Scientia Est Potentia: молодіжний науковий вісник факультету іноземної філології

Міністерство освіти і науки України
Волинський національний університет імені Лесі Українки

Наукове товариство аспірантів і студентів
факультету іноземної філології
SCIENTIA EST POTENTIA:
молодіжний науковий вісник

науковий журнал
№9
Луцьк
2022
Scientia est potentia: молодіжний науковий вісник
УДК 811 (062.552)

С 92
Рекомендовано до друку Вченою радою

Волинського національного університету імені Лесі Українки
(протокол № 14 від 24 листопада 2022 р.)
РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ
Станіслав Ольга Вадимівна, докторка філологічних наук, професорка, головна редакторка
(Волинський національний університет імені Лесі Українки);
Біскуб Ірина Павлівна, докторка філологічних наук, професорка (Волинський національний
університет імені Лесі Українки);
Зубач Оксана Адамівна, кандидатка філологічних наук, доцентка (Волинський національний
Коляда Еліна Калениківна, кандидатка філологічних наук, професорка (Волинський національний
Макарук Лариса Леонідівна, докторка філологічних наук, доцентка (Волинський національний
Михальчук Світлана Олександрівна, кандидатка політологічних наук, старша викладачка,
відповідальна секретарка, укладачка (Волинський національний університет імені Лесі Українки);
Ущина Валентина Антонівна, докторка філологічних наук, професорка (Волинський національний
Шкамарда Оксана Миколаївна, кандидатка філологічних наук, асистентка (Волинський
національний університет імені Лесі Українки).
Журнал є науковим виданням України, зареєстрованим у Державній реєстраційній службі

України як друкований засіб масової інформації (серія КВ № 24820-14760ПР від 04.03.2021).
SCIENTIA EST POTENTIA: молодіжний науковий вісник факультету іноземної філології :

наук. журн. / [редкол. : О. В. Станіслав (гол. ред.) та ін.]. – Луцьк : Волинськ. нац. ун-т ім. Лесі
Українки, 2022. – № 9. – 167 с.
Науковий журнал містить статті, які досліджують актуальні питання сучасного мовознавства
(дискурсознавства, лексичної семантики, лінгвокультурології, термінознавства, лінгвістики тексту,
лексикології, когнітивної, комунікативної та прикладної лінгвістики), перекладу та методики викладання
іноземних мов.
Видання призначене для студентів, аспірантів, викладачів та наукових працівників інститутів і
факультетів іноземних мов вищих навчальних закладів та академічних установ.
This journal is a scientific periodical of the Foreign Philology Institute of the Lesya Ukrainka Volyn National
University. It includes articles dealing with current issues in modern linguistics (discourse studies; semantics;
language and culture studies; terminology; text studies; lexicology; cognitive, communicative and applied
linguistics), translation and foreign language teaching methods.
The target audience includes scholars, teachers, postgraduates and students in foreign language philology
intituts and faculties in universities and in other academic institutions.
УДК 811 (062.552)
© Сава К. Р. (обкладинка), 2022

© Волинський національний
університет імені Лесі Українки, 2022
2
Науковий журнал. № 9/2022
ЗМІСТ
АНТОНЮК АНЖЕЛА, ТРАВІНА АНАСТАСІЯ

Категоріальні аспекти вивчення послідовного перекладу………………………… 6
БОЛЬШАКОВА КСЕНІЯ
Лексико-стилістичні особливості готичного роману на прикладі
твору Горація Волпола «Замок Отранто»………………………………………… 10
ВАСИЛЕНКО ОЛЬГА, ПОДЗІЗЕЙ МАРІЯ
Особливості вживання прислів‘їв і приказок
в сучасній англійській мові………………………………………………………… 13
ВАСИЛЕНКО ОЛЬГА, ЯРМОЛЮК ОЛЕКСАНДРА
Засоби вираження гендерної рівності в англомовному і українському
політичному дискурсі……………………………………………………………… 18
ВЕРБИЦЬКА АННА, САСЮК МАРИНА
Портретування головних персонажів шпигунських романів Яна Флемінга
―Casino Royale‖ та Джона ле Карре ―The Spy Who Came In From The
Cold‖………………………………………………………………………………… 24
ВЕРБІЦЬКА ЮЛІЯ
Колоративний компонент у складі фразеологізму……………………………… 30
ВЕРХОЛЮК АНАСТАСІЯ
Явище екфразису в діалозі лінгвістики та мистецтва………………………………….
33
ВОХМЯНІН ДМИТРО, ЗУБАЧ ОКСАНА, ХЛИСТІК ВАЛЕНТИН
Комплексний аналіз перекладу: методологічні засади…………………………… 38
ГАЛИЦЬКА ОЛЕНА, САВОНЮК ВАЛЕРІЯ
Імплементація дієвих методик в освітній процес…………………………………. 41
ГЕРЕЖУН ОЛЕКСАНДРА
Когнітивні ознаки агресії в сучасній англійській мові…………………………… 45
ГЕСТЬ АНАСТАСІЯ, ГУРКО АННА
Досвід навчання в університеті Фехта ……………………………………………. 49
ГЕСТЬ АНАСТАСІЯ, ГУРКО АННА
Специфіка перекладу фразеологізмів німецької мови……………………………. 52
ГОЛОВАЧ АНАСТАСІЯ
Перекладацькі трансформації у французьких казкових наративах
(на матеріалі казок Ш. Перро)…….…………………… …………………………. 54
ДАЦЮК АНДРІЙ
Способи та засоби перекладу неологізмів війни………………………………….. 57
ІВАНЮК ТЕТЯНА
Структурно-семантичні та словотвірні особливості
англійських термінів юриспонденції…………………………………………………61
ІЛІНЕЦЬ АННА
Проблематика перекладу рекламних повідомлень
в рамках міжкультурної комунікації………………………………………………. 66
КАЛЕНІКОВА ІРИНА
Розвиток емоційного інтелекту підлітків на уроках англійської мови
засобами мультимедіа……………………………………………………………… 70
3
КАРПІНА ОЛЕНА, ОЛАСЮК АНАСТАСІЯ

Труднощі перекладу документальних кінотекстів
(на матеріалі англо-українського перекладу сценарію
фільму Т. Палмера ―O thou, transcendent‖)………………………………………… 74
КОВАЛЬЧУК МАРІЯ
Позитивна кореляція між тестуванням вебсайтів та забезпеченням
доступності на авансцені оптимізації життя людей
із обмеженими можливостями…………………………………………………….. 79
КРИСЬКО ІРИНА
Синтез вербальних та невербальних засобів у текстах малої форми
присвячених COVID-19…………………………………………………………… 84
КРУГЛІЙ МАРІЯ, ЛЕВОНЮК УЛЯНА
Інформаційні технології в системі інклюзивної освіти…………………….……. 88
КУЗНЕЦЬ АННА, ЛУК’ЯНЧУК АНГЕЛІНА
Інклюзивні школи – ефективні школи…………………………………………… 91
ЛИСЕЦЬКА НАТАЛІЯ, ТРЕТЬЯК ОЛЕНА
Концепт Hohe Minne у пісні
Генріха фон Фельдеке ―Ez sint guotiu niuwe mâre‖……………………………….. 96
МЕЛЬНИК ХРИСТИНА
Соціальний символізм німецькомовного народу………………………………… 100
МИРОНЧУК ВІКТОРІЯ
Неоконцепт METAVERSE в англомовному медійному дискурсі………………. 102
МОРГУНОВА СОФІЯ
Структурно-семантичні особливості французького медіадискурсу
як частини інформаційного медіапростору Франції …………………………..… 106
НЕСТЕРУК НАТАЛІЯ
Критичний аналіз дискурсу Айн Ренд……………………………………………. 109
ПРИЙМАЧОК ОЛЕНА
Диференційні ознаки сучасних англомовних
мультимодальних карикатур……………………………………………………. 113
ПРИСТУПА ЛЮБОВ
Стилістичні особливості перекладу політичної промови………………………… 117
РУДАЯ ТЕТЯНА
Способи мовного маніпулювання у політичному медіадискурсі………………… 120
РЯЩЕНКО АНАСТАСІЯ
Англомовні автентичні матеріали як засіб
підвищення мотивації учнів……………………………………………………… 125
САВА КАТЕРИНА
Особливості використання англіцизмів у творчості Г. Мюссо
(на прикладі роману «Поклик янгола») ………………………………………… 127
СЕМЕНЮК АНТОНІНА, ТОВСТЯК МАРІЯ
Дистанційна форма інклюзивного навчання
в умовах воєнного стану…………………………………………………………… 131
4
СІНКЕВИЧ РОМАНА
Реклама як креолізований текст
(на прикладі англомовної соціальної інтернет-реклами).………………………… 137
СІРБІНЕНКО АННА
Соціально-прагматичні аспекти поліцейських допитів
як окремого жанру юридичних текстів…………………………………………… 140
СМОЛЯР АННА
Concept FEAR in Stephen King‘s novel ―The Mist‖………………………………… 145
СТЕПАНІЦЬКА СОЛОМІЯ
Проблема ідентичності жінок у французькому літературному дискурсі
(на основі роману М. Дюрас «Пробудження Лол В. Штайн»)…………………… 149
ТЕРЛЕЦЬКА ІРИНА
Нікнейм як спосіб вираження власного «Я» в інтернет-дискурсі …………….… 154
ХВИЩУК ВІКТОРІЯ
Формування іншомовної компетенції за допомогою читання
автентичних текстів на уроках англійської мови………………………………… 158
Відомості про авторів

та наукових керівників…………………………...………..………..…… 163
5
Анжела Антонюк
Анастасія Травіна
1
КАТЕГОРІАЛЬНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ПОСЛІДОВНОГО ПЕРЕКЛАДУ
У статті розглянуто специфіку трактування та аспектуалізації послідовного перекладу, теоретичні

засади вивчення послідовного перекладу у перекладацькій парадигмі, виокремлено труднощі, які виникають
при перекладацькій діяльності та специфіку їх уникнення або подолання. Послідовний переклад вимагає
продукування адекватного перекладу з метою прагматизації міжкультурної комунікації. Наукове дослідження
доводить, що текст перекладу є результатом взаємодії механізмів «сприйняття» та «реалізації» тексту.
Ключові слова: переклад, послідовний переклад, реципієнт, текст, міжкультурна комунікація.
Antoniuk Anzhela, Travina Anastasiia. Categorial aspects of consecutive translation. The article
examines the specificity of the interpretation and aspectualisation of consecutive translation, the theoretical
foundations of the study of consecutive translation in the translation paradigm, highlights the difficulties that are in
the translation activity and the specificities of their avoidance or overcoming. Consecutive translation requires the
production of an adequate translation in order to pragmatize intercultural communication. Scientific research proves
that the translated text is the result of the interaction of the mechanisms of "perception" and "realization" of the text.
Key words: translation, consecutive translation, recipient, text, intercultural communication.
Постановка наукової проблеми та її значення. Питання усного перекладу є

надзвичайно актуальним. Саме тому вчені досліджують різні механізми та принципи
послідовного перекладу, зокрема труднощі, які виникають під час перекладацької
діяльності. За формою переклад категоризують на письмовий та усний. Письмовий
переклад передбачає акт передачі змісту тексту з однієї мови на іншу у письмовому
форматі з дотриманням граматичних та синтаксичних норм мовної системи. Усний
переклад застосовується безпосередньо під час живого контакту комунікантів, де
посередником або певним ретранслятором виступає перекладач. Така форма перекладу
найчастіше застосовується під час конференцій, лекцій, симпозіумів, тощо.
Синхронний переклад відбувається практично одночасно з мовленням спікера, пауза
між якими може тривати незначний проміжок часу. Послідовний прагматизує
відтворення інформації іншою мовою після її повного або часткового прослуховування.
Аналіз дослідження цієї проблеми. Послідовний переклад – один з видів усного
перекладу, при якому мовець час від часу робить у промові паузи, необхідні
перекладачу для перекладу сказаного. Ці паузи, як правило, нетривалі, оскільки
професійний перекладач зазвичай уже під час звучання промови формулює переклад, а
під час паузи виголошує його. Послідовний переклад потребує спеціального
ґрунтовного навчання та підготовки. Важливо, на нашу думку, було б зазначити, що
сфера послідовного перекладу охоплює ледве не всі види мовленнєвої діяльності
людини: читання, слухання, письмо та усне мовлення. Більше того, послідовному
перекладачеві полегшує роботу той факт, що він на пряму контактує з адресатом та
адресантом. Це дає йому змогу бачити міміку та жести мовців, що у свою чергу
допомагає краще заглибитися у контекст розмови, відчути настрої співбесідників та
зрозуміти, до чого призведе завершення бесіди.
Підґрунтям перекладу як згаданого засобу або типу інтерпретативно
породжувального дискурсу як ланки міжлінґвокультурної комунікації є два
© Антонюк А., Травіна А., 2022
6
різноспрямовані принципи. Перший – відтворення засобами мови перекладу (МП) всіх

суттєвих характеристик тексту оригіналу (ТО). Другий – адаптація тексту перекладу
(ТП) з огляду на лінґвокультурні особливості сприймання нового адресата. Уважають,
що перший принцип успадковано від буквалістського перекладу, а другий – від
вільного, які розглядаються як дві головні тенденції розвитку перекладацької думки
[2, с. 3‒7]. Слід зазначити, що реалізація цих двох принципів породжує певну
суперечність, тому перекладач має усвідомлювати необхідність додержання першого чи
другого з них, у залежності від ситуації. Відповідно, перекладач як безпосередній
учасник двомовної комунікації застосовує такі вектори поведінки: відтворення
семантико-структурних особливостей ТО та пристосування ТП до нового
лінґвокультурного сприймання.
Багато вчених відзначають, що переклад це – насамперед сприйняття. За словами
П. Падилл, в усному перекладі 80% зусиль або когнітивних ресурсів витрачається на
аудіювання чи розуміння дискурсу й тільки 20% – на процес породження мовлення
[1, с. 30]. Деякі науковці переконані, що сприйняття тексту в процесі перекладу є
досить важким розумовим процесом, що заснований на численних видах і формах
роботи органів чуттів і мозку. На думку багатьох дослідників, перекладач повинен бути
перш за все чутливим рецепієнтом. Він має не тільки осмислювати текст, але й
сприймати його образний та емоційний настрій. Послідовний переклад охоплює
практично всі ці види мовленнєвої діяльності: продуктивні – говоріння і письмо, і
рецептивні – слухання і читання. Процес усного послідовного перекладу відрізняється
від процесу письмового чи синхронного перекладу.
Мета та завдання статті. Мета нашого дослідження полягає у вивченні
теоретичних засад специфіки процесу усного перекладу як особливого виду
мовленнєвої ретрансляційної діяльності. Досягнення мети передбачає вирішення таких
завдань: з‘ясування стратегій та способів здійснення німецько-українського усного
перекладу, результатом якого є адекватний цільовий текст без наявності
перекладацьких похибок.
Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів
дослідження. Процес перекладу починається зі встановлення перекладачем
відповідності цільових установок тексту оригіналу (ТО) та тексту перекладу (ТП),
сприймання ТО мовою оригіналу, а завершується породженням ТП мовою
перекладу [11]. Отже, відправник В продукує ТО (Т), призначений для отримувача (О).
Перекладач виконує подвійну роль отримувача О1 та відправника В1: перекладає
отриманий ним ТО (Т) та скеровує ТП (Т1) отримувачу О2. Спираючись на згадану
модель, автор пропонує певні тези, відповідно до яких для здійснення адекватного
перекладу перекладач має, по-перше, виходити з домінантної комунікативної
установки, оскільки вона визначає вибір мовних засобів у ТП. По-друге, він має
усвідомлювати різні рівні еквівалентності: синтаксичний (із заміною одних лексичних
знаків іншими при збереженні синтаксичної структури висловлювання); семантичний із
двома підрівнями (компонентним, на якому семантична структура залишається без
змін, проте їх зазнає граматична структура, і референційним, на якому відбуваються
ґрунтовніші лексико-граматичні зсуви) та прагматичного (з урахуванням
комунікативної установки та комунікативного ефекту ТП як основи для оцінки якості
перекладу). Отож, якісний професійний переклад передбачає вміння здійснювати
перекладацький аналіз ТО (з метою виявлення його комунікативного змісту), здатність
7
бачити в ТО не тільки сукупність слів та певних граматичних конструкцій, але й його

цілі та мовленнєві функції (денотативну, експресивну, фактичну, металінґвістичну,
поетичну тощо).
Послідовний переклад також вимагає особливих особистісних якостей від його
виконавця, оскільки полягає в усному відтворенні тексту засобами іншої мови після
його прослуховування. Що більший відрізок відтворюваного тексту, то більше
навантаження на пам‘ять. Завдання послідовного перекладача – за допомогою
особливої системи записів зафіксувати кожну думку оратора. Тому для успішного
виконання завдання, опанування техніки записів йому необхідні такі якості, як: високо
розвинена логічна (смислова) пам‘ять; великий об‘єм вербальної пам‘яті; високий
рівень аналітичного мислення, узагальнення; ораторські здібності. У зв‘язку з
вищевикладеним особливого значення у системі підготовки перекладача-професіонала
набуває етап орієнтації у майбутній професії, спрямований на з‘ясування специфіки й
основних функцій професійної діяльності, усвідомлення психологічних,
комунікативних, особистісних вимог, що висуваються певною професією, виявлення
професійно значущих психічних та особистісних якостей, прийняття відповідальності
за вибір професії і своє навчання [3]. Завдання послідовного перекладача – за
допомогою особливої системи записів зафіксувати кожну думку оратора. Тому для
успішного виконання завдання, опанування техніки записів йому необхідні
такі якості, як: високо розвинена логічна (смислова) пам‘ять; великий об‘єм вербальної
пам‘яті; високий рівень аналітичного мислення, узагальнення; ораторські здібності. У
зв‘язку з вищевикладеним особливого значення у системі підготовки перекладача-
професіонала набуває етап орієнтації у майбутній професії, спрямований на з‘ясування
специфіки й основних функцій професійної діяльності, усвідомлення психологічних,
комунікативних, особистісних вимог, що висуваються певною професією, виявлення
професійно значущих психічних та особистісних якостей, прийняття відповідальності
за вибір професії і своє навчання [4].
До таких помилок можна віднести помилки розуміння. Опущення або
спотворення певних елементів тексту класифікуються як помилка. При цьому
спотворення можуть стосуватися як окремих фактів, так і логіки вихідного
повідомлення (наприклад, зміна характеру зв'язку між елементами або хронології
розвитку подій). До того ж трапляється, що в ситуації нерозуміння
перекладач додає інформацію, яка у вихідному повідомленні не зустрічалася. Таким
чином, до помилок розуміння можна віднести наступні порушення: спотворення фактів
(невірна передача прецизійної інформації, семантичні спотворення, підміни);
спотворення логіки (зміна характеру зв'язку між елементами. Порушення хронології
розвитку подій, протиріччя; опущення (пропуски елементів змісту вихідного
повідомлення); додавання (додавання елементів, яких не було у вихідному
повідомленні) [5].
Серед поширених помилок перекладача можна виділити ще й помилки у
вираженні думки. В цьому плані важливо не допустити помилок при відтворенні реалій
та сталих висловів іншою мовою. До цих помилок можна віднести такі як: лексично-
граматичні (цілі опущення словосполучень, помилки при відмінюванні чи узгодженні
слів, тощо); стилістичні помилки (некоректно використані слова або ж терміни, які не
притаманні стилю мовлення, в якому ведеться розмова, суміш стилів і жанрів у
мовленні, використання жаргонів); помилки у вимові (заміна звуків та букв, їх
8
додавання або ж взагалі упущення); недоцільні повтори та обірвані закінчення

(інтонаційно незавершені висловлювання, повтор слів чи фраз з метою кращого
введення в контекст, натомість упущення важливою інформації.
До «неписаного», та все ж поширеного виду перекладацьких помилок можна
віднести поведінкові помилки. Вони не пов‘язані з граматикою чи стилістикою. В
цьому випадку найвагомішу роль має поведінка та само подача перекладача. Я твердо
переконана в тому, що сюди сміливо можна віднести такі складові, як голос, темп та
тембр. Людина, що є носієм такої професії, як перекладач, повинна правильно
поставити голос. До прикладу, якщо від природи голос високий та можливо писклявий,
варто попрацювати над тим, щоб зробити його низьким, так би мовити, «оксамитовим».
Як відомо, саме таким тембром інформація сприймається легше та швидше. Окрім
цього, варто попрацювати і над власною мімікою та жестами. Їх не повинно бути надто
багато, більше того, вони повинні бути доречними. Перекладач не повинен виражати
власне хвилювання жестами та мімікою. Лише справжній спеціаліст здатен
контролювати власні емоції, і не дозволяти їм взяти гору над розумом. Хвилювання ні в
якому разі не повинно бути помітне іншим учасникам розмови. Навіть у випадку форс-
мажору потрібно вміти знайти вихід із глухого кута. В цьому контексті не варто
забувати і про позу. Саме вона формує перше враження про перекладача. Постава,
впевнені рухи, спрямований погляд це те, над чим варто потренуватися заздалегідь.
Висновки та перспективи подальшого дослідження. Послідовний переклад
вимагає точної та чіткої передачі змісту тексту та його концептуальних ознак з метою
прагматизації процесів міжкультурної комунікації. Уникнення помилок при
перекладацькій діяльності (опущення або спотворення певних елементів тексту,
спотворення логіки чи фактів, додавання зайвої інформації) потребує сприятиме
продукуванню адекватного перекладу.
Перспективою подальших досліджень вбачаємо дослідження процесуальних
механізмів уникнення помилок у перекладознавчій діяльності.
Список використаних джерел

1. Pöchhacker F. Writings and Research on Interpreting: A Bibliographic Analysis. The Interpreters‘ Newsletter,
6, 1995. P. 17–31.
2. Селиванова Е. А. Стратегии и тактики переводчика в диалогической модели вторичной коммуникации.
3. Вісник Харківськ. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. Серія Романо-германська філологія. 2006. N 611. C.
3‒7.
3. Котлярова І. В. Особливості методики викладання усного послідовного перекладу у вищих навчальних
закладах. URL: http://er.nau.edu.ua:8080/handle/NAU/23170 (дата звернення: 28.10.2022).
4. Козак А. В. Формування перекладацької культури та професійно важливих якостей спеціаліста-
перекладача: теоретичний аспект. URL: https://bit.ly/3Eu4MPM (дата звернення: 28.10.2022).
5. Дмитрошкін Д. Е. «Ерратологічний аспект». URL: https://bit.ly/3tPEJxb (дата звернення: 27.10.2022).
9
Ксенія Большакова
2
ЛЕКСИКО-СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ГОТИЧНОГО РОМАНУ НА
ПРИКЛАДІ ТВОРУ ГОРАЦІЯ ВОЛПОЛА «ЗАМОК ОТРАНТО»
У статті розглянуто відмінні риси роману Горація Волпола «Замок Отранто». Проаналізовано
наступні теми готичного роману: центральне значення замку, лабіринту, емоційного стану персонажів,
надприродні явища тощо. Дослідження дало можливість краще зрозуміти прийоми (підбір лексики та
стилістичних засобів), за допомогою яких письменник створив специфічну атмосферу у своєму творі, що є
притаманним для готичного жанру.
Ключові слова: готичний роман, замок отранто, персоніфікація, надприродне, метонімія, гіпербола
Bolshakova Ksenia. Lexico-stylistic features of the gothic novel. Case study of The Castle of Otranto
by Horace Walpole. The study provides an overview of the distinctive features of Horace Walpole's novel ―The
Castle of Otranto‖. The following topics of the gothic novel are analyzed: the central meaning of the castle, the
labyrinth, the emotional state of the characters, supernatural phenomena, etc. The study has enabled a better
understanding of the methods (vocabulary and stylistic means selection) using which the writer created a specific
atmosphere in his work inherent in the gothic genre.
Key words: gothic novel, castle of Otranto, personification, supernatural, metonymy, hyperbole
Постановка наукової проблеми та її значення. Основоположником готичного

роману по праву вважається Горацій Волпол, який опублікував свій твір «Замок
Отранто» у 1764 році. Книга була доволі добре прийнята публікою. Романи готичного
жанру здатні не лише викликати почуття страху, а й стимулювати уяву читача,
змушувати додумувати картини, переносити в місця, наповнені загадками. Таким
чином, з моменту появи першого роману з'явилася велика кількість готичних творів,
або, як їх ще називали, «романів жаху» чи «чорних романів». І до сьогодні не вщухає
інтерес до подібного жанру, який з часом набуває все нових і нових рис. З'явилися
підвиди (наприклад, хорор, саспенс, триллер). Проте, усі готичні твори, незважаючи на
розвиток і зміни, мають спільні риси, які ми і маємо на меті дослідити у цій статті і
довести, що готичний роман – є самостійним жанром.
Аналіз досліджень цієї проблеми. Якщо розглядати історію розвитку
літератури, готичний роман був окремим жанром, який поєднувався з новими
тенденціями, такими як передромантизм і романтизм. Проте, через різне розуміння
художньої дійсності тих років, це питання досі є дискусійним.
Мета та завдання статті. Мета нашого дослідження полягає у виявленні
жанрових особливостей роману «Замок Отранто». Завдання дослідження нами були
визначені у виявленні лексико-стилістичних засобів, використаних Г. Волполом у
своєму творі та аналізі відмінних рис його роману, як першого прикладу готичного
жанру.
дослідження. Термін «готика» з точки зору літератури передбачає віддаленість у часі,
розгорнуті описи зовнішнього та внутрішнього простору, події, сповнені містики, які
стимулюють уяву читача, впливаючи таким чином на його емоції.
Готичний роман (англ. ―Gothic novel‖) – «роман жахів», або «чорний роман», в
якому зазнавала переоцінки раціоналістична естетика Просвітництва. Він тяжів до
© Большакова К., 2022
10
ірраціоналізму та схилявся до відновлення середньо-вічного світосприймання

[1, с. 165].
Походженню готичного роману як жанру в літературі треба завдячувати
письменнику та естету Г. Волполу. Захоплений містикою та зацікавлений
доренесансною культурою, він не тільки збудував стилізовану віллу Strawberry Hill
(1746-77 рр.), а й видав роман «Замок Отранто» (1764 р.), повний похмурих,
моторошних сцен на фоні напівзруйнованих замків із привидами.
«Замок Отранто» є першим визнаним зразком типового наративу готичного
жанру, зосереджений на темі сімейної спадщини та династії. У цьому романі є привид-
предок, що у формі різних частин кам‘яної статуї, з‘являється на початку у вигляді
велетенського падаючого шолому [5, c. 13]. Після цієї події розпочинається ціла низка
містичних явищ всередині замку. Пророцтво, про яке всі знають, але ніхто не може
зрозуміти на початку роману, стає однією з найголовніших таємниць твору. Лише з
появою все нових частин «справжнього господаря», загадка починає поступово
розв'язуватися.
«Замок Отранто» можна розглядати крізь призму протиставлень у яких готика у
Британії стала привілейованим терміном у XVIII ст.
Як зазначив Девід Пунтер і Гленніс Байрон: «Готика виступала за старомодне на
противагу сучасному; за варварство на противагу цивілізованому; за грубість на
противагу елегантності. Готика була архаїчною, язичницькою. Тим, що передувало
встановленню цивілізованих цінностей і добре врегульованого суспільства та
протистояло їм» [4, с. 8].
Сам Г. Волпол трактує власний готичний твір як поєднання середньовічного та
сучасного романів. Письменника, що надихнувся творчим досвідом великого знавця
людської природи В. Шекспіра, цікавить не стільки ефект жаху, скільки розширення
кордонів можливостей літературної поетики і психології. Він переймається тим, як
поєднуються протилежності – різке, наївне та приземлене із шляхетним, вдумливим та
піднесеним, створюючи контраст та зумовлюючи таким чином посилення трагізму, що
додає фіналу особливої значимості.
Готичний роман має величезний арсенал образотворчо-виразних та стилістичних
засобів.
Один із важливих компонентів готичної історії – сцени, що відбуваються в
старому замку, який містить таємні ходи, люки, секретні кімнати тощо. Наприклад, у
творі Г. Волпола сама назва «Замок Отранто» каже за місце розгортання історії. Автор
«оживлює» замок, використовуючи персоніфікацію його частин (―a door clapped‖, ―they
heard the casement of the little chamber below Matilda‘s open‖, ―the bell ring‖) [5, с. 23–45].
Тобто, Г. Волпол фактично змушує замок взяти на себе роль іншого персонажа
описуючи рухливі картини, двері, що зачиняються самі собою, брязкіт люків і т. д.
Дані Кавалларо зазначає, що лабіринтоподібна архітектура замку стає однією з
найяскравіших особливостей книги: «Одним із найбільш інтригуючих аспектів «Замку
Отранто» є саме те, що архітектура замку з його зубчастими стінами, коморами,
склепіннями та люками настільки жива, що наводить на думку, що це житло є
справжнім головним героєм Волпола та керуючою силою» [2, с. 29]. Отже, сам замок,
як і Велетень у ньому самі по собі є гіперболами.
Наступним типовим елементом для готичного роману є атмосфера таємничості і
напруги. Твір пройнятий почуттям загрози, а страх, посилений невідомістю, через події,
11
що виходять за рамки наукового розуміння. Г. Волпол досягає цієї атмосфери за

допомогою моторошних описів подій (загибель Конрада – сина головного героя
роману, через падіння велетенського шолому з неба та його похорони). Автор підсилює
цей ефект, використовуючи такий стилістичний засіб, як гіпербола (―enormous helmet,
an hundred times more large than any casque ever made for human being…‖) [5, c. 14].
Не менш гіперболічно зображені почуття героїв книги, що є ще однією яскравою
рисою готичного роману. Письменник зображає бурхливі емоції, коли герої часто
охоплені гнівом, сумом, здивуванням і, особливо, жахом. Персонажі страждають від
нервування та відчуття неминучої приреченості. Частий плач і емоційна лексика,
задишка і паніка є поширеними. Персонажі часто говорять з перебільшенням, особливо
слуги Теодор та Б'янка:
―Let me die a thousand deaths, rather than stain thy conscience…‖ [5, c. 65].
―Oh! the hand! the Giant! the hand! —support me! I am terrified out of my senses, cried
Bianca.‖ [5, c. 73].
Можна додати, що обране автором дієслово «cry» підсилює почуття страху
Б‘янки. Цей останній уривок відображає гіперболічний вимір книги. Все в оповіданні є
наче перебільшенням реального життя.
Говард Лавкрафт у своїй публікації «Надприродний жах в літературі» пояснював
страх як первісну найсильнішу емоцію людини, що може бути викликана, зокрема,
розповіддю про надприродне. Він стверджував: «Справжня історія про надприродне –
це дещо більше таємного вбивства, закривавлених кісток чи простирадла з грюкаючими
ланцюгами… Вона серйозно натякає на найжахливішу думку людини про страшне та
реальне призупинення дії непорушних законів Природи – єдиного захисту проти хаосу
та демонів потойбічного простору» [3, с. 25].
На додаток до гіперболи, Г. Волпол використовує метонімію, щоб підкреслити
емоційний стан своїх персонажів та моторошну атмосферу загалом. Метонімія – це
підвид метафори, у якій щось (наприклад, дощ) використовується для позначення
чогось іншого (наприклад, смутку). У романі «Замок Отранто» можна зустріти чимало
інших прикладів метонімії на позначення «приреченості та мороку» і всі натякають на
певний елемент таємниці, небезпеки, або щось надприродне (―wind, especially howling‖,
―doors grating on rusty hinges‖, ―footsteps approaching‖, ―clanking chains‖, ―lights in
abandoned rooms‖ тощо) [5, с. 20–155].
Існує багато аспектів готичної літератури, які роблять її привабливою для читача,
і це добре прослідковується у творі Г. Волпола. До них відноситься, зокрема,
моторошне місце дії; атмосфера таємничості і напруги; стародавнє пророцтво, пов'язане
із замком або його мешканцями; обмеження свободи людини рамками фатуму; надмірні
емоції, жінка в біді і т.д.
Висновки та перспективи подальших досліджень. Отже, у романі «Замок
Отранто» Г. Волпол виразив свої історичні й естетичні уподобання й одночасно дав
новому різновиду літературного жанру концептуальну й точну назву. Незважаючи на
розбіжність у поглядах щодо художньої дійсності, дослідники дійшли до згоди, що
роман «Замок Отранто» має риси нового романтичного мистецтва. Стиль оповідання у
вигляді старовинного рукопису, що нібито належить середньовічному автору, сюжетні
повороти, містичні локації й інші знахідки письменника підхопили і почали розвивати
його послідовники. «Замок Отранто» рясніє описами надприродного, що викликає
відчуття страху під час читання. Ефект підсилюють лексико-стилістичні засоби,
12
використані письменником, такі як метонімія, гіпербола, емотивна лексика і т.д. Проте,

автор не має на меті лякати читача. Він прагне показати іншу частину нашого життя,
іншу, дещо загадкову, сторону наших душ, де є свої страхи і де присутня боротьба
світлого і темного. Тож, готичні твори мають першочергову ціль – дозволити читачеві
більше зануритись у себе.
1. Гром'як Р. Т., Ковалів Ю. І. Літературознавчий словник-довідник. Київ: Академія, 1997. 751 с.
2. Cavallaro D. The Gothic Vision: Three Centuries of Horror, Terror and Fear. London: Continuum, 2002. 240 p.
3. Lovecraft H. Supernatural Horror in Literature. Abergele: The Palingenesis Project, 2013. 212 p.
4. Punter D., Byron G. The Gothic. Malden: Blackwell Publishing, 2004. 336 p.
Джерело ілюстративного матеріалу

5. Walpole H. The Castle of Otranto: A Gothic Story. New York: The Floating Press, 2009. 187 p.
Ольга Василенко
Марія Подзізей
3
ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ ПРИСЛІВ'ЇВ І ПРИКАЗОК
В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ
Тема статті – особливості вживання прислів‘їв і приказок в сучасній англійській мові. Метою
дослідження є теоретичне обґрунтування та практичний аналіз особливостей прислів‘їв та приказок у
британських та американських ЗМІ. У дослідженні використовувалися такі методи: порівняння, узагальнення
та інтерпретація наукових джерел, порівняльний метод, інтерпретаційний метод.
Увагу науковців привертає комунікативно-прагматичний потенціал прислів‘їв разом із їх
когнітивною та етнокультурною специфікою. Прислів‘я – це паремічний жанр, завдяки якому формуються
стереотипні оцінки та рекомендації щодо типових життєвих ситуацій. Джерелом більшості проаналізованих
прислів‘їв і приказок американських ЗМІ є постфольклор; оказіоналізмі, які згодом набули узуального
характеру, також можна вважати частиною сучасного міського фольклору, особливо з огляду на авторські
висловлювання, розтиражовані у фанатському середовищі, деякі аналізовані фразеологічні одиниці прийшли
у ЗМІ з вуличного сленгу.
Ключові слова: прислів‘я, приказки, ЗМІ, культура, публіцистика.
Podzizei Maria, Vasylenko Olga. Features of using of proverbs and proverbs in modern english. The
topic of the article is the peculiarities of the use of proverbs and sayings in the modern English language. The purpose
of the study is to theoretically substantiate and practically analyze the peculiarities of proverbs and sayings in the
British and American mass media. The research used the following methods: comparison, generalization and
interpretation of scientific sources, comparative method, interpretive method.
The communicative and pragmatic potential of proverbs, together with their cognitive and ethno-cultural
specificity, attracts the attention of scientists. Proverbs is a paremic genre, due to which stereotyped assessments and
recommendations are formed regarding typical life situations. The source of most of the analyzed proverbs and
sayings of the American media is post-folklore; occasionalisms, which later acquired a usual character, can also be
considered part of modern urban folklore, especially considering the author's statements circulated in the fan
environment, some of the analyzed phraseological units came to the mass media from street slang.
Keywords: proverbs, sayings, mass media, culture, journalism.
Постановка наукової проблеми та її значення. Мова є найважливішим засобом

людського спілкування, знаряддям передачі думок. В англійській мові, як і в будь-якій
іншій є важлива і цікава так звана національно-культурна семантика мови, тобто ті
© Василенко О., Подзізей М., 2022
13
мовні значення, які відображають, фіксують і передають від покоління до покоління

особливості природи, характер економіки і суспільного устрою країни, її фольклору,
художньої літератури, мистецтва, науки, а також особливості історії, побуту і звичаїв
народу. Тому, щоб оволодіти мовою в повному обсязі, необхідно познайомитися і з
національно-культурною семантикою мови. І в цьому допомагає фразеологія.
В даний час англомовна преса займає особливе положення в світовому
інформаційному просторі. Обсяг текстів в англомовних ЗМІ значно перевищує обсяг
текстів іншими мовами. Процеси, що відбуваються зараз в англійській мові, досить
активні, виникають і швидко розвивають нові явища. До таких активних процесів
відноситься використання різноманітних стилістичних засобів у мові ЗМІ.
Аналіз досліджень цієї проблеми. Дослідженням прислів‘їв і приказок в
сучасній англійській мові займалися О. О. Нагорна, О. В. Корень, І. І. Гуменюк,
С. В. Шепітько, Л. П. Сміт та інші.
Мета та завдання статті. Мета нашого дослідження полягає у тому, щоб
теоретично обґрунтувати та практично проаналізувати особливості прислів‘їв та
приказок у британських та американських ЗМІ. Для досягнення поставленої мети
необхідно вирішити такі завдання: проаналізувати проблематику вивчення
фразеологізмів у мовознавстві; класифікувати фразеологічні одиниці; визначити
проблеми внутрішньої форми словосполучення; проаналізувати прислів‘я і приказки як
об‘єкт вивчення в лінгвістиці; проаналізувати визначення та особливості медіа;
виокремити особливості вживання прислів‘їв і приказок в американській та британській
пресі.
дослідження. Фразеологізми надають мові образності та виразності за допомогою
таких якостей, як метафоричність, емоційність, експресивність. Саме ці ознаки
фразеологізмів враховують письменники, вживаючи їх у творах у випадку прямого,
традиційного використання, або ж у процесі їхньої структурно-семантичної
трансформації. Більший стилістичний ефект створюють індивідуально-авторські,
оказіональні сталі словосполучення, оскільки ―collocation‖ або ―set phrase‖ в кожному
мікроконтексті виступають дієвими домінантами експресії, сприяють образності,
дохідливості мовлення.
Фонд прислів‘їв займає найважливіше місце в лексичній системі мови,
залишаючись протягом багатьох років однією з найбільш актуальних проблем аналізу
мови. Підходи до вивчення паремій вітчизняними та західними лінгвістами істотно
різняться, відрізняються навіть трактування базових понять пареміології.
Розмірковуючи про складність в дефініції прислів‘їв, А. Тейлор з гумором зауважує, що
єдиною абсолютною рисою, що характеризує прислів‘я, є її народність [13, с. 54].
В. О. Винник заперечує критерій традиційності в вживанні прислів‘їв [5, с. 9].
Пареміологія (гр. paroimia – прислів‘я + logos – вчення) – розділ філології, що
займається вивченням прислів‘їв, приказок, висловів [16, с. 25]. Прислів‘я та приказки
включаються в систему фразеології вченими, які дотримуються широкого розуміння
фразеології. Але відносно недавно з‘явився окремий напрямок в філології, який якраз
вивчає власне прислів‘я і приказки, і в рамках якого вони називаються пареміями.
Отже, паремії як «малі» форми фольклорних жанрів стають об‘єктами дослідження не
тільки фразеології, а й фольклористів, а також пареміології.
14
Прислів‘я є об‘єктом вивчення не лише лінгвістики, а й антропології,

культурології, історії, літературознавства, психології, релігії, соціології, студій,
пов‘язаних з комунікацією і фольклором. Перше досить повне визначення
наукоподібного типу, що підсумовує всі напрацювання в цьому плані, належить
Б. Вайтінг. Автор розуміє прислів‘я як «…вираз, який будучи за походженням
народним, означає очевидну фундаментальну істину – «труїзму» і відрізняється
алітерацією і ритмом. За формою цей вираз може бути і коротким, і довгим. Деякі
прислів‘я мають як пряме так і переносне значення, але частіше вони функціонують в
одному з них на прислів‘ї повинен бути «наліт античності», вони повинні «бути
апробовані» часом і простором» [16, с. 24].
Крім цього, менталітет обумовлений ще й природними факторами, зовнішніми
умовами буття народу та не обмежується культурними рамками. Прислів‘я як
лінгвокультурні тексти складаються з культурно-маркованих одиниць і породжують у
свідомості носіїв мови деяку сукупність знань, яка, з першого боку, встановлює їхню
логічну будову, а з другого – визначає межі застосування цього висловлювання, його
стилістику, зв‘язок з конкретними ситуаціями в житті, явищами культури та історії
народу. Сукупність даних знань утворює культурно-історичну атмосферу прислів‘їв
[9, с. 14].
Культурологічний аналіз англійських приказок та прислів‘їв дає також пряму
інформацію про самих носіїв мови. В результаті властивої прислів‘ям дидактичності та
оцінного характеру приказок, фонд прислів‘їв є своєрідним зведенням таких моральних
цінностей та моральних підвалин англійців, як: оптимізм: never say never; never say die;
it is a poor heart that never rejoices; патріотизм: there‘s no place like home; East or West,
home is best; чесність: a good conscience is a good pillow; honesty is the best policy; better
speak truth rudely than lie covertly та ін. [1, с. 48].
Як відомо, приказки та прислів‘я зароджуються зазвичай у фольклорних надрах
у процесі мовної когнітивної діяльності членів цього мовного колективу, мотивуючись
на символічній та образній основі. Взаємозв‘язок національної культури з англійськими
прислів‘ями можна простежувати, виходячи з деяких деталей звичаїв і побуту. Таким
чином, в аналізованих англійських прислів‘ях найчастіше можна зустріти прислів‘я про
перевагу Великої Британії та Англії [4, с. 122].
With all the world have war, but with England do not jar; All countries stand in need
of Britain, and Britain of none; When a man is tired of London, he is tired of life; England is
the ringing island (12, с. 215).
У прислів‘ях застосовується зіставлення Англії з іншими країнами з метою
підвищення переваги Англії, і показати позитивне ставлення народу до неї. Існують і
такі прислів‘я, в яких проявляється негативне сприйняття Англії: England is a little
garden of sour grapes. Зв‘язок із культурною спадщиною виявляється під час
прочитання наступних англійських прислів‘їв:
London Bridge was made for wise men to go over, and fools to go under; If London
Bridge had fewer eyes, it would see better; Oxford is the home of lost causas.
Серед властивих англійцю рис прислів‘я: The Peerage is the Englishman‘s Bible;
An English loves a lord позначають повагу до влади. Приказки і прислів‘я, будучи
творіннями народу, неспроможні оминути душевну культуру як істотний елемент
людського буття. У цю групу правомірно виділити прислів‘я і приказки, пов‘язані з
історією народу, його писемністю, і навіть традиціями і ритуалами [3, с. 95].
15
Англійське прислів‘я When Adam delved and Evespan was then the gentlman?
виниклo внаслідок певних історичних подій. Фразеологічна лексика повідомляє про те,
що ця мовна одиниця використовується в уїдливому значенні по відношенню до
людини, яка високо цінить свою генеалогію. Вмотивованість прислів‘я стає ясною
лише при зверненні до його моральної сторони. Прообразом виступає гасло війни селян
під керівництвом У. Тайлера (XIV ст.), яке приписується ченцю Джону Боллу [8, с. 11].
Нами було проаналізовано 50 прислів‘їв, відібраних з Британських онлайн медіа
The Guardian та The Independent. Слід зазначити, що прислів‘я належать до різних сфер
використання: економіка (12 %), політика (34 %), медицина (8 %), релігія (10 %), спорт
(22 %), юриспруденція (4 %), наука та освіта (5 %), сільське господарство (5 %).
Аналіз бази прикладів показав, що в The Guardian та The Independent
представлені прислів‘я різного походження. Це насамперед прислів‘я, пов‘язані з
традиціями, звичаями та обрядами англійського народу, а також іменами англійських
королів, письменників, учених, англійськими реаліями та історичними фактами:
―Apple‘s iPhone bites off more than it can chew‖ (The Guardian), ―Home News Chris
Green Article First it was coals to Newcastle and tea to China‖ (The Independent),
―…peeping toms spying through bedroom windows…‖. (The Independent) (16, с. 69).
Чисельне місце в публіцистиці займає біблеїстика, яка значно збагатила
фразеологію як англійської, так і багатьох інших мов. Адже століттями Біблія була і
залишається найбільш цитованою книгою Британії. Тому в англійську мову зі сторінок
Біблії увійшли не тільки окремі слова, а й цілі ідіоматичні вирази. Наприклад:
―The freedom from which you struggle, is the freedom to live; it is the right to eat your
bread by the sweat of your brow‖ (The Guardian), ―I have had the opportunity to speak to the
people who come to Loaves and Fishes‖ (The Independent), ―Aron offers the people a
sculpture of a golden calf to worship, …‖ (The Guardian), ―The forbidden fruit of Middle East
democracy‖ (16, с. 78).
Розглянемо приклади вживання прислів‘їв і приказок в американських газетах
The Denver Post та The NYT. Стаття газети The Denver Post: ―Buyers put boot in over
Hunter failings‖. Словник сучасного сленгу Urban Dictionary дає наступну дефініцію
прислів‘я до put (the) boot in: kicking somebody when they‘re down (15, с. 515). Вираз
носить досить грубий відтінок і використовується, щоб підкреслити ступінь
невдоволення покупців новою партією взуття бренду Hunter, пов‘язуючи це з переїздом
виробництва в Азію. Поряд зі своєю експресивністю, це прислів‘я має також
евфемістичний характер, уникаючи більш різких синонімів на адресу фабрики. Однак
цей вираз не використовується широкою аудиторією Інтернету та інших засобів масової
комунікації.
Проаналізуємо прислів‘я на тему кіно, взяте зі статті англійської газети The NYT:
―Oz The Great And Powerful: Sam Raimi not in Kansas anymore‖. У статті розповідається
про зйомки кіноадаптації знаменитої казки Френка Баума «Чарівник з Країни Оз».
Режисером фільму виступає американець Сем Реймі, який раніше знімав фільми, за
своїм змістом далекі від дитячих казок (фільми жахів, трилери та кіно про супергероїв).
Ще один приклад для аналізу в статті з газети The New York Times: ―BRUINS
GET 2 SHORT-HANDED GOALS, EVEN SERIES AT 1-1‖. У цій статті розповідається про
те, що під час матчу плей-офф розіграшу Кубка Стенлі Національної Хокейної Ліги
команда «Бостон Брюїнз» змогли зрівняти рахунок у серії до чотирьох перемог. При
цьому автор вжив у заголовку прислів‘я to get short-handed goals. Прислів‘я to score
16
short-handed (або to get a short-handed goal) належить до хокейної термінології. Сайт

icehockey.wikia.com дає пояснення: ―A short-handed goal is a goal scored in ice hockey
when a team‘s on-ice players outnumbered by the opposing team‘s‖ (14, с. 440)
Проаналізуємно статтю з газети New York Times: ―The Senate Goes Gaga on
Guns‖. У статті розповідається про дебати в Сенаті США щодо обмеження вільного
продажу зброї в країні. Дебати були настільки запеклими і його учасники були
настільки поглинені темою, що автор вжив прислів‘я ―to go gaga‖ в заголовку статті.
The American Heritage Dictionary of the English Language дає такі визначення слова gaga:
―Silly; crazy; completely absorbed, infatuated, або excited; senile; doddering‖ (14, с. 717).
Також він зазначає, що слово було запозичене з французької мови, де воно
перекладалося як «старий дурень». Прислів‘я має явний евфемістичний характер,
пом‘якшуючи посил у газетному заголовку.
Наступним для аналізу був взятий приклад статті This Mob Is Big in Japan. У
статті розповідається про посилення активності японської мафії (якудзи) у США та
падіння уваги до неї в самій Японії. Словник Urban Dictionary дає наступну дефініцію
фразеологічної одиниці to be big in japan: to say/pretend you are someone of stature
somewhere else, meaningless and not verifiable where you currently are. Фразеологізм
носить евфемістичний характер, уникаючи явного повідомлення про те, що предмет
розгляду статті більше не популярний у себе на батьківщині.
Серед 50 проаналізованих нами прикладів, більшість прислів‘їв і приказок
використовуються в публікаціях на політичні теми – 59 %, в спортивних статтях
прислів‘я і приказки використовуються в 25 %, в статтях на тему кіно – 8 % та на тему
психології – 8 %.
Порівнюючи онлайн видання Великої Британії та США, можна зробити
висновок, що в The Guardian та The Independent часто зустрічаються біблейські
прислів‘я і приказки, а також прислів‘я і приказки В. Шекспіра. На відміну від
американських ЗМІ, британські ЗМІ часто використовують запозичені з інших мов у
результаті міжмовної та міжкультурної комунікації французькі, німецькі, іспанські,
датські, голландські, китайські та арабські прислів‘я. Спільним в американських і
британських ЗМІ є використання нових прислів‘їв і приказок, які постійно змінюються
і трансформуються відповідно до суттєвих змін у всіх сферах людської діяльності, що
відображається в публікаціях журналістів.
Висновки та перспективи подальшого дослідження. Таким чином, увагу
привертає комунікативно-прагматичний потенціал прислів‘їв разом із їх когнітивною та
етнокультурною специфікою. Прислів‘я – це паремічний жанр, завдяки якому
формуються стереотипні оцінки та рекомендації щодо типових життєвих ситуацій.
Незважаючи на формальну догматику, прислів‘я припускають певну гнучкість в
оцінках і неоднорідність у репрезентації культурних цінностей. Прислів‘я та приказки
широко використовуються у всіх засобах масової інформації. І скрізь фразеологізм має
свій образ, вставки, варіації, характер та зміст. Прислів‘я та приказки в американських
ЗМІ постійно змінюються, оскільки вони динамічні. Вони трансформуються спеціально
для створення ефекту. Джерелом більшості проаналізованих прислів‘їв і приказок
американських ЗМІ є постфольклор, одним з аспектів якого є популярна культура.
За результатами нашого дослідження, з проаналізованих 50 прислів‘їв,
відібраних з Британських онлайн медіа The Guardian та The Independent, прислів‘я
належать до різних сфер використання: економіка (12 %), політика (34 %), медицина
17
(8 %), релігія (10 %), спорт (22 %), юриспруденція (4 %), наука та освіта (5 %), сільське
господарство (5 %). Серед 50 проаналізованих нами прикладів з американських
Інтернет-видань, більшість прислів‘їв і приказок використовуються в публікаціях на
політичні теми – 59 %, в спортивних статтях прислів‘я і приказки використовуються в
25 %, в статтях на тему кіно – 8 % та на тему психології – 8 %.

