ТЕМА: «Економічні потреби, економічні інтереси та

споживчі блага».
Сутність та структура економічних потреб суспільства
Потреби як визначальний чинник доцільної поведінки економічних суб'єктів є однією з
фундаментальних категорій економічної науки.

Потреба - це нужда в чому-небудь, об'єктивно необхідному для підтримки

життєдіяльності і розвитку людини, колективу, нації, суспільства в
цілому; внутрішній збудник активності.

Потреби відбивають внутрішні спонукальні мотиви діяльності людей і утворюють складну

систему, яку можна структурувати за різними критеріями. У найзагальнішому вигляді
визначають:

 - фізіологічні потреби, зумовлені існуванням і розвитком людини як

біологічної істоти (їжа, одяг, житло тощо);
 - соціальні потреби, зумовлені соціальною (суспільною) природою людини
(спілкування, суспільне визнання, самореалізація тощо);
 - духовні потреби, зумовлені розвитком людини, як особистості (творчість,
самовдосконалення, самовираження тощо).

Зазначена класифікація є умовною, оскільки фізіологічні, соціальні та духовні потреби

переплітаються і взаємодіють між собою, утворюючи цілісну систему.

За критерієм нагальності потреб та іерархічності взаємозв'язків між ними вирізняються

моделі Ф. Герцберга, А. Маслоу, К. Альдерфера. Незважаючи на певні відмінності, всі три
моделі виокремлюють потреби нижчого порядку (первинні) та вищого порядку
(вторинні). Згідно з цим підходом вищі запити людини не виступають на перший план
доти, доки не будуть задоволені найнагальніші. Задоволення первинних потреб породжує
бажання задовольнити наступні за вагомістю (вторинні) потреби, які стають рушійною
силою свідомої діяльності.

Так, "піраміда потреб" А. Маслоу ілюструє стійку ієрархію переваг, відповідно до якої
кожна наступна група потреб виявляється та задовольняється після задоволення потреб
попереднього рівня.

"Людина - це піраміда потреб з біологічними в основі і духовними на вершині, - писав А.

Маслоу. - Причетність до вищих, духовних цінностей дивним чином возвеличує і тіло, і
всі його потреби. Якщо спрямувати людину до усвідомлення всіх своїх потреб, до
актуалізації їх... то дуже скоро ми зможемо спостерігати розквіт цивілізації нового типу.
Людина стане більш відповідальною за свою долю, буде керуватися цінностями розуму,
перестане бути байдужою до оточуючого її світу... що означатиме наближення до
суспільства, побудованого на духовних цінностях"1.

Водночас критики "ієрархічної" класифікації потреб звертають увагу на такі риси:

 - зазначений підхід не враховує індивідуальні інтереси та потреби людей;

 - концепція послідовного задоволення потреб не знаходить підтвердження на
практиці;
 - автори не визначають той мінімальний рівень потреб, який можна вважати
достатнім для переходу до задоволення потреб наступного, вищого рівня.
 «Піраміда потреб» А. Маслоу

Потреби задовольняються у процесі споживання. Засоби задоволення людських потреб

називаються благами.

Благо - будь-яка корисність (предмет, явище, процес), яка задовольняє

людську потребу.

Розрізняють такі блага:

 - неуречевлені (сонячне світло, здоров'я, спілкування, знання)

й уречевлені (дари природи, а також продукти праці: їжа, одяг, житло тощо);
 - неекономічні (дарові, необмежені, надані природою без зусиль людини; їхні
обсяги перевищують наявні людські потреби) та економічні ( обмежені; такі, що
є результатом чи об'єктом економічної діяльності; їхні обсяги обмежені порівняно
з існуючими потребами).

Економічні потреби - це потреби в економічних благах.

Задоволення економічних потреб виступає внутрішнім спонукальним мотивом

виробництва, розподілу, обміну та споживання у рамках певної системи соціально-
економічних відносин.

Важливо зазначити, що економічні потреби утворюють структурну підсистему всього

комплексу потреб суспільства. Відтак рівень їхнього розвитку та ступінь задоволення
залежить від рівня розвитку інших підсистем, у т. ч. культурних, духовних, моральних
потреб суспільства.

