Гребельник ЗЕД

СЕРІЯ «ПОДАТКОВА ТА МИТНА СПРАВА В УКРАЇНІ»
Серія «Податкова та митна справа в Україні»

заснована 2015 року і є продовженням
започаткованої 2001 року серії «Митна справа в
Україні»
Редакційна колегія:
Пашко П. В., д.е.н. (голова)
Бережнюк І. Г., д.е.н.
Деркач Л. В., к.ю.н.
Крисоватий А. І., д.е.н.
Мазаракі А. А., д.е.н.
Ченцов В. В., д.н.держ.упр., д.іст.н.
У СЕРІЇ «МИТНА СПРАВА В
УКРАЇНІ» ВИЙШЛИ ДРУКОМ:
2002
«Основи митної справи»
«Митний контроль та митне
оформлення»
2003
«Таможенное оформление
морских грузов»
«Основы таможенного дела в
Украине»
«Митний контроль на
автомобільному транспорті»
2004
«Митний контроль на
залізничному транспорті»
«Митне оформлення
автотранспортних засобів»
«Основи митної справи в Україні»
«Митний кодекс України та нормативно-правові акти, що регулюють його застосування»

«Митний контроль на повітряному транспорті»
«Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні»
«Коментар до Митного кодексу України»
2005
«Порядок заповнення вантажної митної декларації»
2006
«Основи мистецтвознавчої експертизи та вартісної оцінки культурних цінностей»
«Історія митної справи в Україні»
«Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні»
2008
«Основи митної справи в Україні»
2009
«Таможенный контроль: на пути к международным стандартам»
«Таможенный контроль в морских пунктах пропуска»
«Митне оформлення енергоносіїв»
«Митна безпека»
«Міжнародні перевезення товарів автомобільним транспортом: теорія і практика» «Підготовка та
підвищення кваліфікації митних брокерів і декларантів: збірник нормативних документів і відомчих
роз’яснень»
2010
«Святий Матфей. Митар. Апостол. Євангеліст»
«Історія митної діяльності: Україна в європейському контексті»
2011
«Митні інформаційні технології»
«Особливості митної класифікації товарів»
«Інфраструктура відкритих ключів: технології, архітектура, побудова та впровадження» «Розподілені бази
даних»
2012
«Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності митних органів»
«Митний кодекс України» / Коментар до ст. 6»
«Митна політика та митна безпека: концептуальне визначення та шляхи забезпечення»
«Архітектура комп’ютера»
«Комп’ютерна схемотехніка»
2013
«Актуальні питання теорії та практики митної справи»
«Історія митної діяльності»
«Механізми державного управління митною справою»
«Формування системи митного аудиту»
2014
«Митна енциклопедія, т. 1»
У СЕРІЇ
«ПОДАТКОВА ТА МИТНА СПРАВА В УКРАЇНІ» ВИЙШЛИ ДРУКОМ:
2015
«Митне регулювання України: національні та міжнародні аспекти»
«Українська митниця: вчора, сьогодні, завтра»
«Митна політика держави та її реалізація митними органами»
«Механізми державного управління митною справою»
«Митне право України»
«Реформування податкової системи України: сучасні виклики та орієнтири»
«Митна справа»
«Міжнародні економічні відносини: у 2-х частинах»
«Адміністративно-правове сприяння соціально-економічному розвитку в Україні:
теоретико-методологічні засади»
«Бухгалтерський облік в умовах застосування інформаційних технологій:
історія та практика»
«Розслідування злочинів, пов’язаних із неналежним виконанням професійних обов’язків
медичними працівниками:
сучасний стан, проблеми та напрями удосконалення»
«Формування управлінської компетентності майбутніх економістів у процесі
професійної підготовки: теорія і практика»
«Let Develor English skills»
«Кримінальний процес України»
«Європейська інтеграція»
«Протидія розслідуванню кримінальних правопорушень у сфері оподаткування:
теорія та практика»
«Інформатика та обчислювальна техніка: практикум»
2016
«Регулятивний потенціал фінансового ринку в умовах глобальних викликів»
«Правовий статус фіскальних органів України та держав-членів
Європейського Союзу»
«Психологічні основи у професійній підготовці фахівців ПМ»
«Математика для економістів. Вища математика. Частина 1 Лінійна алгебра.
Аналітична геометрія»
«Сучасні інформаційні системи і технології: управління знаннями»
«Економічна кібернетика: введення в спеціальність»
«Інформаційні системи та технології у фінансових установах»
«Фінансове забезпечення інноваційного розвитку»
«Практикум з інформаційних систем в економіці»
«Практикум з WEB-програмування»
«Малий та середній бізнес у взаємовідносинах із податковими
органами: соціологічна інтерпретація»
«Моделювання систем захисту інформації»
«Формування бюджетної стратегії України: теорія, методологія, практика»
«Актуальні питання розвитку банківської системи України»
«Система державного фінансового контролю: формування та розвиток в Україні»
«Соціалізація студентської молоді у процесі професійної підготовки» «Розвиток
бухгалтерського обліку в умовах інтеграційних процесів» «Правове забезпечення
фінансової безпеки України»
«Grammar for Students of Economics (для економістів)»
«English Grammar for tow Students (для юристів)»
«Алгоритмізація та програмування»
«Основи психології та конфліктології для фахової підготовки економістів»
«Проблеми соціологічного, психологічного та педагогічного забезпечення
податкових відносин в Україні»
«Математика для економістів. Функція багатьох змінних. Ряди»
«Інформаційні системи і технології»
«Інформаційні системи і технології на підприємстві»
«Теорія ймовірностей та математична статистика: практикум»
«Економічні перспективи підприємництва України»
«Актуальні проблеми теорії держави і права»
2017
«Теорія держави і права»
«Реформування податкової та митної систем України»
«Механізм державного управління митною справою»
«Митна політика держави та її реалізація»
«Митне право України»
«Стан та перспективи розвитку
бухгалтерського обліку та оподаткування в Україні»
«Державні цільові фонди»
«Аналітично-контрольні аспекти регулювання
фінансово-господарської діяльності суб’єктів економіки»
«Міжнародне фінансове право»
«Концептуалізація інституту уповноважених економічних операторів:
проблеми забезпечення безпеки та спрощення міжнародної торгівлі»
«Тактика розслідування фінзлочинів, вчинених із використанням
зареєстрованих у зоні пільгового оподаткування компаній»
«Інститут митної вартості імпортних товарів в Україні:
актуальні питання та вектори розвитку»
«Державна фіскальна служба України: управління кадровим потенціалом
в умовах інституційних змін»
«Фінансовий ринок України: розбудова інфраструктурної компоненти»
«Податкова політика України: теоретико-правовий аспект»
«Митна статистика України»
«Запобігання митним правопорушенням: охорона і захист прав інтелектуальної власності
на митному кордоні України»
«Інформаційні системи і технології в податковій справі»
«Митна справа України
«Україна - територія можливостей для розвитку підприємництва»
«Актуальні проблеми приватного права»
«Антикризове управління фінансовими корпораціями»
«Оподаткування електронної комерції в Україні»
«Протидія агресивному податковому плануванню:
світовий досвід та виклики для України»
2018
«Податкова діяльність держави в умовах становлення інформаційної
постіндустріальної економіки»
«Зовнішня торгівля України. Митна статистика (1991-2016 роки)»
«Митна логістика»
«Інноватика на фінансових ринках»
«Особливості документування махінацій у сфері державних фінансів,
при вчиненні яких використовуються зареєстровані на територіях
з пільговим оподаткуванням компанії»
«Міжнародне співробітництво держав у сфері захисту національних меншин»
«Адміністрування податків і платежів»
«Регулювання фінансових ринків в умовах глобалізації»
«Управління митними ризиками: теорія та практика»
«Митна вартість транспортних засобів: теоретико-методологічні засади
контролю в Україні та міжнародна практика»
«Фінансовий ринок»
«Підприємництво в умовах формування нової економічної і технологічної
нормальності суспільства»
«Актуальні проблеми удосконалення системи протидії митним правопорушенням»
«Оподаткування зовнішньоекономічної діяльності»
«Фіскальна політика: теоретичні та практичні аспекти юридичної практики»
2019
«Електронний аудит - сучасна форма електронного контролю»
«Розвиток постмитного аудиту в Україні»
«Податок на доходи фізичних осіб та єдиний соціальний внесок:
новації реформ та їх наслідки»
«Підприємницька діяльність»
«Основи оподаткування»
«Інформаційно-аналітичні технології в оподаткуванні»
«Основи зовнішньоекономічної діяльності»
«Модернізація податкової і митної політики в інституціональному забезпеченні розвитку економіки України»
«Актуальні питання запобігання і протидії незаконному обігу тютюнових виробів»
УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ФІСКАЛЬНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
СЕРІЯ «ПОДАТКОВА ТА МИТНА СПРАВА В УКРАЇНІ»
Заснована 2015 року і є продовженням започаткованої
2001 року серії «Митна справа в Україні»
О. П. Г ребельник
ОСНОВИ
ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ
Підручник
Видання п 'яте, перероблене і доповнене
Ірпінь
2019
УДК
339.5(075.8)
ББК 65.428я73
Г79
Рекомендовано до друку Вченою радою
Університету державної фіскальної служби України
(протокол № 13 від 20 грудня 2018 року)
Рецензенти:
Новицький В. Є., д.е.н., професор, заступник директора Інституту світо
вої економіки і міжнародних відносин НАН України;
Румянцев А. П., д.е.н., професор кафедри „Світового господарства і між
народних економічних відносин” Інституту міжнародних відносин Київського
національного університету ім. Тараса Шевченка;
Юхименко В. В., д.е.н., професор кафедри міжнародної економіки Київ
ського національного торговельно-економічного університету.
Г ребельник О. П.
Г79 Основи зовнішньоекономічної діяльності : під ручник / О. П.
Гребельник. - 5-те вид., перероб. та допов. - Ірпінь :
Університет ДФС України, 2019. - 410 с. - (Серія
«Податкова та митна справа в Україні», т. 128).
ISBN 987-966-337-527-4
У підручнику на основі законодавчих актів, які регулюють зовнішньоеко

номічні відносини, розглядаються проблеми, пов’язані із зовнішньоторговель
ною та зовнішньоекономічною діяльністю підприємств в Україні. Велику увагу
приділено аналізу основних форм здійснення зовнішньоекономічної діяльності
підприємствами: експортно-імпортним операціям, зустрічній торгівлі як формі
виходу підприємства на зовнішній ринок, орендним операціям. Висвітлено осно
ви організації та функціонування підприємств з іноземними інвестиціями на те
риторії України. Теоретичний матеріал супроводжується практичними рекомен
даціями та прикладами.
Для студентів і слухачів вищих навчальних закладів економічного профі
лю, а також усіх, хто цікавиться питаннями зовнішньоекономічної діяльності.
УДК 339.5(075.8)
ББК 65.428я73
© Гребельник О. П., 2019

© Університет державної фіскальної
ISBN 987-966-337-527-4 служби України, 2019
ЗМІСТ
в с т у п ...............................................................................................6
Розділ 1. Зовнішньоекономічна діяльність та її роль в розвитку
національної економіки............................................. 8
1.1. Характеристика причин та передумов
розвитку зовнішньоекономічної діяльності..................................... 8
1.2. Суть та особливості зовнішньоекономічної
політики країни................................................................................. 13
1.3. Основні положення теорій управління
зовнішньоекономічною діяльністю................................................21
1.4. Показники функціонування зовнішньоекономічної системи
країни...................................................................................34
Розділ 2. Система регулювання зовнішньоекономічної діяльності

підприємств в Україні................................................ 55 2.1.
Принципи зовнішньоекономічної діяльності України.......... 55 2.2.
Класифікація суб’єктів та видів
зовнішньоекономічної діяльності................................................... 57
2.3. Характеристика системи регулювання
2.4. Систематизація методів регулювання
Розділ 3. Митне регулювання експортно

імпортних операцій.........................................................................84
3.1. Характеристика системи митного регулювання в
Україні.......84 3.2. Митний тариф як інструмент митної політики
країни.......... 88 3.3. Характеристика системи митного
оподаткування................118 3.4. Митний контроль як складова
митно-тарифної політики.......139 3.5. Митне оформлення під час
здійснення
зовнішньоекономічної діяльності................................................. 148
3
Основи зовнішньоекономічної діяльності
Розділ 4. Нетарифні методи регулювання
зовнішньоекономічної діяльності............................................ 165
4.1. Суть та класифікація нетарифних методів
регулювання зовнішньоекономічної діяльності.........................165
4.2. Характеристика системи адміністративних обмежень
експортно-імпортних операцій......................................................172
4.3. Порівняльний аналіз використання імпортної квоти і митного
тарифу як засобів регулювання імпорту..................... 194 4.4.
Економічні та правові методи
нетарифного регулювання............................................................. 200
Розділ 5. Орендні операції як вид

зовнішньоекономічної діяльності............................................. 215
5.1. Суть та економічне значення лізингових операцій..............215
5.2. Характеристика функцій лізингу...........................................
220 5.3. Систематизація видів лізингових
операцій...........................226
Розділ 6. Зустрічна торгівля як форма виходу

підприємств на зовнішній ринок.............................................. 247
6.1. Причини існування та сутність зустрічної торгівлі.............247
6.2. Бартерні операції як вид зустрічної торгівлі.........................250
6.3. Операції за участі продавця у сфері
зовнішньоекономічних відносин.................................................. 253
6.4. Характеристика операцій промислового
співробітництва....258
Розділ 7. Суть і структура зовнішньоторговельного договору

купівлі-продажу........................................................... 268
7.1. Тактика і стратегія проведення переговорів
під час укладання зовнішньоекономічної угоди......................... 268
7.2. Зміст та структура зовнішньоекономічного контракту......273
7.3. Характеристика базисних умов контрактів
та їх вплив на загальну вартість контракту..................................279
7.4. Механізм міжнародних розрахунків та фінансові умови
зовнішньоторговельних угод............................................. 286
4
Зміст
Розділ 8. Валютне регулювання
зовнішньоекономічної
діяльності..............................................307 8.1.
Сутність валютних
відносин..................................................307 8.2.
Валютні умови зовнішньоторговельних
контрактів............ 324 8.3. Валютні ризики та
способи їх усунення............................... 328
Розділ 9. Організація та функціонування підприємств

з іноземним капіталом в
Україні...............................................347 9.1. Сутність
функціонування підприємств
з іноземними
інвестиціями............................................................347
9.2. Порядок створення спільних
підприємств............................ 351 9.3. Ефективність
функціонування підприємства
з іноземним
капіталом....................................................................357
Розділ 10. Економічна ефективність

діяльності..............................................368 10.1.
Сутність та розрахунок економічної ефективності
зовнішньоекономічної діяльності
країни..................................... 368 10.2.
Характеристика показників ефективності
зовнішньоекономічної діяльності підприємства
......................... 378 10.3. Визначення ефективності
експортних угод
під час виходу підприємства на зовнішній
ринок....................... 381 10.4. Аналіз ефективності
здійснення операцій
із ввезення та реалізації товарів іноземного виробництва на
митній території країни.............................................................389
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖ ЕРЕЛ........................... 406 5
ВСТУП
Формування
ринкової економічної
системи в Україні
пот ребує її
інтегрування до
світового
економічного
простору. Це
можливо тільки за
умов створення
високоефективного
механіз му
функціонування
суб’єктів
належної підготовки фахівців у цій галузі. Тому трансформація
системи економічної освіти з метою підготовки висококваліфі
кованих спеціалістів, здатних ефективно працювати не тільки на
внутрішньому, але й на зовнішньому ринку, передбачає ви
кладання комплексу фахових дисциплін. Дисципліна “Основи
зовнішньоекономічної діяльності” є підґрунтям, що формує си
стему професійних навичок майбутніх спеціалістів у сфері мит
ного регулювання зовнішньої торгівлі.
Основна мета цієї навчальної дисципліни полягає в дослі
дженні системи функціонування суб’єктів господарської діяль
ності у сфері зовнішньоекономічних відносин, вивченні основ них
законів і закономірностей, що застосовуються під час здій снення
підприємствами експортно-імпортних операцій. Вивча ючи
систему регулювання зовнішньоекономічної діяльності, студент
ознайомлюється з основними нормативно-правовими
засадами функціонування підприємств на зовнішньому ринку,
специфікою митного регулювання під час здійснення експорт
но-імпортних операцій, методами нетарифного регулювання
експортної та імпортної політики країни. Дослідження широко го
спектра різнобічних форм співпраці з іноземними партнера ми дає
змогу ефективно реалізувати економічний потенціал
суб’єктів господарської діяльності через зовнішньоекономічні
зв’язки.
Фахівець з управління зовнішньоекономічною діяльністю
має оволодіти конкретними знаннями щодо особливостей ва
лютно-фінансового забезпечення експортно-імпортних угод та
специфіки кредитно-розрахункових відносин у сфері зовніш
ньоекономічних зв’язків. При цьому важливим моментом є 6
Вступ
вироблення професійних навичок щодо проведення повноцін ного
аналізу діяльності підприємства, виявлення факторів, що
впливають на ефективність функціонування суб’єкта зовніш
ньоекономічної діяльності, з метою прогнозування стратегії ви
ходу на зовнішній ринок.
Підручник призначено для студентів економічних факуль
тетів, науковців і практичних працівників, а також усіх, хто ці
кавиться питаннями зовнішньоекономічної діяльності підпри
ємств.
РОЗДІЛ 1
ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ
ТА ЇЇ РОЛЬ У РОЗВИТКУ
НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
1.1. Характеристика причин та передумов розвитку зовніш
ньоекономічної діяльності.
1.2. Суть та особливості зовнішньоекономічної політики
країни.
1.3. Основні положення теорій управління зовнішньоеконо
мічною діяльністю.
1.4. Показники функціонування зовнішньоекономічної сис
теми країни.
Ключові терміни та поняття: зовнішньоекономічні зв ’язки,

зовнішньоекономічна політика, зовнішньоторговельна політика,
валютна політика, порівняльні переваги, міжнародна вартість,
абсолютні переваги, витрати заміщення, розміщення факторів
виробництва, парадокс Леонтьєва, вільна торгівля, автаркія,
протекціонізм, платіжний баланс.
1.1. Характеристика причин та передумов розвитку

