Фізика.

10–11 класи
© Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»

Пояснювальна записка
Фізика є фундаментальною наукою, яка вивчає загальні законо-
мірності перебігу природних явищ, закладає основи світорозуміння
на різних рівнях пізнання природи і  дає загальне обґрунтування
природничо-наукової картини світу. Сучасна фізика, крім наукового,
має важливе соціокультурне значення. Вона стала невід’ємною скла-
довою культури високотехноло­гічного інформаційного суспільства.
Фундаментальний характер фізичного знання як філософії науки
і методології природознав­ства, теоретичної основи сучасної техніки
і виробничих технологій визначає освітнє, світоглядне та виховне
значення шкільного курсу фізики як навчального предмета. За-
вдяки цьому в структурі освітньої галузі він відіграє роль базового
компонента природничо-наукової освіти і належить до інваріантної
складової загальноосвітньої підготовки учнів в основній і стар­шій
школах.
Фізика як навчальний предмет структурно може бути представ-
лена у такий спосіб.

Фізика як навчальний предмет

Методи
Мета навчання Зміст навчання
навчання
фізики фізики
фізики

Методи Застосування
Світоглядна
наукового методів
мета
пізнання фізичної науки

Загально­ Фізичні по- Самостійна

освітня няття, закони пізнавальна ді-
мета та теорії яльність

Практичне Формування
Прикладна
застосування практичних
мета
фізики умінь

www.mon.gov.ua 3
 Загальновизнаною ідеєю сучасного навчання вважається йо­го інтересів і намірів учнів щодо обрання подальшого життєвого шля-

© Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»

© Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»
відповідність розвитку науки, а також тим методам пізнання, які ху, диференціації змісту і вимог щодо його засвоєння залежно від
в  науці є вирішальними. Історично у  класичній фізиці склалося здібностей і освітніх потреб старшокласників.
так, що спочатку нагромаджувалися факти, які потім системати- Загальноосвітня підготовка з фізики відбувається за умов про-
зувалися й  узагальнювалися. На їх підставі вчені висловлювали фільного навчання. Зміст фізичної освіти та  вимоги до засвоєння
концептуальні ідеї, пропонували теоретичні моделі, завдяки яким цього змісту залежать від обраної навчальної програми: на рівні
факти отримували певну інтерпретацію. Згодом встановлювалися стандарту курс фізики обмежується обов’язковими результатами
закони, формулювалися принципи, на основі яких створювалися навчання, тобто мінімально необхідними знаннями, які мають голо-
теорії. Такий пізнавальний цикл фізики спрямовувався на пояснення вним чином світоглядне спрямування; на академічному рівні — осно-
фізичних явищ і процесів навколишнього середовища загалом, а та- вами системи фізичних знань, достатніх для продовження навчання
кож супроводжувався практичним ви­користанням знань з фізики за напрямами, де потрібна відповідна підготовка з фізики; на рівні
для створення технічних за­собів діяльності людини і  виробничих профільного навчання в учнів формуються фундаментальні знання
технологій. з фізики, оскільки з їх удосконаленням учні здебільшого пов’язують
Головна мета навчання фізики в середній школі полягає в роз- своє майбутнє професійне зростання.
витку особистості учнів засобами фізики як навчального предмета, Завданнями курсу фізики старшої школи є:
зокрема завдяки формуванню в  них фізичного знання, наукового — формування в учнів системи фізичного знання на основі сучасних
світогляду й відповідного стилю мислення, екологічної культури, фізичних теорій (наукових фактів, понять, теоретичних моделей,
розвитку в них експеримента­ль­них умінь і дослідницьких навичок,
законів, принципів) і  розвиток у  них здатності застосовувати
творчих здібностей і схильності до креативного мислення. Відповід-
набуті знання в пізнавальній практиці;
но до цього зміст фізичної освіти спрямовано на опанування учнями
— оволодіння учнями методологією природничо-наукового піз-
наукових фактів і фундаментальних ідей, усвідомлення ними суті
нання і науковим стилем мислення, усвідомлення суті фізичної
понять і  законів, принципів і  теорій, які дають змогу пояснити
картини світу та застосування їх для пояснення різних фізичних
перебіг фізичних явищ і  процесів, з’ясувати їхні закономірності,
явищ і процесів;
характеризувати сучасну фізичну картину світу, зрозуміти наукові
— формування в учнів загальних методів та алгоритмів розв’язування
основи сучасного виробництва, техніки і технологій, оволодіти основ­
фізичних задач різними методами, евристичних прийомів пошу-
ними методами наукового пізнання і  використати набуті знання
в  практичній діяльності. Його наскрізними змістовими лініями є ку розв’язку проблем адекватними засобами фізики;
категоріальні структури, що узгоджуються із за­гальними змістовими — розвиток в учнів узагальненого експериментального вміння вести
лініями освітньої галузі «Природознавство», а саме: природничо-наукові дослідження методами фізичного пізнання
— речовина та поле; (планування експерименту, вибір методу дослідження, вимірю-
— рух і взаємодії; вання, обробка та інтерпретація одержаних результатів);
— закони й закономірності фізики; — формування наукового світогляду учнів, розкриття ролі фізично-
— фізичні методи наукового пізнання; го знання в житті людини й суспільному розвитку, висвітлення
— роль фізичних знань у житті людини та суспільному розвитку. етичних проблем наукового пізнання, формування екологічної
Шкільний курс фізики побудовано за двома логічно завершени- культури людини засобами фізики.
ми концентрами, зміст яких узгоджується зі структурою середньої Програму обов’язкових результатів навчання фізики (рівень
загальноосвітньої школи: в  основній школі (7–9 кл.) вивчається стандарту) орієнтовано головним чином на світоглядне сприйняття
логічно завершений базовий курс фізики, який закладає основи фізичної реальності, розуміння основних закономірностей перебігу
фізичного знання; у старшій школі вивчення фізики відбувається фізичних явищ і процесів, загального уявлення про фізичний світ,
залежно від обраного профілю навчання: на рівні стандарту, акаде- його основні теоретичні засади й методи пізнання, усвідомлення ролі
мічному або профільному. фізичного знання у житті людини й суспільному розвитку. За цією
Навчання фізики в  старшій школі ґрунтується на засадах гу- програмою навчаються, як правило, учні, які обрали суспільно-
манітаризації й  демократизації освіти, врахування пізнавальних гуманітарний та художньо-естетичний напрями профілізації.
4 www.mon.gov.ua www.mon.gov.ua 5
 Програма академічного рівня навчання фізики передбачає більш внення для академічного рівня, курсив — доповнення для рівня

© Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»

© Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»
глибоке засвоєння фізичних законів і теорій, оволодіння навчальним профільного навчання.
матеріалом, необхідним для широкого застосування у поясненні хі- Засвоєння учнями системи фізичних знань та здатність засто-
мічних, геофізичних, біологічних, екологічних та інших природних совувати їх у процесі пізнання й в практичній діяльності є одним із
явищ, цілісного уявлення про природничо-наукову картину світу, головних завдань навчання фізики в середній школі. Ядро змісту
розуміння значення і місця фізики в структурі природничих наук. фізичної освіти складають наукові факти й  фундаментальні ідеї,
Її зміст достатній для продовження вивчення фізики як навчального методи фізичної науки, поняття й моделі, закони й теорії, покладені
предмета у вищих навчальних закладах. За цими програмами на- в основу побудови шкільного курсу фізики. Його системоутворюю-
вчаються учні, для яких фізика є базовим предметом або таким, що чими елементами є:
тісно пов’язаний із профільними предметами, а також здійснюється — чуттєво усвідомлені уявлення про основні властивості та явища
загальноосвітня підготовка учнів, які не визначилися щодо напряму навколишнього світу, які стають предметом вивчення в певному
профільної підготовки. розділі фізики (наприклад, механічний рух у  його буденному
Програма профільного рівня навчання фізики передбачає систе- сприйнятті як переміщення в просторі, просторово-часові уяв-
матизоване вивчення основних фізичних теорій, формування світо- лення тощо);
гляду та наукового стилю мислення учнів на основі фізичної картини — основні поняття теоретичного базису (наприклад, для механі-
світу, оволодіння методами наукового пізнання та  усвідомлення ки — це швидкість, прискорення, сила, маса, імпульс, енергія),
фізичного знання на рівні, необхідному для подальшого його вико- ідеї та  принципи, що їх об’єднують (наприклад, відносність
руху), необхідні для усвідомлення суті перебігу фізичних явищ
ристання в професійній діяльності та продовженні фізичної освіти.
і процесів;
Основ­ними профілями навчання, де фізика вивчається на такому
— абстрактні моделі, покладені в основу теоретичної системи (ма-
рівні, є фізичний, фізико-математичний і фізико-технічний. Проте
теріальна точка, інерціальна система відліку тощо);
курс фізики може бути профільним і в інших напрямах профіліза-
— формули, рівняння й закони, що відтворюють спів­відно­шення
ції (наприклад, технологічному), якщо фізика в них відіграє роль
між фізичними величинами (рівняння руху, закони Ньютона
базового навчального предмета.
тощо);
Незважаючи на те, що програма рівня профільного навчання зна-
— різноманітні застосування фізичних знань до розв’язання прак-
чно перевищує за обсягом навчальних годин програму академічного
тичних завдань та наслідки їх використання в пізнавальній прак-
рівня, її зміст спрямований головним чином на поглиблення знань, тиці (розрахунок гальмівного шляху, відкриття планети Уран
а не екстенсивне їх розширення. Адже структура курсу фізики цих тощо).
рівнів має бути ідентичною, проте вона відрізняється від програми Фізика — експериментальна наука. Тому ця її риса визначає
рівня стандарту. Це зумовлено тим, що завдання академічної і про- низку специфічних завдань шкільного курсу фізики, спрямованих
фільної програм по суті близькі і мають прагматичний характер, на на засвоєння наукових методів пізнання. Завдяки навчальному
відміну від програми рівня стандарту, яка по суті світоглядна. Тому фізичному експерименту учні оволодівають досвідом практичної
шкільний курс фізики старшої школи структуровано за фундамен- діяльності людства в галузі здобуття фактів та їхнього попереднього
тальними фізичними теоріями — класична механіка, молекулярно- узагальнення на рівні емпіричних уявлень, понять і законів. За таких
кінетична теорія та феноменологічна термодинаміка, електродина- умов фізичний експеримент виконує функцію методу навчального
міка, релятивістська та квантова фізика. пізнання, завдяки якому у свідомості учнів утворюються нові зв’язки
У побудові змісту курсу фізики академічного й  профільного тв відношення, формуються суб’єктивно нове особистісне знан­ня.
рівнів використовувався принцип мінімального доповнення: до про- Саме через навчальний фізичний експеримент найефективніше здій-
грами вищого рівня вносилися лише ті компоненти змісту, без яких снюється діяльнісний підхід до навчання фізики.
цілісність системи фізичних знань даного розділу порушується. З іншого боку, навчальний фізичний експеримент дидактично
Щоб легше було орієнтуватися в тому, що саме доповнено, у тексті забезпечує процесуальну складову навчання фізики, зокрема формує
програми використано різні шрифтові форми: напівжирний шрифт в учнів експериментальні вміння й дослідницькі навички, озброює
відображає зміст програми рівня стандарту, звичайний — допо- їх інструментарієм дослідження, який стає засобом навчання.
6 www.mon.gov.ua www.mon.gov.ua 7
 Таким чином, навчальний фізичний експеримент як органічна тощо) і градуювання шкал (динамометра, спектроскопа, терміс-

© Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»

© Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»
складова методичної системи навчання фізики забезпечує фор- тора тощо);
мування в  учнів необхідних практичних умінь, дослідницьких — з’ясування закономірностей і встановлення законів (умов рівно-
навичок та  особистісного досвіду експериментальної діяльності, ваги важеля, закону збереження енергії, закону Ома, другого
завдяки яким вони стають спроможними у межах набутих знань закону Ньютона, закону збереження імпульсу тощо);
розв’язувати пізнавальні завдання засобами фізичного експери- — складання простих технічних пристроїв і моделей та дослідження
менту. У шкільному навчанні він реалізується у формі демонстра- їхніх характеристик (електромагніта, двигуна постійного стру-
ційного й фронтального експерименту, лабораторних робіт, робіт му, напівпровідникового діода й  транзистора, радіоприймача,
фізичного практикуму, позаурочних дослідів і спостережень тощо дифракційної ґратки, лінз тощо).
й виконує такі функції: Виконання лабораторних робіт передбачає володіння учнями
— формування конкретно-чуттєвого досвіду й розвиток знань учнів певною сукупністю умінь, що забезпечують досягнення необхідного
про навколишній світ на основі цілеспрямованих спостережень результату. У кожному конкретному випадку цей набір умінь зале-
за перебігом фізичних явищ і процесів, вивчення властивостей жатиме від змісту досліду й поставленої мети, оскільки визначається
тіл та вимірювання фізичних величин, усвідомлення їхніх сут- конкретними діями учнів під час виконання лабораторної роботи.
тєвих ознак; Разом з тим вони є відтворенням узагальненого експериментального
— встановлення й перевірка засобами фізичного експерименту за- вміння, яке формується всією системою навчального фізичного екс-
конів природи, відтворення фундаментальних дослідів та їхніх перименту і має складну структуру, що містить:
результатів, які стали вирішальними у розвитку і становленні
a) уміння планувати експеримент, тобто формулювати його мету,
конкретних фізичних теорій;
визначати експериментальний метод і давати йому теоретичне
— залучення учнів до наукового пошуку, висвітлення логіки науко-
обґрунтування, складати план досліду й  визначати найкращі
вого дослідження, що сприяє виробленню в них дослідницьких
умови його проведення, обирати оптимальні значення вимірю-
прийомів, формуванню експериментальних умінь і навичок;
ваних величин та умови спостережень, враховуючи наявні екс-
— ознайомлення учнів із конкретними проявами і засобами експе-
периментальні засоби;
риментального методу дослідження, зокрема з різними способами
б) уміння підготувати експеримент, тобто обирати необхідне об-
й методами вимірювань: порівняння з мірою, заміщення та метод
ладнання й вимірювальні прилади, збирати дослідні установки
безпосередньої оцінки, а також калориметричний, стробоскопіч-
ний, осцилографічний, зондовий, спектральний тощо; чи моделі, раціонально розміщувати приладдя, домагаючись
— демонстрація прикладного спрямування фізики, розвиток  по- безпечного проведення досліду;
літехнічного світогляду і конструкторських здібностей учнів. в) уміння спостерігати, визначати мету й об’єкт спостереження,
У системі навчального фізичного експерименту особливе місце встановлювати характерні ознаки перебігу фізичних явищ і про-
належить фронтальним лабораторним роботам і роботам фізичного цесів, виділяти їхні суттєві ознаки;
практикуму, які здійснюють практичну підготовку учнів. За зміс- г) уміння вимірювати фізичні величини, користуючись різними
том експериментальної діяльності вони можуть бути об’єднані вимірювальними приладами й  мірами, тобто визначати ціну
в такі групи: поділки шкали приладу, її нижню та верхню межу, знімати по-
— спостереження фізичних явищ і процесів (броунівського руху, казання приладу;
дії магнітного поля на струм, інтерференції та дифракції світла, д) уміння обробляти результати експерименту, знаходити зна-
суцільного та лінійчастого спектрів тощо); чення величин, похибки вимірювань (у старшій школі), креслити
— вимірювання фізичних величин і констант (густини та питомої схеми дослідів, складати таблиці одержаних даних, готувати звіт
теплоємності речовини, прискорення вільного падіння, коефі- про проведену роботу, вести запис значень фізичних величин
цієнта тертя ковзання, модуля пружності, питомого опору про- у стандартизованому вигляді тощо;
відників, показника заломлення світла тощо); е) уміння інтерпретувати результати експерименту, описувати
— вивчення вимірювальних приладів (мензурки, важільних тере- спостережувані явища та процеси, вживаючи фізичну терміно-
зів, термометра, амперметра, вольтметра, психрометра, омметра логію, подавати результати у вигляді формул і рівнянь, функціо­
8 www.mon.gov.ua www.mon.gov.ua 9
 нальних залежностей, будувати графіки, робити висновки про механічної енергії, вимірювання заряду електрона електролітичним

© Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»

© Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»
проведене дослідження, виходячи з поставленої мети. способом тощо).
Очевидно, що формування такого узагальненого експеримен- Частково-пошуковий експеримент вимагає особливої органі-
тального вміння — процес довготривалий, який вимагає планомір- зації пізнавальної діяльності учнів, коли за  незначної допомоги
ної роботи вчителя й учнів протягом усього часу вивчення фізики вчителя учні встановлюють закономірності природи або харак-
в основній і старшій школах. Перелічені в програмі демонстраційні терні риси фізичного явища (порівняння кількості теплоти при
досліди й лабораторні роботи є мінімально необхідними й достат- змішуванні води різної температури, властивості насиченої пари,
німи щодо вимог Державного стандарту базової й повної загальної залежність ЕРС індукції від швидкості зміни магнітного потоку
середньої освіти. Проте залежно від умов і  наявної матеріальної тощо), вивчають певний спосіб вимірювання фізичної величини
бази кабінету фізики вчитель може замінювати окремі роботи або (визначення опору провідника за допомогою амперметра й вольт­
демонстраційні досліди рівноцінними, використовувати різні їхні метра, визначення ЕРС і внутрішнього опору джерела струму, ви-
можливі варіанти. Він може доповнювати цей перелік додатковими значення показника заломлення скла тощо). Найчастіше цей вид
дослідами, короткочасними експериментальними завданнями, навчального фізичного експерименту застосовують одразу після
збільшувати їхю кількість під час виконання фронтальних лабо- вивчення відповідного явища, закономірності, поняття фізичної
раторних робіт або фізпрактикуму, об’єднувати кілька робіт в одну величини, а  також у  фізичному практикумі, який має важливе
тощо. значення для закріплення знань. Проте інколи його використо-
Залежно від змісту діяльності учнів навчальний фізичний екс- вують на етапі вивчення нового навчального матеріалу, особливо
перимент може бути: коли учням необхідно усвідомити суттєві ознаки фізичних явищ
a) репродуктивний, коли відповідні експериментальні завдання (вивчення одного з ізопроцесів, спостереження дії магнітного поля
формують уміння, не вимагаючи самостійного здобуття нових на струм тощо).
знань з фізики, а лише підтверджують уже відомі факти й істини Під час проведення дослідницького фізичного експерименту
або ілюструють теоретично встановлені твердження; учні виявляють високий рівень пізнавальної самостійності, а отже,
б) частково-пошуковий, коли під час їхнього виконання виявля- вони повинні володіти відповідними знаннями й мати певну прак-
ється новий елемент знання як результат напівсамостійної по- тичну підготовленість, що дають змогу їм інтерпретувати одержані
шукової діяльності учнів; результати та робити необхідні висновки. Тому виконання дослід-
в) дослідницький, коли в результаті самостійного виконання екс- ницького фізичного експерименту потребує від учителя особливого
перименту учні роблять висновки та  узагальнення, що мають вміння керувати пізнавальною діяльністю учнів, адже самостійне
статус суб’єктивно нового для них знання. здобуття ними нового знання не повинно піти хибним шляхом,
Кожний із цих видів навчального фізичного експерименту займає а тому має відбуватися під неухильним контролем з боку вчителя.
своє місце в системі уроків фізики й має свої межі застосування в на- Найчастіше даний вид експерименту застосовують під час уза-
вчальному процесі. Репродуктивний експеримент, як правило, ви- гальнення й  систематизації знань або в  процесі вивчення нового
користовують під час попереднього ознайомлення учнів із фізичним навчального матеріалу, коли учні встановлюють певну закономір-
явищем або в процесі підтвердження їхнього повсякденного досвіду ність чи закон (наприклад, виявлення умови рівноваги важеля,
(наприклад, досліди, що ілюструють явища інерції та взаємодії тіл, з’ясування умов плавання тіл у  рідині, дослідження залежності
теплопровідність тіл, вимірювання довжини й маси, спостереження між тиском, об’ємом і температурою газу, дослідження залежності
інтерференції та дифракції світла), під час вивчення технічних при- опору металів і напівпровідників від температури).
строїв та  їх моделей (наприклад, вивчення електричного двигуна Кількісне співвідношення між усіма цими видами навчального
постійного струму, будова й дія фотореле на фотоелементі). У процесі фізичного експерименту не можна визначити нормативно, оскільки
виконання лабораторних робіт він використовується з метою виро- на їхній вибір впливає багато чинників. Це й відповідність обраного
блення початкових експериментальних умінь (наприклад, складання рівня самостійності учнів меті уроку, і підготовленість їх до сприйман-
електричного кола та вимірювання сили струму в різних його ділян- ня навчального матеріалу на відповідному рівні, і сам зміст досліду,
ках) або на етапі закріплення навчального матеріалу, наприклад, й уміння вчителя забезпечити на уроці належний рівень пізнавальної
з метою перевірки вивченого закону (вивчення закону збереження активності учнів. У  виборі конкретного його виду вчитель мусить
10 www.mon.gov.ua www.mon.gov.ua 11
керуватися тими міркуваннями, що кожна демонстрація, кожне спо- — які фізичні величини його характеризують;

© Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»

© Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»
стереження або лабораторна робота, кожний дослід  повинен, з одного — можливості практичного використання даного явища, способи
боку,  забезпечити  виконання програмних вимог до експерименталь- попередження шкідливих наслідків його прояву.
ної підготовки учнів  на певному освітньому рівні, з іншого — розвива-
ти в учнів готовність сприймати навчальний матеріал на оптимальному Сутність поняття фізичної величини визначають:
для  них за пізнавальними можливостями рівні активності. — властивість, яку характеризує дана фізична величина;
Самостійне експериментування учнів необхідно розширювати, — її означення (дефініція);
використовуючи найпростіше обладнання, інколи навіть саморобні — формула, покладена в основу означення, зв’язок з іншими вели-
прилади й побутове обладнання. Такі роботи повинні мати пошу- чинами;
ковий характер, завдяки чому учні збагачуються новими фактами, — одиниці фізичної величини;
узагальнюють їх і роблять висновки. У процесі такої діяльності учні — способи її вимірювання.
мають навчитися ставити мету дослідження, обирати адекватні ме-
тоди й засоби дослідження, планувати та здійснювати експеримент, Для закону це:
обробляти його результати й робити висновки. — формулювання закону, зв’язок між якими явищами він вста-
Разом з тим не слід забувати, що школярі, особливо старшоклас- новлює;
ники, мають піднестися до теоретичного рівня узагальнення, засво- — математичне вираження закону;
їти не лише багатий фактологічний матеріал та емпіричні методи — дослідні факти, що привели до встановлення закону або підтвер-
пізнання, але й усвідомити теоретичні моделі, закони й принципи джують його справедливість;
фізики. Як зазначав А. Ейнштейн, у розвитку сучасної фізики не- — межі застосування закону.
можливо відокремити експериментальний і  теоретичний методи,
оскільки вони завжди поруч, невід’ємні та  взаємопов’язані один Для моделей необхідно:
з  одним. Оволодіти теоретичним знанням і  вмінням його застосо- — дати її опис або навести дефініцію, що її визначає як ідеалізацію;
вувати в практичній діяльності людини — одне з основних завдань
— встановити, які реальні об’єкти вона заміщує;
курсу фізики. Тому шкільний курс фізики, зокрема старшої школи,
структуровано за фундаментальними фізичними теоріями — кла- — з’ясувати, до якої конкретно теорії вона належить;
сична механіка, молекулярно-кінетична теорія й феноменологічна — визначити, від чого ми абстрагуємося, чим нехтуємо, вводячи
термодинаміка, електродинаміка, квантова фізика. цю ідеалізацію;
Засвоєння знань з фізики значно поліпшується, якщо в основу — з’ясувати наслідки застосування даної моделі.
навчально-пізнавальної діяльності учнів покласти плани узагаль-
нюючого характеру, за  якими розкривається суть того чи іншого Загальна характеристика фізичної теорії має містити:
поняття, закону, факту тощо.
— перелік наукових фактів, які стали підставою розроблення теорії,
Так, зміст наукового факту (фундаментального досліду) ви-
її емпіричний базис;
значають:
— суть наукового факту чи опис досліду; — понятійне ядро теорії, визначення базових понять і моделей;
— хто з учених встановив даний факт чи виконав дослід; — основні положення, ідеї та принципи, покладені в основу теорії;
— на підставі яких суджень встановлено даний факт або схематич- — рівняння й  закони, що визначають математичний апарат тео-
ний опис дослідної установки; рії;
— яке значення вони мають для становлення й розвитку фізичної — коло явищ і властивостей тіл, які дана теорія може пояснити або
теорії. передбачити їхній перебіг;
Для пояснення фізичного явища необхідно усвідомити:
— межі застосування теорії.
— зовнішні ознаки перебігу даного явища, умови, за  яких воно
Однією з  найважливіших ділянок роботи в  системі навчання
