Микола Вінграновський – Тополя

Коли засне, немов дитя шалене,

Глибоке місто неспокійним сном,
Вона приходить здалеку до мене
І шелестить до мене під вікном,

Щоб повертався я на Україну

Плугами чорнокрилими орать,
І тополята в полі поливать,
І поливати землю тополину…

Бо йдуть літа буремною ходою,

Різнити важко пустоцвіт од цвіту.
І той любов’ю повниться до світу,
Хто рідну землю має під собою…

аналіз вірша

Автор – Микола Вінграновський

Рік написання: 1955.

Тема: зображення життя за межами Батьківщини. І це життя автор
порівнює з тополею –  власне Деревом Життя.
Головна думка: де б не була людина, в якому складному становищі,
вона не повинна забувати про свій обов’язок перед Батьківщиною.
Віршовий розмір: п’ятистопний ямб.

«Тополя» Вінграновський художні засоби:

Епітети – «дитя шалене», «плуги чорнокрилі», «буремна хода».

Метафори – «коли засне…глибоке місто неспокійним сном», «бо

йдуть літа буремною ходою».

Анафора – «і тополята…і поливати».

Порівняння – «коли засне, немов дитя шалене».

Поезія М. Вінграновського – явище неповторне та самобутнє. Його

ліричний герой наділений чесністю, порядністю й талантом. Цей
талант він черпає із природи – вічного джерела. Природа –  прекрасна,
а в ній прекрасна і людина.