СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ МЕРЕЖАМИ ЕЛЕКТРОЗВ’ЯЗКУ TMN

1. Загальні положення

Функціонування будь-якої мережі електрозв’язку неможливе без її

обслуговування на різних рівнях. Обслуговування мережі зводиться, у
загальному випадку, до автоматичного, напівавтоматичного або ручного
управління, тестування й збору інформації про проходження сигналів і
виникаючі аварійні ситуації (моніторинг мережі). Різноманіття мережного
обладнання, виробленого різними виготівниками, а так само бажання
користувачів одних мереж взаємодіяти з користувачами інших (з
обладнанням іншого виготівника), викликає необхідність використання
єдиних підходів при розробленні концепції організації системи управління
мережами електрозв’язку. Далі розглянемо особливості організації системи
управління мережами електрозв’язку відповідно до рекомендації ITU-T
М.3010, де викладаються загальні принципи планування, функціонування й
технічного обслуговування системи управління мережами TMN
(Telecommunications Management Network). Основним принципом TMN є
забезпечення організаційної структури для одержання можливості
взаємозв’язку різних типів операційних систем і апаратури електрозв’язку з
використанням стандартних протоколів і інтерфейсів. На рис. 1 зображений
взаємозв’язок між TMN і мережею електрозв’язку.
Операційні системи здійснюють обробку всієї інформації, необхідної для
виконання функцій з керування. Робочі станції забезпечують інтерфейс
користувача, за допомогою якого обслуговчий персонал взаємодіє з мережею
управління. Мережа передачі даних призначена для зв’язку між мережними
елементами, операційними системами й іншими компонентами TMN.
Система управління TMN може змінюватися від досить простого з’єднання
між операційною системою й окремим пристроєм електрозв’язку до
величезної мережі, що з’єднує велику кількість операційних систем і
апаратури електрозв’язку різних типів. Необхідно зазначити, що TMN
принципово є самостійною системою, котра забезпечує інтерфейси з
мережею електрозв’язку в різних точках для моніторингу й управління
мережею. Однак дуже часто TMN використовує частину мережі
електрозв’язку для забезпечення своїх з’єднань.

Рисунок - 1. Взаємозв’язок між системою управління й

мережею зв’язку

2. Основні принципи TMN

Відповідно до міжнародної моделі система управління мережею

електрозв’язку будується ієрархічно (рис. 2) і має такі рівні: мережних
елементів; управління елементами; управління мережею; управління
обслуговуванням; адміністративного управління. Мережний рівень є
найнижчим рівнем і являє собою саму мережу зв’язку, тобто об’єкт
управління. Як мережні елементи можуть розглядатися комутаційні станції,
системи передачі, мультиплексори, комплекти тестового обладнання й т.д.
Кожний наступний рівень має більш високий ступінь узагальнення, ніж
попередній. Інформація про стан рівня надходить нагору, а зверху вниз йдуть
керуючі впливи. Ступінь автоматизації управління може бути різним, і
звичайно має місце сполучення автоматизованих і ручних процедур. Як
правило, чим вищий рівень ієрархії управління, тим нижчий його ступінь
автоматизації.

