Professional Documents
Culture Documents
Малишевська З.Я. Правове регулювання режиму робочого часу
Малишевська З.Я. Правове регулювання режиму робочого часу
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
Прим. № ____
УДК 349.2
Науковий керівник
доктор юридичних наук, доцент
Івчук Юлія Юріївна
Київ – 2019
2
АНОТАЦІЯ
ANNOTATION
Malyshevska Z.Ya. Legal regulation of working time in Ukraine. – The
qualifying scientific work on the rights of the manuscript.
The dissertation for the degree of the candidate of legal sciences,
speciality 12.00.05 – labour law; social security law. (081 – Law) – Volodymyr
Dahl East Ukrainian National University – Taras Shevchenko National
University of Kyiv of the Ministry of Education and Science of Ukraine. Kyiv,
2019.
The dissertation is devoted to the complex and thorough analysis of the
legal regulation of the working time regime in Ukraine. In this paper the essence
and features of the working time regime are explained. The features of the types
of working time regime are characterized.
It is substantiated that working time is a calendar period of time defined
by regulatory acts in the field of labor legislation, acts of local-legal regulation,
as well as directly outlined and differentiated in an employment contract, during
which an employee is obliged to perform the duties entrusted to him
7
Also, this act of legal regulation of the working time regime establishes
guarantees to ensure the observance of the rights and freedoms of workers in the
establishment of a particular mode of working time.
The specifics of the five-day and six-day working weeks have been
investigated. The value of summed accounting of working time is analyzed.
It is emphasized that the use of a five-day working week takes place in
agreement with the employer in conjunction with the approval of the trade union
body and taking into account the point of view of the employees, which enables
to ensure the maximum efficiency of the tasks performed by the enterprise,
institution and organization. The provisions of labor legislation provides for a
structural procedure for the use within the enterprise of working time regimes
with a number of guarantees in the process of the employee performing labor
duties. A five-day working week is defined as a general mode of working time,
thus a weekly standard of working time is implemented within each calendar
week with a full number of working days.
A six-day working week is a prerequisite for the effective functioning of a
particular enterprise, institution or organization, and ensures maximum
involvement of employees in the performance of their work. From the above it
can be stated that the six-day working week provides for a much shorter
working day, and therefore increases the duration of daily rest for employees.
Since working time is interdependent with the time of rest, you can follow a
gradual increase in daily rest, by reducing the daily duration of work.
It is emphasized that the summed working time regime is a specific
organization of working time, which establishes the possibility of rational use of
each working hour, while ensuring respect for the rights, freedoms and
legitimate interests of both employees and employers, as well as to effectively
meet their needs.
Summarized accounting of working time involves taking into account the
latter, in fact, due to the average duration of the given time during the
9
established calendar interval - day, week of the month, etc. Combined working
time accounting is applied to the non-standard working time mode, according to
which it is impossible to establish or predict a certain length of a particular
working day.
It is specified that for employees whose work is related to servicing, the
implementation of certain urgent work is used precisely this time record of
work, because the nature of their work is unpredictable and such that it is
impossible to determine a specific daily or weekly standard of working time.
Establishing a complicated record of working time in agreement with the
body, which is obliged to represent the interests of employees is a prerequisite
for preventing abuse from the employer side and unreasonable involvement in
overtime work of employees.
The features of the abnormal working day and the interrupted working
time are singled out. The content of flexible work schedule and shift method of
work organization is revealed.
It is concluded that an irregular working day is a special mode of working
time and, at the same time, a deviation from normal working hours, which is
established for certain categories of workers in the event that it is impossible to
standardize the time of the labor process in cases where labor by the nature of
the functions performed can not be limited by the normal working hours of the
worker day, can not be accurately recorded due to the working regime, as well
as if the working time in connection with the peculiarities of the organization of
labor distributed by employees at its discretion, and is determined by the length
of the working time or the range of responsibilities or the volume of work
performed.
It is determined that a flexible working schedule brings mutual benefits
both to the employer and to the employee. An employee is given the opportunity
to independently adjust the start, end, and the total duration of the working day.
