, придбати

знання, розуміння та навички з надання першої допомоги при значній
крововтраті, методи тимчасової зупинки кровотечі, симптоми і перша
допомога при внутрішній кровотечі.

Завдання: вивчити викладений матеріал і скласти письмовий звіт з

лабораторної роботи, відповівши на контрольні питання. Відпрацювати
практичні навички з тимчасової зупинки кровотечі.

Кровотечі

Кровотечею називається виходження крові з кровоносного русла (судини).

Кровотечі виникають при порушенні цілісності судини, викликаної травмою,
гнійним розплавленням судинної стінки, хімізму крові.
На інтенсивність кровотечі впливають діаметр судини, рівень
артеріального тиску, наявність або відсутність одягу, взуття.
В організмі дорослої людини масою 70 кг міститься близько 5 л крові.
Розвиток синдрому гострої крововтрати виникає при одномоментній втраті
хворим 500 мл крові і більше або внаслідок тривалої кровотечі, коли хворий
з яких-небудь причин несвоєчасно звернувся за допомогою.

За джерелом кровотечі розрізняють:

 капілярна кровотеча;
 венозна кровотеча;
 артеріальна кровотеча;
 змішана кровотеча;
 паренхіматозна кровотеча.

При капілярній кровотечі кровоточить вся уражена поверхня, даний вид

кровотечі спостерігається при шкірно-м'язових пораненнях, кров виділяється
менш інтенсивно, має тенденцію до самостійного зупинення (рис. 1).
При венозній кровотечі кров виділяється повільним струменем, темного
кольору, без тенденції до самостійного зупинення, однак при незначному
5
діаметрі судини може зупинитися самостійно.
При артеріальній кровотечі кров червона, витікає пульсуючим
струменем, самостійно не зупиняється, рана розташована в місці локалізації
великих судин.
Змішана кровотеча виникає в тих випадках, коли в рані кровоточать
одночасно вени і артерії. Найчастіше така кровотеча спостерігається при
великих глибоких ранах.
Паренхіматозна кровотеча спостерігається в разі пошкодження печінки,
селезінки, легенів і ін. Ця кровотеча більш небезпечна, оскільки судини цих
органів не спадаються (утримуються стромою).

За часом виникнення кровотечі розрізняють:

 первинна кровотеча;
 вторинна кровотеча – рання і пізня.

Первинна кровотеча виникає відразу після ураження судини. Вторинна

кровотеча виникає через деякий час після ушкодження судини і поділяється на
ранню (розвивається впродовж перших годин або діб після травми) і пізню
(внаслідок нагноєння рани, ерозії стінки судини).
За швидкістю крововтрати кровотечі розрізняють:
 • миттєва крововтрата;
 • гостра крововтрата;
 • хронічна крововтрата.

Миттєва крововтрата 50 % об'єму циркулюючої крові (2,5 л) і більш

призводить до швидкої загибелі хворого внаслідок зупинки серця (синдром
порожнього серця). Гостра крововтрата спостерігається при ушкодженнях
великих артерій або вен, при своєчасно наданій медичній допомозі хворого
можна врятувати. Хронічна крововтрата спостерігається при деяких
хронічних захворюваннях (геморой, анальна тріщина), внаслідок розпаду
пухлин, з грануляцій опікової поверхні і ін.; безпосередньої загрози життю не
представляє.

6
 б

в
Рис. 1. Види зовнішніх кровотеч:
а) капілярна;
б) венозна;
в) артеріальна

За місцем витікання крові кровотечі розрізняють:

 зовнішня кровотеча;
 внутрішня кровотеча.

При зовнішній кровотечі кров виливається назовні, в зовнішнє середовище;

кровотеча видна на око. При внутрішній кровотечі – кровотеча в замкнуті
порожнини (плевральну, черевну, серцеву сорочку, порожнину черепа), в тканини
і т.п.; джерело її непомітне, тому важко визначити ступінь крововтрати і
вирішити, зупинилася воно або продовжується. Виразність клінічних проявів
залежить від кількості втраченої крові і темпу кровотечі.

