Пальченко Дар’я 12І

Завдання до семінарського заняття № 6. Напрямки сучасної філософії.

1. Зробіть порівняльний аналіз між класичною і некласичною філософією.

Класична філософія у своїх міркуваннях виходила із того, що:

1) Буття є цілісне, глибинно узасаднене, внутрішньо концентроване;
2) Розум  є  вищою  і найціннішою  частиною людської психіки та найкращою людською
здібністю;
3) Розум здатний висвітлити глибини психіки й орозумнити їх;
4) За допомогою розуму людина спроможна належним чином організувати своє життя і
взаємини з буттям.

Некласична філософія протиставила цим тезам філософської класики принципово інші:

1) Говорити про буття безвідносно до людського сприйняття й уявлення безглуздо; ми
можемо судити лише про те, що ввійшло в контекст нашого сприйняття і знання; поза цим
питання про буття залишається відкритим;
2) На перший план у людській психіці виходять чинники, які за своєю природою нерозумні
або позарозумні; масштабами й силою дії вони перевершують розум;
3) Оскільки нерозумні чинники психіки потужніші, то розум нездатний їх опанувати;
4) Розум не лише не сприяє гармонізації людського життя, а іноді заважає цьому.

2. Для яких напрямків сучасної філософії і чому характерний принцип ірраціоналізму та

антропологізму?

Ірраціоналізм - це система філософських вчень, які показують обмеженість раціонального

пізнання, протиставляють йому інтуїцію, віру, інстинкт як альтернативні і ефективні засоби
світорозуміння.
Ірраціоналізм як філософська тенденція почав формуватися ще в XIX ст.
У XX ст. цей стиль філософствування починає домінувати в західній філософії та
проявляється в таких напрямках, як "філософія життя", екзистенціалізм, психоаналіз.

Більшість сучасних філософських систем мають антропологічний характер, тобто основною

проблемою філософських пошуків є проблема людини. Отже, багато філософських
напрямків об'єднуються спільною ознакою: наявністю загального підходу до визначення
головної філософської проблеми, а саме проблеми людини, її свідомості, сенсу буття.

3. Що таке сцієнтизм та антисцієнтизм? Наведіть аргументи та контраргументи до

кожного з цих напрямків.

Сцієнтизм - світоглядна позиція, в основі якої лежить уявлення про наукове знання як про
універсальну культурну цінність. Наука розглядається як ефективний інструмент вирішення
всіх проблем сучасності. Розробляється філософія науки, яка відображається, перш за все, в
позитивізмі і наступних етапах його еволюції.
Одночасно виникає і протилежна світоглядна позиція - антисцієнтизм. Антисцієнтизм
вказує на принципову обмеженість науки у вирішенні проблем людського існування, звертає
увагу на негативні наслідки науково-технічного прогресу.
4. Чому філософію Шопенгауера вважають волюнтаристичною та песимістичною?
Ви погоджуєтесь з цим?

Засновником ірраціоналістичної "філософії життя" вважається Артур Шопенгауер (1788 -

1860). Центральним поняттям його філософії є Воля як абсолютне начало, корінь усього
сущого, ідеальна (тобто, нематеріальна, духовна) сила, що здатна визначати все суще і
впливати на нього. Воля також є вищим космічним принципом, який лежить в основі
світобудови.

Крім проблеми волі Шопенгауер розглядає й інші філософські проблеми - людської долі,
свободи, необхідності, можливостей людини, щастя. В цілому погляд філософа на ці
проблеми носить песимістичний характер. Незважаючи на те, що в основу людини і її
свідомості Шопенгауер заклав Волю, він не вірить в можливість людини панувати не тільки
над природою, а й над власною долею. Воля окремої людини слабкіше сукупної волі
навколишнього світу і пригнічується нею. Шопенгауер не вірить в людське щастя, оскільки
щастя є неможливим в абсурдному світі.
Філософія Шопенгауера (його вчення про волю - волюнтаризм, песимізм та ін.) хоча і не
була прийнята багатьма з його сучасників - професорами університетів, тим не менше,
набула великої популярності серед пересічних людей і відіграла велику роль в розвитку
некласичної філософії (символізму, феноменології, екзистенціалізму і психоаналізу).

