Бути людиною – мати честь, гідність, здатність

співчувати й любити інших, так щоб навіть жертвувати

заради них своїм життям…
Багато письменників описували ознаки людяності у своїх
творах. Такими письменниками були й Г. Тютюнник, О.
Стороженко та Б. Лепкий. В їх творах описувались такі
ознаки людяності: гуманність, честь, готовність до
самопожертви .
В творі «Климко» Г. Тютюнник уславлює взаємо
допомогу, готовність до самопожертви та прагнення йти до
своєї мети. Прикладом може бути головний герой повісті –
Климко. «Земля була холодна, від неї потерпли підошви і
зробилися як дерев’яні. Коли вони мерзли так, що аж пекли, і
не було вже терпцю йти далі, Климко сідав просто серед
дороги й одтирав їх руками».
Павлусь з оповідання О. Стороженка «Скарб» показує,
що неробство та багате життя – це не щастя. Це так тому, що
головний герой має все, але при цьому нічим не цікавиться, та
не докладає зусиль для свого щастя .
Ще у казці «Мишка» Б. Лепкий засуджує: брехню,
пихатість, байдужість до всього окрім прибутку, та навчає
взаєморозуміння, доброти, порядності. Прикладом може бути
мишка, що на слова господині, про те, що в них самих нема ні
їжі ні води, сказала:  «Одні з голоду гинуть, а другі папір у
ящик ховають».
Отже, людину-Людиною робить: гуманність, чесність,
духовні цінності та головне – людяність.