За ступенем тяжкості кровотечі класифікують (згідно Американської

колегії хірургів):
 I клас (легка) – дефіцит об'єму циркулюючої крові (ОЦК) менше 15 %
(<750 мл);
 II клас (середня) – дефіцит ОЦК менше 20 – 25 % (1 – 1,25 л);
 III клас (тяжка) – дефіцит ОЦК 30 – 40 % (1,5 – 2 л)
 IV клас (вкрай тяжка) – дефіцит ОЦК більше 40 % (>2 л).
Залежно від умов і кваліфікації того, хто надає допомогу зупинка кровотечі
може бути тимчасовою і остаточною. Тимчасова зупинка кровотечі в умовах
плавання здійснюється на судні, остаточна – в береговому лікувальному закладі.

Гостра анемія (малокрів'я)

Гостра анемія (малокрів'я) – синдром, який характеризується швидким

зменшенням вмісту гемоглобіну (червоний дихальний пігмент крові людини,
7
який переносить кисень від органів дихання до тканин і вуглекислий газ від
тканин до дихальних органів) і еритроцитів (без'ядерні клітини крові, що
містять гемоглобін і виконують аналогічні функції) в системі кровообігу.
Анемія внаслідок крововтрати – найбільш часта форма гострого
малокрів'я. Втрата крові з судинного русла, як уже зазначалося, може бути
видимою (кровотеча з ран, кривава блювота, носові, легеневі і маткові
кровотечі) і первісно прихованою, що спостерігається найчастіше при
шлунково-кишкових кровотечах, котрі не завжди супроводжуються кривавою
блювотою або виділенням крові з кишечнику (меленою), а так само при
кровотечах в порожнину живота (позаматкова вагітність) або в плевральну
порожнину (гемоторакс, пневмогемоторакс), при великих гематомах в
навколонирковій клітковині і гематомах іншої локалізації.
Дуже важливо визначити наявність у потерпілого симптомів гострої
крововтрати незалежно від розмірів рани. Необхідно приблизно оцінити
кількість крововтрати за обсягом забруднення і просочення кров'ю одягу,
бинтів, імпровізованих пов'язок, накладених на рану. Так, стандартний
вафельний рушник може увібрати близько 800 мл крові, а калюжа крові
діаметром 40 см містить близько 700 мл. Оглядають лице, кон'юнктиви,
нігтьові ложа для визначення їх збліднення. Визначають температуру шкіри
хворого (при гострій крововтраті знижена) і її вологість (холодний піт).

Вимірюють рівень артеріального тиску, пульс, дихання (спочатку дихання

часте, а в термінальній стадії – 5 – 8 рухів на хвилину).
Максимальна крововтрата, здатна дати виражену клінічну
симптоматику, становить близько ⅛ всього об'єму циркулюючої крові (для
дорослих – 500–700 мл). Непритомні або колаптоїдні стани при невеликих
кровотечах говорять або про те, що не вся крововтрата врахована, або про те,
що ці стани пов'язані з емоційними факторами (переляк при вигляді крові
тощо).
Симптомами значної крововтрати (гостре малокрів'я) є скарги на
загальну слабкість, спрагу, неприємні відчуття в ділянці серця, запаморочення,
миготіння «мошок» перед очима, потемніння в очах, відчуття завмирання і
«ватних ніг». Хворі стають блідими, шкіра набуває воскоподібного відтінку.
Зіниці розширюються, очі висловлюють тривогу, відчуття страху. Пульс стає
частим, слабкого наповнення і напруги. Артеріальний тиск знижується. При
рясній і швидкій крововтраті хворі втрачають свідомість. При кровотечах III–
IV класу розвиток шокового стану неминучий.
Невідкладна допомога. Постраждалого потрібно заспокоїти, тепло вкрити і
зігріти. При збереженні свідомості і відсутності пошкоджень внутрішніх
органів йому дають пити розчин солей для пероральної регідратації, чай (кава,
в таких випадках, не рекомендується). Ніколи не можна давати алкоголь.
Постраждалого слід укласти так, щоб голова була опущена, а кінцівки
підняті (рис. 2).

8
 Рис. 2. Положення потерпілого при значній крововтраті

Після цього необхідно вводити внутрішньовенно (якщо на судні є

людина, яка вміє це робити) 0,9% розчин хлориду натрію, 6% розчин декстрану.
Постійно проводити протишокові заходи.

Гіповолемічний (геморагічний) шок

Гіповолемічний (геморагічний) шок – це стан гострої серцево-судинної

недостатності з порушенням кровопостачання життєво важливих органів,
викликаний гострою крововтратою.
Одномоментна втрата крові в обсязі 500 мл і вище призводить до
шоку.

