Рукіна Діана Олексіївна

студентка навчально-наукового інституту

права та інноваційної освіти

Дніпропетровського державного університету

внутрішніх справ

Левін Олег Леонідович

кандидат історичних наук, доцент,

доцент кафедри соціально-гуманітарних дисциплін

Дніпропетровського державного університету

внутрішніх справ

ВЗАЄМОДІЯ СУСПІЛЬСТВА ТА НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ – КРОК ДО

ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ

Сучасні реалії суспільного життя вимагають постійної взаємодії людини з

державою, як в економічній, так і політичній сфері. Налагодження відносин між
суспільством та державними органами є запорукою рівноваги, а отже й одним з
елементів стратегії розвитку кожної держави, і України також, адже
формування правової держави неможливе без громадянської довіри.

Щодо Національно поліції, то вона представляє виконавчу гілку влади і є

її центральним органом, що служить суспільству за допомогою забезпечення та
охорони прав і свобод людини, протидії розвитку злочинності й підтримання
публічної безпеки та порядку. Підґрунтям для спільної діяльності громадян з
поліцією є «Закон про Національну поліцію», ознайомившись з яким можна
прийти до такого висновку, що діяльність поліції здійснюється на засадах
дотримання принципів партнерства, рівності, співпраці з населенням, таким
чином задоволення його потреб є первинним для поліцейських. Для
дотримання такого курсу було проведено ряд реформ, які націлені на
покращення стану суспільного та державного життя. Серед таких
є реформування поліції за європейським стандартом, а саме: ліквідація
репутації колишньої міліції, оновлення віри громадян у владні кола й основне
це формування у громадян та підрозділів поліції поняття взаємодопомоги, для
спільної боротьби зі злочинністю.

Дослідженням питання взаємодії органів Національної поліції України з

суспільством, особливостями її нової структури й
принципів діяльності займалися такі науковці: Кравчук В. М., Бандурка О. М.,
Черненко Л. М., Тодика Ю. М. та інші.

Ознайомившись із науковими доробками дослідників цього питанняя я

згодна з думкою Проневича О. С., фахівець стверджує, що сьогодення вимагає
реформування структурних підрозділів МВС, а саме, на його думку сенсом
процесу реформування інституту поліції (колишньої міліції) є зміна
концептуальних засад службово-оперативної діяльності, отже відходу від
орієнтованих на державу пріоритетів і ствердженню філософії орієнтованої
на суспільство. При цьому підрозділи поліції мають надавати послуги
територіальним громадам, щоб задовольняти публічну безпеку на локальному
рівні вирішуючи проблеми за допомогою тісної взаємодії.із населенням [1, с.
642]. На основі вище наведених міркувань, я дійшла висновку, що науковець
наслідував позицію тісної взаємодії інститутів поліції з громадянським
суспільством. Окрім цього, він стверджував, що нова українська поліція має
захищати інтереси населення. Отже, її основним завданням є служіння
громадянам та суспільству. Дотримується схожої думки і Юнін О. С., з приводу
оптимізованого функціонування української поліції та її взаємодії з
громадською спільнотою [2, с. 60].

Вагомим є вплив світових та вітчизняних партнерів, а саме їх досвід в

оптимізації шляхів взаємодії підрозділів поліції та суспільства. Наприклад,
ОБСЄ для забезпечення успішної діяльності при партнерській комунікації
дотримується таких основних принципів [3]:
 - гарантія високого рівня участі поліції у суспільному житті;

- високий ступень особистої участі громадян у підвищенні безпеки та

правопорядку

Серед переваг такої ідеології слід виокремити:

- населення при взаємодії з органами поліції може стати її союзником у

боротьбі зі злочинністю;

- можливість забезпечення неформального контролю громадян

на локальних територіях, тобто у районах їх мешкання;

- підвищення рівня довіри до органів поліції, як результат збільшення

обсягів інформації від населення;

- позитивний влив громадян, які йдуть на зустріч підрозділам поліції,

підвищить рівень задоволення від роботи у правоохоронців.

Таким чином можна зробити висновок, що співпраця органів поліції та

населення має ґрунтуватися на усвідомленні обох сторін таких
дій, враховуючи нові принципи, підходи та форми участь громадян у правовому
полі.

Список використаної літератури:

1.Проневич О. С. Проактивна діяльність поліції (міліції) як складова

сучасної парадигми охорони правопорядку. Форма права. 2011. № 3. С. 639–
643

2.Юнін О. С. Поліція в системі державних органів та забезпечення

громадської безпеки. Держава та регіони. Серія «Право». 2013. № 1 (39). С.
59–63.

3.Логвиненко Б. О., Кравченко І. С. Взаємодія поліції та суспільства на

засадах партнерства в діяльності підрозділів превентивної діяльності:
Методичні рекомендації. Дніпро: Дніпропетровський державний університет
внутрішніх справ, 2011. 20 с.