1. Ажнюк Б. М. Англійська фразеологія у культурно-етнічному висвітленні. Київ: Наук. думка,
1999, 18 с.
2. Бабич Н. А. Обсяг фразеологічних значень лексем-антитез вогонь-вода. Мова у дзеркалі
особистості: філологічні дослідження, присв. 80-річчю проф., акад. НАПН України Кононенка В. І.
Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника. Івано-Франківськ: Місто Н В, 2003. С. 6-15.
3. Барвіна Н. О. Фразеологія в аспекті міжкультурної комунікації. Лінгвістика: зб. наук. пр.
Луганськ: Вид-во ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», № 2 (20), 2010. С. 95-98.
4. Березнева І. М. Особливості вивчення фразеологічних одиниць з семантизмами як наукова
проблема. Лінгвістичні дослідження. 3б наук. праць Харківського національний педагогічного університету
імені Г.С. Сковороди, 2000. Вип. 5, 2000. С. 122-127.
5. Винник В. О., Горобець В. Й., Карпова В. Л., Німчук В. В. & ін. Історія української мови.
Лексика і фразеологія; АН УРСР, Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні. Київ: Наук. думка, 2003. С. 20.
6. Гуменюк І. І. Структурні та лексико-семантичні особливості фразеологічних одиниць із
колоративами в англійській мові: автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. Чернів. нац. ун-т ім. Ю.
Федьковича. Чернівці, 2010, 216 с.
7. Корень О. В. Системно-функціональні особливості англійських прислів‘їв: автореф. дис. ...
канд. філол. наук: 10.02.04. Харківський національний ун-т ім. В. Н. Каразіна. Харків, 2000. 20 с.
8. Корунець І. В. Порівняльна типологія англійської та української мов: навч. посібник.
Вінниця: Нова книга, 2003. 215 с.
9. Кузнецова О. Д. Засоби масової комунікації. Львів : ПАЮ, 2005. C. 15-18.
10. Нагорна О. О. Етнокультурні особливості семантики англійських фразеологізмів (на
матеріалі британського варіанту англійської мови): автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. Одес. нац. ун-
т ім. І. І. Мечникова, 2008. 201 с.
11. Шепітько С. В. Функції прислів‘їв. Наукові записки: Філологічні науки, 2015. С. 95-100.

12. Smith L. P. Phraseology of the English language, 1999. 311 р.
13. Taylor A. The Proverb and An Index to ―The Proverb‖. Fathom Publishing Company, 2017. 88 р.
14. The American Heritage Dictionary Of The English Language, Fourth Edition. By Editors of the
American Heritage Dictionaries. Houghton Mifflin Harcourt (Boston), 2006. 541 р.
15. Urban Dictionary. URL: http://www.urbandictionary.com
16. Whiting B. J. Modern Proverbs and Proverbial Sayings. Cambridge, MA: Harvard University
Press, 2009, 101 р.
Ольга Василенко
Олександра Ярмолюк
ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ

4
В АНГЛОМОВНОМУ І УКРАЇНСЬКОМУ ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ
Метою дослідження є визначення засобів вираження гендеру на прикладі англійського та

українського політичного дискурсу. У дослідженні використовувалися такі методи: порівняння, узагальнення
та інтерпретація наукових джерел, порівняльний метод.
© Василенко О., Ярмолюк О., 2022
18
Сучасна лінгвістична література, яка присвячена вивченню взаємовідносин та взаємовпливів гендеру

та мови, стає все більше популярною. У мові гендерним проявом є лінгвістичні стереотипи, характерні для
представників тієї чи іншої статі. В статті проаналізовано промови таких українських і американських
політикинь, як Хілари Клінтон, Ірина Славова та Катерина Левченко. Згідно нашого дослідження, ми бачимо,
що в українському і англійському дискурсі жінки часто застосовують фемінітиви.
Це пов‘язано з тим, що в політиці, особливо в українській політиці, більше представників чоловічої
статі, тому в своїх промовах жінки намагаються добитися гендерної рівності. В українському політичному
дискурсі фемінітиви частіше пов‘язані з професіями або соціально-індивідуальними характеристиками. Серед
основних тематичних груп фемінітивів в українському політичному дискурсі представлені: номінації жінок за
професіями; фемінітиви із суфіксами -ин-: фемінітиви із суфіксами -к; номінації жінок за соціально-
індивідуальними характеристиками.
В англійському політичному дискурсі Хіларі Клінтон використовує: слова без акценту на стать, слова
з елементом -woman, займенник я, як ґендерний маркер.
Результати дослідження показали, що зусилля щодо покращення нормативно-правового забезпечення
гендерної політики мають бути спрямовані на розробку та прийняття національних стратегій у сфері
гендерної рівності та сприяти подальшому розвитку принципів гендерної інтеграції в усіх сферах та галузях
національного управління.
Ключові слова: гендер, дискурс, політика, фемінітиви, гендерна рівність.
Yarmoliuk Oleksandra, Vasylenko Olga. Means of expressing gender equality in English and
Ukrainian political discourse. The purpose of the study is to determine the means of gender expression on the
example of English and Ukrainian political discourse. The research used the following methods: comparison,
generalization and interpretation of scientific sources, comparative method.
Modern linguistic literature, which is devoted to the study of the relationship and mutual influence of gender
and language, is becoming more and more popular. In language, gender is a manifestation of linguistic stereotypes
characteristic of representatives of one or another sex.
The article analyzes the speeches of such Ukrainian and American politicians as Hillary Clinton, Iryna
Slavova and Kateryna Levchenko. According to our research, we see that in Ukrainian and English discourse, women
often use feminine forms. This is due to the fact that in politics, especially in Ukrainian politics, there are more
representatives of the male gender, so women try to achieve gender equality in their speeches.
In the Ukrainian political discourse, feminisms are more often associated with professions or social and
individual characteristics. Among the main thematic groups of feminists in the Ukrainian political discourse are
presented: nominations of women by profession; feminine forms with the suffix –in- : feminine forms with the suffix
-k; nominations of women by socio-individual characteristics.
In English political discourse, Clinton uses: words without emphasis on gender, words with the element -
woman, the pronoun I as a gender marker.
The results of the study showed that efforts to improve the regulatory and legal support of gender policy
should be aimed at the development and adoption of national strategies in the field of gender equality and contribute
to the further development of the principles of gender integration in all spheres and branches of national
administration.
Keywords: gender, discourse, politics, feminitives, gender equality.
Постановка наукової проблеми та її значення. Сучасна лінгвістична

література, яка присвячена вивченню взаємовідносин та взаємовпливів гендеру та мови,
стає все більше популярною, і це викликано двома причинами. По- перше, у
вітчизняній лінгвістиці до середини 1990-х рр. відповідного напряму досліджень дуже
мало. У зв‘язку з цим є природною спроба українських філологів заповнити цю
прогалину. По-друге, закономірним є їхнє прагнення ввести в науковий обіг та
адаптувати англомовні гендерно-орієнтовані дослідження.
Мета дослідження полягає у визначенні засобів вираження гендеру на прикладі
англійського та українського політичного дискурсу. У дослідженні використовувалися
такі методи: порівняння, узагальнення та інтерпретація наукових джерел, порівняльний
метод, інтерпретаційний метод.
19
Аналіз досліджень цієї проблеми. Дослідженнями гендеру в лінгвістиці

займалися О.Л. Бєссонова [3], М. Варикаша [5], Н. Гапон [6], К. Лавченко [9],
М. Маєрчик [10], С. Пилипюк [12] та інші. На сьогодні дослідження гендерної рівності
є одним із пріоритетних напрямків світової лінгвістики. Завдяки проведенню
систематичного опису мовної поведінки національних лінгвокультурних спільнот
відбувається постійне оновлення та поповнення відомостей про комунікативну
поведінку професійних та вікових груп населення. Проте, дослідження вираження
гендерної рівності в англійському та українському політичному дискурсі досі тривають.
дослідження. Поняття гендер та гендерна рівність стають усе більш популярними, у
тому числі й українському та англійському дискурсі. Поняття ґендер (gender), що
прийшло в науку з англійської мови та позначає граматичну категорію роду, було
перенесено до дослідницького поля інших наук. У Глосарії Гендерного інформаційно-
аналітичного центру «Крона» про гендер зазначено, що гендер – це комплекс
культурних і соціальних характеристик, що охоплює всі сфери діяльності людини.
Займаючись гендерними дослідженнями в мовознавстві, слід говорити не тільки про те,
як «стать впливає на комунікативну поведінку та використання мови», але й про те,
«якими способами має мову для конструювання гендерної ідентичності…» [5].
Деякі дослідники йдуть далі і виділяють такі поняття як «гендерна картина
світу», що містить у собі все різноманіття репрезентацій гендерних відносин та
уявлень, «гендерна мовна картина світу» (далі ГМКС) – вербалізована форма ГМКС її
глибинний шар, сукупність знань та уявлень про світ, спосіб світобачення і
світорозуміння, в основі яких лежить функціонування ґендерних стереотипів,
зображених у мовній формі, а також «універсальні ґендерні стереотипи», які
утворюють основу універсальної ГМКС, зрозумілої більшості людей, що живуть на
Землі [1].
В даний час можна помітити деякі зміни, що відбулися з лексичними одиницями:
своєрідне «розмивання кордонів» «жіночого» та «чоловічого» мовлення. Все частіше з
вуст жінок можна почути знижену грубу лексику. Гендер не є єдиною причиною, що
впливає на лексичний склад промови. Важливу роль відіграють вік, статус людини,
мода та сучасні тенденції. Гендерні відмінності мовної поведінки жінок та чоловіків
знаходять своє яскраве відображення і на рівні граматики.
На синтаксичному рівні для жіночої мови властиві такі риси:
1. використання еліптичних конструкцій; переважання складносурядних речень;
2. використання інверсії; часте вживання запитальних та окличних речень;
3. використання риторичних питань;
4. використання синтаксичних конструкцій із подвійним запереченням;
5. використання вступних слів зі значенням невпевненості, невизначеності;
6. використання парцеляції;
7. використання рядів однорідних членів речень;
8. використання повторів.
Для чоловічої мови відмічені наступні риси:
1. використання підрядного зв‘язку;
2. рідше використання неповних речень та еліптичних конструкцій;
3. зворотний порядок слів також менш властивий чоловічій мові [3].
20
У сфері морфології одним з найяскравіших проявів андроцентричності мови

вважатимуться використання займенника третьої особи чоловічого роду позначення
людини загалом. Багато граматистів дотримуються точки зору, згідно з якою
«займенники his і he в реченні Everyone should get his hat when he leaves the room є
інклюзивними, тобто є для позначення чоловіків і жінок» [1].
Часто вчені підкреслюють складність визначення гендерно – інклюзивного
займенника he, а саме: складно визначити, чи використано цей займенник у гендерно-
специфічному або гендерно-нейтральному значенні [6]. У зв‘язку з цим у
лінгвогендерологічних дослідженнях не припиняють з‘являтися варіанти, здатні
замінити займенники she або he. Наприклад, Д. Берон пропонував новий займенник hey,
а також she/h [5]. Одним з засобів вираження гендерної рівності в англомовному
дискурсі є додавання морфемних маркерів (-ess, -trix, -ette, -euse, -ine etc.) до
загальнородових номінацій, наприклад countess, tsarina, bachelorette. Cуфікс жіночого
роду маркує загальнородову номінацію особи та робить її винятком із правила,
зосереджуючи увагу на відмінностях жінки від чоловіка. У результаті цього особа
жіночого роду виступає у ролі нетипового члена цієї категорії.
До гендерно маркованих засобів вираження в англійській мові можна віднести
конструкції з елементом –man- та -woman-. Кількість комбінацій з -man- значно
перебільшує ніж з -woman-, що свідчить про сильно вкорінену традицію провідної ролі
чоловіка в суспільстві, сім‘ї та є прикладом впливу лінгвокраїнознавчого аспекту.
Очевидно, що слова mankind, manpower, workman, policeman, businessman, fireman etc. є
більш поширеними ніж «жіночий» відповідник. Крім того, з‘являються численні
неологізми, в яких основа woman стає активним словотворчим елементом за аналогією
з лексемами з основою man (to woman (v), womanagement, womanhour, woman-year) [2].
З метою дотримання гендерної рівності в мові міжнародні та Європейські
організації висувають рекомендацію щодо використання слів без акценту на стать,
пропонуючи такі варіанти заміни [11]:
1. a French person for Frenchman
2. humanity, humankind, people, human beings for mankind
3. advisory panel for committee of wise men
4. synthetic або artificial for man-made
5. staff for manpower
6. political leaders for statesmen
Наразі в українській мові наявно понад 13 суфіксів для утворення фемінітивів,
які б не виникли без нагальної потреби підкреслити жіночий рід. Найбільш вживані з
них: -ка (менеджерка,) -иц (науковиця), -ин (майстриня) та -ес (поетеса) [4]. Саме їх
варто використовувати, щоб правильно назвати жінку за фахом або посадою [8].
Проведений нами аналіз виступів політичних лідерів дозволяє припустити, що є
два основні підходи до вживання гендерних характеристик мови.
1. Використання особливостей мовної поведінки жінок та чоловіків, які необхідні
для створення певного іміджу.
2. Прямий заклик до чоловічої чи жіночої аудиторії – забезпечується
використанням комунікативних тактик та різних видів гендерних стереотипів та
метафор.
21
Перший ґендерно обумовлений підхід реалізується у виступах Х. Клінтон: вона

виголосила дуже виразну промову, присвячену атаці американського консульства в
Бенгазі.
Наприклад:
I stood next to President Obama as the Marines carried those flag– draped caskets off
the plane at Andrews. I put my arms around the mothers and fathers, sisters and brothers,
sons and daughters [7].
Загалом жінкам приписують більшу чутливість до проблем та нещасть близьких
їм людей. Держсекретар підтримує співгромадян і бере відповідальність за те, що
сталося, що типово для політика-жінки.
Наприклад:
As I have said many times since September 11, I take responsibility [7].
Ось приклад із виступу Хілларі Клінтон, де вона закликає Джорджа Буша
скоординувати всі дії з конгресом із питань іранської ядерної зброї. Вона наголошує,
що головна мета США – продовжити санкції щодо Ірану, і висловлює свою точку зору
так:
As I have long said and will continue to say, U.S. policy must be clear and
unequivocal. We cannot, we should not, we must not permit Iran to build or acquire nuclear
weapons. And in dealing with this threat, as I‘ve also said for a long time, no option can be
taken off the table [7].
Розглядаючи лінгвістичні особливості мови Х. Клінтон, слід зазначити, що її
мета – зберегти своє становище впливової жінки. Вона вміло поєднує особливості мови
чоловіків та жінок.
В промовах Хілларі Клінтон зустрічаються слова з елементом -woman-.
Наприклад:
And I think it's fair to say, Congresswoman, this was, we all knew, a risky undertaking
and it was something that was, as I said in my opening statement, more reminiscent of the way
diplomacy was practiced back in the 19th century. The chair would now recognize the
gentlewoman from Indiana [7].
З метою дотримання гендерної рівності в промові Х. Клінтон використовуються
також слова без акценту на стать.
Наприклад:
What is impossible is for any reasonable person to continue denying that Republicans
are squandering millions of taxpayer dollars on this abusive effort to derail Secretary
Clinton's presidential campaign [7].
How come not a single person lost a single paycheck, connected to the fact that we had
the first ambassador killed since 1979? [7].
Отже, в англійському політичному дискурсі використовують слова без акценту
на стать, слова з елементом –woman-, займенник я, як ґендерний маркер.
В українському політичному дискурсі переважають фемінітиви назви жінок за
професіями і виконанням певних функцій, зокрема професійних (також характерних
переважно для жінок – сиділка, контролерка, помічниця тощо).
Серед основних тематичних груп фемінітивів у політичному дискурсі
представлені: номінації жінок за професіями:
 фемінітиви із суфіксом -ин-, наприклад:
22
«Ми хочемо продемонструвати мужність українських політикинь. Для того,

щоб кожна українська жінка зрозуміла важливість боротьби на своєму фронті – в
Україні чи закордоном, вдома чи на роботі. Цей проєкт має надихнути політикинь та
усіх українських жінок продовжувати свою боротьбу – до нашої перемоги» [13].
 фемінітиви із суфіксом –к-, наприклад:
Верховна Рада ІХ скликання матиме найбільшу кількість жінок–депутаток за
всю історію незалежності України – 20,8% від фактичної кількості народних
обранців. У попередньому парламенті такий показник сягав 12,5 % [9].
Будучи фаховою юристкою, я люблю посилатися на закони [13].
 Номінації жінок за соціально-індивідуальними характеристиками:
фахівчиня, ворогиня, добродійка, професіоналка.
Наприклад:
Ворогиня перешкоджала учасникам акції [13].
Отже, серед тематичних груп фемінітивів в українському політичному дискурсі
представлені: номінації жінок за професіями; фемінітиви із суфіксом –ин-: фемінітиви
із суфіксом -к-; номінації жінок за соціально-індивідуальними характеристиками:
фахівчиня, ворогиня, добродійка, професіоналка.
Висновки та перспективи подальшого дослідження. Таким чином, первинною
відмінністю гендеру та статі є їхня соціальна та біологічна приналежність. Крім цього,
ґендер розглядається як явище, що набувається, тоді як ґендерна поведінка людини не
залежить від її статі, а ґендерні риси можуть знаходитися в процесі соціального
становлення.
Згідно нашого дослідження, ми бачимо, що в українському і англійському
дискурсі жінки часто застосовують фемінітиви. Це пов‘язано з тим, що в політиці,
особливо в українській політиці, більше представників чоловічої статі, тому в своїх
промовах жінки намагаються добитися гендерної рівності. В українському політичному
дискурсі фемінітиви частіше пов‘язані з професіями або соціально-індивідуальними
характеристиками.
Серед основних тематичних груп фемінітивів в українському політичному
дискурсі представлені: номінації жінок за професіями; фемінітиви із суфіксом -ин- :
фемінітиви із суфіксом –к-; номінації жінок за соціально-індивідуальними
характеристиками. В англійському політичному дискурсі Хіларі Клінтон використовує:
слова без акценту на стать, слова з елементом -woman, займенник я, як ґендерний
маркер.

1. Архангельська, А.М. Чоловік у слов‘янських мовах. Рівне: РІС. КСУ, 2007.
2. Бешлей, О.В. Гендерні стереотипи в сучасному англомовному медіа – дискурсі, 2020. Retrieved from:
https://nniif.org.ua/File/20bovgss.pdf
3. Бєссонова, О.Л. Оцінний тезаурус англійської мови: когнітивно –гендерні аспекти. Донецьк: ДонНУ,
2002.
4. Брус, М.П. Фемінітиви в українській мові: генеза, еволюція, функціювання. Івано-Франківськ: ДВНЗ
«Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», 2019.
5. Варикаша, М. Гендерний дискурс: семіотичні аспекти. Слово і час, 7, 83 – 89, 2008.
6. Гапон, Н. Гендер у гуманітарному дискурсі: філософсько – психологічний аналіз. Львів: Літопис,
2002.
7. Клінтон, Г. Американська політична діячка, дипломат, колишня юристка, державна секретарка США,
2016. Retrieved from: https://fpif.org/hillary-clintons-support-iraq-war-no-fluke/
23
8. Косюк, О.М. Гендерні та вікові виміри сучасного інформаційного простору України загалом та
Волині зокрема (погляд крізь призму патогенних текстів). Гендерний аналіз Волинської області.
Луцьк: Твердиня, 2006.
9. Лавченко, К. Урядовиць з уповноважень з питань ґендерної політики, 2019. Retrieved from:
https://bilahata.net/u-novoobranomu-parlamenti-stalo-znachno-bil-she-zhinok-deputatok/
10. Маєрчик, М. Гендер і стать: від бінарності до багатоманіття. Київ: Критика, 2013.
11. Мартинюк, А.П. Конструювання гендеру в англомовному дискурсі. Харків: Константа, 2004.
Retrieved from: http://foreignlanguages.karazin.ua/ru/departments/english–translation–theory–and–
practice/martyniuk
12. Пилипюк, С. Маркетологиня, водійка та підприємиця: що таке фемінітиви та чому ми їх вживаємо.
Та до чого тут гендерна рівність і русифікація, 2019. Retrieved from:
https://www.thevillage.com.ua/village/city/talk/285571–marketologinya–vodiykatapidpriemnitsya–scho–
take–feminitivi–ta–chomu–mi–yih–vzhivaemo
13. Славова, І. Керівниця Української жіночої демократичної мережі, 2019. Retrieved from:
https://bilahata.net/u-novoobranomu-parlamenti-stalo-znachno-bil-she-zhinok-deputatok/
Анна Вербицька
Марина Сасюк
ПОРТРЕТУВАННЯ ГОЛОВНИХ ПЕРСОНАЖІВ ШПИГУНСЬКИХ

5
РОМАНІВ ЯНА ФЛЕМІНГА «CASINO ROYALE» ТА ДЖОНА ЛЕ КАРРЕ «THE

SPY WHO CAME IN FROM THE COLD»
У статті проаналізовано портрети героїв-шпигунів, Джеймса Бонда та Алека Лімаса, що і постає метою
роботи. Застосовані методи дослідження включають дистрибутивно-статистичний аналіз, контекстний метод
та порівняльний аналіз, які дали змогу виявити стилістичні засоби, наявні у портретах персонажів,
проаналізувати та порівняти їх. Окрім того, у статті розкрито поняття «портрет» як змалювання зовнішності,
невербаліки й екстралінгвальних чинників життя героя (-їні) та обґрунтовано випадки вживання фігур та
тропів у шпигунських романах.
Ключові слова: портрет, шпигунський роман, стилістичний засіб, літературний герой, метафора.
Verbytska Anna, Sasiuk Maryna. Portraiture of main characters of spy novels “Casino Royale” by Ian
Fleming and “The spy who came in from the cold” by John Le Carre. The article examines portraits of
James Bond and Alec Leamas, which is the objective of this work. The research methods used include distributive-
statistical analysis, contextual method and comparative analysis, which made it possible to identify and compare
stylistic devices in the portraits of the characters. Furthermore, the notion of «portrait» is revealed in the article as a
description of hero‘s/heroine‘s appearance, his/her non-verbal elements of communication and extralingual factors of
life. Finally, the use of figures of speech and tropes in spy novels is substantiated.
Key words: portrait, spy novel, stylistic device, literary character, metaphor.
Постановка наукової проблеми та її значення. Одним із найважливіших засобів

характеристики людини в мові виступає портрет, який відіграє важливу роль у
створенні образу людини та будь-якого літературного персонажа, зокрема.
Портрет, як спосіб усебічного змалювання літературного героя, привертав увагу
вчених із різних галузей знань, як, до прикладу, мовознавство, літературознавство,
психологія ще від початку XX століття. А вивченням цієї тематики займається значна
кількість українських та іноземних лінгвістів, літературознавців, серед яких можна
назвати Б. Є. Галанова, В. М. Жир-мунського, К. Л. Сізову, М. М. Гіршман,
Р. Інгардена, Л. Тейлор, Е. Хаєра, Є. Фарино та ін.
© Вербицька А., Сасюк М., 2022
24
Аналіз досліджень цієї проблеми. Самі ж шпигунські романи теж доволі часто
поставали об‘єктом дослідження. Зокрема, М. В. Норець дослідила жанрові домінанти
шпигунських романів Джона Ле Карре, А. В. Землянська – образ шпигуна у романі
С. Постоловського «Ворог, або Гнів Божий», С. О. Філоленко – відтворення
шпигунського роману в сучасній українській літературі. М. Зуніга зосередив увагу на
героїзмі у романах Джона Ле Карре, Й. Хіндерсман – шпигунських романах Джона Ле
Карре до і після холодної війни, К. Моран – прояві ЦРУ у романах Яна Флемінга про
агента 007.
А власне портрет Джемса Бонда досліджувався переважно із літературного чи
психологічного аспекту. Так Д. О. Голуб у своїй дисертації окреслила соціокультурну
міфологізацію Джеймса Бонда, а К. Макніл охарактеризувала особистість героя-
шпигуна. Алек Лімас, з іншого боку, майже не був предметом вивчення, а роман Джона
Ле Карре ―The Spy Who Came in from the Cold‖ досліджувався Б. Ленцом,
С. Честерманом, В. Хельбіхом та К. Лусін задля виявлення реалістичності шпигунських
тактик або творчого внеску письменника.
Таким чином, розгляд мовних засобів портретування головних персонажів
шпигунських романів Яна Флемінга та Джона Ле Карре є актуальним питанням.
Мета та завдання статті. Мета нашої роботи полягає у дослідженні стилістичних
особливостей портретизації Джеймса Бонда та Алека Лімаса у популярних
шпигунських романах ―Casino Royale‖ й ―The Spy Who Came in from the Cold‖ та
здійсненні їх порівняльного аналізу. Завдання дослідження включають розкриття
поняття ―портрет‖ у сучасному мовознавстві, окреслення стилістичних аспектів
портретизації та аналіз особливостей репрезентації людини у популярних шпигунських
романах.
дослідження. Портретуванням називається процес створення портрета героя
літературного твору. Твердження ж про зміст і структуру поняття «портрет» у
сучасному мовознавстві певною мірою відрізняються. Найчастіше портрет тлумачать як
важливий елемент художнього твору, який розкриває саме зовнішній вигляд героя.
Проте деякі дослідники визначають це поняття дещо ширше. Так В. Халізєв стверджує,
що портрет літературного героя – це не лише окреслення його зовнішнього вигляду, а
також того, що визначається соціальним станом, культурною традицією та особистою
ініціативою (одяг, прикраси, зачіска, косметика, жести, міміка, поза, вираз обличчя
тощо) [1].
Окрім того, портретування базується на певних засадах, прийомах та принципах. До
таких прийомів належить використання різноманітних тропів, стилістичних фігур,
засобів фонетичної та синтаксичної виразності, можливостей словотвору тощо [1].
Тобто для створення промовистого образу персонажа письменники послуговуються
різними тропами та стилістичними фігурами, які, згідно із Л. Мацько, Л. Сидоренко та
О. Мацько [2] поділяються на фігури заміщення, фігури сумісності та фігури
протилежності.
Під фігурами заміни (заміщення) розуміють стилістично-марковані способи
поєднання в синтагматичній послідовності значень одиниць одного рівня в межах
одиниць вищого рівня [2]. Існує два типи фігур заміни: фігури якості та фігури
кількості.
25
Фігури якості включають ті фігури, які базуються на зіставленні якостей і

властивостей двох різнорідних предметів зі спільною для них якісною ознакою. Це
метафора із її різновидами - антономазією, персоніфікацією, алегорією; метонімія з її
різновидами - синекдохою, перифразою, евфемізмом та іронія [2].
1) Портретування Джеймса Бонда. Аналіз такого твору, як ―Casino Royale‖
свідчить про те, що стилістичні засоби доволі часто зустрічаються для опису Джеймса
Бонда. Зокрема, у проаналізованому масиві інформації, який ми розподілили на три
категорії: вербальну (слова або думки головного героя або висловлювання інших
персонажів про нього), невербальну (міміка, жести, хода, вираз обличчя тощо) та
екстралінгвальну (дії, звички, бекграунд персонажа), фігури заміщення та інші тропи
зустрічаються 213 разів за результатами кількісного обрахунку.
Найчастіше для вербального зображення Джеймса Бонда Ян Флемінг
використовував метафори (7,5 %), епітети (8,5 %) та порівняння (2,8 %), які описують
звички та події із життя шпигуна. Окрім того, ці тропи висвітлюють детальніше думки
та ставлення інших героїв до Бонда або ж його власні реакції на вчинки інших чи
труднощі справи. Так у наступних прикладах Бонд прирівнює себе до мертвеця, який
міняється місцями з вбивцями, а Веспер до страшенної героїні мультфільму.
It‘s very satisfactory to be a corpse who changes places with his murderers (метафора)
[3, с. 61].
For Vesper to fall for an old trick like that and get herself snatched and probably held to
ransom like some bloody heroine in a strip cartoon (порівняння) [3, с. 103].
Окрім того, було використано антитезу (1,4 %) та антономазію (0,5 %), що дають
нам змогу заглибитися у думки героя про постійне протиставлення добра та зла, а
також його власний зовнішній вигляд, який не відповідає відомому американському
музиканту та композитору, Хогі Кармайклу.
―Now in order to tell the difference between good and evil, we have manufactured two
images representing the extremes — representing the deepest black and the purest white —
and we call them God and the Devil…‖ Bond looked triumphantly at Mathis (антитеза)
[3, с. 139].
Not much of Hoagy Carmichael there, thought Bond (антономазія) [3, с. 53].
Описуючи жести, ходу та міміку Бонда, автор послуговувався великою кількістю
епітетів (37,6%), які підкреслюють його реакції на навколишні події (такі як гра в
казино, уникнення смерті, зраду тощо) та звичну джентельменську манеру поведінки.
Так, у наступних прикладах, його вираз обличчя є «холодним», а манера говоріння —
заспокійливою.
He pulled on a shirt and trousers and with a set cold face he walked down and shut himself
in the telephone booth [3, с. 184].
―That‘s all right,‖ said Bond comfortingly [3, с. 149].
Окрім того, під час опису невербаліки зустрічаються метафори (1,9 %), порівняння
(2, 3%) та персоніфікації (0,9 %), використані задля привернення уваги читача/-ки та
вибудовування картинки у його/її уяві. Зокрема, голос героя під час завданих тортур
прирівнюється до натужного каркання, а тіло — до маріонетки.
His voice was a laborious croak (метафора) [3, с. 120].
It struck again and again so that Bond screamed and his body jangled in the chair like a
marionette (порівняння) [3, с. 118].
26
Екстралінгвальний опис Джеймса Бонда був збагачений метафорами (8 %),

епітетами (21,6 %), метонімією (0,4 %), порівнянням (4,7 %) та персоніфікацією (1,9 %).
Ці стилістичні засоби допомагають читачу краще зрозуміти його почуття такі, як
розчарування, біль та сум. Так принагідно-невигідна карта, витягнута Бондом під час
гри у покер, «перетворюється» на відбиток пальця у засохлій крові, а біль героя
розсіюється навколо нього як червоний туман.
It was a good card, the five of hearts, but to Bond it was a difficult fingerprint in dried
blood (метафора) [3, с. 80].
Through the red mist of pain, Bond thought of Vesper (метафора) [3, с. 119].
He felt thoroughly dispirited and weak in resolve as well as in his body (епітети)
[3, с. 108].
2) Портретування Алека Лімаса. У романі ―The Spy Who Came in from the Cold‖
Джон Ле Карре також використовує багато тропів та стилістичних фігур, загальна
кількість яких за кількісним підрахунком становить 228.
Зокрема, для опису вербальних характеристик Алека Лімаса було застосовано
метафори (7,1 %), епітети (3,1 %), порівняння (2,6 %), гіперболу (0,9 %), антономазію
(0,4 %), оксюморон (0,4 %) антитезу (0,4%) та синекдоху (0,4 %), які окреслюють стан
головного героя, який поступово погіршується, а також ті почуття, які відчувають інші
персонажі щодо нього. Так його стан знаходиться «на межі», тюремний досвід є
свіжим, соціальне відчуження — сильним. Окрім того, він п‘є наче риба та просить не
турбуватися за його «шкуру».
I‘m on my uppers, prison experience still fresh, social resentment strong
(метафора/епітети) [4, с. 64].
He‘s on edge, too, thought Leamas (метафора) [4, с. 66].
They heard from Mrs. McCaird that he drank like a fish (порівняння) [4, с. 33].
Don‘t worry too much for my skin, Fiedler (синекдоха) [4, с. 129].
Для ілюстрації ж невербальних елементів спілкування було використано епітети
(33,8 %), метафори (1,8 %) та порівняння (2,2 %). Вони підкреслюють його жорстку
натуру та взаємозв‘язок із іншими персонажами. Згідно із прикладами, розмовляє
головний герой палко, люто та без посмішки.
―Look, what is this?‖ Leamas asked hotly; ―what are you getting at?‖ (епітет) [4, с. 25].
Without smiling he added, ―And I don‘t like conversations about Life‖ (епітет) [4, с. 39].
Leamas hesitated, then coloured and said savagely, ―Office boy for the bloody Yanks, like
the rest of us‖ (епітет) [4, с. 57].
Для зображення екстралінгвальних чинників життя Алека, Джон Ле Карре
використав такі стилістичні засоби, як епітети (32,9 %), порівняння (7,9 %), метафори
(5,3 %), антитезу (0,4 %) та мейозис (0,4 %), що вказують на додаткові характеристики
головного героя (розум, силу, сувору зовнішність, стиль одягу тощо). Так Алек є дуже
сильним, його пальці та руки мають кремезну форму. Він також є чоловіком, який може
створити проблеми та має утилітарний підхід до одягу.
He was very strong. This strength was discernible in his back and shoulders, in his neck,
and in the stubby formation of his hands and fingers (епітети) [4, с. 21].
He looked like a man who could make trouble, a man who looked after his money, a man
who was not quite a gentleman (порівняння) [4, с. 22].
He had a utilitarian approach to clothes (епітет) [4, с. 21].
27
3) Порівняльний аналіз. Окрім кількості тропів та фігур, портрети Джеймса Бонда

та Алека Лімаса відрізняються частково за видами портретів. Так у романі «Casino
Royale» змалювання Бонда є фрагментарним. Опис Алека Лімаса, з іншого боку, є
цілісним та статичним, адже у творі подається детальніший опис героя у одному-двох
абзацах. Проте, в цілому, портрети цих персонажів є також динамічними та
розпорошеними, адже у кожному розділі подається нова інформація, яка доповнює
загальну характеристику героя.
Більше того, можна стверджувати, що самі шпигуни як особистості значно
відрізняються. Існує думка, що Ян Флемінг зромантизував свого героя, в той час як
Джон Ле Карре зобразив шпигуна більш реалістично. Саме так засвідчив, зокрема,
відомий британський режисер Тоні Палмер у своїй промові у Волинському
національному університеті Лесі Українки 11 жовтня [5]. Для того, щоб підтвердити
або спростувати цю думку, порівняємо зображення героїв.
Щодо відмінностей можна виділити такі категорії:
1) Вік. Джейм Бонд – відносно молодий, приблизно за 30 років, Алек Лімас же
набагато старший (She put his age at fifty, which was about right [4, с. 22]).
2) Стадія кар‘єри. Відомо, що Джейм Бонд лише нещодавно отримав статус агента
007 (I was awarded a Double 0 number [3, с. 138]), в той час як Алекова кар‘єра
знаходиться на стадії завершення (they put Leamas on the shelf [4, с. 29]).
3) Зовнішність. Джеймс Бонд - надзвичайно гарний (He is very good-looking
[3, с. 36]), Алек, з іншого боку, має доволі нестандартну та, в певному плані, сувору
зовнішність (He looked like a man who could make trouble [4, с. 22]).
4) Ставлення жінок до героїв. Бонд є улюбленцем жінок (MY DARLING JAMES [the
letter opened], I love you [3, с. 182]), а Алека вони недолюблюють (he was not a man that
housewives liked or understood [4, с. 32]).
5) Сімейний стан. Джеймс наприкінці роману вирішив освідчитися Веспер та вести
звичайний спосіб життя, відійшовши від роботи (I‘ve decided to resign [3, с. 137]; That
day he would ask Vesper to marry him [3, с. 168]). Алек Лімас же був одружений і має
дітей, з якими абсолютно не бачиться (Somewhere long ago there had been a divorce;
somewhere there were children [4, с. 22]).
6) Цінності. Бонд надає великого значення комфорту та розкоші (I take a ridiculous
pleasure in what I eat and drink [3, с. 57]). Алек не зважає аж так на матеріальні цінності
та пристосовується до умов (His flat was small and squalid [4, с. 32]).
7) Ставлення героїв до життя та оточення. Джеймс Бонд - справжній джентельмен,
який ввічливо ставиться до людей, робить їм компліменти та, в цілому, бореться проти
зла (Typical of an English gentleman [3, с. 121]). Алек Лімас, з іншого боку, не претендує
на звання джентельмена. Він грубий, мовчазний та жорсткий, часто вживає
ненормативну лексику, розмовляє з переважанням таких емоцій, як безжалісність,
жорстокість та глумління (he had a terrible temper [4, с. 96]).
Як бачимо, ці два персонажі відрізняються за багатьма критеріями, проте, між ними
все ж існує багато подібностей:
1) Обидва герої є розумними та мають добре розвинені аналітичні навички. (He
thinks you are a prodigy [3, с. 132]; the work‘s easy for an educated man [4, с. 34]).
2) Джеймс та Алек є сильними духом, впевнені у собі та своїх навичках (He‘s a
dedicated man [3, с. 63]; he was good at his job [4, с. 137]).
28
3) Бонд та Лімас є дужими чоловіками як фізично, так і духовно. Вони не дають

змогу дрібничкам збити їх зі шляху, здатні на вбивство та обман (It‘s not difficult to get a
Double O number if you‘re prepared to kill people [3, с. 62]; He [Leamas] seemed to deliver
the blow not with the fist but with the side of the left hand [4, с. 46]).
4) Головні герої також є прихильниками поганих звичок, а саме куріння та алкоголю
(He <…> took out a cigarette [3, с. 82]; he had the drunkard‘s habit [4, с. 57]).
5) Їхнє ставлення до жінок також є подібним та загалом зневажливим. Можна
стверджувати, що як Джеймс Бонд, так і Алек Лімас є сексистами (Women were for
recreation [3, с. 29]; It had never occurred to Leamas that he might have to work for a
woman [4, с. 34).
6) Вони також не здатні на відкритий вияв високих почуттів (He disliked being
cosseted [3, с. 144]; Leamas was not a man accustomed to living on dreams [4, с. 47).
Тепер поглянемо на загальні уявлення та дані про шпигунів. Згідно із інтерв‘ю
історика та куратора Міжнародного музею шпигунства Вінса Хоутона для журналу
Vanity Fair, шпигуни не завжди є надзвичайно красивими, не повинні виділятися у
натовпі, мусять бути ментально сильними, готовими йти на ризик та відносно у
хорошій фізичній формі [6]. Інше ж дослідження в межах якого було проведене
невеличке опитування щодо якостей, які повинен мати успішний шпигун, показує, що
найважливішими характеристиками виступають сприйняття, пам‘ять, уважність,
здатність контролювати свої емоції, терпіння, адаптивність, а найменш важливими –
альтруїзм, цінності, привабливість, приємність та упередження [7]. Хоча обидва
шпигуни володіють цими якостями, вже ж зображення Алека Лімаса є більш
автентичним та близьким до реальності.
Отже, Ян Флемінг зромантизував свого героя Джеймса Бонда, який виступає у творі
ідеалом, якого і кулі не беруть, і вдача не підводить.
Висновки та перспективи подальшого дослідження. Портрет героя посідає
центральне місце у шедеврах літератури, а зображення персонажа відбувається за
допомогою різних параметрів, які включають використання стилістичних засобів. Так у
шпигунських романах ―Casino Royale‖ та ―The Spy Who Came in from the Cold‖ вони
зустрічаються 441 разів та уплітаються у події із життя героїв, Джеймса Бонда та Алека
Лімаса, надаючи їм більшого сенсу та яскравої барви.
Перспективи подальших досліджень включають лінгвокогнітивний аспект, що
полягає в аналізі використання авторами тих чи інших стилістичних засобів у
співвідношенні із ментальністю британського народу.

1. Сізова К. Л. Людина у дзеркалі літератури: трансформація принципів портретування в українській прозі
XIX - початку XX ст.: монографія. Київ: КНУ імені Тараса Шевченка, 2010. 320 с.
2. Мацько Л. І., Сидоренко О. М., Мацько О. М. Стилістика української мови: підручник. Київ: Вища
школа, 2003. 462 с.
3. Ian Fleming. Casino Royale. London, 2012. P. 256.
4. John Le Carré. The Spy Who Came in from the Cold. London, 2013. P. 240.
5. Tony Palmer: ―Visiting Lutsk is like going home for Christmas!‖ URL: https://all.vnu.edu.ua/toni-palmer-u-vnu
(дата звернення: 29.05.2022).
6. 14 ways spy movies are nothing like real life | Vanity Fair. URL:
https://www.vanityfair.com/hollywood/2015/07/mission-impossible-movie-spy-myths (дата звернення: 30.03.2022).
29
7. Intelligence and the significance of a secret agent‘s personality traits. URL:

https://www.researchgate.net/publication/276852254_Intelligence_and_the_Significance_of_a_Secret_Agent%27s_P
ersonality_Traits (дата звернення: 30.03.2022).
Юлія Вербіцька
6
КОЛОРАТИВНИЙ КОМПОНЕНТ У СКЛАДІ ФРАЗЕОЛОГІЗМУ
У статті розкрито питання проблеми інтерпретації фразеологізмів з компонентом кольору, а також

особливостей функціонування та вираження кольороназв у французьких фразеологізмах.
Ключові слова: фразеологічна одиниця, фразеологізм, колоронім, колоративний компонент,
національна культура.
Verbitska Yuliia. Color component as a part of phraseological unit. The article deals with the issue of
interpreting phraseological units with a color component, as well as clarifying the peculiarities of functioning and
expression of coloronyms in French phraseological units.
Key words: phraseological unit, phraseologisms, coloronym, color component, national culture.
Постановка наукової проблеми та її призначення. Дослідження

функціонування фразеологічних одиниць насьогодні є одним із перспективних
напрямів у вітчизняній і зарубіжній лінгвістиці. Підходи до вивчення фразеологізмів
досить неоднозначні. Саме через це виникла необхідність вивчати в першу чергу ті
фразеологізми, які об‘єднані в групи на основі наявності у їх складі компонентів, що
належать до певного тематичного ряду. Яскравим прикладом такої групи є
фразеологізми з компонентом кольору. Питання інтерпретації фразеологізмів з
компонентом кольору поряд з питанням аналізу особливостей вираження кольороназв у
французьких фразеологізмах є надзвичайно актуальним. Це обумовлено тим, що
фразеологічному ряду кожної мови притаманні специфічні особливості, внаслідок яких
більша частина одиниць однієї мови не знаходить рівноцінних еквівалентів у
фразеології іншої мови.
Аналіз досліджень цієї проблеми. Назви кольорів, як складова фразеологічних
одиниць, неодноразово були, і досьогодні є об‘єктом вивчення вчених. Ці дослідження
фразеологізмів торкаються різних аспектів та охоплюють в сучасному мовознавстві
досить широке коло проблем, які вирішують на матеріалах романських, германських,
слов‘янських мов, а саме: визначення основних понять фразеології, а також шляхів
утворення фразеологізмів та їх морфологічні особливості (Л. А. Ковбасюк,
Л. Лисиченко, О. А. Кучерук), проблеми класифікації фразеологічних одиниць
(М. П. Кочерган, І. К. Білодід, Р. П. Зорівчак), проблеми контекстуальної інтерпретації
й перекладу фразеологізмів (В. Д. Ужченко, В І. Карабан, А. І. Швець та ін.) [1, c. 6].
До найбільш відомих дослідників французької фразеології можна віднести таких
вчених як П. Кітара, Ш. Баллі, К. де Мері, Л. Мартеля та ін.
Мета та завдання статті. Мета нашого дослідження полягає у з‘ясуванні
особливостей вираження кольороназв у системі фразеологічних одиниць французької
мови. Завданням є розкриття символізму колоронімічних одиниць та їхніх функцій.
дослідження. Незважаючи на свою акумулятивну функцію, тобто виступаючи засобом
© Вербіцька Ю.,, 2022
30
накопичення і зберігання інформації, мова не є вмістилищем культури. Мова – це лише

механізм, який сприяє кодуванню і трансляції культури. Насправді головним зберігачем
культури є тексти, оскільки саме вони, а не мова відображають духовний світ людини.
Тексти безпосередньо пов'язані з культурою, адже вони пронизані культурними кодами
та зберігають інформацію щодо історії, етнографії, національної психології,
національної поведінки і т. ін. [5, с. 87].
А що ж тоді є фразеологізм? Його так само можна розглядати як тексти, що є
зберігачами культурної інформації. Адже саме цю інформацію можна отримати з
внутрішньої форми фразеологічної одиниці, оскільки в ній присутні так звані «сліди»
культури, а саме – міфи, звичаї, традиції, відображені історичні події й елементи
матеріальної культури [5, с. 71].
На мовному рівні колір, як й інші відчуття людини, які вона отримує за
допомогою зору, дотику, смакових рецепторів, слуху та нюху, виражається за
допомогою сенсорної лексики, а також ряду інших мовних засобів. При цьому в кожній
мові колірна картина світу може мати свою специфіку і відмінності.
Отже, колір – одна з категорій пізнання світу, а фразеологічні вирази з
компонентом кольору відповідно є невід'ємною частиною фольклору і культури будь-
якого народу. Колір також може бути символом будь-яких понять. Відомо, що в різних
культурах складаються різні системи колірних символів, що відбивається у
фразеологічній картині світу кожного народу [4, с. 29]. Колороніми не просто
створюють в уяві певні образи, які виникають при сприйнятті слів, але вони також
оживлюють мову, насичують її фарбами та відтінками. Особливо це стосується
фразеологізмів, де семантика певного кольору додатково також поєднується з образом,
який лежить у основі сталого влучного висловлювання. Образ, який породжує фраза з
назвою кольору у своїй структурі, зазвичай дуже легко уявити. У той же час, здібність
щодо зорового уявлення позитивно впливає на запам‘ятовування.
Колір, як одна із основних категорій культури, залишив помітний слід у мовах
різних країн. У кожного народу, з найдавніших часів, колір був одним із засобів
осмислення світу. Згодом сфера використання кольорів у символічному значенні
розширилася. Відтак, кольори почали вживатися для характеристики простору й часу,
для позначення певних соціальних груп, явищ, феноменів. Про це може свідчити велика
кількість фразеологічних одиниць, у структурі яких головних компонентом є
колоронім. Функції кольороназв у складі фразеологічного звороту варіюються як від
простого найменування барви, наприклад: rouge comme une tomate – червоний (від
сорому), так і до засобу відображення емоційно-експресивних значень, наприклад:
agiter le chiffon rouge – здійснювати провокації проти когось з метою вивести його з
рівноваги.
Слід зазначити, що входячи до складу фразеологізмів, назви кольорів у деяких
випадках втрачають своє первинне значення (ознаку кольору) і набувають зовсім інших
семантичних відтінків. У певних фразеологічних одиницях можна виокремити значення
компонента, в інших же це неможливо, бо взаємодія всіх лексем сталого виразу
породжує його значення. Семантика кожного з компонентів по-різному виявляється в
конкретних типах фразеологізмів, а значення колороніма по-різному впливає на
загальний зміст фразеологічної одиниці [2, c. 74].
31
Фразеологізми, до складу яких входить назва кольору, згідно з О. В. Куніним,

