Семінарське заняття № 1 Вступ в філософію.

Пальченко Дар’я 12І

1. Розкрийте причини виникнення філософії.

Першим етапом, що в подальшому призведе до появи філософії є виникнення такого поняття як

Міфологія.  Здавалося б, що між Міфологією та Філософією немає нічого спільного, але, їх
об’єднує поточна мета, а саме – Знаходження першопричини мислимого.  Їх головна відмінність
полягає в абсолютно різних  шляхах досягнення цієї мети.

Міфологія - є спроба узагальнення всієї дійсності, але під кутом зору відображення загального не
як реально існуючого, а як уявного. Тому  можна зробити висновок що міфологія це є узагальнення
всієї дійсності, але за допомогою чудес.  

Деякий час «істина» що була доведена шляхом використання вигаданих явищ влаштовувала людей,
але час не стояв на місці, погляди змінювалися внаслідок духовного та інтелектуального розвитку.
Завдяки цьому причин накопичувалось все більше і більше, і згодом їх стало достатньо для того що
би спричинити появу такого вчення як Філософія.

Причин виникнення філософії :

1) З'являється поділ праці (розумовий і фізичний), тобто виникає клас людей, що займається
постійним розумовою працею (з'являється інтелігенція).

2) Соціально територіальний поділ, тобто поділ населення на дві частини: село і місто. Місто -
акумулятор людської культури і досвіду.

3) Виникнення політики, тобто державності і міждержавних зв'язків.

Та в усі часи філософія мала різні форми, вона вдосконалювалася та зазнавала значних змін від
етапу її становлення до теперішнього часу.

Філософія виникає в двох основних типах:

а) Раціональна Філософія (грецька Філософія з опорою на науку і на теоретичну форму викладу, а

також на соціальну проблематику).

б) Ірраціональна Філософія з опорою на художню  форму викладу і на вселенську проблематику.

Також слід зазначити що на початку виникає філософія плюралістична. Тобто Ідеалізм,

матеріалізм та Релігіозна Філософія.

2. Хто із стародавніх філософів вперше використовує поняття "філософія"?

 Конфуцій
Наріжним каменем усієї філософії Конфуція вважалося збереження традицій, яке залишалося
таким на всьому життєвому шляху філософа. А самому індивіду, згідно трактатів мудреця,
належить бути хорошим громадянином для своєї країни, членом для свого суспільства, і,
найголовніше, постійно розвиватися.

За Конфуцієм, будь-яка людина має займатися вивченням власних можливостей в першу чергу.
Так само індивід повинен прикладати зусилля, щоб їх поліпшити. Ще одним важливим постулатом
цього напрямку вважаються вчинки. Дії людини ніколи не повинні розходитися з її поглядами, що
довів і сам Конфуцій. Протягом усього життя філософа його дії сходилися з його поглядами на
навколишній світ. Хоч сам мудрець про це не говорив, але багато його послідовників взяли в цьому
плані приклад зі свого вчителя, і це негласне правило стало однією з основ вчення Конфуція.

 Сократ

Сократ поширював свої погляди переважно у розмовах та дискусіях, намагаючись досягти істини
шляхом виявлення суперечностей у твердженнях противників. За допомогою правильно підібраних
питань виявлялись слабкі місця опонента. Тенденція знаходити протиріччя у фразах, зіштовхувати
їх між собою і приходити, таким чином, до нового, більш надійного знання стала джерелом
понятійної діалектики.

Ціллю філософських вчень Сократа була допомога людям. Своїм покликанням він вважав
“виховання людини”, смисл якого бачив у дискусіях та бесідах, а не в систематичному викладенні
якоїсь області знань. Сократ ніколи не вважав себе “мудрим”, а лише філософом, який “любить
мудрість”. Звання ж мудреця належить на його думку лише Богові. Якщо людина самовпевнено
вважає, що знає на все готові відповіді, то така людина для філософії загублена.

 Фалес

Вода Фалеса - філософське переосмислення гомерівського Океану, шумеро-аккадського Абзу

(Алсу). Щоправда, назва його твору «Про засади» припускає, що Фалес піднявся до поняття
першопочатку, інакше він не став би філософом. Фалес, розуміючи воду як початок, наївно
змушує плавати на ній землю - у цій формі він і представляє субстанціальність води, вона
буквально перебуває під усім, на ній усе плаває.