відбувається;
фізики в  школі є розв’язування фізичних задач. Задачі різних
— зв’язок даного явища з іншими;
типів можна ефективно використовувати на всіх етапах засвоєння
12 www.mon.gov.ua www.mon.gov.ua 13
фізичного знання: для розвитку інтересу, творчих здібностей і мо- Слід зазначити, що в навчанні фізики важливою формою роботи

© Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»

© Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»
тивації учнів до навчання фізики, під час постановки проблеми, з учнями є складання ними задач, які за фізичним змістом подібні до
що потребує розв’язання, у процесі формування нових знань учнів, тих, що були розв’язані на уроці, наприклад, обернених задач. Цей
вироблення практичних умінь учнів, з метою повторення, закрі- прийом досить ефективний для розвитку творчих здібностей учнів,
плення, систематизації та  узагальнення засвоєного матеріалу, їхнього розумового потенціалу.
з метою контролю якості засвоєння навчального матеріалу чи діа- Наведений у програмі розподіл кількості годин, що відводиться
гностування навчальних досягнень учнів тощо. Слід підкреслити, на вивчення окремих тем, є орієнтовним, і при необхідності може
що в умовах особистісно орієнтованого навчання важливо здійснити бути змінений учителем. Також учитель може замінювати порядок
відповідний добір фізичних задач, який би враховував пізнавальні вивчення питань у межах однієї теми, тематику окремих робіт на
можливості й нахили учнів, рівень їхньої готовності до такої діяль- рівноцінні з огляду на стан матеріальної бази фізичного кабінету,
ності, розвивав би їхні здібності відповідно до освітніх потреб. але без зменшення тієї кількості лабораторних робіт, що передбачено
Розв’язування фізичних задач, як правило, складається з трьох програмами для різних рівнів профільного навчання.
етапів діяльності учнів:
1) аналізу фізичної проблеми або опису фізичної ситуації;
2) пошуку математичної моделі розв’язку; Критерії оцінювання
3) реалізації розв’язку та аналізу одержаних резуль­татів. навчальних досягнень учнів з фізики
На першому етапі фактично відбувається побудова фізичної Під час визначення рівня навчальних досягнень з  фізики оці-
моделі задачі, що подана в її умові: нюється:
• аналіз умови задачі, визначення відомих параметрів і величин — володіння теоретичними знаннями;
та пошук невідомого; — уміння використовувати теоретичні знання під час розв’язування
• конкретизація фізичної моделі задачі за допомогою графічних задач чи вправ різного типу (розрахункових, експериментальних,
форм (рисунки, схеми, графіки тощо); якісних, комбінованих тощо);
• скорочений запис умови задачі, що відтворює фізичну модель — володіння практичними вміннями та навичками під час вико-
задачі в систематизованому вигляді. нання лабораторних робіт, спостережень і фізичного практи-
На другому, математичному етапі розв’язування фізичних за- куму.
дач, відбувається пошук зв’язків і  співвідношень між відомими Критерії оцінювання рівня володіння учнями
величинами і шуканим: теоретичними знаннями
• вибудовується математична модель фізичної задачі, робиться за-
Рівні на-
пис загальних рівнянь, що відповідають фізичній моделі задачі; вчальних
• враховуються конкретні умови фізичної ситуації, що описується Бали Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
досягнень
в задачі, здійснюється пошук додаткових параметрів (початкові учнів
умови, фізичні константи тощо);
1 Учень (учениця) володіє навчальним матеріалом на
• загальні рівняння приводяться до конкретних умов, що відтво- рівні розпізнавання явищ природи, з допомогою вчи-
рюються в умові задачі, та записуються співвідношення між шу- теля відповідає на запитання, що потребують відпо-
каним і відомими величинами у формі часткового рівняння. віді «так» чи «ні»

