01.

ВИЗНАЧЕНИЙ ІНТЕГРАЛ
1.Задача про площу плоскої фігури
2.Поняття визначеного інтеграла за відрізком
3.Умови інтегровності
4.Властивості визначеного інтеграла
5.Оцінки визначеного інтеграла. Теорема про середнє
Користуючись спеціальним граничним переходом, можна запровадити
поняття інтеграла за найпростішим геометричним об’єктом — за відрізком і
за допомогою визначеного інтеграла розв’язати задачу знаходження площі
криволінійної трапеції.

1. Задача про площу плоскої фігури

y
Нехай на відрізку [a;b ] задано невід’ємну B
неперервну функцію f (f (x ) ≥ 0, x ∈ [a;b ]). Фі- y = f (x )

гуру aABb, обмежену графіком функції

A
y = f (x ), віссю Ox і прямими x = a та x = b,
називають криволінійною трапецією (рис. 1). a x̂1 xˆi xˆn b
O x 0 x 1 x i −1 x i x n −1 xn x
Знайдемо площу S цієї трапеції.
Рис. 1. Криволінійна
трапеція
1. Розбиваємо відрізок [a;b ] на n ланок точками
 a = x 0 < x 1 < x 2 < ... < x n −1 < x n = b.
Проводячи вертикальні прямі x = x i , i = 1, n − 1, поділяємо криволі-
нійну трапецію на n криволінійних трапецій площею ∆Si , i = 1, n.
2. На кожному відрізку вибираємо довільну точку xˆi ∈ [x i−1; x i ], і бу-
дуємо прямокутник з основою [x i−1; x i ] заввишки f (xˆi ), i = 1, n.
Тоді
∆Si ≈ f (xˆi )∆x i , i = 1, n,
де ∆x i = x i − x i −1,i = 1, n.
3.О держуємо «східчасту» фігуру, утворену з n прямокутників,
площа якої
n
Sn = f (x̂1)∆x1 + f (x̂2 )∆x 2 + ... + f (x̂n )∆x n = ∑ f (x̂ i )∆x i .
i =1
Тоді
n
S ≈ Sn = ∑ f (x̂i )∆xi .
i =1
4. Точність наближення зростатиме, якщо відрізок [a;b ] ділитимемо
так, щоб кількість ланок n збільшувалась, а їхні довжини ∆x i , i = 1, n,
зменшувались.
Нехай max ∆x i → 0 і n → ∞.
1≤i ≤n

Площею криволінійної трапеції aABb називають

n
S= lim
max ∆xi → 0
∑ f (xˆi )∆xi .
n →∞ i =1

Ця границя, якщо вона існує, не повинна залежати ані від способу

розбиття відрізка [a;b ] на ланки [x i −1; x i ], ані від вибору точок x̂ i на кож-
ній з них.

2. Поняття визначеного інтеграла

1. Розглянемо на відрізку [a;b ],a < b, функцію f і побудуймо для ці-
єї функції визначений інтеграл за відрізком [a;b ], користуючись такою
схемою.
 1. Довільним чином точками
a = x 0 < x 1 < ... < x i −1 < x i < ... < x n −1 < x n = b
розбиваємо відрізок [a;b ] на n ланок
[x 0; x1 ],...,[x i −1; x i ],....,[x n −1; x n ].
2. На кожній ланці [x i −1; x i ], i = 1, n, вибираємо довільно точку xˆi й
обчислюємо значення функції f (xˆi ).
3. Будуємо суму, яку називають n -ю інтегральною сумою для фун-
кції f , що відповідає певному розбиттю та вибору точок
n
∑ f (xˆi )∆xi ,
i =1
де ∆x i = x i − x i −1 — довжина відрізка [x i −1; x i ].
Означення 1 (визначеного інтеграла за відрізком).
Якщо існує скінченна границя інтегральних сум, коли довжина найбі-
льшої ланки max ∆x i прямує до нуля, яка не залежить ані від способу
розбиття відрізка [a;b ] на ланки [x i −1; x i ], ані від вибору точок x̂ i на ко-
жній ланці, то цю границю називають визначеним інтегралом за відріз-
ком [a;b ] від функції f і позначають
b n