Всебічне комплексне вивчення системи економічних потреб зумовлює необхідність їхньої

класифікації за такими критеріями:

I. За характером виникненнях

 - первинні (базові), пов'язані із самим існуванням людини: їжа, одяг, безпека,

житло тощо;
 - вторинні, виникнення та зміна яких зумовлені розвитком цивілізації: модний
одяг, комфортне житло, інформація та ін.

II. За засобами задоволеннях

  - матеріальні (потреби в матеріальних благах);
 - нематеріальні (духовні потреби).

III. За нагальністю задоволеннях

 - першочергові (предмети першої необхідності);

 - другорядні (предмети розкоші).

IV. За можливостями задоволеннях

 - насичені, вгамовні (мають чітку межу і можливість повного задоволення);

 - ненасичені, невгамовні (не можуть бути задоволені повністю, не мають меж
насичення).

V. За участю у відтворювальному процесі:

 - виробничі (потреби у засобах виробництва);

 - невиробничі (потреби у споживчих благах).

VI. За суб'єктами:

 - особисті (виникають і розвиваються у процесі життєдіяльності індивіда);

 - колективні, групові (потреби групи людей, колективу);
 - суспільні (потреби функціонування та розвитку суспільства в цілому).

VII. За кількісною визначеністю та мірою реалізації:

 - абсолютні (перспективні потреби, які мають абстрактний характер і є

орієнтиром економічного розвитку);
 - дійсні (формуються залежно від досягнутого рівня виробництва і є суспільною
нормою для певного періоду);
 - платоспроможні (визначаються платоспроможним попитом);
 - фактичні ( задовольняються наявними товарами та послугами).

Система економічних потреб є складною і постійно розвивається. Структура потреб, їхній

обсяг, способи та рівень задоволення безперервно змінюються: модифікуються,
ускладнюються, вдосконалюються у процесі історичного розвитку людської цивілізації.

Економічний закон зростання потреб

Найважливішою ознакою потреб є їхній динамічний, мінливий характер. На думку
видатного українського дослідника М.Х. Бунге, "в ученні про потреби можна назвати
найбільш правдоподібними такі три положення: 1) розвиток як окремих осіб, так і
цілих суспільств, без розвитку потреб не можливий; 2) розвиток індивіда залежить від
гармонійного розвитку притаманних йому потреб; 3) розвиток суспільства передбачає
відповідність між потребами приватних осіб, з яких складається суспільний союз".
Безперервний економічний і духовний прогрес суспільства неминуче зумовлює як
кількісне, так і якісне зростання потреб.
Виникнення нових потреб супроводжується постійним урізноманітненням,
примноженням, збагаченням та ускладненням їхньої структури. Прагнення
задовольнити зростаючі потреби е спонукальним мотивом удосконалення економічної
діяльності, нарощування виробництва економічних благ та поліпшення їхніх якісних
характеристик. Однак зростання та розвиток потреб завжди випереджає можливості
виробництва і не збігається з рівнем фактичного споживання. У цьому виявляється
авангардна роль потреб, що знайшла відображення в економічному законі зростання
потреб.

Вcезагальний економічний закон зростання потреб відображає

внутрішньо необхідні, суттєві й сталі зв'язки між виробництвом і
споживанням, потребами та існуючими можливостями їхнього
задоволення" Відповідно до цього закону безперервний розвиток потреб є
рушійною силою економічного та духовного прогресу людства, що, у
свою чергу, стимулює появу все нових і нових потреб.