Серед процесів, які визначають особливості розвитку сучас
ного світу, провідною є інтернаціоналізація господарського жит
тя. Суть полягає в тому, що національні економічні системи мо
жуть ефективно розвиватися лише за умови їхньої міжнародної
взаємодії та переплетіння. Тому нині важко назвати країну, яка б
не була суб’єктом міжнародних економічних відносин і не зазна
вала впливу зовнішнього (міжнародного) середовища.
Якщо розглядати економіку країни з точки зору функціона
льної орієнтації, то вона складається з двох секторів: внутрішньо
го та зовнішнього. Призначення внутрішньої економіки - задово
лення потреб споживачів за рахунок внутрішнього виробництва,
8
Розділ 1. Зовнішньоекономічна
діяльність
та її роль у розвитку національної
економіки
зовнішньої - вихід на міжнародні
ринки товарів, послуг та фак торів виробництва з метою
підвищення загальноекономічного добробуту країни. Таким
чином, основний критерій виділення цих двох секторів -
наявність економічних зв’язків між господар
ськими одиницями, які репрезентують різні країни. З огляду на це
можна дати визначення зовнішньоекономіч них зв’язків як
комплексної системи різнобічних форм міжнарод ного
співробітництва держав та їхніх суб’єктів у різних галузях
економіки.
В історичному аспекті зовнішньоекономічні зв’язки є про
дуктом цивілізації, оскільки виникають з появою держави та ево
люціонують водночас з її розвитком. В економічному - зовнішні
економічні зв’язки - це операції, пов’язані з обігом товарів, пос
луг, грошей і капіталу між різними економічними і валютними
зонами.
Серед основних причин, які стимулюють розвиток зовніш
ньоекономічних зв’язків, такі: нерівномірність економічного роз
витку різних країн світу; відмінності в сировинних ресурсах; від
мінності в людських ресурсах; нерівномірність розміщення фі
нансових ресурсів; характер політичних відносин; різний рівень
науково-технічного розвитку; специфіка географічного положен
ня, природних і кліматичних умов.
Нерівномірність економічного розвитку різних країн світу.
Кожна держава проводить власну економічну політику, що базу
ється на певному рівні розвитку промисловості, сільського гос
подарства, транспорту, сфери обслуговування та інших галузей
економічної системи, спеціалізуючись при цьому в тих сферах
економіки, які дозволяють мати значні переваги.
Відмінності в сировинних ресурсах, обмеженість ресурсної
бази для більшості країн світу робить зовнішньоекономічні
зв’язки чи не єдиним способом отримання сировинних товарів.
Відмінності в людських ресурсах. Щорічно в результаті по
шуку роботи в світі переміщується понад двадцяти п’яти мільйо
нів осіб із країн, що мають надлишок трудових ресурсів: Індії,
Китаю, Бангладеш, Пакистану, Нігерії. В основному цей потік
9
л••••••
направлений у регіони, які потребують додаткового припливу
робочої сили: Західну Європу, США, Близький Схід. Тому цей
процес має об’єктивний характер і сприяє розширенню зовніш
ньоекономічних зв’язків.
Нерівномірність розміщення фінансових ресурсів. Однією з
закономірностей розвитку економічних міжнародних відносин є
функціонування світового інвестиційного ринку. Наприкінці ХХ
століття у світі відбулося значне підвищення рівня прямих
іноземних інвестицій, які сягнули близько 300 млрд дол. США
щорічного інвестиційного потоку.
Характер політичних відносин. Розвиток зовнішньоекономі
чних зв’язків стимулює пошук оптимальних форм розв’язання су
перечностей між країнами, дозволяє погасити політичну конфрон
тацію, яка зазвичай призводить до негативних наслідків (розриву
економічних відносин, економічної і політичної блокади, війни та
ін). У свою чергу, політична стабільність створює сприятливі умо
ви для розвитку міжнародних економічних відносин. Різний рівень
науково-технічного розвитку. За допомогою
зовнішньоекономічних зв’язків країни вирішують не тільки про
блеми модернізації процесу виробництва, а й завдання диверси
фікації товарної номенклатури (асортименту), отримання нових
технологій, ноу-хау. Обмін між країнами студентами, науковими
співробітниками, спеціалістами дозволяє підтримувати високий
інтелектуальний і технологічний рівень у країні, стимулює розви
ток наукомістких виробництв, допомагає реалізувати інтелектуа
льний потенціал країни на світовому ринку.
Специфіка географічного положення, природних і клімати
чних умов. Реалізація економічного потенціалу країни на світово
му ринку можлива не тільки завдяки різному рівню виробничих
умов країн, а й особливостям природно-географічного положен
ня. Шляхом зовнішньоекономічних зв’язків країни реалізують
свій потенціал у туристичному, рекреаційному напрямах, що до
зволяє їм отримати значні валютні надходження (Швейцарія, Іта
лія, Єгипет, Франція, Угорщина). Вигідне географічне положення
країн дає можливість їм отримувати кошти від транзиту вантажів
через їхню територію (Польща, країни Прибалтики). 10
економіки
Таким чином, більшість країн світу, маючи обмежену ресур
сну базу і вузький внутрішній ринок, не в змозі виробляти з дос
татньою ефективністю товари, необхідні для внутрішніх потреб.
Для таких країн зовнішньоекономічні зв’язки є способом отри
мання необхідних товарів. Країни з великим сировинним потен
ціалом базують свої економічні системи на основі реалізації екс
портного потенціалу.
Отже, необхідність існування зовнішньоекономічних зв’яз ків
обумовлюється тим, що різні країни мають різні виробничі
умови. З огляду на це країни спеціалізуються на виробництві та
кої продукції, яка значно дешевша від зарубіжних аналогів, що в
кінцевому підсумку приносить прибуток кожній країні-учасниці,
задовольняє потреби споживачів у продукції кращої якості.
Зовнішньоекономічні зв’язки можна класифікувати за двома
ознаками:
- за напрямом товарного потоку;
- за структурною ознакою.
Залежно від напряму товаропотоку зовнішньоекономічні
зв’язки класифікують на експортні, вивезення товарів із країни,
імпортні - ввезення товарів до країни та транзитні, тобто товаро
потік йде через країну до інших держав.
За структурною ознакою з суб’єктами господарювання ін
ших країн поділяються на кілька груп: зовнішньоторговельні, фі
нансові, виробничі, інвестиційні.
За об’єктом зовнішньоторговельної операції цей вид взає
мовідносин охоплює товарні операції, надання послуг у сфері зо
внішньоекономічної діяльності та операції з інтелектуальною
власністю. Зовнішньоторговельні операції з товаром можуть
здійснюватися у різних формах. Це може бути купівля-продаж,
тобто безпосередній перехід права власності на товар від продав
ця до покупця, або опосередкована торгівля (консигнаційні, ди
лерські, агентські та ін.) Різнобічні форми операцій зустрічної то
ргівлі (бартер, компенсаційні угоди, зустрічні закупки тощо).
11
Рис. 1.1. Структура зовнішньоекономічних зв’язків
економіки
Останнім часом у сфері
зростає частка не продажу
товарів, а надання різного виду
пос луг: інжинірингових,
страхових, послуг зв’язку,
діяльності у сфе рі
інформаційного обміну та
транспортного обслуговування,
роя лті та ліцензійних послуг.
Але найбільш прогресує такий
вид зовнішньоторговельних
операцій, як торгівля
інтелектуальною власністю -
франчайзинг, ноу-хау,
консалтинг.
Серед фінансових операцій у
сфері зовнішньоекономічних
зв’язків домінують
взаємовідносини з міжнародного
кредитуван ня, страхування,
обслуговування міжнародних
платежів, депози тні та інші
банківські операції.
До виробничих операцій
належать взаємовідносини з
оренд ного використання
промислового обладнання
(лізинг), різного виду кооперація
під час випуску спільної
продукції та спільне
підприємництво.
Досить поширеними на
сучасному етапі розвитку
зовнішньо економічної
діяльності є відносини міжнародного інвестування. При цьому
воно має найрізноманітніші форми: пряме інвестуван ня, тобто
вкладення капіталу в підприємництво та нерухомість, портфельне
інвестування, вкладення капіталу в цінні папери.
1.2. Суть та особливості зовнішньоекономічної

політики країни
Процес ефективного функціонування будь-якої економічної

системи залежить від багатьох чинників, але основними є такі:
вибір оптимальної моделі господарювання; визначення основних
рушійних сил, які стимулюють рух певним напрямком; відпра
цювання механізму реалізації цього вибору. Усі ці питання вирі
шуються під час формування економічної політики держави.
Однією з основних складових економічної політики є зовніш
ньоекономічна. Зовнішньоекономічна політика - це сукупність
цілеспрямованих державних заходів щодо реалізації економічного
13
л••••••
потенціалу країни на зовнішньому ринку та задоволення власних
потреб за рахунок товарів і послуг іноземного виробника.
Оскільки зовнішньоекономічна політика є складовою еко номічної
політики, то від загальної концепції побудови економіч ної
системи залежать напрям руху, етапи формування, механізм
функціонування політики держави у сфері міжнародних економі
чних зв’язків. При цьому реалізуються як економічні, так і полі
тичні цілі, оскільки зовнішньоекономічна політика є частиною
зовнішньої політики.
Еволюція міжнародних економічних відносин - це водночас і
еволюція та вдосконалення системи державного регулювання
цього виду взаємовідносин. Оскільки у сукупності міжнародних
економічних відносин задіяні і взаємопов’язані інтереси не тільки
різних соціальних груп та верств населення, а й різних країн,
держава неминуче стає одним із основних суб’єктів регулювання
такого виду взаємовідносин.
Централізовано-планова модель господарювання передбача
ла досить жорстку ієрархічну систему регулювання економіки,
тому основним постулатом, на якому базувалась зовнішньоеко
номічна політика, була монополія держави на проведення будь
яких операцій у сфері міжнародних економічних відносин. Тобто
тільки держава могла надати певним органам право дієздатності
на зовнішньому ринку.
Ринкова модель передбачає зовсім іншу побудову системи
господарювання. У цій моделі для суб’єктів господарювання не
має принципової різниці, на якому ринку працювати - внутріш
ньому чи зовнішньому, а головне - реалізація економічних інте
ресів згідно з чинним правовим полем.
У визначенні зовнішньоекономічної політики як економіч ної
категорії варто акцентувати увагу на двох її суттєвих функці ях:
наступальній і захисній. Ефективність функціонування зовні
шньоекономічної політики залежить від реалізації обох функціо
нальних завдань. Неможлива реалізація наступальної функції без
чіткого відпрацювання захисної. На нашу думку, це взаємо
пов’язані процеси.
14
та її роль у розвитку національної економіки
Наступальна функція спрямована передусім на отримання
країною порівняльних та абсолютних переваг у результаті участі
у світогосподарських відносинах, тобто на реалізацію економіч
ного потенціалу країни на світовому ринку.
З великого спектра проблем, які розв’язують країни, беручи
участь у сфері міжнародних економічних відносин, основною є
проблема збереження суверенітету. Йдеться не стільки про полі
тичну незалежність, скільки про економічний суверенітет країни,
який означає свободу держави у виборі форм і шляхів збереження
та захисту своєї національної економіки від будь-якого втручання
з боку іноземних держав, зокрема їхньої економічної діяльності, в
тому числі й у сфері міжнародного поділу праці.
Захисна функція реалізується з метою формування народно
господарської структури відповідно до національних інтересів і
цілей зовнішньоекономічної політики. Основними причинами
введення і підтримання захисних заходів є:
- створення системи регулювання імпорту з метою захисту
вітчизняного ринку від іноземної конкуренції;
- необхідність захисту певних галузей і підприємств у пері
од становлення нових виробництв, структурної перебудови і по
долання кризових явищ. Такий протекціоністський захист зазви
чай має вибірковий і тимчасовий характер і є результатом комп
ромісу між зацікавленими вітчизняними виробниками, з одного
боку, і місцевими імпортерами та споживачами - з іншого, відпо
відно до ступеня їхнього впливу на структури влади, які визна
чають зовнішньоекономічну політику;
- потреба захисту за будь-яких обставин певних стратегіч них
галузей і підприємств, що забезпечують безперервність про цесу
відтворення (енергетика, транспорт, зв’язок та ін.) або обо
роноздатність країни. Через міжнародні домовленості такий дер
жавний контроль покриває також оборот продукції і технологій
подвійного призначення;
- необхідність мати резерв торговельно-політичних посту
пок в обмін на аналогічні поступки країн-партнерів, важливих для
вітчизняного експорту. Потреба в цьому є особливо нагальною
15
під час вступу до Світової організації торгівлі (СОТ) та приєд
нання до її правової системи, основу якої становить Генеральна
угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ), і проведення періодичних ра
ундів переговорів про лібералізацію умов торгівлі. Тому імпорт
ний режим більшості країн світу диктується, як правило, розум
ним протекціонізмом. Цей самий резерв використовується також і
у внутрішній політиці з метою залучення ділових кіл, зацікав
лених у протекціонізмі, як союзників партій і рухів, що перебу
вають при владі;
- сучасний протекціонізм здебільшого є інструментом про
ведення вибіркової структурної політики, а не джерелом попов
нення державного бюджету, хоча, безперечно, ці фіскальні захо ди
відіграють значну роль у країнах, які розвиваються;
- реалізація захисної функції необхідна для розв’язання
проблеми екстерналізації, тобто перекладання на інші національ ні
господарські системи своїх проблем, витрат, складнощів. Це
проявляється в тому, що економічно розвинені країни екстерналі
зують свої витрати шляхом розширення зовнішньоекономічної
сфери, імпорту дешевої сировини і палива, експорту готової про
дукції і капіталу, перенесення екологічно забруднених вироб
ництв на територію інших країн, переважно тих, які розташовані
на світогосподарській периферії.
Варто акцентувати увагу на тому, що зовнішньоекономічна
політика є каталізатором ринкових перетворень у країні, вона,
безперечно, стимулює рух у цьому напрямі, але основний фунда
мент створення ефективної економічної системи - це функціону
вання внутрішніх економічних відносин. За рахунок ефективного
функціонування зовнішньоекономічних відносин можливе вирі
шення ряду локальних завдань, але питання стратегії реалізують
ся на рівні внутрішніх економічних взаємовідносин.
Використання тих чи інших інструментів зовнішньоеконо
мічної політики повинне передбачати аналіз механізму їхньої ре
алізації та наслідків їхніх дій як для світового співтовариства в
цілому, так і для економіки конкретної країни зокрема. До того ж
ця проблема має кілька аспектів.
16
економіки
По-перше, всі інструменти зовнішньоекономічної політики
мають власні механізми дії.
По-друге, реалізація того чи іншого інструменту зовнішньо
економічної політики супроводжується як певними здобутками,
так і певними втратами. У кожному конкретному випадку певний
інструмент впливу на експортні чи імпортні потоки приносить
одним зовнішньоекономічним суб’єктам реальний виграш, тоді як
економічне становище інших погіршується.
По-третє, економічні наслідки використання інструментів
зовнішньоекономічної політики доцільно розглядати в двох осно
вних вимірах:
- безпосередні зміни, які відбуваються на ринку того товару,
що є об’єктом державного регулювання;
- опосередковані зміни (вторинні ефекти) ринку інших то
варів. Такі зміни є результатом того, що оскільки кожний окре мий
ринок товарів є елементом національної економічної систе ми,
який тісно взаємодіє з іншими її складовими, то очевидно, що ці
складові (ринки інших товарів) також реагують на відповідні
зміни на ринку окремого товару.
Тому, ухвалюючи рішення про використання тих чи інших
інструментів зовнішньоекономічної політики, уряд країни пови
нен оцінювати їхній сукупний вплив на характер економічної по
літики і можливі дії у відповідь за принципом «дія - протидія» з
боку інших країн.
Під час застосування того чи іншого інструменту зовніш
ньоекономічної політики необхідно проаналізувати ряд питань,
відповіді на які дадуть можливість спрогнозувати наслідки його
використання. Який очікується економічний виграш для галузі
або фірми і яку кількість робочих місць буде створено або збере
жено в результаті здійснення цього заходу? Наскільки збільшать
ся доходи бюджету або які потрібні будуть бюджетні видатки на
здійснення того чи іншого заходу? Наскільки збільшаться внут
рішні ціни і скоротиться споживання в результаті застосування
заходу? Який вплив матиме цей захід на структуру відповідно го
ринку і конкуренцію на ньому? Чи дозволить такий захід у
17
перспективі забезпечити структурну перебудову галузі і вивести її
на конкурентоспроможний рівень, чи він лише законсервує на
явну відсталість? Який вплив матиме захід на суміжні галузі,
особливо ті, що купують і продають свою продукцію в ті галузі,
на захист яких він спрямований? Як відреагують інші країни на
застосування такого заходу і який його потенційний вплив на
них? Чи відповідає очікуваний захід багатостороннім і двосто
роннім угодам, в яких бере участь країна?
Основні складові зовнішньоекономічної політики
держави: - зовнішньоторговельна політика;
- валютна політика;
- політика у сфері стимулювання іноземних інвестицій;
- митно-тарифна політика.
Зовнішньоторговельна політика - це державна політика, яка
впливає на зовнішню торгівлю через податки, субсидії, прямі
обмеження експортних та імпортних операцій. Об’єктом регулю
вання зовнішньоторговельної політики є товаропотоки між краї
нами. Залежно від спрямованості товаропотоків розрізняють екс
портну та імпортну політику держави.
Експортна політика держави спрямована на реалізацію на
зовнішніх ринках товарів, щодо яких країна має порівняльні пе
реваги, стимулювання конкурентоспроможності вітчизняних під
приємств, підвищення серійності (масштабності) вітчизняного
виробництва конкурентоспроможної продукції з метою розши
рення її вивозу на зовнішні ринки, тобто експортна політика
спрямована на реалізацію економічного потенціалу країни на зо
внішніх ринках.
При цьому під експортним потенціалом розуміють певний
обсяг товарів та послуг, які національна економіка в змозі виро
бити й реалізувати за межами своїх кордонів без збитків для себе
і з максимальним прибутком.
Вибираючи експортоорієнтовану модель економічного роз
витку, країна використовує зовнішні світові ринки як додатковий
фактор економічного зростання.
18
економіки
Імпортна політика, як правило, спрямована на регулювання
імпорту з метою захисту вітчизняного ринку від іноземної конку
ренції та задоволення власних потреб за рахунок товарів інозем
ного виробництва.
Основними напрямами імпортної політики є обґрунтована
політика імпортозаміщення та відповідні протекціоністські захо
ди щодо товарів іноземного виробництва. При цьому основними
інструментами регулювання імпорту є досить жорстка митно
тарифна система та застосування нетарифних бар’єрів.
Валютна політика - це сукупність дій держави з метою
підтримання економічної стабільності і створення основних засад
розвитку міжнародних економічних відносин за рахунок впливу
на валютний курс і валютні відносини. Основними складовими
валютної політики є дисконтна та девізна політика держави.
Диверсифікація
валютних резервів
валютна
/
Девізна
політик3 9
політика
\
Рис. 1.2. Інструменти валютної політики
Під дисконтною політикою розуміють систему економічних та