∫ f (x )dx = lim
max ∆xi → 0
∑ f (xˆi )∆xi .
a n →∞ i =1

Функцію f називають інтегровною на відрізку [a;b ]. Числа a та b

називають нижньою та верхньою межами інтегрування; функцію
f (x ) — підінтегральною функцією; f (x )dx — підінтегральним виразом;
x — змінною інтегрування; [a;b ] — відрізком інтегрування.
2. З означення визначеного інтеграла випливає, що визначений інте-
грал не залежить від змінної інтегрування, тобто:
b b

∫ f (x )dx = ∫ f (t)dt.
a a
Розширюючи означення визначеного інтеграла, природно вважати, що:
a
1) ∫ f (x )dx = 0;
a
 b a
2) ∫ f (x )dx = −∫ f (x )dx, b < a.
a b
3. З побудови визначеного інтеграла випливає, що його значення не
зміниться, якщо значення функції f змінити в будь-якій точці відрізку
[a;b ]. Тобто, якщо замість функції f (x ) розглянути функцію
f (x ), x ∈ [a;b ], x ≠ c,
g(x ) = 
 A, x = c,

де A ≠ f (c), то
b b

∫ g(x )dx = ∫ f (x )dx .

a a
Цей висновок залишиться правдивим, якщо значення функції f змі-
нити у скінченній кількості точок.
4. Із задачі про площу криволінійної трапеції випливає, що площу
криволінійної трапеції, обмеженої прямими y = 0, x = a, x = b і гра-
фіком функції y = f (x ) ≥ 0, можна знайти за формулою
b
S= ∫ f (x )dx .
a

3. Умови інтегровності
Теорема 1 (необхідна умова інтегровності).
Якщо функція f інтегровна на відрізку [a;b], то вона обмежена на цьо-
му відрізку.
Прикладом обмеженої, але неінтегровної на відрізку [0;1] функції є
функція Діріхле
1, x ∈ ℚ,
D(x ) = 
0, x ∈ ℝ \ ℚ.

Теорема 2 (достатні умови інтегровності).
Функція f інтегровна на відрізку [a;b], якщо виконано одну з умов:
1) функція f неперервна на відрізку [a;b];
2) функція f обмежена й неперервна на [a;b], за винятком скінченної
кількості точок;
3) функція f означена й монотонна на відрізку [a;b].
 Якщо змінити значення інтегровної функції у скінченній кількості
точок, то її інтегровність не порушиться і значення інтеграла при цьому
не зміниться.
Інтегровна функція f може бути й не визначеною у скінченній кіль-
кості точок відрізка [a;b].

4.В ластивості визначеного інтеграла

Розглянемо інтегровну на відрізку [a;b] функцію f . Визначений інте-
грал за відрізком [a;b] від функції f має такі властивості.
1 (лінійність). Для довільних α, β ∈ ℝ
b b b

∫ [αf (x ) + βg(x )]dx = α ∫ f (x )dx + β∫ g(x )dx.

a a a
2 (адитивність). Для довільного c ∈ [a;b]
b c b

∫ f (x )dx = ∫ f (x )dx + ∫ f (x )dx.

a a c
3 (нормованість).
b b

∫ 1dx = ∫ dx = l([a;b]) = b − a, a < b,

a a
де l([a;b]) — довжина відрізка [a;b].
4 (орієнтованість).
b a

∫ f (x )dx = −∫ f (x )dx.
a b
5 (збереження знаку підінтегральної функції). Якщо f (x ) ≥ 0 на
відрізку [a;b], a < b, то
b

∫ f (x )dx ≥ 0.
a
6 (монотонність визначеного інтеграла). Якщо на відрізку [a;b ]
f (x ) ≤ g(x ), a < b, то
b b

∫ f (x )dx ≤ ∫ g(x )dx .

a a
 Доведення. Доведемо властивість 2 (адитивність). Оскільки границя інтеграль-
ної суми не залежить від способу розбиття відрізка [a;b] на ланки, то розіб’ємо [a;b]
так, щоб точка c була точкою розбиття (рис.2). Якщо, приміром, c = x m , то інтег-
ральну суму можна розбити на дві суми:
n m n y
∑ f (xˆi )∆xi = ∑ f (xˆi )∆xi + ∑ f (xˆi )∆x i . B
i =1 i =1 i =m +1 y = f (x ) C
Переходячи в цій рівності до границі, коли A
max ∆x i → 0, дістаємо формулу
b c b