Таким чином, потреби і виробництво перебувають у суперечливій залежності

взаємовпливу та взаємозумовленості. Потреби у споживанні породжують стимули до
виробництва. Виробництво задовольняє існуючі та породжує нові потреби. Складний
механізм взаємодії потреб і виробництва забезпечує безперервність суспільного
відтворення (рис. 1). Особливості вияву економічного закону зростання потреб за
сучасних умов пов'язані з гуманізацією соціально-економічного розвитку як
визначальною ознакою формування постіндустріального суспільства. Удосконалення
структури потреб відображає процес розвитку людської особистості та сприяє переходу:

 - від домінування матеріальних до пріоритетного розвитку духовних потреб,

пов'язаних із творчістю, пізнанням, самовдосконаленням;
 - від масового виробництва та споживання до індивідуалізації потреб та засобів
їхнього задоволення;
 - від прагнення безперервного нарощування обсягів споживання до розумного
самообмеження;
 - від речової структури споживання до переважання у ній послуг.

Рис. 1. Взаємовплив потреб і виробництва

Постійний процес удосконалення людської особистості, людська фантазія, конкуренція

виробників і сучасні комунікації стимулюють безперервний розвиток та
урізноманітнення потреб. Однак прагнення задовольнити зростаючі потреби кожного
моменту наштовхується на відносну обмеженість ресурсів. Вирішення суперечності між
невгамовністю та безмежністю потреб і обмеженістю ресурсів породжує проблему
вибору, визначає мету економічної діяльності (рис. 2).

Виявлення шляхів ефективного використання обмежених ресурсів з метою

максимально можливого задоволення безмежних потреб пов'язане з постійною
оцінкою та вибором альтернатив.
Рис.2. Проблема вибору як наслідок суперечності між безмежністю потреб та
обмеженістю ресурсів

Виявлення потреб споживачів і вміння задовольнити ці потреби одночасно з

вирішенням завдань раціонального використання обмежених ресурсів стає
вирішальною передумовою успіху підприємницької діяльності. Сучасний бізнес не
можливий без оволодіння вичерпною інформацією стосовно якісних параметрів,
обсягу та динаміки потреб, їхнього прогнозування, а також активного впливу на
формування обсягів і структури споживання.
 
Економічні інтереси, їхня класифікація та взаємодія
"Економічні відносини кожного суспільства проявляються насамперед як інтереси" - ці
слова належать Ф. Енгельсу. Усвідомлення потреб і прагнення задовольнити їх
зумовлюють мотивацію поведінки людини, спонукаючи її до певної цільової дії. У
реальній дійсності потреби набувають конкретної форми інтересів (рис. 3).

Рис.3. Взаємозв'язок потреб та інтересів

Інтерес (від лат. іпteresse - мати важливе значення) - форма вияву потреби,
усвідомлене прагнення людини до її задоволення.
Економічні інтереси є сутнісною характеристикою рушійних сил формування та
розвитку економічних суб'єктів.

Економічні інтереси - усвідомлене прагнення суб'єктів господарювання

до задоволення економічних потреб, що є об'єктивним спонукальним
мотивом їхньої господарської діяльності.

За своєю сутністю економічні інтереси є об'єктивними. Вони відображають місце і роль

суб'єктів господарювання у системі суспільного поділу праці та економічних відносин.
Водночас економічні інтереси є суб'єктивними і завжди мають своїх носіїв.

Суб'єкти економічних інтересів - окремі індивіди, домогосподарства, колективи

(групи) людей, суспільство в цілому.

Об'єкти економічних інтересів - економічні блага (товари, послуги, інформація

тощо).

Економічні інтереси суспільства можуть бути класифіковані за різними критеріями, а

саме:

За суб'єктами:

 - особисті;
 - колективні, групові;
 - суспільні.

За нагальністю, важливістю:

 - головні, першочергові;
 - другорядні.

За часовою ознакою:

 - поточні;
 - перспективні;

За об'єктами:

 - майнові;
 - фінансові;
 - інтелектуальні тощо.

За можливостями реалізації:

 - реальні;
 - утопічні.

Суб'єкти економічних відносин є виразниками специфічних економічних інтересів. У

ринковій економіці:

 - економічні інтереси домашніх господарств спрямовані на

максимізацію загальної корисності з урахуванням існуючих ціні доходів;
 - економічні інтереси підприємців спрямовані на максимізацію прибутку,
зниження витрат і підвищення конкурентоспроможності продукції;
 - економічні інтереси держави спрямовані на реалізацію потреб
 суспільства в цілому.