можна класифікувати за такими ознаками, як фразеологізми-порівняння,
фразеологізми-метонімії, фразеологізми-метафори [3, c. 81].
До фразеологізмів-порівнянь відносяться такі, в основу яких покладено часткове
переосмислення значення самого виразу. До цієї групи належать такі фразеологічні
одиниці: blanc comme un linge – білий, як полотно; хтось дуже блідий, blanc comme un
cachet d'aspirine – людина з дуже світлим кольором шкіри, сlair comme de l'eau de roche
– кришталево чистий, noir comme la nuit – чорний, як ніч.
У вищезазначених фразеологізмах перший значущий компонент (колоронім), як
правило, вживається в буквальному значенні. За класифікацією типів лексем,
запропонованою О. В. Куніним, назва кольору в цьому випадку відноситься до
реальних слів. У фразеологізмах-порівняннях можна виділити безпосереднє значення
кожного компонента-колороніма.
На думку багатьох фразеологів (О. В. Куніна, В. М. Мокієнка та ін.) найбільш
розповсюдженим типом фразеологічного переосмислення є метафоричне. За
визначенням О. В. Куніна, цей тип переосмислення є «переносом найменування з
одного денотата на інший, який асоціюється з ним на основі реальної або уявної
схожості» [3, c. 126]. До фразеологізмів-метафор належать такі сталі вирази, як avoir la
main verte – розумітися на садівництві, voir des éléphants roses – бачити галюцинації,
avoir une peur bleue – бути дуже наляканим, être fleur bleue – бути наївним.
Фразеологізми-метонімії ґрунтуються на метонімічному переосмисленні, яке, за
словами О. В. Куніна, є переносом «найменування з одного денотата на інший, котрий
асоціюється з ним за суміжністю» [3, c. 128]. Оскільки в основі метонімії лежить
реальний зв‘язок об‘єкта номінації з тим об‘єктом, який вона позначає, то
переосмислене значення таких фразеологічних одиниць асоціативно пов‘язане з
буквальним значенням компонентів.
Серед власне фразеологізмів-метонімій можна виділити декілька груп:
1) фразеологізми на позначення особи через елемент її одягу: robe noire –
католицький священник, un col blanc – службовець, homme en noire – суддя, bonnet
rouge – якобінці, chemises rouges – гарібальдійці.
2) сталі вирази, які позначають неістоти; компоненти фразеологізму є
частиною того об‘єкту, котрий внаслідок переосмислення став у центрі семантичного
ядра даного словосполучення: la magie noire – чорна магія, la messe noire – чаклунство,
jardiner sur le tapis vert – грати в карти (колір покриття грального столу), le billet vert –
гроші.
Відтак, колірна лексика наочно відбиває історію, звичаї та спосіб життя певного
народу. Вплив кольору обумовлений його прямим фізіологічним впливом на людину, а
також асоціаціями, що виникли у результаті накопиченого носіями мови досвіду.
Колірне бачення світу представниками того чи іншого народу складається на основі
властивих йому традицій, звичаїв, цінностей та певних історичних подій, тому в кожній
культурі концепт кольору має особливу систему сенсів і тлумачень [4, с. 73].
Фразеологізми з компонентом кольору (колірні фразеологізми) є яскравою
ілюстрацією народної самосвідомості, виразного потенціалу мови як способу
відображення емоційного стану людини. Крім цього, на думку дослідників, чим більш
виразним є колірний компонент фразеологізму, тим багатша його семантика та спектр
асоціативних зв‘язків [6, с. 800].
32
Висновки та перспективи подальшого дослідження. Отже, фразеологізми з

компонентами кольору яскраво відображають менталітет певного народу. Залежно від
типу переосмислення лексеми на позначення кольору мають різний ступінь
деактуалізації: у фразеологізмах-порівняннях колороніми обов‘язково позначають
колір, в метоніміях цей компонент також має кольорову ознаку, а ось у метафорах, де
найвищий рівень переосмислення, кольороназва впливає на семантику сталого
словосполучення в цілому.
Перспективу подальшого дослідження вбачаємо у детальному аналізі
французьких кольороназв rouge, bleu, vert, noir, blanc, jaune та у вивченні особливостей
їх функціонування у фразеологічній системі французької мови.
1. Азарова Л.Є., Горчинська Л.В., Пустовіт Т.М. Особливості вивчення фразеологізмів у викладанні
української мови як іноземної. Вчені записки ТНУ ім. В.І. Вернадського. Серія: Філологія. Соціальні
комунікації. Херсон. Том 30 (69) №4, 2019. 32 с.
2. Галинська О. М. Фразеологізми як знаки культурної інформації. Проблеми зіставної семантики: збірник
наукових статей. Вид. центр КНЛУ, 2011. Ч. 2. С. 72-76.
3. Кочерган М.П. Загальне мовознавство: підручник для студентів вищих навчальних закладів: Академія,
2003. 464 с.
4. Чернецька Н. В. Колороніми в структурі фразеологізмів в іспанській та українській мовах. Studia
philologica. 2018. Вип. 10. С. 29–33.
5. Кочан І.М. Лінгвістичний аналіз тексту, 2-ге видання. Київ: Знання, 2008. 423с.
6. Guryanov I., Rakhimova A., Rudnick A. Sociocultural aspect of coloristic components of idioms in German
discourse. Revista QUID. 2017. № 1. Special Issue. Р. 800-805.
Анастасія Верхолюк
7
ЯВИЩЕ ЕКФРАЗИСУ В ДІАЛОЗІ ЛІНГВІСТИКИ ТА МИСТЕЦТВА
У статті розглянуто і проаналізовано особливості маловивченого на сьогоднішній день феномену

екфразису як моделі єднання живопису і літератури. Авторка робить спробу виявити специфіку
перекодування візуального твору у вербальний, а саме структурно-семантичних характеристик екфрастичних
творів, а також когнітивних процесів, які породжують один з варіантів вербальної репрезентації живописного
полотна.
Ключові слова: екфразис, екфрастичні поезії, вербальна репрезентація, перекодування, синестезія.
Verkholiuk Anastasiia. The phenomenon of ekphrasis in the dialogue between Linguistics and Art.
The article examines and analyzes the peculiarities of the poorly-studied phenomenon of ekphrasis as a model of the
union of painting and literature. The author establishes and substantiates the specifics of transcoding a visual artifact
into a verbal one, namely the structural-semantic characteristics of ekphrastic works, as well as the cognitive
processes that generate one of the variants of the verbal representation of a painting.
Key words: ekphrasis, ekphrastic poetry, verbal representation, transcoding, synesthesia.
Постановка наукової проблеми та її значення. Відомо, що у нинішніх реаліях

все чіткіше прослідковується тенденція до синтезу мистецтв, їх взаємопроникнення,
діалогізації. Інтегративні процеси торкнулися музики і скульптури, архітектури і
танцю, літератури і живопису, кіно і театру. Дослідження проблематики взаємодії
© Верхолюк А., 2022
33
мистецтв тісно пов‘язане з явищем екфразису, яким науковці цікавляться як в

теоретичному, так і в історико-літературному контексті.
У сучасних філологічних дослідженнях екфразис визначається як словесне
відтворення творів образотворчого мистецтва, як вербальне представлення візуального
зображення. Екфразис завжди звертається до інших видів людської творчості:
живопису, скульптури, архітектури тощо. У такий спосіб, феномен екфразису
знаходиться на перетині різних семіотичних систем, чим викликає неабиякий інтерес,
оскільки взаємодія двох несхожих кодів, може бути генератором, певним каталізатором
породження нових, унікальних сенсів.
На теперішньому етапі розвитку науки, поняття «екфразис» добре відоме
філологам і літературознавцям, але поки є маловивчене. Термін «екфразис» існує
майже 20 століть, в той час як сучасна інтерпретація поняття налічує не більше ніж 50
років. Безумовно, тема екфразису не раз з‘являлася на сторінках літературознавчих та
культурологічних досліджень. Тим не менш, систематичної розробки це явище як
модель єднання живопису і літератури не отримало, чим і обумовлена актуальність
даного дослідження.
Аналіз дослідження цієї проблеми. Загальновідомо, що явище екфразису є дуже
об‘ємним. Воно знайшло своє відображення у працях Н. Брагінської, Л. Генералюк,
О. Яценко, Л. Геллера, В. Мітчелла, Ю. Шатіна, Д. Попа, Дж. Каламіті, Г. Кранца,
Г. Немерова, Дж. Холландера.
Мета та завдання статті. Метою роботи є опис феномену екфразису, що
реалізується в синергії поетичного тексту та об‘єкту живопису, який є основою
відповідної поезії, встановлення і аналіз специфіки перекодування візуального твору у
вербальний, а саме структурно-семантичних характеристик досліджуваних
екфрастичних творів, а також когнітивних процесів, які породжують один з варіантів
вербальної репрезентації живописного полотна.
Реалізація поставленої мети передбачає виконання таких завдань: піддати аналізу
екфрастичні поезії Вістена Г‘ю Одена ―Musée des Beaux Arts‖ (5), Вільяма Карлоса
Вільямса ―Landscape with the fall of Icarus‖ (9), ―Peasant wedding‖ (10) та ―Bruegel‘s
peasant wedding‖ (6) авторства Єви Блек, а саме провести розбір літературних засобів
на текстових рівнях, визначити у поезіях типи екфразису; задля дослідження специфіки
міжкодового перекладу встановити відповідності між засобами передачі інформації в
різних видах мистецтва (у нашому випадку між картинами Пітера Брейгеля Старшого
―Landscape with the fall of Icarus‖ (7), ―Peasant wedding‖ (8) і їх поетичними
вербальними репрезентаціями), здійснити аналіз сенсорного коду конкретного
живописного твору і виділити когнітивно-перцептивні процеси пов‘язані із його
сприйняттям.
дослідження. Можна з впевненістю стверджувати, що екфразис є одним із
найсуперечливіших предметів дослідження, оскільки за тривалий час свого існування
він змінювався відповідно до естетичних ідеалів доби, бо його природа бере витоки з
природи мистецтва, саме розуміння якого також постійно трансформується [2, c. 221–
223].
Термін «екфразис» використовувався ще з античних часів та був зафіксований в
«Риториці» Аристотеля як одна з фігур ораторського мистецтва. Пізніше термін проник
у літературу, де з кожною наступною епохою набував все новіших рис і характеристик
34
[1, c. 12–14]. Тобто екфрастичний опис не залишався незмінним, він зазнавав

різноманітних трансформацій протягом всього свого існування і продовжує
модернізовуватися й зараз.
У сучасній науці достатньо робіт, публікацій, розвідок, звернених до проблеми
екфразису, однак досі дослідникам не вдалося дійти до спільного знаменника в питанні
окреслення чіткої дефініції та меж цього поняття. Здебільшого науковці при спробах
надати визначення екфразису поділяються на дві групи: одні послуговуються вузьким
підходом і стверджують, що екфразис зводиться лише до словесної репрезентації
живопису, інші – прихильники широкого трактування – наголошують, що описуваними
референтами можуть бути не тільки твори образотворчого мистецтва, а й кіно,
скульптура, архітектура, фотографія тощо [3, c. 31–32].
Велику роль у дослідженні екфразису відіграє його класифікація. На
сьогоднішній день найбільш розгорнутою та багатоаспектною вважається типологія
О. Яценко. Згідно з нею екфразис виокремлюється за об‘єктом опису (прямий і
непрямий), за об‘ємом (повний, згорнутий, нульовий), за описуваним референтом, за
наявністю або відсутністю в історії реального референта (міметичний і неміметичний),
за авторством (монологічний і діалогічний), за способом подання у тексті (цілісний і
дискретний), за кількістю та повнотою візуальної інформації, що транслюється
(простий і збірний), за значенням візуального твору (дескриптивний і тлумачний), за
часом появи у тексті (первинними і вторинний) [4, c. 9–14].
Аналіз вербальних репрезентацій присвячених картинам великого художника і
графіка Пітера Брейгеля Старшого показав, що усі досліджувані нами екфрастичні
поезії є повноцінними самостійними творами, які носять оповідально-описовий
характер, мають своєрідну побудову, цікавий виклад думок і відображення образів.
При аналізі структурно-семантичних характеристик досліджуваних
екфрастичних творів ми виявили, що усі поети, чию творчість ми розглядали, підібрали
такі вербальні одиниці, які максимально точно змогли відобразити живописний твір.
Крім того, ми з‘ясували, що картини можна трактувати як тексти, проте обрамлені не
словами, а олівцем, написані специфічним кодом і тому, можна стверджувати, що існує
певний принцип аналогії між засобами передачі інформації в різних видах мистецтв.
Відповідно до наших результатів, конкретні мовні засоби різних рівнів та елементи
живопису поділяють схожі функції (див. табл. 1). Завдяки цьому факту, можна наочно
побачити процес міжкодового перекладу, тобто як який елемент візуальної мови
знайшов своє віддзеркалення у вербальній формі кожного з поетів.
Таблиця 1 Відповідність між засобами передачі інформації в різних видах

мистецтва
Функції текстових Елементи тексту, Елементи тексту візуального
Рівні
елементів які підлягають мистецтва зі схожими функціями

аналізу
Фонетичний
Утворюють
мелодику опису Фонетичні засоби Колірна палітра об‘єктів зображення
об‘єктів
35
Виражає рівень Стилістично Емоції персонажів картини, загальна

експресивності забарвлена колірна гама, різкість мазків
лексика
Лексичний
Дають більш точний Використання Детальність зображення (синоніми),

опис синонімів / Контрастні кольори (антоніми)
антонімів
Виражають Тропи Можна знайти передумови в
авторське бачення зображенні: текстура, колірна гама,
деталей розташування об‘єктів, символи
тощо
Вказують на Співвідношення Статичність / динамічність сюжету
Надфразна Синтаксичний Морфологічний
приналежність тексту частин мови

до того чи іншого
функціонального
типу
Побудова сюжетної Композиційно- Композиційно-структурні

лінії, акцент на тих структурні особливості зображення
чи інших деталях особливості
тексту
Створення Атмосфера твору Атмосфера живописного твору

атмосфери твору (передається (передається засобами живопису)
єдність
засобами мови)
Як бачимо, емоції персонажів, загальну колірну гаму, різкість мазків усі поети
передали за допомогою підбору лексики (у нашому випадку нейтральної), оскільки, ці
елементи вербальної мови і мови живопису виконують одну спільну ціль, а саме
виражають рівень експресивності. Статичність чи динамічність сюжету живописного
полотна позначається на морфологічній структурі авторських віршів, де основний об‘єм
тексту це перелік деталей картини, героїв, їх опис та дії, які вони виконують.
Композиційно-структурні особливості зображення автори «переклали» композиційно-
структурними особливостями вербального тексту, оскільки вони виконують однакову
функцію – побудову сюжетної лінії. Саме тому, поетичні роботи усіх без винятку
авторів складаються з 1 речення і здебільшого навіть не оформлені пунктуаційно. Цим
поети підкреслюють, що описують один єдиний момент, зафіксований на полотні.
Більш того, що у творі візуального мистецтва, що у вербальному тексті – наявний
рівень надфразної єдності. Сукупність усіх засобів живопису, таких як колір, світло-
тінь, побудова ліній, розміщення фігур на полотні тощо, відтворюють загальну
атмосферу картин, проте майстри слова, враховуючи функції й семантику
вищезазначених живописних прийомів змогли «трансплантувати» цю атмосферу у свої
вербальні репрезентації, чітко змалювати образи, які зобразив художник на канві.
36
У процесі дослідження сенсорних кодів картин ми виявили, що когнітивно-

перцептивні аспекти, а саме сприйняття візуального твору, відіграє значну роль при
перекодуванні живописної мови на вербальну. При тому, значне місце тут посідає
явище синестезії. Під цим терміном розуміють поєднання кількох відчуттів при
подразненні одного органу чуття. Як показало дослідження, у кожного з поетів, чиї
екфрастичні вірші ми розглядали, спрацьовував не один аналізатор при спогляданні
Брейгілівської картини, а декілька. Незважаючи на те, що все-таки більша кількість
образів, переданих у їхніх віршах є зоровими (Наприклад: ―…a head of ripe wheat is on
the wall…‖, ―…there is a piper…‖), автори також описували образи породжені органами
смаку (―…clabber and what not from a trestle made…‖, ―…crème brule…‖), слуху
(―…women in their starched headgear are gabbing…‖), нюху (―…sweating in the sun….‖)
та дотику (―…tingling near the edge of the sea…‖), інтенсивність яких відрізнялася у
кожного з поетів. Були також випадки, коли певний аналізатор у конкретного автора і
зовсім не подразнювався, і тому образів викликаних тим чи іншим органом чуття, у
поезіях не спостерігалося. Все це підтверджує унікальність авторського бачення,
сприйняття реальної дійсності. Саме тому один і той самий візуальний артефакт,
інтерпретований і вербалізований по-різному.
Варто також зазначити, що всі проаналізовані вербальні репрезентації є
прикладами повного класичного, прямого, міметичного (атрибутивного) екфразису,
який до того ж є монологічним, цілісним, простим, первинним і тлумачним (тобто
автори не просто описують живописний твір, а й трактують його по-своєму).
Важливим є також те, що центральна композиція картини стає основною
сюжетною лінією в екфрастичних поезіях. У віршах описуються предмети, герої
полотна і дії, які вони виконують. При цьому, як правило, автори підкреслюють те, що
їхні поетичні твори є описом конкретної картини, згадуючи її автора або назву у
вербальних репрезентаціях. Цікаво, усі поети детально змальовують передній план
живописної канви, проте деталі середнього і заднього планів не знаходять
відображення в екфрастичних описах, якщо не несуть великого смислового
навантаження.
Висновки та перспективи подальшого дослідження. Отож, екфразис є
надзвичайно багатоаспектним явищем. При досліджені специфіки перекодування
візуального твору (а саме структурно-семантичних характеристик) у вербальний
виявилося, що один і той самий живописний твір може бути інтерпретований поетами
по-різному. Це підтверджує унікальність авторської репрезентації на всіх рівнях.
Акценти на тих чи інших деталях картини у всіх поезіях відрізняються, що знову ж таки
демонструє винятковість майстерності кожного з авторів. Крім того, ми дійшли
висновку, що певні мовні засоби та живописні елементи поділяють схожі властивості та
виконують однакові функції. Тобто, спостерігається певний принцип аналогії
заміщення елемента живописного коду на вербальний. Проте, варто зазначити, що
взаємодіють не лише мови різних видів мистецтва, а й сенси цих знакових систем.
Мовні засоби переносять до літературного твору сенс кольору, фактури, форми,
штрихів, ліній, композиції картини тощо і в залежності від цього варіюється вибір
поетами лексики, часових форм, граматичних конструкцій, типу екфразису і т.д.
Дослідження сенсорних кодів обраних нами творів мистецтва довело, що явище
екфразису сильно залежить від явища синестезії. Поети, які вивчали Брейгілівські
полотна за допомогою органів зору, відчували смаки, запахи, чули різноманітні звуки.
37
Всі ці відчуття, переживання, автори перенесли у свої вербальні репрезентації. Як

бачимо, вербальні репрезентації не є схожими. Кожен з авторів сприймає живописне
полотно по-своєму і передає його наступним реципієнтам (читачам) з поправкою на
власні відчуття, думки, ідеї доповнюючи їх своїм власним, ні на що не схожим сенсом.
Отже, тема екфразису становить надзвичайно широке поле для досліджень, у
якому виникає потреба вивчати мистецтва як цілісну систему зі спільними
закономірностями і художніми функціями. Екфразис не дарма приваблює до себе таку
широку аудиторію, адже завдяки міжкодовим перенесенням будується місток між
візуальністю та вербалізмом, стирається кордон між рукотворним і нерукотворним.

1. Андріїва К. А. Нові підходи до традиційного поняття «екфразис». Філологія і мистецтвознавство.
2016. № 11. С. 12–14.
2. Фесенко В. І. Література і живопис: інтермедіальний дискурс: підручник. Київ : Вид. центр КНЛУ,
2014. С. 221–223.
3. Фесенко Є. В. Екфраза: специфіка визначення та особливості функціонування. Філологічні науки.
2013. № 12. С. 31–32.
4. Яценко О. В. Екфразис як художньо-світоглядна модель. Питання філософії. 2011. № 17. С. 9–14.
Джерела ілюстративного матеріалу

5. Auden W. H. Musée des Beaux Arts. URL: http://english.emory.edu/classes/paintings&poems/auden.html
(дата звернення 16.09.2022)
6. Black E. Bruegel‘s peasant wedding. URL: http://english.emory.edu/classes/paintings&poems/.html (дата
звернення 18.09.2022)
7. Bruegel P. Landscape with the fall of Icarus. URL: https://artsandculture.google.com/asset/landscape-with-
the-fall-of-icarus-pieter-bruegel-the-elder-after/6gGkgMwPyiEqUQ (дата звернення 15.09.2022)
8. Bruegel P. Peasant wedding. URL: https://artsandculture.google.com/asset/peasant-wedding-pieter-bruegel-
the-elder/hgGvote2WI8P3w (дата звернення 15.09.2022)
9. Williams W. C. Landscape with the fall of Icarus. URL:
http://english.emory.edu/classes/paintings&poems/williams.html (дата звернення 16.09.2022)
10. Williams W. C. Peasant wedding. URL: http://english.emory.edu/classes/paintings&poems/wedding.html
(дата звернення 18.09.2022)
Дмитро Вохмянін
Оксана Зубач
Валентин Хлистик
8
КОМПЛЕКСНИЙ АНАЛІЗ ПЕРЕКЛАДУ:
МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
У статті розглянуто методологічні засади перекладу тексту та специфіку його комплексного аналізу,
використання різних стратегії й тактики перекладу. Визначення стратегії перекладу дозволяє структурувати
теоретичні знання про переклад та планувати процес перекладу. Наукове дослідження розкриває сутність
перекладу тексту як утворення цілісного аналітичного продукту у результаті взаємодії категорій мовлення та
мислення. Комплексне застосування міждисциплінарних теорій (комунікативних, когнітивних, дискурсивних,
психолінгвістичних тощо) є передумовою для адекватного перекладу.
Ключові слова: текст, методологія, переклад, стратегії, тактики.
Zubach Oksana, Vokhmianin Dmytro, Clystuk Valentyn. Complex analysis of translation:

methodological principles. The article examines the methodological principles of text translation and the specificity
© Вохмянін Д., Зубач О., Хлистик В., 2022
38
of its complex analysis, the use of various translation strategies and tactics. Defining a translation strategy allows to
structure theoretical knowledge about translation and plan the translation process. Scientific research reveals the
essence of text translation as the formation of a coherent analytical product as a result of the interaction of speech and
thinking categories. Complex application of interdisciplinary theories (communicative, cognitive, discursive,
psycholinguistic, etc.) is a prerequisite for adequate translation.
Keywords: text, methodology, translation, strategies, tactics.
Постановка наукової проблеми та її значення. Перекладознавство є масивною

емпіричною базою для способів відтворення перекладів текстів. Власне переклад
трактують: 1) дія за значенням перекладати – з однієї мови на іншу; 2) текст, слово,
усне висловлювання, а також літературний твір, перекладені з однієї мови на іншу; 3)
процес людської діяльності, спрямований на передання інформації з мови-оригіналу
(МО) на мову-перекладу (МП); 4) результат перекладацького процесу, тобто твір,
речення і т. ін., викладений усно або на папері; 5) вид людської діяльності,
спрямований на відтворення певного тексту МО в МП; 6) це умовна назва навчальних
дисциплін, які вивчають особливості перекладацької діяльності, техніку виконання
перекладу, процес перекладу, його види, способи, жанри та ін., результат діяльності
перекладача [1, с. 483]. Подолання перекладацьких труднощів простежується крізь
нетривіальність перекладацьких підходів і вмінь перекладача оцінювати ситуацію
нестандартно, реалізуючи повною мірою закарбований потенціал лінгвокреативного
мислення. Відтворення змісту іншомовного тексту відбувається за допомогою
різноманітних трансформацій, які повністю або частково змінюють структуру
вихідного речення. Процес досягнення еквівалентності перекладу ускладнюється крізь
специфіку мовних систем, норм та їх змістових одиниць. Текст перекладу є продуктом
вторинної творчої номінації, який відображає процес симбіозу образів автора та
перекладача із залученням знань із лінгвістичної та культурологічної парадигм.
Аналіз досліджень цієї проблеми. Текст перекладу досліджують як цілісний
аналітичний об‘єкт та своєрідний продукт творчого процесу категорій мовлення та
мислення. Перекладознавчий акцент при аналізі тексту у сучасній лінгвістичній
парадигмі актуалізує своєрідну дихотомію «текст – реальність» задля відображення
фрагменту реальності в певній формі.
Тексти перекладу розрізняють: 1) перший тип – тексти, які апелюють до одних і
тих самих потреб й інтересів реципієнтів вихідної мови і мови перекладу (рекламні
оголошення, науково-технічна література тощо); 2) другий тип – тексти, які
відтворюють інтереси лише реципієнтів вихідної мови, а значить, враховують
позамовні знання носіїв вихідної мови (тексти засобів масової інформації, законодавчі
акти, суспільно-політичні й економічні тексти тощо); 3) третій тип – художня
література, яка, з одного боку, відтворює національну специфіку, але, з іншого,
ґрунтується на загальнолюдських цінностях й інтересах; 4) четвертий тип – тексти, які
були спеціально створені для перекладу з урахуванням реципієнтів мови перекладу
(адаптована література для вивчення іноземної мови) [2, с. 30].
Текст зіставляється з реальністю як функціональні феномени, які різняться як
онтологічно, так і прагматично, та в обох випадках, залежать від точки зору суб‘єкта.
Створення художньої дійсності прагматизується за рахунок більшої чи меншої
подібності до реальної дійсності або до дійсності, яку намагається передати автор.
Перекладач створює текст перекладу, імітуючи та наслідуючи першотвір, не копіюючи
його, навпаки, визначаючи його сутність, зокрема й історичну. Застосування
39
комплексного функціонально семіологічного методу аналізу перекладів є доцільним

через те, що літературний твір досліджується ним як ієрархічна система знакових
комплексів: від найнижчих єдностей – словосполучень, фраз, надфразових єдностей –
до семантичних комплексів вищого порядку – контексту, характерів, сюжету, нарешті,
ідейного задуму, якому підкоряється уся структура твору. Комплексний аналіз
перекладу художнього твору зумовлюється цілісністю, яка визнається найважливішою
ознакою тексту як естетичного об‘єкта.
Методологічна база комплексного аналізу передбачає застосування низку
міждисциплінарних теорій (комунікативних, когнітивних, дискурсивних,
психолінгвістичних тощо). Перекладений текст (прозовий, поетичний, художній,
публіцистичний) є прийнятним лише тоді, коли відсутність будь-яких лінгвістичних
або стилістичних особливостей робить його прозорим, створюючи враження, що
перекладений текст віддзеркалює художню образність автора, його намір, головний
зміст іншомовного тексту, інакше кажучи, прогнозує концептуальне враження, що це
не текст перекладу, а власне оригінал.
Мета та завдання статті. Мета статті полягає у виявленні специфіки
концептуального аналізу тексту перекладу та виокремлені методологічних засад для
його реалізації. Завдання розвідки передбачає вирішення таких завдань: визначити
концептуальні та функціональні властивості тексту перекладу у лінгвістичній та
культурологічній парадигмах знань та розкрити специфіку залучення методологічних
принципів його концептуального аналізу.
Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів.
Концептуальний аналіз тексту перекладу прагматизує застосування аспектних теорій
перекладу, що базується на використанні знань щодо особливих мовних або культурних
груп, мовного рівня та на зіставленні перекладів у синхронно-діахронному зрізах. У
перекладацькій парадигмі адекватність перекладу досягається шляхом передачі в
перекладі функціональної цінності оригіналу, цілісності його сигніфікативного
значення, та специфіки прагматичного функціонування.
Суспільна функція комунікативного посередництва між автором, перекладачем та
реципієнтом реалізується в ході відображенню реальної дійсності на основі
індивідуальних здібностей кожного, що уможливлює здійснення переходу до
максимально повної або часткової передачі системи смислів, укладеної у вихідному
повідомленні. Новий ―мовний‖ твір повинен відповідати оригіналу в рамках понять
адекватності та еквівалентності, що спонукає до категоризації стратегії перекладу
таким чином: 1. Стратегія дослівного перекладу (застосовується, коли потрібно
передати загальний зміст тексту); 2. Стратегія буквального перекладу (такий переклад
вимагає подальшого редагування); 3. Стратегія точного перекладу (застосовується для
перекладу технічних текстів, коли зміст є важливим); 4. Стратегія семантичного
перекладу (у цьому випадку більше уваги приділяється естетичній цінності тексту
оригіналу); 5. Стратегія адаптації (це такий тип перекладу, який використовується під
час перекладу художньої літератури, особливо поезії); 6. Стратегія вільного перекладу
(переклад без збереження стилю, форми і змісту тексту оригіналу, але зі збереженням
основної ідеї); 7. Стратегія ідіоматичного перекладу (властива усному перекладу, який
відбувається в неофіційній обстановці); 8. Стратегія комунікативного перекладу (його
мета – адаптувати текст, який перекладається, нормам мови, на яку перекладають,
зробити його більш комфортним для сприйняття читачем) [3, с. 56].
40
Помітним є, зокрема застосування перекладачем принципів непрямого перекладу

лише, якщо деякі елементи неможливо передати мовою перекладу, не змінивши
порядок дотримання цих елементів чи не змінивши лексичні елементи. Подолання
зазначених перешкод може відбутися крізь призму застосування перекладацьких
принципів: заміна однієї частини мови на іншу (Ich dachte mir nichts Besonderes dabei,
auch nicht, als ich eines Morgens, da ich zur Schule ging, eine Dame ganz verschleiert von Dir
weggehen sah…» (5, с. 156) – «Я над тим не замислювалась, навіть коли одного ранку,
йдучи до школи, побачила, що від тебе виходила якась дама під густою вуаллю» (5, с.
157); заміна граматичних форм (часів, відмінків, ступенів порівняння тощо) (der
koalierte Ausschuss – комітет коаліції; wolkenlos – безхмарний; die höhere Bildung –
вища освіта); зміна порядку слів («Du weißt doch, dass ich heute zu Hause bleiben muss».
– Ти ж знаєш, мені потрібно залишитися вдома.); поєднання двох речень (Als er es
merkte, war es zu spät. Bis sie abgerissen und eine neue gefunden war, hatte er schon zuviel
Gas geschluckt und brach bereits Blut (4, с. 73). – Як тільки він це помітив, було вже
запізно. Поки її зірвали і знайшли нову, він нахапався газу і блював кров‘ю) тощо.
Переклад є своєрідним культурно-філософським феноменом та лінгвістичним
продуктом, який дозволяє глибше осмислити мовні та культурні традиції, специфіку
розуміння емоційних та стилістичних маркувань певної семіотичної системи. Текст
перекладу є втіленням своєрідного комунікативного акту, який відображає поступове
паралельно спосіб передачі авторської думки задля прагматизації адекватної міжмовної
комунікації та впливає на процеси формування засад міжкультурної комунікації.
Висновки та перспективи подальшого дослідження. Аналіз тексту перекладу
вимагає залучення принципів концептуального маркування сутності тексту з метою
збереження при трансляції його змісту та ідентичності авторського знаку. Проведення
комплексного аналізу із залученням методологічних принципів сприяє координації дії
при перекладі.
Перспективним вбачаємо вивчення процесуальних аспектів перекладу текстів.

1. Новий словник української мови: у 3 т. Т. 2. / ред. В. В. Яременко. 2-е вид., виправ. Київ : Аконіт ,
2003. 776 с.
2. Neubert A. Pragmatische Aspekte der Übersetzung. Grundlagen der Übersetzungswissenschaft. Beihefte zur
Zeitschrift ―Fremdsprachen‖. Leipzig, 1968. Beiheft II. Pp. 21–33.
3. Newmark P. A Textbook of Translation. Harlow: Pearson Education Limited, 2008. 292 p.

4. Remarque E. M. Drei Kameraden. Roman mit einem Nachwort von Tilman Westphalen. Köln: Kiepenheuer
& Witsch, 2012. 585 S.
5. Zweig S. Novellen. Харків: Фоліо, 2006. 219 с.
Олена Галицька
Валерія Савонюк
9
ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ ДІЄВИХ МЕТОДИК В ОСВІТНІЙ ПРОЦЕС
У статті проаналізовано інтерактивні методи навчання та їх роль у розвитку творчих здібностей учнів
у процесі навчання німецької мови. Розкрито алгоритм педагогічної співпраці педагога й учня, взаємодії
© Галицька О., Савонюк В., 2022
41
через систему діяльності, з використанням карток як інструмента, який збагачує освітнє середовище.
Теоретичний виклад теми проілюстровано конкретними прикладами з досвіду викладання німецької мови.
Ключові слова: інтерактивний метод, картка, застосунок.
Halytska Olena, Savoniuk Valeriia. The Implementation of Effective Methods in the Educational
Process. The article discusses interactive teaching methods and their role in the development of students‘ creative
abilities in the teaching process of German language. The algorithm of pedagogical cooperation between the teacher
and the student, interaction through the activity system, using cards as a tool that enriches the educational
environment is revealed. Theoretical presentation of the theme is illustrated with specific examples of German
language teaching experience.
Key words: interactive method, card, application.
Постановка наукової проблеми та її значення. Обраний Україною шлях до

європейської інтеграції зумовлює необхідність системних реформаційних процесів,
переосмислення не лише освітніх компонентів, які викладаються, відповідно сучасних
суспільних запитів і кращих національних і міжнародних практик, а й активну
імплементацію дієвих методів та підходів у освітній процес, активізацію діяльності
здобувачів вищої освіти. Поєднання традиційних методів і форм організації освітнього
процесу та сучасних інформаційно-комунікаційних технологій робить освітній процес
цікавішим та ефективнішим, а поступ освітньої системи відбувається набагато швидше,
якісніше та креативніше. Мова йде про потребу панорамного бачення зв‘язку інновацій
у вищій школі та НУШ з інтерактивними методами навчання. Тому статтю присвячено
інтерактивному навчанню у початковій школі з використання карток.
Аналіз досліджень цієї проблеми. Різним аспектам удосконалення змісту професійної
підготовки майбутнього вчителя іноземної мови та особливостям компетентнісно
зорієнтованого навчання іншомовного спілкування присвячено чимало праць
українських учених [1; 2]. Також приємно вражає чимала кількість методичних книг
німецькомовних видань з інтерактивними ідеями імплементації ігрових завдань під час
занять з німецької мови [3; 4; 6].
Мета та завдання статті. Мета цієї статті – розкрити алгоритм педагогічної
співпраці педагога й учня, взаємодії через систему діяльності, з використанням карток
як інструмента, який збагачує освітнє середовище, забезпечуючи умови для розкриття
кожного учня, його максимальної активності, та творчого підходу до матеріалу, що
сприяє активізації пізнавальної діяльності та розвитку творчих здібностей, а отже,
підвищує ефективність освітнього процесу.
дослідження. Перш ніж залучити учнів до діяльності, педагоги мають бути впевнені у
тому, що вони мають розвинений аналітичний, творчий потенціал і мотиваційну
готовність до формування ігротехнічної компетентності. Вони повинні усвідомлювати,
що їхня доброзичливість і терпимість, почуття такту і психологічна грамотність є
певною філософією, світобаченням, що не дозволяє демонструвати диктат, авторитарне
нав‘язування думок, навішування ярликів, безтактність і т. п.
У практиці навчання зустрічаються нарікання з приводу іміджа педагога. Це
стосується особливо манери говоріння: відвертатись у сторону, закочувати очі до стелі,
розгойдуючись зі сторони в сторони тощо. Педагогічний досвід підказує, що на
формування різних висловлювань педагога, їхню логічну ясність і виразність основний
вплив виявляє не тільки його культура мовлення, а й, головне, його професійна
ментальність.
42
Недостатньо розвинений у багатьох педагогів невербальний, або візуальний

імідж. Мова йде не тільки про професійний, візуальний образ педагога, а й про
володіння педагогом невербальними засобами комунікації. Останнє необхідно йому для
гармонізації своїх висловлювань, для підсилення власної експресивності, що сприяє
кращому засвоєнню матеріалу; для «зчитування» справжньої реакції учнів і корекції
свого та їхньої поведінки. Таким чином, комунікативна компетентність педагога не
тільки актуальна, не тільки затребувана сучасною практикою, а й у тій чи інший мірі є
об‘єктом навчання.
У ході планування інтерактивного навчання, як спеціальної форми організації
пізнавальної діяльності, з використанням карток, доцільно вирішити такі покрокові дії:
1. Початок педагогічної взаємодії з учнями:
‒ адекватна мотивація розвивальної діяльності ;
‒ підбір нової інформації.
2. Формування в учнів умінь і навичок:
‒ рефлексія знань та вмінь учнями у знайомих та нових умовах;
‒ оволодіння способами пізнання.
3. Узагальнення знань. Організація контрольно-оцінювальної діяльності учнів.
4. Організація творчої діяльності учнів.
Перш ніж залучити учнів до діяльності, слід їх зацікавити, мобілізувати їхню
увагу. Для цього доцільно імплементувати картки – методику, яка відіграє важливу
роль у курсі початкової школи, що було перевірено на власному досвіді. Перше
ознайомлення учнів з картками – наочністю – кольоровими, мальовничими,
особливими за розмірами, динамічними, звуковими, пов‘язаними з об‘єктами,
супроводжується яскравими враженнями та позитивними емоціями. Задовільнивши
першу цікавість, педагог навмисно організовує подання нової інформації, виходячи з
поставленої мети діяльності. Так, при ознайомленні учнів з тваринами, на картках
повинні бути відомості німецькою мовою про зовнішній вигляд, спосіб пересування.
Виклад німецькою мовою має бути лаконічним і мати обсяг, доступний для учнів
початкової школи. Пояснення значення нових слів слід повторити декілька разів, разом
з учнями. Щоб забезпечити активне сприйняття учнями інформації, необхідно, щоб
кожен учень мав змогу активно сприймати об‘єкт, залучаючи усі органи відчуття,
поставити запитання, порівнювати свої міркування з висловлюваннями інших.
Наприклад, у молодших класах учням ще складно придумувати власні історії, тому
педагог використовує сюжетні картки, на яких поетапно проілюстровані ключові
моменти для історії-розповіді. Для першого класу доречно використовувати картки з 3-
4 зображеннями людей, тварин чи конкретних дій. Такі завдання учні, як правило,
виконують із неабияким ентузіазмом.
Освітній процес, який спирається на використання інтерактивних методів
навчання, організовується з включенням у процес пізнання усіх учнів без винятку.
Сумісна діяльність означає, що кожен вносить свій індивідуальний вклад, у ході роботи
йде обмін знаннями, ідеями, способами діяльності. Організовується індивідуальна,
парна та групова робота. Наприклад, картки розкласти на парти або повісити на дошку.
Учням потрібен час для обговорення сюжету кожного малюнка та об‘єднання опису у
повноцінну зв‘язну історію. З метою ускладнення завдання можна змінити
послідовність цих карток та запропонувати учням відновити сюжетну лінію. З іншого
боку картки можна написати ключові слова німецькою мовою та одразу переклад до
43
них. Ключовими словами можуть бути головні герої історії, наприклад, тварини або
їхні дії.
Ще одне ефективне застосування карток при навчанні учнів цифр та букв. На
одній стороні зображено цифру, а на іншій – вимова цифри німецькою мовою та якийсь
малюнок. Наприклад, цифра «drei» з одного боку, а з іншого можна розмістити надпис
―three‖ або ―три‖ та три будь-які предмета (три яблука чи три тваринки). Так само і з
буквами. На одній стороні – буква, а на іншій – предмет або істота, яка починається на
цю букву. За допомогою цього способу учні не лише швидко запам‘ятають das ABC, а й
дізнаються про нові слова. Процес навчання стає цікавим.
Отже, під час репродукції нових знань, кожен учень у своєму темпі відтворює ці
знання, здійснює свої вміння та взаємодіє з педагогом в оптимальний для себе спосіб.
Для відтворення учнями знань, педагог використовує різні варіанти педагогічної
взаємодії:
‒ спільно з педагогом,
‒ з незначною допомогою педагога,
‒ цілком самостійно.
На етапі узагальнення знання педагог має поглибити та систематизувати знання
учнів, узагальнюючий зміст якого відтворюється у межах конкретної теми. При цьому
слід створити умови для рефлексії знань та умінь кожним учнем. З кожним повтором
знання поглиблюються, а вміння і навички удосконалюються.
Створювати картки можна також за допомогою різних застосунків. Для гри
«Бінго», приміром, картка в Bingo Baker генерується автоматично уже після внесення
відомостей та є унікальною для кожного гравця. Застосунок дає можливість грати
онлайн або зберігати генеровані картки у форматі Pdf та видрукувати, що дозволяє
використовувати їх також на офлайн-заняттях (див. детальніше про цей та інші
застосунки [5]).
Ще один метод, який вартий уваги при організації творчої діяльності – це квест
на занятті німецької мови. Обов‘язково слід забезпечити активну участь усіх учнів у
обговоренні плану творчої діяльності. Картки із завданнями (при підборі завдань
різного рівня складності орієнтуватися на випередження та мати запас завдань на
випадок, якщо учні швидко виконають завдання, для забезпечення достатнього
навантаження) потрібно сховати в різних місцях класу, а учні повинні знайти їх та
виконати завдання. Ідеї для завдань на німецькомовних квест-картках:
‒ позначити їстівні та неїстівні рослини/ягоди/гриби;
‒ зіставити тварину/рослину та континент, де їх можна зустріти;
‒ сортувати музичні інструменти: струнні/ударні тощо;
‒ назвати тварини/фрукти чи овочі на картках німецькою мовою;
‒ виконати завдання з картки (заспівати німецьку пісню, розказати німецький вірш
або провести фізкультхвилинку німецькою мовою).
Уже у процесі обговорення підсумків слід спонукати учнів щодо вияву
ініціативи у наступній колективній творчій діяльності.
Висновки та перспективи подальшого дослідження. Отже, перевагами
інтерактивних методів навчання є те, що вони: пробуджують інтерес учасників
освітнього процесу; сприяють активній участі кожного в освітньому процесі;
звертаються до почуттів кожного учня; сприяють ефективному засвоєнню навчального
матеріалу; здійснюють зворотній зв‘язок; формують у учнів думки та ставлення до
44
предмету; формують життєві навички; сприяють зміні поведінки. Головною умовою

для цього – бажання педагога працювати творчо, особистий досвід його участі у
творчій діяльності, грі. Важливим фактором організації інтерактивного навчання є те,
що у творчу діяльність залучено усіх учасників освітнього процесу. З цією метою
корисно використовувати метод карток з покроковою ілюстрацією виконання завдань.
Перспективою подальших досліджень може бути аналіз аудіо-візуальних
елементів карток.
1. Лінгводидактичні засади навчання іноземних мов у закладах вищої педагогічної та загальної середньої
освіти : монографія. МДУ, 2018. 342 с.
2. Методика навчання іноземних мов і культур: теорія і практика : підручник для студ. класичних,
педагогічних і лінгвістичних університетів. Київ : Ленвіт, 2013. 590 с.
3. Daum S., Hantschel H.-J. 44 kommunikative Spiele mit Grammatik-Fokus. Deutsch als Fremdsprache.
Stuttgart : Ernst Klett, 2014. 134 S.
4. Daum S., Hantschel H.-J. 55 kommunikative Spiele. Szenariendidaktik. Deutsch als Fremdsprache. Stuttgart :
Ernst Klett, 2014. 144 S.
5. Halytska O., Lozytska M. The Main Directions of Information and Communication Technologies
Implementation in the Process of Teaching German to Students of Philology. Information Technologies and
Learning Tools. 2022. No. 88(2). Рр. 56–73. URL: https://doi.org/10.33407/itlt.v88i2.4686 (дата звернення:
14.11.2022).
6. Heimlich U. Einführung in die Spielpädagogik. Stuttgart: UTB GmbH, 2014. 296 S.
Олександра Гережун
10
КОГНІТИВНІ ОЗНАКИ АГРЕСІЇ В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ
МОВІ
У статті розглянуто когнітивні характеристики агресії в сучасній англійській мові. Когнітивні

властивості агресії основані на концептуальних ознаках, тому ознаки концепту встановлено за допомогою
аналізу ціннісного та поняттєвого складників, що є властивими цьому концепту як соціально-культурному
феномену. Дослідження агресії в когнітивній площині уможливлює сформувати ментальне уявлення про
агресивну поведінку, що існує в свідомості носіїв англійської мови.
Ключові слова: агресія, англійська мова, когнітивна ознака, концепт,
Herezhun Oleksandra. Cognitive features of aggression in modern English. The article explores the
cognitive characteristics of the concept of aggression. Сognitive characteristics of the concept are based on
conceptual features, that‘s why the characteristics of the concept are established using the analysis of value and
conceptual components, which characterize this concept as a socio-cultural phenomenon.
Key words: aggression, cognitive feature, concept, English.
Постановка наукової проблеми та її значення. Поняття агресії та агресивної

поведінки є об‘єктом вивчення в межах різних наук: психології, філософії, лінгвістики,
соціології, біології тощо. Незважаючи на велику кількість проведених досліджень цього
поняття, воно набуває нових перспектив, оскільки має різноманітний прояв у різних
типах дискурсу: політичному, кінематографічному, рекламному тощо. Розуміння
дискурсивної актуалізації агресії неможливе без виявлення концептуальних
особливостей цього явища із наданням поняттєвої класифікації як одному з провідних
процесів пізнавальної діяльності людини. Вивчення поняття агресії в когнітивному
© Гережун О., 2022
45
аспекті дає змогу розглядати її як концептуалізований у мові результат негативних

емоцій, викликаних свідомою чи несвідомою поведінкою індивіда.
Аналіз досліджень цієї проблеми: Поняття агресії містить значний обсяг робіт з
психології агресивної поведінки (Buss D. M. [8], Berkowitz L. [5], Feshbach S. [11],
Zillmann D. [17] та інші), у той час, як лінгвістичні розвідки є малочисельними. Так,
зарубіжні дослідники: Mummendey A., Bornewasser M., Löschper G., Linneweber [6] та
інші досліджували агресію в у соціально-семіотичному аспекті, українські науковці:
Бондаренко Т. Г. [1] та Гуз О. П. [2] – у когнітивно-дискурсивному. Агресія, на думку
американського науковця А. Басса – це поведінка, у якій наявна небезпека, або вона
чинить шкоду іншим [8]. Як зазначають Л. Берковітц [5] та С. Фешбах [11], агресія
повинна включати в себе не лише шкоду, а і наміри заподіяти образу, або приниження
іншого. Найбільш повним визначенням агресії є тлумачення Р. Берона і Д. Річардсон, у
якому підкреслюється, що агресія – це форма поведінки, метою, якої є образити,
принизити, заподіяти шкоду істоті і, що дуже важливо, яка хоче уникнути такого
ставлення до себе [15].
Варто зазначити, що когнітивно-комунікативні характеристики поняття агресії в
англомовній картині світу ще не були предметом окремого дослідження, що зумовлює
актуальність цієї наукової роботи.
Мета та завдання статті. Мета нашого дослідження полягає у встановленні
когнітивних характеристик концепту aggression. Зазначена мета зумовлює вирішення
таких завдань: виділити родову і видові ознаки лексеми АГРЕСІЯ та критично
узагальнити витлумачення поняття aggression. До апробованих лінгвістичних методів
концептуального аналізу належить аналіз семантичного простору слова-імені концепту,
який об‘єктивує і вербалізує концепт. Тому виділення когнітивних ознак концепту та
лексичних одиниць на позначення агресії необхідно для проведення подальшого
дискурсивного аналізу.
дослідження. Когнітивно-дискурсивний підхід є основою сучасних тенденцій
вітчизняної та зарубіжної науки під час дослідження конструювання смислів. Для цього
підходу характерне поєднання комунікативних мовних характеристик, які пов‘язані із
досвідом людини та комунікативних, що слугують для ведення дискурсу та створення
тексту [12].
У лінгвокогнітивному розумінні концепт розглядається як уявлення про ті
смислові ознаки, якими оперує людина у процесі мислення та які відображають зміст
досвіду й структурованих знань, набутих нею у процесі її пізнавальної діяльності [7].
Концепти – це ідеальні сутності, які формуються у свідомості людини на основі
її безпосереднього чуттєвого досвіду в сприйнятті світу органами чуттів; дії людини,
спрямованої на виконання якого-небудь завдання в процесі її предметної діяльності;
мисленнєвої взаємодії людини з іншими, уже наявними в її свідомості концептами, що
можуть упорядкувати низку нових; мовленнєвого спілкування (концепт можна
пояснити людині в мовній формі, наприклад, у процесі навчання; самостійного
набування сукупності знань про дійсність [13].
Емпіричний аналіз свідчить, що концепт aggression в англійській мові
вербалізовано іменником aggression, прикметником aggressive, дієсловом aggress та
прислівником aggressively, що разом із похідними словами становлять ядро
семантичного поля номінації агресивної поведінки.
46
Відповідно до семного (компонентного) аналізу у поняттєвому змісті номінації

концепту aggression, можна виділити поєднання емотивних та оцінних сем. Відповідно
до аналізу лексикографічних джерел [9; 10; 14; 16] визначення іменника aggression має
три семи:
1) ворожа, образлива чи деструктивна поведінка, часто викликана
розчаруванням (hostile, injurious, or destructive behavior especially when caused by
frustration) [14];
2) словесна поведінка або фізичні дії, що є загрозливими або заподіюють
шкоду комусь чи чомусь (spoken or physical behaviour that is threatening or involves harm
to someone or something) [10];
3) дії або поведінка, що містять погрози або застосування сили проти інших
(actions or behavior that use threats or force against others) [10].
Дієслово aggress містить три значення:
1) діяти агресивно стосовно інших (to behave aggressively toward others) [9];
2) ініціювати конфлікт (to initiate a conflict) [9];
3) першим розпочати бійку, або сварку (to attack first or begin a quarrel) [9].
Прикметник aggressive містить дві семи:
1) той, що гнівається та є рішучим, готовий атакувати інших людей (someone
who has a quality of anger and determination that makes he or she ready to attack other
people) [9];
2) люди, які є агресивними у своїй роботі чи інших видах діяльності,
поводяться так, тому що вони дуже прагнуть досягти успіху (people who are aggressive
in their work or other activities behave in a forceful way because they are very eager to
succeed.) [9];
Прислівник aggressively має дві семи:
1) у жорстокий спосіб (in an angry and violent way) [10];
2) діяти рішуче, щоб досягти успіху чи перемоги (in a determined and forceful
way in order to achieve success or win) [10].
Аналіз дефініцій свідчить, що концепт aggression утворюють п‘ять сем,
представлених в більшій мірі іменником-назвою концепту – aggression.
Визначення із словників відображають не лише логіко-предметний зміст назви
поведінки, але й усталений у нашій свідомості образ концепту aggression, що розкриває
причини виникнення такої поведінки:
hostile, injurious, or destructive behavior or outlook especially when caused by
frustration [14];
та наслідки пережитих негативних емоцій, таких як: гнів, відраза та зневага:
feelings of anger or antipathy resulting in hostile or violent behaviour; readiness to
attack or confront [14];
spoken or physical behaviour that is threatening or involves harm to someone or
something [10].
Аналіз визначень також дає можливість виділити родову ознаку концепту
aggression, що вказує на відповідну денотативну сферу бачення людини – «поведінка» і
відповідно відноситься до категорії ПОВЕДІНКА.
До видових ознак для конкретизації значення лексеми можна включити
евалюативну, градуальну, каузативну, таргетиву, кондиційну та вендетивну ознаки.
Так, відповідно евалюативною ознакою (негативною оцінкою) лексеми aggression є:
47
behaving in an angry and violent way towards another person more severe, intensive, or
comprehensive than usual [10]; done in a very forceful and competitive way in order to gain
an advantage [9]; very severe [9]; fierce [10]; high-pressure, hostile [10]; aggression is
hostile, purposely unfriendly behaviour that can sometimes be violent [14]: об‘єкт
агресивної поведінки негативно оцінює дії суб‘єкта, характеризуючи її такими
емоціями, як злість, жорстокість та лють.
Градуальною ознакою (інтенсивністю агресії) є такі дефініції: feeling or
displaying eagerness to fight [14]; having or showing a ready disposition to fight [10]; tending
to spread quickly [10]. Суб‘єкт погрожує та виражає вороже бажання заподіяти шкоду
об‘єкту, що часто переходить у бійку.
Казуативною ознакою (причина агресивної поведінки): a natural response to stress,
fear, or a sense of losing control [9]; have trouble coping with painful and overwhelming
emotions [16]: причиною агресивної поведінки може бути природна реакція людини на
стрес або страх, або ж неможливість справитись із негативними емоціями.
Таргетивною ознакою (об‘єкт агресивної поведінки): someone, something, cause
of aggressive behavior: агресивна поведінка стосовно об‘єкту, поведінка якого є
причиною виникнення агресії;
Кондиційною ознакою – «стан»: feeling or displaying eagerness to fight [9]. Суб‘єкт
агресивної поведінки знаходиться у стані, що характеризується спалахами гніву, злоби
та імпульсивними проявами поведінки, спрямованими на об‘єкт фрустрації.
Вендетивною ознакою – «бажання помститись»: a situation in which someone
attacks another person; aggression towards; aggression against; physical/verbal aggression:
агресивна поведінка суб‘єкта змушує об‘єкта страждати. У більшості випадків
дефініції містять дієслова: to attack, to fight та іменник threat, що спрямоване на
реалізацію помсти та завдання фізичної або моральної шкоди об‘єкту агресивної
поведінки.
Висновки та перспективи подальшого дослідження. Отже, поняття агресії
визначимо як образлива поведінка, що є загрозливою або заподіює шкоду комусь чи
чомусь та містить погрози або застосування сили проти інших.
Родовою ознакою концепту AGGRESSION є категоріальна ознака «поведінка»,
видові містять ознаки негативної оцінки, інтенсивності агресії, причин агресивної
поведінки, стану та вендетивного аспекту. Видові ознаки включають евалюативну,
градуальну, каузативну, таргетивну, кондиційну та вендетивну. Категоріальна ознака
слугує для узагальнення денотативного значення лексеми aggression, водночас видові
ознаки використовуються для конкретизації значення. Проведений аналіз свідчить про
усталений у свідомості людей образ концепту aggression, який розкриває причини
виникнення агресивної поведінки, серед яких найчастіше – розчарування, а також
наслідки пережитих негативних емоцій, таких як: гнів, відраза та зневага.