In turn, for an employer, a flexible schedule means getting motivated and not
10
overloaded workers, from which, in the end, they are not removed from the duty
to complete their labor function in full. In turn, the shift method of organization
of work differs significantly from the flexible schedule already, since its
regulation is carried out by the legislation adopted in Soviet times. That is, it is
not a progressive way of solving the problems of the traditional model of
organization of working time of employees, but rather rather outdated, and
which requires changes in terms of updating labor legislation in Ukraine.
Key words: legal regulation, working time, employee, working time
regime, rest time, flexible working schedule, shift method of work organization.
11
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1. РЕЖИМ РОБОЧОГО ЧАСУ ЯК ОБ’ЄКТ
ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ..................................………....................14
1.1 Наукова інтерпретація та сутність режиму робочого часу.........…14
1.2 Класифікація режиму робочого часу.............................…................41
1.3 Загальнотеоретична характеристика видів правового регулювання
режиму робочого часу.......................................................................................59
Висновки до Розділу 1………………………………………………….78
ВСТУП
О.В. Тищенко, Г.І. Чанишева, С.М. Черноус та інші. Втім, попри вагомий
внесок учених, питання встановлення загальновизнаного змісту режиму
робочого часу, а також єдиної його класифікації і досі залишаються
остаточно не вирішеними, багато аспектів потребують подальшого
вивчення та вдосконалення. Актуальність та важливість зазначеної
проблематики класифікації режиму робочого часу із врахуванням усіх
структурних елементів набуває комплексного науково-теоретичного
значення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Тематика дисертаційного дослідження пов’язана з пріоритетними
напрямами розвитку науки і техніки на період до 2020 року,
встановленими на підставі Закону України «Про пріоритетні напрями
розвитку науки і техніки» від 11 липня 2001 року та основних положень
Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових
інститутів на 2015-2020 роки, затвердженої Указом Президента України
від 20 травня 2015 року № 276/2015, Стратегії розвитку наукових
досліджень Національної академії правових наук України на 2016-2020
роки, затвердженої постановою загальних зборів Національної академії
правових наук України від 03 березня 2016 року. Тема дисертаційного
дослідження виконана згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри.
Дисертація виконана на кафедрі правознавства Східноукраїнського
національного університету імені Володимира Даля відповідно до
кафедральних тем: «Актуальні проблеми права щодо інтеграції України до
міжнародних стандартів», «Проблеми розвитку вітчизняного
законодавства та імплементації в Україні норм міжнародного та
європейського права».
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є
з’ясування змісту механізму правового регулювання режиму робочого часу
в Україні.
6
РОЗДІЛ 1.
РЕЖИМ РОБОЧОГО ЧАСУ ЯК ОБ’ЄКТ ПРАВОВОГО
РЕГУЛЮВАННЯ
Висновки до розділу 1
РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНІ РЕЖИМИ РОБОЧОГО ЧАСУ
вихідний день. Загальним вихідним днем є неділя [32; 129, с. 41]. Тобто
при шестиденному робочому тижні вихідний день припадає на неділю.
Використання даного формулювання в авторській дефініції є не зовсім
доречним, адже специфічність здійснення діяльності на кожному
підприємстві, в установі чи організації може характеризуватись
встановленням в якості вихідного й іншого дня, наприклад понеділка.
Таким чином, проаналізувавши сутність шестиденного робочого
тижня, варто зазначити, що дане трудоправове явище є малодослідженим,
а дефініції зазначеного поняття у трудоправовій науці фактично відсутні.
Отже, шестиденний робочий тиждень – це визначена законодавством та
встановлювана роботодавцем за погодженням із профспілковими
організаціями тривалість робочого часу в межах календарного тижня, що
передбачає розподілення тижневої норми робочого часу пропорційно на
шість днів із визнанням вихідним сьомого дня.
Першою особливістю шестиденного робочого тижня є те, що він
встановлюється та діє у межах встановленої законодавством норми
тривалості робочого тижня, а саме 40 годин на тиждень або іншої
встановленої тижневої норми.
