1.

Економічні проблеми: під час розвитку комуністичних режимів економічна ситуація

ставала все гіршою. Нестабільність національних економік і кризові явища, такі як
дефіцит інфраструктури та послуг, надмірне бюрократизм, низька продуктивність і
низька якість продуктів та послуг, відставання від розвинених країн за
технологічним рівнем, стали причиною падіння популярності комуністичних режимів.

Політичні та соціальні проблеми: Комуністичні режими, зокрема, у СРСР та країнах

Східної Європи, відомі своєю репресивною політикою, неуважанням прав людини,
цензурою, обмеженням свободи слова та релігії, та іншими проблемами, які призводили
до протестів та масових акцій протесту. Рухи за права людини та громадянські
активісти були важливими факторами, які допомогли об'єднатися для боротьби з
комуністичними режимами.

Геополітичні проблеми: падіння комуністичних режимів стало наслідком геополітичних

змін. Розпад СРСР та країн Східної Європи був пов'язаний зі зміною геополітичних
конфігурацій у світі. Кінець Холодної війни, зростання глобалізації та відкриття
світових ринків зробили можливим більш швидкий розвиток економік країн, що
виявилося несумісним з політикою СРСР

2.Масові протести та рухи національного визволення: у країнах Східної Європи та

УРСР відбувалися масові протести, рухи національного визволення та страйки, які
вимагали більшої свободи та демократії.

Відхід від комуністичної ідеології: демократизація у країнах Східної Європи та УРСР

вимагала відходу від комуністичної ідеології та її заміни на більш демократичну та
відкриту політичну систему.

Зміни в конституції та політичному ландшафті: в обох регіонах відбулися зміни в

конституції, які передбачали більше політичних свобод та гарантій прав людини. В
УРСР було створено многопартійну систему та перейшли до проведення виборів за
принципом загального рівного виборчого права.

Гласність та свобода слова: у країнах Східної Європи та УРСР були здійснені зміни в
галузі свободи слова, гласності та доступу до інформації.

3.У 1990 році, коли республіки Югославії розпочали процес демократизації та

відокремлення від федеральної влади, націоналістичні сили вийшли на передній план.
Національні лідери більшості республік відмовилися від ідеї єдності та прагнули до
створення власних національних держав. Це призвело до ескалації конфліктів, що в
подальшому переросли в збройні конфлікти, які призвели до кривавих війн в Хорватії,
Боснії та Герцеговині.

Розпад Югославії був настільки кривавим через різницю в етнічних, релігійних та

культурних ідентичностях різних національностей, що входили до складу Югославії.
Внаслідок цього утворилися різні збройні формування та міліції, які боролися одне з
одним за території та владу. Це призвело до масового насильства, знищення міст та
сіл, етнічної чистки, зокрема, були вчинені великі злочини проти людяності, такі як
геноцид у Сребрениці.