1. Бондаренко Т. Г. Мовленнєва агресія та мовні інструменти для запобігання вербальній
ворожнечі. Права людини та мас-медіа в Україні : збірник конспектів лекцій. Київ : Ін-т журналістики КНУ
ім. Тараса Шевченка, 2018. С. 145–155.
2. Гуз О. П. Особливості вираження вербальної агресії в масмедійному дискурсі. Наукові
записки Національного університету «Острозька академія». Серія філологічна. 2010. Вип. 13. С. 154–159.
3. Крисанова Т. А. Емоційний концепт: лінгвістичні підходи до вивчення. Наукові записки.
Серія «Філологічна». 2013. Вип. 33. С. 74–75.
4. Arnold M. B. Feelings and emotions. New York: Columbia University Press, 1970. 423 р.
48
5. Berkowitz L. Causes and Consequences of Feelings Leonard University of Wisconsin. Madison:

Cambridge University Press, 2000. 270 p.
6. Bornewasser, M., Mummendey, A., Löschper, G., Linneweber, V. Aggressive Interaktionen und
normativer Kontext: Einflüsse differentieller Normverletzungen auf das Aggressionsurteil [Aggressive interactions
and normative context: Influences of differential norm violations on the evaluation of aggression]. Zeitschrift für
Entwicklungspsychologie und Pädagogische Psychologie, 1982. P. 308–323.
7. Buss D. M. Berkowitz L. Feshbach S. Arnold M. B. Zillmann D. Bamberg M. Language, concepts
and emotions: the role of language in the construction of emotions. Language Sciences. 1997. Vol. 19. No 4. P. 309-
340.
8. Buss D. M. Human aggression in evolutionary psychological perspective. New York: Clinical
Psychology Review, 1997. 619 p.
9. CD. Collins Dictionaries. URL: http://www.collinsdictionary.com. (дата звернення 14.11.2022).
10. CFEDT. Cambridge Free English Dictionary and Thesaurus. URL: http://dictionary.cambridge.org
(дата звернення 14.11.2022).
11. Feshbach S. The stimulating versus catharsis effects of vicarious aggressive activity. Los Angeles:
Journal of Abnormal Social Psychology, 1961. 385 p.
12. Foolen A. Quo vadis pragmatics? From adaptation to participatory sense-making. Journal of
Pragmatics. 2019. Vol. 145. P. 39-46.
13. Frege, G. On Concept and Object", originally published as Über Begriff und Gegenstand in
Vierteljahresschrift für wissenschaftliche Philosophie, 1892. P. 192-205.
14. MWDT. Merriam-Webster Dictionary and Thesaurus. URL: http://www.merriam-webster.com
15. Robert A. Baron, Deborah R. Richardson, Human Aggression. Berlin: Springer, 2004. 444 p.
16. WNWCD. Webster‘s New World College Dictionary. URL: http://websters.yourdictionary.com
17. Zillmann D. Hostility and aggression. New York: Hillsdale, 1979. 422 p.
Анастасія Гесть
Анна Гурко
11
ДОСВІД НАВЧАННЯ В УНІВЕРСИТЕТІ ФЕХТА
У статті проаналізовано особливості адаптації здобувачів вищої освіти в університеті ФРН та

перебігу освітнього процесу у рамок участі в програмі академічної мобільності студенток спеціальності 014
«Середня освіта. Мова і література (німецька)» Гесть Анастасії та Гурко Анни. Стаття може стати в нагоді
усім, хто зацікавлений у навчання за кордоном, зокрема у міжнародному обміні. Станом на сьогоднішній
день, навіть часткове здобуття освіти за кордоном є хорошим доповненням до резюме, яке в свою чергу надає
більше переспектив при працевлаштуванні у провідні локальні та міжнародні компанії.
Ключові слова: університет-партнер, академічна мобільність, адаптація, навчальний процес, досвід.
Hest Anastasiia, Hurko Anna. Study Еxperience at the University of Vechta. The article examines the
peculiarities of the adaptation of education seekers in the university of Germany and the course of the educational
process within the framework of participation in the program of academic mobility of students Anastasiia Hest and
Anna Hurko of specialty 014 Secondary education. Language and literature (German). The article can be useful to
everyone interested in studying abroad, in particular, international exchange. As of today, even a partial education
abroad is a good addition to the resume, which in turn provides more prospects for employment in leading local and
international companies.
Key words: partner university, academic mobility, adaptation, educational process, experience.
Постановка наукової проблеми та її значення. Навчання за кордоном є

безцінним досвідом саме для здобувачів вищої освіти, які вивчають іноземні мови.
© Гесть А., Гурко А., 2022
49
Мовне середовище максимально сприяє заглибленню у культуру, менталітет та

специфіку використання мовних конструкцій у побутовому житті та академічному
середовищі. Розбіжності між літературною та «живою» мовою викликають чимало
труднощів під час вивчення іноземних мов.
Багато студентів вважають свій рівень володіння іноземною (німецькою) мовою
недостатнім для подання на стипендіальні програми за кордон, що, у свою чергу,
обмежує їх можливості під час навчання у Волинському національному університеті
імені Лесі Українки.
Під час повномасштабного вторгнення партнерський університет Фехта
збільшив кількість стипендіальних місць для ВНУ імені Лесі Українки, що значно
підвищило шанси на успішне проходження відбору та отримання можливості
безкоштовного навчання.
Мета та завдання статті. Мета нашої статті полягає у з‘ясуванні етапів
адаптації студентів за кордоном. Наше завдання у доступній формі донести власний
досвід та зруйнувати стереотипи, які заважають здобувачам вищої освіти отримувати
максимум користі та знань від освітнього процесу в університеті.
дослідження. Згідно Положення про порядок реалізації права на академічну
мобільність учасників освітнього процесу Волинського національного університет імені
Лесі Українки «право на академічну мобільність здобувачів освіти здійснюється на
підставі угод про співробітництво між ВНУ імені Лесі Українки та іноземними
закладами вищої освіти (науковими установами) та їхніми основними структурними
підрозділами (далі ЗВО-партнери), договорів про співробітництво між ВНУ імені Лесі
Українки та іншими закладами вищої освіти України, в рамках індивідуальних
запрошень та інших механізмів, що може бути реалізоване учасником освітнього
процесу ВНУ імені Лесі Українки з власної ініціативи, підтриманої адміністрацією
ВНУ імені Лесі Українки, а також у рамках інших міжнародних договорів про
співробітництво в галузі освіти та науки, міжнародних програм та проєктів» [2, с. 1].
Щоб взяти участь у конкурсному відборі для отримання стипендії на навчання та
проживання протягом семестру у місті Фехта, студентам потрібно у визначений
дедлайном термін зібрати та надіслати обов‘язковий перелік документів, до яких
входять: мотиваційний лист, резюме, перекладений індивідуальний навчальний план з
результатами успішності за попередні семестри та довідка, яка підтверджує
зарахування до конкретного навчального закладу. Після завершення відбору кожен
кандидат отримує поштою результати. Якщо вони позитивні, то протягом декількох
днів необхідно підтвердити свою участь та надіслати згоду з умовами, які
пропонуються університетом-партнером.
Упродовж наступних двох місяців до початку навчання ми отримували листи від
Університету Фехта, зокрема від International Office (Міжнародного Офісу), обов‘язкові
до заповнення в електронному форматі, за допомогою яких нам вдалося швидше
пройти бюрократичні моменти у Німеччині.
Оскільки у місті Фехта існують проблеми з поселенням студентів, університетом
нам були запропоновані кімнати у готелі. Попри високу вартість оренди, ми маємо усі
зручності та комфортне місцезнаходження (готель розташований між університетом та
центром міста). Окрім того, наша стипендія покриває усі витрати.
50
Міжнародний Офіс подбав аби наш адаптаційний період в університеті пройшов

максимально комфортно та насичено. Протягом чотирьох тижнів ми отримали усю
необхідну інформацію щодо освітнього процесу та дізналися принцип, за яким усе
влаштовано. Ця програма (адаптації) мала назву ―Smoother Start Programme‖. Протягом
її першого тижня студенти познайомилися з викладацьким складом, відвідали
екскурсію містом та оглянули корпуси університету. Міжнародний Офіс надав нам
план термінів до адміністративних установ, згідно якого оформлення документів у
банку, мерії та візовому центрі проходило без зайвих проблем.
Починаючи з другого тижня в іноземних студентів з‘явилися обов‘язкові курси
німецької мови відповідно до їх рівня володіння. Усі міжнародні студенти умовно
поділялися на дві групи: німецько- та англомовна. Згідно з цим розподілом ми
відвідували ввідні лекції та курси, зокрема дводенний інтеркультурний тренінг,
реєстрували особисті кабінети [1], у яких обирали предмети, простежували розклад,
меню у їдальні тощо. З власного досвіду рекомендуємо обирати освітні компоненти
таким чином, щоб вони максимально пересікалися з тими, які вивчатимуться у
власному навчальному закладі. Адже «рекомендована кількість кредитів, які мають
бути отримані здобувачем освіти під час навчання у програмі кредитної мобільності,
становить 30 кредитів Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи
(далі – ЄКТС) за семестр або 60 кредитів ЄКТС за рік, чи відповідна їм кількість
кредитів інших країн, якщо інше не передбачене відповідними договорами чи умовами
програми» [2, c. 3].
Приємний бонусом для студентів є можливість безкоштовно користуватися
регіональними потягами, демонструючи за потреби персоналізовану UniCard. Окрім
того, здобувачам освіти надаються суттєві знижки в університетській їдальні та
бюджетне використання принтера, що дуже актуально під час навчання.
Під час адаптаційного періоду інтернаціональні студенти з багатьох країн світу
проводять разом час та обмінюються власним досвідом. Таке спілкування корисне не
лише у контексті міжособистісних взаємин, а й удосконалення мовної практики та
міжкультурної компетентності.
Протягом першого місяця перебування у Фехті у нас з‘явилася традиція:
щонеділі представники різних країн по черзі презентували свою культуру через
національну кухню. Ми переймаємо досвід приготування страв різних народів. Цікаві
факти та історії виникнення окремих рецептів розширюють світогляд.
Висновки та перспективи подальшого дослідження. Отже, ми можемо
стверджувати, що навчання за кордоном має позитивний вплив не лише на вивчення
мов, але й саморозвиток і розширення світогляду через подорожі та комунікацію з
представниками різних національностей. Не варто боятися пробувати себе у чомусь
новому, адже розширюючи межі нашої зони комфорту, ми можемо отримати чудовий
досвід та незабутні враження.
За будь-яких питань чи проблем студенти можуть звертатися за допомогою до
Міжнародного Офісу, який обов‘язково дасть пораду і зробить все від себе можливе,
аби вирішити кожен запит.
1. Особистий кабінет студента. URL: https://studip.uni-vechta.de/ (дата звернення: 13.12.2022)
51
2. ПОЛОЖЕННЯ про порядок реалізації права на академічну мобільність учасників освітнього процесу
Волинського національного університет імені Лесі Українки. URL: https://bit.ly/3gnuSMg (дата
звернення: 12.11.2022).
Анастасія Гесть
Анна Гурко
12
Специфіка перекладу фразеологізмів німецької мови
У статті розглянуто специфіку використання фразеологічних конструкцій у навчальному процесі.

Проведено дослідження, під час якого було відібрано та проаналізовано окремі стійкі сполучення слів у
німецькій мові. Наукове дослідження розкриває тенденції формування вторинної номінації фразеологізмів у
лінгвістичній парадигмі та механізмів їх ретрансляції при здійсненні послідовного та синхронного
перекладу.
Ключові слова: фразеологізми, переклад, лінгвокультурний простір, етнолінгвістичний компонент,
змістове відтворення.
Hest Anastasiia, Hurko Anna. The specificity of the translation of phraseological units of the German
language. The article examines the specifics of using phraseological constructions in the educational process. A study
was carried out during which certain stable combinations of words in the German language were selected and
analyzed. The scientific study reveals the trends in the formation of the secondary nomination of phraseological units
in the linguistic paradigm and the mechanisms of their retransmission during sequential and simultaneous translation.
Key words: phraseology, translation, linguistic and cultural space, ethnolinguistic component, meaningful
reproduction.
Постановка наукової проблеми та її значення. Сучасна німецька мова

багатогранна та вимагає комплексного підходу до вивчення її складових частин.
Зокрема фразеологія, як невід‘ємна складова будь-якої мови є завжди актуальною
проблемою у наукових доробках мовознавців. Актуальність роботи зумовлена
важливістю дослідження та вивчення мовних явищ, пов‘язаних із культурою,
національним світоглядом та історичним підтекстом.
Фразеологізми переважно пов‘язані з повсякденним життям мешканців того чи
іншого регіону, їхньою культурною та історичною спадщиною. Оскільки стійкі
словосполучення слів дотичні до загальної мовної картини конкретної країни,
заглиблення у їх особливості відіграють важливу роль у формуванні компетентності
перекладачів, особливо усного змістового відтворення.
Аналіз досліджень цієї проблеми. У процесі тривалого становлення, кожна
мова створює своєрідну систему лексично стійких словосполучень. З метою вираження
ними почуттів, емоційних оцінок та характеристик предметів. Фразеологію можна
розглядати як відносно нову галузь мовознавства зі своїм об‘єктом вивчення, методами
дослідження, проблемами в структурно-семантичному та функціональному аспектах.
Мета та завдання статті. Мета нашого дослідження полягає у вивченні
специфіки вживання фразеологізмів у навчальному процесі та механізмах їх
ретрансляції у перекладацькій діяльності. Досягнення мети передбачає вирішення таких
завдань: розглянути специфіку формування значень етнолінгвістичних компонентів у
структурах стійких комплексів та вивчити механізми передачі їх вторинної номінації.
© Гесть А., Гурко А., 2022
52

дослідження. Фразеологізми є потужною основою, яка яскраво відображає специфіку
сприйняття людиною навколишнього світу за допомогою художніх засобів. Стійкі
сполучення слів передають цінні культурні переваги, оскільки вони містять
етнолінгвістичні компоненти. Завдяки цьому, вивчаючи фразеологізми, здобувач освіти
може простежити всю історію розвитку лінгвокультури, напр.: фразеологізм ―Wo der
Pfeffer wächst‖ має буквальне значення «де росте перець», переносне «дуже далеко»,
так, що важко уявити. До Європи перець доставляли також із самої Індії, і за
відсутності літаків та інших сучасних засобів високошвидкісного транспорту, більшість
європейців могли лише мріяти про те, щоб туди потрапити. До речі, схоже до українців,
німці вживають цей вислів, коли хочуть когось далеко та цензурно відправити: ―Geh
dorthin, wo der Pfeffer wächst!‖ – «Ти б туди, йшов де перець росте!», або «щоб мої очі
тебе більше не бачили».
Фразеологізм ―Etwas am grünen Tisch entscheiden‖ має значення «вирішувати
щось за зеленим столом». Його походження пов‘язано з Рейхстагом або
адміністративною роботою в ратушах, де прийняття всіх рішень відбувалося за зеленим
оксамитовим столом. На жаль, всі прийнятті рішення не вважали корисними людям. У
спортивній журналістиці фразеологізм вживається у значенні «визначити результат
футбольного матчу».
Походження стійкого мікротексту ―Seinen Senf dazu geben‖ у значенні
«втручатися в чужу розмову», «висловлювати свою думку, коли ніхто не питає» сягає
XVII століття та пов‘язано з гірчицєю, яка вважалася великою рідкістю в Європі та
делікатесом. Кухарі додавали в усі страви гірчицю, незважаючи на те, що вона могла
зіпсувати смак страви. В українській мові фразеологізм вживається у значенні
«вставляти свої п‘ять копійок». Еквівалентність значень простежується й у
фразеологізмах ―Alles in Butter‖ – «все як по маслу», ‖Im siebenten Himmel sein‖ – «бути
на сьомому небі від щастя», ―Zu meinen Ohr rein und zum anderen Ohr wieder raus!‖ – «в
одне вухо влетіло, з іншого вилетіло».
У будь-якій мові існують вирази, які є закарбованими та архівованими у межах
лінгвокультурного простору та не мають відповідників у мові перекладу. Зазвичай це
авторські вирази, ідіоми або реалії, які віддзеркалюють розвиток та існування
лінгвокультурного простору, напр., фразеологічна одиниця ―Einen Eiertanz aufführen‖
[1] у дослівному значенні «змусити яйце танцювати» увійшла в німецьку мову з
легкої руки генія німецької та світової літератури Йоганна Вольфганга фон Гете, який
під час прогулянки побачив дівчину, яка розкладала на підлозі дивний візерунок із яєць,
та із зав‘язаними очима танцювала серед них, жодного з них яйця не торкаючись. Ця
подія настільки вразила письменника, що він вирішив описати «танець яєць» в одній зі
своїх книг. В сучасному світі вираз вживається у значенні «бути дуже бережним»,
«зважувати кожен крок».
Виділяється окремий вид фразеологізмів, значення яких не варто сприймати
буквально, напр.: фразеологізм ―Schnee von gestern‖ [2] вживають на позначення чогось
застарілого та не актуального. Його походження пов‘язане з лижним спортом та
туризмом.
стверджувати, що усний і письмовий переклад з іноземної мови рідною може
використовуватися як засіб опанування іноземної мови, як прийом розвитку навичок і
53
вмінь читання та ефективний спосіб контролю повноти і точності розуміння того чи

іншого поняття.
Для формування навичок перекладу, перекладач повинен володіти деякими
знаннями з теорії і практики перекладу наукової і технічної літератури: поняття про
еквівалент і аналог перекладу, перекладацькі трансформації, компенсації втрат при
перекладі, контекстуальні зміни, багатозначність слів, збіг і розбіжність значень
інтернаціональних слів, «фальшивих друзів перекладача», особливості мови і стилю
літератури з фаху. Щодо фразеологізмів, то вони створюють одну з основних проблем
при перекладі, особливо для перекладачів-початківців. Мовознавці вважають, що при
перекладі одиниць фразеологізмів насамперед слід передати їх суть, емоції та характер.
Учені наголошують на необхідності збереження семантичних, експресивно-емоційних
та функціонально-стилістичних особливостей фразеологізмів.
Перспективою подальшого дослідження становлять питання вивчення
процесуальних аспектів перекладацьких прийомів реалій німецького простору.

1. Redewendungen. URL: https://www.geo.de/geolino/redewendungen/4956-rtkl-redewendung-einen-eiertanz-
auffuehren (дата звернення 13.11.2022)
2. Schnee von gestern: Daher kommt die Redewendung. URL: https://praxistipps.focus.de/schnee-von-gestern-
daher-kommt-die-redewendung_109578 (дата звернення: 12.11.2022)
Анастасія Головач
13
ПЕРЕКЛАДАЦЬКІ ТРАНСФОРМАЦІЇ У ФРАНЦУЗЬКИХ КАЗКОВИХ
НАРАТИВАХ (НА МАТЕРІАЛІ КАЗОК Ш. ПЕРРО)
Стаття присвячена труднощам, з якими може стикнутися фахівець при перекладі іноземних казкових
наративів. У публікації порівнюються французькі та українські слова, фрази, вирази, які, здавалося, можуть
бути абсолютно еквівалентними, проте насправді потребують лексико-граматичних або семантико-
стилістичних трансформацій. Наведено фактичні приклади фраз, які вимагають метаморфоз. Виявлeнo, щo
ocнoвними трyднoщaми пeрeклaдy лeкcичнo-граматичного та семантико-стилістичногo cклaдy тeкcтiв
xyдoжньoгo cпрямyвaння є вiдтвoрeння кyльтyрниx тa нaцioнaльнo-cпeцифiчниx нaзв, влacниx нaзв,
aвтoрcькиx oкaзioнaлiзмiв тa нeoлoгiзмiв.
Ключові слова: адекватний переклад, еквівалентний переклад, казкові наративи, лексико-граматичні
рівні, перекладацькі трансформації, семантико-стилістичні метаморфози.
Holovach Anastasia. Translation transformations in French fairytale narratives (based on Charles

Perrault's fairy tales). The article is devoted to the difficulties that a specialist may face when translating foreign
fairy tale narratives. The publication compares French and Ukrainian words, phrases, expressions, which, it seemed,
could be absolutely equivalent, but in fact require lexical-grammatical or semantic-stylistic transformations. Actual
examples of phrases that require metamorphosis are given. It was found that the main difficulties in translating the
lexical, grammatical and semantic-stylistic composition of artistic texts are the reproduction of cultural and nationally
specific names, proper names, author's occasionalisms and neologisms.
Keywords: adequate translation, equivalent translation, fairy tale narratives, lexical-grammatical levels,
translational transformations, semantic-stylistic metamorphoses.
© Головач А., 2022
54
Пoстанoвка наyкoвoї прoблеми та її значення. Прoблeмa зacтocyвaння

пeрeклaдaцькиx трaнcфoрмaцiй викликaє знaчний iнтeрec як y вiтчизняниx, тaк i y
зaрyбiжниx вчeниx, ocкiльки дocягнeння aдeквaтнoгo пeрeклaдy є бeзпoceрeдньoю
мeтoю бyдь-якoгo пeрeклaдaчa [5, c. 196-198]. Вiдoмий лiнгвicт В. Н. Кoмiccaрoв
cтвeрджyє, щo, нeзвaжaючи нa тe, щo «eквiвaлeнтний пeрeклaд» i «aдeквaтний
пeрeклaд» є дoтичними пoнятттями, вoни нe є тoтoжними. Пeрeклaдaч aргyмeнтyє цe
тим, щo eквiвaлeнтнicть – цe «ceнcoвa cпiльнicть прирiвнeння oдиниць мoви oригiнaлy
тa пeрeклaдy» [1, c. 128]. Дo тoгo ж, вiн cтвeрджyє, щo тeрмiн «aдeквaтний пeрeклaд»
мaє yзaгaльнeний xaрaктeр i є cинoнiмoм дo вирaзy «гaрний пeрeклaд». Уcпiшнo
зacтocoвaнa y тeкcтi пeрeклaдaцькa трaнcфoрмaцiя є прoдyктoм лoгiчнoгo тa
критичнoгo миcлeння. Вaжливo зaзнaчити, щo пeрeклaд нe є aбcoлютним вiдтвoрeнням
oригiнaлy iншoю мoвoю. У тaкoмy випaдкy, зaдaчa пeрeклaдaчa – зрoбити тeкcт
мaкcимaльнo нaближeним зa cмиcлoвим нaвaнтaжeнням дo виxiднoгo, aби рeципiєнт
oтримaв iнфoрмaцiю з тiєю iнтeнцiєю, якy пoчaткoвo зaклaдaв aвтoр [3, c. 156].
Аналiз дoслiджень цiєї прoблеми. Проводячи дослідження, ми прослідкували,
що недостатньо лише лінгвістичних знань, щoб виcлoвити нaцioнaльнy cпeцифiкy
oригiнaльнoгo тeкcтy й нe втрaтити при цьoмy цiлicнicть xyдoжнoгo впливy, якa
cтвoрювaлacя для крaщoгo рoзyмiння реципієнтом. Т. Кaзaкoвa ввaжaє, щo нaрoднa
твoрчicть є cпeцифiчнoю рiччю, щo викликaє знaчні трyднoщi для пeрeклaдy [2, c. 74-
75]. Адаптація казки cлyгyє для тoгo, щoб приcтocyвaтиcя дo лiнгвicтичниx,
нaцioнaльниx, coцiaльниx рeaлiй пeрeклaдацькoї кyльтyри. Вaртo зaзнaчити, щo
пeрeклaдaчy пoтрiбнo дoзyвaти cпiввiднoшeння вiдпoвiдникiв нa ceмaнтичнoмy,
cинтaкcичнoмy й прaгмaтичнoмy рiвняx пeрeклaдy. Фахівець пeрeбyвaє в пoшyкax
якиxocь yнiвeрcaльниx cтрaтeгiй, щoб cвoю вигaдкy приcтocyвaти дo aвтoрcькoї зaдля
тoгo, щoб кaзкa, знaxoдячи прирoднe звyчaння iнoзeмнoю мoвoю, збeрeглa в пeрeклaдi
cвoєрiднicть oригiнaлy. Фoрмyвaння пeрeклaдy кaзoк вимaгaє ocoбливoї yвaги дo
cтiйкиx фoрмyл, прoмoвиcтиx iмeн, римoвaниx рядкiв, нeдoтoркaниx cимвoлiв, зaкoнiв
кaзкoвoї лoгiки тa зacoбiв cтвoрeння експресивності [4, c. 199].
Мета та завдання статтi. Комунікація завжди відіграє ключову роль між
представниками різних народів або поколінь. Художня література допомагає краще
відчути особливості іноземної культури, тому висококваліфіковані перекладачі повинні
не лише передавати оригінальний текст мовою перекладу, але й зберегти та адекватно
транслювати національно-культурний елемент, який автор закладав у свою книгу. Саме
тому мета нашoгo дoслiдження пoлягає y визначенні трансформації структурних
компонентів, жанрових ознак і наративних стратегій французьких казкових наративів.
Пiд чac пeрeклaдy фaxiвeць звeртaє yвaгy нe лишe нa xyдoжню книгy, aлe й нa фyнкцiю
тeкcтy тa eкcтрaлiнгвicтичнi фaктoри. Тож наше завдання полягає у тому, щоб
розглянути перекладацькі трансформації масштабніше, аніж зазвичай, зaнyритиcя в
ceрeдoвищe, в якому створювався казковий наратив, i вiдчyти гoлoвнi iдeї, якi aвтoр
xoтiв пeрeдaти. Бeзyмoвнo, щo фoрмa тa змicт кiнцeвoгo вaрiaнтy пeрeклaдy мoжe
визнaчaтиcя нe лише бeзпoceрeднiми yчacникaми прoцecy пeрeклaдy, a й знaчнo
ширшим кyльтyрним кoнтeкcтoм крaїни мoви пeрeклaдy.
Виклад oснoвнoгo матерiалy й oбґрyнтyвання oтриманих резyльтатiв
дoслiдження. Бeзcyмнiвнo, пeршa рiч, якa привeртaє yвaги читaчa – зaгoлoвoк твoрy.
Вaртo трaнcлювaти йoгo дocить близькo дo oригiнaлy, бeз змeншeння xyдoжньoї тa
cтилicтичнoї cпeцифiки мoви aвтoра кaзок. М. Тeрeщeнкo, український перекладач,
55
вдaлo інтерпретує нaзви нaрaтивiв, в якi Шарль Перро вклaв пeвний cмиcл тa дeякy
eтичнo-ecтeтичнy oцiнкy явищ. Кaзкa ―La belle au bois dormant‖ y пeрeклaдi звyчить
«Зaчaрoвaнa крacyня», ―Riquet à la Houppe‖ – «Рiкe-чyбчик», ―Cendrillon‖ –
«Пoпeлюшкa», ―Petit Poucet‖ – «Хлопчик-Мiзинчик» i т. д. Щoдo лeкcики, Ш. Пeррo
викoриcтoвyвaв лiтeрaтyрнy мoвy eпoxи клacицизмy з yживaнням aрxaїзмiв aбo
прocтoрiч. Тоді як український пeрeклaдaч мaйcтeрнo пeрeдaв виcoкoпaрнicть мoви тa
збeрiг близькi дo oригiнaлy прямy й нeпрямy мoви, мoнoлoги, тoбтo нe вдaвaвcя дo
вiльнoгo пeрeклaдy, прoтe й нe викoриcтoвyвaв бyквaлiзм [6, с. 75].
Вaртo зaзнaчити, щo iдioмaтичнi вирaзи тa iншi cлoвocпoлyчeння дyжe
прoфeciйнo перекладені, нaприклaд, вирaз ―Au bout de cent ans‖ пeрeклaдaєтьcя
«минyлo cтo рoкiв», ―en moins de rien‖ – «oдрaзy», ―prêts à la servir quand elle en auroit
besoin‖ – «гoтoвиx дo її пocлyг, кoли їй щo-нeбyдь знaдoбитьcя», ―la maison de
campagne‖ – «зaмicький зaмoк». Зaвдяки cлoвy зaмoк пeрeклaдaч нaгoлocив, щo пoдiї
вiдбyвaютьcя y Фрaнцiї чaciв фeoдaльнo-пoмiщицькиx лaтифyндiй. Iдioмaтичний вирaз
―faire de la peine‖ («зaвдaвaти прикрoщiв») в yкрaїнcькoмy пeрeклaдi звyчить
«зaмиcлитиcя» i пoвнicтю вiдпoвiдaє cмиcлy фрaзи. Кoнкрeтнoю iлюcтрaцiєю цьoгo
мoжe пocлyжити тaкe рeчeння: ―Cette proposition vous fait de la peine‖ – «Ця прoпoзицiя
примyшyє вac зaмиcлитиcя».
Прoaнaлiзyвaвши oбрaз Пoпeлюшки, пeрeклaдaч oбирaє eкcпрecивнi
прикмeтники, якi дocтoвiрнo oпишyть людинy, якa coцiaльнo принижeнa. Тaк,
нaприклaд, вирaз ―le méchant habit‖ вiн нe пeрeклaдaє «вeтxий, пoгaний oдяг», a
«жaлюгiдний oдяг», який aвтoмaтичнo викликaє пoчyття жaлю дo головної героїні.
Ширoкe зacтocyвaння y твoрax Ш. Пeррo oдeржaв прикмeтник-oзнaчeння pauvre. Прoтe
цей прикмeтник нe зoвciм прaвильнo пeрeклaдeний y cлoвocпoлyчeннi ―une pauvre
femme‖ [7, с. 45]. Зaмicть «бiднa жiнкa» читaємo «cтaрa жiнкa". Oзнaчeння pauvre
caмe собою пiдкрecлює пoбyтoвo-coцiaльнy oзнaкy.
Нe зoвciм вiдпoвiдaють cтилю aвтoрa пoм'якшeння дeякиx вyльгaризмiв y кaзцi
«Petit Poucet». Тaк, iз лeкcикoнy людoжeрa випyщeнo лaйливий вирaз ―maudite femme‖
– «прoклятa жiнкa», ―beste‖ – «твaрюкa» [7, с. 57]. Caмe цi cлoвa пiдкрecлюють
iндивiдyaльнi ocoбливocтi мoви, xaрaктeризyють жoрcтoкicть, дecпoтизм, зyxвaлe
cтaвлeння дo пiдлeглиx. Пeрeклaдaч викoриcтoвyє змeншyвaльнo-пecтливі cyфiкcи для
eмoційного нacичeння cлoвocпoлyчeнь. Caмe тoмy кoжeн вигyк в yкрaїнcькoмy
пeрeклaдi звyчить тaк кoрoткo i прирoднo, як в oригiнaлi: ―Ah! les voilà, dit-il, nos
gaillards‖ – «Aгa, ocь дe вoни, мaлi гoлyб‘ятa!»; ―Ah! qu‘ay – je fait – là‖ – «Oй, щo ж цe
я нaкoїв!»; ―Et, bien!‖ – «Нy, щo ж!» (6, с. 84).
Oтжe, пiдґрyнтя лiтeрaтyрнoї кaзки, прaгнeння aвтoрiв дoтримyвaтиcя кaнoнiв i
фoрмyл нaрoднoгo твoрy дoзвoляютьcя нaрoднiй i лiтeрaтyрнiй кaзкaм cпiвicнyвaти в
oднoмy лiтeрaтyрнoмy жaнрi. Вiдмiннocтi лiтeрaтyрнoї кaзки нe є
жaнрoдифeрeнцiювaльними, вoни лишe дeмoнcтрyють рiзнoмaнiття й ширoтy жaнрy
кaзки. Кaзкa є бaгaтoacпeктним явищeм людcькoї кyльтyри. Тoтoжнa пeрeдaчa oбрaзнoї
iнфoрмaцiї твoрy тa вiдтвoрeння в пeрeклaдi cтилicтичнoгo eфeктy oригiнaлy – трaнзит
дo вирiшeння прoблeми пeрeклaдy кaзки.
Виснoвки та перспективи пoдальшoгo дoслiдження. Таким чином,
пiдбивaючи зaгaльнi пiдcyмки нaшoгo дocлiджeння, вaртo зaзнaчити, щo y прaктицi
пeрeклaдaчa трaнcфoрмaцiї пociдaють вaжливe мicцe, a ocнoвними вимoгaми є вмiння
вдaлo пeрeбoрювaти трyднoщi, якi виникaють y прoцeci рoбoти. Проаналізувавши мовні
56
особливості оригінального та перекладеного текстів, був зроблений висновок, що М.

Терещенко намагався найточніше передати унікальний стиль французького
письменника Шарля Перро, здійснюючи адекватний переклад. Тому у більшості
випадків лексико-граматичні та семантико-стилістичні трансформації були незначними
і доволі точними. Більше того, перспективною є майбутня розвідка і ознайомлення з
французько-українськими перекладами казкових наративів. Це дозволить нам глибше і
детальніше дослідити когнітивні аспекти перекладу, закономірності перекладацького
феномену і застосування різноманітних трансформацій.
Списoк викoристаних джерел

1. Aлeкceeвa І. C. Професійний тренінг перекладача: Навчальний посібник усного і письмового перекладу
для перекладачів і викладачів. CПб.: Coюз, 2003. 334 c.
2. Кaзaкoвa Т. A. Прaктичecкиe ocнoвы пeрeвoдa. English – Russian: yчeбнoe пocoбиe. Caнкт-Пeтeрбyрг :
«Издaтeльcтвo Coюз», 2000. 320 c.
3. Кoміccaрoв В. Н. Проблема інтерференції в теорії перекладу. Проблема інтерференції в теорії перекладу:
збірка cтaтeй. Interferenz in der Translation. Herausgegeben von Heide Schmidt VEB VerlagEnzyklopadie.
Leipzig, 1989. C. 103 – 108.
4. Рyдeнкo A. В., Пeтрик O. М. Дeякi acпeкти пeрeклaдy кaзки. Aрвaтiвcькi читaння–2020: збiрник тeз
дoпoвiдeй Вceyкрaїнcькoї cтyдeнтcькoї нayкoвo-прaктичнoї iнтeрнeт-кoнфeрeнцiї, 15 квiтня 2020 рoкy.
Нiжин: Видaвництвo НДУ iмeнi Микoли Гoгoля, 2020. C. 197–200.

5. Cлoвник yкрaїнcькoї мoви: в 11 тт. / AН УРCР. Iнcтитyт мoвoзнaвcтвa; зa рeд. I. К. Бiлoдiдa. Київ:
Нayкoвa дyмкa, 1970–1980.
6. Шaрль Пeррo. Кaзки мaтiнки мoєї Гycки, aбo ж Icтoрiї тa oпoвiдки минyлиx чaciв з пoвчaльними
виcнoвкaми. URL: https://www.ae-lib.org.ua/texts/perrault__tales__ua.htm (дaтa звeрнeння: 03.12.2022)
7. Charles Perrault. Contes de ma mère l'Oye. URL: Рeжим дocтyпy дo рecyрcy:
https://www.themorgan.org/collection/charles-perrault/manuscript (дaтa звeрнeння: 03.12.2022)
Дацюк Андрій
14
СПОСОБИ ТА ЗАСОБИ ПЕРЕКЛАДУ НЕОЛОГІЗМІВ ВІЙНИ
Визначено мотиватори творення нових слів в умовах російсько-української війни 2022 року.
Розглянуто та охарактеризовано основні види неологізмів. Зазначено структурні і семантичні організації
словникового шару. Обумовленість психолінгвістичних механізмів використання неологізмів військового
дискурсу в англомовному медійному середовищі. Розглянуто способи перекладу воєнних неологізмів: пряме
включення, транслітерація, транскрипція, переосмислення. Зазначено специфічні риси неологізмів в
англомовному середовищі для віддзеркалення війни в Україні. Зазначено соціокультурні якості та нюанси
неологізмів, що потрібно враховувати під час перекладу. Окреслено типові помилки під час перекладу
неологізмів.
Ключові слова: війна, новотвори, пряме включення, транслітерація, транскрипція, переосмислення.
Datsiuk Andrii. Ways and means of translating war-based neologisms. The author determined the
motivators of the new word creation in the context of the Russian-Ukrainian war of 2022. The article focuses on the
consideration and characteristics of the main types of neologisms. The structural and semantic organization of the
vocabulary layer is specified. Besides, the research highlights psycholinguistic mechanisms of the military discourse
neologisms used in the English-speaking media environment. The author considers direct inclusion, transliteration,
© Дацюк А., 2022
57
transcription, and reinterpretation as translation methods of military neologisms. Specific features of neologisms
reflecting war in Ukraine in the English-speaking environment are analyzed. The research outlines socio-cultural
qualities and nuances of neologisms that need to be accounted for in the process of their translation.
Key words: war, innovations, direct inclusion, transliteration, transcription, reinterpretation.
Постановка наукової проблеми та її значення. Російсько-українська війна

спричинила кардинальне оновлення суспільно-політичних відносин як в Україні, так і у
світі. Ця ситуація є настільки емоційно насиченою, що стала каталізатором появи нових
неологізмів. Нові уявлення та образи, пов‘язані з впливом військових дій на людину і
українське суспільство, не могли не вплинути на мовлення пересічних людей, що
знайшло своє відображення у соціальних мережах та засобах масової інформації. Саме
останні почали ознайомлювати людей за межами України з неологізмами, що з‘явилися
в широкому вжитку українського суспільства. З огляду на це виникла потреба в їх
соціолінгвістичному аналізі, описі і упорядкуванні.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Варто відзначити, що обрана
проблематика є досить новою у лінгвістичному просторі, тому систематизованих
наукових розвідок немає. У зв‘язку з цим, доцільним є використати роботи вчених, що є
дотиковими до визначеної теми. Серед таких лінгвістів варто виділити: Б. Ажнюк [1],
С. Гриценко [2], О. Дзюбіну [3], Н. Ємчуру [4], Є. Карпіловську [5], I. Козаченко [6],
Л. Чумак [7].
особливостей реалізації способів та засобів перекладу неологізмів війни. Завдання
дослідження було описати основні види неологізмів, психолінгвістичні механізми
використання сленгізмів-неологізмів військового дискурсу, та визначити найбільш
поширені способи перекладу воєнних неологізмів.
дослідження. Інноваційні процеси всебічно досліджуються в наукових дослідженнях
словникового складу мови, який тісно пов‘язаний зі змінами в суспільстві, акцентується
увага на функціонуванні неологізмів у різних комунікаційних сферах, зокрема
політичній та медійній [7]. У порівняльному аспекті неологізми вивчаються на
матеріалі споріднених мов [1].
Щоб включити одиницю до категорії неологізмів, використовується низка
параметрів, у тому числі часові, стилістичні, лексикографічні, структурні, денотативні,
психологічні критерії та критерій мовного простору. Відповідно до хронологічного
критерію, під неологізмами розуміють лексеми, що з‘являються у певний період і
раніше не існували. Вважається загальним для неологізмів своєрідна відмітка часу, яка
виявляється в незвичності, «свіжості» на тлі мовних норм, які зафіксовані в наукових
посібниках і словниках [4].
Мовним маркером російсько-української війни 2022 р. стали новотвори, які
закумулювали в собі весь спектр емоцій українського народу до агресора, його
політичних поплічників у Європі та світі, а також ставлення українців до бездіяльності
та пасивності переважної більшості росіян. Мотиватором творення нових слів були
прізвища визначних політичних діячів чи відомих публічних фігур, їхні домінантні
ознаки та риси, герої творів, український топонімікон, запозичення й ін. [2]
У військовій сфері описано основні види неологізмів [3], а саме:
‒ семантичні новоутворення, коли лексична одиниця змінює свою значення для
найменування нового предмета чи явища;
58
‒ словотвірні неологізми, або слова, що характеризуються новизною форми, тобто

відомі морфеми постають у незвичайних поєднаннях, утворюючи слова з абсолютно
новими значеннями;
‒ власне неологізми або зовсім нове слово на позначення чогось нового предмету чи
явища.
Окрему групу складають новоутворення, що характеризуються новизною форми.
У таких випадках відомі морфеми з‘являються в незвичайних комбінаціях, утворюючи
слова з абсолютно новими значеннями. Також варто розрізняти трансформації – слова,
в яких нова форма поєднується зі значенням, що було передане раніше іншими
лексичними засобами. Вони з‘являються в мові здебільшого для надання більшої
емоційності називанню предметів або особи, які до цього мали стилістично нейтральну
назву.
Для виявлення міри усталення в лексиконі нової назви, її активності й значущості
у процесах номінації та комунікації, Є. Карпіловська пропонує використання поняття
функціональний потенціал інновації, визначаючи його як сумарний показник кількості
й потужності парадигматичних, синтагматичних, епідигматичних (асоціативних і
дериваційних) відношень інновації з іншими, старими й новими, номінаціями в
словнику і в тексті [5, с. 153]. Зауважимо, що функціональний потенціал інновації
можна виявити лише з плином часу, хоча б 10–15 років, тому цей аспект дослідження
не втратить своєї актуальності в майбутньому.
Психолінгвістичні механізми використання неологізмів військового дискурсу в
англомовному медійному середовищі пов‘язані з актуалізацією частково
демілітаризованого образу війни в англійській мовній свідомості. Крім того, отримані
дані також доводять, що події в Україні представлені трьома типи неологістичних
образів-моделей, що взаємодоповнюють один одного: позначають особу чи спільноту;
окреслюють нове та не стандартне соціальне явище; обумовлюють певну домінуючу
психологічну рису чи характеристику.
При аналізі найбільш популярних воєнних неологізмів ми виокремили такі
способи перекладу:
1. Пряме включення (неможливість перенесення на будь-який з розглянутих
прийоми перекладу у зв‘язку зі специфікою його звучання чи написання: Відповідно за
допомогою цього способу можна перекласти такі неологізми як: кадирити – kadyryty
(видавати бажане за дійсне), рашизм – rashysm (злочинна шовіністична ідеологія
«русcкого міра»), шойгувати – shoiguate (вдавати, що все добре, коли це не так) [8].
Наприклад, ―Rushism is the new ideal of conquest in the post-global world. Instead of
cultural levelling, everyone is trying to win against everyone. After almost a century of laying
in the background, weapons are heard again, like at the end of La Belle Époque, a time when
the invention of electric lighting, radio and cars seemed to have definitively let humanity out
of the caves‖ (PIME Asia news, 05.07.2022) [10].
2. Транслітерація та транскрипція. Значно більшого поширення в сучасній
практиці перекладу набув спосіб транскрибування, який полягає в передачі
англійськими літерами звучання українського слова не орфографічної форми. Через
значні відмінності у фонетичних системах української та англійської мов така передача
завжди дещо умовна і відтворює тільки подібність англійського звучання. Наприклад,
кімити – kimites (зберігати оптимізм), наволонтерити – navolonteritis (знайти щось
59
потрібне, навіть з-під землі), рашисти – rashists (російські військові, прихильники В.

Путіна), чорнобаїти – chernobaits (наступати на одні й ті ж самі граблі) [8]. Наприклад,
―Russian troops labelled «rashists». ―Rashist‖ is another epithet frequently used to describe
Russian troops (ALJAZEERA, 03.05.2022)‖ [11].
3. Переосмислення – запозичені слова в українськомовному сленгу мають дещо
інше значення, ніж в англійській мові. Наприклад, кіборги – cyborgs (воїни ЗСУ),
хлопок, бавовна – cotton (вибух у Росії, Білорусі чи на території, яку тимчасово
контролюють окупанти), Град – Hail (російська реактивна система залпового вогню),
Мордор – Mordor (Росія), орк – orc (російські військові, нелюдська істота), піксель –
pixel (українська військова форма, забарвлення в стилі ЗСУ), приліт – arrival (влучання
ворожої ракети чи снаряда в що-небудь), тривога – alert (сигнал про необхідність
прямувати до укриття) [8]. Наприклад, ―The successor to both the Russian and Soviet
empires has long been typecast as the lair of epic fantasy villains. First, President Ronald
Reagan called the USSR an ―evil empire‖, whose existential threat demanded the
construction of the «Star Wars» missile defense system. Later, some of the eager Soviet
readers who devoured bootleg translations of ―The Lord of the Rings‖ became convinced that
Mordor was a stand-in for the Soviet Union and that the Orcs were a caricature of the
Russian people (CNN, 28.03.2022)‖ [9].
Усі неологізми в англомовному середовищі для віддзеркалення війни в Україні
відрізняються насиченістю спеціальною лексикою, наявністю низки стійких
словосполучень, характерних лише для українського комунікативного простору, з
точки зору синтаксису – широким використанням еліптичних та клішованих
конструкцій, лаконічною формою викладу. Все це зумовлено певними особливостями,
які характеризують мереживу сферу комунікації: стислість, чіткість і конкретність
формулювань, точність і ясність викладу, забезпечення логічної послідовності викладу,
чітке відокремлення однієї думки від іншої, легкість сприйняття переданої інформації.
В процесі перекладу необхідно враховувати соціокультурні якості та нюанси
неологізмів. Не потрібно перекручувати інформацію або взагалі уникати перекладу.
Значний вплив на якість перекладу неологізмів має кваліфікований перекладач або
особа, яка володіє базовими навичками перекладу. Типовими помилками під час
перекладу неологізмів є пропуск справжніх неологізмів, заміна одного іншим,
коментування несуттєвих ознак [6]. Жоден із описаних вище способів перекладу
новоутворених неологізмів не може забезпечити цілком адекватний переклад. Під час
перекладу неологізмів досить важливою є адекватність передачі контексту.
Висновки та перспективи подальшого дослідження. На основі проведеного
дослідження можемо зробити певні висновки. Існує англійський мас-медійний дискурс
про військові події політкоректної психолінгвістичної системи з домінантою
негативних неологізмів. Серед різноманітних україномовних неологізмів, в
англомовному просторі домінують принизливі РФ зразки із зрозумілими для них
аналогіями.
Описані лексичні маркери сучасності не є вичерпними для всього обсягу
існуючих наративів, а лише формують уявлення про динаміку змін у лексиці сучасної
української та англійської мов, тому перспективи подальших досліджень полягають не
тільки в розширенні об‘єкта аналізу, але і в визначенні та опису специфіки семантичних
процесів, що викликають розвиток нових цінностей, а у виявленні інтерпретації
існуючих словотвірних процесів при створенні неолексем.
60

1. Ажнюк Б. М. Англізми в сучасній українській, російській і чеській мовах. Мовознавство. 2008. № 2–
3. С. 190–207.
2. Гриценко С. Мовні інновації російсько-української війни 2022 року. Літературознавство.
мовознавство. фольклористика. 2022. №2 (32). С. 9–13.
3. Дзюбіна О. I. Лінгвопрагматичний аналіз англомовних неологізмів (на матеріалі соціальних мереж
«Facebook» та «Twitter»). Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія:
Філологічна. 2015. № 56. С. 88–91.
4. Ємчура Н. Р. Неологізація чеської суспільно-політичної лексики кінця ХХ – початку ХХI століть:
автореф. дис.... канд. філол. наук: 10.02.03. Львів, 2015. 20 c.
5. Карпіловська Є. А. Вплив інновацій на стабільність мовної системи: регулятори системної рівноваги.
Мовознавство. 2008. № 2–3. С. 148–158.
6. Козаченко I. Д. Особливості перекладу неологізмів англійської мови. Науковий вісник Міжнародного
гуманітарного університету. Серія: Філологія. 2016. № 25. Т. 2. С. 166–168.
7. Чумак Л. М. Класи інновацій у словотворі сучасної англійської мови. Вісник Житомирського
педагогічного університету. Житомир: Вид-во ЖДПУ, 2003. № 11. С. 211–213.