Відповідно до ст. 52 Кодексу законів про працю запровадження
шестиденного робочого тижня передбачає встановлення тривалості
робочого дня не більш 7 годин при тижневій нормі робочого часу у 40
годин, 6-годинного робочого дня при 36-годинному робочому тижні та 4
годин на день в 24-годинному робочому тижні [32]. Зазначена норма
передбачає, що за шестиденним робочим тижнем визначається тижнева
тривалість часу роботи працівника, яку не можна перевищувати.
Шестиденний робочий тиждень повинен передбачати раціональний
розподіл допустимої тижневої норми робочого часу на відповідну
кількість днів для певного режиму робочого часу, у нашому випадку на
шість днів.
95
Висновки до розділу 2
РОЗДІЛ 3
СПЕЦІАЛЬНІ РЕЖИМИ РОБОЧОГО ЧАСУ
вагітні жінки, жінки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або
дитину з інвалідністю, в тому числі таку, що знаходиться під її
опікуванням, або здійснюють догляд за хворим членом сім’ї відповідно до
медичного висновку. По-третє, ненормований робочий час має бути
погоджений між роботодавцем і працівником, а згідно із проектом
Трудового кодексу України № 1658 від 27.12.2014 [22] – ще й
узгоджуватись у рамках колективного договору або нормативного акта
роботодавця після проведення консультацій з виборним органом
первинної профспілкової організації. Наступна особливість, виділена усіма
наведеними нами дослідниками хоча й у різній формі, полягає у тому, що
ненормований робочий час допускає можливість у разі потреби виконання
працівниками своїх трудових обов’язків після закінчення робочого дня без
спеціального документального оформлення у разі, якщо таке
документальне оформлення, тобто облік робочого часу, є неможливим
через особливості професії. Іншими словами, ненормований робочий час
передбачає здійснення такої роботи, яка не може бути здійснена в інший
спосіб.
Таким чином, виходячи із позицій зазначених науковців, а також
раніше здійсненого нами аналізу проекту Трудового кодексу України №
1658 від 27.12.2014 [22], дійдемо до висновку, що ненормований робочий
час – це спеціальний (особливий) вид робочого часу, який встановлюється
для певних категорій працівників нормативно або угодою сторін, за якого
на працівників поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку
підприємства, включаючи встановлений порядок початку і закінчення
робочого дня, але який допускає можливість у разі потреби виконання
цими працівниками своїх трудових обов’язків після закінчення робочого
дня без спеціального документального оформлення, якщо облік робочого
часу, виходячи із особливостей трудових обов’язків, є неможливим, та за
134
Висновки до розділу 3
ВИСНОВКИ
.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
М-во освіти і науки України, Харків. нац. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. Х.,
2014. 186 c.
20. Ядранський Д.М. Робочий час: соціологічні виміри. Вісник
Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Серія:
Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія,
методи. Харків, 2009. № 881. Вип. 24. С. 122-127.
21. Про затвердження Положення про робочий час і час
відпочинку водіїв колісних транспортних засобів: Наказ Міністерства
транспорту та зв’язку України № 340 від 07.06.2010.
URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z081110 (дата звернення:
20.02.2018).
22. Проект Трудового кодексу України (реєстр. № 1658, текст
законопроекту від 27.12.2014). URL:
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=53221 (дата
звернення: 25.04.2018).
23. Грузінова Л.П., Короткін В.Г. Трудове право України: навч.
посіб. для студ. вищ. навч. закл. К.: МАУП, 2003. 104 с.
24. Гордієнко М.І. Особливості правового регулювання робочого
часу та часу відпочинку працівників ОВС України: автореф. дис. … канд.
юрид. наук: 12.00.05. Х., 2004. 19 с.
25. Дмитренко Ю.П. Трудове право України: підручник. К.:
Юрінком Інтер, 2009. 624 с
26. Ярхо А.В. Советское трудовое законодательство: учеб.
пособие. М.: Юрид. лит., 1987. 185 с.
27. Юрченко А.А. Теоретичні аспекти поняття робочого часу.
Форум права. 2011. № 4. С. 872-876. URL: http://www.nbuv.gov.ua/e-
journals/FP/2011-4/11jaaprc.pdf (дата звернення: 16.03.2018).