З іншого боку, це не просто вода, а вода розумна, божественна. Світ сповнений богів (політеїзм).
Однак ці боги діють у світі сили, вони також є душі як джерела саморуху тіл. Так, наприклад,
магніт, згідно з філософією Фалеса, має душу, бо він притягує залізо. Сонце та інші небесні тіла
живляться випарами води. Сказане можна підсумувати словами Діогена Лаертського про Фалеса:
«Початком всього він вважав воду, а світ вважав одухотвореним і сповненим божеств»

 Платон

Перш за все, філософія Платона є оригінальним вченням про ідеї. Відповідно цього вчення, світ
чуттєвих речей не є світом дійсно сущого: чуттєві речі перебувають у безперервній зміні, то
виникають, то гинуть. Всьому тому, що є в них справді сущим, чуттєві речі зобов'язані своїм
безтілесним прообразам, які Платон називає ідеями. Ідеї вічні, незмінні, безвідносні; вони не
залежать від умов простору і часу.
По відношенню до чуттєвих речей ідеї є одночасно і їх причинами і тими зразками, за якими були
створені ці речі. Водночас ідеї є також метою, до якої прагнуть істоти чуттєвого світу. Платонівська
ідея або, як часто її називав Платон, "ейдос", – фактично об'єктивоване поняття.

Ідеальний світ Платона протистоїть звичайному світові не тільки як абстрактне – конкретному,

сутність – явищу, оригінал – копії, але і як добро – злу. Тому ідеєю всіх ідей, найвищою ідеєю
Платона виступає ідея добра як такого – джерело істини, краси і гармонії. Ідея добра безлика (хоча
неоПлатоніки вважали платонівську ідею добра Богом). Ідея добра виражає безликий аспект
філософії Платона, тоді як Бог-творець – особисте начало. Бог і ідея добра дуже близькі. Ідея добра
увінчує піраміду ідей Платона.

Філософія Платона характеризується також своєрідним протиставленням тіла і душі. Тіло –

смертне, а душа безсмертна. Тіло живої істоти створене із часточок вогню, землі, води і повітря,
позичених у тіла космосу. Призначення тіла – бути тимчасовим вмістилищем душі, її рабом. Як і
тіло, душа створена богами. Душі творяться із залишків тієї суміші, із якої Бог створив душу
космосу. За Платоном індивідуальна душа складається з двох частин: розумної і нерозумної. За
допомогою першої частини людина здатна мислити, а друга сприяє почуттям: завдяки їй людина
закохується, відчуває голод і спрагу, буває охоплена іншими почуттями.

 Піфагор

Введення терміну «філософ» приписують Піфагору, який назвав себе не мудрецем, а «тим, хто
любить мудрість». Філософи належать до особливого типу людей, які замість того, щоб
турбуватися про славу чи визнання, гроші чи прибуток, все життя присвячують вивченню природи
речей.

Піфагор стверджував, по-перше, що «число володіє речами», зокрема і моральними, а

справедливість — є число, помножене на саме себе. По-друге, душа є гармонія, а гармонія - не
числове співвідношення, душа безсмертна і може переселятися (ідею метапсихозу Піфагор.
можливо, запозичив із учення орфіків), тобто Піфагор дотримувався дуалізму душі й тіла.
Потрете, філософ поклав в основу.

 Демокрит

Філософія Демокріта це атомістичний матеріалізм. Увесь світ, всі тіла, відповідно до цієї
концепції, складаються з атомів (atomos - неподільний) - дрібних матеріальних неподільних часток.
Рух - внутрішня властивість атомів (здогад про внутрішнє джерело матерії, яка є в русі);
різноманіття явищ навколишнього світу пояснюється розходженням форм атомів. Послідовно
проводячи матеріалізм, Демокріт вважав, що душа складається зі сферичних, рухливих, вогненних
атомів. Людина відрізняється від тварини особливим розташуванням атомів душі, які чергуються з
атомами тіла. Після смерті душі розпадаються і атоми розсіюються в просторі. Боги також мають
атомарну структуру і складаються із круглих вогненних атомів, які нелегко руйнуються, але все-
таки не вічні.

3. Що таке світогляд? Як співвідносяться поняття "світогляд" та "філософія"?

Світо́гляд — форма самосвідомості людини і суспільства, система узагальнених поглядів щодо

місця людини у світі та взаємовідносин з ним. Світогляд засновується на співвіднесенні дійсного та
уявного, теорії та практики, досвіду, переконань та ідеалів. У ньому поєднуються в єдину систему
принципи, знання, ідеали, цінності, надії, вірування, погляди на сенс і мету життя, які визначають
діяльність індивіда або соціальної групи та органічно включаються у людські вчинки й норми
поведінки.

