«Сон літньої ночі» (англ.

A Midsummer Night’s Dream) — комедія

англійського письменника Вільяма Шекспіра, написана між 1594
та 1596, зареєстрована й опублікована в 1600. Комедія відома
чудернацьким переплетенням мотивів античної міфології та
літератури й англійського фольклору.
Двоє молодих людей, Лізандр і Деметрій, домагаються руки однієї з
найкрасивіших дівчат Афін, Гермії. Гермія любить Лізандра, але
батько забороняє їй вийти за нього заміж, і тоді закохані вирішують
втекти з Афін, щоб повінчатися там, де їх не зможуть знайти. Подруга
Гермій, Олена, з любові до Деметрія видає йому втікачів.
Оскаженілий Деметрій кидається за ними в погоню, Олена
спрямовується за ним. У сутінках лісу і лабіринті їхніх любовних
взаємин з ними відбуваються чудові метаморфози. З вини лісового
духу Пака, що плутає людей, чарівне зілля змушує їх хаотично міняти
предмети любові. В один момент Лізандр закохується в Олену і кидає
свою Гермію. Помітивши помилку Пака, Оберон капає в очі
Деметрію чарівним зіллям. І вже боротьба відбувається за Олену, а
вона ж, думаючи, що це все якась дурний жарт, ображається на них,
Гермія починає ревнувати свого коханого до подруги. Тоді помилка
Пака загрожує життю героїв, але дух все виправляє, і молодим людям
здається сном все, що сталося. Ця сюжетна лінія закінчується
весіллям Олени та Деметрія, а також Гермії і Лізандра. У той же час
цар фей і ельфів Оберон і його дружина Титанія, що знаходяться у
сварці, прилітають в той же ліс поблизу Афін, щоб бути присутнім на
шлюбній церемонії Тезея і Іпполіти. Причина їх сварки – хлопчик-
паж Титанії, якого Оберон хоче взяти до себе в помічники, але
дружина Титанія не дозволяє йому забрати хлопчика. Оберон дає
завдання шкідливому лісового духу Паку знайти чарівне любовне
зілля і накапати його цариці фей, щоб вона закохалася в першого,
кого побачить після того, як прокинеться. Плутішка Робін виконує
його, і Титанія закохується в Мотка, проводить з ним час, але потім
Оберон дає їй протиотруту. Титанія не вірить, що могла полюбити
такого, як Моток з ослячою головою, вона мириться з чоловіком і
віддає йому свого пажа.
І одночасно група афінських ремісників готує до весільного
торжества п’єсу про нещасливе кохання Фісби і Пірама, і
відправляється в ліс репетирувати. Коли вони комічно грають
трагічну п’єсу, з вини Пака Моток, ткач, у п’єсі грає Пірама,
повертається до інших акторів з ослячою головою, всі його лякаються
і тікають. А Титанія, як тільки прокидається, бачить Мотка і
закохується в нього. Перед Мотком відкривається незвичайний світ
ельфів і фей, але коли все це закінчується, він думає, що це був
всього лише сон.

«Багато галасу з нічого» (англ. Much Ado About Nothing) —

комедія англійського письменника Вільяма Шекспіра, написана
в 1598—1599 роках.
Як і більшість комедій Шекспіра, «Багато галасу з нічого» дуже
неоднорідна в жанровому плані. В ній змішалися мелодрама, висока
комедія і народний фарс. Дві лінії закоханих, Клавдіо та Геро й
Бенедикт та Беатріче практично незалежні одна від іншої. Перша з
них створює основу фабулу п’єси, але дія обертається в основному
між парою гострословів Бенедикта і Беатріче.

Комедія «Багато галасу з нічого» живе багатим сценічним життям. В

Україні вона ставилася в 1938 році в Одеському театрі імені
Жовтневої революції. В 1941 році комедія була поставлена в
Київському драматичному театрі ім. Івана Франка з Наталею Ужвій у
ролі Беатріче та Юрієм Шумським у ролі Бенедикта. Спектакль був
відновлений після війни. В новому варіанті Бенедикта грав Віктор
Добровольський. 1956 року кінорежисер Лев Замковий зняв фільм-
спектакль «Багато галасу з нічого».
П’єса Шекспіра «Багато шуму з нічого» вчить цінувати ідеали сім’ї,
вірності та моральної чистоти.