організаційних заходів, яких вживають під час застосування
дисконтної ставки (відсотка) для регулювання інвестицій та зба
лансування платіжних зобов’язань. Ця політика орієнтована пе
редусім на коригування валютного курсу з метою регулювання
19
• • •• • •
грошового потоку, динаміки і рівня цін, обсягу грошової маси та
міграцію короткотермінових активів.
Основою механізму девізної політики є застосування валю
тної інтервенції та валютних обмежень на покупку та продаж ва
люти з метою збереження стабільності валютного курсу.
Валютна інтервенція - це цільова операція Національного
банку України з купівлі-продажу іноземної валюти для обме
ження динаміки курсу національної валюти певними рамками
його підвищення або зниження. Валютні обмеження є систе мою
економічних, правових, організаційних засобів, що регла
ментують операції з національною та іноземною валютою, зо
лотом.
Політика у сфері стимулювання іноземних інвестицій - це
комплекс заходів держави для залучення і використання іно
земних інвестицій на території країни і регулювання вивозу інве
стицій за кордон. Ця політика передбачає реалізацію таких цілей:
- створення конкурентного середовища;
- привнесення в країну передової технології і досвіду рин
кового господарювання;
- додатковий інвестиційний капітал;
- розширення масштабів вітчизняного накопичення за раху
нок зовнішніх джерел фінансування;
- збільшення національного виробництва за рахунок інозе
мних вкладень;
- збільшення зайнятості населення і скорочення рівня без
робіття;
- сприяння структурній перебудові економіки;
- створення передумов для поєднання вітчизняного та іно
земного капіталів.
Митно-тарифною політикою називають комплексну сис
тему заходів, спрямованих на забезпечення економічного сувере
нітету країни, охорони державних кордонів, реалізації зовніш
ньоекономічної стратегії через сферу митних відносин.
Оскільки митні відносини є однією зі складових сукуп ності
всіх ринкових відносин, то цілі митно-тарифної політики є
20
похідними від загальноекономічних цілей і визначаються пріори
тетами останніх.
Основними завданнями цієї політики є:
• забезпечення найбільш ефективного використання інстру
ментів митного контролю і регулювання товарообміну на митній
території України;
• участь у реалізації торговельно-політичних завдань щодо
захисту внутрішнього ринку;
• стимулювання розвитку національної економіки; •
сприяння проведенню структурної перебудови та реалізації інших
завдань економічної політики України.
За допомогою митно-тарифних регуляторів держава коригує
товаропотік і географічну структуру експорту та імпорту з ураху
ванням довготермінових цілей розвитку країни, забезпечення ма
кроекономічної стабільності, підтримання платіжного балансу,
стабільного курсу національної валюти, але основними завдан
нями митно-тарифної політики є: створення оптимальних умов
для конкуренції між національними й іноземними виробниками;
забезпечення найбільш ефективного використання інструментів
митного контролю і регулювання товарообміну на митній тери
торії; участь у реалізації торговельно-політичних завдань щодо
захисту ринку України; стимулювання розвитку економіки; спри
яння здійсненню структурної перебудови і реалізації інших за
вдань економічної політики; забезпечення належного рівня над
ходжень до Державного бюджету країни.
1.3. Основні положення теорій

управління зовнішньоекономічною
діяльністю
В економічній теорії виділяють два полюси моделювання

зовнішньоекономічної політики: ліберальна система (вільна тор
гівля) і автаркія (національна самодостатність). За умови лібера
лізації зовнішньої політики економічні відносини з іншими краї
нами характеризуються відсутністю державних перешкод у цій
21
сфері діяльності. Система автаркії, навпаки, спрямована на поз
бавлення країни всіх форм залежності від світової торгівлі та
міжнародного виробництва, тобто орієнтація на політику еконо
мічного відособлення, яка характеризується повною відсутністю
зовнішніх економічних відносин з іншими країнами. Тому всю
сукупність економічних теорій, які досліджували проблему
побудови певної моделі зовнішньоекономічної політи ки країни,
можна систематизувати на дві групи. Згідно з теоріями першої
групи зовнішньоекономічна політика країни повинна ґру
нтуватися на вільній грі ринкових сил з мінімальним державним
втручанням (теорії фритредерства). Друга група теорій передба
чає обов’язкове державне втручання у сфері зовнішньоекономіч
них відносин з метою реалізації національних економічних інте
ресів (радикально-дирежистські концепції побудови зовніш
ньоекономічної політики країни).
Як правило, держави комбінують різні форми проведення
зовнішньоекономічної політики, але закономірністю для них є
політика захисту національного ринку від іноземної конкуренції.
Централізовано-планові системи господарювання ґрунтуються на
монополії держави на будь-який вид зовнішньоекономічних від
носин, а ринкові системи господарювання передбачають політику
протекціонізму. Способи при цьому можуть бути найрізноманіт
нішими: обкладення імпорту високим митним тарифом (тарифна
політика); кількісні обмеження імпорту (політика квот); субсидії
власним експортерам; складна митна процедура (митна політи ка);
жорсткі технічні і санітарні стандарти щодо імпорту (нета рифні
регулятори); валютні обмеження імпорту товарів (валютна
політика).
В економічній літературі застосування протекціоністських
заходів вважається доцільним за наявності таких причин: •
необхідність забезпечення обороноздатності країни (вій
ськово-політичний аспект). Захисне мито потрібне для збере
ження і посилення ролі галузей, що спеціалізуються на виробни
цтві стратегічних товарів і матеріалів, необхідних для обробки;
22
економіки
• збільшення внутрішньої зайнятості. Сукупні витрати у ві
дкритій економіці складаються з витрат споживачів (С), капіта
ловкладень (I), державних витрат, чистого експорту (Хп). Чистий
експорт - це різниця між експортом (Х) і імпортом (М). Збіль
шення сукупних витрат внаслідок скорочення імпорту стимулює
внутрішньоекономічний розвиток, оскільки збільшуються доходи
і зайнятість;
• диверсифікація заради стабільності. Доходи високоспеці
алізованих економік перебувають у прямій залежності від міжна
родних ринків. Захист митом і квотами потрібен для стимулю
вання промислової диверсифікації, що зменшує залежність краї
ни від світових процесів;
• захист молодих галузей. Тимчасовий захист молодих наці
ональних фірм від жорсткої конкуренції іноземних корпорацій
дозволяє галузям, що утворюються, зміцніти і стати ефективними
виробниками;
• захист від демпінгу. Тарифи необхідні для захисту вітчиз
няних фірм від іноземних конкурентів, які реалізують свою про
дукцію за цінами, нижчими ніж собівартість;
• дешева іноземна робоча сила. Вітчизняні фірми і
працівники повинні бути захищені від конкуренції з боку тих
країн, де заробіт на плата низька. Якщо не буде захисту, то
дешевий імпорт запов нить вітчизняний ринок і ціни на внутрішні
товари, як і заробітна плата, знизяться, що призведе до зниження
рівня життя в цій країні. Основними видами протекціонізму є:
> селективний протекціонізм, за якого захисні інструме нти
спрямовуються проти окремих країн або окремих товарів; >
галузевий протекціонізм, що допускає захист від інозе мної
конкуренції не всього національного виробництва, а його
окремих галузей;
> колективний протекціонізм як політика інтеграційних
угруповань, торговельних об’єднань держав щодо третіх країн; >
прихований протекціонізм, що використовує методи внутрішньої
економічної політики і являє собою одночасне ско рочення мита і
розширення кількості нетарифних обмежень;
23
> монопольний протекціонізм - одноосібне здійснення
державних зовнішньоторговельних відносин з використанням
обмежень, спрямованих на захист державних інтересів (домінує в
країнах з централізованим управлінням).
Вибір конкретної форми протекціоністської політики перед бачає
зобов’язання щодо вільної або змушеної підтримки струк турної
політики, яку здійснює країна, без орієнтації на світові структурні
зрушення. Така політика, якщо вона не має тимчасо вого
характеру, сприятиме закріпленню технічного і технологіч ного
відставання, ослабленню абсолютних і відносних переваг країни,
зниженню міжнародної конкурентоспроможності як ок ремих
товарів, галузей, так і всього національного господарства. У
кінцевому підсумку позачасова політика протекціонізму, в якій би
вона формі не проводилася, посилює деформацію народногос
подарської структури, що виявляється у зростанні її невідповід
ності вимогам науково-технічного прогресу та міжнародного по
ділу праці, й обумовлює низькі якісні показники зовнішнього се
ктору економіки та економічного розвитку країни загалом.
Економічні теорії, які з’ясовували різні аспекти зовнішньо
економічної політики країни, можна диференціювати на три
групи: - класичні (меркантилізм, абсолютних та порівняльних пе
реваг);
- неокласичні (модель Хекшера-Оліна-Самуельсона, пара
докс Леонтьєва та неофакторні теорії);
- неотехнологічні теорії (технологічного розриву, економії на
масштабах виробництва, внутрігалузевої торгівлі, життєвого
циклу продукту та ін.).
Перші спроби створення теоретичної концепції у сфері еко
номічного розвитку держави та її зовнішньоекономічної політики
мали місце в період ліквідації феодальної роздрібненості в Європі
під час створення централізованих держав і формування націона
льних ринків.
Торговельна політика Середньовіччя будувалася на доктри
ні меркантилізму, згідно з якою збагачення нації ототожнюва лось
з грошовим капіталом і полягало в накопиченні золота та
24
економіки
срібла. Меркантилісти вважали, що багатство у світі є величиною
обмеженою. Звідси виходило, що багатство однієї країни може
збільшитись лише за рахунок його зменшення в інших країнах
внаслідок перерозподілу. Тому прихильники цієї теорії вважали,
що зовнішньоекономічна політика повинна бути орієнтована на
накопичення дорогоцінних металів шляхом здійснення обмежен
ня імпорту та стимулювання експорту.
З часом, в міру розвитку виробничих сил, політика меркан
тилізму поступово трансформується в політику протекціонізму,
головне завдання якої - не накопичення грошей для держави, а
захист національної економіки через створення системи пере шкод
для імпорту товарів іноземного виробництва.
Наслідком використання перших машин у процесі виробни
цтва стало значне скорочення витрат і збільшення обсягів вироб
ництва товарів. Тому пошук нових ринків збуту привів до необ
хідності реалізації національних інтересів через зовнішню торгів
лю, оскільки у результаті перевиробництва виробники не змогли
знайти споживача на внутрішньому ринку.
Але на шляху розвитку зовнішньоекономічних зв’язків ста
ли створені політикою протекціонізму перешкоди, які фактично
поділили світову торгівлю на певні сектори. Зазвичай це об’єд
нання нових метрополій зі своїми колоніями. У свою чергу, ди
намічний розвиток продуктивних сил на практиці потребував те
оретичного обґрунтування більш ліберального ставлення держави
до зовнішньоекономічних відносин. Це проявилось у виникненні
класичних теорій (абсолютних та порівняльних переваг). Теорії
абсолютних та порівняльних переваг можна розгля дати як перші
спроби побудови економічних моделей, в основі яких лежить теза
про необхідність міжнародної торгівлі як форми взаємовідносин,
що потенційно є вигідною для всіх учасників. Ця вигода полягає
у тому, що міжнародна торгівля дає можливість кожній країні
зробити виробництво та споживання порівняно са мостійними
процесами, розширивши тим самим множину варіан тів поведінки
виробників та споживачів.
25
Об’єктивною основою такого виграшу від участі країни в
міжнародних економічних зв’язках є спеціалізація виробництва
згідно з принципами порівняльних переваг. Спеціалізуючись на
виробництві певного продукту згідно з цими принципами та
вступаючи в обмін з іншими державами, країна отримує позитив
ний ефект від міжнародної торгівлі, який реалізується у формі
збільшення виробництва (виробничий ефект) та споживання
(споживчий ефект).
Відповідно до теорії А. Сміта міжнародна торгівля визнача
ється як вигідна лише у випадку такого товарообміну між країна
ми, коли вони торгують товарами, які в кожній з них виробля
ються з меншими витратами, ніж у країні - торговельному парт
нері, тобто країні вигідно експортувати ту продукцію, яку вона
виробляє з меншими витратами або ефективніше, ніж інші краї
ни, й імпортувати ту, виробництво якої є більш ефективним в ін
ших країнах. Абсолютні переваги у виробництві товару дають
можливість країні спеціалізуватись на його виготовленні й бути
експортером цього товару на міжнародному ринку, а їхня відсут
ність (що рівнозначно їхній наявності у торгового партнера) пе
ретворює її на країну-імпортера. Принципово важливий висновок
теорії абсолютних переваг, що має значення для формування зов
нішнього сектору економіки, полягає у твердженні, що від між
народної торгівлі виграє кожна нація. Таким чином, на противагу
меркантилістам фактично вперше було обґрунтовано доцільність
не лише експорту, а й імпорту.
Теорія порівняльних переваг. Подальшого розвитку кла
сична економічна теорія набула у працях Давида Рікардо. Так, у
роботі “Принципи політичної економії та оподаткування” він до
вів, що здобутки від зовнішньої торгівлі для окремо взятої країни
не обмежуються лише абсолютними перевагами. Д. Рікардо ввів у
науковий обіг поняття порівняльних переваг.
На відміну від абсолютних переваг порівняльні переваги
мають місце, коли для виробництва двох товарів необхідні різні
витрати. Якщо виробництво характеризується різними витратами,
то внутрішні альтернативні вартості двох товарів у різних країнах
26
економіки
не збігаються. У такому разі внутрішні співвідношення цін до ви
ходу на зовнішній ринок також будуть відрізнятися. Виражені в
цінах витрати праці є фактором, що визначає напрям спеціалізації
економіки, за якого кожна з країн отримує певний виграш від
взаємної торгівлі.
Таким чином, суть теорії порівняльних переваг така: якщо
країни спеціалізуються на виробництві тих товарів, які вони мо
жуть виробляти з відносно нижчими витратами порівняно з ін
шими країнами, то торгівля буде взаємовигідною для обох країн,
незалежно від того, чи є виробництво в одній із країн більш ефек
тивним, ніж в іншій.
Зауважимо, що ця теорія базується на таких припущеннях: -
кожна країна має фіксовану кількість та структуру ресур сів
(факторів виробництва), причому всі ресурси одного виду по
вністю ідентичні;
- фактори виробництва можуть вільно переміщуватись з од
нієї галузі в іншу в межах країни. Це означає, що їхні ціни для
цієї країни однакові;
- фактори виробництва не можуть рухатись у міжнародному
масштабі, тобто переміщатись з країни в країну. Внаслідок цього
їхня ціна очевидно буде різною в різних країнах;
- відповідно до трудової теорії вартості, яка є підґрунтям
теорії порівняльних переваг, відносна вартість продукту визнача
ється кількістю праці, витраченої на його виготовлення;
- кожна країна може застосовувати різні технології вироб
ництва, але при цьому технологічний рівень кожної країни зали
шається незмінним;
- виробництво характеризується постійними видатками,
тобто незалежно від обсягів виробництва на кожну одиницю про
дукту витрачається одна й та сама кількість праці;
- економіка кожної країни характеризується повною зай
нятістю;
- ринок кожної країни має досконалу конкурентну
структуру; - виробничо-комерційна діяльність на внутрішньому
та зов нішньому ринках не обмежена різними бар’єрами
(квотами, ліце нзіями, тарифами тощо);
27
••••••
- транспортні видатки дорівнюють нулю;
- світове господарство представлено двома країнами, які
обмінюються двома товарами.
Рікардо доводить свою теорію на прикладі торгівлі між Ан
глією та Португалією (вино і тканини). Виробництво вина і сукна
вимагає різної кількості праці в Англії та Португалії: 120 трудо
вих одиниць на одиницю вина і 100 - на одиницю сукна в Англії;
80 трудових одиниць на одиницю вина і 90 - на одиницю сукна в
Португалії.
Якщо дотримуватись концепції Адама Сміта, то Португалія
одна повинна забезпечувати виробництво вина та сукна, які не
обхідні цим двом країнам. Якщо потреба кожної з двох країн до
рівнює одиниці кожного із двох продуктів, то необхідне вироб
ництво (дві одиниці кожного продукту) вимагає в цілому затрат
340 трудових одиниць у Португалії: 2 (80+90).
Перебравши всі варіанти, можна дійти висновку, що спеці
алізація Англії на виробництві сукна і Португалії на виробниц тві
вина дозволяє отримати дві одиниці кожного з обох продук тів,
необхідних для їхнього загального споживання. Отже, між
народний обмін ефективний з колективної точки зору. Однак
він здійснюється не на основі абсолютної вигоди, яка б призве ла
його до практичної нездатності, а залежно від порівняльної
вигоди.
Отже, Давід Рікардо робить такі висновки:
• кожна країна спеціалізується на тому виробництві, в якому
вона має найбільшу перевагу;
• якщо капітал нерухомий, то на міжнародному ринку є мо
жливість обміняти визначену кількість одиниць національної
праці на відмінну від неї кількість одиниць іноземної праці;
• вільна торгівля необхідна, оскільки вона оптимізує вико
ристання праці.
Віддаючи належне економістам наприкінці ХУШ - початку
ХІХ стст., які визначили основні характеристики міжнародного
обміну та описали основні напрями його впливу на економіку
окремо взятої країни, зазначимо, що їхні погляди були багато в
28
чому обмежені трудовою теорією вартості та припущенням про
незмінність видатків виробництва.
Неокласичні теорії. З моменту появи концепцій Д. Рікардо
теорія міжнародної торгівлі набула свого подальшо го розвитку
завдяки поглибленню уявлень економістів про по пит та
виробництво.
Рікардо довів, що міжнародний обмін можливий в інтересах
обох країн. Він визначив ту цінову зону, всередині якої обмін бу де
вигідним для кожного. У своїй роботі “Принципи політичної
економії” (1848 р.) Джон Стюарт Мілль розкрив, за якою ціною
здійснюється обмін.
• Ціна обміну формується на основі закону попиту і пропо зиції на
такому рівні, що сукупність експорту кожної країни до зволяє
оплатити сукупність її імпорту. Цей закон міжнародної вартості,
який базується на принципах функціонування ринку в
національній економіці, дозволяє Міллю ієрархізувати інтерес,
який може являти собою міжнародна торгівля для різних країн.
• Країни, що отримують найбільшу вигоду від зовнішньої
торгівлі, - це ті країни, товари яких користуються найбільшим
попитом за кордоном і які мають найменший попит на іноземні
товари.
• Природне прагнення до міжнародної виробничої спеціалі зації
приводить до встановлення рівноваги в перевагах, які країни
отримують від спеціалізації. Умови повної і часткової спеціаліза
ції визначаються нерівністю в доходах, отриманих від виробниц
тва. Можливості повної виробничої спеціалізації залежать від
еластичності заміни в споживанні, наявної між виробленими то
варами і тенденцією до відповідного вирівнювання абсолютних
переваг держав, які беруть участь у міжнародному обміні.
Нові дослідження міжнародного обміну ґрунтувалися на більш
складних вихідних положеннях, ніж трудова теорія вартості.
Розвиток економічної теорії наприкінці ХІХ та в ХХ стст. супро
воджувався появою нових інструментів аналізу, які давали мож
ливість значно підвищити ефективність дослідження проблем
міжнародної торгівлі, користуючись при цьому меншою кількістю
29
вихідних обмежень. Можна з повною впевненістю стверджувати,
що саме використання неокласичної теорії як методологічної ба зи
аналізу міжнародного обміну й подальший розвиток ідей та
уточнення отриманих висновків і становлять основу сучасної те
орії міжнародної торгівлі.
Основною теорією, на якій базується неокласична школа, є
теорія розміщення факторів виробництва, фундаторами якої ста ли
представники шведської школи Елі Хекшер та Бертін Олін.
Основні положення цієї теорії такі:
• міжнародний обмін виникає з відносного достатку або від
носного дефіциту факторів виробництва (капітал, праця, земля),
які перебувають у розпорядженні різних країн;
• кожна країна має тенденцію до спеціалізації на тому виро
бництві, для якого співвідношення факторів виробництва, якими
вона володіє, є найбільш сприятливим;
• міжнародний обмін є обміном надлишкових факторів на
рідкісні фактори. Мобільність товарів замінює мобільність фак
торів виробництва.
Таким чином, згідно із зазначеною теорією, кожна країна
експортує ті товари, для виробництва яких має відносно надлиш
кові фактори виробництва, а імпортує ті, для виробництва яких
відчуває їхню відносну нестачу.
Ця теорія була також доповнена дослідженнями Пола Саму
ельсона, який зробив висновок, що у випадку однорідності фак
торів виробництва, ідентичності техніки, досконалої конкуренції і
повної мобільності товарів міжнародний обмін вирівнює ціну
факторів виробництва між країнами.
У подальшому розвиток альтернативних теорій привів до
значного розширення предмета дослідження. Так, американський
економіст Василь Леонтьєв зробив висновок, що економічне зро
стання залежить не тільки від кількості задіяних факторів вироб
ництва, а й від їхньої якості, ефективності їхнього комбінування,
технічного прогресу, попиту, характеристик ринку та інших еле
ментів залежно від країни і кон’юнктури.
30
економіки
Більшість сучасних концепцій побудови зовнішньоекономі
чної політики країни ґрунтуються на економічних школах кейнсі
анства та монетаризму.
Кейнсіанство виникло наприкінці 20-30-х років ХХ ст. Ос
новна його теза - ринок як система господарювання має ряд не
доліків, які призводять до економічних криз. У зв’язку з тим, що
сукупний попит формується під впливом багатьох факторів, Джон
Кейнс відстоював жорсткий контроль держави над еконо мічним
життям, у тому числі і в сфері зовнішньоекономічних від носин.
Для регулювання цієї сфери взаємовідносин необхідне створення
системи наднаціональних органів управління.
Монетаризм як економічна школа виник у 50-60-х роках у
вигляді теоретичної розробки, а практична реалізація його відбу
валася в 80-х роках ХХ ст. Представник цієї школи Мілтон Фрід
ман акцентував увагу на тому, що сукупний попит формується під
впливом детермінації пропозиції грошей. Унаслідок цього си
стема регулювання світогосподарських зв’язків повинна базува
тися виключно на монетаристських засобах. На відміну від кейн
сіанства, представники монетаристської школи виступали проти
надмірної наднаціональної директивності.
Розвиток наукомістських, високотехнологічних галузей та
стрімке пожвавлення міжнародного обміну їхньою продукцією
привели до формування теорій неотехнологічного напряму, які
поряд із основними факторами конкурентних переваг, якістю
продукції та ефективністю виробництва, виділяють третій фак
тор - технологічне лідерство. Враховуючи існування країн з різ
ним рівнем економічного та технологічного розвитку, прихиль
ники неотехнологічного напряму акцентують увагу на динаміч
них порівняльних перевагах, пов’язаних переважно з наукоміст
кими товарами.
Теорія технологічного розриву. У процесі розгляду пробле ми
конкурентоспроможності держав з обмеженими природними
ресурсами (порівняно з країнами, наділеними ними достатньою
мірою) Дж. Такер у 50-х роках ХХ ст. у формулюванні моделі зо
внішньоторговельної політики, яка базувалася на технологічному
31
••••••
розриві, розрізняв ресурси зі спадаючою віддачею і ресурси зі
зростаючою віддачею. Тому, відповідно до цієї теорії, країна є
конкурентоспроможною щодо тих товарів, під час виготовлення
яких має бути певне поєднання складності процесу їхнього виго
товлення та загального розвитку держави, тобто бідні країни ви
готовляють прості товари дешево, тоді як більш складні товари є
дешевими у багатих країнах.
У 60-х роках ХХ ст. теорія була доповнена М. Познером іде
єю імітаційного лага, складовими якого є лаг попиту та лаг реагу
вання. Лаг попиту - час, необхідний для розвитку попиту на но
вий експортний товар. Лаг реагування - час, потрібний виробни
кам імпортозаміщуваних галузей у країні-імпортері для реагу
вання на конкуренцію з-за кордону. Згідно з М. Познером, сенс
експортувати в іншу країну існує тоді, коли лаг попиту коротший
за лаг реагування.
Тобто ця теорія виходить з того, що більша частина міжна
родної торгівлі між економічно розвиненими країнами ґрунтуєть
ся на представленні все нових продуктів та технологічних проце
сів. Однак одна й та сама технологія не завжди одночасно вико
ристовується в різних країнах, а її розповсюдження в міжнарод
них масштабах вимагає певного часу. Внаслідок цього одна краї
на може користуватись тим чи іншим технологічним нововведен
ням, тоді як до іншої країни це нововведення ще не дійшло.
Концепція імітаційного лага, таким чином, вказує на те, що
країна може утримувати позицію провідного експортера на світо
вому ринку лише за умови постійної інноваційної діяльності. То
му ця тимчасова монополія країни чи фірми часто базується на
використанні патентів та авторських прав, які видаються для зао
хочення інновацій.
До теорій неотехнологічного напряму належить також мо дель
життєвого циклу продукту, запропонована Р. Верноном 1966 року.
Згідно з цією теорією виробництво нового експортно го товару
спочатку перебуває в країні, в якій цей продукт було винайдено, -
так звана стадія появи. Цей період характеризується високими
затратами на працю - дорогою висококваліфікованою
32
робочою силою із навичками дослідження, розвитком та розроб
ленням дизайну нових продуктів. З часом продукт стає відомим,
обсяги продажу зменшуються та його випуск переміщується з
первинного місця виробництва до більш дешевих місць виготов
лення за кордоном. Здебільшого перша фаза вимагає незначного
залучення капіталу. Наступна (зростання) пов’язана зі збільшен
ням використання капіталу та зменшенням залучення кваліфіко
ваної робочої сили.
Третя стадія - стадія насичення - характеризується масовим
виробництвом уже стандартизованого продукту. Основними за
вданнями цієї стадії є зниження виробничих витрат, цінова кон
куренція та автоматизація процесу виробництва. На перших трьох
стадіях циклу цінова еластичність попиту на продукт зрос тає.
Чутливість до цінових змін означає, що місця виробництва
продукції, пов’язані з високими затратами, не можна використо
вувати для її довготривалого випуску на світовий ринок.
Четверта стадія - спад - характеризується зниженням попи ту
в країні, де винайдено продукт, зростанням конкуренції з боку
інших виробників подібних товарів. Необхідність значних витрат
на випуск і можливість перемістити технологію за рахунок інвес
тицій в обладнання призводять до того, що фірми - винахідники
нових продуктів переносять виробництво до інших країн, де де
шевші умови виробництва.
Важливе місце серед теорій неотехнологічного напряму
займає гіпотеза шведського економіста С. Лідера про внутріга
лузеву торгівлю. Згідно з цією теорією міжнародна торгівля ви
никає в основному не через відмінності у пропозиції, а через по
дібності у попиті. Модель С. Ліндерта базується на двох основ
них засадах:
- асортимент експортної продукції обробних галузей найчас тіше є
однаковим або виступає складником асортименту продукції цих
галузей у країні, що імпортує, іншими словами - експорт та
імпорт галузей обробної промисловості будуть досить подібними;
- номенклатура експортної продукції обробних галузей пев
ної країни відображає структуру національного (внутрішнього)
33
попиту на товари обробної промисловості. Інакше кажучи, країна
схильна до експорту тих товарів обробних галузей, які вона ви
робляє для внутрішнього споживання.
Основна ідея цієї теорії полягає в тому, що товари обробної
промисловості виробляються там, де на них є попит (наприклад,
на національному ринку), та тільки у випадку, коли за кордоном є
додатковий попит на ці товари, тоді вони виробляються на екс
порт. З огляду на це наявність зростаючої віддачі у виробництві
зумовлює розміщення виробництва кожного товару в одній краї ні,
а не в кількох відразу. А подібність у рівнях доходів на душу
населення спричиняє схожість у структурах попиту - чим ближ
чими є між собою ці рівні, тим більші двосторонні торговельні
потоки між цими країнами. Отже, наявність торгівлі між еконо
мічно розвиненими країнами можна пояснити тим, що рівні до
ходів на душу населення в них є практично однакові.
1.4. Показники функціонування зовнішньоекономічної