8. АРМІЯINFORM зібрала словник воєнних неологізмів. URL:
https://www.imi.org.ua/news/armiyainform-zibrala-slovnyk-voyennyh-neologizmiv-i46939 (дата звернення:
12.11.2022)
9. Borenstein E. Putin has hitched his «Russophobia» cart to the latest culture war wagon. URL:
https://edition.cnn.com/2022/03/28/opinions/putin-harry-potter-jk-rowling-borenstein/index (дата звернення:
12.11.2022)
10. Caprio S. «Rushism», the ideology of the third millennium. URL: https://www.asianews.it/news-
en/%E2%80%98Rushism%E2%80%99,–the-ideology-of-the-third-millennium–55748.html (дата звернення:
12.11.2022)
11. Mirovalev M. «Orcs» and «Rashists»: Ukraine‘s new language of war. URL:
https://www.aljazeera.com/news/2022/5/3/orcs-and-rashists-ukraines-new-language-of-war (дата звернення:
12.11.2022)
Іванюк Тетяна
15
СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ТА СЛОВОТВІРНІ ОСОБЛИВОСТІ
АНГЛІЙСЬКИХ ТЕРМІНІВ ЮРИСПОНДЕНЦІЇ
У статті розкрито суть культурно-соціологічних аспектів перекладу юридичної літератури, наведено

приклади оригінальних текстів з англійської юриспруденції, в яких перекладач передає всі особливості
культури мови носія мови; проаналізовано проблеми функціонування юридичної термінології;
охарактеризовано доцільність вивчення різних аспектів функціонування юридичної термінології.
Ключові слова: термін, юридична термінологія, юридична лексика, правовий дискурс, стилістичне
значення.
Ivaniuk Tetiana. Structural-semantic and word-forming features of English terms of jurisdiction. The
article focuses on the cultural and sociological aspects of the translation of legal literature, gives examples of original
texts in English jurisprudence, which the translator must pass on all the peculiarities of the culture of the language of
the native speaker, the problems of functioning of legal terminology are analysed; the expediency of studying various
aspects of the functioning of legal terminology is characterized.
Key words: term, jurisprudence, legal vocabulary, legal discourse, legal semantics.
© Іванюк Т., 2022
61
Постановка наукової проблеми та її значення. Протягом останніх років усі

сфери людської діяльності зазнають бурхливого розвитку. Таким чином, у мові
з‘являється велика кількість нових слів та термінів, які стають звичними у нашому
житті. Сфера функціонування англійської юридичної термінології не обмежується лише
професійним спілкуванням. Насамперед, правознавство пов‘язане з наукою,
філософією, релігією та мистецтвом. Значна кількість англійських термінів
юриспруденції використовується у публіцистиці, наукових текстах, а також у класичній
та сучасній художній літературі, що зумовлює актуальність дослідження.
Аналіз досліджень цієї проблеми. Проблематику термінології досліджували
Д. С. Лотте, О. О. Реформатський, І. В. Арнольд, В. І. Карабан, Т. Р. Кияк та інші, і
відповідно, вона набуває ще більшої актуальності з огляду на постійний розвиток
науково-технічного прогресу, в результаті чого відбувається поповнення
новоутвореними одиницями, а отже й нагальністю їх перекладу [7].
Мета та завдання статті – визначити та окреслити основні проблеми перекладу
юридичної лексики; розкрити культурологічні та соціологічні аспекти перекладів
юридичної літератури, проілюструвати особливості мови за допомогою оригінальних
текстів англійської юриспруденції.
дослідження. Вся сукупність слів у мові становить словниковий склад мови. Це явище
являється складною організаційною системою, елемент якої тісно пов'язаний зі
спільністю цінностей, стилістикою, смисловим забарвленням, сферою використання
тощо.
Спеціальні терміни вивчає термінологія – наука, що вивчає спеціальну лексику з
точки зору її типології, походження, форми, значення і функціонування, а також
використання, упорядкування і створення. Перш за все, з'ясуємо, що мається на увазі
під поняттям «термін». У наш час загальноприйняте визначення поняття «термін»
відсутнє у зв'язку з багатоаспектністю цього явища [4]. Проте більшість учених
сходяться на думці про те, що термін – це синтетична форма вираження, яка словесно
позначає конкретне або абстрактне поняття, що відноситься до певної галузі знань або
діяльності. Найбільш істотними і визначальними властивостями терміну є його
співвіднесеність з науковим поняттям, дефініція і системність.
У юриспруденції можна знайти таке визначення юридичної лексики. Юридична
лексика – це словниковий склад сучасної мови, яким користуються юристи й
законодавці в професійній діяльності [1].
Юридичну лексику або лексику права прийнято ділити на дві категорії: це
лексика правознавства та лексика права. Перша категорія включає лексику юридичних
текстів, яка має науковий характер, її основою є терміни. Друга категорія включає
слова правової практики, які мають значення меншої теоретичності.
З лінгвістичної точки зору, до юридичної лексики також належать
загальновживані слова, які зберігають свої загальноприйняті значення в юридичних
текстах, а також латинізми, ідіоми та абревіатури [8].
Однак саме термінологія є ядром юридичної лексики й викликає особливі
труднощі під час перекладу, саме вона найчастіше мається на увазі під юридичною
лексикою.
Юридична термінологія – це словесні позначення понять, які використовуються
під час ухвалення закону (іншого нормативного юридичного акта).
62
Терміни юридичної мови, як й іншої мови для спеціальних цілей, діляться на

кілька груп. Наприклад, терміни, які належать тільки до сфери юриспруденції
(promissory estoppel, replevin) [2]. Деякі терміни, які використовуються юридичною
мовою, можуть належати до загальновживаних слів, але мати спеціальне значення в
зазначеній сфері, також у юриспруденції використовуються терміни з інших галузей
знань. У такому випадку вважається, що термін іншої галузі знань, який
використовується в мові права, стає також і юридичним терміном.
Елементи юридичної терміносистеми, її форми та моделі походять від
англійської соціально-правової лексики Середньовіччя. На подальших етапах
історичного розвитку відбувається розширення семантики загальновживаних
соціально-економічних систем на основі відповідних наукових визначень.
Загальновизнано, що розробка теоретичних основ термінознавства як науки датується
початком 30-х років XX ст [3]. Основоположниками термінознавства визнано
Е. Вюстера та Д. С. Лотте, які у своїх роботах сформулювали ознаки термінів на
відміну від нетермінологічної лексики такі як однозначність, інтернаціональний
характер багатьох термінів, наявність низки словотвірних моделей, системність,
короткість та милозвучність. Крім того, слова, які століттями зберігали кореневу
морфему, продовжуються набувають можливості різноманітного виведення, зокрема
можуть бути створені за допомогою інших суфіксів, не втрачаючи свого значення.
У сучасному мовознавстві здійснюються дослідження в галузі терміну за такими
ознаками: визначення основних якостей терміну, взаємодія загальновживаної та
термінологічної лексики, дослідження та опис процесів утворення термінів,
лінгвістичний опис природи терміну та організації термінологій, автоматизовані методи
аналізу термінологій, вивчення термінологій з метою конструювання мов для сучасних
інформаційних систем, стандартизація науково-технічної термінології [6].
До питання дослідження термінології права існують чотири основні підходи– з
точки зору розвитку правничого терміну, структури термінів, їх семантики та
функціонування.
Досліджуючи одиниці, процес встановлення термінологічного статусу назв
учасників судового процесу, визначаючи структурацію взаємовідносин між ними,
виявляючи відмінні та загальні риси у британському і американському варіантах,
Сидо Е. М. дає визначення термінів, які є позначенням одного юридичного поняття [5].
Науковцем запропоновано семантичну класифікацію досліджуваних одиниць, яка
складається з п‘яти груп – особи, які здійснюють правові функції (committor),
чиновники (probation officer), сторони у судовому процесі (libelee), представники
сторін (criminal lawyer), свідки, експерти (handwriting expert) [2].
Наука про терміни досліджує шляхи збагачення і розвитку словникового складу
певної фахової мови, виокремлюючи певні способи процесу номінації, які базуються на
використанні як внутрішніх ресурсів мови, так і на залученні ресурсів інших мов:
запозичення; утворення нових слів (словотвір); утворення словосполучень; формування
нових значень.
Аналізуючи закордонні джерела, ми дійшли висновку, що юридичні терміни
правового дискурсу слід диференціювати відповідно до походження їх основ. Це
терміни, які є самостійні словами (self-speaking words) (1 група); маючи латинське (2
група) та французьке (3 група) підґрунтя [3]. До 1 групи ми віднесли такі терміни: deed,
63
sale, settlor, share, strike, etc. 2 група – acceleration, alienation, contract, license, premium,
etc. Група 3 містить такі елементи: abandon, abatement, allotment, sabotage тощо.
З французької мови запозичена значна кількість термінів латинського
походження. Вони по суті й складають основу сучасної юридичної термінології: assault,
acquittance, bill, decollation, governor, plaintiff, prison, realm, rebel, riot, rent, parliament,
codicil, duke, regent, peer, sentence, decree, heritage, jurisdiction, judgement, denizen,
privilege, attorney, judge [2].
Нині юридична термінологія англійської мови активно розвивається, застаріла
термінологія замінюється новою, більш простою і зрозумілою. Застарілі, звичні терміни
юридичної мови замінюються загальновживаними словами мови: mareva injunction –
freezing injunction, ex parte – without notice, або введеними неологізмами, які можуть
належати до розмовної англійської мови: dick wrap license [5]. Подібні зміни можуть
становити проблеми для перекладу як з англійської українською, так і з української
англійською мовою, так як перекладений текст повинен відповідати сучасному стану
розвитку термінології.
Проблема перекладу термінології є однією з основних проблем перекладу
юридичних текстів. Усе це визначається комплексом причин, серед яких варто виділити
труднощі, пов‘язані зі специфічними характеристиками юридичного терміну; труднощі,
що виникають через розбіжність правових систем держав, отже, через розбіжності
обсягів понять, що передаються термінами-аналогами; а також труднощі, викликані
існуванням специфічних одиниць, які є специфічними для однієї системи термінів,
отже, їх перекладацькі еквівалентні відповідники відсутні в іншій правовій системі.
Наведемо приклад формуванням значення складного терміна, де залежний
компонент виражено одним й тим самим словом. Так, залежний компонент jail у
складних словах jail-bird – ув‘язнений, jail-break – втеча з тюрми, jail-breaker –
ув‘язнений, який втік із тюрми, jail-delivery – перепровадження з тюрми в тюрму, jail-
home – тюрма, привносить різним за значенням опорним компонентам аналогічне
значення [8].
Якщо зіставити американську й британську юридичну термінології, то можна
виявити, що в них існують відмінності на рівні національно-культурного компонента
навіть у термінів, які позначають універсальні поняття права. Наприклад, «ордер на
арешт» буде еквівалентний американському ―arrest warrant‖ і британському ―bench
warrant‖. Під час перекладу цих термінів необхідно враховувати специфіку права
Великобританії та США. Урахування специфіки законодавчої й правової системи країн,
безумовно, передбачає вміння перекладача орієнтуватися в правових системах.
Існування корпусу єдиних базових юридичних понять не виключає розбіжності обсягів
понять, що передаються термінами-аналогами. Термін ―attorney‖ може мати в
українській мові еквіваленти: 1– адвокат; 2 –аторней; 3 – прокурор.
Проведений аналіз засвідчив, що найбільш поширеним способом перекладу
юридичних термінів є використання лексичного еквівалента, тобто відповідника,
загальноприйнятого для конкретного терміна, який відображає реалію, зазначену в мові
оригіналу (forensic medical examination – судово-медична експертиза, common law –
загальне право). Якщо немає відповідника, тоді застосовують наступні прийоми, такі
самі як і для всіх інших термінів: прийом опису (official accusation – офіційне
звинувачення (у здійсненні злочину), прийом калькування (according to law –
відповідно до закону), прийом транскрибування (ultra vires – поза компетенцією або за
64
межами повноважень), переклад шляхом створення неологізму (stay-in – пікетування;

hasbeen – політичний діяч, який утратив свій вплив) [1].
Найпоширеніші терміни та усталені словосполучення вживаються без перекладу
і передаються за допомогою транслітерації, це слова-інтернаціоналізми: де-факто, де-
юре, персона нон ґрата. У процесі перекладу нерідко поєднують різні способи
трансформації. Через стислість англійських термінів часто застосовують додавання
(citizen‘s arrest – затримання правопорушника цивільною особою), рідше – вилучення
(sea lawyer – акула (спеціаліст із морського права).
Відсутність юридичних еквівалентів в українській мові змусила юристів
калькувати більшість назв юридичних професій. Так, в українській мові з‘явилися
терміни солісітер, барістер, аторней, які, у свою чергу, потребують тлумачення (solicitor
– адвокат, що дає поради клієнту, готує справи, але не має права виступати в судах
нижчої інстанції, повірений; barrister – адвокат, який має право виступати в судах лише
вищої інстанції, для нього справи готує solicitor).
Юридичні терміни в англійській мові можуть мати безліч еквівалентів. Найбільш
складними для перекладу є терміни, які мають різні значення не тільки в різних галузях
науки і техніки, навіть в одній галузі. Точне значення терміну в даному випадку можна
виявити лише за допомогою контексту та інших понять, що пов‘язані між собою в
терміні-словосполученні [4].
Значні труднощі викликають терміни, до складу яких уходять групи слів, так
звані багатокомпонентні терміни. Найпоширенішим способом їх передачі є
калькування (belated opposition – запізніле заперечення, запізнілий протест).
Однією з особливостей юридичної термінології англійської мови є високий
ступінь її системної впорядкованості, обумовлений взаємодією системи понять
правової науки і власне мовної системності, яка виявляється в кореляції структурних і
семантичних характеристик.
Досліджуючи спеціальну юридичну лексику дуже важко виокремити і
протиставити семантичні та структурні аспекти, адже тут має все значення: і моделі, і
конструкції, і лексичні елементи, які їх заповнюють. Однак, при ретельному і
всебічному аналізі в одному випадку необхідно звернути більшу увагу на семантику, в
іншому – на механізм побудови термінів.
При вивчені термінологічної системи варто розрізняти факт утворення терміну
(термінотворчість) і факт його функціонування (терміновживання). Під час
багаторазового використання початкові терміни-описи перетворюються в терміни-
мітки за рахунок ―втрати‖ визначальних елементів і за рахунок різноманітних
перебудов під впливом системи.
Висновки та перспективи подальшого дослідження. Отже, труднощі
перекладу юридичних термінів зумовлені їх багатозначністю та часто відсутністю
повних відповідників у мові перекладу. Найбільш поширеним способом перекладу
юридичних термінів є використання лексичного еквівалента, а за його відсутності
застосовують прийоми, що характерні і для всіх інших термінів. Крім цього, слід
враховувати своєрідність юридичної мови, лінгвокультурні розбіжності мови оригіналу
й мови перекладу, різницю в законодавчих системах та лінгвістичних традиціях країн,
особливості оформлення документів різного типу.
65

1. Андрейцев В. О. Проблеми реформування юридичної освіти в Україні. Право України, 1998.
№ 12. С. 15-20.
2. Вербицька О. А. Термінологічна лексика і метафоризація. Мовознавство, 1983. № 6.С. 47-50.
3. Карабан В. І. Переклад англійської наукової і технічної літератури. Вінниця: Нова
книга, 2002. 562 с.
4. Корж А. В. Ділова українська мова для юристів. Київ, 2002. 231 с.
5. Снігур С. Юридичні терміни як перекладознавча проблема. Вісник. № 490: Проблеми
української термінології. Львів, 2003. 570 c
6. Capone A., Poggi F. Pragmatics and law: Philosophical perspectives. Springer int. publishing,
Switzerland, 2016. 179 р.
7. Trosborg A. The performance of Legal Discourse, Hermes, Journal of Language and
Communication in Business, 1992. Р. 22–43.
8. Udina N. Law education: Language and Legal translation perspectives, Procedia-Social and
behavioral sciences, V. 214, 2015. 343 р.
Ілінець Анна
16
ПРОБЛЕМАТИКА ПЕРЕКЛАДУ РЕКЛАМНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ В РАМКАХ
МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ
У статті розглянуто питання перекладу англомовних рекламних повідомлень та слоганів. Автором

розкрито поняття реклами з точки зору психології, соціології, філософії, економіки та маркетингу. При цьому
пояснена роль реклами в межах міжкультурної комунікації. Наукове дослідження висвітлює основні стратегії
та методи, які використовуються при роботі з рекламним текстом. Також, до кожного метода наведені
приклади для кращого його розуміння.
Ключові слова: реклама, міжкультурна комунікація, переклад, рекламне повідомлення, слоган.
Ilinets Anna. Problems of translating advertising messages within intercultural communication. The
article deals with the translation problems of English language advertising messages and slogans. The author analyzes
the concept of advertising from the points of view of psychology, sociology, philosophy, economics, and marketing.
Besides, the article explains the role of advertising in intercultural communication. Scientific research highlights basic
strategies and methods of working with an advertising text. For better understanding, the author illustrates each of the
methods with an example.
Key words: advertising, intercultural communication, translation, advertising message, slogan.
Постановка наукової проблеми та її значення. Переклад рекламних

повідомлень – це не просто заміна однієї мови на іншу. До цього процесу потрібно
підходити із креативністю та творчістю. Результат перекладеного матеріалу має бути
таким, щоб споживачі в різних країнах реагували на рекламу однаково. Адже завданням
реклами є не лише заклик до дії чи передача певного повідомлення, а й донесення
культурних традицій, звичаїв та особливостей іншої країни.
Аналіз досліджень цієї проблеми. Переклад рекламних повідомлень, як акт
міжкультурної комунікації та сферу маркетингу досліджували такі зарубіжні та
вітчизняні науковці, як А. Швейцер, К. Сміт, Ф. Джефкінс, Ф. Котлер, Дж. Ліч,
Самовар Л., Н. Пожидаєва, М. Миколаєнко, Т. Булах, В. Манакін, Р. Мокшанцев,
Миронов Ю. та Крамар Р., Булава Н. та інші. Посилання цих досліджень призвело до
розуміння впливу не лише самої реклами, але й якісного її перекладу на соціум.
© Ілінець А., 2022
66
Мета та завдання статті. Завдання даної статті полягає у тому, щоб зрозуміти
спільність реклами, перекладу рекламних повідомлень та яку саме роль в процесі
перекладу відіграє феномен міжкультурної комунікації. Ще однією ціллю статті є
висвітлення специфіки та особливостей перекладу реклами, на які варто звернути увагу,
а також розгляд методів, які перекладачі найчастіше використовують при роботі із
рекламними оголошеннями.
дослідження. Задаючи собі питання в чому ж проявляється специфіка перекладу
рекламних повідомлень і як це взагалі пов‘язано з міжкультурною комунікацією,
коротко це пояснити можна так: процес перекладу є актом міжкультурної комунікації.
Адже, як зазначає перекладач А. Швейцер: «переклад – це односпрямований та
двофазний процес міжмовної та міжкультурної комунікації при якому на основі
підданого цілеспрямованого аналізу первинного тексту створюється вторинний текст
(метатекст), що замінює первинний в іншому мовному і культурному середовищі;
процес, що характеризується установкою на передачу, що частково модифікується
відмінностями між двома мовами, між двома культурами та двома комунікативними
ситуаціями» [1].
Якщо розглядати рекламу, як окремий феномен, то її найкращим визначенням
буде таке, де реклама вважається платною формою комунікації, яка використовує медіа
для просування пропозицій бізнесу клієнтам. Саме завдяки рекламі, ми не лише
спокушаємось щось купити. Реклама, наче клей, об‘єднує різні культури разом. Вона
дозволяє нам ділитися спільним досвідом, хорошим чи поганим, коли ми здійснюємо
покупки. Як зазначає професор англійської мови Джеймс Твітчел: «Ми розуміємо один
одного не через релігію, політику чи ідеї. Ми ділимося брендовими речами. За
допомогою реклами ми наче розмовляємо мовою есперанто…» [2]. Звісно, якщо ми
розглядаємо рекламу з точки зору економіки, філософії, соціології, лінгвістики і т. д., то
і визначення поняття реклами буде відрізнятись. Для прикладу візьмемо кілька таких
визначень і порівняємо їх. В рамках філософії рекламу описують, як безмежне джерело
культурних символів, найпотужніший генератор і транслятор найрізноманітніших
смислів та значень. З точки зору психології, Р. Мокшанцев у книзі «Психологія
реклами» надає таке визначення: «Реклама – це дуже важливий та тонкий ринковий
інструмент. Це процес інформування населення про товар, ознайомлення з ним,
переконання у необхідності його купівлі» [3, с. 4].
В маркетинговій діяльності за Ф. Джефкінсом реклама демонструється з
позитивної точки зору. За словами відомого англійського спеціаліста по рекламній
справі, «реклама – це невід‘ємна частина нашої культури та життя. Це формування
знання, яке веде до покупки» [4, с. 11]. Близьким до маркетингового підходу
визначення реклами є ще економічний підхід. Це пов‘язано з тим, що реклама є досить
великою галуззю, яка робить свій внесок в економіку. Це відбувається через створення
нових робочих місць, завдяки рекламним повідомленням, або через стимулювання
попиту та надання інформації про продукти та послуги. Оскільки реклама це ще й
процес комунікації, ще існує комунікаційний підхід. Р. Голдман, аналізуючи рекламу,
підкреслює, що реклама – це спосіб передачі інформації, адже ця інформація надає
покупцю можливість додатково вивчити товар та сформувати про нього позитивну
думку [5].
67
Останній підхід, і, варто зауважити, найголовніший, оскільки він безпосередньо

стосується нашої теми – соціологічний. З точки зору даного підходу, реклама, як
соціальний феномен, є прямим відображенням культури, а також може впливати на
наші як матеріальні й духовні цінності. Соціальна реклама навіть існує як окремий вид.
В Статті 1 Закону України «Про рекламу» міститься таке визначення: суспільна (або
соціальна реклама) – це інформація будь-якого виду, розповсюджена в будь-якій формі,
яка спрямована на досягнення суспільно корисних цілей, популяризацію
загальнолюдських цінностей і розповсюдження якої не має на меті отримання прибутку
[6]. Соціальна реклама виконує функцію пропаганди, як пишуть Крамар Р. та
Миронов Ю. у праці «Основи рекламної діяльності», але у позитивному напрямку. Для
прикладу це може бути реклама здорового способу життя: відмова від тютюнопаління
чи нагадування, що необхідно більше пити води [7].
Що стосується реклами в контексті міжкультурної комунікації, то для початку
розберемо саме поняття міжкультурної комунікації. Самовар Л. та Портер Р. у праці
«Міжкультурна комунікація: До читача» визначають міжкультурну комунікацію, як
взаємодію між людьми, культурні уявлення та система символів яких достатньо чіткі,
щоб змінити комунікаційну подію [8, с. 12]. Для порівняння, Лабунець Ю. вважає, що
міжкультурна комунікація – це засіб розуміння ментальних особливостей різних
культур, адже розуміння відмінностей та прийняття культури іншої людини лише
покращує взаємовідносини між партнерами у процесі міжкультурного спілкування [9].
З огляду на це можна зробити висновок, що міжкультурна комунікація є дуже
важливим елементом, особливо що стосується сучасності. Реклама та феномен
міжкультурної комунікації тісно пов’язані, так як їхнє визначення ідентичне. І рекламу,
і міжкультурну комунікацію можна визначити, як обмін інформацією в процесі
взаємодії представників різних культур.
Стосовно перекладу реклами, то в XXI столітті дана послуга стає все більш
актуальною, особливо для України. Це пов’язано з тим, що рекламна діяльність стрімко
розвивається в умовах глобалізації світових економічних процесів.
Однією із особливостей перекладу рекламних повідомлень є те, що серед
перекладачів існує такий факт, що переклад реклами займає набагато більше часу, ніж
переклад однієї сторінки юридичного документу. Тому, перекладаючи рекламний текст,
потрібно не лише вільно володіти мовою чи добре знати граматику, але й враховувати
специфічні особливості мови, на яку здійснюється переклад. Варто зазначити, що
переклад в даній галузі вимагає додаткових знань в сфері маркетингу, адже без цього
перекладений текст може втратити або сенс, або нести за собою негативні наслідки.
Дослідження показують, що зазвичай рекламний текст дослівно не
перекладається, натомість перед перекладачем стоїть завдання знайти еквівалент між
оригіналом і перекладом. Проте є й такі випадки, коли переклад взагалі відсутній.
Такий прийом можливий лише в тому випадку, коли рекламне повідомлення або слоган
є лише візуальним оформленням реклами. Наприклад: «Nike. Just do it» або
«Volkswagen».
Серед інших стратегій, які найчастіше використовують при перекладі рекламних
текстів існують ще такі:
Адаптація. Даний прийом зазвичай використовується при перекладі реклами.
Для того щоб зробити переклад реклами більш читабельним та привабливим,
68
перекладачі можуть вносити значні зміни у вихідний текст на основі змісту

оригінального [10].
―Carlsberg – probably the best lager in the world‖ – «Carlsberg – мабуть,
найкраще пиво в світі», де слово ―lager‖ змінено на «пиво», оскільки в англійській мові
його використовують для позначення світлого пива, тоді як в українській мові це
зустрічається рідко.
Ревізія. При цьому підході формується новий текст, а фотоматеріал
зберігається. Ревізія вважається доволі складним прийомом, адже створюючи новий
текст, необхідно зберегти основну функцію тексту-оригіналу.
Mazda СХ-9. Big Yet Agile. – Mazda CX-9. Грай на повну. / Sprite: ―Obey your
thirst‖ – «Не дай собі засохнути».
Прямий переклад. Цю стратегію використовують не так часто при перекладі
рекламних повідомлень, тому що він виконується безпосередньо з оригіналу без
врахування особливостей іншої мови.
The computer is personal again. – Комп‘ютер знову персональний.
Транскреація, або як ще його називають, творчий переклад – вид перекладу,
при якому враховуються звички, смаки, історія та культура цільової аудиторії. Саме
такий прийом найбільше підходить при перекладі рекламного тексту.
Наприклад: реклама Snickers: «Не гальмуй, снікерсуй!», в якому можна
побачити створення нового поняття «снікерсувати» [11, с. 24].
Ідіоматичний переклад. Оскільки ідіома – це значення групи слів, яке
відрізняється від значення окремого слова, дана форма перекладу дозволяє
компенсувати відмінності між оригінальним та вихідним текстом, з метою зробити
переклад більш привабливим для цільових клієнтів.
Наприклад: реклама Adidas: ―Impossible is nothing‖ – «Неможливе – можливо».
Ще однією специфікою перекладу рекламних повідомлень є переклад слоганів.
Переклад рекламних слоганів – це доволі творчий процес , тому він найкраще
здійснюється за допомогою транскреації, де поєднується переклад і креативність.
Також слід відзначити, що для перекладу рекламних слоганів прямий або дослівний
переклад не підходить. Наприклад:
 слоган Coca-Cola ―Taste The Feeling‖ перекладається як «Відчуй смак» [12];
 слоган Toyota ―Let‘s go places‖ – «Досягай більшого»;
 слоган Kit-Kat ―Have a break, have a Kit Kat‖ – «Зроби паузу, з‘їж Кіт-Кат».
Керуючись результатами проведеного дослідження, можна зробити висновок про
те, що переклад рекламного тексту це процес, який вимагає творчості, креативності та
гнучкості. Потрібно розуміти, що переклад для реклами – це не просто текст. Графіка,
дизайн, макет відіграють не менш важливу роль для привернення уваги міжнародної
аудиторії. Знання аудиторії та продукту, який рекламується – 50 % успішного
перекладу. Карен Луїс Сміт виділяє три пункти, яких повинні дотримуватись
перекладачі при роботі з рекламою. Опираючись на ці правила, можна не лише
полегшити роботу, але й підвищити якість майбутнього перекладу [13, с. 32]:
Отже, перекладач повинен бути ефективним копірайтером, адже просто
перекласти текст-оригінал засобами іноземної мови недостатньо. Перекладач повинен
розуміти продукт, його особливості та ринок. Перекладачам слід перекладати так, ніби
вони живуть в тій країні, де буде розміщено рекламу.
69

1. Мацак Ж. Г. Реклама в контексті міжкультурної комунікації. URL: https://bit.ly/3AtQrSe (дата
звернення 12.11.2022).
2. Advertising and Societ. URL: https://bit.ly/3TQeoK4 (дата звернення 10.11.2022).
3. Р. І. Мокшанцев Психологія реклами. URL: https://bit.ly/3tIkxNN (дата звернення 09.11.2022).
4. Джефкінс Ф. Реклама: Навчальний посібник для студентів. М.: ЮНІТІ-ДАНА, 2008. С. 543.
5. Голдман Р., Папсон С. Реклама в век гиперсмысла. Goldman R., Papson S. advertising in the age
hypersignification. Cleveland, 1994. Vol. 11. P. 23-53;
6. Закон України «Про рекламу». URL : https://bit.ly/3AS1ogD (дата звернення 12.11.2022).
7. Миронов Ю.Б., Крамар Р.М. Основи рекламної діяльності. Навчальний посібник. Дрогобич: Посвіт,
2007. С. 108.
8. Ларрі А. Самовар, Річард Е. Портер, Едвін Р. Макденіел Комунікація між укультурами: До читача.
В. 7, 2009. С. 496.
9. Лабунець Ю. О. Міжкультурна комунікація як засіб розуміння ментальних особливостей різних
культур Вісник психології і педагогіки. Київ, 2012.
10. Strategies for Translation of English Commercial Advertisements from the Intercultural Perspective. URL:
https://bit.ly/3tIkuBB (дата звернення 10.11.2022).
11. Явище транскреації і його зв‘язки з традиційними перекладознавчими категоріями. URL:
https://bit.ly/3tN8mzr (дата звернення 12.11.2022).
12. 30 Companies with Famous Brand Slogans and Taglines. URL: https://adobe.ly/3AvW6XQ (дата звернення
09.11.2022).
13. The Translation of Advertising Texts. URL: https://bit.ly/3tHzxLW (дата звернення 11.11.2022).
Ірина Каленікова
17
РОЗВИТОК ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ ПІДЛІТКІВ НА УРОКАХ
АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ЗАСОБАМИ МУЛЬТИМЕДІА
У статті розглянуто особливості застосування мультимедійних засобів навчання, спрямованих на

підвищення рівня емоційного інтелекту учасників освітнього процесу підліткового віку. Наукове дослідження
розкриває основні чинники, що впливають на низький рівень сформованості емоційного інтелекту у підлітків
та способи їх усунення; доводить ефективність розвитку емоційного інтелекту на уроках англійської мови за
допомогою засобів мультимедіа.
Ключові слова: емоційний інтелект, перехідний вік, засоби мультимедіа, мультимедіа-презентація,
медіаосвіта.
Kalenikova Iryna. The development of emotional intelligence in teenagers in English classes using
multimedia tools. The article deals with the peculiarities of the use of multimedia learning tools, aimed at increasing
teenage pupils‘ level of emotional intelligence. The article reveals the main factors, which contribute to a low level of
teenagers‘ emotional intelligence and ways of their elimination; proves the effectiveness of emotional intelligence
development in English classes with the help of multimedia tools.
Key words: emotional intelligence, teenage, multimedia tools, multimedia presentation, media education.
Постановка наукової проблеми та її значення. Низький рівень емоційної

грамотності учнів перехідного віку, спричинений умовами дистанційного навчання
внаслідок збройної агресії росії проти України, надає нам підстави віднести емоційний
інтелект до одного із найважливіших факторів забезпечення психологічного комфорту
здобувачів освіти. Потреба у модернізації застарілих підходів до підвищення рівня
емоційного інтелекту викликає необхідність розгляду мультимедійних засобів навчання
© Каленікова І., 2022
70
як ефективного способу формування емоційної компетентності на уроках англійської

мови.
Аналіз досліджень цієї проблеми. Значний внесок у дослідження явища
емоційного інтелекту та його розвитку зробили такі вчені, як: Е. Носенко, Х. Вайсбах,
В. Зарицька, Є. Яковлєва. Науковці довели, що високий рівень емоційного інтелекту
сприяє успішності в різних сферах життя людини; визначили основні складники та
моделі цього поняття.
феномену емоційного інтелекту, ефективності застосування засобів мультимедіа на
уроках англійської мови для формування емоційної грамотності учасників освітнього
процесу підліткового віку. Нами було визначено завдання дослідження: розкрити зміст
поняття емоційного інтелекту, особливості його розвитку у підлітковому віці;
емпірично обґрунтувати перевагу мультимедійних засобів навчання над традиційними.
дослідження. Поняття емоційного інтелекту слід трактувати як інтелектуальне уміння
виявляти, усвідомлювати, аналізувати власні емоції та емоції інших людей; змінну
властивість здобувачів освіти, що піддається вдосконаленню протягом життя [Ошибка!
Источник ссылки не найден.]. Сенситивним для розвитку емоційного інтелекту
вважається підлітковий вік. У цей період життя учня закладаються основи моральності,
формується ставлення до себе, суспільства, а також стабілізуються базові форми
міжособистісної поведінки.
Основною психологічною характеристикою підліткового віку виступає почуття
дорослішання. Зазвичай, це стає наслідком численних конфліктів із дорослими, що
залишаються в пам‘яті дитини й вливають на майбутнє створення власної сім‘ї. Крім
того, підлітки схильні до девіантної поведінки, факторами якої визначають:
різноманітні страхи, комплекси; булінг з боку однокласників; низький рівень емоційної
грамотності; сімейні конфлікти; виховання в неповній сім‘ї тощо. Тим не менш на
утворення девіантної поведінки впливає фрустрація. Це поняття визначається як
складний емоційно-мотиваційний стан, що виникає у відповідь на неможливість
реалізації власних бажань. Як правило фрустрація проявляється учнем у формі гніву,
роздратування, агресії. Більше того, у девіантній поведінці підлітків переважають
мотиви імпульсивного та ситуативного характеру, а також помилкового
самоствердження за рахунок інших.
Підлітки XXI століття переживають еру емоційних навантажень. Пандемія
COVID-19, повномасштабне російське вторгнення на територію українського народу
стали причинами гальмування їх емоційного розвитку. Спочатку учасникам освітнього
процесу довелося навчатися в онлайн форматі у зв‘язку із пандемією COVID-19, а
пізніше слухати онлайн-уроки в бомбосховищах під звуки сирен, вибухів.
Повномасштабне російське вторгнення в Україну, яке відбулось 24 лютого 2022 року
ще більше травмувало підліткову психіку. Діти стали жертвами жахливих подій,
свідками артилерійських обстрілів, руйнування рідного міста/села або ж навіть власної
домівки, що змусило нас переосмислити роць емоційної грамотності у підлітковому
житті.
Емоційний інтелект виконує важливі функції у перехідному віці, а саме:
регулятивну (забезпечення емоційного комфорту учня), інтерпретативну (переробка
емоційної інформації із метою надбання та систематизації знань, генерування власного
71
емоційного досвіду), стресозахисну (процес відтворення психічних резервів у складних

життєвих ситуаціях), активізуючу (уміння здійснювати ефективне спілкування з
однолітками) [Ошибка! Источник ссылки не найден.]. Розглядається як
взаємопов‘язана сукупність когнітивних, рефлексивних, поведінкових та
комунікативних здібностей, що проявляються в позитивному настрої здобувача освіти
середнього шкільного віку; емпатійному ставленні до оточуючих; ідентифікації,
контролі, рефлексії емоційного стану; застосуванні емоційної інформації у процесі
Ефективним методом формування емоційної культури підлітків на уроках
англійської мови виступають саме мультимедійні технології навчання, які визначають
як сукупність сучасних програмних засобів, що забезпечують результативну взаємодію
користувача із комп‘ютером через відео, анімацію, графіку, звук та інше. Застосування
мультимедійних технологій надає педагогу можливість більш детально демонструвати
учням візуальний матеріал, створювати власні інноваційні розробки, орієнтовані на
підвищення рівня емоційного інтелекту підлітків. Також, інтенсифікує процес пізнання
учасником освітнього процесу власних емоцій, посилює їх мотивацію до навчання.
Прикладом засобів мультимедіа для формування емоційної компетентності у підлітків
слугують: презентації, ігри, анімаційні ролики, відеофрагменти, мультимедійні галереї,
додатки-веб [Ошибка! Источник ссылки не найден.].
Презентація – один із найефективніших засобів мультимедіа, який відбувається в
інтеракції адресанта (педагога) та адресата (учасника освітнього процесу). Складається
із традиційних елементів уроку: вступу, основної та заключної частин. Включає такі
основні принципи: індивідуалізація, мінімізація, мультимедійне представлення
інформації, естетичність, інтерактивність [Ошибка! Источник ссылки не найден.].
Застосування мультимедіа-презентації доречне при: вивченні нової інформації,
закріпленні вивченого, поглибленні знань учнів, виготовленні дидактичного матеріалу.
Мультимедійні презентації – унікальний та найсучасніший спосіб представлення
навчальної інформації з англійської мови для учнів середнього шкільного віку. Містять
низку переваг над традиційними засобами викладання. Більше того, розвивають в учнів
креативність, підвищують рівень емоційного інтелекту й урізноманітнюють навчальний
процес, роблячи його цікавішим. Правильне впровадження вчителем мультимедійних
презентацій сприяє розвитку когнітивних процесів підлітків: інтелекту, пам‘яті, уваги,
емоцій; дозволяє педагогу: змінювати форми і види діяльності в межах одного уроку,
супроводжувати хід уроку ілюстративним матеріалом, застосовувати інтерактивні
форми контролю навчальних досягнень здобувачів освіти [Ошибка! Источник ссылки
не найден.].
Із метою підтвердження вищесказаного, нами було проведено дослідження серед
учнів підліткового віку у ЗЗСО «Рокитницька гімназія». Метою експерименту було
довести результативність використання засобів мультимедіа задля формування
емоційної грамотності у здобувачів освіти перехідного віку. У ході дослідження, у
якому брало участь 27 школярів, учнів було поділено на дві групи. Перша група
сприймала новий граматичний матеріал із англійської мови із застосуванням
мультимедійних засобів (а саме – мультимедіа-презентації), у той час як друга – із
традиційними методами навчання.
Експеримент проводився в один той самий день для обох груп. Після пояснення,
школярам було запропоновано пройти тестовий контроль на засвоєння прослуханого.
72
Результати дослідження підтвердили ефективність мультимедійних технологій у

навчальному процесі та визначили, що група, у якій застосовувались засоби-
мультимедіа проявила краще розуміння поясненого ніж група, де використовувалися
лише традиційні засоби (у табл. 1.1.). Також, учні-підлітки, що входили до першої
групи заявили, що мультимедіа-презентація викликала у них позитивні емоції,
пробудила бажання уважно слухати пояснення вчителя, докласти усіх зусиль аби
засвоїти нову граматичну тему й покращити знання із англійської мови.
Таблиця 1.1.
Як висновок, проаналізовані результати дослідження підтвердили дієвість

застосування засобів мультимедіа для підвищення рівня емоційного інтелекту
здобувачів освіти середнього шкільного віку. Впровадження мультимедіа у навчальний
матеріал із англійської мови безсумнівно покращує процес запам‘ятовування учнями
нової інформації, мотивує до розвитку емоційної грамотності, дослідження свого
внутрішнього світу.
стверджувати, що розвиток емоційного інтелекту на уроках англійської мови потрібно
здійснювати із застосуванням мультимедійних засобів навчання. Засоби мультимедіа
мають перевагу над традиційними засобами, оскільки інтенсифікують процес
дослідження підлітками власних емоцій та емоцій інших людей, розширюють
емоційний словник із іноземної мови та мотивують підлітків до отримання нових знань.
Основні принципи застосування мультимедійних засобів: ілюстративність,
73
фрагментарність, методична інваріантність, лаконічність, евристичність,

інтерактивність.

1. Афанасьєва В. В. Вплив сім‘ї та школи на девіантну поведінку підлітка. Соціальна педагогіка: теорія
та практика. 2008. №4. С. 50.
2. Бандура Г. Теоретичні аспекти вивчення емоційних проявів у підлітків. Психологія. 2008. № 2. С.
215-225.
3. Бурбело О. А. Мультимедійні презентації як один із засобів візуалізації інформації у навчальному
процесі. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. 2014. №2. С. 334-337.
4. Гончарук Н. М. Психологічні особливості комунікативних умінь та навичок підлітків. Проблеми
сучасної психології. 2012. Вип. 16. С. 170-178.
5. Дерев‘янко С. П. Методичні засоби діагностики емоційного інтелекту. Вісник Львівського
університету. 2015. №128. С. 95-99.
6. Іванова Є. О. Психологічні умови розвитку емоційного інтелекту підлітків. Український
психологічний журнал. 2017. №2. С. 23-36.
Олена Карпіна
Анастасія Оласюк
ТРУДНОЩІ ПЕРЕКЛАДУ ДОКУМЕНТАЛЬНИХ КІНОТЕКСТІВ (НА

МАТЕРІАЛІ АНГЛО-УКРАЇНСЬКОГО ПЕРЕКЛАДУ СЦЕНАРІЮ ФІЛЬМУ
Т. ПАЛМЕРА “O THOU, TRANSCENDENT”)
Статтю присвячено дослідженню труднощів перекладу документальних кінотекстів, з якими
стикаються перекладачі на початковому етапі перекладацької діяльності. У роботі представлено теоретичні
аспекти документальних кінотекстів з огляду на їхні жанрові, лінгвокультурні, лінгвістичні та
екстралінгвістичні характеристики: з‘ясовано поняття кінотексту та його особливостей; розглянуто види
кіноперекладу та провідні стратегії його здійснення. Проаналізовано аматорський переклад сценарію фільму
Т. Палмера ―O Thou, Transcendent‖ («Ти, о Незрівнянний»), що його здійснено студентами в межах
перекладацької практики. Помилки перекладу, виявлені через співставлення студентського перекладу з його
редагованою версією, було уналежнено відповідно до обраної класифікації. Проведені обрахунки помилок
кожного типу дали підставу для висновків про труднощі кіноперекладу в галузі документального кіно.
Ключові слова: кінотекст, кінопереклад, труднощі перекладу, субтитрування, помилки перекладу.
Karpina Olena, Olasiuk Anastasiia. Challenges of documentary cinematic text translation (case study
of English-Ukrainian translation of the script of T. Palmer’s film “O Thou, Transcendent”). The paper is
dedicated to the research of translation challenges of documentary cinematic texts, encountered by novice translators
at the initial stage of their translation activity. The research represents the theoretical aspects of cinematic texts
regarded from the point of view of their genre, cultural, linguistic and extralinguistic features: the notion of cinematic
text and its peculiarities have been examined; the types of cinematic translation and its leading strategies have been
pointed out. The amateur translation of the script of T. Palmer‘s film ―O Thou Transcendent‖ executed by the
students in terms of their translation practice has been analysed. Translation errors spotted through the matching of
the students‘ version of translation with the edited one, have been classified. The calculations made for each type of
translation errors led to the conclusions about translation challenges in the domain of documentary films.
Key words: cinematic text, film translation, translation difficulties, subtitling, translation errors.
Постановка наукової проблеми та її значення. Протягом останніх десятиліть

людство спостерігає стрімкий зліт популярності кіномистецтва. Проте, високий попит
на український переклад кінопродукції виник лише після Революції Гідності 2013-
2014 рр. [13], а особливо після повномасштабного вторгнення російських військ в
Україну в 2022 р., що стимулювало впровадження нових положень у законі про мову,
74
пов‘язаних зі збільшенням присутності української мови в публічному просторі,

зокрема на телебаченні та в кіно. Це зумовлює актуальність проблеми кіноперекладу та
дослідження складнощів, які можуть виникнути під час роботи над текстом, для
забезпечення високої якості вихідного продукту.
Аналіз досліджень цієї проблеми. Дослідженню явища кіноперекладу
присвячено праці А. Г. Гудманяна, Ю. М. Плетенецької, О. І. Гридасової,
Т. В. Журавель, А. П. Мельник. Т. Г. Лук‘янової, Т. М. Ніколаєвої та ін. Зокрема,
Л. Л. Славова та Н. Д. Борисова аналізують перекладацькі стратегії та трансформації,
релевантні для використання під час перекладу художніх фільмів. В. Є. Танцура
акцентує увагу на лінгвокультурних особливостях кінотексту; Н. І. Лютянська,
С. В. Радецька й Т. Т. Каліщак описують уплив технічних аспектів у реалізації
кіноперекладу. Серед зарубіжних учених теорію кіноперекладу розвивають А. Ремаел і
Ф. Карамітоглу.
Мета та завдання статті. Мета статті полягає у виявленні та аналізі труднощів
перекладу документальних кінотекстів для перекладачів-початківців. Досягнення
поставленої мети передбачає виконання наступних завдань:
 розглянути поняття кінотексту та його характеристик;
 визначити особливості документального кінотексту;
 виявити й класифікувати помилки студентського перекладу сценарію фільму
Т. Палмера ―O Thou Transcendent‖;
 обрахувати частотність кожного типу помилок.
дослідження. Перекладацькі проблеми, з якими доводиться стикатися
кіноперекладачам, зумовлено унікальним поєднанням характеристик, притаманних
кінотексту. Поняття кінотексту розглядають у різних площинах. Так, Ю. Г. Ців‘ян
описує кінотекст як послідовність ядерних кадрів фільму, що мають певне смислове
навантаження [16]. О. Самохвал та А. С. Галас потрактовують кінотекст як цільне,
завершене повідомлення, передача якого відбувається через візуальний та аудіальний
канали сприйняття за допомогою кінокоду [11].
До специфічних характеристик кінотексту належить поєднання вербальних та
невербальних компонентів передачі інформації. У кінострічці вербальні елементи
(титри, написи, репліки, закадровий голос) утворюють контекст для невербальних
елементів (звуковий та візуальний супровід), і навпаки [13]. Окрім універсальних
характеристик, як-от членування, цілісність, адресність, інтертекстуальність,
модальність, властивих кінотексту як лінгвістичному явищу, документальному
кінотексту притаманні унікальні характеристики, визначені жанром документального
кіно: науковий або публіцистичний стиль та наявність галузевої термінології [1, с. 12].
Погляди лінгвістів щодо класифікації кіноперекладу розбігаються. С. Радецька,
Н. Бідасюк, Г. Кузенко ототожнюють кіно- та аудіовізуальний переклад як процес
перетворення фільму в кінопродукт, зрозумілий для реципієнтів, які не володіють
мовою оригіналу [3]. Проте, на думку А. Мельник, аудіовізуальний переклад має
ширше значення, що об‘єднує всі види перекладу матеріалу, який реципієнти
сприймають за допомогою слухового, письмового та/або зорового каналів [6].
Основними видами кіноперекладу є [10]:
1. дубляж – вид перекладу, за якого оригінальні голоси акторів повністю заміщено
репліками, перекладеними мовою цільової аудиторії [7, с. 17; 18, с. 22];
75
2. синхронний (закадровий) переклад – вид кіноперекладу, у якому на приглушений

оригінальний звуковий супровід накладено звукову доріжку іноземною мовою із
запізненням у дві секунди [15; 7, с. 21];
3. субтитрування – письмовий переклад звукових елементів, пояснення
екстралінгвістичних моментів, розташовані на екрані [7, с. 21]. Для перекладу
документальних фільмів найчастіше використовують синхронний переклад та
субтитрування [1, с. 14; 7, с. 21].
Л. Венуті виокремлює дві базові перекладацькі стратегії: форенізацію та
доместикацію [20, с. 16]. Панівною стратегією дублювання й синхронного перекладу
фільмів є доместикація, оскільки головним завданням перекладача є адаптація
кінотексту до реалій реципієнта. Для субтитрування більш характерна форенізація, за
якої культурно-марковані одиниці передають через транскодування або калькування,
щоб зберегти автентичність оригіналу [14].
Переклад кінострічок вимагає не лише високого рівня володіння вихідною
мовою та мовою оригіналу, але й глибоких знань особливостей обох лінгвокультурних
осередків, залучення життєвого досвіду. Це зумовлено наявністю в кіно не тільки
лінгвістичного, але й екстралінгвістичного компонентів, таких як жарти, каламбури,
символічне значення певних жестів, рухів, елементів одягу тощо [2; 13].
М. Є. Шевченко порівнює кінопереклад з перекладом художньої літератури [17;
12, с. 24]. Однак, під час здійснення цього виду перекладу потрібно враховувати деякі
технічні нюанси: оскільки на екрані може знаходитися не більше двох рядків субтитру,
його тривалість обмежено 35 символами в рядку [5]. Окрім того, в англо-українському
перекладі обсяг українського тексту перевищує обсяг оригіналу, тому заради виконання
вимог, проголошених стандартами субтитрування, перекладач повинен скорочувати
текст перекладу без спотворення оригінального змісту [12, с. 25].
Для типізації помилок, виявлених в перекладі сценарію, ми послуговувалися
класифікацію В. Єфименко, оскільки вважаємо її найбільш детальною для опрацювання
перекладу документальних кінотекстів. Дослідниця виокремлює такі види помилок
перекладу:
 змістові (неповнота, надлишковість, перекручення інформації,
непослідовність);
 мовні (граматичні, лексичні, орфографічні, пунктуаційні);
 стилістичні (стильова/жанрова невідповідність мовних засобів);
 термінологічні (порушення єдності термінології, невідповідність термінів
глосарію);
 культурно-специфічні (помилкове відтворення етноспецифічних
концептів) [4].
У межах нашого дослідження ми доповнили цю класифікацію пунктом
«помилки, зумовлені особливостями документальних кінотекстів» з урахуванням
унікальних характеристик, властивих кіноперекладу з огляду на технічні стандарти.
Аналізу підлягав фрагмент перекладеного сценарію обсягом 7082 слова, що
складає переклад студентів, 6020 слів редагованого перекладу та 20715 слів
оригінального сценарію фільму Т. Палмера ―O, Thou Transcendent‖, усього 33817 слів.
За результатами дослідження у студентському перекладі виокремлено 308 помилок
перекладу. Найбільшу групу становлять мовні помилки (60 %), а саме граматичні:
уживання дієприкметників активного стану з -уч-, -юч-; використання пасивних
76
конструкцій тощо; лексичні: уживання росіянізмів та калькованих лексичних зворотів,

некоректний переклад власних назв, вибір контекстуально невідповідної одиниці;
пунктуаційні: наявність або відсутність потрібних розділових знаків, калькування
пунктуації оригіналу.
Розглянемо приклад:
49 th Parallel extract
виписка 49-ої паралелі
У словнику Меріем-Вебстер (Meriam-Webster) наведено кілька дефініцій лексеми

extract, одним із яких є ―a certified copy of a document that forms part of or is preserved in
a public record‖ [19], шо відповідає українському перекладу виписка, яким і скористався
перекладач. Проте, у контексті сценарію очевидним є вибір іншого значення – ―a
selection from a writing or discourse‖ [19], оскільки «49 паралель» – це фільм, а отже
правильним буде переклад «уривок з фільму 49 паралель, де використання загального
іменника фільм, відсутнього в оригінальному сценарії, ужито для забезпечення
реципієнта додатковою інформацією, що сприятиме полегшенню розуміння змісту
фільму.
Під час аналізу було відзначено стійку тенденцію до порушення усталених норм
українського перекладу власних назв, що тяжіють до транскрибування, яке, на відміну
від транслітерації, максимально відтворює звучання оригінального імені [8]. Так,
правильним варіантом перекладу імені Jill Balcon буде Джіл Белкон, а не Джилл
Балкон, як його перекладено в студентському варіанті.
Наступний за частотністю тип помилок – це змістові помилки, що охоплюють
перекручення інформації, упущення фрагментів оригіналу, непослідовність перекладу
лексичних одиниць. Загальна кількість змістових помилок становить 60 випадків
(20 %).
Розглянемо приклад:
Leith Hill in Surrey, near Dorking [21]

Лейт-Хілл знаходиться біля Суррею, що у Доркінгу.
У цьому фрагменті зміст перекладу не відповідає оригіналу, оскільки

географічне положення будинку Лейт-Хілл є поблизу міста Доркінг (near Dorking), а не
у самому місті.
Термінологічні помилки становлять 6 % (19 помилок) від загальної кількості й
стосуються музичної та кінематографічної сфер.
Наприклад:
CUT TO: Classic FM studio [21]

СКЛЕЙКА ВСТИК: Classic FM-студія
Переклад терміну відеомонтажу CUT TO словосполученням СКЛЕЙКА ВСТИК

суперечить заздалегідь укладеному глосарію, згідно з яким узгодженим перекладом
цього терміну є ПЕРЕХІД ПРОСТОЮ СКЛЕЙКОЮ. Вибір власного відповідника
призводить до непослідовності й знижує позитивне враження від перекладу.
77
У невідредагованому тексті перекладу знайдено 14 культурно-специфічних

помилок (5 %), зумовлених нестачею енциклопедичних знань, пов‘язаних з культурою
та історією Англії. Так, словосполучення blitz fire було перекладено буквально – бліц-
вогонь, проте воно асоціюється з пожежними бригадами, що швидко реагували на
пожежі, спричинені бомбардуваннями у період Другої Світової Війни, а отже
правильний переклад фрагменту –архів пожежної бригади.
CUT TO: archive of blitz fire [21]

СКЛЕЙКА ДО: архів бліц-вогню
Стилістична відповідність оригінальної та перекладеної реплік теж важлива для

правильного уявлення про дійових осіб. Частка стилістичних помилок складає 7
випадків (2 %). Розглянемо приклад:
BIRDIE: Aye, aye, Sir [21]

БЕРДІ: Так, так, сер
Цю репліку проголошено морським піхотинцем із фільму «Скотт з Антарктики»,

що є шаблонною відповіддю на наказ особи, вищої за званням. Проте, буквальний
переклад втратив жаргонну специфіку, яка демонструє досвід, набутий персонажем під
час служби на флоті. Стилістично коректний переклад є «Слухаю, сер».
Під час аналізу перекладу ми звертали увагу на потенційні обмеження в довжині
реплік субтитрів, рекомендовані європейськими стандартами. Тому серед помилок,
зумовлених особливостями саме кінотекстів, є кількісна надмірність перекладу, за якої
довжину перекладеного тексту можливо було скоротити без втрати змісту.
Висновки та перспективи подальшого дослідження. Таким чином,
забезпечення якісного перекладу кінотекстів перекладачами-початківцями становить
певні труднощі, про що свідчать помилки мовно-стилістичного, культурно-
специфічного та технічного характеру. Наявні помилки перекладу зумовлено низкою
лінгвістичних та екстралінгвістичних чинників, що впливають на розуміння кожної
сцени. Проведене дослідження може слугувати статистично та ілюстративно
підкріпленим матеріалом для створення та/або покращення методологій вивчення
англо-українського кіноперекладу.