Симптоми: млявість і апатія (період збудження або відсутній, або стертий

у вигляді короткочасного рухового занепокоєння); блідість і вологість шкірних
покривів; ниткоподібний пульс вище 100 уд./хв; втрата свідомості; зупинка
дихання і серцебиття.
Невідкладна допомога:
1. Зупинення зовнішньої кровотечі: кровоспинний джгут, пов'язки що
тиснуть, пальцеве притискання артерії вище рани (для ран голови та шиї
– нижче рани), максимальне згинання кінцівки в суглобі, туга тампонада
рани, холод на рану.
2. Заходи щодо зменшення внутрішньої кровотечі: холод на місце
пошкодження, оптимальне положення тіла потерпілого.
3. Заходи щодо перерозподілу циркулюючої крові до життєво
важливих органів – головного мозку, серця, легенів: опускання голови,
підняття рук і ніг.
4. Фізичний і емоційний спокій, пацієнта: фіксація потерпілого, його
зігрівання.
5. Заповнення дефіциту обсягу плазми крові: введення внутрішньовенно
0,9% розчину хлориду натрію, 6% розчину декстрану; рясне тепле пиття
(винятком є травматичне ушкодження органів грудної та черевної
порожнин, поки не зупинено кровотечу).

9
 Методи зупинення кровотечі

Здавлювання в рані:
 туга пов'язка;
 туге тампонування

Припиняє приплив крові в пошкоджені судини, сприяючи утворенню

кров'яного згустку в рані. Тугу пов’язку накладають зазвичай після того, як
кровотечу припинено пальцевим притисненням артерії або максимальним
згинанням кінцівки (рис. 3).

а б
Рис. 3. Зупинення кровотечі:
а) шляхом здавлювання судини; б) накладення тугої пов'язки

Для накладення тугої пов'язки використовують індивідуальні

перев'язувальні пакети, стерильні марлеві серветки, бинти, трикутні косинки,
чисті простирадла тощо. Накладають її безпосередньо на рану (за винятком
травм очей і вдавлень зводу черепа). У всіх випадках бинтом або косинкою на
рані туго фіксують стерильний перев'язувальний матеріал. При накладанні
тугої пов'язки не можна переривати кровообіг. Нижче пов'язки повинен
прощупуватися пульс. Якщо пов'язка промокла, міняти її не слід, а необхідно
туго її підбинтувати. Правильно накладену пов'язку не слід змінювати,
щонайменше, протягом 24 год. Якщо бинти не просочуються кров'ю, а в
ділянках, що розташовані нижче тугої пов'язки, кровообіг не порушено, то
пов'язку можна не міняти кілька днів. Для забезпечення рівномірного тиску,
на кінцівках використовуються стандартні або надувні шини.

Зупинення становищем
 Іммобілізація (знерухомлення), тобто шинування. Будь-який рух
кінцівки стимулює в ній кровообіг, викликає додаткові пошкодження судин,
порушуючи процеси згортання крові. Іммобілізація кінцівок сприяє зменшенню
кровотечі і болю. В цьому випадку ідеальні надувні шини, однак, за їх
відсутності, підійдуть шини будь-якого типу.
 Підвищене положення кінцівки. Руку чи ногу піднімають так, щоб
рана на кінцівці була вище рівня серця. Це сприяє припиненню кровотечі або
зменшенню її інтенсивності за рахунок гідростатичного зниження тиску в

10
ушкодженій судині. Такий спосіб застосовується в поєднанні з іншими
методами – накладення тугої пов'язки, джгута.

Термічне зупинення
Одним з підсобних методів зупинки кровотечі є місцеве застосування
холоду. Спеціальні целофанові пакети з реагентом (суднова аптека) або
гумовий міхур (пакет) з льодом прикладають через пов'язку до рани. Цей метод
ефективний при капілярних і паренхіматозних кровотечах. Слід пам'ятати, що
через 40–45 хв впливу холоду настає рефлекторне розширення судин, так що
застосовувати холод більше 30 хв марно (робиться перерва на 15–20 хв).