Рисунок - 2. Рівні управління мережею електрозв’язку

Рівень управління елементами охоплює контроль, відображення

параметрів роботи, технічне обслуговування, тестування, конфігурування
щодо окремих елементів або деяких їхніх підмножин. Рівень мережного
управління дозволяє охопити єдиним поглядом всю мережу, контролюючи
підмножини мережних елементів у їхньому взаємозв’язку між собою й
керуючи всіма мережними ресурсами. Рівень управління обслуговуванням,
на відміну від всіх нижчих рівнів, безпосередньо пов’язаних з мережею,
тобто з технічними засобами, “звернений обличчям” до користувача. Тут
приймаються рішення з надання й припинення послуг, здійснюється ведення
відповідного планування й обліку й т.ін. Ключовим фактором тут є
забезпечення якості обслуговування. Рівень адміністративного управління
забезпечує функціонування оператора мережі зв’язку. Тут вирішуються
організаційні й фінансові питання, здійснюється взаємодія з операторами
інших мереж зв’язку. На сьогоднішній день розроблені системи управління
реалізують функції рівнів не вище, ніж управління елементами або
управління мережею, в окремих випадках – до управління обслуговуванням.
Всі функції, пов’язані з управлінням, можна розбити на дві частини: загальні
й прикладні. Загальні функції забезпечують підтримку прикладних
функцій і включають, наприклад, переміщення інформації між елементами
мережі зв’язку й системи управління, зберігання інформації, її відображення,
сортування, пошук і т.ін. Прикладні функції поділяються на п’ять категорій
(рис. 3): управління конфігурацією; управління якістю роботи; управління
усуненням несправностей; управління розрахунками; управління безпекою.
Управління конфігурацією забезпечує інвентаризацію мережних елементів
(їхні типи, місцезнаходження, ідентифікатори й т.ін.); включення елементів у
роботу, їхнє конфігурування й виведення з роботи; установлення й зміну
фізичних з’єднань між елементами. Управління якістю роботи має на меті
контроль і підтримку на необхідному рівні основних характеристик мережі.
Воно включає складання, обробку, реєстрацію, зберігання й відображення
статистичних даних про роботу мережі та її елементів; виявлення тенденцій
у їхній поведінці й попередження про можливі порушення в роботі.
Управління усуненням несправностей забезпечує можливості виявлення,
визначення місця розташування несправностей у мережі, їхню реєстрацію;
доведення відповідної інформації до обслуговчого персоналу; видачу
рекомендацій з усунення несправностей. Управління розрахунками здійснює
контроль за ступенем використання мережних ресурсів і підтримує функції з
нарахування оплати за це використання. Управління безпекою необхідне для
захисту мережі від несанкціонованого доступу. Воно може включати
обмеження доступу за допомогою паролів, видачу сигналів тривоги при
спробах несанкціонованого доступу, відключення небажаних користувачів
або навіть криптографічний захист інформації. Архітектура TMN повинна
мати високий ступінь гнучкості, щоб задовольняти різні вимоги, які
визначаються топологією самої мережі електрозв’язку (наприклад, фізичне
розміщення елементів мережі і їхня кількість) й організацією управління
(наприклад, ступінь централізації обслуговчого персоналу).

Рисунок - 3. Класифікація функцій мережного управління

 3. Інформаційна модель
Інформаційна архітектура TMN вводить принципи управління, засновані на
об’єктно-орієнтованому підході, що розглядає управління в термінах менеджер
– агент – об’єкт (рис. 6). Менеджер, представляючи керуючу відкриту систему,
передає команди управління й одержує повідомлення про їхнє виконання.
Команди управління від менеджера приймаються агентом, що безпосередньо
керує об’єктом. Повідомлення про виконання команд управління від об’єкта
надходять до менеджера через агента. Менеджери й агенти можуть взаємодіяти
за принципом “багато з багатьма” у тому розумінні, що один менеджер може
брати участь в обміні інформації з декількома агентами, і один агент – з
декількома менеджерами.

Рисунок - 6. Взаємодія між менеджером, агентом і керованими об’єктами

Взаємодія між менеджером і агентом відбувається на основі використання
протоколу загальної інформації управління CMIP і сервісу загальної інформації
управління CMIS, описаних у рекомендаціях ITU-T Х.711 і Х.710. Однак спосіб
взаємодії агентів з керованими об’єктами не є предметом стандартизації.
Керований об’єкт розглядається як деякі ресурси, над якими існує управління
або які служать для підтримки певних функцій з керування. Кожний керований
об’єкт належить деякому класу об’єктів, що може бути підкласом іншого класу.
Підклас успадковує всі властивості класу, з якого він виділений, і уточнює
визначення класу додаванням нових властивостей до тих, що покладені в
основу виділення вищого класу. Різні класи можуть бути уявлені у вигляді
дерева, що відображає ієрархію наслідуваних властивостей. Наприклад, клас
апаратур систем передачі поділяється на підкласи аналогових і цифрових
систем; цифрові системи передачі можуть ділитися на плезіохронні й синхронні
й т.д. Керований об’єкт характеризується атрибутами, операціями управління,
що можуть бути до нього застосовані, повідомленнями, які ним генеруються,
поведінкою, що є реакцією на команди управління або на інші впливи.