Філософія розширює і систематизує знання людей про світ, людину, суспільство, допомагає
зрозуміти світ як єдину складну систему. Відображуючи ставлення людини до світу, погляди на
мету та сенс життя, на зв'язок її інтересів і потреб із загальною системою соціальної та природної
дійсності, філософія є підґрунтям соціальної орієнтації людей. Вона визначає світоглядний підхід
людей до оцінки явищ і речей, осмислює і обґрунтовує світоглядні ідеали, накреслює стратегію їх
досягнення.

Оскільки потреба самовизначитися в житті характерна для всіх людей, але не всі люди є
філософами, то найпершою формою орієнтації людини в житті є світогляд. Світогляд - це система
уявлень людини про світ, місце людини у світі, відношення людини до свiтy та до самої себе.
Світогляд містить знання, переконання, цінності, ідеали, організовані у єдину систему, у центрі
якої завжди перебувають уявлення людини про себе.

4. Що є предметом філософії?

Предмет філософії — історично рухливий і конкретний. Він постійно вдосконалюється,

уточнюється і змінюється. Ці процеси відбувалися і відбуваються за двома основними шляхами:
"відгалуженням", тобто відокремленням від різноманітних систем знань у міру їх накопичення, і
"самовизначенням".

На відміну від окремих наук, що вивчають лише деякі області дійсності, предмет філософії
охоплює найзагальніші риси дійсності, основи буття і пізнання, що вивчаються не безпосередньо, а
через узагальнення даних інших наук та осмислення всієї культури, її світоглядних структур. Таким
чином філософія — раціональна самосвідомість людства, наслідок його прагнення збагнути
глибинні основи буття і місце людини у світі.

5. В чому полягає специфіка філософії як теоретичного світогляду?

Найголовніша проблема людини – проблема виживання та розвитку. Люди успадкували її від

своїх далеких предків – мавп. Для того, щоб вижити, вони використовували усі свої можливості.
Особливу роль відіграла здатність мислити. Щоб вирішити, як діяти, необхідні були знання про
навколишній світ і про себе самих, про власні потреби і здібності.

У такий спосіб склався світогляд як система найзагальніших знань про світ і людину. Основним
питанням світогляду є питання про відношення людини і світу, про те, як людина повинна розуміти
світ і діяти, щоб вижити і розвивати свої здібності (основним питанням релігійного світогляду є
питання про відношення духу і буття.) Йдеться про людину як рід, її життя слід розуміти як
існування усього суспільства в єдності з життям кожної окремої людини. Їх неможливо розділити:
життя суспільства – це життя його членів, а окрема людина може одержати умови для людського
життя лише завдяки суспільству, саме воно робить людину людиною.
Люди поступово вдосконалювали своє мислення і досягли такого рівня, який дав змогу їм
«будувати» теорії. На цьому етапі виникла філософія як теоретичний світогляд, котрий
обґрунтовує свої положення. Це вже була наука, адже обґрунтованість є ознакою наукового знання.

У людини найпотужнішою зброєю є мислення. Тут доречно звернутись до міркувань С. Франкла.

Під час Другої світової війни він потрапив до німецького концтабору. Спостерігаючи за іншими
в’язнями, він зрозумів, що виживають тільки в’язні, які бачать у тім, що відбувається, певний сенс.
Він зацікавився цим феноменом і після війни почав його досліджувати. Результатом стала праця
«Людина у пошуках сенсу». Тут він пише, що маленька дитина керується принципом насолоди,
підліток – принципом могутності (прагненням до самоствердження), а зріла особистість прагненням
до сенсу. Доросла людина повинна розуміти сенс свого життя.

Життя людини – це розвиток, реалізація й удосконалення всіх здібностей,закладених у ній

природою – фізичних, духовних та інтелектуальних, досягнення нових вершин. Людина повинна
відповідати за свій вибір, свобода передбачає відповідальність. Людина не несе відповідальності
тільки за умови відсутності вибору, коли свобода перетворюється на усвідомлену необхідність.
Відповідальність, з одного боку, є тягарем, і багато людей ладні відмовитись від свободи, щоб
уникнути пов’язаної з нею відповідальності. Е. Фромм дійшов висновку, що більшість людей ладні
поступитися свободою, щоб уникнути відповідальності. Життя вимагає від людини опанування
найближчої сфери світу, у якому вона живе, – матеріального, духовного, інтелектуального, – і
перетворення її на свою власність.

6. Розкрийте основні характеристики світогляду.

