Тема уроку: Евакуація

Мета:розглянути поняття «евакуація», види, принципи та способи здійснення

евакуації населення.
Очікувані результати:учні повинні знати правила евакуації та її види, порядок та
способи евакуації населення.
Обладнання:підручник, робочий зошит.
Тип уроку: засвоєння нових знань.

Хід уроку

I. Організаційний етап
 Повідомлення теми та мети уроку.
 Формування груп.

ІІ. Актуалізація опорних знань

 Фронтальна письмова робота.
Напишіть правила поведінки в сховищах.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

 Розповідь учителя.
1. Поняття про евакуацію та її види.
Евакуація — це комплекс заходів щодо організованого вивезення (виведення)
населення з районів (місць) та зон впливу наслідків надзвичайних ситуацій, його розміщення
в безпечних районах(місцях) у разі виникнення безпосередньої загрози життю та заподіяння
шкоди здоров’ю людей.
Безпечним називають район розміщення евакуйованого населення, який є придатним
для життєдіяльності. Цей район визначається рішенням відповідного органу виконавчої
влади за межами зон можливого впливу наслідків надзвичайних ситуацій. Залежно від
обстановки, яка склалася на час надзвичайних ситуацій, проводиться загальна або часткова
евакуація населення.
Загальна евакуація в особливий період здійснюється в окремих регіонах держави за
рішенням Кабінету Міністрів України для всіх категорій населення. Часткова евакуація
здійснюється, як правило, в умовах переведення системи цивільного захисту на воєнний стан
також за рішенням Кабінету Міністрів України, до початку застосування агресором зброї
масового ураження. Під час проведення часткової евакуації завчасно вивозиться не зайняте у
виробництві та сфері обслуговування населення: студенти, учні спеціальних навчальних
закладів, вихованці дитячих будинків, пенсіонери та інваліди, які утримуються в будинках
для осіб похилого віку, разом із викладачами та вихователями, обслуговуючим персоналом і
членами їхніх сімей.
У воєнний час евакуації підлягає населення з місць і районів, небезпечних для
проживання, а також підприємства, установи, організації та матеріальні цінності, які мають
1
важливе державне, господарське та культурне значення. До таких районів і зон
належать:
— райони можливих бойових дій;
— зони небезпечного радіоактивного забруднення;
— зони можливого катастрофічного затоплення.
У разі введення надзвичайного стану у зв’язку з надзвичайними ситуаціями
техногенного або природного характеру здійснюються такі заходи:
— тимчасова чи безповоротна евакуація людей із місць, небезпечних для проживання,
з обов’язковим наданням їм стаціонарних або тимчасових житлових приміщень;
— установлення для юридичних осіб квартирної повинності для тимчасового
розміщення евакуйованого або тимчасово переселеного населення, аварійно-рятувальних
формувань та військових підрозділів, залучених до ліквідації надзвичайних ситуацій.
Залежно від масштабів та особливостей надзвичайних ситуацій рішення про
проведення евакуації населення приймають на таких рівнях:
— державному— Кабінет Міністрів України;
—— місцевому—голова районної державної адміністрації;
— об’єктовому— керівник об’єкта.

2. Принципи та способи здійснення евакуації населення.

Евакуація населення (працівників) здійснюється за виробничо-територіальним
принципом.
Виробничий принцип евакуації працівників передбачає вивезення (виведення) і
розміщення в безпечних районах робітників, службовців і членів їхніх сімей, студентів, учнів
спеціальних навчальних закладів і професійно-технічних училищ по об’єктах.
Територіальний принцип евакуації населення передбачає вивезення (виведення) у
безпечні райони населення (працівників) із місць проживання. Здійснення евакуації
населення за територіальним принципом, як правило, здійснюється через житлово-
експлуатаційні організації.
Існують такі способи евакуації населення:
— пішки;
— транспортом;
— комбінований.

3. Підготовка та проведення евакуації населення з небезпечних районів.