Пальцеве притиснення артерій упродовж

При невеликих ранах, кров з яких витікає пульсуючим струменем, палець
накладається безпосередньо на рану і рана з силою затискається. Вище рани
(на 7 – 9 см) накладається кровоспинний джгут (стандартний або
імпровізований) і далі рана обробляється і перев'язується.
У тих випадках, коли накладення тугої пов'язки на місце рани і пальцеве
притиснення не забезпечують надійного припинення кровотечі, або є кілька
джерел кровотечі, що постачаються однією артерією, локальне притиснення
кровоносної судини вище місця її пошкодження (зрозуміло, що для ран голови
та шиї місце притиснення артерії буде нижче рани), може бути ефективним
засобом. Артерія має бути розташована досить поверхнево, над твердою
структурою (кісткою), до якої її можна притиснути. Притиснувши
пошкоджену артерію у відповідній точці, можна швидко здійснити тимчасову
зупинку артеріальної кровотечі, щоб застосувати потім більш надійний спосіб.

Точки притиснення артерій до кісткових утворень

Є безліч точок, в яких артерії можна притиснути пальцями і тим самим
зупинити кровотечу. Найбільший ефект дає притиснення плечової артерії на
руці і стегнової артерії в паху (рис. 4).
Точка притиснення плечової артерії знаходиться на внутрішній поверхні
плеча між великими м'язами, посередині між ліктьовим суглобом і пахвовою
ямкою. Долоню слід розташувати так, щоб великий палець знаходився на
зовнішній поверхні плеча, а решта пальців – на його внутрішній поверхні, котрі
і здійснюють притиснення.

11
 Рис. 4. Локалізація основних артеріальних стовбурів і типові точки їх притиснення:
1 – скронева артерія; 2 – потилична артерія; 3 – щелепна артерія; 4 – сонна
артерія; 5 – підключична артерія; 6 – пахвова артерія; 7 – плечова артерія;
8 – променева артерія; 9 – ліктьова артерія; 10, 11 – стегнова артерія;
12, 13 – гомілкова артерія

Точка притиснення стегнової артерії знаходиться на передній поверхні

верхньої третини стегна нижче пахової складки. Перед притисненням
потерпілого слід покласти на спину.
Цю артерію, при її пораненнях в середній і нижній третині, перетискають
накладеними один на одного великими пальцями або кулаком. При пораненнях
стегнової артерії у верхній третині, промежини і клубових артерій,
перетискають черевну аорту для чого, притиснувши кулак до живота
потерпілого вище пупка, всією своєю вагою, через витягнуту руку, натискають
у напрямку до хребта.

Рис. 5. Невідкладне тимчасове зупинення кровотечі із сонної артерії

12
 Рис. 6. Місця пальцевого притиснення артерій: а) загальна сонна; б)
верхньощелепна; в) скронева; г) підключична; r) плечова; д) стегнова;
е) пахвова
Ось деякі інші точки притиснення артеріальних судин:
 скронева артерія знаходиться трохи попереду і вище верхнього краю
вушної раковини;
 лицьова артерія знаходиться на краю нижньої щелепи на передньому
краї жувальних м'язів;
 потилична артерія знаходиться на задній поверхні соскоподібного
відростка (за вухом);
 сонна артерія знаходиться в поглибленні, утвореному стінкою трахеї і
довгого бічного м'яза шиї; тиск здійснюється в напрямку до хребта (рис. 5);
 підключична артерія проходить по передній поверхні першого ребра і
задній поверхні ключиці;
 пахвова артерія знаходиться в глибині пахвової ямки в місці
визначення пульсації; пахвова артерія притискається до голівки плечової
кістки;
 променева артерія проходить з долонної поверхні передпліччя
праворуч біля великого пальця в безпосередній близькості від
променевозап'ястного суглоба;
 пахова артерія знаходиться в середній частині пахової складки (рис. 6).
Максимальне згинання кінцівки в суглобі
Цей метод, заснований на граничному згинанні кінцівки в суглобі, що
13
розташований вище рани, і подальшій її фіксації в цьому положенні бинтом,
ременем або іншими підручними матеріалами, дозволяє також здавити
магістральну судину і зупинити кровотечу.
 притиснення плечової артерії: вводять кулак потерпілого в пахву і
притискають руку до тулуба;
 притиснення артерій передпліччя: закладають дві пачки бинтів в
ліктьовий згин і максимально згинають руку в ліктьовому суглобі;
 притиснення стегнової артерії: в область пахової складки вкладають
дві пачки бинтів, ногу максимально згинають в тазостегновому суглобі;
 притиснення артерій гомілки і стопи: в підколінну область вкладають
дві пачки бинтів, ногу згинають максимально в колінному суглобі (рис. 7).