За територіальною ознакою виокремлюють такі економічні інтереси:

 - муніципальні;
 - регіональні;
 - національні;
 - об'єднання держав;
 - загальнолюдські (глобальні).

Територіальний зріз системи економічних інтересів окремої країни формується на

основі розподілу повноважень між органами державної влади та місцевого
самоуправління. Муніципальні та регіональні інтереси спрямовані на реалізацію
економічного потенціалу окремої території з метою забезпечення потреб певної
територіальної спільноти.

Водночас державні та муніципальні службовці, покликані здійснювати заходи щодо

практичної реалізації зазначених інтересів, є носіями особистих потреб, які не завжди
збігаються із суспільними. Зазначена суперечність породжує корупцію - негативне
соціальне явище, пов'язане зі зловживанням державною владою, корисливим
використанням службовцями офіційних повноважень, авторитету та можливостей їх
реалізації для отримання особистих вигод в особистих чи вузькогрупових
корпоративних інтересах.

Основні форми корупції: хабарництво, зловживання посадовим становищем,

перевищення владних або посадових повноважень, розкрадання державного або
колективного майна, нецільове використання бюджетних коштів тощо.

Шляхи поєднання економічних інтересів:

 - субординоване підпорядкування одних економічних інтересів іншим;

 - координоване узгодження різнобічних інтересів усіх економічних суб'єктів.

Економічні блага і їх класифікація

Будь-які предмети (матеріальні та нематеріальні), які здатні задовольняти чи за рахунок
яких задовольняються потреби (або потреби) споживача, іменуються в економічній теорії
благами.

Благами іменують також продукцію, використання якої є засобом задоволення для

людей своїх різноманітних потреб.

В якості узагальнюючого визначення можна сказати, що благо - все, що здатне

задовольняти повсякденні життєві потреби людей, приносити людям користь, приносити
задоволення.

Виділяють дві основні групи благ: природні та економічні. До природним благ відносяться

ті, що надаються самою природою і не вимагають зусиль людей для витрат і споживання
(повітря, сонячне світло). Такі блага існують в необмеженій кількості або в кількості,
достатній для повного і постійного задоволення певних потреб людини.

Економічні блага - це блага, які, по-перше, обмежені в кількісному відношенні; по-друге, є

результатом господарської діяльності людини.

Проблема рідкості благ впливає на відповідну поведінку людини, її господарську та

виробничу діяльність. Таким чином, саме співвідношення між потребою і доступним для
розпорядження кількістю благ визначає, є благо економічним чи ні.

Так само як у ситуації з потребами, щодо економічних благ існують різні класифікації,
кожна з яких має право на існування. Розглянемо деякі з наявних варіантів класифікацій.

1. Матеріальні і нематеріальні блага. Матеріальні блага є результатом функціонування

матеріального виробництва, наприклад галузей промисловості або сільського
господарства, і виступають у формі різних товарів: продукти харчування, одяг, ліки, види
транспорту та ін. Іноді до матеріальних благ відносять (наприклад, А . Маршалл) і
відносини з привласнення матеріальних благ (патенти, авторські права, заставні). Тим
самим в одну групу об'єднують різні за своїм характером блага, одні з яких задовольняють
потреби, а інші є формою привласнення.

Нематеріальні блага існують, як правило, у формі послуг або певного виду діяльності.

Нематеріальні блага - це блага, що впливають на розвиток здібностей людини, вони
створюються у невиробничій сфері: охорона здоров'я, освіта, мистецтво, кіно, театр, музеї
і т.д.Існують варіанти підгруп нематеріальних благ, наприклад внутрішні і зовнішні
блага. Внутрішні - блага, дані людині природою, які він розвиває в собі але власної волі:
голос, декламація, музичний слух, здібності до науки та ін. Зовнішні - це ті, які дає
зовнішній світ для задоволення потреб: репутація, ділові зв'язки, протекція і т.д.

У ринковій економіці блага виступають у формі товарів і послуг.

