Якоб Гендрік Вант-Гофф

— голландський фізик і хімік, лауреат Нобелівської премії з хімії 1901 року «на знак
визнання величезної важливості відкриття законів хімічної динаміки і осмотичного
тиску в розчинах». Народився 30 серпня в Роттердамі, в сім'ї лікаря. Якоб мав чотирьох
братів і дві сестри. Двоє з братів померли в дитинстві. Сестра Якоба, восьмирічна
Марія, яка була старша за нього на три роки, померла від туберкульозу. Вже в
початковій школі вчителі помітили в ньому любов до музики й поезії. У подальшому
він проявив чудові здібності до точних природничих наук. Після закінчення в 1869
році міської середньої школи він вступив до Політехнічної школи в Делфті.
Талановитиму юнакові треба віддати належне, адже не маючи особливої пристрасті до
освоєння інженерної професії, він зміг стати найкращим випускником школи на курсі.
Це дозволило Якобу в 1871 вступити в престижний Лейденський університет, не
складаючи вступних іспитів. Але, провчившись тут на природничо-математичному
факультеті, Якоб зрозумів, що вивчення математики – не його шлях. Тому через один
рік навчання Вант-Гофф приймає рішення перевестися до університету в Бонні, щоб
вивчати таку улюблену їм хімію. Керівником молодого студента став талановитий
учений Фрідріх Кекуле, який уже зробив собі ім'я.
Два роки, проведені в Бонні в наукових дослідженнях під керівництвом Кекуле,
принесли молодому хіміку Якобу Вант-Гоффу перше значне досягнення - їм відкрили
пропіонову кислоту, яку зараз використовують для виробництва деяких лікарських
препаратів і гербіцидів. Бачачи у Вант-Гоффе перспективного вченого, Кекуле радить
йому продовжити свою наукову діяльність вже у Парижі, під керівництвом професора
Шарля Адольфа Вюрца, відомого фахівця у сфері органічного синтезу.
Результатом роботи в Парижі стало написання докторської дисертації, яку Вант-Гоф
успішно захистив в університеті міста Утрехта, ставши у віці 22-х років доктором наук.

Великий резонанс у науковому світі на той час справила написана Вант-Гоффом

стаття, у якій пояснював відкрите ще початку 19 століття явище зміни спрямованості
руху світлового променя під час проходження через деякі хімічні речовини, мають
форму кристалів. На думку Вант-Гоффа, така зміна потоку світла в молекулі викликана
появою особливих ізомерів, які є дзеркальними один до одного. Як це часто
трапляється в науковому світі, майже одночасно з Вант-Гофф таку теорію
запропонував і його колега Ля Бель, при цьому до однакових висновків обидва вчені
прийшли, працюючи незалежно один від одного. Деяким хімікам така теорія здалася
майже сміховинною і відірваною від реальності, але, незважаючи на це, у результаті
саме вона послужила однією з основ для нової науки стереохімії, сферою вивчення
якої є просторова будова молекул. Незважаючи на дуже неабиякі здібності та
нестандартний підхід до досліджень, кар'єра Вант-Гоффа як вченого-хіміка
розвивалася не надто стрімко. Деякий час основним джерелом його доходу були
приватні уроки фізики та хімії, що не сприяло процвітанню Вант-Гоффа як серйозного
наукового діяча. Пізніше, в тому ж Утрехті, він отримує запрошення на посаду
викладача фізики в школі, а через рік він займає місце лектора в університеті
Амстердама, трохи пізніше стає в ньому професором. Роботі тут він присвятив багато
років свого життя, регулярно читаючи лекції та проводячи дослідження.
Треба сказати, що успіху і досягненням Вант-Гоффа дуже сприяли його ґрунтовні
професійні знання в галузі математики, які мав далеко не кожен хімік. Це дозволяло
вченому з нового боку підходити до вирішення багатьох завдань, у результаті
досягнувши таких значних висот у науковій діяльності. Присуджена йому в 1901
Нобелівська премія була результатом визнання неоціненної важливості його роботи в
80-х роках 19 століття в галузі хімічної динаміки, на тему якої Вант-Гофф створив
один з найзнаменитіших своїх праць «Нариси з хімічної динаміки».
Проте Вант-Гофф не поспішав із рішенням, оскільки керівництво університету в
Амстердамі на той час планувало будівництво нової хімічної лабораторії. Однак
незабаром учений вирішує все-таки прийняти одну з пропозицій, переїхавши в Берлін,
на роботу в престижний і відомий університет столиці Німеччини. Тут Вант-Гофф
отримав у повне розпорядження відмінне лабораторне обладнання і зміг
безперешкодно і повністю віддатись улюбленій роботі.
Областью наукових досліджень знаменитого голландця у цей час була фізична хімія,
займався він також і роботою з вивчення ферментів. Результати всіх його праць сильно
вплинули на становлення хімії як науки, а отримана Нобелівська премія була першою,
яка була вручена хіміку.
Ще 1878 року Вант-Гофф одружився з Йоганною Франсіне Меес, яка так само, як і він,
була родом з Роттердама. У них народилося четверо дітей - двоє синів і дві доньки.
Все життя вчений провів, живучи і працюючи в Німеччині. Він був членом багатьох
наукових організацій і мав почесні ступені не лише у європейських, а й у
американських університетах. Крім наукової діяльності, якій було присвячене все його
життя, Якоб Вант-Гофф ніколи не переставав захоплюватися мистецтвом, зокрема,
настільки палко їм улюбленою поезією. Також дуже любив філософію, любив
проводити час на природі.
річчиною смерті вченого став туберкульоз, на той час одне з найпоширеніших і
найнебезпечніших захворювань. Помер великий учений 1 березня 1911 року у
німецькому Стеглице (сьогодні - одне із районів Берліна)