 Одна з принципових характеристик цілісного світогляду - його систематичність, внутрішня

зчепленість і взаємопов'язаність. Вхідні в світогляд цінності спаянни, а орієнтація на одну з них
ніколи не призводить до конфлікту з іншими цінностями. Якщо в одній системі поглядів
механічно зіставлені такі, наприклад, твердження: "Будь милосердний" і "Убий!", То тут немає
світогляду, а є два суперечливі уявлення.

Цілісний світогляд може включати, принаймні, п'ять характеристик. Світогляд покликане давати
тлумачення дійсності в таких термінах, які охоплювали б по можливості всі відомі факти.
Метафізика являє собою свого роду загальну інтерпретуючу схему, і мета її полягає в захисті та
обгрунтуванні певної впорядкованості фактів. Між метафізикою і наукою існує органічний зв'язок,
проте вони не тотожні. У тій же мірі помилково ототожнювати павуку і світогляд.

 Друга характеристика світогляду пов'язана з відмінністю між метафізикою і антропологією

(вченням про людину). Метафізика і філософська антропологія можуть розташовувати одним і
тим же арсеналом фактів. Однак тлумачення цих фактів виявиться різним. Філософська
антропологія передбачає розгляд цих фактів з точки зору людини.

Однак з точки зору філософської антропології, суспільство - особливий феномен, адже суспільство
не робить нічого, воно не володіє ніяким неосяжним багатством, воно не б'ється ні в яких битвах.
Тому можливий чисто антропологічний погляд на суспільство. У цьому випадку воно перестане
бути анонімним, "обезлюженном". Мова піде про те, які антропологічні потреби і якості привели до
створення суспільства.

 Третя характеристика світогляду - наявність в ньому ідеалів. Ідеалізувати - значить подумки

звільняти недосконалу дійсність від її недосконалості. У роботі "Ідеал, утопія і критична
рефлексія" обґрунтовується думка про те, що саме ідеал виявляється тим чинником, який
виділяє людину з тваринного світу. Ідеал - це вищий зразок, за яким людина будує своє життя,
 те, що дає сенс його існуванню. Ідеали - живі та дієві - здатні набувати нечувану практичну
міць.

Людині властиві ідеальні переживання. Вони надають особливий сенс людському існуванню.
Однак, як показує історія, часто народжуються і нелюдські ідеали. Людина здатна свідомо і вільно
прийняти ідеал, але нерідко ідеали нав'язуються йому, позбавляючи його рефлексію критичної
спрямованості.

 Четверту характеристику ідеалу можна назвати діагнозом. Цей медичний термін обраний не
випадково: життя в контексті культури не відповідає тим ідеалам, які культура проголошує.
Діагноз, отже, повинен давати пояснення тому, чому це відбувається. Так, в рамках
християнства людська гріховність оголошується причиною недосяжності релігійного ідеалу без
божественної допомоги. Марксистський діагноз полягає в тому, що несправедливий соціальний
порядок є наслідком поділу суспільства на класи.

 П'ята характеристика світогляду - політика, яка орієнтована на подолання невідповідності між

ідеалом і дійсністю. Французький соціолог Жак Еллюль пише: "Це показує нам, що про людину
в цілому судять тепер з точки зору політичних відносин, які зведені в найвищу цінність. У
наших судженнях все стало політичним, і політичні відносини служать нам вищим орієнтиром".

Самі світогляду можуть мінятися, не руйнуючись і не зникаючи. У кожному світогляді є ядро, яке
не може піддатися радикальної перебудови без шкоди для всього світогляду в цілому. Це ядро
складається з метафізики та антропології. Зовнішні шари світогляду - діагноз і політика - можуть
трансформуватися, повністю замінюватися іншими аналогічними концепціями, не порушуючи при
цьому цілісності самого погляду на світ.

7. Охарактеризуйте основні елементи світогляду та основні світоглядні рівні.

Світогляд – це своєрідна інтегративна цілісність знання і цінностей, розуму і чуття,

інтелекту і дії, критичного сумніву і свідомої переконаності.