системи країни
Функціонування будь-якої економічної системи, в тому чи слі

й у сфері зовнішньоекономічних відносин, можна характери
зувати сукупністю економічних показників. Вони, в свою чергу,
поділяються на кількісні та якісні. Кількісні показники відобра
жають загальні обсяги зовнішньоекономічних операцій або кіль
кісні зміни в сфері зовнішньоекономічної діяльності, а якісні по
казники характеризують раціональність використання коштів у
цій сфері взаємовідносин. Кожен показник цієї системи посідає
певне місце в дослідженні зовнішньоекономічних зв ’язків та ха
рактеризує конкретну сферу економічних відносин з іншими
країнами. Усю сукупність зазначених показників подано на рис.
1.3.
34
Р
Рис. 1.3. Показники функціонування зовнішньоекономічної

діяльності країни
і
и>
иі
т
ь
Показники обсягу. До цієї групи показників, які характе
ризують кількісні параметри зовнішньоекономічних зв’язків, від
носять:
• обсяг експорту товарів - вивезення та реалізація товарів
національного виробництва за межами країни;
• обсяг імпорту товарів - ввезення та реалізація товарів іно
земного виробництва на території країни;
• зовнішньоторговельний оборот - сукупний обсяг експор
ту-імпорту товарів за визначений період часу (як правило, за рік).
ЗТО = Е + І,
де ЗТО - зовнішньоторговельний оборот;
- обсяг експорту (у вартісних одиницях);
- обсяг імпорту (у вартісних одиницях).
Має два виміри: вартісний та фізичний обсяг. Вартісний об
сяг розраховується за певний період у поточних цінах відповід
них років із використанням поточних валютних курсів. Фізичний
обсяг розраховується у фізичних величинах;
• генеральну (загальну) торгівлю - вартість зовнішньоторго
вельного обороту та вартість транзитних товарів. Показує загаль
не зовнішньоторговельне “навантаження” на країну, включаючи
обсяги ввезення, вивезення та транзиту товарів:
ГТ = Е + І + Т,
де ГТ - генеральна (загальна) торгівля;
- вартість експорту;
- вартість імпорту;
- вартість транзиту;
• спеціальну торгівлю - чистий зовнішньоторговельний обо
рот, тобто продукції, завезеної в країну або вивезеної з неї; • обсяг
реекспорту - обсяги вивезення раніше ввезених то варів;
• обсяг реімпорту - обсяги ввезення раніше вивезених
товарів; • обсяги зовнішніх інвестицій - цінності, що вкладаються
іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності з ме
тою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. 36
економіки
Показники інтенсивності
зовнішньоекономічних відносин
можна поділити на дві підгрупи: показники обсягів зовнішньо
економічної діяльності на душу населення та показники інтегро
ваності країни до світової системи господарювання.
До показників обсягів зовнішньоекономічної діяльності на
душу населення належать такі: експорт на душу населення, ім
порт на душу населення, зовнішньоторговельний оборот на душу
населення, іноземні інвестиції на душу населення.
Експорт на душу населення розраховується за формулою:
зв. р.
д.н.
де Е д.н. - обсяг експорту на душу населення в конкретному році;

Е зв.р. - обсяг експорту у звітному році;
- чисельність населення у країні.
Імпорт на душу населення розраховується за формулою:
з в . р.
д.н.
’
де І д.н. - обсяг імпорту на душу населення в конкретному році;
І зв.р. - обсяг імпорту в звітному році;
К - чисельність населення у країні.
Зовнішньоторговельний оборот на душу населення розрахо
вується за формулою:
ЗТОд.н.ЗТО,зв. р.
де ЗТО д.н. - обсяг зовнішньоторговельного обороту на душу на

селення в конкретному році;
ЗТО зв.р. - обсяг зовнішньоторговельного обороту в звітно му
році;
- чисельність населення у країні.
Іноземні інвестиції на душу населення - це відношення об
сягів іноземних інвестицій у звітному році до чисельності насе
лення в Україні.
37
л••••••
Основними показниками інтегрованості, які використову
ються для визначення рівня відкритості національного господар
ства та участі країни в міжнародному поділі праці, є експортна,
імпортна, зовнішньоторговельна квоти та показник інтенсивності
внутрішньогалузевого обміну в міжнародній торгівлі. Експортна
квота - це якісний показник, що характеризує значимість експорту
для економіки в цілому й окремих галузей з певних видів
продукції. У рамках усього національного госпо дарства вона
розраховується як співвідношення вартості експор ту (Е) і вартості
валового внутрішнього продукту (ВВП) за відпо відний період у
відсотках:
(Е)
------х 100 % .
ВВП
Імпортна квота - це якісний показник, що характеризує
значимість імпорту для економіки країни й окремих галузей з рі
зноманітних видів продукції. У рамках усього національного гос
подарства імпортна квота розраховується як співвідношення вар
тості імпорту (І) і вартості ВВП:
(І )
ВВПх 100 % .
Крім вищезазначених показників, в окремих випадках доціль
но розраховувати коефіцієнт імпортної залежності країни, який
визначається як відношення обсягу імпорту певного товару до об
сягу його споживання в країні. Імпортну залежність можна охарак
теризувати як залежність країни від зовнішнього ринку в
будь-яких товарах або їхніх групах унаслідок відсутності в країні
необхідних для виробництва потужностей, сировини,
кваліфікованих кадрів через причини економічного та
політичного характеру.
Зовнішньоторговельна квота визначається як відношення
сукупної вартості експорту та імпорту, діленої навпіл, до вартості
ВВП у відсотках:
/2 (Е +1)
ВВПX100 %.
38
Розділ 1. Зовнішньоекономічна діяльність
Інтенсивність внутрішньогалузевого обміну в міжнарод ній
торгівлі відображає паралельний експорт та імпорт виробів тієї
самої галузі даної країни (або групи кран) за певний період.
Інтенсивність внутрішньогалузевої торгівлі між країнами
визначається за формулою:
и 1 =(Е> +1}) Е1 11
(Еі + її)100 %,
або
(Е1+11)
1Н 1 100%,
де Пі -
інтенсивність внутрішньогалузевої торгівлі між країнами; Н1
- рівень внутрішньогалузевої торгівлі;
Еі, Е - відповідно, експорт та імпорт галузі.
Показники, які характеризують структуру зовнішньоеко
номічних зв’язків, - це товарна, галузева, інституціональна, ви
дова, геополітична, географічна та регіональна структура зовніш
ньоекономічних відносин.
Під товарною структурою розуміють показники розподілу
експорту й імпорту за основними товарними позиціями. Тому
розрізняють товарну структуру експорту та товарну структуру
імпорту. Товарною структурою експорту називають систематиза
цію за певними ознаками сукупності товарів, що вивозяться з
країни, а товарна структура імпорту - це систематизація за пев
ними ознаками сукупності товарів, що ввозяться до країни.
Цей показник дозволяє виявити ступінь розвитку економіки
країни. Так, якщо в товарному експорті країни домінують готові
вироби, то функціонування економічної системи вважається ефе
ктивним, тобто країна на інтенсивному шляху розвитку. Якщо ж
переважає сировина чи напівфабрикати, то фактично країна йде
екстенсивним шляхом розвитку, тобто живе за рахунок майбутніх
поколінь, використовуючи природні надра.
З метою поглибленого дослідження експортних операцій ви
користовують індекси диверсифікації та концентрації експорту.
39
л••••••
Індекс диверсифікації експорту - це індекс відхилення товарної
структури експорту країни від структури світового експорту. Він
використовується, як правило, для визначення розбіжностей у
структурі зовнішньої торгівлі країн, експорт яких є досить різно
манітним і розраховується на базі абсолютного відхилення частки
певного товару в експорті країни від його частки у світовому екс
порті. Для цього використовується формула:
У |н.. - н.
і
і=1
2?
де Зу - індекс диверсифікації експорту;
Ну - частка і-го товару в загальному експорті країни
у; Ні - частка і-го товару у світовому експорті.
Недоліком цього показника є його значна залежність від
кон’юнктури світових товарних ринків і насамперед від коливан
ня цін на сировину. Навіть незначна їхня зміна для окремих това
рів може суттєво вплинути на рівень індексу диверсифікації екс
порту країни.
Індекс концентрації експорту (індекс Хіршмана) - засто
совується у світових зіставленнях і показує, наскільки широкий
спектр товарів експортує країна. При 239 класифікованих видах
продукції (за методологією ООН) він має вигляд:
( 2 3 9 / у. N У х 1-
239
1 1
н,=
=1VX)
V V239 ) )
де Ну - індекс концентрації експорту країни у (у - індекс країни);
239 - кількість видів продукції за класифікацією ООН; і -
індекс товару (від 1 до 239);
Хі - вартість експорту і-х товарів країною у;
х - загальна вартість експорту країни у, яка розраховується за
формулою:
239
х=УX.
=1
40
Існує певний взаємозв’язок між товарною та галузевою
структурою. Відповідно до товарної експорт чи імпорт класифі
кується за певною товарною позицією, тобто згідно з товарною
номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності.
Галузева ж структура показує певну пріоритетність пев ної
галузі з реалізації експортного потенціалу країни чи її зале жність
від імпортних складових. Але це стосується не тільки зовнішньої
торгівлі, але й інших форм міжнародних економіч них відносин.
Так, показник галузевої структури прямих інвес тицій в Україну
свідчить, що привабливими для іноземних ін вестицій у країні є
промисловість, фінансова діяльність та тор гівля, тоді як найбільш
суттєвими галузями під час вивезення
капіталу з України стали операції з нерухомим майном, оренда та
інжиніринг.
Інституціональна структура - це розподіл зовнішньоеко
номічних зв’язків за суб’єктами та методами здійснення опера цій.
Прикладом показника інституціональної структури за суб’єктами
може бути розподіл обсягів експортно-імпортного то варообміну
за формами власності (державна, колективна, приват на, власність
міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав).
Основними показниками за другим критерієм є, напри клад,
спосіб реалізації товару (частка товарів, які реалізуються на
міжнародних товарних біржах, через міжнародні аукціони, яр
марки, виставки, тендери) чи основні форми збільшення капіталу
резидентами чи нерезидентами (грошові внески; внески у формі
рухомого та нерухомого майна; внески у формі цінних паперів;
переоцінки капіталу чи в інших формах).
Видова структура зовнішньоекономічних відносин харак
теризує зовнішньоторговельні операції за видами товарного об
міну (частка товарних потоків, яка реалізується за каналами тра
диційної чи зустрічної торгівлі або торгівлі коопераційною проду
кцією). На нашу думку, досить характерний показник для визна
чення ефективності умов функціонування зовнішньоекономічного
комплексу країни. Так, збільшення частки товарообмінних опера
цій чи угод через застосування давальницьких або толлінгових
41
••••••
схем показує рівень тінізації економічних взаємовідносин у такій
сфері діяльності.
Основними показниками, які характеризують геополітичну
структуру зовнішньоекономічних зв’язків, є структура експорту
чи імпорту товарів за інтеграційними або регіональними об’єд
наннями. Тому досить часто у процесі визначення стратегічного
вектора зовнішньоекономічної політики України проводиться
аналіз товарообігу країни з країнами СНД та ЄС.
Географічну структуру розуміють як розподіл зовнішньо
економічних операцій за групами країн та регіонами. Цей показ
ник не тільки характеризує ступінь розвитку зовнішньоекономіч
них відносин держави з іншими країнами світу, а й показує певну
залежність держави від взаємовідносин з певною країною. Пока
зовими є відносини України та Росії. Понад 50 % імпорту в Укра
їну припадає на Російську Федерацію, яка фактично є монополіс
том енергоносіїв на ринок України.
Досить цікавим є аналіз географічної структури іноземних
інвестицій на митну територію України, де перше місце займає
невелика країна Кіпр.
Для ухвалення різнопланових рішень у сфері міжнародних
економічних відносин доцільно також розраховувати індекс гео
графічної концентрації експорту (або імпорту) товару, який
характеризує стан світового ринку конкретного товару за такими
ознаками, як кількість експортерів (імпортерів) та частка основ
ного експортера (імпортера).
Регіональна структура експорту й імпорту показує розви ток
та місце певного регіону в сфері зовнішньоекономічних від носин.
Аналіз регіональної структури експорту доцільно розгля дати
через систему таких показників: структуру експорту товарів за
регіонами; структуру експорту послуг за регіонами; структуру
експорту капіталу за регіонами. Аналогічно проводиться дослі
дження імпорту через систему таких індикаторів: структуру ім
порту товарів за регіонами; структуру імпорту послуг за регіона
ми; структуру імпорту капіталу за регіонами.
42
Показники динаміки зовнішньоекономічних відносин. Цю
групу показників можна систематизувати на дві підгрупи: темпи
зростання та темпи приросту.
До темпів зростання зовнішньоекономічних зв’язків відно
сять темпи зростання експорту, темпи зростання імпорту, темпи
зростання зовнішньоторговельного обороту:
- темпи зростання експорту:
р. е. 1 ^ - х 100 %,
Еб.р
де Тре - темпи зростання експорту;
Езв.р. - обсяг експорту в звітному році;
Еб.р. - обсяг експорту в базисному році;
- темпи зростання імпорту:
Тр., = 7 ^ х 100 %,
* б.р.
де Тр,і. - темпи зростання імпорту;
Із.р. - обсяг імпорту в звітному році;
Іб.р. - обсяг імпорту в базисному році;
- темпи зростання зовнішньоторговельного обороту:
ЗТО
зв. р.
р. зт . об.
ЗТО .X100 %0,
б. р
де Тр.зт.об. - темпи зростання зовнішньоторговельного обороту;
ЗТОзв.р. - обсяг зовнішньоторговельного обороту в звітному році;
ЗТОбр - обсяг зовнішньоторговельного обороту в базисному
році.
До темпів приросту зовнішньоекономічних зв’язків можна
віднести темпи приросту експорту, темпи приросту імпорту, тем
пи приросту зовнішньоторговельного обороту:
- темпи приросту експорту:
Тппр.е. Тр.е.зв.р. Тр.е.б.р.,
43
••••••