∫ f (x )dx = ∫ f (x )dx + ∫ f (x )dx . ■

O a c b x
a a c
Рис. 2. Властивість
адитивності
7. Нехай функція f — кусково-задана, неперервна на відрізку [a;b ],
окрім точки c ∈ (a;b ), функція така, що:
 f (x ), a ≤ x < c,
f (x ) =  1
f2(x ), c < x ≤ b,

де функція f1 неперервна на [a;c ], а функція f2 неперервна на [c;b ].
Покладають, що
b c b

∫ f (x )dx = ∫ f1(x )dx + ∫ f2(x )dx .

a a c
Формула не зміниться, якщо функція f означена в точці c.

5. Оцінки визначеного інтеграла. Теорема про середнє

1. Теорема 3 (про оцінки визначеного інтеграла).
Нехай функція f неперервна на відрізку [a;b],a < b.
1. Правдива нерівність
b b

∫ f (x )dx ≤ ∫ f (x ) dx .
a a

2. Якщо для всіх x ∈ [a;b ] виконано нерівність f (x ) ≤ C , то

b

∫ f (x )dx ≤ C (b − a ).
a
 3. Якщо m та M — відповідно найменше та найбільше значення функ-
ції f на відрізку [a;b ], a < b, то
b
m(b − a ) ≤ ∫ f (x )dx ≤ M (b − a ).
a

2. Теорема 4 (про середнє значення функції).

Якщо функція f неперервна на відрізку [a;b ], то на цьому відрізку
знайдеться така точка c, що
b

∫ f (x )dx = f (c)(b − a ).
a
y
Геометрично теорема про середнє значення
y = f (x )
означає, що якщо f (x ) ≥ 0, x ∈ [a;b ], то площа
f (c)
криволінійної трапеції дорівнює площі прямоку-
тника зі сторонами b − a та f (c) (рис. 3).
O a c b x
Число Рис. 3. Теорема про середнє
b значення функції
1
f (c) =
b −a ∫ f (x )dx
a
називають середнім значенням функції на відрізку [a;b ] .

МЕТОДИ ОБЧИСЛЕННЯ ВИЗНАЧЕНОГО

ІНТЕГРАЛА
6. Визначений інтеграл зі змінною верхньою межею
7. Формула Ньютона — Ляйбніца
8. Заміна змінної у визначеному інтегралі
9. Інтеграли від парних, непарних і періодичних функцій
10. Інтегрування частинами у визначеному інтегралі
Основним засобом обчислення визначеного інтеграла є формула, у
якій поєднано визначений та невизначений інтеграли — формула Нью-
тона — Ляйбніца.
6. Визначений інтеграл зі змінною верхньою межею
1. Нехай функція f інтегровна на відрізку [a;b ], тоді вона інтегровна
на будь-якому відрізку [a; x ] ⊂ [a;b ]. Отже, визначений інтеграл
x

∫ f (t )dt,
a
y
є функцію від x, означеною на відрізку
[a;b ]. y = f (x )
Функцію
x
Φ(x )
Φ(x ) = ∫ f (t )dt,
a
називають визначеним інтегралом зі O a x b x
Рис. 4. Геометричний зміст
змінною верхньою межею (рис. 4).
інтеграла зі змінною верхньою межею
Теорема 5 (Бароу).
Якщо функція f неперервна на відрізку [a;b ], то функція
x
Φ(x ) = ∫ f (t )dt
a
є диференційовною в будь-якій точці x ∈ [a;b ] і правдива формула Бароу
x ′
 
Φ′(x ) = ∫ f (t )dt  = f (x ), x ∈ [a;b ].
 
