Professional Documents
Culture Documents
ТЕМА 1. НАЙДАВНІША ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
ТЕМА 1. НАЙДАВНІША ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
Поняття
Стоянки - неукріплене давнє поселення людей кам’янго віку як не мало довготи вали спруд.
Первісний гурт (первісне людське стадо) - первісний людський колектив, об’єднаний на
основі спільного полювання та збиральництва.
Родова громада - група кровних родичів, яка вела колективне господарство, мала спільну
власність на знаряддя та результати праці. Етапами її розвитку були матріархат та патріархат.
Сусідська громада - первісний колектив, що складався з окремих сімей, не пов’язаних між
собою родинними зв’язками. Для такої громади, як правило, характерне поєднання приватної
власності на деякі засоби виробництва (господарський двір, знаряддя праці, худоба) з
колективною власністю на землю.
Плем'я — сукупність певної кількості родів, пов’язаних між собою спільним походженням та
віруваннями, однаковими звичаями та обрядами.
Матріархат - ранній період, який характеризувався провідним становищем жінки в суспільстві.
Патріархат - батьківський рід, батько на чолі роду, доба, що характеризується панівним
становищем чоловіків у сім’ї, господарстві.
Археологічна культура - комплекс подібних між собою археологічних пам’яток, що
відносяться до одного часу й поширені в певній місцевості.
Мікроліти - дрібні кам’яні знаряддя розміром у декілька сантиметрів, використовувалися як
наконечники стріл, вкладиші-різці в кістяних держаках.
Макроліти - масивні кам’яні знаряддя праці (рубила, молоти і т. ін.).
Тотемізм - поклоніння тотему (тварині чи рослині) - родоначальнику і заступнику певного
племені.
Анімізм - віра в існування душі й духів.
Магія - обряди, пов’язані з чаклунством, віщуванням, вірою в уміння людей викликати
надприродні явища. "
Міф - форма колективної свідомості (у вигляді переказу, оповіді), у якій відображено осягнення
навколишнього світу людиною.
Колонізація - господарське освоєння незайманих земель або захоплення чужих територій із
подальшим їх заселенням.
Рід - об’єднання кровних родичів. Родовід вівся за материнською лінією.
Родова община – община кровних родичів, які проживали спільно і разом вели господарство.
Плем’я – об’єднання багатьох родів.
Фратрія – підрозділ плем’я, який складався з декількох родів.
Екзогамія – заборона вступати в шлюб усередині роду.
Матріархат – форма суспільного устрою, яка характерна для раннього первісного ладу і
характеризується панівним становищем у родині жінки та наслідуванням майна за
материнською лінією.
ЕНЕОЛІТ (4-3 тис. до н. е.) (мідно-кам’яний вік)
Енеоліт – це перехідний період від кам’яного віку до епохи металів. Серед знарядь праці
з’являються вироби з міді, золота.
Містобудування
Найбільші міста:
Ольвія («Щаслива») — поблизу Миколаєва;
Тіра (за назвою річки Тірас, сучасний Дністер) — нинішній Білгород-Дні-стровський;
Керкінітіда (від імені засновника Каркіна) — сучасна Євпаторія;
Херсонес («Півострів») — сучасний Севастополь;
Пантікапей («Рибний шлях») — нинішня Керч.
Будинки зводили з каменю або цегли, дах солом'яний або черепичний.
Інтер'єри будинків розписували фресками, підлоги багатих споруд вимощували галькою
або мозаїкою.
Жителі колоній не забували своєї культури. Вони облаштовувалися на нових місцях так, щоб
повсякденне життя нагадувало їм рідну землю.
Римські джерела І—II ст. згадують їх під іменем венедів, які постійно здійснювали набіги на
римські прикордонні землі.
Під своїм іменем — склавіни — вони вперше фігурують у Прокопія Кссарійського (550-554).
Йордан у «Гетиці» (551) вказує, що в VI ст. існувало три гілки слов'ян:
• венеди (по р. Вісла),
• анти (Подніпров'я),
• склавіни (Подунав'я).
Імовірно, розкол слов'ян відбувся у IV ст. під час Великого переселення народів.
Велике розселення слов'ян
Тривало у V - VII ст.
Причини:
• розвиток господарства і торговельних зв'язків;
• демографічний вибух, пов'язаний з поліпшенням умов життя;
• переселення сусідніх народів — готів, гунів, авар тощо.
Наслідки:
• сформувалися південно-, західно- і східнослов'янські народи.
Давні слов'яни
Господарств Підсічне або орне землеробство: вирощували пшеницю, жито, ячмінь, овес,
о льон, коноплі, горох, ріпу, цибулю, часник. Використовували двопільну
систему землеробства.
Двопільна система (двопілля) — землеробська система господарю-
вання, що базується на змінному почерговому використанні двох полів;
одне засівають зерновими (ярими або озимими), а друге залишають
«відпочивати» під паром.
Осіле скотарство (вівці, кози, велика рогата худоба, свині).
Промисли: полювання, рибальство, бортництво.
Розвинені ремесла: ливарна справа, ковальство, ткацтво, гончарство (без
гончарного кола, мало сімейний характер), виготовлення скла, знарядь праці
та прикрас із кістки, дерева, бронзи та срібла.
Торгівля з населенням Подунав'я, Прибалтики, Північного Причорномор'я.
Контролювали торговельний шлях з Балтійського до Чорного моря по Дніпру
(«Шлях з варяг у греки»).
Поселення й Розташовувалися на південних схилах річок або інших водойм «гніздами» по
10-15 поселень у кожному. Жили в землянках або напівземлянках з
житло дерев'яними або плетеними стінами, розрахованих на одну сім'ю. У кутку
розташовували кам'яну або глиняну піч.
Релігія Існувало два культи: обожнення сил природи та культ предків; слов’яни
були язичниками; склався пантеон богів:Даждьбог - бог Сонця, світла і
добра (навчив людей сіяти пшеницю, вирощувати хліб); Сварог - бог Неба
(навчив людей варити, кувати мідь та залізо, будувати кузні, домниці, викував
перший плуг та першу шлюбну золоту обручку); Дана - богиня Води
(породила на світ Любов, Землю з лісами, травами, струмками та ріками);
Жива - богиня життя (принесла перше зерно жита нашим пращурам); Коляда
- богиня Неба, мати Сонця, дружина Даждьбога; щозими в найдовшу ніч
народжує нове Сонце - Божича, Новий рік); Купайло - бог врожайності,
родючості (відкрив людям таємницю сили лікарських рослин); Лель - бог
кохання й бджолярства (опікун дітей, покровитель квітів); Мара - богиня зла,
темної ночі, привидів, хвороб, смерті; Мокош - богиня родючості, жіночого
рукоділля, мистецтва й води; Перун - бог блискавки і грому (гроза - це двобій
Перуна з чорними злими силами); Стрибог - бог вітрів; служителі
язичницьких обрядів - волхви. Богам молилися в капищах (місцях вшанування
богів, жертвоприношень); залишки капищ та кам’яних ідолів знайдено у Своїх
покійників слов'яни спалювали, щоб вони швидше діставалися потойбічного
світу. Вважалося, що мерцю потрібні будинок, їжа, напої, тому поховальну
урну (глиняний горщик) з прахом супроводжували необхідні речі.
Язичництво – релігійні вірування, обожнення сил природи.