1. Валькова А. О. Лінгвокультурні особливості перекладу сучасних англомовних документальних
фільмів : магістерська дисертація. Київ, 2020. 116 с.
2. Гудманян А. Г., Плетенецька Ю. М. До проблем кіноперекладу, як виду художнього перекладу.
Наукові записки Національного університету «Острозька академія». 2012. № 25. С. 28–30.
3. Журавель Т. В. Кінопереклад як вид аудіовізуального перекладу і його становлення в Україні та світі.
Науковий вісник ДДПУ імені І. Франка. 2018. № 10. С. 35–38.
4. Іщенко Т. В. Типові помилки при перекладі фахових текстів спорту. Науковий вісник Чернівецького
університету: германська філологія. 2014. № 692–693. С. 330–334.
5. Лукьянова Т. Г. Основи англо-українського кіноперекладу : навч. посіб. Харків : ХНУ ім. В. Н.
Каразіна, 2012. 104 с.
6. Мельник А. П. Кінопереклад як особливий тип аудіовізуального перекладу. Наукові записки
Національного університету «Острозька академія». 2015. № 58. С. 110–112.
7. Парасіна О. В. Особливості локалізації англомовних фільмів українською мовою (на прикладі
перших двох частин мультфільму «Тачки») : магістерська робота. Острог, 2020. 75 с.
78
8. Педан М. С. Особливості перекладу власних назв в художніх творах. URL:

http://confcontact.com/2013_04_17/25_Pedan.htm (дата звернення: 21.10.2022).
9. Плетенецька Ю. М. Малий синтаксис сучасного англомовного відеоряду та його відтворення
українською мовою (на матеріалі художніх фільмів США) : дисертація на здобуття наукового
ступеня кандидата філологічних наук. Київ, 2013. 232 с.
10. Пушина В., Сітко А. Особливості аудіовізуального перекладу. Фаховий та художній переклад:
теорія, методологія, практика : зб. наук. пр., м. Київ, 3–4 квіт. 2020 р. С. 119–124.
11. Самохвал О. Труднощі перекладу іншомовного кінотексту як об'єкту лінгвістичного дослідження.
Актуальні проблеми сучасної транслятології, лінгвокраїнознавства та теорії міжкультурної
комунікації : зб. матеріалів VІ Всеукр. наук-практ. Інтернет–конф. з міжнар. участю, м. Вінниця,
4 жовт. 2021 р. Вінниця, 2021. С. 36–40.
12. Сіроштан Т. О. Специфіка перекладу англомовних кінематографічних текстів : магістерська робота.
Суми, 2020. 77 с.
13. Сіроштан Т. О., Прокопенко А. В. Труднощі перекладу англомовного кінематографічного тексту.
Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. 2020. Т. 31, № 70. С. 76–80.
14. Славова Л. Л., Борисенко Н. Д. Одомашнення та очуження як основні прийоми дублювання у
кіноперекладі. Переяславська мовознавча толока : матеріали І Міжнар. науково-практ. конф.,
м. Переяслав-Хмельницький, 19–20 верес. 2019 р. Переяслав-Хмельницький, 2019. С. 168–169.
15. Софієнко І. Становлення кіноперекладу в Україні. Мова і концептуальні картини світу. 2014. Т. 2,
№ 50. С. 401–405.
16. Цивьян Ю. Г. До метасеміотичного опису оповідання у кінематографі. Праці по знаковим системам:
вчені записки Тартутського державного університету. 1984. № 17. С. 109–121.
17. Шевченко М. Є. Особливості перекладу художніх фільмів. Актуальні проблеми філології, м. Одеса,
22–23 верес. 2017 р. Одеса, 2017.
18. Chaume F. Audiovisual Translation: Dubbing. London : Routledge, 2012. 228 p.
19. Dictionary by Merriam-Webster: america's most-trusted online dictionary. Dictionary by Merriam-Webster.
URL: https://www.merriam-webster.com/ (date of access: 22.10.2022).
20. Venuti L. The Translator's Invisibility: A History of Translation. London : Routledge, 1995. 353 p.

1. O Thou Transcendent. IMDb. URL: https://www.imdb.com/title/tt4197634/ (дата звернення: 18.09.2022).
Марія Ковальчук
ПОЗИТИВНА КОРЕЛЯЦІЯ МІЖ ТЕСТУВАННЯМ ВЕБСАЙТІВ ТА

18
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ ДОСТУПНОСТІ НА АВАНСЦЕНІ ОПТИМІЗАЦІЇ ЖИТТЯ

ЛЮДЕЙ ІЗ ОБМЕЖЕНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ
У статті розглянуто роль та необхідність тестування у сучасному світі, проаналізовано поняття

вебдоступності та описано причини, що роблять її об‘єктом підвищеної уваги з боку QA фахівців. Окрім
цього, представлено результати виконання тестування доступності одного з найбільш популярних вебсайтів
на екотематику ―Love food, hate waste‖ та перевірки здатності людей із різноманітними фізичними та
когнітивними порушеннями повноцінно сприймати інформацію, що він пропонує та взаємодіяти із його
інтерфейсом без будь-яких перешкод.
Ключові слова: тестування, вебдоступність, екотематичний вебсайт, фізичні та когнітивні
порушення, допоміжні технології.
Kovalchuk Mariia. The positive correlation between website testing and accessibility on the
proscenium of optimizing the lives of people with disabilities. The article deals with the role and necessity of
testing in the modern world, analyzes the concept of web accessibility and describes the reasons that make it the
object of increased attention from QA specialists. In addition, the results of accessibility testing of one of the most
popular eco-themed websites ―Love food, hate waste‖ and the verification of the ability of people with various
© Ковальчук М., 2022
79
physical and cognitive disabilities to fully perceive the information it offers and interact with its interface without any
obstacles are presented.
Key words: testing, web testing, eco-themed website, physical and cognitive disabilities, assistive
technologies.
Постанова наукової проблеми та її значення. Як відомо, кожен з нас сприймає

будь-яку інформацію за допомогою органів чуття. Однак, не всі люди можуть однаково
покладатися на свої аналізатори. Це не секрет, що 15 % світового населення страждає
від певної форми інвалідності, яка значно впливає на їх користувацький досвід у мережі
Інтернет. Ця тема набирає особливої актуальності й на наших теренах, у зв‘язку із
теперішніми подіями, що істотно позначилися на фізичному і ментальному здоров‘ї
громадян. Тому нашим моральним обов‘язком є забезпечити вебдоступність для таких
користувачів, що допоможе їм уникнути різноманітних цифрових бар‘єрів та спростити
їхнє повсякденне життя.
Проте більшість компаній поступаються доступністю задля збільшення
функціональності елементів інтерфейсу, які насамперед орієнтовані на користувачів,
що не мають фізичних обмежень. Саме тому тестування вебдоступності є невід‘ємною
ланкою оптимізації та полегшення умов життя суспільства, що і зумовлює актуальність
нашої роботи.
Аналіз досліджень цієї проблеми. В комп‘ютерній літературі питанням
виявлення і дослідження проблем тестування доступності вебсайтів та додатків
присвячено багато робіт. Зокрема можна виділити роботи таких авторів, як
В. Ф. Ткаченко [4, с. 15–17], С. М. Савастюк [3, с. 6–7], А. В. Дмитренко [1, с. 21–23],
В. В. Липа [2, с. 18].
Мета та завдання статті. Метою дослідження є проведення тестування вебсайту
з екотематикою на предмет доступності задля виявлення його потенціалу у
використанні людьми з різними видами порушень та особливостями сприйняття
інформації. Реалізація поставленої мети передбачає виконання таких завдань:
проведення симуляції вигляду користувацького інтерфейсу вебсайту крізь призму
сприйняття контенту людьми із різними видами порушень задля виділення конкретних
груп елементів, які першочергово потребують перевірки, створення чеклиста,
опираючись на результати попереднього етапу дослідження та критерії основного
стандарту WCAG 2.1 (6), здійснення тестування вебдоступності відповідно до
створеного нами чеклиста та підсумок отриманих результатів тестування у
відсотковому відношенні за допомогою діаграми.
Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів. Ніщо
в нашому світі не досконале. Безперечно, кожен з нас робить помилки у будь-яких
сферах людської діяльності й ІТ-галузь не є винятком. Як відомо, користувачі очікують
на правильний готовий до використання продукт, саме тому постає необхідність у його
тестуванні.
Тестування продукту є надзвичайно важливим етапом життєвого циклу розробки
будь-якого програмного забезпечення, оскільки ретельно перевірений програмний
продукт гарантує якість та надійність, підвищує рівень довіри, задоволеність
користувачів і, що не менш важливо, веде до економії часу та зменшення грошових
витрат.
Окрім цього, варто зазначити, що важливим та необхідним аспектом тестування
є його класифікація. Вона слугує тим каталізатором процесу планування тестування, що
80
допомагає заощадити час і зусилля QA спеціалістів. На сьогодні єдиної

загальноприйнятої класифікації не існує, тому можемо спостерігати як створення
нових, так і модифікації раніше створених. Відомо, що кожен тип тестування
орієнтований на конкретну мету і застосовується до певного проекту, залежно від його
особливостей та обсягу роботи.
У сучасному світі можемо спостерігати стрімке зростання вебсайтів та додатків,
що слідують екотенденціям. Особливою популярністю користуються ті, що
пропонують велику кількість порад та способів зменшення харчових втрат. Такі
програми щоденно збирають велику кількість користувачів, тому зростає нагальна
потреба саме у їх тестуванні, адже користувачі повністю опираються на інформацію
подану в них.
Як уже зазначалося, ми сприймаємо вебконтент різними органами чуття:
розрізняємо кольори за допомогою зору, чуємо звуки, що передаються через відео та
аудіо завдяки нашому слуху і навіть керуємо та взаємодіємо із вебвмістом через
клавіатуру, мишу або ж сенсорну панель, задіюючи дотик і моторику рук. Проте існує
певна частка користувачів із порушеннями одного або кількох аналізаторів, що
ускладнює їхню взаємодію з програмним забезпеченням. Саме тому виникла
доцільність у створенні максимально простих і зрозумілих сайтів, які асоціюються із
таким поняттям як вебдоступність.
Для виявлення та усунення різноманітних бар'єрів та перешкод необхідно
звертати увагу на чотири принципи вебдоступності: Сприйняття (Perceivability),
Керованість (Operability), Зрозумілість (Understandability) та Надійність (Robustness),
відповідно до яких були розроблені стандарти та рекомендації. Дотримання цих
принципів сприяє забезпеченню однакового доступу до сайту усіх користувачів. Web
Content Accessibility Guidelines (WCAG 2.1) є міжнародним стандартом із набором
критеріїв, за допомогою яких можна перевірити вебсайт на доступність. Він базується
на 4 вищезгаданих принципах. Окрім цього, кожен з критеріїв має свій рівень, а саме:
мінімальний (A), середній (AA), що вважаються базовою доступністю із якою зазвичай
і працюють тестувальники та високий рівень (AAA), що містить специфічні критерії,
які не передбачають жодних винятків.
Люди з обмеженими можливостями, на щастя, можуть компенсувати втрату
одного органу чуття іншим в синергії з спеціальними асистивними технологіями, серед
яких найпоширенішими є програми зчитування з екрану, дисплеї Брайля, екранні лупи,
самоозвучні додатки та програми оптичного розпізнавання символів. Вони є
необхідними в полегшенні сприйняття та взаємодії з певними елементами інтерфейсу,
адже, кожен з нас, безперечно, заслуговує на однаковий доступ до будь-якого ресурсу.
В ході практичної частини нашого дослідження було здійснено тестування
доступності одного з найбільш популярних вебсайтів на екотематику ―Love food, hate
waste‖ (5), за допомогою кількох етапів, а саме проведення симуляції процесу
сприйняття інформації людьми із обмеженими можливостями, підготовки та укладання
чеклиста для подальшого тестування, безпосередньо самого тестування та висвітлення
результатів перевірки у формі діаграми.
На етапі симуляції процесу сприйняття інформації людьми із обмеженими
можливостями за допомогою браузерного розширення ―Web Disability Simulator‖ ми
імітували ситуації, які найбільш точно відображають досвід користування сайтом цієї
частки користувачів, що страждають від різних видів дальтонізму, далекозорості,
81
тунельного бачення, порушень моторики рук, дислексії та обмеженого словникового

запасу. Завдяки цьому ми наглядно побачили та виділили ті елементи користувацького
інтерфейсу, з якими виникнули б найбільші складнощі у такої аудиторії.
На основі спостережень і результатів попереднього етапу дослідження
відповідно до міжнародного стандарту WCAG 2.1 було укладено чеклист для
покрокової перевірки із критеріями доступності рівнів А і АА згідно з чотирма
основними принципами: сприйняття (Perceivability), керованості (Operability),
зрозумілості (Understandability) та надійності (Robustness).
Найбільш об‘ємним та трудомістким етапом роботи стало безпосередньо
виконання тестування, яке здійснювалося покроково відповідно до кожного з
принципів доступності.
Якщо говорити про відповідність критеріїв вимогам принципу Сприйняття
(Perceivability), то тут виділяємо такі, що не пройшли перевірку:
 наявність текстових альтернатив для нетекстових елементів (Provide text
alternatives for any non-text content – 1.1.1);
 наявність транскрипту для тільки аудіо- і тільки відеоконтенту (Audio-only and
Video-only (Prerecorded) – 1.2.1);
 звукові описи або альтернативні медіаверсії( Audio Description or Media
Alternative (Prerecorded) – 1.2.3);
 аудіоописи (Audio Description (Prerecorded) – 1.2.5);
 контрастний мінімум (Contrast (Minimum) – 1.4.3);
 текстові зображення (Images of Text – 1.4.5).
Незважаючи на таку велику кількість помилок, все-таки знайшлися такі критерії
принципу сприйняття, які перевірку пройшли, серед них є:
 наявність титрів (Captions (Prerecorded) – 1.2.2);
 інформація і взаємозв‘язки (Info and Relationship – 1.3.1);
 сенсорні характеристики (Sensory Characteristics –1.3.3);
 використання кольору (Use of Color – 1.4.1);
 зміна розміру тексту (Resize Text – 1.4.4).
Якщо проаналізувати критерії принципу Керованості (Operability), то з них
провалили перевірку такі:
 клавіатура (Keyboard – 2.1.1);
 порядок зміщення фокусу (Focus Order – 2.4.3);
 мета посилань (Link Purpose (In Context) – 2.4.4).
Натомість такі критерії як:
 налаштування часових обмежень (Timing Adjustable – 2.2.1);
 обмеження у три або менше спалахів (Three Flashes or Below Threshold – 2.3.1);
 різні опції пошуку (Multiple Ways – 2.4.5);
 видимий фокус (Focus Visible – 2.4.7) не викликали до себе зайвих запитань та
успішно пройшли тестування.
Щодо критеріїв принципу Зрозумілості (Understandability), то перевірку не
пройшли усі з них з них, а саме:
 мова сторінки (Language of Page – 3.1.1);
 мова частин контенту (Language of Parts – 3.1.2);
 позначки та інструкції (Labels or Instructions – 3.3.2);
82
 підказки під час допущення помилок (Error Suggestion – 3.3.3).

Єдиний та найважливіший критерій принципу Надійності (Robustness) – назва,
роль, значення (Name, Role, Value – 4.1.2), який ми протестували, на жаль, провалив
перевірку, не виправдавши наших очікувань.
На завершальному етапі ми створили узагальнену діаграму, де представили
пункти, які пройшли перевірку (Passed 39 %) та які її провалили (Failed 61 %) у
відсотковому розрахунку, тим самим змогли дати точну і ґрунтовну оцінку сайту, який
ми протестували.
Рис. 1. Результати проведеного тестування
Найбільша проблема виникла з критеріями принципу Сприйняття (Perceivability).

Більшість пунктів, які ми протестували, показали невтішні результати. Також багато
проблем постало із принцом Зрозумілості. Щодо Надійності та Керованості, то тут
також не все так райдужно, як ми очікували, тому що навіть основний функціонал не в
полі досяжності для людей з певними порушеннями.
Отож, після проведеного дослідження, ми можемо зробити висновок, що вебсайт
―Love food, hate waste‖ як один із найбільш відомих представників сайтів на
екотематику далекий від досконалості і потребує подальшого покращення задля
забезпечення доступності якомога ширшому колу користувачів, а особливо людям із
обмеженими можливостями.
Висновки та перспективи подальшого дослідження. Отже, у сучасному світі
з‘являється підвищена потреба у тестуванні доступності, актуальність якого не тільки
не втрачається, але й починає набирає шалених обертів у зв‘язку із збільшенням частки
населення, що страждає різноманітними фізичними та когнітивними порушеннями,
83
адже такий тип тестування є невід‘ємною ланкою оптимізації та полегшення умов

життя кожного користувача.
На жаль, можемо помітити, що вебдоступність є тією частиною дизайну, якою
нерідко нехтують. Проте потрібно пам‘ятати, що приділяючи вагому увагу цьому
аспекту, компанії інвестують у свій імідж та розширення потенційної аудиторії, адже
допомагаючи людям повноцінно сприймати та взаємодіяти із наданою інформацією,
вони відкривають доступ до своїх послуг абсолютно новій групі клієнтів.

1. Дмитренко А. В. Дослідження методів розробки інтерфейсу сайту для людей з обмеженими
можливостями. Сучасні інформаційні технології. 2019. № 21. С. 21–23.
2. Липа В. В. Тестування програм: підручник. Одеса: Вид-во «Астропринт», 2011. С. 18.
3. Савастюк С. М. Методології тестування програмного забезпечення: підручник. Одеса: Вид-во
Астропринт, 2014. С. 6–7.
4. Ткаченко В. Ф. Аналіз аналогів і обґрунтування вимог до інтерфейсу сайту для людей із проблемами
зору. Увесь світ ІТ як на долоні. 2020. № 8. С. 15–17.
Список джерел ілюстративного матеріалу

5. Вебсайт на екотематику ―Love food hate waste‖ URL: https://lovefoodhatewaste.co.nz/ (дата звернення
20.09.2022).
6. Web Content Accessibility Guidelines (WCAG 2.1) URL: https://www.w3.org/TR/WCAG21/ (дата звернення
20. 09. 2022).
Крисько Ірина
19
СИНТЕЗ ВЕРБАЛЬНИХ ТА НЕВЕРБАЛЬНИХ ЗАСОБІВ У ТЕКСТАХ
МАЛОЇ ФОРМИ ПРИСВЯЧЕНИХ COVID-19
У роботі обґрунтовано особливості мультимодальних текстів малої форми у динамічній інфографіці

на медичну тематику, а саме COVID-19. Окреслено фактори успішної інфографіки та її види. Встановлено
спектр мультимодальних засобів, якими послуговуються для продукування текстів малої форми. Виділено
характеристики та функції невербальних засобів у текстах малої форми та їх взаємозв‘язок із вербальними.
Проаналізовано інфографічну відеоодиницю присвячену COVID-19 та охарактеризовано вербальні й
невербальні особливості засобів та їх символізм.
Ключові слова: динамічна інфографіка, мультимодальність, COVID-19, вербальні та невербальні
засоби.
Krysko Iryna. Verbal And Non-Verbal Means In The Small-Form Texts Dedicated to COVID-19. In
this article the main features of small-form multimodal texts in dynamic infographics on medical topics, namely,
COVID-19, have been identified. The factors of successful infographics and their types have been outlined. A range
of multimodal tools, which are used for the production of small-form texts, has been established. The characteristics
and functions of non-verbal means in small-form texts and their relationship with verbal ones have been highlighted.
The infographic video unit dedicated to COVID-19 has been analyzed and the verbal and non-verbal features of the
means and their symbolism have been characterized.
Key words: dynamic infographics, multimodality, COVID-19, verbal and non-verbal means.
Постановка наукової проблеми та її значення. Пандемія COVID-19 стала

складним випробуванням для світових організацій з охорони здоров‘я та медицини в
цілому. Виникла різка необхідність у швидкому та якісному інформуванні великих мас
© Крисько І., 2022
84
населення. Як результат, за підтримки сучасних технологій, з‘явилися тексти малої

форми у вигляді не лише статичної але й динамічної інфографіки. Мультимодальність,
як ознака таких текстів, зумовлює поєднання групи вербальних та невербальних
ресурсів. Закономірно з‘явилася потреба у дослідженні їх ефективного використання та
поєднання у медичній інфографіці, присвяченій COVID-19, задля збереження життів
реципієнтів.
Аналіз досліджень цієї проблеми. Особливостям текстів малої форми
присвячені роботи таких вітчизняних авторів: О. В. Бабенко [1], С. Н. Корінь [2],
К. С. Ломоносової [3], Л. Л. Макарук [4], Л. І. Тараненко [5].
Інфографіку та її особливості досліджували: А. Кайро [6], Р. Крам [8] та
М. Сміціклас [9].
Мета статті полягає в аналізі мультимодальних текстів малої форми, що
формують динамічну інфографіку присвячену COVID-19 та зумовлюють потребу в
розв‘язанні завдань, таких як характеристика вербальних та невербальних засобів
медичної інфографіки та визначення спектру засобів які використовують під час
продукування текстів малої форми на тематику COVID-19.
дослідження. Щоб створити успішну та якісну інфографіку варто врахувати такі
фактори як: мета, заголовок, релевантність інформації для цільової аудиторії,
достовірність повідомлення, розміщення елементів, графічні засоби, колір, шрифт.
Завдяки розвитку технологій, на сьогодні варіюються як шляхи поширення
інфографіки: офлайн, онлайн, так і її форма: статична, динамічна, інтерактивна.
Динамічну інфографіку репрезентують у формі коротких відеозаписів. Вони
об‘єднані тематикою COVID-19, проте їхня специфіка варіюється. Відео можуть
інформувати про симптоми хвороби, шляхи запобігання, лікування, використання та
вибору медичних засобів, як от маска.
Під час аналізу встановлено групу характеристик, які варто брати до уваги, а
саме: тривалість, аудіосупровід, кольори, графічні знаки та ілюстрації, розташування на
екрані, вербальне наповнення, анімації, цільова аудиторія, мета.
Відео присвячені COVID-19 вирізняються короткою тривалістю від кількох
секунд до п‘яти хвилин. Це спричинено тим, що людина не може концентруватися на
новій інформації протягом тривалого часу та легко втрачає інтерес.
Вербальні відповідники характеризуються короткими реченнями, наприклад
покроковими інструкціями, рекомендаціями та правилами. Великою частотністю
вирізняється використання превентивів, умовного та наказового стану і слоганів. На
основі проаналізованих прикладів встановлено, що корелюючи з вербальними засобами
невербальні виконують наступні функції: підсилення, трансформація, деталізація,
увиразнення змісту, ілюстрування, доповнення.
Серед графічних знаків натрапляємо на ті, що: пов‘язані з медичною тематикою
(краплі, хрести, термометри), вказують на відстань (односторонні та двосторонні
стрілки, лінійки) та символи дозволу й заборони (пташечки, хрестики).
Залежно від цільової аудиторії змінюється інформаційне наповнення та стиль
анімацій відео. Наприклад, якщо інформаційна одиниця спрямована на дітей, то
термінологія буде спрощеною або заміненою легкими для розуміння поясненнями, а
кількість вербальних засобів – мінімальна. Стиль графічних компонентів буде схожий
до мультфільму, а головними персонажами відео стануть діти.
85
Аудіосупровід представлений голосом диктора, як чоловічої так і жіночої статі.

Проте переважає використання останнього. Варто зазначити, що супровід диктора не є
обов‘язковим. Наступний компонент – фонова мелодія. Виділяємо наступні
характеристики: легка, ненав‘язлива, без слів, не заважає чути мову диктора та не
відволікає від візуальних складових. Метою використання мелодії є підвищення
зацікавленості та рівня концентрації уваги реципієнтів. Ще одним важливим
компонентом є використання різноманітних звуків, зокрема симптомів (кашель,
чхання), рухів (транспорту, людини) та додаткових звуків при зміні кадру чи появі
піктограми. Вони важливі, оскільки підвищують реалістичність ситуацій переданих
інфографічною одиницею.
Розглянемо для прикладу відеозапис ―Checkmate COVID-19‖ (1), що
опублікований Всесвітньою організацією з охорони здоров‘я. Він ілюструє партію в
шахи. Гравцями є людство та коронавірус. Тривалість відео коротка – 50 секунд. Назва
―Checkmate COVID-19‖ означає, що мат, або перемогу над коронавірусом. Відео
розпочинається фразою ―Reduce COVID-19 transmission‖. Назва вірусу написана
червоним кольором для позначення небезпеки та загрози.
За правилами, гра в шахи ведеться між чорними та білими фігурами. Перший хід
завжди за білими. У відео чорні фігури замінено оранжевими, що є однотипними за
виглядом та символізують бацили коронавірусу на блакитно-синьому тлі. Кожна біла
фігура має відмінну форму (Рис. 1), бо позначає те, чи інше правило для запобігання
коронавірусної хвороби. Примітно, що все ж деякі білі фігури нагадують оригінальні
шахові.
Рис. 1
У відео перший хід – це атака оранжевих, як символ неочікуваного нападу вірусу

COVID-19. Однак кожен хід оранжевих зупиняється білими. Ферзь, як найсильніша
фігура на дошці, першим блокує хворобу. Він уособлює процес миття рук. Таким
чином, продуцент підкреслює важливість простої, на перший погляд, рекомендації –
миття рук для запобігання поширення COVID-19. Фігура зображена не просто
піктограмою, а анімацією – згори на руки рухаються, тобто течуть, краплі води. Цікаво,
що кран за формою нагадує корону, яка допомагає зрозуміти, що це ферзь.
Пішак ілюструє медичний засіб – маску. Хоча ця фігура не така сильна, як інші
та може стати ще одним ферзем. Носити маску не важко, хоча і не завжди хочеться, але
це може стати вирішальним фактором, що врятує від зараження вірусом при зустрічі з
хворою людиною. Анімація змінює положення маски так, що її можна уявити на
обличчі людини.
Наступні фігури ілюструють:
- дотримання дистанції – зображено вежу із двома персонажами, що стоять один
навпроти одного у протилежних кінцях. Після активування анімації з‘являється
графічний символ у формі лінійки із десятьма позначками. Він вказує на
приблизну відстань між особами.
86
- відкривання вікон – вежа із п‘ятьма зубцями має вікно. Під час анімації це вікно
відкривається.
- чхання в лікоть – уявний персонаж без зображення обличчя прихиляє лікоть до
рота при цьому під час анімації голова рухається до руки як при чханні чи
кашлеві. Також навколо голови помічаємо промені, що з‘являються та швидко
зникають. Вони вказують на рух.
Кожна анімація містить вербальний відповідник, а саме ―WEAR A MASK‖,
―COUGH or SNEEZE INTO YOUR ELBOW‖, ―KEEP YOUR DISTANCE AT LEAST 1
METER‖, ―OPEN A WINDOW‖, ―CLEAN YOUR HEANDS‖. Вони виділені великими
літерами та написані синім шрифтом в білих прямокутниках. Основною ознакою
вищезгаданих вербальних відповідників вважаємо наказовий стан. Також вони
деталізують анімації, наприклад специфікують кількість: ― AT LEAST 1 METER‖.
Використані білий, блакитний і синій кольори викликають у реципієнтів
асоціації зі сферою медицини. Відомо, що блакитний та його відтінки – це основний
колір з яким ми асоціюємо медицину. Пояснюємо це звичкою, що формувалася
протягом десятиліть внаслідок використання цього кольору медичними брендами
(близько 53 %) [7]. Також блакитний символізує: «авторитет, довіру, знання, силу,
професіоналізм, чистоту, спокій і цілеспрямованість» [7].
Після використання на шаховій дошці білої фігури, вона з‘являється у зеленому
квадраті, який підсвідомо вказує на правильність дії. Вкінці відео оранжеві фігури
зникають, адже були переможені. Білих стає все більше, що вказує на необхідність
повторення вищезгаданих дій. Усі події супроводжує спокійний, повільний жіночий
голос та ритмічна, але приглушена музика. Мелодія не перебиває, а заповнює паузи
вербального супроводу.
Висновки та перспективи подальшого дослідження. Отже, тексти малої
форми можуть бути передані статичною, динамічною та інтерактивною інфографікою.
Динамічні інфографічні одиниці варіюються за тривалістю, аудіосупровідом,
кольорами, графічними знаками та ілюстраціями, розташуванням на екрані, вербальним
наповненням, анімаціями, цільовою аудиторією та метою. Відео присвячені COVID-19
відзначаються короткою тривалістю та аудіосупроводом у формі голосу диктора,
мелодії та додаткових звуків. Серед графічних знаків помічаємо використання стрілок,
хрестиків та пташечок. Встановлено, що блакитний та його відтінки найчастіше
використовують у медичній інфографіці. Серед вербальних відповідників зустрічаємо
використання превентивів, умовного та наказового стану і слоганів. Окреслені
характеристики дають уявлення про формування якісної динамічної медичної
інфографіки та уможливлюють проведення подальших розвідок у цій тематиці задля
запобігання зараженню людей.

1. Бабенко О. В. Проблематика малоформатних текстів: жанр притчі в сучасній літературі. Наукові
записки Національного університету «Острозька академія». Сер.: Філологічна. 2013. Вип. 38.
С. 147–148.
2. Корінь С. Н., Піхтовнікова Л. С. Дискурс і метаметафора в синергетичному аспекті. Науковий
вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Луцьк: ВНУ імені Лесі
Українки, 2011. С. 110–114.
3. Ломоносова К. С. Засоби реалізації контактовстановлювальної функції в текстах малої форми. Наукові
дослідження українського медійного контенту: соціальний вимір. Київ: Інститут журналістики КНУ
87
імені Тараса Шевченка. 2015. № 1. 64 с. URL: http://www.journ.univ.kiev.ua/ndumk/. (дата звернення:

10.09.2022).
4. Макарук Л. Л. Мультимодальність сучасного англомовного масмедійного комунікативного
простору: дис. … доктора філол. наук: 10.02.04 – германські мови, 035 – Філологія. Луцьк;
Запоріжжя, 2019. 635 с.
5. Тараненко Л. І. Актуалізація англійських прозових фольклорних текстів малої форми: монографія.
Київ, 2014. 288 с.
6. Cairo, A. The Functional Art: An introduction to information graphics and visualization (Voices That
Matter). 2012.
7. Doctor Multiedia. URL: https://doctormultimedia.com/medical-logos-blue/ (дата звернення:
22.10.2022).
8. Krum, R. Cool Infographics: Effective Communication With Data Visualization and Design. Hoboken,
NJ: Wiley. 2013.
9. Smiciklas, M. ―The Power of Infographics: Using Pictures to Communicate and Connect with Your
Audience‖. 2012.

10. WHO. Checkmate COVID-19. URL: https://bit.ly/3tTJaHm (дата звернення: 22.10.2022).
Марія Круглій
Уляна Левонюк
20
ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В СИСТЕМІ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ
За останні роки в галузі освіти відбулися перетворення, що якісно доповнили спектр існуючих
засобів навчання, розширюючи можливості учасників освітнього процесу. Інформатизація освіти в
інклюзивному просторі робить її більш доступною для людей з особливими потребами, що й зумовлює
актуальність статті.
Ключові слова: інформаційні технології, інклюзивна освіта, ІКТ, SMART–технології, інвалідність.
Levoniuk Uliana. Kruhlii Mariia. Information technologies in inclusive education. In recent years, some
transformations have taken place in the field of education, that have qualitatively supplemented the range of existing
teaching tools, expanding the opportunities of participants in the educational process. Informatization of education in
an inclusive space makes it more accessible to people with special needs, that determines the relevance of the article.
Keywords: information technologies, inclusive education, ICT, SMART technologies, disability.
Постановка наукової проблеми та її значення. Опираючись на статистичні

дані ООН, 10% населення Землі мають інвалідність, кожен четверний – хронічне
захворювання. Ця кількість не є сталою та щороку збільшується. У цій ситуації
найбільш незахищеною категорією населення є діти [1, c. 26], які потребують нових
форм навчання із залученням новітніх технологій.
Аналіз досліджень цієї проблеми. Розробкою питань, пов‘язаних із
впровадженням інформаційних технологій в систему інклюзивної освіти займається
чимало дослідників. Серед них варто виділити роботи Р. Гуревича, В. Лапінського,
О. Ляшенко, О. Ісакова.
Мета та завдання статті полягає у висвітленні ролі інформаційних технологій у
системі інклюзивної освіти.
дослідження. Під поняттям інклюзивна освіта слід розуміти систему послуг у
© Круглій М., Левонюк У., 2022
88
навчальному процесі, яка має на меті створити умови, що дозволять дитині здобути
освіту за місцем проживання в умовах загальноосвітнього закладу. Це означає, що
школи мають відповідати таким критеріям, за яких можуть безперешкодно навчати, як
обдарованих дітей, так і тих, хто має особливі потреби. Практика показує, що наразі
потрібні зміни на всіх рівнях здобуття освіти. Основним правилом для змін є принцип,
що суспільство має пристосовуватись до індивідуальних потреб людей, а не навпаки
[2, c. 24].
Варто зазначити, що значною мірою проблема викликана і недостатньою
кількістю педагогічних кадрів, які мають відповідний рівень підготовки щодо
використання засобів інтерактивно-комунікативних технологій в інклюзивній освіті.
На сучасному етапі інформаційні технології інклюзивну освіту використовують:
 як засоби технічної допомоги, щоб компенсувати таким чином відсутність
можливості прямої взаємодії з соціумом;
 як допоміжний засіб забезпечення зв‘язку в зручний спосіб для дітей з
особливими потребами;
 як дидактичні засоби навчання, тобто ті, які забезпечують індивідуальні потреби
кожного учня окремо, розкривають їх здібності та включають в освітній процес
[3, с. 9].
На відмінну від дітей, які з малого віку вільно користуються мережею Інтернет
та мають доступ до багатьох матеріалів, «особливі» діти зазвичай не можуть одразу
зорієнтуватись у системі інформації, джерелах її отримання, використанні способів та
засобів її обробки, також не завжди можуть використовувати деякі з засобів через
фізичні вади. Саме тут на допомогу вчителя приходять засоби SMАRT-технологій.
Поняття Smart-технологій об‘єднує в собі цілий комплекс інтерактивних
навчальних матеріалів для роботи під час уроків та в позаурочний час. Ці засоби дають
можливість педагогу спланувати відповідним чином роботу для дітей з інклюзією,
сформувати схему для проведення занять за чітко визначеними завданнями, вимогами
та критеріями оцінювання.
Окрім того, що інформаційні технології допомагають вчителю під час вивчення
матеріалу, вони також дають можливість розкрити творчий потенціал дитини, її вміння
та нахили. Поширення інформаційних технологій та їх проникнення у всі сфери життя,
зокрема і в освіту, дозволяє констатувати той факт, що відтепер процес навчання
більше не прив‘язується до місцезнаходження його суб‘єктів. Також зросла кількість
освітніх ресурсів, які здобувачі освіти можуть використовувати самостійно без
допомоги вчителя [3, с. 9].
Технології інклюзивного навчання можна описати як такі, що дозволяють учням
обійти або компенсувати виклики, з яким вони стикаються. Вони розроблені для
підтримки їхніх конкретних потреб у навчанні. Голосові технології, наприклад, корисні
для учнів, яким важко читати й писати. Технологія синтезу мовлення надає доступ до
вмісту, зачитуючи його. Крім того, програмне забезпечення для синтезу мовлення
дозволяє учням виявляти помилки, зроблені під час письма. Паралельно голосова
технологія також може використовуватися, щоб допомогти учням створювати текст під
диктовку.
Такі технології також приносять користь незрячим або людям зі слабким
зором. Програми зчитування екрана на основі голосових технологій допомагають
89
учням легше отримувати доступ до вмісту. Крім того, оновлювані дисплеї Брайля
обробляють інформацію на комп‘ютерах і в електронному вигляді піднімають або
опускають різні комбінації штифтів у комірках Брайля, коли курсор рухається по
екрану.
Технологія також може допомогти глухим або тим, хто має втрату
слуху. Візуальний матеріал, що супроводжується субтитрами, полегшує навчання,
позбавляючи необхідності слухати інструктора. У класі вчителі також можуть
використовувати віддалені мікрофони та FM-передавачі, щоб допомогти учням [4].
Використання інформаційних технологій в системі інклюзивної освіти має ряд
переваг та недоліків як для дітей, так і для вчителів. Серед основних загальних переваг
варто відзначити наступні: дозволять подолати труднощі у взаєморозуміння між
учасниками освітнього процесу; надають можливість здобувати знання у зручному
місці та зручний час; дозволяють формувати навчальні завдання, відповідно до
індивідуальних можливостей дитини.
Серед основних переваг впровадження інформаційних технологій для дітей та
студентів можна виділити те, що доступ до навчальних матеріалів є незалежно від
присутності вчителя. Також великим позитивом є те, що можна навчатись поступово,
не поспішаючи та добре засвоюючи матеріал (в асинхронному режимі).
Перевагами для вчителів є можливість здобувати досвід для роботи передових
спеціалістів світу, знаходячись в будь-якому місці. До того ж, впровадження
інформаційних технологій допомагає підвищити навички самого педагога в цій сфері,
надають більше можливостей для підготовки дидактичних матеріалів, наочності.
Зокрема, за рахунок мультимедійності можна здійснювати та корегувати вплив на різні
сенсорні зони. Матеріали в електронному форматі легше адаптувати до потреб учнів
(студентів) [3, с. 10].
Разом із усіма перевагами впровадження інформаційних технологій має і певні
недоліки. Однією з перепон є вартість інформаційно-комунікаційних технологій, яка
може бути недоступною для користувачів. У той самий час, учасники освітнього
процесу зі свого боку можуть відмовлятися від впровадження цих технологій через
низький рівень обізнаності. Заперечення можуть ініціювати і педагоги, які в силу своїх
переконань не бажають навчатись новому, здобувати навички роботи через
невпевненість у власних силах.
Для успішного функціонування цього напрямку необхідна відповідна
матеріально-технічна підтримка зі сторони держави та належна підготовка
педагогічних кадрів.
Висновки та перспективи подальшого дослідження. Отож, відповідно до
законів нашої держави кожен має право на отримання освіти. У цьому напрямку
потрібно застосовувати комплексний підхід: педагог має володіти належним рівнем
знань та умінь, особливо під час роботи з дітьми, які мають особливі потреби, а також
мати належне технічне забезпечення. Інформаційно-комунікаційні технології стали
невід‘ємною частиною сучасного навчання на всіх рівнях здобуття освіти. Особливого
значення вони набувають в системі інклюзивної освіти, адже надають дітям з
«особливостями» можливість відчути себе в соціумі, отримати знання, розкрити свій
творчий потенціал незалежно від часу та місця їх знаходження.
90

1. Борисенко Л.Л. Впровадження засобів ІКТ в інклюзивну освіту. Система надання освіти дітям з
особливими потребами в умовах сучасного навчального закладу: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф.
Лисичанськ, 2016. С. 26–28.
2. Гаврись С., Григоренко Є. Інформаційні технології у навчальній діяльності учнів допоміжної школи.
Газета «Дефектолог», 2009. № 11. С. 18–20.
3. Носенко Ю. Г. Роль інформаційно-комунікаційних технологій у підтримці інклюзивного навчання.
Сучасні засоби ІКТ підтримки інклюзивного навчання : навчальний посібник; за заг. ред. Ю. Г. Носенко.
Полтава: ПУЕТ, 2018. С.24–32.
4. Якубов С., Якінін Я. Технології SMАRT та навчальні матеріали. Hі-Tech у школі, 2011. № 3–4. С. 8–11.
5. ICTs in Education for People with Special Needs: specialized training course. Moscow: UNESCO Institute for
Information Technologies in Education, 2006. 160 p. URL: https://bit.ly/3Xhzbcq (дата звернення: 22.10.2022).
Анна Кузнець,
Ангеліна Лук’янчук
21
ІНКЛЮЗИВНІ ШКОЛИ – ЕФЕКТИВНІ ШКОЛИ
У статті розглянуто особливості актуалізації поняття «інклюзивне навчання», яке передбачає

залучення дітей з особливими освітніми потребами до звичайних класів і є визначальною рисою нової
української школи. Виявлено, що для успішного навчання дітей з особливими освітніми потребами вкрай
важливим є підвищення педагогічної культури батьків. Навчання учнів з особливими освітніми потребами та
сприяння їхньому контакту з однолітками та учнівською командою школи становлять різні, але однаково
важливі обов‘язки для класних керівників і шкільних психологів.
Ключові слова: інклюзивне навчання, інклюзія, інклюзивна школа, інтеграція, інтегроване навчання.
Lukianchuk Anhelina, Kuznets Anna. Inclusive schools are effective schools. The article examines the
peculiarities of the concept "inclusive education" actualization which involves the inclusion of children with special
educational needs in ordinary classes and is a defining feature of the new Ukrainian school. It was found that for the
successful education of children with special educational needs, it is extremely important to improve the pedagogical
awareness of parents. Educating students with special educational needs and facilitating their contact with peers and
the school's student team are different but equally important responsibilities for both classroom teachers and school
psychologists.
Keywords: inclusive education, inclusion, inclusive school, integration, integrative learning.
Постановка наукової проблеми та її значення. Освіта дітей з унікальними

вимогами до навчання за останні роки в Україні зазнала стрімкого розвитку. Прийнято
закони, які вирішують питання залучення цих учнів до звичайних класів. На урядовому
рівні законодавчо закріплено нову форму навчання дітей з особливими освітніми
потребами – інклюзивну освіту. Це дозволяє дітям повною мірою реалізувати свої
права на відповідне середовище навчання, соціальну взаємодію з однолітками,
можливість розвивати власну унікальну ідентичність та інші аспекти свого людського
розвитку. За оцінками Організації Об‘єднаних Націй, близько 450 мільйонів людей у
всьому світі мають порушення психофізичного розвитку. В Україні, як і в усьому світі,
зростає тенденція до збільшення кількості таких дітей.
© Кузнець А., Лук‘янчук А., 2022
91
Аналіз досліджень цієї проблеми. Над розв‘язанням проблеми інклюзивної

освіти багато працюють дослідники В. Бочковський, В. Бондар, А. Колупаєва, В.
Ляхова. Науковці та педагоги погоджуються, що інклюзивна освіта приносить користь
як шкільній системі в цілому, так і учням, які в ній беруть участь, з соціальної,
інтелектуальної та економічної точок зору. В очах наукової спільноти дитина з вадами
розвитку повинна мати такі ж права на безкоштовну та відповідну державну освіту, як і
будь-яка інша дитина.
Мета та завдання статті полягають в аналізі преваг інклюзивної освіти в
умовах нової української школи, що забезпечить процес інтеграції осіб з особливими
потребами в безпечне та здорове шкільне середовище, а потім у суспільне.
дослідження. У роботі з дітьми з особливими потребами не існує універсального
підходу. Вчителі повинні бути терплячими та винахідливими, оскільки кожен день
приносить нові виклики. Багато дітей із серйозними проблемами розвитку ніколи не
знайомляться з кимось, окрім своєї найближчої родини. Їм бракує соціальних навичок,
таких як комунікабельність, емпатія, готовність допомогти та працювати в команді. Їм
важко висловлювати свої думки та почуття іншим. Відповідно, взаємодія зі своїми
учнями та побудова стосунків з ними є першим і найважливішим обов‘язком для
вчителів дітей з особливими освітніми потребами.
Сучасні загальноосвітні школи відвідують діти різного походження та соціально-
економічного статусу, і багато з них мають унікальні вимоги до навчання [3]. До цієї
категорії належать студенти з вадами розвитку, поведінковими проблемами, молоді
люди з різними культурними та мовними традиціями, а також ті, хто з будь-якої
причини перебуває в групі ризику. З цієї причини важливо, щоб навчальна програма
була розроблена з урахуванням кожного учня, задовольняючи їхні індивідуальні
вимоги та гарантуючи, що всі вони мають однакові шанси на успіх. Тому більшість
досягнень у викладацькій практиці та створенні освітньої та методичної підтримки
мають бути спрямовані на максимізацію навчання кожного учня шляхом пристосування
їх навчання до його чи її конкретних вимог.
Лише тоді, коли кожен учень має рівний доступ до підтримки та ресурсів, можна
говорити, що школа справді успішна. Такі школи гарантують, що всі учні мають доступ
до суворої та комплексної навчальної програми, яка викладається в справедливому та
рівноправному середовищі. «Нездатність» або «неспроможність» учня вчитися
внаслідок проблем у розвитку не може пояснити його погану успішність у якісній,
загальнодоступній середній школі. Усі учні отримують найкращі результати (прийнятні
для них); найбільш сприятливі обставини для посилення всіх сфер досягнень і
зростання; постійне вдосконалення педагогічної практики; це ознаки ефективного
середнього навчального закладу.
Задоволення освітніх потреб усіх учнів, або інклюзивність, є визначальною
рисою успішної школи. Уже зараз сфери спеціальної та загальної освіти повинні
працювати разом, щоб поділитися успішними стратегіями, які допоможуть усім учням
досягти успіху в школі. Мета полягає в тому, щоб забезпечити освітню систему, в якій
усі учні отримують однаково високоякісне навчання, а вся команда викладачів несе
однакову відповідальність, яка полягає в тому, щоб допомогти кожному учневі досягти
успіху, незалежно від того, чи є у нього діагноз вади розвитку чи ні [2].
92
Ми можемо лише оцінити, скільки часу займе зміна, оскільки це процес. І велика
частина рушійної сили цих змін може бути приписана освітянам. Справжні зрушення
відбуваються на місцях, у класах звичайних загальноосвітніх шкіл. Проте існує багато
проблем із впровадженням змін навіть у найкращих закладах загальної середньої
освіти.
Особисті фактори включають: віру в те, що все добре, як є; відсутність
впевненості у своїй здатності здійснити необхідні зміни; відсутність впевненості в
тому, що вони отримали відповідну професійну підготовку для роботи з дітьми з
особливими потребами; страх виявити свою некомпетентність перед собою, своїми
колегами та адміністрацією; відсутність інтересу або ентузіазму до роботи; і брак часу.
Щоб подолати ці побоювання, педагоги повинні замислитися над своїми навичками
педагогів і усвідомити, що вони працюють у професії, яка вимагає від них постійного
вдосконалення своїх знань і навичок.
Є й інші виклики трансформації. Традиційне функціонування школи не заохочує
інструкторів працювати разом. Через дещо незалежний характер класної кімнати
(уроку) інструктори часто почуваються самотніми у своїй роботі. Через звичну
відокремленість вчителі можуть почуватися незручно брати участь у спільних заходах,
таких як вирішення проблем, командне планування тощо. Оскільки викладач
знаходиться сам по собі, а його однолітки не бачать, що він робить, у нього мало шансів
йому підібрати нові техніки або поділитися тим, що він навчився (за винятком
відкритих уроків, атестації вчителів тощо).
Неприйняття або навіть неприязнь можуть виникнути, коли нові ідеї з‘являються
із зовнішнього джерела (наприклад, наказ згори, модифікації, які «нав‘язано» вчителем
спеціальної освіти чи іншим фахівцем тощо). Традиційні причини, такі як недостатнє
фінансування, слабка пропозиція педагогічної освіти, рідкісний і поверхневий
професійний розвиток, а також дефіцит як фінансових, так і людських ресурсів,
відіграють свою роль. Беручи до уваги вищезазначені змінні, можна зробити кроки,
щоб пом‘якшити їх вплив на процес інституційної трансформації.
Переконання творчих педагогів є вирішальними для успіху будь-яких реформ.
Щоб переконати людей, потрібно знати, в чому полягає інновація, як вона буде
впроваджена і яким буде результат. В індивідуальній обстановці, на педагогічних
нарадах і методичних об‘єднаннях, на семінарах і майстер-класах, під час тренінгів
лідери змін можуть навести переконливі аргументи, спираючись на власний
практичний досвід.
Трансформаційні лідери можуть сприяти груповим або командним зусиллям для
оцінки стану школи, визначення проблем, мозкового штурму рішень і планування
необхідних реформ. Вчителі будуть більш віддані внесенню необхідних коригувань,
коли вони розумітимуть, чому вони потрібні та як здійснити ці зміни [1].
Педагоги, які вирішили обрати менш дорогу, повинні бути готові підняти планку
свого професійного досвіду. Відсутність у людини досвіду або підготовки не слід
розглядати як смертний вирок, а радше як виклик, який необхідно виконати, щоб
досягти наступного рівня професійного успіху. Використання групових або
колективних форм роботи є оптимальним для цієї мети, оскільки це сприяє створенню
середовища, де педагоги можуть допомагати один одному, розвивати спільне бачення
інноваційних освітніх стратегій тощо.
93
Вчителям доведеться адаптуватися, щоб зробити інклюзію реальністю в класі.