Світогляд являє собою складне духовне явище, для якого характерні цілісність, єдність усіх
компонентів. Структуру світогляду становлять і виконують у ньому важливу роль такі
елементи:
 Узагальнені знання. Вони є основною, інформаційною базою світогляду. Що більші
знання того чи іншого народу або тієї чи іншої людини, то серйозніше підґрунтя дістає
відповідний світогляд.
 Переконання. Це внутрішні соціально-психологічні елементи духовності, завдяки яким
сприймаються або ж, навпаки, відкидаються світоглядні знання.
 Цінності. Це позитивне або негативне ставлення до явищ навколишнього світу, яке
ґрунтується на потребах та інтересах людей, культур певного соціуму.
 Ідеали. Це світоглядна форма цілеспрямованого відображення дійсності, уявний зразок
досконалості, норма, до якої слід іти як до кінцевої мети.
 Вірування. Це форма і спосіб сприйняття соціальної інформації, норм, цінностей та
ідеалів суспільного життя.
 Принципи діяльності. Вони є нормативно-регулятивним компонентом світогляду;
визначають свідоме практичне і теоретичне ставлення соціального суб`єкта до об`єкта і
до самого себе.
 Життєві норми. Це зразки, стандарти діяльності, що склалися історично або усталилися
як певні правила поведінки, виконання яких окремою людиною чи групою людей є
необхідною умовою підпорядкування особистої діяльності суспільним вимогам.

Структурно світогляд поділяється на низку рівнів:

o світобачення — складається на основі принципів (антропоцентризму гуманізм, монізм,
плюралізму, скептицизм, догматизм тощо);
o світовідчуття — на основі досвіду (індивідуального, сімейного, групового, етнічного,
класового, суспільного і загальнолюдського);
o світорозуміння — формується на основі знання;
o світоспоглядання — на основі мети, цілі, яка усвідомлюється через універсальні форми
діяльності (нужда — потреба — інтерес — мета — засоби — результати — наслідки);
o світосприйняття — на основі цінностей (щастя, любові, істини, краси, добра, свободи,
справедливості тощо).

8. Розкрийте основні чинники формування світогляду.

У систему людських знань термін “світогляд” був запроваджений з подачі німецького

філософа Іммануїла Канта. Світогляд – невід’ємний атрибут людської свідомості.

Кожна людина має світогляд, і в кожної людини він індивідуально специфічний.

У найелементарнішому розумінні слова світогляд – це сукупність поглядів людини на світ і

сенс життя. Якщо конкретизувати, то світогляд – це сукупність узагальнених уявлень про
дійсність, які відображають, розкривають і зумовлюють певне практичне і теоретичне
ставлення людини до світу, спосіб сприйняття, осмислення і оцінки навколишньої дійсності
і самої себе як конкретно-історичного суб`єкта пізнання і практики. Відношення “світ –
людина” – це основне питання світогляду.

Основне проблемне питання світогляду – ставлення людини до світу, що передбачає

необхідність вибору певного типу освоєння світу. Між людиною та світом існує
суперечність: вона, як правило, усвідомлює світ як щось зовнішнє, вороже, абсурдне. Одним
зі способів подолання цієї суперечності є релігія, мистецтво, філософія як форми духовного
вибору, осмислення життя.

9. Що є характерними рисами міфологічного, релігійного та філософського світогляду?

Зробіть порівняльний аналіз.
 Міфологічний світогляд

Міфологія є універсальним типом світогляду первісних суспільств; всі етноси своїм першим
світоглядом мають міфологію, яка містить у своїй основі міф – вигадану розповідь, витвір
народної фантазії, в якому явища природи або культури подаються в наївно-антропоморфній
формі.

У міфологічній свідомості закріплені поетичне багатство та мудрість різних народів.

У міфі неможливо відокремити натуральне від символічного, реальне від фантастичного,

існуюче від бажаного, духовне від природного, людське від нелюдського, зло від добра і т.
ін.

 Релігійний світогляд

Це другий історичний тип світогляду. Умовами для його формування стали: перехід від
первісного ладу до рабовласницького суспільства і певні досягнення в організації
суспільного виробництва, передусім в розподілі праці, зокрема виділенні розумової праці.
Як соціально-історичне явище релігія змінювалась разом із зміною форм суспільного життя,
які вона спотворено відображала. Етапами її еволюції були первісні вірування (тотемізм,
магія, фетишизм, анімізм), національні (іудаїзм, індуїзм, синтоїзм, даосизм, конфуціанство),
світові релігії (буддизм, християнство, іслам).

Релігія є більш зрілою формою світогляду, ніж міфологія.

 Філософський світогляд. Цей тип світогляду в сучасних умовах розглядається як один із

впливових і дійових типів. Він, як і релігія, розвинувся з первинної міфології,
успадкувавши її світоглядні функції. Їх об`єднує загальна спрямованість – дати картину
світу і в ньому людину з її ставленням до дійсності, що її оточує, і з`ясувати сенс
людського буття.

Таким чином, філософський світогляд – закономірний етап у духовному розвитку людства,

який був обумовлений як змінами в суспільному бутті людей, так і розвитком різних галузей
суспільної свідомості.