a
Доведення. Надаймо аргументу x приріст ∆x ≠ 0 такий, що x + ∆x ∈ [a;b ]. Тоді
x +∆x x
∆Φ(x ) = Φ(x + ∆x ) − Φ(x ) = ∫ f (t )dt − ∫ f (t )dt.
a a
З адитивності визначеного інтеграла випливає, що
x x +∆x x x +∆x
∆Φ(x) = ∫ f (t)dt + ∫ f (t)dt − ∫ f (t)dt = ∫ f (t)dt.
a x a x
Застосовуючи теорему 4 про середнє значення, дістаємо
x +∆x
Φ(x + ∆x) − Φ(x) = ∫ f (t)dt = f (c)∆x,
x
де c ∈ [x ; x + ∆x ].
Якщо ∆x → 0, то x + ∆x → x , c → x і, завдяки неперервності функції f на від-
різку [a;b ], f (c) → f (x ). За означенням похідної
 ∆Φ(x ) f (c)∆x
Φ′(x ) = lim = lim = lim f (c) = f (x ). ■
∆x → 0 ∆x ∆x → 0 ∆x ∆x → 0
(c →x )

2. З теореми 5 випливає, що визначений інтеграл зі змінною верх-

ньою межею
x
Φ(x ) = ∫ f (t )dt
a
від неперервної функції f є первісною для підінтегральної функції f на
відрізку [a;b ].
А отже, за означенням невизначеного інтеграла, маємо
x

∫ f (x )dx = ∫ f (t )dt + C .
a

3. Теорема Бароу дозволяє записувати первісні функцій, які не мож-

на виразити через елементарні функції. Деякі з цих неелементарних пер-
вісних, мають широке застосування. Зокрема:
1) інтегральний синус
x
sin t
Si x = ∫ t
dt;
0
2) інтеграли Френеля:
x
S (x ) = ∫ sin t 2dt;
0
x

∫ cos t dt;
2
C (x ) =
0
3) функція помилок
x
2 −t 2
erf x =
π
∫ e dt.
0

7. Формула Ньютона — Ляйбніца

1. Неперервна на відрізку [a;b] функція f має на цьому відрізку пер-
вісну, приміром
x
Φ(x ) = ∫ f (t )dt, x ∈ [a;b ].
a
 Поставимо обернену задачу: знаючи одну з первісних Φ функції f
на відрізку [a;b], обчислити визначений інтеграл від функції f на цьому
відрізку.
Теорема 6 (теорема Ньютона — Ляйбніца).
Якщо функція f неперервна на відрізку [a;b], а функція F є її первіс-
ною на цьому відрізку, то правдива формула Ньютона — Ляйбніца
b

∫ f (x )dx = F (b) − F (a ).
a
Доведення. Неперервна на відрізку [a;b ] функція f має на цьому відрізку первісну
x
Φ(x ) = ∫ f (t )dt, x ∈ [a;b ].
a
За теоремою 5 для всіх x ∈ [a;b] правдива рівність
x
Φ(x ) = ∫ f (t )dt = F (x ) + C ,
a
де C — довільна стала.
Для x = a маємо
a

∫ f (t )dt = F (a ) + C = 0 ⇒ C = −F (a ).
a
Отже,
x

∫ f (t )dt = F (x ) − F (a ).
a
Покладаючи x = b, дістаємо
b

∫ f (t )dt = F (b) − F (a ). ■
a

2. Позначаючи
F (b) − F (a ) = F (x ) |ba ,
формулу Ньютона — Ляйбніца можна записати коротше як
b

∫ f (x )dx = F (x ) |a .
b

Приміром,
π2
π2 π
∫ sin xdx = − cos x |0 = − cos
2
+ cos 0 = 1.
0
8. Заміна змінної у визначеному інтегралі
1. Теорема 7 (про заміну змінної).
Якщо функція f неперервна на відрізку [a;b], а функція x = ϕ(t) непе-
рервно диференційовна на відрізку [t1;t2 ], причому
ϕ([t1;t2 ]) = [a;b ] та ϕ(t1) = a, ϕ(t2 ) = b,
то правдива формула заміни змінної у визначеному інтегралі
b t2

∫ f (x )dx = x = ϕ(t ) = ∫ f (ϕ(t ))ϕ′(t )dt.