Рис. 7. Максимальне згинання кінцівки в суглобі для зупинки кровотечі:

а) ліктьової; б) стегнової; в) підколінної; г) підключичної артерії

Якщо в результаті накладення тугої пов'язки або фіксації кінцівки в

максимально зігнутому положенні зупинка кровотечі не настає, то
використовують кровоспинний джгут.

Кровоспинний джгут

Джгут являє собою еластичну гумову смужку довжиною 1–1,5 м і

товщиною близько 3 мм, до кінців якої прикріплені ланцюжок і гачок (або
пластмасові гудзики). З підручних засобів можна використовувати будь-яку
міцну, розтяжну гумову трубку діаметром 1–1,5 см, широку смугу тканини,
складену трикутником косинку, бинт, поясний ремінь тощо Ними перетягують
кінцівку, як джгутом, або роблять закрутку.
Абсолютним показанням для накладення джгута служить: сильна
артеріальна кровотеча і при симптомі позиційного здавлення (здавлювання
більше 3 годин, більше 5 годин для кисті).
На відміну від інших способів зупинки кровотечі джгут перериває весь
кровообіг нижче місця накладення, що може привести до омертвіння тканин.
Крім того, надмірно затягнутий джгут здавлює нерви, що призводить до
паралічу кінцівок. Джгут необхідно застосовувати як останній засіб при
загрозливих для життя станах. Слід пам'ятати, що кровоспинний джгут
накладають тільки при масивній артеріальній кровотечі (не венозній!) із
14
судин кінцівки.
Точки пальцевого притиснення артерій кінцівок – це місця
найефективнішого накладення джгута.

Правила накладання джгута:

 вище рани і максимально близько до неї накладають прокладку з одягу
або будь-якого іншого матеріалу (рушник, бинт), намагаючись уникнути
утворення складок (рис. 8);
 перед накладанням джгута, для забезпечення відтоку крові з
пошкодженої кінцівки, її піднімають на 20–30 с;
 джгут заводять за кінцівку і розтягують: туго накладають тільки
перший тур, наступні без натягу;
 напрямок турів (витків) джгута від низу до верху;
 джгут необхідно накладати так, щоб його попередній тур перекривався
наступним туром, не допускаючи їх нахльостування;
 джгут затягують поступово, тільки до припинення кровотечі;
 кінці джгута закріплюють або за допомогою ланцюжка і гачка, або
зав'язують вузлом, але так щоб одним рухом його зняти;
 критеріями правильності накладення джгута є: зупинка кровотечі,
зникнення пульсу на променевій артерії або тильній артерії стопи, блідість
нижніх відділів кінцівок;
 до одягу потерпілого або до джгута міцно фіксують записку із
зазначенням дати і часу його накладення;
 пошкоджену кінцівку іммобілізують за допомогою транспортної шини
або підручних засобів, причому джгут повинен бути добре видний, його не
можна закривати бинтом або одягом;
 джгут на кінцівці можна тримати безперервно не більше 30 хв, після
чого його необхідно зняти або послаблювати кожен раз на 5–10 хв, для
відновлення кровотоку в кінцівці, а ушкоджену судину на цей період
притискають пальцем вище місця поранення;
 накладення джгута на більш тривалий період може призвести до
ампутації кінцівки;
 повторно джгут накладають вище попереднього місця, щоб
уникнути розвитку незворотних змін і омертвіння кінцівки;
 цю процедуру необхідно виконувати незалежно від температурного
сезону;
 кінцівку, перетягнену джгутом, слід тепло укутати (але не обкладати
грілками);
 за особами, яким накладено джгут, необхідно вести ретельне
спостереження (послаблення джгута – відновлення кровотечі).