Для підготовки та проведення евакуації, прийняття й розміщення населення за
рішенням керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого
самоврядування, а на об’єктах — за наказами керівників об’єктів створюються евакуаційні
органи: евакуаційні комісії, збірні евакуаційні пункти, проміжні пункти евакуації,
приймальні евакуаційні пункти.
Для проведення евакозаходів завчасно розробляються:
- плани евакуації;
2
 - плани розміщення евакуйованого населення;
- спеціальні графіки, які забезпечують максимальне використання можливостей усіх
видів транспорту та вивезення населення з будь-якої години доби.
Загальна евакуація проводиться для всіх категорій населення й планується на
випадок:
— небезпечного радіоактивного забруднення територій навколо АЕС (якщо виникає
безпосередня загроза життю та здоров’ю людей, які проживають у зоні ураження);
— виникнення загрози катастрофічного затоплення місцевості.
Загальна евакуація проводиться шляхом вивезення основної частини населення з міст
і небезпечних районів усіма видами наявних транспортних засобів на відповідній
адміністративній території та виведення найбільш витривалої його частини пішки.
Часткова евакуація проводиться в разі загрози або виникнення надзвичайних
ситуацій техногенного та природного характеру.
Вона проводиться з використанням транспортних засобів, що експлуатуються за
діючим графіком. Для прискорення евакуації за рішенням керівника відповідного органу
виконавчої влади залучаються додаткові транспортні засоби.
Для забезпечення евакуйованого населення житлом використовуються квартири та
будинки місцевих жителів (ущільнення),пансіонати, санаторії, будинки відпочинку, дитячі
табори, туристичні бази, дачні кооперативи тощо.
Для вивезення населення автомобільний транспорт формується в колони, які
закріплюються за маршрутами. При цьому не допускаються евакуаційні перевезення на
великі відстані, особливо на тих напрямах, де достатньо розвинуті залізничні або водні
шляхи сполучення.
Автомобільний транспорт сільських районів використовується для вивезення
евакуйованих зі станцій, портів і пристаней висадки до місць розселення.
Значна частина населення може виводитись пішки. Виведення населення пішки
організовується колонами дорогами, які не використовуються для інших перевезень, або за
позначеними маршрутами та колонними шляхами.

4. Розміщення евакуйованого населення в безпечні райони.

Безпечним є придатний для життєдіяльності район розміщення евакуйованого
населення, який визначається рішенням відповідного органу виконавчої влади за межами зон
можливого руйнування,хімічного зараження, катастрофічного затоплення, масових лісових і
торф’яних пожеж, небезпечного радіоактивного забруднення.
Безпечний район визначається, як правило, на території своєї області.
За кожним об’єктом господарської діяльності закріплюється район або пункт
розміщення.
Якщо евакуйоване населення неможливо розмістити в безпечному районі своєї
області, частина його може розміщуватися в сусідній області з обов’язковим узгодженням
цього питання з її керівництвом.

3
 Для евакуації населення із зон радіоактивного забруднення навколо АЕС
визначається не менш як два райони в протилежних напрямках для розміщення
евакуйованого населення, з урахуванням переважаючого для цієї місцевості напрямку вітру.
У разі хімічного зараження, виникнення повені, катастрофічного затоплення, масових
пожеж евакуація здійснюється в безпечні райони поблизу місць виникнення надзвичайних
ситуацій.

5. Організація польового табору.

Якщо для розміщення евакуйованих людей відсутні стаціонарні приміщення, то їх
розміщують у польових таборах.
Умови розміщення:
— наявність води;
— польові кухні;
— санітарно-технічні споруди: біотуалети, каналізація;
— медична служба;
— психологічна служба.

IV. Закріплення вивченого матеріалу.

 Робота в групах.
1 група. Дізнайтеся про евакуаційні шляхи вашого району(міста, села).
2 група. Умовно здійсніть пересування по маршруту руху таоцініть свої морально-
психологічні та фізичні можливості щодо його подолання.
3 група. Як відбувається розміщення евакуйованого населення за межами вашої
області?

V. Підсумки уроку