де Тпр.е. - темпи приросту експорту;
Тр.е.зв.р. - темпи експорту в звітному році;
Тр.е.б.р. - темпи приросту експорту в базисному
році; - темпи приросту імпорту:
Тппрл. Тр.і.зв.р. rТр.І.б.р.,
де Тпр.і. - темпи приросту імпорту;
Тр.і.зв.р. - темпи приросту імпорту в звітному році;
Трл.б.р. - темпи приросту імпорту в базисному році; -
темпи приросту зовнішньоторговельного обороту:
Тпр.ЗТО Тр.ЗТО.зв.р. Тр.ЗТО.б.р„
де Тпр.ЗТО - темпи приросту зовнішньоторговельного обороту;
Тр.зТОзв.р. - темпи приросту зовнішньоторговельного обороту в
звітному році;
Тр.зТОб.р. - темпи приросту зовнішньоторговельного обороту
в базисному році.
Показники результативності. Основними показниками, які, в
першу чергу, якісно характеризують стан зовнішніх еконо мічних
зв’язків у країні, є: стан платіжного та торговельного ба лансу
країни, балансу послуг і некомерційних платежів, поточно го
платіжного балансу, балансу руху капіталів, офіційні валютні
резерви країни, зовнішній борг держави, коефіцієнт покриття ек
спорту імпортом.
Платіжний баланс є одним із найпоширеніших видів балан сів у
міжнародних розрахунках і якнайбільше відображає стан
зовнішньоекономічних зв’язків країни. Під платіжним балансом
розуміють співвідношення платежів країни за кордон та їхні над
ходження з-за кордону за певний період (рік, квартал, місяць).
Платіжний баланс є ключовим поняттям міжнародної еко
номіки, оскільки він систематизує і тому дозволяє аналізувати
взаємовідносини країни із зовнішнім світом. Практично лише на
основі вивчення платіжного балансу уряд спроможний зрозуміти
основні макроекономічні проблеми не тільки з точки зору своїх
суто національних інтересів, а й з погляду численних зв’язків
країни з міжнародною економікою загалом.
44
економіки
Тому платіжний баланс це ще и статистичним звіт, у якому в
систематизованому вигляді приводяться сумарні дані про зовні
шньоекономічні операції цієї країни з іншими країнами світу за
певний період.
Загалом платіжний баланс складається з: (1) потоків реаль
них ресурсів - експорту та імпорту товарів і послуг та (2 ) відпо
відних потоків фінансових ресурсів, що є оплатою за придбання
або платежем за продаж відповідних фінансових ресурсів. Якщо
надходження платежів перевищує витрати, тоді йдеться про ак
тивний баланс (активне, позитивне сальдо), у протилежному ви
падку йдеться про пасивний платіжний баланс (пасивне, негатив
не сальдо).
Таблиця 1.1
Структура платіжного балансу
баланс Виручка від екс грошей)
Рахунок Кредит порту товарів Витрати на імпорт
платіжного (надходження Дебіт товарів
балансу грошей) (витрати
Торговельний Сальдо
земним суб’єктам
ЗЕД
Оплата послуг, одер жаних від
Баланс послуг Виручка від на іноземних суб’єктів ЗЕД
дання послуг іно
дання некомерцій послуг
Баланс некомер них послуг
ційних платежів
ЧЕ (чистий
Поточний платіж Імпорт Експорт експорт)
ний баланс капіталу капіталу ЧКЕ
Баланс руху капі (чистий
талів Збільшення валю Збільшення експорт
тних резервів за валютних резервів капіталу)
Офіційні валютні рубіжних країн країни R (сальдо
резерви Оплата рахунку валют
Виручка від на некомерцій них них резервів)
Таблиця 1.2 показує, що платіжний баланс містить ряд ста тей.

Найважливішим є торговельний баланс, який характеризує
співвідношення експорту й імпорту товарів. Сальдо торговельного
45
л••••••
балансу - це різниця між вартісним обсягом експорту й імпорту
товарів окремої країни. Якщо експорт товарів перевищує імпорт
товарів, то сальдо позитивне “+”, якщо імпорт перевищує екс
порт, то сальдо негативне “- ”.
З метою всебічного аналізу співвідношення експортно
імпортних операцій можуть використовуватись індекси “умов то
ргівлі” та чистої торгівлі.
Індекс “умов торгівлі” - це відношення експортних цін
країни до її імпортних цін. Якщо розглянути випадок, коли країна
експортує та імпортує один товар, то умови торгівлі показують,
яку кількість товару А отримує країна за кожну одиницю прода
ного товару В.
Остаточно індекс “умов торгівлі” розраховується як співвід
ношення двох індексів:
I
т.
Рт’
де Іу.ш. - індекс “умов торгівлі”;

Рх - індекс експортних цін (в одиницях національної або іншої
валюти);
Рт - індекс імпортних цін (в одиницях національної або іншої
валюти).
Індекс чистої торгівлі - показує за кожним з товарів (або
товарною групою) рівень перевищення експорту над імпортом (у
разі додатного значення індексу) або рівень перевищення імпорту
над експортом (у разі від’ємного значення індексу):
ЫГ I+1 Е~
•
де ЫТ - показник чистої торгівлі;

- експорт товару ;
іі - імпорт товару .
Другою за значимістю статтею платіжного балансу є баланс
послуг і некомерційних платежів. Він складається з двох частин:
балансу послуг і балансу некомерційних платежів.
46
Баланс послуг охоплює:
- надходження і платежі з експорту та імпорту послуг на
світовому ринку, зокрема оплату закордонних перевезень, доходи
і витрати від сервісу тощо;
- оплату патентів і ліцензій для виробництва товарів;
- міжнародне страхування;
- доходи від інвестицій країни за кордон;
- доходи від іноземних інвестицій на території країни.
Сальдо балансу послуг - це різниця між вартістю послуг, що надає
країна, і вартістю послуг, що вона імпортує. Розрізняють
позитивне і негативне сальдо балансу послуг (аналогія з 1 ). До
балансу некомерційних платежів належать:
- приватні перекази з-за кордону й за кордон (перекази ро
дичам, спадщина та ін.);
- державні невідшкодовані витрати (субсидії зарубіжним
країнам, витрати на утримання військових баз, іноземних пред
ставництв тощо).
Сальдо некомерційних платежів - це різниця між прибутка
ми від інвестицій, грошових переказів, внесків, переміщення ко
штів у спадщину, під час розв’язання сімейних проблем. З кож
ного з цих напрямів руху коштів складається баланс і розрахову
ється, відповідно, “+” або “- ” сальдо;
Торговельний баланс, баланс послуг та баланс некомерцій
них платежів у сумі утворюють поточний платіжний баланс. Са
льдо балансу поточних операцій - це сума сальдо торговельного
балансу, балансу послуг та некомерційних операцій.
Однією з важливих статей платіжного балансу є баланс руху
капіталів. Він пов’язаний з купівлею чи продажем матеріальних і
фінансових активів у країні й за кордоном. Сальдо балансу руху
капіталів - це різниця між купівлею чи продажем матеріальних і
фінансових активів у країні й за кордоном.
Поточний платіжний баланс та баланс руху капіталів взає
мопов’язані. Коли країна опиняється перед дефіцитом поточного
платіжного балансу, це означає, що витрати на імпорт переви
щують доходи від експорту. Проблему фінансування дефіциту
47
л••••••
можна вирішити за рахунок продажу активів і одержання позик
таким обсягом, що приплив капіталу перевищує його відплив. І
навпаки, в разі активного поточного платіжного балансу його
надлишкові кошти будуть використані для придбання нерухомо
сті або надання позик для інших країн.
Ще одна важлива частина платіжного балансу - офіційні ва лютні
резерви країни. Золотовалютні резерви - це високоліквідні
фінансові активи, що перебувають у розпорядженні центрального
банку країни і, як правило, розміщуються за межами держави. До
таких активів належать: монетарне золото; депозити, які розмі
щуються в банках з рейтингом не нижчим інвестиційного; цінні
папери інвестиційного класу, емітовані нерезидентами та ін.
Ці резерви використовуються для регулювання незбалансо
ваності платіжного балансу з поточних операцій та руху капіта лів,
а також для забезпечення стабільності валютного курсу. Ре зервні
активи, на відміну від інших статей фінансового рахунку,
перебувають під прямим контролем держави і можуть викорис
товуватися нею для досягнення цілей економічної політики. Для
збалансованості економіки валютні запаси країни, з одного боку,
не повинні бути меншими тримісячного обсягу експорту держа
ви, а з іншого - вони мають бути більшими обсягу імпорту за
півріччя.
Якщо у сфері міжнародних економічних відносин країна за
робила менше валюти, ніж витратила, то ця нестача надходжень
іноземної валюти компенсується з офіційних валютних резервів.
Таким чином, сальдо поточного платіжного балансу плюс сальдо
балансу руху капіталів у сумі повинні дорівнювати нулю.
У платіжному балансі зі знаком “плюс” відображуються ек
спорт товарів і послуг, одержані доходи та трансферти, зменшен
ня фінансових активів, збільшення зобов’язань; зі знаком “мі нус”
- імпорт товарів і послуг, сплачені доходи та трансферти,
збільшення фінансових активів, зменшення зобов’язань.
Серед показників, які характеризують ефективність функці
онування економіки країни, особлива роль відводиться держав
ному боргу, який виникає в результаті існування диспропорцій в
48
економічній системі (наявність дефіциту державного бюджету,
пасивне сальдо платіжного та торговельного балансу). За наявно
сті дефіциту бюджету країна позичає грошові ресурси, що, в свою
чергу, призводить до виникнення та зростання державного боргу.
Залежно від того, з внутрішніх чи зовнішніх джерел здійс
нюється позика, державний борг формується як зовнішній чи
внутрішній борг, тобто державний борг має дві складові: зовніш
ню та внутрішню.
Зовнішній борг - це заборгованість країни іноземним дер
жавам, кредитним організаціям, юридичним та фізичним особам.
Має місце під час перевищення боргів над доходами країни. Зов
нішній борг зростає у процесі дефіциту платіжного балансу, коли
негативне сальдо фінансується за рахунок іноземних кредитів чи
зростання зовнішніх запозичень.
Кількісна оцінка внутрішнього боргу здійснюється в націо
нальній валюті, зовнішнього - в іноземній, як правило, у доларах
Сполучених Штатів Америки.
Зрозуміло, що абсолютний показник не показує ступеня
критичності зовнішнього боргу в країні. Так, в Аргентині він зна
чно вищий, ніж в Україні: 132 млрд дол. США проти 10 млрд, але
це кількісні показники, а не якісні.
У міжнародній практиці для оцінки стану державного боргу
та можливостей країни щодо його обслуговування застосовують ся
різні показники та визначені їхні критичні розміри. Т ак, згідно з
вимогами Маастрихтської угоди, економіка країни може вважа
тися здоровою, якщо поряд з рядом інших показників державного
бюджету зовнішній борг не перевищує 60 % ВВП. Світовий банк
вважає критичним рівнем державного зовнішнього боргу 50 %
щодо ВВП. Радою Безпеки Російської Федерації максимальний
показник поточної потреби в обслуговуванні і погашенні внутрі
шнього державного боргу визначений на рівні, не більш ніж 25 %
до податкових надходжень зведеного бюджету.
49
л••••••
Запитання для самоперевірки
1. Дайте характеристику основних причин розвитку зовніш

ньоекономічних зв’язків країни.
2. Назвіть складові зовнішньоекономічної політики держави.
3. Охарактеризуйте основні теорії управління зовнішньо
економічною діяльністю.
4. Які показники характеризують зовнішньоекономічний
комплекс країни?
5. Назвіть основні причини доцільності застосування полі
тики протекціонізму.
6 . У чому полягає сутність валютної політики
країни? 7. Що належить до протекціоністських
заходів?
8 . Назвіть основні форми протекціонізму.
9. За якими показниками характеризується структура зовні
шньоекономічних зв’язків?
10. Назвіть складові платіжного балансу країни.
Тестові завдання
1. Хто вперше сформулював основні положення теорії порі

вняльних переваг:
а) Д. Рікардо;
б) А. Сміт;
в) Дж. Мілль;
г) 3. Хекшер, Б. Олін.
2. Основний тезис теорії меркантилізму:

а) багатство країни визначається кількістю золота в країні;
б) сальдо торгового балансу може бути як активне, так і па сивне;
в) необхідно застосовувати обмеження до експорту товарів.
3. На чому базується теорія міжнародної торгівлі А.

Сміта: а) на абсолютних перевагах у торгівлі;
50
б) на порівняльних перевагах у торгівлі;
в) дефіцитності факторів виробництва.
4. Хто є автором теорії вирівнювання факторів виробниц

тва під час міжнародного обміну:
а) П. Самуельсон;
б) Г. Хаберлер;
в) Дж. Мілль.
5. Яка з економічних теорій вперше систематизовано про

аналізувала зовнішньоекономічну політику держави: а)
меркантилізм;
б) теорія абсолютних переваг;
в) теорія порівняльних переваг.
6. Автархічна модель зовнішньоекономічної політики хара

ктеризується:
а) відсутністю зовнішньоекономічних відносин з іншими
країнами;
б) відсутністю державних перешкод у сфері зовнішньоеко
номічних відносин;
в) відсутністю протекціоністських методів регулювання зо
внішньоекономічних зв’язків.
7. Міжгалузеві відмінності в теорії порівняльних переваг

пояснюються головним чином:
а) тим, що у виробництві різноманітних товарів чинники ви
робництва використовуються у різних співвідношеннях; б) тим,
що у виробництві різноманітних товарів чинники виробництва
використовуються в однакових співвідношеннях; в) погодними
умовами;
г) географічним положенням країни.
8. Прихильники протекціонізму стверджують,

що: а) реальна конкуренція недосконала;
51
б) міжнародний обмін здійснюється залежно від вільного
співвідношення попиту і пропозиції;
в) міжнародний обмін забезпечує глобальну економічну оп
тимізацію;
г) реальна конкуренція досконала.
9. Із наведеного визначте основну функцію протекціонізму:

а) захищати нові галузі виробництва від іноземної конку ренції;
б) забезпечувати рівноправну конкуренцію в міжнародному
масштабі;
в) запобігати втручання держави в міжнародну торгівлю;
г) не захищати нові галузі від іноземної конкуренції.
10. Назвіть причину, за якої застосування протекціонізму

вважається доцільним:
а) диверсифікація заради стабільності;
б) зменшення внутрішньої занятості;
в) захист конкурентоспроможних галузей економіки.
11. Захисні заходи, спрямовані проти окремих країн, - це:

а) селективний протекціонізм;
б) монопольний протекціонізм;
в) прихований протекціонізм.
12. За яким видом протекціонізму зменшуються тарифні

обмеження і збільшуються нетарифні:
а) прихований протекціонізм;
б) колективний протекціонізм;
в) селективний протекціонізм.
13. Дайте правильне визначення колективного протекці

онізму:
а) політика інтеграційних угруповань щодо третіх
країн; б) обмеження, спрямовані проти окремих країн;
52
економіки
в) захист від іноземної конкуренції не
всього національного виробництва, а його окремих галузей.
14. На що вказує активний розрахунковий баланс:

а) країна є нетто-кредитором;
б) країна є нетто-боржником;
в) на суму міжнародної заборгованості.
15. Укажіть правильну залежність:

а) актив поточного платіжного балансу супроводжується чис
тим припливом капіталу за балансом руху капіталів і кредитів; б)
актив поточного платіжного балансу приводить до про дажу
нерухомості за кордоном;
в) актив поточного платіжного балансу супроводжується
чистим відпливом капіталу за балансом руху капіталів і кредитів.
16. Який із наведених показників характеризує якісний бік

зовнішньоекономічних зв ’язків:
а) структура експорту й імпорту товарів;
б) зовнішньоторговельний оборот країни;
в) обсяги платіжного балансу країни.
17. Скорочення офіційних валютних резервів показує:

а) масштаби дефіциту поточного платіжного балансу;
б) величину активного сальдо платіжного балансу;
в) масштаби дефіциту платіжного балансу.
18. Операції з приватного переказу валюти за кордон ві

дображаються в:
а) балансі некомерційних платежів;
б) балансі послуг;
в) балансі руху капіталу.
19. До чого призводить погіршення платіжного балансу: а)

підсилення валютного контролю, зниження курсу націо нальної
валюти, збільшення позичок за кордоном;
53
б) лібералізації валютного контролю, підвищення курсу на
ціональної валюти, припинення позичок за кордоном;
в) збільшення товарного імпорту;
г) збільшення товарного експорту.
20. Який баланс найбільшою мірою віддзеркалює стан зов

нішньоекономічних зв ’язків країни за певний період:
а) платіжний баланс;
б) розрахунковий баланс;
в) зовнішньоторговельний баланс;
г) баланс руху капіталів.
Ситуаційне завдання
1. Товарний експорт 40 млрд дол.

