Історичні назви українських територій[ред.

 | ред. код]
Докладніше: Назва України
Перша засвідчена у писемних джерелах назва історичної території України — Руська
земля. У X—XIII ст. цю назву вживали у двох значеннях: конкретному — на окреслення
ядра політичної спільноти — Середнього Подніпров'я, і розширеному, що охоплювало усі
території, які спершу підпорядковувались Києву, а згодом тяжіли до нього. Понад 400-літня
традиція ототожнення себе з Руською землею не зникла і після розпаду цієї єдності.
Тільки Галицько-Волинська держава, увійшовши до складу Корони Польської як особистий
домен короля, офіційно іменувалася з першої третини XV ст. Руським воєводством[1].
Константинопольський патріархат задля розпізнання нового — московського і старого —
київського святительських церковних осередків у першій половині XIV ст. вперше почав
вживати поняття Micra Rosia (Мала Росія)‚ на відміну від Megale Rosia (Велика Росія). У
церковно-адміністративному значенні поняття Мала Росія вживав Константинополь для
позначення українських єпархій. З константинопольських грамот цей вислів в останній
чверті XIV ст. перейшов до церковного письменства як урочистий синонім українського
православного простору Польщі та Литовського князівства, а з кінця XVII — початку
XVIII ст. став ототожнюватися з територією Козацької держави, аж врешті офіційно замінив
її попередню назву (Україна)[2].
На західноєвропейських географічних мапах зе́млі колишніх північно-східних князівств
послідовно позначалися як Moscovia. Натомість терени
колишніх Чернігівського, Київського і Галицько-Волинського князівств, ототожнювані з
первісною, материнською Руссю, завжди позначені як Russia чи Ruthenia (з XVI ст. —
також Roxolania)[2].
Паралельно у внутрішньому вжитку з XVI ст., а особливо після укладення Люблінської
унії 1569 р. нарівні зі словом Русь починають дедалі активніше вживати
поняття Україна (саме ця назва зустрічається також у деяких іноземних документах —
наприклад, у списках студентів Сорбонни). Характерно, що, як колись у княжі
часи — Руська земля, слово Україна вживали у двох значеннях: конкретно-
географічному — на означення Подніпров'я, і розширеному — як синонім усього
українського простору[2].
Остаточно і юридично назва Україна закріпилася на початку XX століття за часів УНР[3].