Горбатюк Анастасія 47-іс

Джеймс Джойс «Джакомо Джойс» порівняння з «Кохання Свана» Марселя

Пруста.

Перша схожість між цими, здавалося б абсолютно різними, творами, яка

впадає в око – це тема кохання. І в «Джакомо Джойс» і в «Кохання Свана»
описуються романтичні почуття головних героїв до жінок, але природа та
особливості цих почуттів, як на мене, різні. У творі Джеймса Джойса кохання
головного героя всеохоплююче та щире, воно полонить та заповнює всі думки. Зі
Сванном відбувається схожа ситуація: він тільки й думає про Одетту, покидає всі
свої звичні заняття заради того, щоб бути з нею. Але ці почуття викликані не
щирим та чистим коханням, яке зазвичай возвеличується у піснях. Воно
з’являється з заздрощів та ревнощів, як каже оповідач про Сванна: «Як тільки-но
він спостеріг, що Одетта подобається багато кому, що вона вабить чоловіків, жага,
яку вона викликала у них, будила в нього гостру потребу завоювати всі криївки її
серця».

Звісно не можна не згадати про те, що «Джакомо Джойс» є дещо

автобіографічним есе, в якому описуються присутні описи можливих почуттів
Джеймса Джойса до своєї учениці з Італії, про що свідчить і назва твору. Звісно, не
можна стверджувати про повну автобіографічність, але деякі риси присутні.
«Кохання Сванна», хоч і не є в цьому плані схожим, але входить до роману «На
Сваннову сторону», що в свою чергу також має риси автобіографічності з життя
Марселя Пруста.

В обох цих історіях є спільна тема заборонності або ж неможливості

взаємного кохання. Герой твору Джейма Джойса відчуває муки, адже не може бути
зі своєю коханою, лише спостерігати за нею: «Це серце пройняте болем і смутком.
Воно в любовних муках?» Кохання до своєї молодшої учениці є неприйнятним,
тому головний герой тільки спостерігає та страждає. Що ж на рахунок відносин
Сванна та Одетти, вони також обирають приховувати свої відносини, ховатися,
прикидатися, що створює певні перешкоди.
 Також я помітила, що в обох творах не останнє місце посідає мистецтво та
ставлення головних героїв до нього. Сванн порівнює свою кохану з відомою
картиною, захоплюються рядом художників, знає про них так багато, що навіть
пише про одного монографію, відвідує театр, а ще звісно обожнює музику: один з
музичних фрагментів грає величезну роль у його житті. Що ж на рахунок Джакомо
Джойса, то у такому, порівняно невеликому, творі багато посилань та натяків на
відомі твори мистецтва та митців: Біблію, Шекспіра, Ібсена і тд. Цей твір можна
назвати інтертекстуальним, адже за допомогою відомих на весь світ сюжетів у
мистецтві автор розкриває почуття героя, його внутрішній світ, який за допомогою
таких відсилок та порівнянь стає більш доступним тим читачам, які з ними
знайомі.

Що ж на рахунок стилів цих двох письменників, вони здаються одночасно

схожими та абсолютно відмінними. Джеймс Джойс написав свій твір у формі
потоку свідомості. Тільки окремі фрагменти з його життя, констатації фактів, без
детальних внутрішніх описів. Автор не вказує коли та де відбулися події, адже це
по суті не є важливим, важливим є те, що виринає в свідомості героя. Марсель
Пруст написав об’ємний твір, і якому приділив досить уваги описам всіх подій та
почуттів героїв. Але деякі епізоди ніби випадають з загальної картини та також
відтворюють потік свідомості головного героя. Але так як у «Сванновому коханні»
розповідь ведеться не від лиця головного героя, це зробити важче.

І звісно однією з найбільш помітних відмінностей між цими двома творами,

які навіть неозброєним оком стає помітно, є жанр. «Джакомо Джойс» - це
психологічне есе, яке не є довгим, а досить лаконічним та стислим. «Кохання
Сванна» в свою чергу є повістю, частиною роману «На Сваннову сторону», який у
свою чергу входить до роману-епопеї «У пошуках втраченого часу», тому є досить
розлогим та довгим.

Після прочитання «Джакомо Джойса» Джеймса Джойса я відчула деяке

спантеличення та потребу у поясненнях. Схоже, такий жанр не є моїм, але багато
посилань на твір «Улліс» цього ж автора, змусили мене задуматися над його
прочитанням та другим шансом цьому автору та стилю. До речі, знаю, що під час
вивчення цього твору в школі дітям пропонують написати власні твори,
намагаючись використати прийом «потоку свідомості». Можливо, такий вид
роботи допоможе краще та глибше розуміти модерністські твори, зокрема твори
Джеймса Джойса.