5. Що є спільного між дарвінізмом та філософською концепцією Ф. Ніцше? Яку роль

відіграє поняття "Воля до життя" в філософії Ф. Ніцше?

Поняттям його філософії є поняття життя, яке розуміється як єдина реальність, що існує для
конкретної людини. Мета філософії, за Ніцше, - допомогти людині максимально реалізувати
себе в житті, пристосуватися до навколишнього світу.

В основі як життя, так і навколишнього світу лежить воля. Ніцше виділяє кілька видів
волі людини:

• "воля до життя";

• воля всередині самої людини ("внутрішній стрижень");

• некерована, несвідома воля - пристрасті, потяги, афекти;

• "воля до влади".

Філософія Ніцше була підгрунтям ряду сучасних західних філософських концепцій, в

основі яких лежать проблеми людини та її життя - прагматизму, феноменології,
екзистенціалізму та ін.

6. Дайте загальну характеристику екзистенціалізму.

Екзистенціалізм - напрямок філософії, головним предметом вивчення якого стала людина,

її проблеми, труднощі існування в навколишньому світі.
Екзистенціалізм як напрям філософії почав зароджуватися ще на початку XX ст., а з
середини XX ст. набув актуальності і став одним з популярних філософських напрямків в
Західній Європі.
7. Назвіть та розкрийте соціокультурні та історичні умови формування філософії
екзистенціалізму.

Актуалізації та розквіту екзистенціалізму в 20-ті - 70-ті рр. XX ст. сприяли такі причини:

• моральні, економічні та політичні кризи, які охоплювали людство перед першою

світовою війною, під час першої та другої світових війн і між ними;
• бурхливе зростання науки і техніки та використання технічних досягнень на шкоду
людині (вдосконалення військової техніки, застосування отруйних речовин в ході
бойових дій тощо);
• небезпека загибелі людства (винахід і застосування ядерної зброї, загроза світової війни,
екологічна катастрофа, що наближається);
• посилення жорстокості, нелюдське ставлення до людини (70 мільйонів загиблих у двох
світових війнах, концтабори, репресії, голодомори);
• поширення фашистських та інших тоталітарних режимів, що повністю пригнічують
людську особистість;
• безсилля людини перед природою і перед техногенним суспільством.

8. Назвіть основних представників філософії екзистенціалізму.

Найбільш відомими представниками екзистенціалізму XX ст., були: Карл Ясперс, Жан-

Поль Сартр, Альбер Камю, Мартін Хайдеггер.

9. Назвіть представників екзистенціалізму та розкрийте основні проблеми, які

отримали своє відображення в їх філософії.

Можна виділити наступні проблеми, яким приділяли увагу філософи-екзистенціалісти:

• Карл Ясперс - унікальність людської особистості, глибина її почуттів, переживань, тривог,

надій, життя в цілому;

• разюча суперечність між людським внутрішнім світом і навколишнім життям;

• проблема відчуження людини (суспільство, держава стали для людини абсолютно чужими,
реальністю, яка повністю нехтує особистістю, пригнічує її);

• проблема самотності, занедбаності людини (людина самотня в навколишньому світі, де

вона не відчуває себе потрібною);

• Альбер Камю - проблема абсурдності світу та сенсу життя;

• Жан-Поль Сартр - проблема внутрішнього вибору;

• Мартін Хайдеггер - проблема пошуку людиною свого як внутрішнього "Я", так і свого
місця в житті.

10. Що таке "граничні ситуації" в розумінні екзистенціалізму? Яке вони мають

значення для особистості?