15
 а б в г
Рис. 8. Техніка накладення кровоспинного джгута

На шию джгут накладають (шия – пахвова западина; рука піднята) з

використанням упаковки бинта або інших твердих предметів (для герметизації
рани) без контролю пульсу. На стегно джгут накладають через гладкий
твердий предмет (бинт) з контролем пульсу в підколінній ямці.
Закрутка (турнікет) – спеціально приготований або імпровізований
джгут з підсобних засобів. Застосований для закрутки підсобний матеріал
(ремінь, хустка, шматок матеріалу тощо) вільно зав'язують на потрібному місці.
В утворену петлю проводять паличку, дощечку і, шляхом обертання в одну
сторону, закручують петлю до повної зупинки кровотечі. Попередньо, під
утворений вузол, необхідно підкласти подушечку з м'якої тканини. Всі
правила, ускладнення і помилки при використанні закрутки аналогічні таким
при накладенні джгута (рис. 9).

Рис. 9. Імпровізований джгут – закрутка

Транспортування – на носилках в положенні лежачи на спині, при

пораненнях артерій голови і шиї – з піднятим головним кінцем.

Зупинення окремих видів зовнішніх кровотеч

Зупинення капілярної кровотечі

При капілярній кровотечі втрата крові порівняно невелика. Таку кровотечу
можна швидко зупинити, наклавши на ділянку, що кровоточить чисту марлю.
Поверх марлі кладуть шар вати і рану перев'язують. За відсутності марлі і
бинта рану можна перев'язати смужками чистого простирадла, носовою
хусткою і тощо. Накладати безпосередньо на відкриту рану волохату тканину і
вату не можна.

16
 Зупинення венозної кровотечі
Венозна кровотеча зупиняється тугою пов'язкою. На ділянку, що
кровоточить накладають чисту марлю, поверх неї нерозгорнутий бинт або
складену в кілька разів марлю, в крайньому випадку – складену чисту носову
хустку. Застосовані подібним чином засоби діють як стискаючий чинник, що
притискає зяючі кінці пошкоджених судин. Потім проводиться туге
бинтування.
У тому випадку, якщо у того, хто надає допомогу немає під рукою
перев'язувальних засобів, то місце що кровоточить треба відразу ж
притиснути пальцями. При кровотечі з вен верхніх кінцівок в деяких
випадках досить просто підняти вгору руку. В обох випадках після цього на
рану слід накласти пов'язку, що тисне.
Зупинення артеріальної кровотечі
Артеріальна кровотеча є найнебезпечнішою з усіх видів кровотеч, так як
під час неї може швидко розвинутися знекровлення організму несумісне з
життям. При кровотечах із сонної, стегнової або пахвової артерії потерпілий
може загинути через 2,5 – 3 хвилини. Тому при артеріальній кровотечі діяти
потрібно чітко і швидко.
Послідовність дій при артеріальній кровотечі:
1. Пальцеве притиснення артерії в рані.
2. Перетиснення артерії упродовж:
а) максимальне згинання найближчого до рани вище розташованого
суглоба;
б) притиснення пошкодженої артерії до найближчого кісткового
утворення вище рани (при ранах голови і шиї – нижче рани).
3. Накладення кровоспинного джгута.
4. Обробка рани.

Носова кровотеча

Витікання крові з передніх носових отворів або носоглотки може виникати

без видимої зовнішньої причини – так звана спонтанна носова кровотеча.
Вона викликається загальними та місцевими причинами (гіпертонія,
атеросклероз, порушення згортання крові, інфекційні захворювання, різке
зниження атмосферного тиску, сильне фізичне навантаження).
Перша допомога:
 потерпілого слід посадити, трохи нахиливши тулуб вперед;
 у присінок носа вводять ватяну кульку, змочену судинозвужувальними
препаратами (або просто холодною водою), і затискають ніздрю на 5 – 10 хв. У
цей період потерпілий дихає ротом, не рухаючись, не розмовляючи, не кашляючи і
не сякаючись. Кров, що потрапила в рот, бажано спльовувати, не змінюючи
положення голови;
 на потилицю і перенісся рекомендується покласти холод (міхур з льодом
або рушник, змочений холодною водою) на 30 хвилин;
17
  для видалення вати з носа її можна трохи змочити водою з піпетки.