Товар - це специфічне економічне благо, вироблене для обміну. Здатність товару

задовольняти ту чи іншу потребу людини складає його споживчу вартість. Нею володіє
будь-який товар. Характер потреб може бути при цьому самий різний: фізичні, духовні.
Товари, як правило, являють собою матеріальні об'єкти: продукти харчування, товари
промислового споживання. Але вони можуть бути і нематеріальними, наприклад інтернет-
технології, окремі продукти інтелектуальної праці (науково-прикладне винахід, театральні
постановки та ін.).

Послуга являє собою будь-яку дію людини або групи осіб: юридичні послуги, побутові,
медичні, освітні та ін. Послуга не має речової форми, її не можна безпосередньо
накопичити, вона може бути спожита лише протягом періоду її надання. Послуги
нематеріальні завжди.

Процес виготовлення товарів і послуг називається виробництвом, а процес придбання

- споживанням.На основі аналізу процесу виробництва та процесу споживання можна
виділити ще відмінні риси матеріальних і нематеріальних благ.

Для матеріальних благ процеси виробництва та споживання зазвичай розділені:

споживанню завжди передує процес створення. Причому обидва ці процеси розділені не
тільки в часі, але й у просторі.

Для нематеріальних благ здійснення процесу безпосереднього надання послуг та їх

споживання відбуваються, як правило, одночасно: наприклад, послуги майстра в
перукарні, послуги сантехніка та ін. Не слід змішувати пропозиція послуг з процесом їх
фактичного надання: наприклад, в сучасних умовах кожен стільниковий оператор
пропонує послуги роумінгу. Процес же фактичного надання і використання даної послуги
починається з моменту підключення користувача до певного тарифу і діє в період
здійснення голосового телефонного з'єднання або під час відправки та отримання смс-
повідомлень.

2. Довготривалі і недовгочасні блага. Довготривалі блага припускають багаторазове

використання: наприклад, комп'ютери, мобільні телефони, транспорт. Часто такі блага ще
іменують товарами тривалого користування. Недовгочасними блага, або одноразові
товари, використовуються одноразово: їжа, одноразові шприци, квиток в кіно або театр та
ін.

3. Взаємозамінні і взаємодоповнюючі блага. Взаємозамінні блага іменують ще як

товари-субститути. До них відносяться блага, які можуть задовольнити одну і ту ж
потребу: наприклад, різні продукти харчування задовольняють потребу в їжі, напої -
відчуття спраги та ін. Взаємодоповнюючі блага часто називають при економічному аналізі
комплементарними товарами: наприклад, комплект спорядження дайвера або
гірськолижника; елементи системного блоку стаціонарного комп'ютера; мобільний
телефон і карта пам'яті та ін.)

4. Приватні та суспільні блага. До приватних благ відносяться блага, які споживає одна

людина (наприклад, одяг, взуття, засоби особистої гігієни) або група осіб (офісне
обладнання, комунальні послуги - світло, холодна і гаряча вода та ін.). В даному випадку
перед споживанням покупець повинен відшкодувати витрати виробнику за створення
даного блага.

Суспільні блага знаходяться в загальному споживанні: наприклад, безкоштовні дороги,

вуличне освітлення, охорона громадського порядку, захист прав споживача та ін.
Основні відмінні риси суспільних благ - невибірковість і неподільність їх із
споживання. Невибірковість суспільного блага означає, що дані блага не можуть бути
надані одному споживачеві: ними користуються всі (наприклад, дороги).
Сенс неподільності полягає в тому, що такі блага неподільні (наприклад, ті ж дороги) і
користуватися ними продовжують, навіть якщо не оплатили їх виробництво. Наприклад,
несплата транспортного податку не позбавляє можливості користуватися
автомагістралями. В даному випадку тільки держава може впливати на неплатників.

5. Прямі й непрямі блага. Прямі блага надходять в користування безпосередньо. Їх ще

називають предметами споживання. Непрямі блага надходять в користування
опосередковано - це засоби виробництва, які включають в себе засоби праці (машини,
устаткування) і предмети праці (сировина, енергія).