Поняття граничної ситуації (нім. die Grenzsituation) запровадив у філософію К.Ясперс.

Граничними ситуаціями можуть бути смерть, страждання, страх, провина, боротьба. Така
ситуація ставить людину на межу між буттям і небуттям.

Граничні ситуації дозволяють людині перейти від “несправжнього" буття до справжнього,

вилучають його з полону повсякденної свідомості. Згідно поглядам екзистенціалістів,
цього не може зробити теоретичне, наукове мислення. Все те, чим раніше жила людина, у
граничній ситуації постає перед нею як ілюзорне буття, як світ видимостей. В такій ситуації
людина починає розуміти, що цей світ відділяв його від нібито реального буття,
трансцендентного щодо емпіричного світу. Таким чином, граничні ситуації дозволяють
особистості стикнутися з трансценденцією-Богом.

11.Як розуміється свобода в філософії екзистенціалізму та яке її значення у становленні

особистості? Чому свобода розглядається в екзистенціалізмі як тягар? Ви згодні з
ними?

Категорія свободи займає центральне місце у філософії екзистенціалізму. Усі

екзистенціалісти вважають, що свобода і екзистенція нерозривні. Не можна навіть сказати,
що свобода є характерною рисою, атрибутом екзистенції, тому що екзистенція і свобода
немислимі роздільно, екзистенція і є свобода. Свобода властива тільки людському буттю.
У предметному світі, у світі сущого немає свободи, там немає місця для неї. У той же час
людське буття немислиме без свободи.

12.Яке місце посідає поняття абсурду в філософії А.Камю? Який шлях подолання
абсурдності буття пропонує А. Камю? Розкрийте філософський зміст есе А. Камю
"Міф про Сізіфа"».

Головна теза філософа - життя людини за своєю суттю є абсурдним. Більшість людей живе
своїми дрібними турботами, радощами, від понеділка до неділі, з року в рік і не надають
своєму життю цілеспрямованого сенсу. Ті ж, хто наповнюють життя сенсом, витрачають
енергію, мчать вперед, рано чи пізно розуміють, що попереду (куди вони щосили йдуть) їх
очікують смерть, Ніщо.

Камю наводить два головних докази абсурдності, безпідставності життя:

• зіткнення зі смертю - при зіткненні зі смертю, особливо близькою і раптовою, все, що

раніше здавалося важливим для людини, - захоплення, кар'єра, багатство - втрачають свою
актуальність і здаються безглуздими, не вартими самого буття;
• зіткнення з "холодним" навколишнім світом, природою - людина безпорадна перед
існуючою мільйони років природою ("Я відчуваю запах трави і бачу зірки, але ніяке знання
на Землі не може мені дати впевненість, що цей світ мій" ).
Отже, сенс життя, за Камю, знаходиться не в зовнішньому світі (успіхи, невдачі, взаємини),
а в самому існуванні людини, тобто, життя є цінністю само по собі.

“МІФ ПРО СІЗІФА”.

Есе відсилає читача до відомого античного міфу про Сізіфа, приреченого богами на
жорстоку кару: Сізіф мусив підіймати на гору важкий камінь і щоразу, коли він досягав
вершини, камінь зривався донизу, і Сізіф змушений був усе починати спочатку.

Абсурдність праці Сізіфа і має на увазі Камю, і тому додає своїй філософській праці
підзаголовок “Есе про абсурд”. Абсурдність Сізіфової праці стає для Камю узагальненим
філософським символом, який він поширює на характеристику буття людини у цілому.

Життя людини, за цією концепцією, не має розумної мети, не виправдане жодними з тих
аргументів, що ми їх вкладаємо у звичне, але надумане, з точки зору Камю, поняття “сенс
буття”. Поняття еволюції, цивілізації, долі, божественного задуму виявляються фікцією, за
якою немає нічого, – лише людина, яка тільки і може, що усвідомити власну безпорадність,
нікчемність і безглуздість свого існування.