І. Початковий
На третьому етапі здійснюються такі дії: 2 Учень (учениця) описує природні явища на основі свого
• аналітичне, графічне або чисельне розв’язання рівняння від- попереднього досвіду, з допомогою вчителя відповідає
носно невідомого; на запитання, що потребують лаконічної відповіді
• аналіз одержаного результату щодо його вірогідності й  реаль- 3 Учень (учениця) з допомогою вчителя зв'язно описує
ності, запис відповіді; явище або його частини без пояснень відповідних
• узагальнення способів діяльності, які властиві даному типу фі- причин, називає фізичні явища, розрізняє буквені
позначення окремих фізичних величин
зичних задач, пошук інших шляхів розв’язку.
14 www.mon.gov.ua www.mon.gov.ua 15
 Визначальним показником для оцінювання вміння розв’язувати

© Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»

© Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»
Рівні на-
вчальних задачі є їхня складність, яка залежить від:
Бали Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
досягнень 1) кількості правильних, послідовних, логічних кроків та операцій,
учнів здійснюваних учнем; такими кроками можна вважати вміння
4 Учень (учениця) з допомогою вчителя описує явища, (здатність):
без пояснень наводить приклади, що ґрунтуються на — усвідомити умову задачі;
його власних спостереженнях чи матеріалі підручни- — записати її у скороченому вигляді;
ка, розповідях учителя тощо
— зробити схему або рисунок (за потреби);
ІІ. Середній

5 Учень (учениця) описує явища, відтворює значну — виявити, яких даних не вистачає в умові задачі, та знайти їх
частину навчального матеріалу, знає одиниці окре- у таблицях чи довідниках;
мих фізичних величин і  формули з  теми, що ви-
вчається — виразити всі необхідні для розв’язку величини в одиницях СІ;
— скласти (у простих випадках — обрати) формулу для знаходжен-
6 Учень (учениця) може зі сторонньою допомогою по-
ня шуканої величини;
яснювати явища, виправляти допущені неточності
(власні, інших учнів), виявляє елементарні знання — виконати математичні дії й операції;
основних положень (законів, понять, формул) — здійснити обчислення числових значень невідомих величин;
7 Учень (учениця) може пояснювати явища, виправля-
— аналізувати й будувати графіки;
ти допущені неточності, виявляє знання й розуміння — користуватися методом розмінностей для перевірки правильності
основ­них положень (законів, понять, формул, теорій) розв’язку задачі;
— оцінити одержаний результат та його реальність.
ІІІ. Достатній

8 Учень (учениця) уміє пояснювати явища, аналізу-

вати, узагальнювати знання, систематизувати їх, 2) раціональності обраного способу розв’язування;
зі сторонньою допомогою (вчителя, однокласників 3) типу завдання: з одної або з різних тем (комбінованого), типового
тощо) робити висновки (за алгоритмом) або нестандартного розв’язку.
9 Учень (учениця) вільно та оперативно володіє вивче-
Рівні на-
ним матеріалом у стандартних ситуаціях, наводить
вчальних Критерії оцінювання навчальних
приклади його практичного застосування та аргумен-
досягнень досягнень учнів
ти на підтвердження власних думок
учнів
10 Учень (учениця) вільно володіє вивченим матеріа-
лом, уміло використовує наукову термінологію, вміє Початковий Учень (учениця) уміє розрізняти фізичні величини та їх
опрацьовувати наукову інформацію: знаходити нові рівень одиниці з  певної теми, розв'язувати задачі з  допомогою
факти, явища, ідеї, самостійно використовувати їх (1–3 бали) вчителя лише на відтворення основних формул; здійснює
відповідно до поставленої мети найпростіші математичні дії
ІV. Високий