10.Чим відрізняються філософські знання від наукових і що у них є спільного?

Чи є філософія однією з наук? На перший погляд, відповідь здається однозначно

позитивною, адже займаються філософією високоосвічені люди, вчені, вона має свій
предмет вивчення, свої закони й категорії. Проте філософія відрізняється від інших наук –
вона не вивчає якусь певну сферу світу чи галузь людської діяльності, а шукає такі знання,
які знадобляться науковцям різного фаху в їх творчих пошуках.

Філософія виступає як знання, максимальною мірою позбавлене чуттєвої конкретності,

вона є знання загального. Власне, саме це зближує її з такою формою суспільної свідомості,
як наука, адже остання також відображає світ у загальних поняттях. Ще однією спільною
рисою філософії та науки є те, що обидві прагнуть теоретично обґрунтувати свої положення,
довести їх, виразити в теоретичній формі.

Нарешті, і філософія, і наука принципово відрізняються від релігії. Проте, попри всю
близькість науки і філософії, вони є різними, ба навіть альтернативними формами суспільної
свідомості. Тому намагання зацікавлених сил ототожнити їх загрожує трагічними
наслідками не тільки для долі науки чи філософії, а й для цілого суспільства

11.Розкрийте основні функції філософії.

До основних функцій філософії слід зарахувати світоглядну, пізнавальну (гносеологічну),

методологічну, практично-діяльну (праксеологічну).

 Світоглядна функція філософії полягає в тому, що вона, озброюючи людей знаннями

про світ та про людину, про її місце у світі, про можливості його пізнання і перетворення,
здійснює вплив на формування життєвих установ, на усвідомлення людиною цілей та
сенсу життя.

 Пізнавальна (гносеологічна) функція полягає в тому, що вона, орієнтуючи пізнавальні

прагнення людини на пізнання природи і сутності світу, природи та сутності самої
людини, загальної структури світу, зв'язків і законів його розвитку, з одного боку,
озброює людей знанням про світ, людину, про зв'язки і закони, а з іншого – здійснює
вплив на кожну форму суспільної свідомості, детермінуючи необхідність для кожної з
них (в своїй сфері) усвідомлювати дійсність крізь призму відношення "людина – світ".

 Методологічна функція - виділення її як однієї з основних зумовлено тим, що філософія

займає особливе місце у процесі усвідомлення буття у структурі суспільної свідомості.
Кожна з форм суспільної свідомості, виступаючи як усвідомлення залежності
життєдіяльності людини від певної сфери дійсності, е відображенням саме цієї сторони
людського буття. Специфіка філософії полягає в тому, що вона в найузагальненішій
формі вивчає ставлення людини до світу і до самої себе. Тому основні положення
філософії мають важливе методологічне значення для кожної з форм суспільної
свідомості в процесі усвідомлення свого специфічного предмету.

 Практично-діяльна (праксеологічна) функція філософії полягає в тому, що вона стає

знаряддям активного, перетворювального впливу на оточуючий світ і на саму людину.
Філософія відіграє важливу роль у визначенні цілей життєдіяльності, досягнення яких є
найважливішою умовою забезпечення існування, функціонування і розвитку людини.
12. Назвіть та розкрийте зміст основних структурних елементів філософського
знання.
Все різноманіття філософських проблем можна звести до п'яти основних груп: онтології,
гносеології, аксіології, праксеологии і антропології.
Ці п'ять груп проблем формують структуру будь-якого філософського знання.
 Онтологія - філософське вчення про буття і суще.
 Гносеологія - філософське вчення про пізнання.
 Аксіологія - філософське вчення про цінності.
 Праксеологія - філософське вчення про дію.
 Антропологія - філософське вчення про людину.

Всі розділи філософського знання співіснують в кожній конкретній філософської теорії:

наприклад, неможливо побудувати концепцію дії - праксеологію, не вирішивши проблем
аксіології, антропології або онтології.
Рішення онтологічних проблем неминуче виводить думку на проблеми пізнання і істини.
Антропологічна проблематика фокусує в собі все інші філософські теми, а гносеологія, як
говорив Іммануїл Кант, виникла із потреби вирішити антиномію людської свободи, тобто з
антропології та онтології.

13. В чому полягає основне питання філософії?