Ця свідомість перебуває на тій межі, коли віри у людини вже немає, а нової точки опори
ще немає. Людині, що перебуває у такому стані, дуже важко змиритися з думкою про
безглуздість пошуків зовнішнього опертя, з тим, що вона повинна розраховувати лише на
себе.
Цю “розірвану” свідомість – усвідомлення абсурду – Камю й виклав у “Міфі про Сізіфа”.
Якщо бога не існує, то чи варте життя того, аби його проживати? – формулює мислитель
своє головне питання”.

Реальність видавалася повним абсурдом і це породжувало небезпечну ілюзію

вседозволеності. Саме на цю ілюзію, як на найбільш слабку ланку в філософських
аргументах “Сізіфа”, майже відразу вкаже й сам Камю. “Почуття абсурду, коли його
намагаються перетворити на керівництво до дії, – робить вбивство щонайменше байдужим, а
отже, припустимим. Якщо немає у що вірити, якщо ні в чому немає сенсу і не можна
стверджувати цінність чого б то не було, тоді усе дозволено і усе припустиме.

13.В чому філософська сутність психоаналізу? На яких основних поняттях

грунтується психоаналіз?
Психоаналіз - напрямок у сучасній філософії, що пояснює роль несвідомого, інших
психічних процесів в житті людини і суспільства.

Центральні поняття психоаналізу - Ерос і Танатос.

Ерос (інстинкт життя) лежить в основі конструктивної поведінки людини. Завдяки йому
людина забезпечує свої потреби і продовжує рід.

Танатос (інстинкт смерті) підштовхує людину до деструктивної діяльності, руйнування

всього того, що здається їй "чужим" і небезпечним.
 Життя людини - постійна взаємодія Ероса і Танатоса.

14.В чому полягають основні ідеї позитивістів та неопозитивістів?

Позитивізм — філософський напрям, який єдиним джерелом істинного знання проголошує

емпіричний досвід, заперечуючи пізнавальну цінність філософських знань, теоретичного
мислення.

 Основні ідеї позитивізму:

1. Справжня наука не виходить за сферу фактів, за межі чуттєвого даного. Вона не гониться
за невловимими першоосновами і першопричинами. Звідси бере початок заперечення
метафізики, яка не дотримується цієї вимоги.

2. Наука, яка вивчає факти, є всемогутньою. Не існує меж науковому пізнанню.

3. Суспільство також підлягає науковому пізнанню. Наукою про суспільство є соціологія.

4. Розвиток науки і техніки, а також соціології є запорукою суспільного прогресу.

Під наукою позитивізм розуміє знання, побудоване на зразок природознавства. Вироблені
природознавством критерії науковості та методи пізнання він розглядає як ідеал науки.
Позитивізм є типовим сцієнтичним світоглядом.
Засновником позитивізму є французький мислитель Огюст Конт.

 Основні ідеї неопозитивізму:

1. Філософія повинна займатися логічним аналізом мови науки, оскільки мова, як і мова
науки, - це головний засіб, за допомогою якого людина сприймає навколишній світ.
2. Філософія повинна займатися логічним аналізом тексту, знаків, понять, зв'язків всередині
знакових систем, семантикою (сенсом) мовних знаків (цим неопозитивизм зближується з
герменевтикою).
3. Звільнення філософії від метафізичних (які не мають достовірного наукового рішення)
проблем.

15.Що таке принципи верифікації та фальсифікації? Яке значення мають ці принципи в

сучасній науці? Чому принцип веріфікації в неопозитивізмі був замінений принципом
фільсифікації в постпозитивізмі?

Основний принцип неопозитивізму - принцип верифікації – тобто експериментальної

перевірки всіх положень науки. Лише тоді наукове положення, поняття має сенс і
представляє інтерес для науки, коли його можна верифікувати, тобто піддати дослідній,
експериментальній перевірці.
Більшість проблем колишньої філософії (буття, субстанція, ідея, Бог) - верифікації не
підлягають, а отже, ці проблеми є псевдопроблемами, що не мають достовірного наукового
значення і мають бути виключені з філософії.