Сучасні прийоми диференційованого та індивідуально орієнтованого навчання, якими
вони повинні оволодіти, вимагають від них сприйняття та осягнення нової освітньої
парадигми, нових способів структурування навчального процесу, нових засобів надання
навчально-методичної допомоги (залежно від індивідуальних потреб учня). освіти).
Щоб визначити конкретні зміни, які необхідно внести для впровадження інклюзивних
практик у своєму навчальному закладі, викладачі повинні співпрацювати один з одним,
а також з іншими вчителями та експертами, батьками, учнями та членами громади [2].
Цілями розвивально-корекційної роботи з дітьми з особливими освітніми
потребами повинні бути: вдосконалення слухового сприймання; покращити зорове
сприйняття; вдосконалювати мовлення; покращити пізнавальну діяльність;
удосконалювати розвиток емоційно-вольової сфери; вдосконалювати орієнтування в
просторі; вдосконалювати соціально-побутову орієнтацію; вдосконалювати
компенсаторні способи діяльності; удосконалювати практичне використання знань,
умінь і навичок.
Поряд з корекційно-розвитковими заходами діти з особливими освітніми
потребами проходять педагогічну та психологічну реабілітацію. Оздоровлення дитини
у навчанні передбачає такі кроки: запровадження комплексу заходів, відповідних форм
і методів навчання, які створюють передумови для оволодіння дітьми з особливими
освітніми потребами системою знань, умінь і навичок; заохочення постійного розвитку
унікального характеру кожної дитини; формування в кожної дитини здатності до
самостійної роботи, організації домашнього господарства, самостійного життя.
Допомагаючи кожній дитині з особливими освітніми потребами як особистості в
процесі засвоєння цінностей та адаптації до вимог суспільства, метою психологічної
реабілітації є відновлення та вдосконалення психічних процесів. Наступні стратегії
виправлення мають бути в наборі інструментів кожного вчителя: наочна допомога в
навчанні; управління коментарями; поетапний розвиток розумової дії; профілактичні
консультації на складні теми.
Вихователь відіграє ключову роль у вихованні. Його власне життя служить
надихаючим навчальним інструментом. Вчителі можуть передавати знання своїм учням
не просто словами, завдяки відкритому контакту з класом. Викладач, ознайомившись із
загальними та приватними завданнями корекції учнів, повинен уміти підібрати для
кожного уроку прийнятні корекційні завдання і розв‘язувати лише ті, які визначені
педагогічною метою уроку та особливостями змісту навчання [3].
Класи повинні призначати роботу, яка гарантує, що учні будуть продуктивними
у дорослому віці. Для цього вчитель повинен спочатку визначити когнітивну сильну
сторону учня, перш ніж призначати види діяльності. Впевненість дитини зростає, коли
вона усвідомлює, що здатна успішно виконувати хоча б одну дію. Це забезпечить
учневі «передчуття успіху», коли він перейде до наступної діяльності.
Очікування щодо поведінки вчителя під час занять з дитиною, яка має унікальні
освітні потреби, однаково важливі. Вони потребують поглибленого знайомства з
унікальними та психологічними особливостями дітей зі специфічними освітніми
вимогами. Якщо вчитель сидить на одному рівні з учнем, щоб вона могла дивитися
йому в очі, і якщо розмова буде відкритою і довірливою, і якщо нервово-психічне
напруження учня можна зняти дотиками (вчитель повільно і обережно). бере руки
вихованця в свої руки і, якщо потрібно, гладить їх), тоді учень швидше досягне
94
емоційної рівноваги. Оскільки підліток часто добре реагує на звичайний тон голосу, а
не на гучний, вихователь не повинен підвищувати голос протягом усього діалогу.
Крихкий розум дитини отримує велику користь від чуття приємного голосу,
особливо під час вирішальних років соціалізації в початковій школі. Діти з особливими
потребами дуже сприйнятливі та інтуїтивно зрозумілі, і вони вловлюють навіть
найтонші ознаки емпатії вчителя. Так, позитивні зауваження вчителя, такі як: «Мені
подобається, як ви використали жовтий колір у своєму малюнку», «Молодець, ви добре
думаєте!» тощо, втішають учнів. І навпаки, слід уникати запитів, на які можна
відповісти простим «так» або «ні».
Надання учням з особливими освітніми потребами часу на відпочинок і
розслаблення протягом навчального дня має вирішальне значення для того, щоб
зробити їхнє перебування там приємнішим [4]. Це може бути досягнуто за допомогою
використання паперових ігор, таких як ігри з «кляксами», які допомагають гравцеві
розслабитися. Ви можете позбутися гніву та інших неприємних почуттів, побивши
гумову грушу. Крім того, ви можете спонукати дитину вставати і рухатися, танцюючи
або займаючись фітнесом.
Залежно від особливостей першої діяльності учнів з особливими освітніми
потребами суттєвими можуть бути навчальні сценарії з елементами новизни, знань, що
базуються на реальному досвіді дітей, з посиленим навчальним навантаженням. Вкрай
важливо співпрацювати з батьками дітей, які потребують спеціальної освіти. Для
успішного навчання дітей з особливими освітніми потребами вкрай важливим є
підвищення педагогічної культури батьків. Не менш важливо інформувати батьків, чиї
діти мають типовий розвиток, про переваги залучення дітей з психофізичними
проблемами до класу. Переважна більшість батьків з розумінням і співчуттям
ставляться до своїх дітей у таких ситуаціях. Але є й інші випадки відмови.
Навчання учнів з особливими освітніми потребами та сприяння їхньому контакту
з однолітками та учнівською командою школи становлять різні, але однаково важливі
обов‘язки для класних керівників і шкільних психологів. Дійсно, навіть базова ідея
об‘єднання дітей цієї категорії в єдину шкільну систему зумовлена насамперед
прагненням створити можливості для самореалізації та соціальної адаптації шляхом
посилення їх взаємодії в соціальному середовищі. Водночас через брак досвіду
спілкування, брак знань і нерозуміння люди різного віку зазвичай уникають
спілкування з людьми, які мають певні психофізичні вади.
Дітям з обох груп може бути корисно працювати разом в одній команді, але
тільки якщо ця команда добре заповнена потрібною інформацією та інструментами.
Спробуйте писати, малювати, піднімати дрібні предмети з підлоги, надягаючи важкі
рукавички, щоб співчувати приятелю, який хворий на церебральний параліч, тощо, щоб
зрозуміти їхні труднощі [4].
Учні, які пропонують свою допомогу одноліткам у класі в рамках процесу
взаємного навчання за принципом «рівний – рівний», отримують переваги від цього,
зміцнюючи власне почуття цінності, розширюючи своє розуміння світу за межі їхнього
власних і налагоджувати нові дружні стосунки зі своїми однолітками. Після закінчення
середньої школи особи з особливими освітніми потребами мають кращі перспективи
кар‘єри та зарплати, якщо їх залучати до звичайних класів [5].
Висновки та перспективи подальшого дослідження. Педагогам необхідно
вносити корективи в усіх сферах, коли вони здійснюють перехід до інклюзії. Цей метод
95
може бути складним для багатьох педагогів, оскільки він вимагає багато підготовки та
практики. Це непросто зробити на професійному чи особистому рівні. Але в той же час
для освітян і шкіл з‘являються нові можливості:педагоги мають шанс відчути себе
уповноваженими покращувати роботу та діяльність школи;школи мають потенціал
слугувати життєво важливими осередками громади та індивідуальними навчальними
закладами.
Освітній потенціал студентів з особливими потребами максимально розкритий.
Наявність учнів з особливими потребами не впливає негативно на успішність дітей без
особливих потреб. Учні з ООП отримують більше користі від навчання в інклюзивному
середовищі, оскільки їм надається більше шансів практикувати та вдосконалювати свої
міжособистісні та соціальні навички, а також інші типи адаптивної поведінки.
Отже, настав час створити освітню систему, яка однаково враховує потреби дітей
з особливими потребами та без них, за якої всі вчителі несуть єдину відповідальність за
благо своїх учнів.

1. Дубейко Л.О. Діти з особливими освітніми потребами у загальноосвітньому навчальному
закладі. Шкільному психологу. Усе для роботи (Основа), 2013. №3. С. 2–6.
2. Лабайчук Г. Інноваційні підходи до організації навчання та реабілітації дітей з особливими
потребами в умовах сучасного правового поля. Практика управління закладом освіти, 2011. № 5. С. 4–9.
3. Маланчій В. Організація роботи з дітьми з особливими освітніми потребами. Початкова школа,
2014. № 4. С. 62.
4. Султанова Н.В. Освітня інтеграція дітей з обмеженими можливостями як соціально-педагогічна
проблема. Педагогічний альманах, 2014. № 24. С. 249–256.
5. Яценко Т. Соціальна адаптація дітей з особливими потребами. Психолог довкілля (Шкільний
світ), 2012. № 3. С. 13–14.
Наталія Лисецька
Олена Третьяк
22
КОНЦЕПТ HOHE MINNE У ПІСНІ ГЕНРІХА ФОН ФЕЛЬДЕКЕ
“EZ SINT GUOTIU NIUWE MÂRE”
У статті розглянуто особливості вербалізації концепту HOHE MINNE на матеріалі середньовічної

німецької лицарської любовної лірики (мінезангу) рейнського періоду у творі Генріха фон Фельдеке ―Ez sint
guotiu niuwe mâre‖. Проведено етимологічне дослідження ключового слова концепту, виокремлено
концептуальні ознаки провідного концепту мінезангу HOHE MINNE, який є центральним культурним
складником культу Прекрасної Дами, а також здійснено інтерпретацію пісенного тексту вибраного твору.
Ключові слова: мінезанг, куртуазне кохання, культ Прекрасної Дами, «любовне служіння»,
середньовічна Німеччина, лицарство.
Tretiak Olena, Lysetska Nataliia. HOHE MINNE concept in the song “Ez sint guotiu niuwe mâre” by
Heinrich von Veldeke. The article provides the analysis of the peculiarities of the verbalization of the HOHE
MINNE concept based on the material of the medieval German courtly love lyrics (Minnesang) of the 1170–1190 in
the work ―Ez sint guotiu niuwe mâre‖ by Heinrich von Veldeke. The etymological study of the key word of the
concept is carried out, the conceptual features of the leading concept of Minnesang HOHE MINNE, which is the
© Лисецька Н., Третьяк О., 2022
96
central cultural component of the cult of the Lady, are highlighted, and the interpretation of the song text of the
selected work is carried out.
Key words: Minnesang, courtly love, the cult of the Lady, love service, medieval Germany, chivalry.
Постановка наукової проблеми та її значення. Мінезанг – середньовічна

німецька лицарська любовна лірика, що зародилась у Німеччині в середині ХІІ ст. в
південно-східній частині Німеччини в районі Дунаю та спиралась на німецькі
фольклорні традиції. Але вже близько 1170 р. утворюється новий напрям мінезангу,
який має назву рейнський мінезанг. Поети цього напряму активно використовують
провансальські поетичні зразки, які мали на меті оспівування куртуазного кохання, що
існувало в межах культу Прекрасної Дами. Куртуазне, або як його ще називають –
«високе кохання», носило назву hohe minne і включало в себе різноманітні аспекти
прояву в межах придворного суспільства. Аналіз концептуальних ознак та ключових
смислів концепту HOHE MINNE допоможе краще зрозуміти причини виникнення та
лексичні варіанти активації любовних почуттів зі сторони лицарства до благородного
жіноцтва в межах культу Прекрасної Дами.
Мета та завдання статті. Мета нашого дослідження полягає у висвітленні
відображення складових менталітету та культурних особливостей придворного життя
середньовічної Німеччини ХІІ ст. за допомогою аналізу основних концептуальних
ознак та смислів концепту HOHE MINNE, що передбачає такі методологічні кроки:
 з‘ясування етимології та семантичного значення ключового словосполучення
HOHE MINNE як для сучасної людини, так і для лицаря епохи Середньовіччя;
 інтерпретація пісенного тексту ―Ez sint guotiu niuwe mâre‖ мінезингера
Г. фон Фельдеке як на літературознавчому, так і на лінгвістичному рівні;
 виділення основних ключових смислів концепту HOHE MINNE як
вербалізованого явища мінезангу.
дослідження. Одним із найактуальніших завдань сучасної когнітивної лінгвістики є
вивчення концептів. Сутність духовних і культурних цінностей певного народу у
конкретному історичному проміжку часу відкривається нам саме завдяки відтворенню
світобачення через вербалізацію його складових морально-етичних, емотивних,
ритуальних та інших чинників.
Концепт, який є ключовим поняттям когнітивної лінгвістики, досліджували різні
вітчизняні та зарубіжні вчені: А. М. Приходько, В. І. Кононенко, О. О. Селіванова,
В. В. Жайворонок, І. О. Голубовська, С. А. Жаботинська, А. Вежбицька, Л. Лакофф,
М. Джонсон, Е. Рош та ін.
За дефініцією О. О. Селіванової «Концепт – інформаційна структура свідомості,
різносубстратна, певним чином організована одиниця пам‘яті, яка містить сукупність
знань про об‘єкт пізнання, вербальних і невербальних, набутих шляхом взаємодії п‘яти
психічних функцій свідомості й позасвідомого» [1, с. 256].
У німецькомовному науковому просторі концепт HOHE MINNE висвітлили у
своїх книгах ―Handbuch Minnesang‖ Б. Кельнер, С. Райхлін та А. Рудольф; ―Der Wandel
der Liebeskonzepte vom frühen bis zum hohen Minnesang‖ Ф. Серафін; ―Die Konzepte der
niederen und hohen Minne im Minnesang. Dargestellt an Walther von der Vogelweides Lied
―Aller werdekeit ein füegerinne‖‖ Д. Кремер.
97
Серед безлічі методик та прийомів дослідження концепту, як наприклад, теорія

метафори американських мовознавців Дж. Лакоффа та М. Джонсона або теорія
прототипів американського психолога Е. Роша, одним із прийомів дослідження
розглядають аналіз основних смислів та концептуальних ознак концепту.
Концепт HOHE MINNE є ключовим концептом мінезангу як рейнського періоду,
так і протягом усього його існування. Електронний словник Дудена вказує на появу в
староверхньонімецькій мові лексеми ―minna‖, яка в середньоверхньонімецькій мові
трансформувалась на ―minne‖. Словник Дудена пропонує такі визначення цієї
лексичної одиниці: 1) (у середні віки) обожнювальне, прислужливе кохання
придворного лицаря переважно до заміжньої, високопоставленої жінки; 2) кохання
(архаїзм) [4].
Вербалізація концепту HOHE MINNE відбулася у середині XII ст. і для сучасної
людини нараховує концептуальні ознаки, цілком і повністю пов‘язані з суспільними
нормами минулого. Причиною цього є відсутність існування такого концепту у
сучасному художньому дискурсі та сучасній картині світу. Але для середньовічного
лицаря концептуальними значеннями HOHE MINNE був обов‘язок вибору заміжньої
жінки (Дами) як об‘єкта платонічного, недосяжного кохання; «любовне служіння»
Дамі, яке передбачало носіння одягу кольорів герба Дами, здійснення подвигів в її
честь та участь у лицарських турнірах в її ім‘я; вірність Дамі; почуття страждання через
її неприхильність; створення любовної поезії; оспівування краси й чеснот Дами. У свою
чергу, функцією Дами було відмовити лицарю, що ставило своєю метою не відпустити
лицаря в реальність, тобто не дозволити йому покинути рамки рольової гри
придворного суспільства [3, с. 23].
Отже, HOHE MINNE – концепт, який вербалізує почуття духовної, платонічної
любові, яка, тим не менш, приховувала у собі сексуальні прояви та виконувала функцію
сублімації еротизму, що компенсувало відсутність щастя в «реальному» коханні [2,
с. 66–67].
Активація концепту HOHE MINNE здійснювалась у численних тогочасних
поетичних творах різних митців, у тому числі й у пісні Г. фон Фельдеке ―Ez sint guotiu
niuwe mâre‖ (―Es sind gute neue Nachrichten‖), яка є класичним зразком жанру
любовного плачу (Minneklage). Першу строфу меланхолійної й сповненої високими
почуттями чотиристрофної пісні ліричний герой починає словами про хорошу звістку,
використовуючи символи радісного співу птахів та буяння квітів. Він підкреслює, що в
таку пору людині личить бути радісною й щасливою, але він не може відчувати ці
емоції:
ze den zîten in dem jâre
stüende wol, daz man frô wâre.
leider des enbin ich niet [5, с. 166].
Після вищезазначеної антитези ліричний герой пояснює, що його серце страждає
через втрату прихильності своєї Дами:
[...]daz ich ir hulde hân verlorn,
die ich ze der besten hât erkorn[...] [5, с. 166].
Ліричний герой у пафосній формі, використовуючи гіперболу, продовжує
розповідати, що це кохання позбавило його розуму, адже коли він уперше побачив
свою Даму, її очі й підборіддя, від збентеження його серце ранилось і він втратив
розсудливість:
98
Al ze hôhe gernde minne

brâhten mich ûz dem sinne.
dô ich ir ougen unde munt
sach wol stên und ir kinne,
dô wart mir daz herze enbinne
von sô süezer tumpheit wunt,
dâz mir wîsheit wart unkunt [5, с. 166–168].
У четвертій та останній строфі він стражденно і з почуттям гіркоти нарікає на
свої надмірні бажання: він благав її про милосердя, щоб вона його обійняла, але він не
зміг добитися того, щоб вона, ідучи по вулиці, при його появі захотіла призупинитись:
ich bat si in der caritâten,
daz si mich mües al umbevân.
sô vil het ich niht getân,
daz si ein wenic ûz der strâten
durch mich ze unrehte wolte stân [5, с. 168].
У двох останніх рядках автор навмисно використовує літоту задля створення
більш трагічного ефекту страждання від неприхильності до нього Прекрасної Дами.
Висновки й перспективи подальшого дослідження. Концепт HOHE MINNE є
ключовим концептом мінезангу як рейнського періоду, так і протягом усього його
існування. Його основні концептуальні ознаки та смисли у пісні Г. фон Фельдеке ―Ez
sint guotiu niuwe mâre‖ нараховують відданість своїй Дамі серця не зважаючи на її
неприхильність; відсутність люб‘язності Дами по відношенню до лицаря; страждання
лицаря через відсутність взаємних почуттів та прихильності Дами; одержимість лицаря
Дамою серця та оспівування її краси.
Концепт HOHE MINNE актуалізується за допомогою використання автором
символів (співаючі птахи, розквітаючі квіти), антитези, гіперболи, літоти та пафосу, що
також створює ефект посилення страждання через односторонні почуття в рамках
«любовного служіння» культу Прекрасної Дами.
Перспективою подальшого дослідження вважаємо аналіз інших поетичних творів
Г. фон Фельдеке на вербалізацію концепту HOHE MINNE, а також інших концептів, які
розкривають особливості придворних стосунків у середньовічній Німеччині XII ст.

1. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. Полтава: Довкілля-К, 2006. 716 с.
2. Klein D. Mittelalter. Lehrbuch Germanistik. Stuttgart; Weimar: J. B. Metzler, 2006. 318 S. URL:
https://bit.ly/3AFWX8j (дата звернення: 05.11.2022).
3. Literaturwissenschaft und Sozialwissenschaften 5. Literatur im Feudalismus / Hrsg. von D. Richter. Stuttgart:
J. B. Metzler, 1975. 345 S. URL: https://bit.ly/3VjcNO9 (дата звернення: 05.11.2022).
4. Minne, die. Duden: вебсайт. URL: https://bit.ly/3tRr5d3 (дата звернення: 04.11.2022).

5. Schweikle G.: Mittelhochdeutsche Minnelyrik: Texte und Übertragungen, Einführung und Kommentar I Günther
Schweikle. Stuttgart; Weimar: Metzler 1. Frühe Minnelyrik. 1993. 607 S. URL: https://bit.ly/3VkBAS4 (дата
звернення: 06.11.2022).
99
Христина Мельник
23
СОЦІАЛЬНИЙ СИМВОЛІЗМ НІМЕЦЬКОМОВНОГО НАРОДУ
У статті здійснено ґрунтовний аналіз соціального символізму німецькомовної спільноти. Розкрито

особливості вербального і невербального соціального символізму. Розглянуто специфіку використання
лексичних одиниць у вербальному соціальному символізмі.
Ключові слова: соціальний символізм, вербальний соціальний символізм, невербальний соціальний
символізм, соціолект.
Melnyk Khrystyna. Social symbolism of the german-speaking people. The article provides a thorough
analysis of the social symbolism of the German-speaking community. The peculiarities of verbal and non-verbal
social symbolism are revealed. The specifics of the use of lexical units in verbal social symbolism are considered.
Key words: social symbolism, verbal social symbolism, non-verbal social symbolism, sociolect.
Постановка наукової проблеми та її значення. З огляду на авторитетну

позицію німецькомовних країн у Європейському Союзі, значні інтеграційні зв‘язки із
Україною, підтримку України на міжнародній арені та перспективи тісної співпраці у
науковій, екномічній та соціо-культурній сферах, дослідження особливостей
соціального символізму німецькомовної спільноти сьогодні набуває особливої
актуальності.
Аналіз досліджень проблеми. Питання соціальної символіки торкалися
зарубіжні науковці, так зокрема німецький науковець А. Шютц [8] акцентує увагу на
складних взаємовідносинах між суспільством і системою символів, де символи, що
виробляються в суспільстві, впливають на його структуру. Ця об‘єктивна точка зору
стала поштовхом до відкриття П. Бурдьє символічної соціальної системи [4]. С. Надель
розглядає значення символів для суспільних відносин [6]. Справжнім проривом у
дослідженні соціального символізму став науковий доробок Р. Ферта. Науковець
виокремлює такі функції соціального символізму як самовираження (expression),
спілкування (communication), пізнання (knowledge) й управління (control) [5, с. 77].
Мета і завдання статті. Метою статті є розкриття особливостей
німецькомовного соціального символізму. Завданням є всебiчний аналiз феномену
соціального символізму – явища, обумовленого соцiальними, нацiональними,
культурологiчними чинниками.
Виклад основного матеріалу й обґрунтування результатів дослідження.
Соціальний символізм визначається як один із виявів взаємозв‘язку між соціальною
структурою суспільства і його культурою, як регуляція соціальних стосунків за
допомогою культурних засобів.
А. Вайтхед вважав, що «символічний елемент у житті суспільства має тенденцію
до бурхливого зростання. За допомогою символів досягається соціальна єдність.
Соціальні символи сприяють інтегруванню націй, окремих соціальних груп та
© Мельник Х., 2022
100
інститутів… Головне завдання соціального символу – підвищити значущість того, що

символізується [1, с. 214].
Незважаючи на чимало спiльних рис, соціальний символізм кожного народу є
своєрiдним i неповторним. Для кожного народу характерними є певнi риси, що
залежать вiд специфiки форм вираження, властивих членам конкретного нацiонального
колективу. У стереотипах їх поведiнки концентруються елементи нацiональної вдачi,
нацiонального характеру, що формувалися столiттями пiд впливом соцiально-
економiчних, полiтичних та iнших iсторичних обставин.
Соціальний символізм тісно пов‘язаний з поняттям «комунікативна поведінка
народу». Комунікативна поведінка народу – це система стійких норм і традицій
спілкування, що використовуються лінгвокультурною спільнотою для встановлення та
завершення мовного контакту співрозмовників, підтримки спілкування в обраному
функціонально-стилістичному регістрі відповідно до соціального статусу, взаємин з
офіційним і неофіційним кодами невербальної поведінки та соціального символізму,
ігнорування яких може призвести до комунікативного шоку або інших менш різких та
менш помітних, але негативних за характером реакцій.
Розрізняють невербальний і вербальний соціальний символізм. Наукове
обґрунтування взаємодії вербального і невербального символізму досить ґрунтовно
здійснено в працях К. Ксапо, А. Пайвіо щодо подвійного способу кодування інформації.
Дослідники доводять існування двох кодуючих систем, тобто двох можливих шляхів
представлення інформації: невербального образного процесу та вербального
символьного процесу, при цьому другий є вторинним стосовно першого [7, с. 176].
Як зауважує М. Кочерган, «соціальний символізм у мовленні виявляється в
різних за обсягом соціальних групах: від сім‘ї до цілого етносу. Кожна така група
характеризується притаманним їй особливим варіантом мови – соціолектом [3]. Для
будь-якого соціального об‘єднання властиві особливі риси поведінки та мовлення, які
мають для його членів спільну символічну функцію: вказують на належність мовців до
однієї соціальної групи, маніфестують відношення «ми – свої». Цю функцію виконують
певні мовні засоби, а саме мовні одиниці, характерні для членів певної спільноти.
У цілому використання лексики в соціальному символізмі зводиться до:
1) вживання різного роду лексичних і семантичних новотворів. Кожна соціальна
група прагне сформувати своє слововживання, яке б виконувало роль соціального
символу, а як відзначає Н. Еліас, важко уявити собі явище, яке могло б забезпечити
такий же високий рівень соціальної диференціації, як той простий факт, що один і той
самий об‘єкт по-різному представлений словами в різних суспільствах [2, с. 17];
2) відбору стилістичних синонімів: sterben – entschlafen – abkratzen;
3) вживання іншомовних слів, зокрема англіцизмів: crazy = (нім.) verrückt
(божевільний), easy = (нім.) leicht (легко, просто), too much = (нім.) zu viel (занадто
багато), super = (нім.) sehr gut (дуже добре);
4) вживання грубих слів: ―Arsch‖, ―Scheiße‖.
Соціальний символізм підлягає опису у межах невербальної комунікативної
поведінки. До невербального символізму належить: надмірно виражена жестикуляція,
стриманість, темп мовлення – середній, артикуляція чітка, виклад повідомлення
послідовний, аргументований. Так, наприклад, перед початком ділових переговорів
німці дуже швидко переходять до обговорення конкретної справи, що може здатися
проявом бездушності або недостатньої поваги. Особливу увагу вони приділяють
101
плануванню робочих справ, чітко розмежовують речі, які мають пріоритет; важливу
роль відіграє ―team work‖ – обговорення ділових справ із співробітниками. Високо
цінуються власні ідеї, інноваційність мислення, а не лише знання справи. Прикладом
невербальної поведінки німців є стукання кістками пальців по столу під час
обговорення на знак схвалення.
Характеризуючи невербальний соціальний символізм, який включає опис
символіки одягу, подарунків, їжі, зовнішньості, грошей та матеріальних витрат тощо,
варто зазначити, що для німецькомовної спільности властива стриманність,
дотриманням нейтральності в одязі, охайність; надається перевага діловому костюму.
Проте такі узагальнення не стосуються малих та середніх підприємств (наприклад,
Immobilien Geschäft), в яких дресс-код – не такий строгий. У питанні грошей та
матеріальних витрат – проявляють ощадливісь, ретельне планування бюджету; значну
частину витрат планують на дітей (їх фізичний та інтелектуальний розвиток, престижні
навчальні заклади), харчування, дозвілля.
Висновки та перспективи подальшого дослідження. Отже, соціальний
символізм – це явище, що постійно еволюціонує, воно тісно пов‘язане з розвитком
певної країни, певної лінгвокультурної спільності та світу в цілому. Перспективу
наукових пошуків вбачаємо в подальшому дослідженні проявів елементів вербального
соціального символізму німецькомовної спільноти в ґендерно-віковому контексті.

1. Гатальська С. М. Філософія культури : навч. посіб. Київ : Либідь, 2005. 328 c.
2. Еліас Н. Процес цивілізації Соціогенетичні і психогенетичні дослідження. Київ : Видавничий дім
«Альтернативи», 2003. 672 с.
3. Кочерган Загальне мовознавство. Київ : Видавничий центр «Академія», 2010. 464 с.
4. Bourdieu P. Language and Symbolic Power. Cambridge: Polity Press, 1991. 291 p.
5. Firth R. Symbols. Private and Public. London, 1973. 368 p.
6. Nadel S.F. Foundations of Social Anthropology. London: Cohen and West, 1951. 236 p.
7. Paivio A., Csapo K. Picture superiority in free recall: Imagery or dual coding? Cognitive Psychology.
1973. № 5. P. 176-206.
8. Schutz A. The Problem of Social Reality. Collected Papers. The Hague: Martinus Nijhoff. 1962. Vol. I. P.
24-32
Мирончук Вікторія
24
НЕОКОНЦЕПТ METAVERSE В АНГЛОМОВНОМУ МЕДІЙНОМУ ДИСКУРСІ
У науковій роботі увага фокусується на мовній репрезентації неоконцепту METAVERSE в

англомовних медійних джерелах. Після ретельного опрацювання вибраних текстових матеріалів було
виокремлено ряд вербалізаторів досліджуваного концепту. Аналіз ключових мовних одиниць надав
можливість запропонувати комплексне тлумачення неоконцепту METAVERSE. Після проведеного аналізу на
основі виділених вербалізаторів було визначено семантичну структуру неоконцепту METAVERSE: ядро та
периферію.
Ключові слова: концепт, вербалізатор, аналіз, дефініція, семантична структура, METAVERSE.
Myronchuk Viktoriia. The neo-concept METAVERSE in the English-language media discourse. In the
scientific work, attention is focused on the linguistic representation of the neo-concept METAVERSE in English-
24
© Мирончук В., 2022
102
language media sources. After careful processing of the selected textual materials, a number of verbalizers of the
studied concept were singled out. The analysis of key verbalizers made it possible to offer a comprehensive
interpretation of the neo-concept METAVERSE. After the conducted analysis, the semantic structure of the
METAVERSE neoconcept was determined based on the selected verbalizers: core and periphery.
Key words: concept, verbalizer, analysis, definition, semantic structure, METAVERSE.
Постановка наукової проблеми та її значення. Наукова стаття вирішує

проблему, що пов‘язана з відсутністю системних та всебічних досліджень неоконцепту
METAVERSE. Її вирішення передбачає можливість зробити внесок у методологію
аналізу концептів та надати поштовх до подальших досліджень неоконцептів, що
актуалізуються у сучасному світі.
Аналіз досліджень цієї проблеми. Методами вивчення концептів займалися
наступні лінгвісти: А. В. Бабушкін, С. Г. Воркачов, Г. Д. Заньковська, В. І. Карасик,
М. П. Кочерган, О. В. Ладика, А. П. Мартинюк, Л. В. Мунтян, С. Є. Пасєчник,
О. Пашина, З. Д. Попова, Н. Плотнікова, А. Н. Приходько, А. В. Рудакова,
О. О. Селіванова, Г. Г. Слишкін, І. А. Стернін, Р. Ф. Фрумкіна, Л. Л. Шевченко, та інші.
У зв‘язку з новизною неоконцепт METAVERSE активно ще не досліджувався,
що свідчить про актуальність та потребу такого дослідження.
Мета та завдання статті. Мета наукової статті полягає у комплексному
вивченні неоконцепту METAVERSE. Завданнями дослідження постали: виокремлення
та аналіз ключових вербалізаторів неоконцепту METAVERSE та встановлення його
семантичної структури (ядра та периферії).
дослідження. До сьогодні немає єдиного універсального тлумачення терміну
―концепт‖, який є одним з ключових понять лінгвістичних вчень. Це пов‘язано з тим,
що це поняття широко використовується у низці сфер, де воно змінює відтінки свого
значення. Ряд дослідників займалися питанням присвоєння дефініції цьому поняттю
(А. В. Бабушкін, А. Вежбицька, С. Г. Воркачов, О. С. Кубрякова, О. О. Селіванова,
Г. Г. Слишкін, І. А. Стернін та ін.), попри це, універсального для усіх сфер віднайти ще
не вдалося.
Методологія дослідження концептів виступає одним з найсуперечливіших тем у
сучасній лінгвістичній науці. До сьогодні не існує єдиного методу, за допомогою якого
можна було б охопити всі сторони досліджуваного концепту. Низка лінгвістів
присвятили свої доробки вивченню та створенню універсальних методів для вивчення
концептів. Підсумовуючи погляди дослідників Г. Д. Заньковська стверджує, що
інтегрований підхід є найбільш продуктивним для комплексного вивчення того чи
іншого концепту. [1, с. 102] Він полягає у застосуванні ряду різних методик, що
охоплюють усі аспекти досліджуваного об‘єкта. На думку дослідниці такими
методиками є: «концептуальний аналіз, дефініційний аналіз, компонентний аналіз,
етимологічний аналіз, побудова синонімічного ряду концепту, методика фреймового
моделювання, застосування інструментарію теорії когнітивної метафори». [1, с. 102]
О. В. Ладика доповнює ряд перелічених методів наступними: «аналіз і систематизація
форм мовної експлікації концепту» та виявлення частотності. [2, c. 48] В. А. Маслова
пропонує проводити аналіз концептів шляхом виділення їх структури: ядра та
периферії. [3, с. 17] Ядро виступає семантичним центром концепту, в той час як
периферія включає в себе значення, які випливають з суб‘єктивного досвіду чи шляхом
асоціацій.
103
Значну увагу привертає концептуальний метод, який є причиною великої

кількості протиріч серед лінгвістів через неоднозначні погляди на його проведення.
Концептуальний метод вважається найуніверсальнішим, адже згідно з цим підходом
вивчається не тільки мовна одиниця, що виражає концепт у мові, але і зміст концепту,
що включає в себе позамовні аспекти. О. В. Ладика, проаналізувавши більшість
підходів до бачення концептуального методу, підсумовує, що у них є спільна риса, а
саме основні етапи дослідження – контекстуальний, компонентний та етимологічний
аналіз. [2, с. 48] Питаннями проведення дослідження за допомогою концептуального
методу займалися Л. В. Мунтян, М. М. Полюжин, А. В. Рудакова, О. О. Селіванова,
Ю. С. Степанов тощо.
У нашій роботі дослідження неоконцепту METAVERSE проводиться шляхом
виокремлення його вербалізаторів та їх аналізу з допомогою словникових дефіцій. При
детальному опрацюванні текстів з англомовних електронних ресурсів було виявлено
ряд мовних одиниць, які вербалізують об‘єкт дослідження: 152 іменники, 122
прикметники, 91 дієслово та 11 прислівників. Наведені числа свідчать про кількість
мовниць одиниць без урахування їх повторень.
Пропонуємо розглянути перелік найчастотніших вербалізаторів неоконцепту
METAVERSE:
 Іменники (world, reality, avatar, user, platform, headset, future, technology, space,
NFT);
 Прикметники (virtual, digital, new, immersive, augmented, online, limitless, shared,
holographic, interactive);
 Дієслова (build, change, interact, merge, shape, exist, simulate);
 Прислівники (virtually, online, digitally, endlessly, collectively).
Аналіз словникових дефініцій та контекстів уживання вищеподаних іменників
дав нам змогу дійти висновку, що METAVERSE – це новітня технологія, яка презентує
альтернативну форму реального світу, до якого можна отримати доступ з допомогою
спеціальних технологічних інструментів. Населення віртуального світу складають
реальні люди, репрезентовані індивідуальними аватарами. METAVERSE постає у
цьому контексті як невід‘ємна частина майбутнього людства.
Аналізуючи прикметники, що вербалізують об‘єкт нашого дослідження ми
підсумували, що METAVERSE – це віртуальний всесвіт з елементами новизни, який
симулює та водночас покращує фізичну реальність. Він складається з голографічних
об‘єктів та позиціонується як середовище існування, що не має обмежень.
Прикметники shared та interactive свідчать про те, що увага приділяється скоріше
колективному використанню технології, а не індивідуальному.
Опрацювання дефініцій вибраних дієслів забезпечило нас підставами дійти
висновку, що METAVERSE – це простір зіткнення віртуального та реального, що
перебувають у постійній комунікації між собою. Іншою виділеною характеристикою є
те, що METAVERSE є тим чинником, який має потенціал сформувати модель
майбутнього людства та внести конкретні зміни у спосіб існування. Дієслова exist та
simulate свідчить про те, що METAVERSE – це середовище існування, яке симулює
реальний світ.
Провівши аналіз дефініцій прислівників, що вербалізують досліджуваний
концепт підсумовуємо, що METAVERSE – це віртуальний, діджиталізований онлайн
світ з практично необмеженими можливостями.
104
Окрім мовних одиниць, які були розглянуті, було виділено також декілька
унікальних словосполучень, які використовувалися для репрезентування
досліджуваного концепту у мові:
 Mirror World;
 The last medium;
 Final platform;
 Information technology‘s culmination.
Аналізуючи словосполучення Mirror World підсумовуємо, що METAVERSE
позиціонується як точне віддзеркалення реального світу у всіх його проявах включаючи
об‘єкти існування у ньому та явища і процеси, що відбуваються навколо.
Дефініції частин словосполучень the last medium та final platform говорять про
те, що METAVERSE – це найсучасніша та найдосконаліша платформа, в якій можуть
співіснувати та комунікувати її користувачі.
Ще одним з ряду унікальних вербалізаторів є information technology‘s
culmination. Аналізуючи визначення мовних одиниць, що складають це
словосполучення, а також значення загалом, ми дійшли висновку, що у цьому контексті
METAVERSE позиціонується як найуспішніший винахід сфери нових інормаційних
технологій.
Зробивши огляд значень представлених унікальних вербалізаторів маємо
підстави підсумувати, що більшість з них розглядають METAVERSE як інновацію, яку
неможливо буде перевершити в аспектах новизни та значення для всього людства.
У результаті проведеного аналізу ключових вербалізаторів досліджуваного
концепту було визначено його ядро та периферію. До ядра були віднесені мовні
одиниці, які є описовими для його сутності. Тобто, у нашому випадку такими
вербалізаторами є virtual reality/world, digital reality/world, augmented world, platform,
artificial world тощо. До периферії ввійшли мовні одиниці, які пов‘язуються з
концептом на пряму, або шляхом асоціацій. Прикладами вербалізаторів периферії
неоконцепту METAVERSE є gadgets, goggles, headset, avatar, graphics, NFT тощо.
Бачимо, що перші декілька вербалізаторів виконують функцію інструментів
використання METAVERSE, а отже є семантично пов‘язаними з сутністю концепту.
Висновки та перспективи подальшого дослідження. Отже, застосування
підходу аналізування ключових вербалізаторів неоконцепту METAVERSE дозволив
нам підсумувати його основні характеристики та у результаті скомпонувати цілісне і
всебічне розуміння його сутності. Окрім того, проаналізовані мовні одиниці дали змогу
встановити семантичну структуру досліджуваного об‘єкта, а саме ядро та периферію.
Доцільним є подальше вивчення неоконцепту METAVERSE, адже він
знаходиться на стадії активного розвитку, що спричиняє зміни в його структурі, які
необхідно фіксувати у сучасних дослідженнях.