11 Учень (учениця) на високому рівні опанував про- Середній Учень (учениця) розв'язує типові прості задачі (за зраз-
грамовий матеріал, самостійно, у межах чинної про- рівень ком), виявляє здатність обґрунтувати деякі логічні кроки
грами, оцінює різноманітні явища, факти, теорії, ви- (4–6 балів) з допомогою вчителя
користовує здобуті знання та вміння в нестандартних
ситуаціях, поглиблює набуті знання Достатній Учень (учениця) самостійно розв'язує типові задачі й ви-
рівень конує вправи з одної теми, обґрунтовуючи обраний спосіб
12 Учень (учениця) має системні знання, виявляє зді- (7–9 балів) розв'язку
бності до прийняття рішень, уміє аналізувати при-
родні явища і  робить відповідні висновки й  уза- Високий Учень (учениця) самостійно розв'язує комбіновані типові
гальнення, уміє знаходити й аналізувати додаткову рівень задачі стандартним або оригінальним способом, розв'язує
інформацію (10–12 балів) нестандартні задачі

16 www.mon.gov.ua www.mon.gov.ua 17
 Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів

© Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»

© Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»  © Дизайн та верстка ВГ «Основа»
під час виконання лабораторних і практичних робіт Рівні навчаль-
Критерії оцінювання навчальних
них досягнень
Оцінювання рівня володіння учнями практичними вміннями досягнень учнів
учнів
та навичками під час виконання фронтальних лабораторних робіт,
експериментальних задач, робіт фізичного практикуму повинно Достатній Учень (учениця) самостійно монтує необхідне облад-
враховувати знання алгоритмів спостереження, етапів проведен- рівень нання, виконує роботу в повному обсязі з дотриманням
ня дослідження (планування дослідів чи спостережень, збирання (7–9 балів) необхідної послідовності проведення дослідів та  вимі-
установки за схемою; проведення дослідження, вимірювання фі- рювань. У звіті правильно й акуратно виконує записи,
зичних величин), оформлення результатів дослідження — обробка таблиці, схеми, графіки, розрахунки, самостійно робить
даних експерименту, складання таблиць, побудова графіків тощо; висновок
обчислювання похибок вимірювання (за потребою), обґрунтування
Високий Учень (учениця) виконує всі вимоги, передбачені для
висновків проведеного експерименту чи спостереження. рівень достатнього рівня, визначає характеристики приладів
Рівні складності лабораторних робіт можуть задаватися: (10–12 балів) і установок, здійснює грамотну обробку результатів, роз-
— змістом та кількістю додаткових завдань і запитань відповідно раховує похибки (якщо потребує завдання), аналізує
до теми роботи; та обґрунтовує отримані висновки дослідження, тлума-
— різним рівнем самостійності виконання роботи (за умови по- чить похибки проведеного експерименту чи спостере-
стійної допомоги вчителя, виконання за зразком, докладною або ження. Більш високим рівнем вважається виконання
скороченою інструкцією, без інструкції); роботи за самостійно складеним оригінальним планом
або установкою, їхнє обґрунтування.
— організацією нестандартних ситуацій (формулювання учнем
мети роботи, складання ним особистого плану роботи, обґрун-
тування його, визначення приладів та матеріалів, потрібних
для самостійного виконання роботи та  оцінки її результа-
тів).
Обов’язковим у ході оцінювання є врахування дотримання учня-
ми правил безпеки життєдіяльності під час виконання фронтальних
лабораторних робіт чи робіт фізичного практикуму.
Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
під час виконання лабораторних та практичних робіт

Рівні навчаль-
Критерії оцінювання навчальних
них досягнень
досягнень учнів
учнів

Початковий Учень (учениця) називає прилади, пристрої та їхнє при-

рівень значення, демонструє вміння користуватися окремими
(1–3 бали) з  них, може скласти схему досліду лише з  допомогою
вчителя, виконує частину роботи без належного оформ-
лення
Середній Учень (учениця) виконує роботу за зразком (інструкці-
рівень єю) або з допомогою вчителя, результат роботи учня дає
(4–6 балів) можливість зробити правильні висновки або їх частину,
під час виконання та оформлення роботи допущені по-
милки

18 www.mon.gov.ua www.mon.gov.ua 19