Принцип фальсифікації не визнає науковим таке твердження, яке підтверджується будь-

якими іншими твердженнями (часом навіть взаємовиключними), і не може бути навіть у
принципі спростовано. Існують люди, для яких будь-яке твердження є черговий доказ того,
що саме вони були праві.

16.Назвіть представників постпозитивізму та основні  проблеми, які ними

розглядалися.

Головними представниками вважаються К. Поппер та Т. Кун.

Основні проблеми сучасного постпозитивізму:

 проблема фальсифікації (чи слід відмовлятися від наукової теорії в цілому при виявленні
в ній одного або декількох помилкових фактів);
 проблема істинності наукових теорій (за якими критеріями перевірити правдоподібність
наукових теорій);
 проблема раціональності (що таке раціональність в науці?);
 проблема суміжності наукових теорій (за якими критеріями слід з'ясовувати ступінь
спорідненості наукових теорій);
 проблема порозуміння, знаходження спільних точок зору між представниками
антагоністичних наукових теорій.

17.Назвіть та дайте коротку загальну характеристику основним напрямкам сучасної

філософії.

1) Філософія ippаціоналізму: фiлософія життя, людини, роль ippaціональних чинників в

житі людини та ippацiональність світу в ціпому.

Представники: Шопенгауер, Ф. Ніцше, А. Бергсон, В. Дільтей.

Основні поняття: ірраціоналізм, волюнтаризм, нігілізм, інтуїція, життя.

2) Екзистенціальна філософія: проблеми людського існування в світі, увесь спектр

протирічь в системі «людина- сусniльство-світ», проблема свободи особистості

Представники: К. Ясперс, М. Гайдегер, Ж.П.Сартр, А Камю Основні поняття: екзистенція,

екзистенціали, свобода, абсурд, відчуження, особистість.

Основні поняття: екзистенція, екзистенціали, свобода, абсурд, відчуження, особистість.

3) Філософія позитивізму: осмиспення ролі науки та ідеалів в сучасному суспільстві,

criввідношення науки та філософії, розробка методопогії науки

Представники: О.Конт, Г. Спенсер, Л. Вiтrенштайн, Р. Карнап, М.Шлік, Т.Кун, К.Поппер.

Основні поняття: позитивне знання, наука, верифікація, мова науки, наукова парадигма.

4) Фiлософія психоаналізу: розробка поняття несвідомого, визначення його ролiі в

поведінці індивіда та ролі несвідомих чинників в житті суспільства та культурі в цілому.

Представники: 3.Фройд, К-Г. Юнг, Адлер, Т. Адорно, Г. Маркузе, Е. Фром.

Основні поняття: несвідоме, підсвідоме, архетип, сублімація.

18.Чому інколи вважають, що філософія Ф. Ніцше має антигуманний характер?

Доведіть свою думку. В чому полягає спільність між ніцшеанством та ідеологією
фашизму?

Філософські пошуки Ніцше – це пошуки моралі для вільної людини на шляху руйнування
традиційних цінностей, орієнтація на які руйнує людяність, особистість, а в остаточному
підсумку і саму людину. Усі що існували й існують моралі, на думку Ніцше, не просто
несуть на собі печатку суспільства й умов його існування і виживання, але спрямовані, і це
головне, на обґрунтування і виправдання володіння.
Іншими словами, вони корисливі, а тому й антигуманні. Усі, навіть так називані
загальнолюдські моральні цінності при уважному їхньому розгляді виявляються ширмою,
що маскує користь.
Я вважаю, деякі люди вважають та сприймають світ, як їм навіяли. Але іншого результату
вони навіть і не очікують. Люди сліпо вірять та слідують, забувши про своє Я, своє право
вибору та свою особистість.