2. Товарний імпорт 30 млрд дол.
3. Експорт послуг 15 млрд дол.
4. Імпорт послуг 10 млрд дол.
5. Грошові перекази в країну 5 млрд дол.
6 . Чисті грошові перекази із країни 10 млрд дол.
7. Приплив капіталу 20 млрд дол.
8 . Відплив капіталу 40 млрд дол.
9. Офіційні валютні резерви 10 млрд дол.
Дайте відповіді на такі запитання, базуючись на даних

платіжного балансу умов країни за поточний рік, які наведені
вище:
1. Яка величина торгового балансу?
2. Який баланс послуг та некомерційних платежів?
3. Який баланс поточних операцій?
4. Який баланс руху капіталів?
5. Визначте сальдо платіжного балансу.
6 . Який вплив мають зовнішньоекономічні операції країни
на її внутрішню економіку: стримуючий чи стимулюючий?
54
РОЗДІЛ 2
СИСТЕМА РЕГУЛЮВАННЯ
ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В
УКРАЇНІ
2.1. Принципи зовнішньоекономічної діяльності України. 2.2.
Класифікація суб’єктів та видів зовнішньоекономічної діяльності.
2.3. Характеристика системи регулювання зовнішньоеконо
мічної діяльності.
2.4. Систематизація методів регулювання зовнішньоеконо
мічної діяльності.
Ключові терміни та поняття: принципи зовнішньоеконо

мічної діяльності, види зовнішньоекономічної діяльності, суб’єк
ти зовнішньоекономічної діяльності, органи державного регулю
вання зовнішньоекономічних відносин, недержавні органи регу
лювання зовнішньоекономічної діяльності, адміністративні ме
тоди регулювання зовнішньоекономічних зв ’язків, економічні ін
струменти регулювання зовнішньоекономічних відносин, правове
регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
2.1. Принципи зовнішньоекономічної діяльності України

З ухваленням Верховною Радою України (16 липня 1990 р.)
Декларації про державний суверенітет Україна самостійно здій
снює і регулює зовнішньоекономічну діяльність, керуючись при
цьому як внутрішнім, так і міжнародним законодавством.
Основоположними принципами, на яких базується система
зовнішньоекономічної діяльності в Україні, є такі: суверенітет
народу України; свобода зовнішньоекономічного підприємницт ва;
рівність і недискримінація всіх суб’єктів зовнішньоекономіч ної
діяльності перед законами України; верховенство закону і за хисту
інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, екві
валентність обміну.
55
Принцип суверенітету народу України полягає у:
• виключному праві народу України самостійно та незалеж
но здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території Ук
раїни, керуючись чинним законодавством України;
• обов’язку України з виконання договорів і зобов’язань у
сфері міжнародно-економічних відносин.
Принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва
реалізується у:
• праві суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності доброві
льно вступати в зовнішньоекономічні зв’язки;
• праві суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності здійсню
вати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені законодавст
вом України;
• обов’язку дотримуватися під час здійснення зовнішньо
економічної діяльності порядку, встановленого законодавством; •
виключному праві власності суб’єктів зовнішньоекономіч ної
діяльності на всі одержані ними результати цієї діяльності. Основу
принципу юридичної рівності та недискримінації становлять:
• рівність перед законом усіх суб’єктів зовнішньоекономіч
ної діяльності;
• заборона будь-яких дій держави, результатом яких є обме
ження прав і дискримінація суб’єктів зовнішньоекономічної дія
льності;
• неприпустимість обмежувальної діяльності з боку будь
яких її суб’єктів.
Принцип верховенства закону - це передусім регулювання
зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України та за
борона застосування підзаконних актів, що створюють менш
сприятливі умови для функціонування суб’єктів зовнішньоеко
номічної діяльності.
Принцип захисту інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної
діяльності реалізується у:
• однаковому захисті інтересів усіх суб’єктів зовнішньоеко
номічної діяльності на території України;
56
Розділ 2. Система регулювання

зовнішньоекономічної діяльності в Україні
• однаковому захисті інтересів суб’єктів
зовнішньоекономі чної діяльності за
межами України згідно з нормами
міжнародно го права;
• захисті державних інтересів як на території України, так і
за її межами.
Основоположною тезою принципу еквівалентності обміну є
неприпустимість демпінгу під час ввезення та вивезення товарів.
2.2. Класифікація суб’єктів та видів

Зовнішньоекономічна діяльність - це господарювання

суб’єктів України та іноземних суб’єктів, яке ґрунтується на вза
ємовідносинах між ними, що має місце як на території України,
так і за її межами. До суб’єктів належать: галузі, підгалузі,
об’єднання, підприємства, виробничі кооперативи й організації,
що систематично виробляють і реалізують експортні ресурси всіх
видів, споживають імпортні товари (послуги) і здійснюють усі
види зовнішньоекономічної діяльності.
Основною підставою функціонування суб’єкта зовнішньо
економічної діяльності є внесення такого виду діяльності до ста
туту підприємства або установчого договору, що надає право
підприємствам здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної
діяльності.
Згідно з чинним законодавством України всі суб’єкти зов
нішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати
будь-які види, прямо не заборонені законами України, незалежно
від форм власності та інших ознак.
До основних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності на
лежать:
• фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та
особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і діє
здатність і постійно проживають на території України;
• юридичні особи, зареєстровані в Україні і які мають пос
тійне місцезнаходження в Україні;
57
л••••••
• об’єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних
осіб, які не є юридичними особами згідно із законами України,
але які мають постійне місцезнаходження на території України;
• структурні одиниці іноземних суб’єктів господарської дія
льності, які не є юридичними особами згідно із законами України,
але які мають постійне місцезнаходження на території України;
• спільні підприємства за участі іноземних суб’єктів госпо
дарської діяльності, що зареєстровані в Україні;
• Україна в особі її органів - місцеві органи влади і управ
ління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій;
• інші суб’єкти господарської діяльності, передбачені зако нами
України.
Підставою функціонування суб’єкта зовнішньоекономічної
діяльності є внесення такого виду діяльності до статуту підпри
ємства або установчого договору, що надає право підприємствам
здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності.
Сукупність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності можна
систематизувати за такими критеріями: рівнями, дієздатністю, спо
собом привласнення результатів діяльності та відповідальністю.
Суб’єктів господарювання, які здійснюють зовнішньоеко
номічну діяльність, можна систематизувати за п’ятьма рівнями: •
мікрорівень - рівень суб’єктів господарювання як юридич них, так
і фізичних осіб - це підприємства, фірми, організації, які
експортують чи імпортують товари, предмети, послуги; •
мезорівень - рівень різних національних галузевих і регіона льних
об’єднань. Це передусім міністерства і відомства, які безпосе
редньо здійснюють регулювання зовнішньоекономічних відносин
(Міністерство економіки України, Національний банк України, Ан
тимонопольний комітет України, Міжвідомча комісія з
міжнародної торгівлі, Торгово-промислова палата України), а
також міністерства та відомства, які відіграють досить активну
роль, особливо щодо пи тань регулювання експорту чи імпорту
(Агропромисловий ком плекс, Міністерство промислової політики
України та ін.); • макрорівень - рівень держави. Основними
суб’єктами цьо го рівня є, безперечно, уряд країни та парламент;
58

• м е т а р і в е н ь - в с т а н о в л е н н я з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н и х п р і о р и т е т і в у п р о ц е с і м і ж н а р о д н о ї
регіональноїінтеграції.Особливоцестосуєтьсяспівпраціорганівуправліннянастадіїстворен
н я і р о з в и т к у і н т е г р а ц і й н и х о б ’ є д н а н ь ;
• м егарівень-рівеньміжнароднихоб’єднань,організацій.ЦепередусімГенеральнаугод
а з т а р и ф і в і т о р г і в л і ( Г А Т Т ) , С в і т о в а о р г а н і з а ц і я т о р г і в л і ( С О Т ) , М і ж н а р о д н а т о р г о в а п а л а т а , К
о н ф е р е н ц і я О О Н з т о р г і в л і т а р о з в и т к у ( Ю Н К Т А Д ) , Р а д а м и т н о г о с п і в р о б і т н и ц т в а .
Е в о л ю ц і я с и с т е м и р е г у л ю в а н н я з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н о ї д і я л ь н о с т і з а с в і д ч у є , щ о н а п е в н
ихперіодахрозвиткуміжнароднихекономічнихвідносинвідбуваєтьсядомінуванняпевногосуб
’ є к т а . П р и ц ь о м у а к т и в н і с т ь о д н і є ї с т о р о н и з а л е ж и т ь в і д п о в е д і н к и
і н ш о ї . Я кщосуб’єктимакрорівнянестаютьрушійнимисиламивсистемірегулюваннязовнішнь
о е к ономічнихзв’язків,тоактивнупозиціюпосідаютьсуб’єктимікро-абомезорівня.Намікрорі
в н і ц евиявляєтьсяупошукушляхівмінімізаціїподатковихплатежівбезпосередньосуб’єктами
г о с п о д а р ю в а н н я , а н а м е з о р і в н і з д і й с н ю є т ь с я п р я м е л о б і ю в а н н я е к о н о м і ч н и х і н т е р е с і в о к р е м и
х в і д о м с т в . Я к п р а в и л о , ц е й п р о ц е с в і д б у в а є т ь с я в р о з р і з і з з а г а л ь н о е к о н о м і ч н и м и і н т е р е с а м и д
ержави.
Я к щ о к р а ї н а в и б и р а є а в т а р к і ч н у м о д е л ь п о б у д о в и е к о н о м і ч н о ї с и с т е м и , т о з о в н і ш н ь о е к
о н о м і чнівідносинирегулюютьсявиключнонамакрорівні,якщожпровадитьсяполітикалібера
л і з а ц і ї щ о д о з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н и х з в ’ я з к і в , т о н е о б х і д н і с т ю с т а є н е т і л ь к и у н і ф і к а ц і я н а ц і о н а
л ьногозаконодавствазміжнародним,айперенесеннярівнярегулюваннябагатьохпитаньзмакр
орівнянамегарівень.
З а д і є з д атністюсуб’єктизовнішньоекономічноїдіяльностіподіляютьсянафізичнітаю
р и д и ч н і о с о б и . Д о ф і з и ч н и х о с і б н а л е ж а т ь п і д п р и є м ц і , н а й м а н і п р а ц і в н и к и , т у р и с т и , т о б т о т і , х т
о б е зпосередньобереучастьуздійсненнітакоговидудіяльності.Юридичнимиособамиєстворен
і т а ф у нкціонуючіпідприємстварізнихорганізаційно-правовихформ:організації,фірми,корп
о р а ц і ї , а с о ц і а ц і ї т о щ о .
59
л••••••
З аспособомпривласненнярезультатівдіяльностісуб’єктівзовнішньоекономічноїдіял
ь н о стіможназгрупуватитакимчином:держава,вособінетількидержавнихорганіврегулюванн
я , а й м і ж д е р ж а в н и х т а м і ж н а р о д н и х о р г а н і з а ц і й , в л а с н и к и , т о б т о б е з п о с е р е д н і з а с н о в н и к и п і д п
р иємствтанайманіпрацівники,якіпрацюютьзаконтрактамизовнішньоекономічноїдіяльност
і.
У с і с у б ’ є к т и з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н о ї д і я л ь н о с т і м а ю т ь о д н а к о в е п р а в о з д і й с н ю в а т и б у д ь
- я к і ї ї в и д и , п р я м о н е з а б о р о н е н і з а к о н а м и У к р а ї н и , н е з а л е ж н о в і д ф о р м и в л а с н о с т і т а і н ш и х о з н а
к.
С е р е д о с н о в н и х в и д і в з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н о ї д і я л ь н о с т і в и д і л я ю т ь :
•експорттаімпорттоварів,капіталівіробочоїсили;•наданнясуб’єктамизовнішньоеко
н о м і ч н о ї д і я л ь н о с т і п о с л у г і н о з е м н и м с у б ’ є к т а м г о с п о д а р с ь к о ї д і я л ь н о с т і ; • н а у к о в о - в и р о б н и
чукоопераціюзіноземнимисуб’єктамигосподарськоїдіяльності;
• м і ж н а р о д н і ф і н а н с о в і о п е р а ц і ї т а о п е р а ц і ї з ц і н н и м и п а п е р а м и ;
•кредитнітарозрахунковіопераціїміжсуб’єктамиЗЕДтаіноземнимисуб’єктамигоспод
арськоїдіяльності;
•спільнупідприємницькудіяльність;
•підприємницькудіяльність,пов’язанузнаданнямліцензій,патентів,ноу-хау,торгови
х м а р о к з б о к у і н о з е м н и х с у б ’ є к т і в г о с п о д а р с ь к о ї д і я л ь н о с т і ;
• о р г а н і з а ц і ю т а з д і й с н е н н я д і я л ь н о с т і в г а л у з і п р о в е д е н н я в и с т а в о к , а у к ц і о н і в , т о р г і в ,
конференційтаіншихподібнихзаходів,щоздійснюютьсясуб’єктамизовнішньоекономічноїдія
льності;•товарообмінні(бартерні)операції;
• о р е н д н і о п е р а ц і ї м і ж с у б ’ є к т а м и з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н о ї д і я л ь н о с т і ;
•операціїзпридбання,продажутаобмінувалюти;•роботинаконтрактнійосновіфізичн
и х о с і б У к р а ї н и з і н о з е м н и м и с у б ’ є к т а м и г о с п о д а р с ь к о ї д і я л ь н о с т і ;
•іншівидизовнішньоекономічноїдіяльності,незабороненізаконодавствомУкраїни.
60

2.3. Характеристика системи
регулювання
діяльності
Ф о р м у в а н н я р и н к о в о ї м о д е л і г о с п о д а р ю в а н н я в У к р а ї н і п е р е д
б а ч а є с т в о р е н н я е ф е к т и в н о ї с и с т е м и р е г у л ю в а н н я з о в н і ш н ь о е
кономічноїдіяльності.Основнимицілямицієїсистемирегулю
ванняє:
-захистекономічнихінтересівУкраїнитаінтересівсуб’єктів
зовнішньоекономічноїдіяльності;
- з а б е з п е ч е н н я з б а л а н с о в а н о с т і е к о н о м і к и т а р і в н о в а г и в н у т р
ішньогоринку;
- с т в о р е н н я н а й б і л ь ш с п р и я т л и в и х у м о в д л я і н т е г р а ц і ї е к о н о м
ікиУкраїниізсистемоюсвітовогоподілупраці;-стимулюванн
япрогресивнихструктурнихзмінвекономіці;-заохоченнякон
куренціїталіквідаціямонополізмуусферізовнішньоекономі
чноїдіяльності.
Р е г улюваннязовнішньоекономічноїдіяльностіУкраїниздійснюється:державоювособ
і їїорганівумежахїхкомпетенції;недержавнимиорганамиуправлінняекономікою;самимисуб’
є к т а м и з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н о ї д і я л ь н о с т і .
Додержавнихорганівуправліннязовнішньоекономічноюдіяльністюналежатьдержавн
і о р г а н и я к з а к о н о д а в ч о ї , т а к і в и к о н а в ч о ї в л а д и , а т а к о ж м і с ц е в і о р г а н и в л а д и ( р и с . 2 . 1 ) . В а р т о з а
з н а ч и т и , щ о к о ж н и й з о р г а н і в д е р ж а в н о г о р е г у л ю в а н н я з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н о ї д і я л ь н о с т і в и к о
н у є т і л ь к и й о м у д е л е г о в а н і ф у н к ц і ї в ц і й с и с т е м і у п р а в л і н н я .
О с н о в н и м и ф у н к ц і я м и В е р х о в н о ї Р а д и У к р а ї н и я к н а й в и щ о г о о р г а н у д е р ж а в н о г о р е г у л ю
в а н н я з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н о ї д і я л ь н о с т і є :
- с т в о р е н н я з а к о н о д а в ч о ї б а з и у с ф е р і з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н и х в і д н о с и н ;
-затвердженняголовнихнапрямівзовнішньоекономічноїдіяльності;
- р о з г л я д , з а т в е р д ж е н н я т а з м і н а с т р у к т у р и о р г а н і в д е р ж а в н о г о р е г у л ю в а н н я з о в н і ш н ь о
економічноїдіяльності;
61
••••••
-укладанняіратифікаціяміжнароднихдоговорівУкраїни;-встановленняправовихр
ежимівнатериторіїУкраїни.
Рис. 2.1. Органи державного регулювання зовнішньо

економічної діяльності в Україні
ДокомпетенціїКабінетуМіністрівУкраїниналежить:-відповіднодоухваленогозаконо
д а в с т в а з д і й с н ю в а т и к о о р д и н а ц і ю з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н и х з в ’ я з к і в ;
- з а т в е р д ж у в а т и н о р м а т и в н і а к т и у п р а в л і н н я з п и т а н ь з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н о ї д і я л ь н о с т
і;
-проводитипереговоритаукладатиміжнароднідоговори;-забезпечуватискладання
платіжногобалансу.
62

Н а ц і о н а льнийбанкУкраїнифактичноєосновниморганомпід
ч а с з д ійсненнявалютноїполітикикраїни.Томуосновнійогоф
ункціїтакі:
-реалізуєвалютнуполітикудержави;
-регулюєкурснаціональноївалюти;
- з д і й с н ю є о б л і к і р о з р а х у н к и з н а д а н и х т а о д е р ж а н и х д е р ж а в н и х к р е д и т і в і п о з и к ;
- з д і й с н ю є з б е р і г а н н я і в и к о р и с т а н н я з о л о т о в а л ю т н о г о р е з е р в у У к р а ї н и ;
- я в л я є с о б о ю і н т е р е с и д е р ж а в и у в і д н о с и н а х з ц е н т р а л ь н и м и б а н к а м и і н ш и х к р а ї н ;
- в и д а є л і ц е н з і ї н а з д і й с н е н н я к о м е р ц і й н и м и б а н к а м и о п е р а ц і й в і н о з е м н і й в а л ю т і .
В і д п о в іднодоЗаконуУкраїни“Прозовнішньоекономічнудіяльність”однимізорганівд
е р ж а в н о г о р е г у л ю в а н н я б у л о М і н і с т е р с т в о з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н и х з в ’ я з к і в У к р а ї н и , а л е н а с ь о
годнійогофункціївиконуєМіністерствоекономікиУкраїни,основнізнихтакі:
-забезпеченняпроведенняєдиноїзовнішньоекономічноїполітики;
- з д і й с н е н н я к о н т р о л ю з а д е р ж а в н и м и с у б ’ є к т а м и з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н о ї д і я л ь н о с т і .
О с н о в н и м и ф у н к ц і я м и Д е р ж а в н о ї ф і с к а л ь н о ї с л у ж б и У к р а ї н и є з д і й с н е н н я п о д а т к о в о г о
т а м и т н огоконтролюнатериторіїУкраїниізатвердженняактівзпитаньподатковоїтамитноїпо
л і т и к и д е р ж а в и .
О р г а н и м і с ц е в о г о у п р а в л і н н я з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н о ю д і я л ь н і с т ю з д і й с н ю ю т ь р е є с т р а ц
і ю с у б ’ є к т і в з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н о ї д і я л ь н о с т і ( я к с у б ’ є к т і в г о с п о д а р с ь к о ї д і я л ь н о с т і ) т а к о н т
ролюютьїхнєфункціонуваннянарегіональномурівні.
Останнімчасомсистемаорганіврегулюваннядоповниласьновимиструктурами-Антимонопол
ьнимкомітетомУкраїнитаМіжвідомчоюкомісієюзміжнародноїторгівлі.ПрицьомуАнти-моно
польнийкомітетздійснюєконтрользадотриманнямсуб’єктамизовнішньоекономічноїдіяльно
стіантимонопольного 63
з а к о н о д а в с т в а , а М і ж в і д о м ч а к о м і с і я з м і ж н а р о д н о ї т о р г і в л і в и к о н у є т а к і ф у н к ц і ї :
- з д і й с н ю є о п е р а т и в н е д е р ж а в н е р е г у л ю в а н н я з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н о ї д і я л ь н о с т і ;
- у х в а л ю є р і ш е н н я п р о п о р у ш е н н я і п р о в е д е н н я а н т и д е м п і н г о в и х , а н т и с у б с и д и ц і й н и х а б
о с п е ц і а л ь н и х р о з с л і д у в а н ь т а з а с т о с у в а н н я , в і д п о в і д н о , а н т и д е м п і н г о в и х , к о м п е н с а ц і й н и х а б
оспеціальнихзаходів;
- з д і й с н ю є з а х о д и н е т а р и ф н о г о р е г у л ю в а н н я з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н о ї д і я л ь н о с т і ( л і ц е н з у
в а н н я , к в о т у в а н н я , р е є с т р а ц і ю о к р е м и х в и д і в к о н т р а к т і в ) .
Д о н едержавнихорганівуправлінняекономікоюналежатьтоварні,фондові,валютнібір
ж і , Т о р г о в о - п р о м и с л о в і п а л а т и У к р а ї н и . П р и ц ь о м у ц і о р г а н и р е г у л ю в а н н я м о ж у т ь в и к о н у в а т и т
і л ь к и ї м н а д а н і ф у н к ц і ї у с ф е р і у п р а в л і н н я з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н о ю д і я л ь н і с т ю . Т а к , т і л ь к и Т о р г
о в о -промисловапалатаУкраїнизасвідчуєкраїнувиробництватоваручерезсистемувидачісерт
и ф і к а т а п о х о д ж е н н я .
2.4. Систематизація методів регулювання

