На рубежі 16-17 ст.культурно-історичні умови розвитку Іспанії
сприяли розквіту літератури, театру, образотворчого мистецтва. Цю епоху називають «золотою добою» іспанського живопису. Духовний світ Ель Греко Народився Доменіко Теотокопулі (Ель Греко) у 1541 році на острові Кріт. Навчався спочатку у грецьких художників, потім у Венеції та Римі, зокрема, у Тіціана. З 35 років проживав в Толедо (Іспанія). Де писав на замоалення монастирів і церков. Ель Греко був віруючою людиною. Але, судячи з картин, його релігійні уявлення були доволі своєрідні, тому з великою недовірою до нього ставилась інквізіція. Картини Ель Греко нервдко схожі на фантасмагоричні бачення чи сни. Враження ілюзорності підкреслюютьі повітряні безтілесні фігури на полотні, які втрачають матеріальність і вагу, витягуються, химерно вагаючись.. «Взяття під варту», «Моління про чашу», «Святе сімейство»… Реалізм митця полягав у вмінні показати в людині духовне. Картина «Поховання графа Оргаса» - показані дві сфери: земна і небесна. Герої Ель Греко – зовні мало схожі на живих людей, з видовженими обличчями, великими й виразними, асиметричними очима .. Портретні роботи художника: на одних зображає сучасників, на інших з’являються далекі від дійсності образи. Цікавими є парні портрети, які побудовані на зіставленні контрастних характерів і темпераментів. «Апостоли Петро і Павло» Пізні твори митця відзначені посиленням мистицизму. Вони створюють враження безвиході й приреченості. Образи все більше віддаляються від реальної дійсності. , як міраж, застигло стає небувало виразним: «Хрещення Христа», «Коронування Марії»… Єдиний пейзаж у творчості художника – «Толедо», місто, у якому він проживав. Нічне місто, як міраж, застигло у заціпенінні на тлі сірого з великими хмарами неба. Гра світла й темряви, численних відітінків зеленого кольору свідчить про високу майстернвсть митця.