a t1

Доведення. Нехай F — первісна для функції f на відрізку [a;b ]. Оскільки

ϕ(t1) = a, ϕ(t2 ) = b, то за формулою Ньютона — Ляйбніца маємо
b

∫ f (x )dx = F (b) − F (a ) = F (ϕ(t2 )) − F (ϕ(t1 )) =

a
t2 t2 t2

= ∫ dF (ϕ(t )) = ∫ F ′(ϕ(t ))ϕ′(t )dt = ∫ f (ϕ(t ))ϕ ′(t )dt. ■

t1 t1 t1

2. Приміром, за допомогою тригонометричної підстановки обчислімо

визначений інтеграл
x t
 π π
2
x = 2 sin t, t ∈ − ;  ;
 2 2 2 π =
∫
2
4 − x dx =   2
0 dx = 2 cos tdt 0 0
π2

= ∫ 4 − 4 sin2 t ⋅ 2 cos tdt =

0
π2 π2 π2
 1 
= 4 ∫ cos2 tdt = 2 ∫ (1 + cos 2t )dt = 2 t + sin 2t  = π.
 2 
0 0 0

9. Інтеграли від парних, непарних і періодичних функцій

1. Розгляньмо визначений інтеграл за відрізком [−a; a ]
a

∫ f (x )dx .
−a
З адитивності визначеного інтеграла маємо
 a 0 a

∫ f (x )dx = ∫ f (x )dx + ∫ f (x )dx .

−a −a 0
Виконуючи в першому інтегралі заміну змінної:
x = −t, dx = −dt; t = −x ,
маємо
0 0 a a

∫ f (x )dx = −∫ f (−t )dt = ∫ f (−t )dt = ∫ f (−x )dx ⇒

−a a 0 0
a a
⇒ ∫ f (x )dx = ∫ [ f (−x ) + f (x )]dx .
−a 0
2. Покладаючи в цій рівності f (−x ) = f (x ) (парна функція) та
f (−x ) = −f (x ) (непарна функція), одержимо твердження:
 a

∫ f (x )dx =  ∫0
a
 2 f (x )dx , f − парна функція;
.
−a  0, f − непарна функція.

3. Для T -періодичної інтегровної на відрізку [a; a + T ] функції прав-
дива формула
a +T T

∫ f (x )dx = ∫ f (x )dx .
a 0
Доведення. За властивістю адитивності маємо
a +T 0 T a +T

∫ f (x )dx = ∫ f (x )dx + ∫ f (x )dx + ∫ f (x )dx .

a a 0 T
Запроваджуючи нову змінну t = x − T , dx = dt, маємо
a +T a a

∫ f (x )dx = ∫ f (t + T )dt = ∫ f (t )dt.

a 0 0
Отже,
a +T a T a T

∫ f (x )dx = −∫ f (x )dx + ∫ f (x )dx + ∫ f (x )dx = ∫ f (x )dx. ■

a 0 0 0 0

Приміром, завдяки 2π -періодичності та непарності функції

f (x ) = sin5 x , маємо
 5π 2 2π π

∫ ∫ sin ∫ sin
5 5 5
sin xdx = xdx = xdx = 0.
π2 0 −π

10. Інтегрування частинами у визначеному інтегралі

1. Теорема 8 (про інтегрування частинами).
Якщо функції u = u(x ) та v = v(x ) неперервно диференційовні на відрі-
зку [a;b], то правдива формула інтегрування частинами у визначеному
інтегралі
b b

∫ udv = uv |ba −∫ vdu.

a a

2. Приміром, інтегруванням частинами обчислімо визначений інтеграл

π4 u =x du = dx π 4
xdx π 4
∫ cos2 x = dv = dx v = tg x = x tg x 0 − ∫ tg xdx =
0
cos2 x 0

π π 4 π 1
= + ln cos x = − ln 2.
4 0 4 2
3. Інтегруванням частинами у визначеному інтегралі можна одержа-
ти Валісову формулу
π2 π2  1, n = 2k − 1,

(n − 1)!! 
I n = ∫ sin xdx = ∫ cos xdx =
n n
⋅
π k ∈ ℕ,
n !! 
 , n = 2k ,
0 0 
2
де (2k )!! = 2 ⋅ 4 ⋅ ... ⋅ (2k ),(2k − 1)!! = 1 ⋅ 3 ⋅ ... ⋅ (2k − 1), 0 !! = 1.
Приміром,
π2
7 !! π π 1 ⋅ 3 ⋅ 5 ⋅ 7 35π
∫ sin
8
I8 = tdt = ⋅ = ⋅ = .
0
8 !! 2 2 2⋅4⋅6⋅8 256