У к р а ї н а м а є у с в о є м у р о з п о р я д ж е н н і ч и м а л и й а р с е н а л р е г у л я т о р і в з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н о ї д і я л ь
ності,середякихосновнимиєорганізаційно-правові,адміністративні,економічні(рис.2.2).
П р а в о в е р е г у л ю в а н н я з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н и х з в ’ я з к і в в к л ю ч а є р о з р о б к у т а у х в а л е н н я н
о р м а т ивно-правовоїбазивУкраїнітавиконаннянормміжнародногоправа,приєднанняУкраїн
и д о м і ж н а р о д н и х о р г а н і з а ц і й т а к о н в е н ц і й , у к л а д а н н я м і ж н а р о д н и х у г о д .
Б у д ь -якийсуб’єктгосподарськоїдіяльностіфункціонуєувідповідномуправовомусере
д о в и щ і , якеформуєтьсянаосновізаконодавчоїбази.Тобтоправилаповедінкисуб’єктіввизнач
а ю т ь с я з а к о н о д а в с т в о м т і є ї к р а ї н и , н а р и н к у я к о ї ф у н к ц і о н у є п і д п р и є м с т в о .
64
99
Д е р ж а в н е ін в е с т у в а н н я у Н Д Д К Р
с т
.
і
.
р
2
е
.
К
у
л л
а ю
с
в
и
а
ф
н
і
н
ц
з
і о
я
в
н
і
н і
ш
с
т
н
р
ь
у
о
е к
н
о
Д е р ж а в н а п ід т р и м к а в и с о к о т е х н
о л о г іч н о г о в и р о б н и ц т в а
Державнекредитуванняекспорт
у
Страхуванняекспортнихкредит
ів
Д е р ж а в н і г а р а н т ії
Системаекспортногоконтролю
П іл ь г и ін о з е м н и м ін в е с т о р а м
ЗаконодавчерегулюванняЗЕД
Податковерегулювання
Створенняексп
о р т н о ї ін ф р а с т р
уктури
Митнерегулювання
С т в о р е н н я о б ’є д
наньекспортер
Р е г у л ю в а н н я т р а н с п о р т н и х т а р и ів
ф ів
Маркетинговід
о с л ід ж е н н я
к о н ’ю н к т у р и р и
нку
Активнареклам
а,виставкитаяр
марки
РозвитокВЕЗ,п
р и к о р д о н н о ї т о р г ів л і
П ід г о т о в к а к а д р ів
С п р и я н н я е к с п о р т у ч е р е з ін ф о р м
а ц ій н о -
консалтинговеобслуговування
>
К іл ь к іс н і о б м е ж е н н я
Р е є с т р а ц ія к о н т р а к т ів у с ф е р і З Е
Д
П р и х о в а н і м е т о д и п р о т е к ц іо н із м
у
ШІВСІМД я п эончгкр юньшономэочнгашяо£

ВННЯЖНІГтСлаСІ ВЫЭХЭИЭ *£
Е к о н о м і ч н і м о ж л и в о с т і п і д п р и є м с т в а в с ф е р і з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н о ї д і я л ь н о с т і о б м е ж е
ніправиламийобов’язками,якінадаєйомуорганізаційно-інституційнапідсистемафункціонув
а н н я е к о н о м і ч н о ї с и с т е м и с у с п і л ь с т в а . С у т н і с т ь ц і є ї п і д с и с т е м и в и з н а ч а є т ь с я т і є ю м і с і є ю , я к у в
і д і г р а є п р о ц е с о р г а н і з а ц і ї в з а б е з п е ч е н н і т а у п о р я д к у в а н н і с и с т е м и г о с п о д а р ю в а н н я в ц і л о м у . В
и к о р и с т а н н я в м е х а н і з м і з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н о г о с п і в р о б і т н и ц т в а о р г а - н і з а ц і й н о - і н с т и т у ц і й
н и х інструментівдозволяєупорядкуватискладнусистемувзаємодіїрізнихформміжнародноїор
г а н і з аціївиробництваіміжнародногообміну,взаємозв’язківміжними,взаємозалежностівнут
р і ш н ь о ї ізовнішньоїсфериекономіки.Упроцесівзаємодіївсіхсуб’єктівзовнішньоекономічни
х в і д н осинвідбуваєтьсяформуванняміжнародноїорганізаційноїструктуривиробництва,розв
и т о к о р г а н і з а ц і й н и х ф о р м і п р и н ц и п і в й о г о р е г у л ю в а н н я .
І н с т и т у ц і я - т а к а о р г а н і з а ц і я с у с п і л ь н и х в і д н о с и н , щ о в т і л ю є в с о б і н о р м и е к о н о м і ч н о г о ,
п о л і т и ч н ого,правовогожиттясуспільства.Уцьомуконтекстіпоняттяінституційногомеханіз
м у о х о п л ю є в с і о р г а н і з а ц і й н і л а н ц ю г и м і ж д е р ж а в н о г о і м і ж н а ц і о н а л ь н о г о с п і в р о б і т н и ц т в а . Р а з
о м з т и м , в и з н а ч а ю ч и с т р у к т у р у м і ж н а р о д н о г о і н с т и т у ц і й н о г о м е х а н і з м у я к с у к у п н о с т і о р г а н і з а
ц і й н и х з а х о д і в , п о т р і б н о в р а х о в у в а т и й о г о м і ж н а р о д н у с п е ц и ф і к у , м е т о д с т в о р е н н я п р а в о в и х н
орм,правовогорегулюваннятакогомеханізму,правовийстатусорганізаційнихутвореньісуб’є
ктівправовідносин.
П р а в о в е з а б е з п е ч е н н я з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н о ї д і я л ь н о с т і п о в и н н е в і д п о в і д а т и д в о м к р и
т е р і я м : в р а х о в у в а т и с п е ц и ф і к у п р е д м е т а і з а д о в о л ь н я т и п о т р е б и с у б ’ є к т і в з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч
н о ї д і я л ь н о с т і . П р и ц ь о м у о с н о в н е з а в д а н н я - с т в о р е н н я с п р и я т л и в о г о п р а в о в о г о к л і м а т у д л я р е
а л і з а ціїекономічнихінтересівсуб’єктівгосподарюваннявсферізовнішньоекономічнихвідно
син.
П р а в о в і н о р м и , щ о р е г у л ю ю т ь з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н у д і я л ь н і с т ь , у т в о р ю ю т ь п е в н и й к о м
п л е к с,якийвключаєякміжнародно-правові,такінаціонально-правовінорми.Цейкомплексха
р а к т е р и з у є т ь с я с у к у п н і с т ь п о в ’ я з а н и х і є р а р х і й і в з а є м о п і д л е г л і с т ю
66

міжнароднихінаціональнихправовихнорм,щовзаємодіютьмі
жсобоюякуцілому,таківсвоїхструктурнихчастинахтарегла
ментуютьзовнішньоекономічнізв’язкиУкраїни.
Н а ф о р м у в а н н я с и с т е м и п р а в о в и х п р и п и с і в п р о з о в н і ш н ь о е к о
номічнудіяльністьвпливаютьяквнутрішні,такізовнішніфак
т о р и . Д о з о в н і ш н і х ф а к т о р і в н а л е ж а т ь : с т а н м і ж н а р о д н и х в і д н
осин,участьУкраїнивміжнароднихугодах;довнутрішніх:зов
н і ш ньоекономічнаполітикаУкраїни,станекономікиУкраїни
,умови,структураорганівдержавноївладитауправліннятощо
Н а ц і о н а л ь н о - п р а в о в і н о р м и , щ о р е г у л ю ю т ь з о в н і ш н ь о е к о н о м
ічнудіяльністьвУкраїні,входятьдоактів,щоналежатьдотаки
х г а л у з е йвнутрішньогоправа,якдержавне,адміністративне,
ф і н а н с о в е , ц и в і л ь н е , ц и в і л ь н о - п р о ц е с у а л ь н е , а л е б і л ь ш і с т ь н
о р м у с ферізовнішньоекономічнихвідносинможутьбутивідне
с е н і д о т акогорозділузаконодавства,якийназиваютьгоспода
рськимправом.
З о г л я д у н а з м і с т с е р е д п р а в о в и х н о р м в и д і л я ю т ь т а к і о с н о в н і г
рупи:
1 . Н о р м и , щ о в и з н а ч а ю т ь п р а в о в і п р и н ц и п и з о в н і ш н ь о е к о н о м і
ч н о ї д і я л ь н о с т і і ї ї р е г у л ю в а н н я , в т о м у ч и с л і п р а в о в і р е ж и м и ,
в з а є м н ість,доброзичливість,недопустимість,необґрунтова
ніобмеженняділовоїпрактикиідемпінгу.
2 . Н о р м и , щ о в и з н а ч а ю т ь с т а т у с і к о м п е т е н ц і ю о р г а н і в д е р ж а в н о г о у п р а в л і н н я з о в н і ш н ь
оюдіяльністю.
3 . Н о р м и с т о с о в н о с у б ’ є к т і в з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н о ї д і я л ь н о с т і , у ч а с н и к і в з о в н і ш н ь о е к
ономічнихзв’язків.
4 . Н о рмищодоспільнихпідприємствнатериторіїУкраїни,атакожгосподарськоїдіяльн
о с т і у к р а ї н с ь к и х о р г а н і з а ц і й з а к о р д о н о м .
5.Нормищодоплануваннязовнішньоекономічноїдіяльності.6.Нормищодорежимуекс
п о р т у , р е е к с п о р т у т а і м п о р т у , л і ц е н з у в а н н я і к в о т у в а н н я , п о р я д к у в в о з у і в и в о з у т о в а р і в . 7 . Н о р
мивалютногорегулювання.
8.Нормимитно-тарифногорегулювання.
9.Податковінорми,щорегулюютьзовнішньоекономічнудіяльність.
67
10.НормизасобівзахистузовнішньоекономічнихінтересівУкраїни,включаючипорядо
кзастосуваннявідповіднихдій.11.Нормищодопорядкуврегулюваннясуперечностейіспорівяк
м і ж д е р ж а в н и х , т а к і з а у ч а с т і ю р и д и ч н и х о с і б і г р о м а д я н , в и м о г и , п о р я д о к в и з н а н н я т а в и к о н а н н
яіноземнихсудовихіарбітражнихрішень.
Н о р м и , щ о ф о р м у ю т ь п р а в о в и й р е ж и м з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н о ї д і я л ь н о с т і , м о ж у т ь м а т и я к
с п е ц і а л ь н и й , т а к і з а г а л ь н и й х а р а к т е р . Ц е с т о с у є т ь с я і н о р м а т и в н и х д о к у м е н т і в , х о ч а в а к т а х з а г
а л ь н о г о х а р а к т е р у м о ж н а з у с т р і т и й о к р е м і н о р м и , с п е ц і а л ь н о р о з р а х о в а н і н а з о в н і ш н ь о е к о н о м
ічнівідносини.
З а г а л о м н о р м а т и в н і а к т и , щ о р е г у л ю ю т ь з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н у д і я л ь н і с т ь , м о ж н а у м о в
н о р о з д і л и т и н а т р и г р у п и : • а к т и , в я к и х з а к р і п л е н і о с н о в н і п р и н ц и п и о р г а н і з а ц і ї і н а п р я м и з д і й с
неннязовнішньоекономічноїдіяльності.ПередусімцеКонституціяУкраїни,Деклараціяпроде
р ж а в н и й с у в е р е н і т е т У к р а ї н и т а З а к о н У к р а ї н и “ П р о з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н у д і я л ь н і с т ь ” , я к и й б у
л о у х в а л е н о в к в і т н і 1 9 9 1 р . і я к и й р е г у л ю є в с і з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н і в і д н о с и н и У к р а ї н и : в и з н а ч а
є п р и н ц и п и з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н о ї д і я л ь н о с т і , к л а с и ф і к у є с у б ’ є к т і в , д а є х а р а к т е р и с т и к у о с н о в
нихвидівдіяльностіусферізовнішніхзв’язків.Уньомупредставленахарактеристикаосновних
напряміврегулюваннязовнішньоекономічноїдіяльності,визначеніспеціальніправовіринки,
щодіютьвУкраїніірегламентуютьекономічнівідносиниУкраїнизіншимидержавами;
• а к т и , я к і с к л а д а ю т ь с я і з с и с т е м а т и з о в а н и х н о р м , з о к р е м а М и т н и й к о д е к с У к р а ї н и , З а к о
н У к р аїни“ПроМитнийтариф”,ЗаконУкраїни“Прорежиміноземногоінвестування”,ДекретКа
б і н е т у М і н і с т р і в У к р а ї н и “ П р о в а л ю т н е р е г у л ю в а н н я ” . Т а к , Д е к р е т К а б і н е т у М і н і с т р і в У к р а ї н и
“ П р о в а л ю т н е р е г у л ю в а н н я ” п р а к т и ч н о р е г л а м е н т у є о с н о в и в а л ю т н о ї п о л і т и к и У к р а ї н и н а в н у т
рішньомуринку;
•актищодопоточнихоперацій.Ценайбільшчисленнагрупанормативнихдокументів,що
р е г л а м е н т у ю т ь ш и р о к е к о л о в і д н о с и н . Д о н и х н а л е ж а т ь п о с т а н о в и , і н с т р у к т и в н і л и с т и , н а к а з и ,
щоухвалюютьсяівидаютьсяпершочергово:
68

- Н а ц і о н а л ь н и м б а н к о м У к р а ї н и у с ф е р і в а л ю т н о г о р е г у л ю в а н н
язовнішньоекономічноїдіяльності;
-МіністерствомфінансівУкраїниусферіоподаткуваннязовні
шньоекономічноїдіяльності;
- М і н і с т е р с т в о м е к о н о м і к и У к р а ї н и у с ф е р і д е р ж а в н о г о р е г у л ю
ваннязовнішньоекономічнихвідносин;
- Д е р ж а в н о ю ф і с к а л ь н о ю с л у ж б о ю У к р а ї н и з п и т а н ь п о д а т к о в о
готамитногорегулювання.
Вартозауважити,щоцінормативнідокументимаютьрізнийме
х а н і з м з а с т о с у в а н н я з а л е ж н о в і д ю р и д и ч н о ї с и л и . Ц е п р о д е м о н
стровановтаблиці1.2.
П р а к т и чнозазначенінормативнідокументирегламентуютьк
о н кретнуреалізаціюнапрактиціосновнихправовихнормусфе
р і з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н и х в і д н о с и н , щ о з а д е к л а р о в а н і н а ц і о н а
льнимзаконодавством.
Р а з о м з т и м п р а в о в и й р е ж и м з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н о ї д і я л ь н о с т і
м а є т і л ь к и д л я н ь о г о х а р а к т е р н і о с о б л и в о с т і . П е р е д у с і м т о м у ,
щ овційсферічасткаміжнароднихдоговорівУкраїниякджерел
а п р а в о в и х н о р м з н а ч н о в и щ а , н і ж в і н ш и х г а л у з я х е к о н о м і к и , а
н а ц і о н а л ь н е п р а в о , в і д п о в і д н о , н е є а б с о л ю т н о д о м і н у ю ч и м . Н
авпаки,колиєсуперечністьміжправовоювнутрішньоюіміжна
р о д н о ю н о р м а м и з а к о н о д а в с т в а , т о з а с т о с о в у є т ь с я м і ж н а р о д н
а.
М і ж н а р о д н і д о г о в о р и У к р а ї н и в с ф е р і з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н о ї д і я л ь н о с т і с т в о р ю ю т ь п р а
в о в у с и с т е м у . У н і й м о ж н а в и д і л и т и б а г а т о с т о р о н н і і д в о с т о р о н н і у г о д и , д о г о в о р и , щ о м і с т я т ь у с
обізагальнінормитаположеннящодозовнішньоекономічноїдіяльності.
П о д і л м і ж н а р о д н и х у г о д н а д в о с т о р о н н і і б а г а т о с т о р о н н і з а л е ж и т ь в і д ї х н ь о г о з м і с т у т а к і л ь к о с т
і у ч а с н и к і в в т і л е н н я , у ч а с т і д е р ж а в т а ї х н і х с у б ’ є к т і в . С е р е д б а г а т о с т о р о н н і х у г о д в и д і л я ю т ь с я
своєюзначимістюікількістюучасниківуніверсальніугоди,якіповиннівтілюватиінтересивсіх
д е р ж а в і , в і д п о в і д н о , ї х н і х с у б ’ є к т і в з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н о ї д і я л ь н о с т і . П р и к л а д о м б а г а т о с т о р
онньогодоговоруєКонвенціяООНпроміжнароднідоговори 69
л••••••
купівлі-продажутоварівнанаднаціональномурівні(доповнення).ВонабуларозробленаКомісі
єюООНзправміжнародноїторгівлі(УНСІТРАЛ),вякійбулипрактичнопредставленіспеціаліст
и з р і з н и хрегіонівсвіту,йухвалена1980р.Застосовуєтьсядоугодкупівлі-продажутоварівміжс
т о р о н а м и , я к і є с у б ’ є к т а м и з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н о ї д і я л ь н о с т і р і з н и х д е р ж а в - у ч а с н и к і в К о н в е н
ц і ї , х о ч а й п і д к р е с л ю є п р а в о с т о р і н в с т а н о в л ю в а т и і н ш і п р а в и л а . У к р а ї н а п р и є д н а л а с я д о ц і є ї К о
н в е н ц і ї 1 9 8 9 р . У н і й ч і т к о р е г л а м е н т у ю т ь с я п р а в а т а о б о в ’ я з к и п р о д а в ц і в і п о к у п ц і в п і д ч а с з д і й с
н е н н я у г о д з к у п і в л і т а п р о д а ж у т о в а р і в . П р и к л а д о м б а г а т о с т о р о н н і х у г о д н а р е г і о н а л ь н о м у р і в н
і м о ж у т ь б у т и д о к у м е н т и , п і д п и с а н і У к р а ї н о ю н а р і в н і С Н Д .
Т о д і я к б а г а т о с т о р о н н і у г о д и п о к а з у ю т ь н а п р я м и р у х у м і ж н а р о д н о г о і н т е г р у в а н н я м і ж к
р а ї н а м и , д в о с т о р о н н і д о г о в о р и п е р е д б а ч а ю т ь р о з в ’ я з а н н я к о н к р е т н и х е к о н о м і ч н и х п р о б л е м у с
ф е р і з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н и х з в ’ я з к і в .
Якправило,предметомдвосторонніхдоговорівє:
•торговельно-економічнеспівробітництво;
•заохоченнятавзаємнийзахистінвестицій;
•сприяннякапіталовкладеннямвекономікукраїн;•промисловеінауков
о-технічнеспівробітництво;
•торговельніугоди;
•проблемикредитуваннявзаємовідносин;
• п и т а н н я , щ о с т о с у ю т ь с я п о д в і й н о г о о п о д а т к у в а н н я с у б ’ є к т і в з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н о ї д
іяльності.
У х в а л ю ю ч и н а ц і о н а л ь н і з а к о н о д а в ч і а к т и в с ф е р і з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н о ї д і я л ь н о с т і , п і
д п и с у ю ч и д в о с т о р о н н і т а б а г а т о с т о р о н н і у г о д и , к р а ї н а с т в о р ю є в і д п о в і д н е п р а в о в е с е р е д о в и щ е
, в я к о м у взаємодіютьсуб’єктигосподарськоїдіяльності.Залежновідрівнявключенняекономі
к и к р а ї н и у с в і т о в е г о с п о д а р с т в о і р о л і й о г о в с т и м у л ю в а н н і р о з в и т к у в н у т р і ш н ь о ї с и с т е м и в и д і л
я ю т ь т а к і п р а в о в і р е ж и м и в с ф е р і з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н о ї д і я л ь н о с т і :
1)справедливий,абонедискримінаційний;
2)режиминайбільшогосприяння;
70