19.Чому філософ-екзистенціаліст і гуманіст Ж.-П. Сартр каже: Пекло – че інші люди?

Що він хоче цим сказати?
Свій головний трактат "Буття та Ніщо" (1943) Сартр написав в окупованому нацистами
Парижі, тому не дивно, що Інший розуміється ним насамперед як "ворожий Інший", той,
чий погляд перетворює суб'єкта на річ, спонукає скам'яніти від жаху, подібно погляду
Медузи.
Саме від Іншого залежить існування суб'єкта і тому однією із ключових тез бачення
Сартром Іншого стає теза "Пекло – це інші".
Сартр доводить, що людина не може бути вільною на рівні онтології, тобто безумовно,
присутність Іншого завжди обмежує свободу суб'єкта. Але людина може стати вільною на
рівні антропології, тобто суб'єктивного вибору: зробити жест, який підтвердить свободу
волевиявлення людини всупереч присутності Іншого. 

20.Розкрийте проблему самотності в контексті філософії екзистенціалізму.

Можна стверджувати, що проблема самотності є центральною в екзистенціалізмі.
Феномен самотності розглядається крізь призму “граничної ситуації” – як в атеїстичному,
так і у релігійному екзистенціалізмі.

Персоналістичне трактування самотності близька до релігійного екзистенціалізму, проте

у його межах більше йдеться про можливість фундаментальної буттєвої трансформації
екзистенції, яка зближує її з трансценденцією.

Однією з фундаментальних тенденцій цієї філософії є спроба знайти умови побудови

інтегральної системи моральних цінностей, які могли б виступити основою тієї
конструктивної комунікації, що виводить людину з межі самотності.
Дослідник комунікативної філософії А. Н. Єрмоленко так формулює сутність вказаної
тенденції: “Представники комунікативної теорії в умовах кризи як релігійного, так і
раціоналістичного… світогляду ставлять перед собою мету побудови принципів нової етики,
етики відповідальності, яка виконувала б функцію легітимуючої інстанції, що дозволила б
здійснити контроль за розвитком сучасного суспільства”.

21.Розкрийте протиріччя між особистістю та суспільством в контексті філософії

екзистенціалізму.
Кожна людина виступає окремою оригінальною особистістю, вона живе своїм життям, але
їй необхідно усвідомити своє існування, зрозуміти його суть, і лише тоді вона пізнає істину
життя.
Життя людини дуже часто проходить непомітно, і за його час вона навіть не встигає
зрозуміти чому і для чого жила. Необхідно розмірковувати над цим питанням, тому що воно
дуже важливе, іноді навіть можна сказати, що найважливіше для кожного.
Отже ця проблема повинна дуже серйозно поставати в суспільстві, особливо сьогоденному.
Але нажаль сучасні люди не приділяють їй достатньо уваги, вона залишається на повністю
розкритою для кожного із нас, як окремої особистості.

22.В чому полягає обмеженість психоаналізу? Наведіть аргументи.

В консультуванні використання психоаналітичного підходу обмежене, оскільки вимагає
тривалого спостереження, зосередженості на проявах глибинних структур та використанні
раннього досвіду, що суперечить одному з принципів консультування "тут і тепер". Не варто
забувати, що Фрейд вважав психоаналітичний процес ефективним у терапії невротиків,
людей з підвищеною тривожністю.

23.В чому полягає методологічний анархізм П. Фейєрабенда?

Основна ідея його вчення полягає в тому, що будь-які норми діяльності не є адекватними в
різні часи. Фейєрабенд заперечує можливість універсального методу пізнання, тому що
будь- який розвиток знання передбачає відмову від старих методів.
Він робить висновок, що раціональність є продуктом історії. Фейерабенд відстоює також
позицію теоретичного i методологічного плюралізму: iснує безліч рівноправних типів
знання, і це сприяє зростанню знання і розвитку особистості.