Місце фонетики та орфоепії в системі мови.

З
історії української фонетики.
Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос - більши нічого, а серце б'ється -
ожива, як Їх почує!..
Т. Шевченко

Прочитайте визначення терміну фонетика. Яке з них, на вашу

думку, є найточнішим?
А Фонетика — розділ мовознавчої науки, який вивчає звуковий
склад мови (М. Жовтобрюх).

Б Фонетика — галузь мовознавства, у якій вивчається звукова

система мови в зв’язку з її смисловою роллю та різноманітні
звукові зміни, що наступають у мовленні при сполученні звукових
елементів між собою (Н. Тоцька).
В Фонетика — 1) розділ мовознавства, що вивчає способи творення
звуків, їхні акустичні властивості, сполучуваність і позиційні зміни;
2) акустичні і артикуляційні властивості звуків певної мови (Д.
Ганич, І. Олійник).
Фонологія починається там, де йдеться про функції звуків, які полягають у
формуванні, розпізнаванні й розрізнюванні морфем, слів та інших одиниць
мови. Для звука як знака мови у 70-х роках ХІХ століття польським
мовознавцем І. Бодуеном де Куртене було запроваджено окремий
термін фонема (грецьк. phonema — звук, голос). Перший науковий опис
фонетики української мови на загальнослов’янському фоні знаходимо у
праці Ф. Міклошича «Порівняльна граматика слов’янських мов» (1879),
де подається короткий нарис української фонетики поряд із фонетиками
інших слов’янських мов. Спроби проникнути в історію фонетичних явищ
української мови робив О. Потебня в праці «Заметки о малорусском
наречии». П. Житецький уперше подав огляд фонетики української мови
в історичному плані у дослідженні «Очерк звуковой истории
малорусского наречия». У наступні роки огляд історії фонетики
української мови подавали у своїх працях О. Огоновський, О.
Соболевський, А. Кримський, О. Шахматов.
Звуком називається коливальний рух тіл з наступним поширенням цих
коливальних рухів у навколишньому середовищі. У природі існує
необмежена кількість звуків, серед яких звуки людської мови становлять
лише невелику групу. Творення мовних звуків є процесом, осмисленим
людською свідомістю. Джерелом мовних звуків є коливання голосових
зв’язок у гортані і тертя повітряного струменя об стінки мовних органів.
Звуки поділяються на тони і шуми. Тони виникають внаслідок періодичних
коливань повітряного середовища, а шуми — внаслідок неперіодичних
коливань. У чистому вигляді як тони, так і шуми зустрічаються рідко. Проте
мовні звуки розрізняються залежно від того, що лежить у їх основі — тон
чи шум — і відповідно поділяються на дві групи: голосні і приголосні.
Голосні — звуки, в основі яких лежить тон. Приголосні — звуки, в основі
яких лежить шум.
Звукові одиниці, які слугують засобом передачі думки, досліджує
спеціальна наука — фонетика