Основне питання філософії — термін марксизму; питання про первинність ідеї або матерії.
Ставлячи це питання, діалектичний матеріалізм вирішує його однозначно на користь
первинності матерії. Відповідно, марксизм поділяє всю попередню філософську думку на дві
основні течії: матеріалізм та ідеалізм. У стародавні часи розглядали і зворотну сторону
основного питання філософії: «Чи можна пізнати світ?» Відповідно, хто ствердно відповідав
на цей запит — називались гностиками, хто спростовував можливість пізнання дійсності —
називались агностиками.
Основне питання філософії має різне вирішення: матеріалістичне, ідеалістичне,
моністичне, дуалістичне, плюралістичне. Потрібно зазначити, що в рамках основного
питання філософії по-різному вирішується і питання, що саме розуміти під
матеріалістичним, а що під ідеалістичним.
Основне питання філософії дає можливість правильно орієнтуватись в історико-
філософському процесі, визначати сутність будь-якої філософської системи. Основне
питання філософії підкреслює, що всі явища світу умовно поділяються на дві основні сфери
— матеріальну і духовну. Вони утворюють єдність — дихотомію, якою характеризується
все, що існує у світі.

14.В чому принципова різниця між ідеалізмом і матеріалізмом?

Їх суть зводиться до того, що світ і об'єкти в ньому - це незалежна реальність, яка існує за
власними законами. Первинність матеріального виступає як непорушна істина. Мозок
людини при цьому називається високоорганізованої матерією, а свідомість, в якому
виникають різні ідеї, - похідним мозку.
Світ, на думку матеріалістів, доступний для його вивчення та освоєння людиною. Знання
про нього є достовірними, підтвердженими практикою. Наука, з точки зору матеріалізму,
має неоціненне значення. Її досягнення вирішальним чином впливають на успіх людської
діяльності і життя в цілому.
Ідеалісти переконані, що реальність підпорядкована духовному. Однак прихильники
ідеалістичного напрямку не прийшли до єдиної позиції щодо того, якою є ця реальність.
Розбіжності в вирішенні питання привели до формування двох течій ідеалізму.
Представники одного з них - суб'єктивні ідеалісти. Вони вважають, що незалежної від
свідомості суб'єкта реальності не існує. Кожен сприймає все навколишнє по-своєму, і, отже,
вигляд світу не є однаковим для всіх людей.
Матеріалізм - це філософський напрямок, представники якого вважають, що первинна
матерія, а свідомість вдруге.
Ідеалізм - це філософський напрямок, представники якого вважають, що первинно
свідомість, а матерія вторинна.
Матеріалісти стверджують, що свідомість - це відображення матеріального світу, а ідеалісти
- що матеріальний світ - це відображення світу ідей.

15.Яка різниця між об'єктивним ідеалізмом і суб'єктивним ідеалізмом?

Об'єктивний ідеалізм в основу всього існуючого кладе свідомість як таку, світовий дух,
абсолютну ідею. Найбільш цілісну систему об'єктивного ідеалізму в стародавні часи дав
Платон.
Суб'єктивний ідеалізм виходить з визнання, що первинним і реально існуючим є лише наші
відчуття, наше «я», а все те, що оточує нас, є лише продуктом, комплексом наших відчуттів.
Суб'єктивно-ідеалістичні погляди можуть привести до соліпсизму, тобто визнання існування
тільки свого «я». Система суб'єктивного ідеалізму найбільш повно була викладена у XVIII
ст. у філософії англійського єпископа Дж. Берклі.

16.В чому полягає дуалізм? В чому полягає його недолік?

Дуалізм — доктрина, котра стверджує, що фізичні предмети є незалежними у своєму

існуванні у природі від розумового акту пізнання і знання.

Дуалізм теж вважає, що існує різниця між «ментальними» (розумовими) та «реальними»

предметами і подіями, так що останні існують незалежно від того, чи вони є пізнаними, чи
непізнаними спостерігачем.

Іншими словами, дуалізм це — філософська теорія, яка стверджує, що всесвіт складається з

двох незмінних і незалежних речовин, або вчення, що він базується на двох
фундаментальних принципах (наприклад, добро і зло).
Цим дуалізм відрізняється від монізму — вірування лише в одну речовину чи принцип, а
також від плюралізму, який дотримується погляду що таких перших початків є багато.
Одною з найпоширеніших дуалістичних теорій у філософії з часів Декарта, є думка, що
світ складається з ментальної субстанції (розум чи свідомість) і фізичної субстанції (тіло чи
матерія). ідея Бога включає не тільки властивості абсолютної субстанції і актуально
нескінченного, а постає як істинність досконалого буття. Обман та ілюзія виникають як
недолік.

17.Зробіть власний порівняльний аналіз філософії, міфології, релігії.