3)національнийрежим;
4)спеціальнийправовийрежим.
С п р а в едливий,абонедискримінаційнийрежим,бувупершеви
к о р истанийякнормаміжнародногоправавГаванськійхартії1
9 4 8 р . , уподальшомуцянормавдосконалюваласявпроектіКон
в е н ц іїпроохоронуіноземноївласності,запропонованійОЕСР
1 9 6 7 р . , у т р е т і й Л о м е й с ь к і й к о н в е н ц і ї ; у К о н в е н ц і ї п р о з а с т о с у
в а н н я Б а гатосторонньогоінвестиційногоагентства,проекті
ООНКодексуповедінкиТНК.Посиланнянасправедливийіне-д
и с к р и м інаційнийрежимнабулоширокогозастосуваннявоста
н н і р о к и , з а в д я ч у ю ч и д в о с т о р о н н і м у г о д а м п р о з а о х о ч е н н я і з а
х истінвестицій.Сутністьцієїнормивтому,щовонаневідсилає
д очинногозводузаконодавчихактівінепередбачаєконкретни
х н о р м ,якихмаєдотримуватисядержава,щоухвалює.Посилан
н я н а цейстандартозначаєтількинагадуванняпродопускукон
к р е т н і й с и т у а ц і ї н е с п р а в е д л и в о с т і . В к а з а н а н о р м а с т в о р ю є з а
к о н н и й,попередньоузгодженийміжзацікавленимикраїнамимеханізмрозглядуконкретнихпи
т а н ь . Я к з а х і д д л я в с т а н о в л е н н я п е р е г о в о р н о г о п р о ц е с у і й о г о е ф е к т и в н о г о в и к о р и с т а н н я , ц е й с т
андартщодоринкудоситьзручний.
Р е ж и м н а йбільшогосприянняєнормоюнедискримінації.Цесвоєріднанормаприкордон
н о г орежиму,щооднакововажливаякдляторгівлі,такідляінвестиційпідчасдопускутоварівчи
і н в е с т и ц і й у к р а ї н у . Р е ж и м , щ о н а д а є т ь с я т р е т і й д е р ж а в і , а в т о м а т и ч н о п о ш и р ю є т ь с я і н а д е р ж а в
у,якійпершопочатковобувнаданийрежимнайбільшогосприяння.
П о с у т і , н о р м а н а й б і л ь ш о г о с п р и я н н я с т а л а м е т о д о м п о ш и р е н н я н е д и с к р и м і н а ц і й н о г о р е
ж имуназагальнійоснові,тількитідержави,яківиявилиготовністьвиконуватипевніобов’язки
, м о ж у т ь о т р и м у в а т и п р а в о н а в і д п о в і д н и й р е ж и м з б о к у і н ш и х д е р ж а в . О д н і є ю з т а к и х у м о в є в и м о г
априйняттянаціональногорежиму.
Усучаснійміжнароднійторговельнійпрактицітрапляютьсякомбінаціїінтегруванняобохнорм
- р е ж и м у н а й б і л ь ш о г о с п р и я н н я і н а ц і о н а л ь н о г о р е ж и м у , т о б т о к р а ї н а в и к о р и с т о в у є я к н а ц і о н а
льнийрежим,такібільшсприятливий.Якщовідповіднодо 71
••••••
у г оди,міждержавамипередбаченотількирежимнайбільшогосприянняіувипадку,колиоднаізц
ихкраїннадаєнаціональнийрежимузазначенійсферітретійкраїні,тодругадержавазчисладвох
п е р ш и х м а є п р а в о н а н а д а н н я щ о д о с е б е н а ц і о н а л ь н о г о р е ж и м у .
Н а ц іональнийрежимпередбачає,щоупроцесірозглядуконкретнихпитаньіноземнимсу
б ’ є к тамгосподарськоїдіяльностіповиненнадаватисярежимнеменшсприятливий,ніжсуб’єкт
амгосподарюванняцієїдержави.
В і д п о в і д н о д о З а к о н у У к р а ї н и “ П р о р е ж и м і н о з е м н о г о і н в е с т у в а н н я ” , у х в а л е н о г о 1 9 б е р е
з н я 1 9 9 6 р . , д л я і н о з е м н и х і н в е с т о р і в н а т е р и т о р і ї У к р а ї н и в с т а н о в л ю є т ь с я н а ц і о н а л ь н и й р е ж и м
і н в е с т и ц і й н о ї т а і н ш о ї г о с п о д а р с ь к о ї д і я л ь н о с т і . Т о б т о і н о з е м н і с у б ’ є к т и з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н
о ї д і я л ьностімаютьтакісаміправаіобов’язки,щойнаціональні.Аледляокремихсуб’єктівпідп
р и є м н и ц ь к о ї д і я л ь н о с т і , я к і з д і й с н ю ю т ь і н в е с т и ц і й н і п р о е к т и і з з а л у ч е н н я м і н о з е м н и х і н в е с т и
ц ій,щореалізуютьсявідповіднододержавнихпрограмрозвиткупріоритетнихгалузейекономік
и ,соціальноїсфериітериторій,можевстановлюватисяпільговийрежимінвестиційноїтаіншоїг
о с п о д а р с ь к о ї д і я л ь н о с т і . Т а к , в і д п о в і д н о д о З а к о н у У к р а ї н и “ П р о с т и м у л ю в а н н я в и р о б н и ц т в а а
в т о м о б і л і в в У к р а ї н і ” з н а ч н і п і л ь г и о т р и м а л о у к р а ї н с ь к о - к о р е й с ь к е с п і л ь н е п і д п р и є м с т в о , з а с
н о в а н е « А в т о З А З о м » т а к о р п о р а ц і є ю D a e w o o з в и р о б н и ц т в а а в т о м о б і л і в с е р е д н ь о г о к л а с у . Т и м ч
асоводо1січня2008р.підприємствубулонаданотакіпільги:
• н е с п л а ч у є т ь с я в в і з н е м и т о н а т о в а р и , щ о в и к о р и с т о в у ю т ь с я в б у д і в н и ц т в і і в и р о б н и ц т в
і а в т о м о б і л і в н а ц ь о м у п і д п р и є м с т в і ;
• з в і л ь н я є т ь с я в і д п о д а т к у н а з е м л ю з а г а л ь н а п л о щ а , щ о п і д п о р я д к о в а н а п і д п р и є м с т в у ;
• п і д п р и є м с т в о о п о д а т к о в у є т ь с я п о д а т к а м и н а д о б а в л е н у в а р т і с т ь з а п і л ь г о в и м и с т а в к а
м и щ о д о о п е р а ц і й п р о д а ж у а в т о м о б і л і в в л а с н о г о в и р о б н и ц т в а ;
• щ о д о п о д а т к у н а п р и б у т о к д і ю т ь т а к і о с о б л и в о с т і : п о д а т к о в и м п е р і о д о м в в а ж а є т ь с я з в і
тнийподатковийрік;валовідоходи 72

індексуютьсянапідставіофіційногоіндексуінфляції;неопод
а т к о в у ю т ь с я д и в і д е н д и , я к щ о в о н и р е і н в е с т у ю т ь с я ;
• п і д п р и є м с т в о з в і л ь н е н е в і д з б о р і в у Д е р ж а в н и й і н н о в а ц і й н и й
фондУкраїни.
С п еціальнийправовийрежимможезапроваджуватисявспеціа
л ьнихекономічнихзонахрізноготипу.Тобтотількинаційтери
т о р і ї м о ж у т ь з а с т о с о в у в а т и с я о к р е м і п р а в о в і н о р м и . Ц е з д е б і л
ьшогопільговірежимищодоокремихекономічнихситуацій.
Д о с в і д е к о н о м і ч н о р о з в и н е н и х к р а ї н с в і т у с в і д ч и т ь , щ о в и к о р
и с т а н н я в с і х д і ю ч и х п р а в о в и х р е ж и м і в н а р і з н и х е т а п а х ф о р м у
ванняринковоїекономічноїсистемивкраїнісприяєстворенн
юнетількиконкурентоспроможноїнаціональноїекономіки,а
йзміцненнюкраїнинасвітовомуринку.
А д м і н і с т р а т и в н е р е г у л ю в а н н я з о в н і ш н і х з в ’ я з к і в з д і й с н ю є т ь
с я з а д о п о м о г о ю т а к и х в а ж е л і в , я к р е є с т р а ц і я с у б ’ є к т і в з о в н і ш
ньоекономічнихзносин,реєстраціязовнішньоекономічнихко
н т р а к т і в , р о з р о б к а с и с т е м и н е т а р и ф н о г о р е г у л ю в а н н я з о в н і ш
н ь о е к о н о м і ч н и х з в ’ я з к і в , м и т н е р е г у л ю в а н н я , о п е р а т и в н е р е г
у л ю в а н н я з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н о ї д і я л ь н о с т і .
Д о е к о н о м і ч н и х р е г у л я т о р і в н а л е ж а т ь : р о з р о б к а і в с т а н о в л е н
н я п о датківусферізовнішніхзносин;затвердженийпорядокнагромадженняівикористаннявал
ю т н и х к о ш т і в с у б ’ є к т і в з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н о ї д і я л ь н о с т і ; с и с т е м а р о з р а х у н к і в т а к р е д и т у в а н
няекспортно-імпортнихвідносин(рис.2.3).
Формуваннясоціальноорієнтованоїекономікиринковоготипупередбачаєбагатогранн
и й к о м п л е к с в з а є м о о б у м о в л е н и х з а х о д і в я к у с ф е р і ф у н к ц і о н у в а н н я в н у т р і ш н і х е к о н о м і ч н и х в і д
н о с и н , т а к і з о в н і ш н і х . І о д н і є ю з н а й с у т т є в і ш и х п р о б л е м є в д о с к о н а л е н н я с и с т е м и ф і н а н с о в и х в
а ж е л і в я к з а с о б і в п і д в и щ е н н я е ф е к т и в н о с т і е к о н о м і к и .
Н а й б і л ь ш п о ш и р е н и м и е к о н о м і ч н и м и з а с о б а м и р е г у л ю в а н н я з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н и х з в
’ я з к івємитніплатежі,якістаютьсуттєвимбар’єромпідчаспереміщеннятоварівчерезмитнийк
о р д о н к р а ї н и .
73
••••••
Рис. 2.3. Економічні заходи регулювання зовнішньо

економічної діяльності
К о н т е к с т н а р а х у в а н н я м и т н и х п л а т е ж і в щ о д о п о д а т к о в о ї б а з и м а є п е в н і о с о б л и в о с т і . Б і л
ь ш істьмитнихплатежівєквотарни-ми,тобтоїхнясумаобраховуєтьсязалежновідобсягуподатк
о в о ї базиабооб’єктаоподаткуванняіставокподатку.Длябільшостімитнихплатежів-цемитнав
а р т і с т ь , а л е в о к р е м и х в и п а д к а х з а с т о с о в у ю т ь с я й і н ш і б а з и о п о д а т к у в а н н я . Т а к , у п р о ц е с і н а р а х
у в а н н я к о м б і н о в а н о г о м и т а ц е м о ж е б у т и м і н і м а л ь н а в а р т і с т ь , а п і д ч а с н е з б і г у м и т н о ї в а р т о с т і з
ф а к т у р н о ю в а р т і с т ю м о ж е в и к о р и с т о в у в а т и с ь о с т а н н я у п р о ц е с і н а р а х у в а н н я п о д а т к у н а д о д а н у
вартість.
74

Д ж е реломитнихплатежівможебутибезпосередньопов’язанез
о б ’ є к т о м о п о д а т к у в а н н я у в и п а д к у , к о л и о п о д а т к о в у в а н і т о в а
р и п р и носятьдохід,атакожнемативідношеннядооб’єктаопод
а ткування,наприклад,колиоподатковуєтьсямайночипредме
т и о с о б и с т о г о к о р и с т у в а н н я , я к і в в о з я т ь с я п о н а д л і м і т о в а н о ї
сумибезмитногоімпорту.
Т о м у критеріємвизначеннямитнихплатежівповиненбутияко
б ’ є к т оподаткування,такісуб’єкт,тобтотіорганисистемидержавногорегулюваннязовнішньо
е к о н о мічноїдіяльності,яківиконуютьконтролюючіфункціїзнарахуваннячисплатитакогови
д у платежів.Зоглядунацемитніплатежіпотрібнорозумітияквидиподатківтазборів,якінарахо
в у ю т ь с я у в с т а н о в л е н о м у п о р я д к у п і д ч а с п е р е м і щ е н н я ч е р е з м и т н и й к о р д о н к р а ї н и т о в а р і в т а і н
ш и х п р е д м е т і в п і д к о н т р о л е м м и т н и х с л у ж б . Ц я д е ф і н і ц і я д о з в о л я є ч і т к о в и з н а ч и т и н е т і л ь к и о б ’
є к т и о п о д аткування(товари,предметитаін.),айсуб’єктисистемимитногооподаткування,доя
к и х н а л ежать,крімдержавитамитнихорганів,безпосередніплатникиподатківізборів,тобтою
р идичнітафізичніособи,якіздійснюютьзовнішньоекономічнудіяльність.Прицьомувартоакц
е нтуватиувагунахарактернійособливостімитнихплатежів,асаме:односторонньомурухуварт
остівідюридичнихтафізичнихосібдодержави.
С е р е д в е л и к о г о с п е к т р а ф у н к ц і о н а л ь н и х з а в д а н ь , я к і в и к о н у ю т ь м и т н і п л а т е ж і , г о л о в н
имиє:
-фіскальні,тобтомитніплатежі,якієджереломпоповненнябюджетукраїни;
-стимулюючі,якіспрямованінарозвитокнаціональноговиробництва;
-регулятивні,якіформуютьобсягтаструктуруекспорту,імпорту,споживання.
Н а етапітрансформуванняекономічнихвідносиндомінуєфіскальнафункціямитнихпла
т е ж і в , а л е в м і р у ф о р м у в а н н я р и н к о в о ї м о д е л і г о с п о д а р ю в а н н я м и т н і п л а т е ж і с т а ю т ь в а ж л и в и м
ф і н а н с о в и м і н с т р у м е н т о м р е г у л ю в а н н я е к о н о м і к и .
75

Гребельник ЗЕД

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

You might also like

Гребельник ЗЕД

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Гребельник ЗЕД

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

СЕРІЯ «ПОДАТКОВА ТА МИТНА СПРАВА В УКРАЇНІ»

Серія «Податкова та митна справа в Україні»

«Митний кодекс України та нормативно-правові акти, що регулюють його застосування»

Видання п 'яте, перероблене і доповнене

У підручнику на основі законодавчих актів, які регулюють зовнішньоеко

© Гребельник О. П., 2019

Розділ 2. Система регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Розділ 3. Митне регулювання експортно

Розділ 5. Орендні операції як вид

Розділ 6. Зустрічна торгівля як форма виходу

Розділ 7. Суть і структура зовнішньоторговельного договору

Розділ 9. Організація та функціонування підприємств

Розділ 10. Економічна ефективність

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖ ЕРЕЛ........................... 406 5

Ключові терміни та поняття: зовнішньоекономічні зв ’язки,

1.1. Характеристика причин та передумов розвитку

1.2. Суть та особливості зовнішньоекономічної

Процес ефективного функціонування будь-якої економічної

Рис. 1.2. Інструменти валютної політики

Під дисконтною політикою розуміють систему економічних та

1.3. Основні положення теорій

В економічній теорії виділяють два полюси моделювання

1.4. Показники функціонування зовнішньоекономічної

Функціонування будь-якої економічної системи, в тому чи слі

Рис. 1.3. Показники функціонування зовнішньоекономічної

де Е д.н. - обсяг експорту на душу населення в конкретному році;

де ЗТО д.н. - обсяг зовнішньоторговельного обороту на душу на

Основи зовнішньоекономічної діяльності

Таблиця 1.2 показує, що платіжний баланс містить ряд ста тей.

де Іу.ш. - індекс “умов торгівлі”;

де ЫТ - показник чистої торгівлі;

1. Дайте характеристику основних причин розвитку зовніш

1. Хто вперше сформулював основні положення теорії порі

2. Основний тезис теорії меркантилізму:

3. На чому базується теорія міжнародної торгівлі А.

4. Хто є автором теорії вирівнювання факторів виробниц

5. Яка з економічних теорій вперше систематизовано про

6. Автархічна модель зовнішньоекономічної політики хара

7. Міжгалузеві відмінності в теорії порівняльних переваг

8. Прихильники протекціонізму стверджують,

9. Із наведеного визначте основну функцію протекціонізму:

10. Назвіть причину, за якої застосування протекціонізму

11. Захисні заходи, спрямовані проти окремих країн, - це:

12. За яким видом протекціонізму зменшуються тарифні

13. Дайте правильне визначення колективного протекці

14. На що вказує активний розрахунковий баланс:

15. Укажіть правильну залежність:

16. Який із наведених показників характеризує якісний бік

17. Скорочення офіційних валютних резервів показує:

18. Операції з приватного переказу валюти за кордон ві

19. До чого призводить погіршення платіжного балансу: а)

20. Який баланс найбільшою мірою віддзеркалює стан зов

1. Товарний експорт 40 млрд дол.

Дайте відповіді на такі запитання, базуючись на даних

Ключові терміни та поняття: принципи зовнішньоеконо

2.1. Принципи зовнішньоекономічної діяльності України

Розділ 2. Система регулювання

2.2. Класифікація суб’єктів та видів

Зовнішньоекономічна діяльність - це господарювання