177
університет; ред. кол.: відп. ред. д. е. н., професор Герасимчук З.В. Луцьк,
2008. Вип. 5 (18). Ч. 1. 376 с.
38. Жернаков В.В. Трудове право: підручник для студ. юрид. спец.
вищ. навч. закл. Х.: Право, 2012. 496 с.
39. Болотіна Н.Б. Трудове право України: підручник. К.: Знання;
КОО, 2000. 358 с.
40. Про загальну середню освіту: Закон України № 651-XIV від
13.05.1999. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1999. № 28. Ст. 230.
41. Рабочее время учителя. URL:
https://edu.tatar.ru/upload/images/files/%D0%A0%D0%90%D0%91%D0%9E
%D0%A7%D0%95%D0%95+%D0%92%D0%A0%D0%95%D0%9C%D0%A
F+%D0%A3%D0%A7%D0%98%D0%A2%D0%95%D0%9B%D0%AF.pdf
(дата звернення: 14.12.2017).
42. Трудовой кодекс Республики Беларусь от 26 июля 1999 года
№ 296З. URL:
http://etalonline.by/?type=text®num=HK9900296#load_text_none_1_(дата
звернення: 14.12.2017).
43. Мищенко М.С. Трудовое право: краткий курс. Минск:
ТетраСистемс, 2012. 256 с.
44. Богачова Н.В. Правове регулювання робочого часу у сучасній
Україні. Україна і світ: гуманітарно-технічна еліта та соціальний прогрес:
тези доп. на Міжнар. наук.-теор. конф. студ. і аспір. (м. Харків, 09 квітня
2014 року) / ред. Л.Л. Товажнянський. Х.: НТУ «ХПІ», 2014. С. 292-293.
45. Собченко В.В. Правове регулювання часу відпочинку.
Актуальні проблеми державного управління. 2013. № 2. С. 158-163.
46. Кодекс законів про працю з постатейними матеріалами: у 2-х т.
К.: Юрінком Інтер, 2004. Т. 1. 608 с.
47. Лепейко Т.І, Шапошнікова Т.С., Толстікова О.В. Економіка
праці: навчальний посібник для студентів. Х.: Вид. ХНЕУ, 2004. 204 с.
179
ДОДАТКИ
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Статті у наукових фахових виданнях України
та наукових періодичних виданнях інших держав:
1. Малишевська З.Я. Класифікація режиму робочого часу.
Підприємництво, господарство і право. 2016. № 2. С. 82-86.
2. Малишевська З.Я. Ознаки режиму робочого часу. Публічне право. 2016.
№ 2 (22). С. 345-351.
3. Малишевська З.Я. Сумований облік робочого часу. Науковий вісник
Херсонського державного університету. 2018. № 2. Т. 3. С. 57-62.
4. Малишевська З.Я. Види правового регулювання режиму робочого часу.
Visegrad journal on human rights (Республіка Словаччина). 2015. № 4/2.
Р. 56- 61.
5. Малишевська З.Я. Вахтовый метод организации работы. Закон и жизнь.
2017. № 2. С. 112-116.
6. Малишевська З.Я. П’ятиденний та шестиденний робочий тиждень.
Прикарпатський юридичний вісник. 2018. №1. Т. 2. С. 109-116.
7. Малишевська З.Я. Поняття режиму робочого часу. Прикарпатський
юридичний вісник. 2018. № 4. Т. 3. С. 113-120.
(м. Київ, 5 березня 2015 року). К.: Нац. акад. внутр. справ, 2015. С. 181-
184.
9. Малишевська З.Я. Ненормований робочий день та гнучкий графік
роботи як спеціальні режими робочого часу. Теорія і практика розвитку
правових інститутів: матеріали Міжнародної науково-практичної
конференції (м. Київ, 10-11 березня 2016 року). К.: Науково-
дослідний інститут публічного права, 2016. С. 91-94.
10. Малишевська З.Я. Сутність ненормованого робочого дня та перервного
робочого часу. Реформування національного та міжнародного права:
перспективи та пріоритети: матеріали Міжнародної науково-практичної
конференції (м. Одеса, 20-21 січня 2017 року). Одеса: ГО
«Причорноморська фундація права», 2017. С. 73-75.