Народився поет 27 січня 1891 р. в сім’ї дяка у селі Піски на
Чернігівщині. У родині було 13 дітей, малята хворіли, і не те що на ліки – навіть на кращі харчі батько не міг спромогтися, через що малими дітьми пішли з цього світу три Павлові братики й сестричка. Григорій Тичина любив дітей, однак зловживав спиртним і під гарячу руку міг жорстоко побити. Світлом Павлового дитинства була його мама – добра, мила Марія Василівна, яку так любив Павлусь. Вона знала багато казок і пісень, мала гарний голос. Початкову освіту Павло здобув у Новобасанівській сільській школі. В 1907 році закінчив училище. Після цього в нього був єдиний, по суті, шлях продовжити освіту — в семінарії. Тож у 1907—1913 роках Тичина навчався в Чернігівській духовній семінарії. В 1913—1917 роках навчався на економічному факультеті Київського комерційного інституту. Одночасно працював редактором відділу оголошень газети «Рада» і технічним секретарем редакції журналу «Світло» Дослідники вважають, що від 1906 року Павло Тичина пише вірші — частково під впливом Олександра Олеся та Миколи Вороного. В 1912 році в першому номері журналу «Літературно-науковий вістник» уперше надруковано твір Тичини. Це був вірш «Ви знаєте, як липа шелестить». Почавши поетичну творчість за чернігівського періоду, Тичина в атмосфері Києва першого року державного відродження України закінчив першу свою книгу поезій «Сонячні кларнети» (1919), у якій він дав своєрідну українську версію символізму базовану на поетиці Грицька Чупринки з впливом німецького експресіонізму та інфантилізму, створив власний поетичний стиль, який отримав власну назву — «кларнетизм». Кларнетизм — це світоглядна естетична концепція Тичини, унікально виражена за допомогою поетичних засобів (асонанс, алітерація, епітети, метафори). В умовах тотального сталінського терору 1930-х, розстрілу одних і самогубства інших письменників, Тичина в низці «партійно витриманих» книжок поезій капітулює перед насильством. Такими моторошно майстерними стали збірки «Чернігів» (1931) й «Партія веде», надрукована в газеті «Правда» та однойменна збірка (1934). Помер Павло Тичина 16 вересня 1967 р. Похований на Байковому кладовищі в Києві. Колись Максим Рильський казав, що Україна знає двох найбільших новаторів – Шевченка й Тичину