Внутрішні кровотечі

Спостерігаються при закритих травмах грудної та черевної порожнини,

коли пошкоджені паренхіматозні органи або магістральні судини і кров
виливається в плевральну або черевну порожнину, а також при закритих
травмах черепа. Внутрішня кровотеча може виникнути при колотих і різаних
ранах, коли є довгий рановий канал і рана проникає в грудну і черевну
порожнину, а внутрішньочерепна кровотеча при черепно-мозковій травмі.
Небезпека виливу крові в плевральну порожнину (гемоторакс) полягає як
в наростаючому стисненні легенів і появі внаслідок цього дихальної
недостатності, так і в розвитку гострої внутрішньої крововтрати (кількість
вилитої крові може досягати 2 л і більше).
При великому гемотораксі на тлі симптомів гострої внутрішньої
крововтрати (блідість, холодний піт, прискорений пульс, низький артеріальний
тиск) розвивається дихальна недостатність (тяжкість в грудній клітці, нестача
повітря, дихання прискорене). Потерпілому надають положення напівсидячи
з піднятим узголів'ям і зігнутими нижніми кінцівками, на грудну клітку
кладуть холодний компрес (10б), дають кисень, внутрішньовенно вводять
0,9 % розчин натрію хлориду, 6 % розчин декстрану. Транспортують в тому
ж положенні.

Рис. 10. Положення потерпілого при внутрішній кровотечі: а) в черевну порожнину;

б) в грудну порожнину

Кровотеча в черевну порожнину виникає при закритій травмі живота (удар

в живіт, падіння з висоти) з пошкодженням паренхіматозних органів (печінка,
селезінка). У жінок кровотеча у черевну порожнину буває при позаматковій
вагітності. Кровотеча в черевну порожнину характеризується сильними болями
в животі, спочатку місцевими, потім розлитими (поширеними). Відзначається
блідість, холодний піт, пульс прискорений, артеріальний тиск знижений. При
масивній кровотечі розвивається шок і втрата свідомості. Потерпілому
надають положення напівсидячи з опущеною головою і зігнутими в колінах
ногами (10а). Дають холод на живіт, не дають пити, а тільки змочують губи.
Наркотичні анальгетики вводити забороняється (морфін, наприклад).
Транспортують дуже дбайливо в положенні лежачи на спині з трохи
опущеною головою і зігнутими нижніми кінцівками.
18
Контрольні питання

1. Які види кровотеч ви знаєте, опишіть їх.

2. Симптоми гострої анемії (малокрів'я).
3. Перша допомога і положення потерпілого при значній крововтраті.
4. Невідкладна допомога при геморагічному шоці.
5. Методи тимчасової зупинки кровотечі.
6. Правила накладення джгута і закрутки (турнікета).
7. Правила зупинки капілярної, венозної і артеріальної кровотечі.
8. Перша допомога при носовій кровотечі.
9. Симптоми внутрішньої кровотечі.
10.Перша допомога і транспортування потерпілого при внутрішній кровотечі.

19
 Список літератури

World Health Organization. International medical guide for ships. 3rd Ed. Geneva:
World Health Organization, 2007.
Голикова В.В. Оказание первой медицинской помощи на борту судна: Учебное
пособие/ В.В.Голикова, Г.Г.Роман Г.Г., О.И.Шевченко /- Одесса: ОНМА, 2014. -
204с.
Справочник судового врача / Под редакцией проф. А. А. Лобенко, 2-ое издание.
– Киев, «Здоров’я», 1992. – 296 с.
Первая медицинская помощь на судах: Учебное пособие / В.И. Дмитриев,
К. К. Раевский. – С.-Петербург, «Моркнига», 2011. – 110с.
Попович В.А.Первая медицинская помощь плавсоставу: Учебное пособие /
В. А. Попович. – Москва, «РКонсульт», 2004. – 176с.
Практические навыки первой медицинской помощи на морских судах:
Учебное пособие для лиц без медицинского образования / Под редакцией дейст.
чл. АМН Украины проф. А. А. Лобенко. – Одесса, ОМИ, 1994. – 70с.

20
 Навчальне видання

«КРОВОТЕЧІ. КЛАСИФІКАЦІЯ. ОЗНАКИ.

НАДАННЯ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ ПРИ КРОВОТЕЧАХ»

Методичні вказівки
до практичних занять

Укладачі: Голікова Владислава Володимирівна

Николаєва Ганна Володимирівна
Роман Георгій Григорович

Українською мовою

Підписано до друку
Формат 60×84/16. Папір офсетний. Ум. друк. арк.
Тираж пр. Зам. №

НУ «ОМА», центр «Видавінформ»

65029, м. Одеса, Дідріхсона,8, корп.7
Свідоцтво ДК №1292 від 20.03.2003
Тел./факс:(0482)34-14-12
publish@ma/odessa.ua

21
22