У філософії формується не тільки світогляд, а й особистість з її переконаннями та думками,
вона спрямована на критичне дослідження та вирішення світоглядних проблем; у міфології
неможливо відокремити натуральне від символічного, реальне від фантастичного, існуюче
від бажаного, духовне від природного, людське від нелюдського, зло від добра і т.д.; у релігії
відбувається розподіл суб`єкту і об`єкту.
Відмінність філософського світогляду від міфічного та релігійного полягає в тому, що
релігія і міфологія співпадають з відповідним світоглядом, тоді як філософія становить
ядро наукового світосприйняття.

18.Німецький філософ І. Кант сформулював три питання, які є принциповими для

філософії: "Що я можу знати? Що я повинен робити? На що я можу сподіватися?".
Розкрийте зміст цих питань, які типи відношення людини до світу вони
відображають?
Ці три питання, по Канту, поєднуються і знаходяться в останньому, четвертому питанні: Що
таке людина? Ні на одне з цих питань немає остаточної і вичерпної відповіді. Люди
кожної нової епохи дають свої відповіді, заново осмислюючи своє власне положення у
світі.

19.Поясніть вислів: "Завдання філософії не в тому, щоб заспокоювати людей, а в тому,

щоб бентежити їх".
Завдання філософії полягає в тому, щоб осмислювати важливі питання щодо людей, бо
завдяки їй відбуваються найбільш загальні суттєві характеристики і фундаментальні
принципи реальності і пізнання, буття людини, відносини людини і світу,
Тобто завдяки філософії, люди замислюються над своїм буттям та те,що їх оточує.

20.Підберіть з графи "Б" визначення, які відповідають змісту понять графи "А":

А Б

1. Світ Б) А) пізнавально-інтелектуальна складова світогляду;

2. Релігія Д) Б) ототожнення природного та суспільного життя;
3. Міфологія Е) В) єдність об`єктивної і суб`єктивної дійсності;
4. Світорозуміння Є) Г) відображення дійсності в конкретно-чуттєвих образах;
5. Світосприйняття Д) віра в існування надприродних сил і їх роль у житті людини;
А) Е) образно-фантастичне розуміння світу, що грунтується на
антропоморфізмі;
Є) об`єктивна дійсність.

     

21. Які з наведених нижче питань є філософськими? Обгрунтуйте свою відповідь з

кожної позиції.
         А) Що таке людина і яке її місце в світі?
         Б) Що таке свобода?
         В) У чому сутність гравітації?
         Г) Як можна вирішити екологічну кризу?
         Д) Що таке спадковість?
         Е) У чому сенс людського життя?
         Є) Чи розширюється Всесвіт?
         Ж) Чи відбувається прогрес суспільства?
         З) Чи має історичний процес певні закономірності?

Питання А, Б та Е є філософськими, тому що вони можуть підняти соціальні та духовні

проблеми людства.

22. Чим характеризуються та не характеризуються філософські знання. Поясніть свою

відповідь з кожної позиції:
А) практичністю;
Б) універсальністю;
В) метафізичністю;
Г) закритістю;
Д) відкритістю;
Е) догматизмом;
Є) критичністю.

Філософські знання характеризуються: практичністю, універсальністю, відкритістю ,

догматизмом.
Не характеризуються: метафізичністю, закритістю, критичністю, тому що філософські
знання окреслюють дійсність не лише такою, якою вона є, але й такою, якою має бути.

23.Визначте, які з наведених думок відображають ідеалістичну лінію у філософії, а які –

матеріалістичну. Поясніть свою відповідь.

Матеріалізм - це філософський напрямок, представники якого вважають, що первинна

матерія, а свідомість вдруге.
Ідеалізм - це філософський напрямок, представники якого вважають, що первинно
свідомість, а матерія вторинна.
А) Я мислю, отже, я існую (Декарт) - ідеалістична
Б) Природа є причиною самої себе, вона не від чого не залежить (Спіноза) -
матеріалістична
В) Все дійсне – розумне, а все розумне – дійсне (Гегель) - матеріалістична
Г) Існувати – значить бути сприйманим (Берклі) - ідеалістична
Д) Бога немає, є космічний розум - матеріалістична
Е) Душі не існує, є психіка як сукупність біохімічних процесів - матеріалістична
Є) Душа існує, але вона являє собою сукупність процесів в нейронах головного мозку -
ідеалістична
Я зробила такі висновки, тому щоє переконання, що реальність підпорядкована
духовному. Кожен сприймає все навколишнє по-своєму, і, отже, вигляд світу не є
однаковим для всіх людей.