1. Заньковська Г. Д., Методи дослідження концептів. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного
університету. Сер.: Філологія. № 19, том 2, 2015. С. 102-104.
2. Ладика О. В., Методологія дослідження лінгвокультурного концепту American Dream. Одеський
лінгвістичний вісник № 6, том 1. 2015. С. 47-51.
3. Маслова В. А. Когнитивная лингвистика: Учебное пособие. Минск: ТетраСистемс, 2004. С. 246.
105
Моргунова Софія
СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФРАНЦУЗЬКОГО

25
МЕДІАДИСКУРСУ ЯК ЧАСТИНИ ІНФОРМАЦІЙНОГО МЕДІАПРОСТОРУ

ФРАНЦІЇ
У статті розглянуто особливості структурно-семантичної організації текстів французького

медіадискурсу. Особливий фокус уваги спрямовано на розгляд та аналіз мовних засобів та прийомів ЗМІ як
частини медіадискурсу (зокрема, особлива структурна організація викладу інформації, використання
художніх засобів, емоційно забарвленої лексики, авторського «я»); їх вплив на формування суспільної
свідомості та певної картини світу читача.
Ключові слова: медіадискурс, медіапростір Франції, структурні та семантичні особливості
медіадискурсу.
Morhunova Sofiia. Structural and semantic features of the French media discourse as a part of the
information media space of France. The article examines the peculiarities of the structural and semantic
organization of French media discourse texts. A special focus of attention is directed to the consideration and
analysis of language means and media techniques as part of the media discourse (in particular, a special
structural organization of the presentation of information, the use of artistic means, emotionally coloured
vocabulary, the author's "I"); their influence on the formation of social consciousness and a certain picture of
the reader's world.
Keywords: media discourse, media space of France, structural and semantic features of media discourse.
Постановка наукової проблеми та її значення. Особливість французького

медіадискурсу, а також дискурсу в цілому, пов'язана зі специфікою сфери його
використання. Інформація, яка міститься в різних джерелах ЗМІ, повинна бути не
просто беземоційним висвітленням подій та фактів. Навпаки, вона має бути яскравою,
виразною, емоційно забарвленою, правильно сформульованою, щоб привернути увагу
громадськості. Таким чином, семантична своєрідність медіадискурсу полягає в тому,
що він має на меті не лише проінформувати, але й вплинути. Особливості подачі
інформації, а також її сприйняття, при аналізі, можуть і мають розглядатися з
урахуванням структурно-семантичних особливостей мови ЗМІ Франції. При аналізі
медіадискурсу необхідно враховувати соціальні, культурні та національні
характеристики аудиторії, на яку націлена інформація. Також важливо взяти до уваги
цілі та завдання того, хто надає інформацію, і можливі варіанти інтерпретації сказаного
адресатом.
Аналіз досліджень цієї проблеми. На сьогодні, медіадискурс все більш
націлений на виконання функції впливу, стимулювання адресата до виконання певних
дій, отримання певної реакції. За допомогою конкретних структрурних та семантичних
одиниць у цільової аудиторії формується відповідний емоційний стан, який необхідний
автору тексту. Медіадискурс залишається в центрі уваги багатьох лінгвістів, як
вітчизняних, так і іноземних, оскільки мова ЗМІ розвивається щодня, вона є відповіддю
на події, які відбуваються у світі, розвивається як окремий організм та є потужним
механізмом впливу і переконання.
© Моргунова С., 2022
106
Мета та завдання статті є розгляд структурно-семантичних особливостей

французького медіа-дискурсу як елемента сучасної когнітивно-дискурсивної
парадигми.
дослідження. Французький медіадискурс має на меті виконати дві важливі функції, які
і визначають напрямок розвитку цього виду дискурсу, його місце в когнітивно-
прагматичній парадигмі – функцію впливу та інформування. Інформативна функція
медіадискурсу забезпечує достовірну подачу інформації та чітке відображення фактів
та подій. Прагматична функція полягає у тому, щоб за допомогою стилістичних та
лексичних засобів, вплинути на свідомість та сприйняття адресата. Ці дві функції чітко
простежуються в текстах статей, як одного з жанрів медіадискурсу. Пишучи статтю,
автор закладає певну мету, зокрема, спровокувати певну реакцію у читача, викликати
конкретну емоцію, незалежно від того позитивну чи негативну. Зазвичай, прагматична
та інформативна функції взаємопов‘язані, оскільки будь-яка інформація впливає на
читача, формує його власне бачення та сприйняття розглянутої події.
Функція впливу медіадискурсу чітко виражена в текстах, які стосуються
політики. Наприклад, у статтях рубрики «Надзвичайні новини» французьких
періодичних видань Le Monde, Le Parisien, La Depeche, які описують негативні події з
повсякденного життя, такі як вбивства, викрадення, вибухи, пожежі, теракти, аварії,
збройні конфлікти та інші. Усі тексти цієї рубрики поділяються на підрозділи –
заголовки та підзаголовки, які моделюють структурний каркас статті. Заголовки цієї
категорії мас-медійних текстів виділяються своєю гучністю – вони одночасно
виконують інформативну та впливову функції – привертають увагу, але дають
зрозуміти про що йде мова в тексті. Наприклад, із заголовку ―Entretien téléphonique avec
Volodymyr Zelensky, Président de la République d'Ukraine‖ [9], ми відразу розуміємо, що в
статті йдеться про найактуальніші події сьогодення, він (заголовок) інформує нас – ми
приблизно розуміємо мету та суть поданої інформації, назва заголовку впливає –
зацікавлює нас прочитати та дізнатись мету розмови, її перебіг та результати.
Рубрика «Надзвичайні новини» завжди публікується на спеціально відведених
сторінках розділу – зазвичай, на головній сторінці, оскільки гостра новина націлена
зібрати максимальну реакцію з боку читачів, а також збільшити продажі за рахунок
сенсаційного матеріалу.
Інформація, яка знаходиться в цій рубриці, відповідає на ряд чітких та важливих
для читачів запитань: Що відбулось? Де саме? Коли? В статтях є велика кількість
описових конструкцій, які висвітлюють деталі події, що підсилює інтерес до описаної
історії та викликає додаткові емоції [7].
Ще однією важливою особливістю текстів з рубрики «Надзвичайні новини» є
хронологічний виклад подій в основній частині тексту. Саме в цій частині
сконцентрована основна та найважливіша текстова інформація, яка представляє собою
важливий структурний елемент цілої статті. Висновки статей, зазвичай, присвячені
наслідкам і причинам описаної події.
Мова медіадискурсу постійно розвивається та еволюціонує у бік
аргументованості та експресивності, що вимагає застосування різноманітних
виражальних засобів, особливе місце серед яких належить фразеологізмам [8]. Основна
мета мас-медійних текстів – переконати адресата у правильності висловлюваних ідей за
допомогою експресивних засобів аргументації. Їхня функція у французькому
107
медіaдискурсі полягає не стільки в аргументації думки автора, скільки у впливі на

емоційно-образне мислення адресата.
Фразеологізми, як стійкі мовні одинці, значно посилюють ступінь образності
висловлювання та можуть бути побудовані на основі метафори: le plancher − ліміт,
який не можна перевищувати, un joker − непередбачувана постать [8].
Сучасний медіадискурс характеризується надмірною вживаністю зображальних
засобів, часто навіть в межах одного речення.
Ще однією характерною особливістю мас-медійних текстів є образ автора.
Завдяки своїй «присутності» в текстах, автор має змогу виконати ряд цілей в межах
впливової функції. Розглядаючи роль та образ автора в французькому медіадискурсі,
варто зазначити, що цей тип дискурсу реалізується у мовних жанрах, що відповідають
типовим ситуаціям мовного спілкування, типовим темам та певним структурам тексту.
Існує три категорії вираження авторського я – кут зору, точка зору та
тональність [2].
При написання тексту для будь-якого з жанрів ЗМІ, кут зору виникає в результаті
вибору автором такого аспекту теми, який би відповідав соціокультурним очікуванням
адресата. Кут зору може бути політичним, економічним, фінансовим, соціальним,
історичним, юридичним, гуманітарним, індивідуальним, колективним тощо. Ця
категорія служить для автора точкою відліку при інформуванні та коментуванні. До
винятків можна віднести лише суворо інформаційні жанри: стрічки новин і короткі
інформаційні нотатки типу brève, у яких кут зору поєднується з темою. В
інформаційних нотатках, таких як filet, а також у жанрах нестрого інформаційних та
аналітичних, кут зору виступає, як самостійна категорія. Його здатність варіюватись
особливо помітна у розрізі однієї й тієї ж теми. Наприклад, спортивний матч, може бути
представлений під різним кутом: тактики гри команд чи найактивніших гравців або дій
арбітрів чи вболівальників.
Взаємодія різних областей вивчення гуманітарних наук, таких як теоретична
поетика, наратологія та аналіз дискурсу, стала імпульсом до появи нової категорії –
точки зору. В медіадискурсі, так само, як і в художньому дискурсі, можуть бути
представлені три точки зору:
1) зовнішня, коли автор бачить подію збоку та об‘єктивно інформує про неї;
2) внутрішня – коли автор інформує про подію зсередини, розповідаючи,
роз'яснюючи чи аргументуючи;
3) всезнаючий автор, який бачить і знає про подію більше, ніж його учасники.
Під точкою зору в медіадискурсі ми розуміємо певну позицію автора щодо
фактів і подій, які він повідомляє або коментує.
Створюючи у читача певну картину світу, автор у медіадискурсі застосовує ще й
категорію тональності. Ця категорія передає оцінне ставлення автора тексту до об'єкта,
про який він пише чи розповідає. Визначити тональність – означає визначити думку,
суб'єктивне судження автора про висвітлених, в тексті чи усному мовленні, осіб, факти,
події.
Висновки та перспективи подальшого дослідження. Сьогодні ЗМІ – головний
інструмент для поширення повідомлень, які мають суттєвий вплив на суспільну
свідомість. Реалізовується він за допомогою структурно-семантичних засобів, таких як
використання художніх засобів, емоційно забарвленої лексики, авторського «я» та
особливостей в структурній організації викладу інформації, як от, наприклад, гучні
108
заголовки, послідовність та спільні риси статей однієї й тієї ж рубрики. Усі ці методи
мають на меті привернути увагу адресата та вплинути на нього.
Медіадискурс рясніє емоційно-оцінними словами з яскраво вираженими
конотаціями, як позитивними, так і негативними, причому, зазвичай, переважають
останні. Це досить поширене явище у французьких ЗМІ, оскільки погані новини
викликають набагато більший інтерес, ніж хороші, тому газети та журнали здебільшого
розповідають те, що хочуть почути читачі. Навмисне згущення фарб і створення
обтяжливих образів є однією з особливостей впливу медіа-дискурсу на суспільну
свідомість та побудови певної картини світу читача. Зорієнтовані на широкий загал,
тексти французького медіа-дискурсу, мають ряд особливостей, які виражаються в тому
числі і через авторське «я» та регламентують складність лексичних оборотів та
граматичних конструкцій для здійснення двох основних функцій медіа-дискурсу –
інформування та впливу.

1. Нечипоренко Б. Тактика «спрощення і наближення до народу» як засіб маніпулятивного впливу в
китайських електронних ЗМІ. Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Східні мови та
літератури. 2009. No 14. С. 22–24.
2. Подшивайлова Г. М. Мовні засоби маніпулятивного впливу в політичному дискурсі (на матеріалі
друкованих ЗМІ України) : автореф. Київ : КНУ ім. Тараса Шевченка, 2009. 21 с.
3. Потапенко С. І. Сучасний англомовний медіа-дискурс : лінгвокогнітивний і мотиваційний аспекти :
монографія. Ніжин : Вид-во НДУ імені Миколи Гоголя, 2009. 391 с.
4. Франко О. Б. Про етнокультурний підхід до дослідження мови. Каразінські читання : Людина.
Мова. Комунікація : мат. IX Міжнар. наук. конф. Харків : ХНУ імені В. Н. Карабіна, 2010. С. 319−320.
5. Шевченко І. С. Дискурс як когнітивно-комунікативний феномен : монографія. Харків : Константа,
2005. С. 233–236.
6. Яцимірська М. Медіатекст як продукт журналістської творчості (психолінгвістичний аналіз
логічного сприйняття та емоцій). Вісник ЛНУ. Серія «Журналістика». Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2007. Вип.
30. С. 267–276.
7. Huckin T. N. Critical discourse analysis. Functional approaches to written text. Washington, DC : US
Department of State, 1997. P. 78–86.
8. Каlma M. Trésor des proverbes et locutions du monde. Рaris. 1961.
P. 123–141.

9. Entretien téléphonique avec Volodymyr Zelensky, Président de la République d'Ukraine. Élysée. 2022.
URL: https://www.elysee.fr/emmanuel-macron/ 2022/10/02/entretien-telephonique-avec-volodymyr-zelensky-
president-de-la-republique-dukraine-5 (дата звернення: 9.10.2022).
Наталія Нестерук
26
КРИТИЧНИЙ АНАЛІЗ ДИСКУРСУ АЙН РЕНД
Наукова робота присвячена дослідженню мови Айн Ренд. Під час аналізу визначено поняття дискурс-
аналізу, охарактеризовано основні особливості філософії двадцятого століття, основи системи об‘єктивізму. В
роботі також проаналізовано мікто- та макро-структури роману «Атлант розправив плечі», а також трьох
інтерв‘ю Айн Ренд: для Майка Воллеса у 1959 році (28-хвилинне відео), для журналу Playboy у 1964 році
(інтерв‘ю записано на диктофон), для Філа Донахью в 1979 (45-хвилинне відео).
© Нестерук Н., 2022
109
Ключові слова: дискурс, об‘єктивізм, філософська система, критичний аналіз, Айн Ренд.
Nesteruk Nataliia. Critical Discourse Analysis of Ayn Rand. The scientific work is devoted to the study of
Ayn Rand's language. During the analysis, the concept of discourse analysis was defined, the main features of the
philosophy of the twentieth century, the foundations of the objectivism system were characterized. The work also
analyzes the micro- and macro-structures of the novel "Atlantean Shrugged", as well as three interviews of Ayn Rand:
for Mike Wallace in 1959 (28-minute video), for Playboy magazine in 1964 (the interview was recorded on a voice
recorder), for Phil Donahue in 1979 (45-minute video).
Key words: discourse, objectivism, philosophical system, critical analysis, Ayn Rand.
Постановка наукової проблеми та її значення. Проблема, яку має на меті

вирішити ця стаття, полягає в недостатніх обсягах досліджень дискурсу Айн Ренд, що
дало б змогу зрозуміти її комунікативні особливості, вплив на суспільство, а також
літературний стиль.
Аналіз досліджень цієї проблеми. ―The Ayn Rand Lexicon: Objectivism from A to
Z‖ Harry Binswanger, ―Analysis of Ayn Rand‘s The Fountainhead‖ Milkyway Media, ―Ayn
Rand and the World She Made‖ Anne Conover Heller та інші досліджували погляди та
вплив філософії Айн Ренд на суспільно. Дослідженню комунікативного стилю Ренд
приділяється надто мало уваги.
Мета та завдання статті. Мета даної роботи полягає в досліджені дискурсу Айн
Ренд, яка є засновницею філософської системи об'єктивізму. Предметом дослідження
виступає роман Айн Ренд «Атлант розправив плечі», а також три інтерв‘ю Ренд для
Майка Валлеса, журналу Playboy та Філа Донахью. Об‘єктом дослідження є дискурс
Айн Ренд.
Головні завдання наукової роботи включають в себе вивчення тенденцій філософії
двадцятого століття, аналіз комунікативної майстерності Айн Ренд в романі і під час
інтерв‘ю.
дослідження. У 70-х роках поняття «Дискурс» набуло великої популярності і стало
найбільш вживаним у наукових дослідженнях того часу [2, с. 26]. Це поняття має
«багато значень: розмова, бесіда, у середньовічній латині – пояснення, довід, аргумент
і, нарешті, логічне міркування.» [1, с. 317].
Це процес мовленнєвої діяльності, який досліджують з урахуванням всіх
позамовних факторів, які мають відношення до комунікативної ситуації (час, місце,
цілі, причини та інше).
«Сучасні дослідження дискурсу походять від багатьох академічних дисциплін, що
суттєво відрізняються одне від одного; звичайно ж, це дисципліни, для яких об‘єктом
дослідження і методом для аналізу перш за все є дискурс, серед них, перш за все –
лінгвістика, антропологія і філософія, у прикладному аспекті сюди ж долучається
когнітивна психологія, соціальна психологія та інші» [1, с. 317].
Якщо людина розуміє функції суспільства і мови, вона може визначити
подальший перебіг історії. Можна навести багато прикладів, коли слова однієї людини
вигравали війни, створювали нові політичні режими, тренди, субкультури, партії і
філософські системи.
Однією з таких систем є філософська система об‘єктивізму, в основі якої
об'єктивність розуму та цінностей, здоровий егоїзм та абсолют власного щастя.
Засновником цієї системи стала американська письменниця-філософ Айн Ренд.
110
Об‘єктивізм викриває альтруїстичну ідеологію світу і ставить людину на місце

творця, який не припускає жодної жертовності і створює власний світ заради самого
себе, а не суспільства.
Об'єктивізм претендує на «універсалізм, об'єднання в цілісному синтезі віри і
розуму, емпірії, споглядальності і практицизму, індивідуалізму і соборності.
Відповідно, атрибутами особистості виступають воля, самосвідомість, творчі
можливості.» [3, с. 51].
Айн Ренд – філософ і публіцист. Вона продемонструвала практичність системи
об‘єктивізму на сторінках власних романів, зокрема в сюжеті роману-бестселеру
«Атлант розправив плечі». Вона називала об‘єктивізм філософією «для життя на
Землі», в основі якої є людина і її особисте щастя.
Поштовхом до індивідуалістичних та певною мірою радикальних переконань Айн
Ренд став гнітючий, фатальний режим Радянського Союзу, який Ренд вважала
найбільшим злом у світі. За її філософією, держава не повинна втручатися в життя
людини, обмежувати її права, волю і щастя і зазіхати на її власність, як інтелектуальну
так і матеріальну.
Перш за все слід зазначити, що роман «Атлант розправив плечі» (Atlas Shrugged) –
це антиутопія. Події роману відбуваються в Сполучених Штатах Америки, час -
невизначений, що робить роман позачасовим, а отже актуальним у всякчас. Особливі
риси роману: чіткий поділ персонажів на антагоністів та протагоністів, філософські
монологи, великі діалоги, структурована побудова та розвиток ідеї, ідеалізовані образи
головних персонажів, атмосфера занепаду суспільства. Основні особливості
літературного стилю: активне використання стилістичних засобів таких як метафора,
гіпербола, риторичні запитання, вмисна тавтологія, термінологія, символізм, однослівні
речення та інші.
Щоб краще зрозуміти й проаналізувати дискурс Ренд, слід звернути увагу на те, як
вона спілкується в реальному часі під час трьох різних інтерв‘ю для Майка Воллеса, у
1959 (28-хвилинне відео), журналу Playboy у 1964 (інтерв‘ю було опубліковано в
журналі) та для Філа Донах‘ю року у 1979 (45-хвилинне відео) .
Як автор і філософ вона завжди підтримувала свій образ і зовні, і поведінкою, які
схожі до тих, що притаманні її персонажам – чітка структурована мова, коротка зачіска,
спокійна, впевнена поведінка і класичний стиль одягу. На всіх фото та відео
зовнішність Ренд лишається незмінною протягом всього життя – вона має охайне каре,
зачесане на один бік.
Під час аналізу дискурсу найвагомішу роль відіграє текст. Лінгвістичний аналіз
тексту дає змогу виявити мовні засоби, за допомогою яких мовці досягають своїх
комунікативних цілей.
Мові Ренд під час інтерв‘ю характерне використання таких стилістичний засобів
як:
1. Метафори: intellectual bankruptcy, black-and-white view, Dark Ages, Emotional
parasite.
2. Гіперболи: froze to death, bleed to death, scared to death.
3. Анафори: ―He does not know what his values are. He does not know how to judge‖,
―You love people not for what you do for them, or what they do for you. You love
them for their values, their virtues, which they have achieved in their own character.
You don’t love causes. You don’t love everybody indiscriminately. You love only
111
those who deserve it.‖, ―He does not know what his values are. He does not know
how to judge.‖.
4. Риторичні запитання: ―Well, let me make it concrete for you. What would it mean to
have a love above self-interest?‖
5. Ідіоми: dead end, wave a flag, leave the door open.
6. Цитування (зокрема, власних романів): ―To say ‗I love you‘ one must know first
how to say the ‗I‘‖.
7. Складенні слова: self-esteem, full-time, self-sacrificial, self-interest, black-and-white,
test-ban, semi-consistent, anti-liberal, me-tooer.
8. Ономатопія: ―Bluh, bluh‖, ―Uh-huh‖.
9. Зв‘язність: ―And that he must live by the independent judgment of his own mind.
That his highest moral purpose is the achievement of his own happiness. And that he
must not force other people nor accept their right to force him.‖.
10. Риторичні запитання: ―What‘s the concept of order? What does it have to do with
things which exist?‖.
11. Термінологія: democratic, legislation, government, constitutional powers,
collectivist, dictatorship.
12. Активне використання заперечень (на прикладі інтерв‘ю для Філа Донахью):
―That‘s right.‖ - 10 раз, ―Yes.‖ - 4 рази, ―No.‖ -11 раз, ―No!‖ - 2 рази, ―No,‖ - 5 раз.
13. Вмисна тавтологія: ―A truck went by, hiding her view. It was the kind of truck that
fed the power station-a tank truck…‖.
Тавтологія є найчастіше вживаним засобом у мові Ренд. Вона часто розпочинає
відповіді на запитання інтерв‘юерів зі слів «Об‘єктивізм каже» відверто називає себе
«інтелектуальним професіоналом», маю глибокі політичні та економічні знання. Серед
найбільш частотних слів у мові Ренд є: you, government, power, force, free, man, moral,
society, reason та інші.
Під час аналізу трьох інтерв‘ю було визначено ключові теми дискурсу Ренд:
основи філософської системи об‘єктивізму, здоровий егоїзм, альтруїзм (самопожертва),
ідеальна людина, функція уряду, вільна економіка, віра в надприродне.
Ідеологія Айн Ренд радикальна та індивідуалістичною. Вона спонукала
суспільство до пріоретизації власного щастя, виступала проти будь-якої жертовності,
альтруїзму як на роботі, так і в коханні.
Кохання, стверджувала вона, - це угода, в якій кожна сторона повинна
переслідувати власну вигоду. Кохання - це нагорода за інтелектуальні досягнення
людини. Інтелект – це абсолют існування людини.
Погляді, які аудиторія зустрічала оплесками, стосувались вільної економіки, в
рамках якої неможлива монополія, а також головної функції уряду – захисту прав
людини. Уряд, за переконаннями Ренд, не повинен примушувати людей ні до чого, ні
до сплати податків, ні до служіння в армії чи участі у війні. Все соціальне повинне бути
добровільне. Водночас, Ренд вважала, що все найкраще – приватне (приватні школи,
дороги, лікарні). Якщо людина щось створює, вона повинна мали волю. Саме за таких
умов виникає прогрес і процвітання суспільства.
Айн Ренд є досить радикальною особистістю, яка не дозволяла по відношенню до
себе жодного прояву неповаги і завжди була готова до суперечливих дискусій.
Яскравим прикладом цього є конфлікт Ренд із глядачкою під час інтерв‘ю для Філа
112
Донахью. Ренд вважала, що світ має всі шанси на щасливе майбутнє, однак лише за
умови, якщо він керуватиметься розумом та об‘єктивністю.
Висновки та перспективи подальшого дослідження. Саме людина, яка розуміє,
як функціонує мова і суспільно, здатна змінювати свідомості людей і, як результат,
напрямок, в якому рухається світ. Перспектива подальших досліджень полягає в
повному аналізі дискурсу всі романів Айн Ренд, а також їх кореляції як із суспільством
двадцятого століття, так і з сьогоденням.
Айн Ренд є вагомим представником філософів та публіцистів двадцятого століття,
новітні погляди та ідеї яких розглядали людину як індивідуальність, як творця власного
щастя, а не частину єдиного механізму - суспільства. Ренд мала вагомий вплив на
суспільство Сполучних Штатів Америки, зокрема на ліберальний рух.

1. Януш О. Б. Критичний Дискурс-Аналіз як Теорія і Метод. Київ, 2010. С. 317-323.
2. Fairclough N. Discourse and Social Change. Cambridge: Polity Press, 1992. 304 p.
3. Peikoff L. Understanding Objectivism: A Guide to Learning Ayn Rand's Philosophy.
Олена Приймачок
27
ДИФЕРЕНЦІЙНІ ОЗНАКИ СУЧАСНИХ АНГЛОМОВНИХ
МУЛЬТИМОДАЛЬНИХ КАРИКАТУР
У статті розглянуто особливості політичної карикатури та воєнної карикатури. Під час аналізу
виявлено стилістичні засоби, на яких ґрунтується смислотворення образів у карикатурах. Наукове
дослідження розкриває тематику політичних та воєнних карикатур періоду російсько-українських відносин із
2014 року та російсько-української війни 2022 року і ідентифікує ключові стилістичні засоби актуалізації
семантичного, емоційно-експресивного та прагматичного компонентів розглянутих карикатур.
Ключові слова: мультимодальність, мультимодальна лінгвістика, політична карикатура, стилістичні
засоби, мультимодальна метафора.
Pryimachok Olena. Distinctive Features of Contemporary English Multimodal Cartoons. This paper
examines the specificity of the concepts cartoon, political cartoon, and war cartoon, as belonging to the subject-matter
of multimodal linguistics. The analysis determines the main stylistic devices which provide for the meaning-making
of images in cartoons. The study explores the themes of political and war cartoons during Russian-Ukrainian relations
since the year 2014 and the Russian-Ukrainian war of the year 2022. The article identifies key stylistic devices for
realization of the semantic, emotional-expressive and pragmatic components of the considered cartoons.
Key words: multimodality, multimodal linguistics, political cartoon, stylistic devices, multimodal metaphor.
Постановка наукової проблеми та її значення. Карикатури як елемент

політичного дискурсу є інструментом формування колективної думки. Як жанр
візуального дискурсу, карикатури модифікують традиційний спосіб викладу новин.
Необхідність дослідження цієї проблеми зумовлена актуальністю прикрих подій та
недостатньою кількістю у сучасних лінгвістичних студіях робіт, присвячених
ґрунтовному і полівекторному вивченню вербальних та візуальних засобів, симбіоз
яких сприяє інтерпретації повідомлення, закладеного у сюжеті карикатури.
© Приймачок О., 2022
113
Аналіз досліджень цієї проблеми. Феномену політичної карикатури як способу

вираження соціальної або політичної позиції присвячено дослідження багатьох вчених,
однак із появою мультимодальної лінгвістичної парадигми у кінці 20-го століття
карикатури розглядають як симбіоз вербальних та невербальних елементів, які
формують смисл повідомлення. Аналізу мультимодальних політичних та воєнних
карикатур присвячено розвідки Е. Ель Рефаї, Т. Дуровіч, С. Матеуша, Ч. Форсвіля
тощо.
Мета та завдання статті. Мета дослідження полягає у з‘ясуванні
мультимодальної специфіки та стилістичних особливостей політичних і воєнних
карикатур та встановленні відповідності між тематикою і хронологією сюжетів
карикатур та подіями в російсько-українських відносинах з 2014 року і дотепер.
Завдання роботи полягає в обґрунтуванні понять «мультимодальність» і
«політична карикатура»; з‘ясуванні природи і стилістики карикатури як
мультимодального тексту; огляді та класифікації провідних тем карикатур періоду
російсько-українських відносин з 2014 року і дотепер.
дослідження. За карикатурою як одним із жанрів образотворчого мистецтва давно
закріпилася роль сатиричного висміювання та зумисного перебільшення характерних
рис для імпліцитного викриття явищ або персоналій. Сьогодні карикатури існують й
успішно функціонують у масмедійному просторі у вигляді редакційних («газетних»)
карикатур на гострі теми, які нерідко утотожнюють із політичними через популярність
саме політичних сюжетів.
M. Шунраад та Е. Шунраад дефініціюють політичну карикатуру як «малюнок, який
використовують як засіб вираження критики чи соціального протесту» [6]. Ф. Гечек
наголошує, що «політичні карикатури містять не лише візуальні, а й текстові
повідомлення про політичні події, представлені через культурні символи. [4, c. 2].
Політичні карикатури, таким чином – це соціальний медіум, який становить спосіб
стислого і наочного вираження думок і покликаний не лише відобразити позицію
автора, а й уплинути на позицію адресата – читача.
Уважаємо, що воєнні карикатури належать до підкатегорії політичних. Основна
ознака воєнних карикатур полягає у тому, що за умови афіліації із однією із сторін, у
воєнних карикатурах простежуємо чіткий образ «ворога». Як зазначає Л. Шелтон-
Кесвел, у воєнних карикатурах інтерпретативну роль карикатуриста визначають
візуальні архетипи ворожої сторони, які, з‘явившись у карикатурі, надихають
аудиторію на боротьбу [5, с. 18-19].
Отже, політичні карикатури, а особливо карикатури воєнного періоду, вважаємо
відповіддю на актуальні події, рушієм публічної свідомості та, як результат, способом
спонукання до конкретних дій.
Оскільки карикатура – це жанр візуального дискурсу та артефакт, який може
містити вербальні складники поряд із невербальними, карикатуру слід вивчати в рамках
мультимодальної лінгвістики.
Мультимодальна лінгвістика як окрема галузь лінгвістичних студій виокремилася у
1990-х роках. Ця субдисципліна розглядає усну і писемну комунікацію як
мультимодальний процес, де мультимодальність, за Л. Л. Макарук – це «співіснування
принаймні двох модусів у межах одного інформаційного блоку, наприклад, вербальних
114
складників та ілюстративних компонентів, вербальних складників і діаграм, вербальних

складників та цифр тощо» [1, с. 67-68].
Серед стилістичних засобів як смислотворчих одиниць у мультимодальних
карикатурах слід виділити іронію, сатиру, каламбур, порівняння, алюзію, оксюморон.
Можливість співвіднести візуальну форму із явищем об‘єктивної реальності із
збереженням комічного або алегоричного ефекту зводиться до візуальної (або
пікторальної) метафори. Ч. Форсвіль трактує мультимодальну візуальну метафору як
метафору, де один із доменів (цільовий або домен-джерело) передано візуально,
оскільки мультимодальні метафори – це ті, у яких «ціль і джерело представлено
виключно або переважно в різних модусах» [3]. Саме візуальну метафору вбачаємо
ключовим стилістичним ресурсом у карикатурах політичного та воєнного спрямування.
Контент політичних карикатур змінюється відповідно до політичних та соціальних
подій, свідком яких стає карикатурист. До того ж, карикатури здебільшого зображують
персонажів, відомих чи активних саме в момент творення карикатури.
Ураховуючи зазначене вище, можемо стверджувати, що впродовж новітньої історії
українсько-російських відносин зміст і герої карикатур змінювалися, а отже,
простежуємо кілька провідних тем для карикатур, які охоплюють період з 2014 року і
дотепер. Для всебічного аналізу змісту та стилістики політичних карикатур
відповідного часового проміжку
виокремлюємо такі теми: 1) російсько-
українські відносини до повномасштабного
вторгнення; 2) перебіг ситуації із початку
повномасштабного вторгнення; 3) образ
України та українського народу; 4) образи
президентів обох держав; 5) зображення
іноземних політичних сил. Тему 2 поділяємо
на такі підтеми: повномасштабна війна як
продовження російської агресії з 2014 року;
російська риторика «миру» і «спасіння»; fake
news та неправдиві заяви як характерна
властивість російських уряду та ЗМІ; аналогії
Рисунок 1 з минулим; наслідки для України та світу;
наслідки для Росії. У рамках 4-ї теми окремо
розглядаємо образ президента України В. Зеленського та президента Російської
Федерації В. Путіна.
Розглянемо детальніше деякі приклади та звернемося до історії. Ключовою подією
2014 року став Євромайдан. Після подій Революції Гідності відбулася анексія Росією
півострова Криму, співзвучна із російським наративом «Крим – це Росія», який пізніше
перетворився на відомий слоган «Крым наш» і який уряд РФ активно просував
засобами пропаганди. Бажання Росії посягнути на Крим та власне процес анексії
продемонстровано на рисунках 1, 2.
Рисунок 1, зокрема, повний символізму. Україна постає у вигляді крони дерева,
подібна за формою та розмальована зеленим кольором. Цікаво, що лінія Дніпра одразу
переходить у гілку, нагадуючи одну із артерій кровоносної системи; комбінація такої
символіки із зеленим кольором посилює ідею про дерево як щось «живе»; до того ж,
біля дерева літають бджоли, отже, простежуємо візуальну концептуальну метафору
115
типу УКРАЇНА Є ЖИВА ЕКОСИСТЕМА, де державу (цільовий домен) представляють

через природу (вихідний домен). На «дереві» висить вулик із медом – «ласий
шматочок» для «ведмедя»-Росії, який уже став стереотипним символом країни.
Ведмедя показано страшним звіром,
зубатим, з відкритою пащею, що
наводить на думку про його голод,
який у цьому випадку метафорично
трансформується із голоду
фізичного до голоду до крові,
вбивств, жертв. Лапою «ведмідь»
тягнеться до Криму, з якого тече
мед. «Текучі» текстури і блиск, як
на вулику, відображають щось
смачне, соковите, привабливе;
такий прийом нерідко трапляється в
рекламі. Однак з огляду на історію,
Рисунок 2 яка стоїть за цією карикатурою,
з‘являється нова асоціація – кров
(передавання образу крові через візуальну подібність до меду). Це стає більш
очевидним, якщо звернути увагу на правий нижній куток малюнка: там вже лежить
один спустошений, «закривавлений» «вулик» без бджіл під назвою Грузія: після
обрання В. Путіна президентом РФ увела війська до Грузії за схожим до українського
сценарієм. «Вулик»-Грузія лежить біля ведмедя, оскільки Росія все ще окуповує
відібрані території. Очевидним тут є стилістичний засіб порівняння, який, за
Ч. Форсвілем, є одним із видів мультимодальної візуальної метафори [3]: Україну
порівнюють з Грузією на основі потенційної схожості між елементами їхньої історії.
Цікавою вважаємо карикатуру на рисунку 2, де вже закривавлена рука символізує В.
Путіна, як свідчить напис на
рукаві. «Рука», з одного боку
деперсоналізована, оскільки на
карикатурі відсутні будь-які
обличчя, з іншого боку, вербально
маркована конкретним прізвищем,
метонімічно символізує всю
Росію, підвладну путінському
режиму. Згідно з напрямком
сплесків крові, на «руку» вона
потрапила через буквальне
«віддирання» Криму від України:
тут карта України зображена у
вигляді паперу і в той же час
живого організму (знову
зображення (тут – частини Рисунок 3
України) як живої системи), з якого болісно відривають шматок. Позиція автора
очевидна: Крим – це Україна; його не можна просто «відділити» без жодних наслідків.
116
Мотив складного процесу надання віз українським біженцям зображено на

карикатурі на рисунку 3, яка побудована на оксюмороні і гіперболі та сатирично
зображує П. Пател, представницю британської Консервативної партії. Персонаж
П. Пател тримає драбину і звіряє критерії для отримання візи (папірець у руці),
вирішуючи, чи можна надати допомогу українській матері з дитиною у вогні.
Висновки та перспективи подальшого дослідження. Отже, політичні та воєнні
карикатури – це ілюстрації новин із відповідною тематикою, які можуть поєднувати
текстові і графічні елементи, ґрунтуються на використанні стилістичних засобів, є
результатом індивідуального сприйняття подій художником та мають на меті зобразити
позицію автора і імпліцитно сформувати ставлення у реципієнта.
Перспективу подальших досліджень убачаємо в глибинному аналізі
стилістичних засобів у політичних карикатурах, зокрема прийому метафтонімії.
1. Макарук Л.Л. Мультимодальність сучасного англомовного масмедійного комунікативного простору:
дис... д. філол. наук : 10.02.04 / Запорізький національний економічний ун-т. Запоріжжя, 2019. 635 с.
2. Макарук Л. Л. Мультимодальність сучасної англомовної масмедійної комунікації: Монографія. Луцьк:
Вежа-Друк, 2018. 424 с.
3. Forceville, Ch. Visual and multimodal metaphor in advertising: cultural perspectives. Styles of
Communication 9(2): P. 26-41. 2017.
4. Göçek, F.M. (1998). Political Cartoons in the Middle East. Princeton, NJ: Markus Wiener Publishers.1998.
5. Shelton Caswell, L. Drawing Swords: War in American Editorial Cartoons, American Journalism, 21:2. 2004. P.
13-45.
6. Schoonraad M., Schoonraad E. Suid-Afrikaanse Spot- en Strookprent kunstenaars. CUM boeke, Roodepoort,
1983. 285 p.
7. Zyglis, A. Cagle Cartoons. 2014. URL: https://theweek.com/cartoons/429158/political-cartoon-ukraine-crimea-
referendum (дата звернення: 12. 11. 2022).
8. Ramirez, M. P. Giving Putin an Inch. 2021. URL: https://michaelpramirez.com (дата звернення: 12. 11. 2022).
9. Morland, M. The Times. 2022. URL: https://www.thetimes.co.uk/article/morten-morland-times-cartoon-
february-28-2022-mjntmfcb9 (дата звернення: 12. 11. 2022).
Любов Приступа
28
СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ПОЛІТИЧНОЇ
ПРОМОВИ
У статті розглянуто особливості перекладу політичних промов Президента України Володимира

Зеленського з української мови на англійську на стилістичному рівні, зокрема, проаналізовано приклади
вживання анафори, епіфори, парцеляції та їх функціональне навантаження й вплив на цільову аудиторію;
визначено характерні риси політичної промови.
Ключові слова: політичний дискурс, політична промова, анафора, епіфора, парцеляція.
Prystupa Liubov. Stylistic peculiarities of political speech translation. The article examines the
peculiarities of Ukrainian President Volodymyr Zelensky's political speeches translation from the Ukrainian language
into English at the stylistic level, in particular, the examples of anaphora, epiphora, parcellation and their functional
load and impact on the target audience are analyzed; characteristic features of political speech are defined.
Keywords: political discourse, political speech, anaphora, epiphora, parcellation.
© Приступа Л., 2022
117
Постановка наукової проблеми та її значення. Незважаючи на те, що

політичному дискурсу та питанню перекладу політичних промов приділено велику
кількість досліджень, дана царина є цікавою для аналізу як з огляду на лексичні,
граматичні та стилістичні особливості перекладу політичних промов, так і урахування
соціолінгвістичних чинників через періодичну зміну влади, що й визначає актуальність
даного дослідження.
Аналіз основних досліджень із цієї проблематики. Серед українських
науковців проблемі політичного дискурсу приділяли увагу: І. Клименко, Н. Нагорна,
К. Серажим, Н. Акінчиць, А. Сотников та ін. На думку Л. Мацько [3], «політична
промова» означає виступ, який завчасно підготовлений та котрий містить «позитивні чи
негативні оцінки, обґрунтування, конкретні факти, з окресленими планами,
перспективою політичних змін» [5, 235; 3, 4]. Загальновідомим є факт, що практично
усі політичні промови є гостро публіцистичними, так як у них наявні висловлювання та
відстоювання думок, поглядів, переконань, ідеологічних настанов, також відстежується
усування поглядів інших, навіть якщо вони й не афішуються, та надання переваги
власним [5].
Мета та завдання статті проаналізувати лексичні, граматичні та стилістичні
особливості перекладу політичних промов з української мови на англійську на
матеріалі текстів політичних промов Президента України Володимира Зеленського.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення конкретних завдань:
 розглянути підходи до визначення поняття «політична промова»;
 визначити лексично-стилістичну маркованість промов В. Зеленського;
 проаналізувати характерні риси політичних промов.
Виклад основного матеріалу з обґрунтуванням отриманих результатів.
Політичний дискурс належить до прагматичного типу дискурсу, тобто до такого
способу вербальної взаємодії, що впливає на поведінку комунікантів в умовах
конкретних ситуацій [2], які слід розуміти комплексом взаємодії, що відбувається між
суб‘єктами політики за конкретної політичної системи у визначений часовий період та
в заданих проблемно-пошукових межах [4]. Головним інструментом, яким
користуються політики у своєму дискурсі задля досягнення своїх цілей, є політична
промова.
Так як політична промова – це заздалегідь підготовлений гострополітичний
виступ із позитивними чи негативними оцінками, обґрунтуванням, конкретними
фактами, з накресленими планами, перспективою політичних змін [3, c. 4]. Діячі з
допомогою політичних промов, виступів намагаються переконати цільову аудиторію у
доцільності сказаного. Виступаючи прототипним жанром політичного дискурсу,
політична промова виступає як засіб одержання визнання та демонстрації лідерства.
Як правило політичні лідери намагаються використовувати у своїх промовах
загальновживану лексику, яка є зрозумілою для носіїв тієї чи іншої мови. Проте інколи
для підсилення та інтенсифікації впливу на цільову аудиторію політики вдаються до
різних стилістичних прийомів, які у свою чергу викликають труднощі при перекладі. У
даній статті ми провели аналіз промов Президента України Володимира Зеленського та
розглянули варіанти їх перекладу англійською.
У результаті нашого розгляду ми виділити наступні стилістичні фігури, які
оратор використав у своїх промовах та особливості їх перекладу англійською. Типовим
є вживання повтору одних і тих самих слів або фраз в кінці речення, тобто
118
використання епіфори. Особливої уваги заслуговує той факт, що даний стилістичний

прийом важливо зберегти при перекладі, так як він підбиває підсумки як у логічному,
так і у емоційному плані, сприяє збереженню та підвищенню рівня уваги аудиторії до
оратора: «Вони не можуть перемогти Україну на полі бою і тому намагаються ось
так зламати наших людей – принизити українців, ударити по духу нашого народу, по
спротиву наших людей.» - ―They cannot defeat Ukraine on the battlefield, and that is why
they are trying to break our people in this way - to humiliate Ukrainians, to strike at the
morale of our people, at the resistance of our people.‖. У наведеному прикладі епіфора є
збережена при перекладі та відображає свою поставлену мету.
Важливим елементом у політичних промовах виступають метафоричні
висловлювання та фразеологізми. Зверненню президента України властиві такі
фразеологічні стійкі вирази, яскраві, влучні, експресивні, та зрозумілі кожному : fall
victim to something, a source of death, the darkest time for our country, for the whole Europe,
he Russian military machine flooded with our blood. Такі фразеологізми утворюють фокус
висловлення, навколо якого центрується інформація.
Нерідко вживаною є і анафора, яка полягає в повторенні тих самих слів або ж
речень на початку двох рядків чи фраз. Комунікативна мета даного стилістичного
прийому полягає у акцентуванні уваги слухачів на певній ідеї та підсилює більш
емоційне сприйняття сказаного промовцем: «Ближче до вирішення кризи вартості
життя. Ближче до стабілізації на енергоринку. Ближче до надійного убезпечення від
радіаційного шантажу, який Росія не полишає.» ―Closer to solving the cost of living
crisis. Closer to stabilization at the energy market. Closer to reliable security against
radiation blackmail, which Russia does not give up.‖
У наведеному прикладі анафора є збережена при перекладі англійською та
конденсує думку В. Зеленського, виділивши дану фразу, він намагається досягти
бажаного впливу на емоції адресата.
Президент України також вдався до парцеляції, інтонаційно розмежовуючи
речення, так як у наступних прикладах: «Я дякую кожному нашому герою, який
стримує ці страшні атаки окупантів. Постійні атаки.» ―I thank each of our heroes who
are holding back these terrible attacks of the occupiers. Constant attacks.‖; Годувати ворога
всіма деталями наших операцій точно не буду чи то на півдні, чи то на сході, чи то
будь-де ще. Коли буде наш результат, кожен це побачить. Обовʼязково. ―I will definitely
not feed the enemy with all the details of our operations, either in the south, or in the east, or
anywhere else. When we have our result, everyone will see it. For sure.‖; «Це вже не
питання – чи бути Україні та всьому українському. Україна є.»
―It is no longer a question of whether Ukraine and everything Ukrainian exist.
Ukraine exists.‖ У наведених прикладах при перекладі парцеляція збережена, парцелят
не пориває семантичного і структурного зв‘язку з попереднім та несе в собі характер
додаткового доповнення.
Згадування займенника we в синтаксичному паралелізмі як по відношенню до
українського, так і американського народів вказує на спільність прагнень та значною
мірою скорочує дистанцію між доповідачем та цільовою аудиторією, до прикладу: We
have to stop this. We must prevent such things, We have already become part of the anti-war
coalition. We in Ukraine want the same for ourselves. We offer the United States to impose
sanctions against all politicians .
119
Висновки та перспективи подальшого дослідження. Зазвичай при перекладі

інформативних виступів, куди відносяться політичні промови, труднощів з передачею у
мові перекладу стилістичного та прагматичного аспекту мовних одиниць не виникає.
Адже в такому виді тексту відсутня передача почуттів та емоцій, він не містить
образності, проте варто звернути увагу на передачу стилістичних особливостей у мові
перекладу варто.
Так, характерними рисами політичних промовах Президента України
Володимира Зеленського, які були обрані для аналізу, є наявність емоційних
аргументів, що виражалося за допомогою стилістичних фігур, а саме анафори, епіфори,
парцеляції. Як бачимо з наведених прикладів, при перекладі англійською стилістичні
фігури є відтворені та несуть свої безпосередні функції. Так, звичайно, при перекладі
речення зазнали несуттєвих змін, які пов‘язані з нормами мови перекладу та це зміни
безпосередньо у структурі самого речення.
Перспективи подальшого дослідження вбачаємо у більш детальному аналізі не
лише стилістичних особливостей політичних промов Володимира Зеленського, а й
морфологічних форм, словотвірних структур, фразеологічних одиниць у порівняльному
аспекті.

1. Бусел В. Т. Великий тлумачний словник сучасної української мови. 5-те вид. К.; Ірпінь: Перун, 2005.
2. Клименко І. Теоретичні засади лінгвістичного аналізу політичного дискурсу. URL:
http://tinyurl.com/o2f8t6x (дата звернення: 12.11.2022).
3. Мацько Л. І. Лінгвістична риторика. Наука і сучасність: Зб. наук. праць. Ч. 4. К.: Логос, 1999. С 3–16.
4. Приходько В. Базові засади аналізу політичної ситуації. URL: http://tinyurl.com/pdc6hhk (дата звернення:
12.11.2022).
5. Самойлова І. В., Подвойська О. В. Лексичні особливості політичних промов. Наукові записки
Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя. Філологічні науки, 2016. Кн. 1. С. 235–238.
6. Official website of President of Ukraine Volodymyr Zelenskyy. URL:
https://www.president.gov.ua/news/speeches (дата звернення: 10.11.2022).
Тетяна Рудая
29
СПОСОБИ МОВНОГО МАНІПУЛЮВАННЯ У ПОЛІТИЧНОМУ
МЕДІАДИСКУРСІ
У статті запропоновано систематизацію численних способів мовного маніпулювання у політичному

медіадискурсі. Підкреслюється значна роль засобів масової інформації у формуванні способів
маніпулятивного впливу у політичному дискурсі. Виділяються мікро-, мезо- та макрорівні комунікаційних
прийомів, тактик та стратегій. Висловлюється припущення про те, що зі збільшенням масштабності
маніпуляційних технологій вони набувають дедалі більш політичний характер.
Ключові слова: мовне маніпулювання; політичний медіадискурс; стратегія мовного дії;
комунікативна тактика; комунікативний прийом; порядок денний.
Rudaia Tetiana. Linguistics manipulation techniques in political media discourse. The article attempts
to systematize numerous ways of language manipulation in political media discourse. The significant role of the mass
media in shaping the methods of manipulative influence in the political discourse is emphasized. Micro-, meso- and
© Рудая Т., 2022
120
macro-levels of communication methods, tactics and strategies are distinguished. It is suggested that as the scale of
manipulation technologies increases, they become more and more political in nature.
Keywords: language manipulation, political media discourse, language action strategy, communicative
tactics, communicative reception, agenda.
Постановка наукової проблеми та її значення. Вплив засобів масової

комунікації на суспільство зазвичай є досить суттєвим. Більше того, з розвитком
новітніх інформаційних технологій цей вплив як мінімум не зменшується. Швидше
навіть навпаки: можна говорити про те, що у сучасному світі велику частину інформації
про те, що відбувається отримує саме завдяки традиційним або новим мас-медіа.
При цьому очевидно, що далеко не завжди запропонований аудиторії контент
повністю відповідає тому, що існує насправді. Іншими словами, часто відбувається
навмисне спотворення адресантом інформації, що транслюється ним, здійснюване з
метою впливу на одержувача повідомлення у потрібному напрямку
Аналіз досліджень цієї проблеми. У політичній комунікативістиці
використання мови для прихованого впливу на адресата на користь того, хто говорить
прийнято називати мовним маніпулюванням. За нашими спостереженнями, у більшості
робіт, присвячених можливостям засобів масової комунікації впливати на суспільну
свідомість у політичних цілях, як правило, розглядаються окремі механізми та прийоми
впливу на реципієнтів інформації (М. Бебик, О. Бойко, Л. Дорош, Н. Єфтені,
С. Наумкіна, І. Поліщук, Ф. Семенченко та ін.). Водночас, на наш погляд, комплексний
підхід до аналізу поширених сьогодні способів на аудиторію мас-медіа важливий не
тільки в теоретичному плані, а й у суто практичному сенсі.
Мета та завдання статті. Метою роботи є окреслення способів мовного
маніпулювання у політичному медіадискурсі. Завданнями статті є: 1) аналіз існуючих
тактик мовного маніпулювання; 2) виокремлення мікро-, мезо- та макрорівні
комунікаційних прийомів; 3) опис тактик та стратегій впливу, характерних для кожного
рівня.
дослідження. У медіадискурсі найчастіше вчені використовують такі категорії, як
комунікативна стратегія, комунікативна тактика та комунікативний прийом.
Розділяючи загальну логіку міркувань, пропонуємо розуміти під комунікативною
стратегією — наперед визначену мету комунікації, для реалізації якої необхідна зміна
чи формування (якщо воно не було раніше) думки адресата за тим чи іншим
освітлюваним в масмедіа сюжету. При цьому важливо відзначити, що, як правило, ця
стратегія здійснюється за допомогою цілого комплексу мовних актів та знаходить своє
втілення у конкретних тактиках [1, c. 360].
Комунікативна тактика, у свою чергу, може бути визначена як вирішальний
приватне завдання комплекс мовних актів, об'єднаний набором специфічних
характеристик і реалізується за допомогою сукупності прийомів. Відповідно
комунікативний прийом — це конкретний, досить відокремлений спосіб на адресата,
що передбачає використання окремих лінгвістичних або екстралінгвістичних засобів.
Необхідно зауважити, що, оперуючи даними поняттями, вітчизняні дослідники-
лінгвісти та фахівці в галузі політичної комунікативістики вже робили спроби певним
чином упорядкувати масив відомих на сьогоднішній день способів маніпуляційного дії.
Так, наприклад, окремими комунікаційними стратегіями вважають маніпуляцію,
121
дискредитацію, формування необхідного емоційного настрою, напад, агітацію та

самопрезентацію [2, c. 93].
Також виділяють три групи тактик мовного впливу: тактику маніпуляційної
подачі інформації, тактику маніпуляції на почуттях та потребах та тактику
демагогії [3, c. 7].
Існують специфічні способи, з яких відправник повідомлення прагне як передати
інформацію, а й змусити реципієнта видозмінити структури своєї свідомості відповідно
до повідомленням: використання логічних і емоційних переконань, маніпулювання
порядком денним, проведення ідеї загальної та взаємної причетності, навішування
ярликів тощо [4, c. 12].
Кожен із зазначених варіантів упорядкування способів маніпуляційного впливу,
безумовно, вносить важливий внесок у систематизацію величезного масиву
накопичених людством механізмів впливу на свідомість оточуючих. Разом з тим
очевидно, що кожного разу йдеться або про комунікаційні прийоми, або про тактики,
або про стратегії, і при цьому в основу розмежування кладуться різні параметри —
характер самої маніпуляції, які використовуються для цього засобу, складність
розпізнавання тощо.
У зв‘язку з цим у цій статті зроблено спробу інтеграції згаданих вище та деяких
інших підходів з метою приведення сить розрізнених способів мовного маніпулювання
до спільного знаменника.
Отже, на наш погляд, все різноманіття методів інформаційно-комунікаційного
впливу умовно може бути поділено на три щодо самостійних рівнів: мікро-, мезо- та
макрорівень.
Підставою для такого поділу пропонуємо вважати масштаб того чи іншого
способу дії. З такого погляду до мікрорівня нам видається логічним. віднести
використання таких засобів:
- метафори;
- синонімів;
- евфемізмів та дисфемізмів;
- штампів чи універсальних істин;
- уречевлення;
- тенденційного найменування будь-кого;
- вживання абстрактних денотативно вільних слів [5, c. 9].
Зазначені технології поєднує те, що всі вони, за рідкісним винятком, так чи
інакше реалізуються у межах одного чи кількох слів. На нашу думку, саме подібна
«точковість» механізмів мікрорівня робить їх у порівнянні з більшістю інших методів
маніпуляційного впливу особливо складними: сприймаючи їх, який не має спеціальних
лінгвістичних знань читач мимоволі потрапляє під вплив авторського задуму, проте при
цьому навряд чи усвідомлює це.
Якщо ж говорити про вже згадувану тріаду термінів (прийом – тактика –
стратегія), то очевидно, що складові даний рівень способи мовної маніпуляції, скоріше,
потрапляють під визначення комунікативного прийому
Значно більш технологічно насиченим є мезорівень. У його рамках нам
видається можливим виділити два блоки маніпулятивних прийомів.
122
Перший умовно може бути названий «логічним». Його складають прийоми, при
за допомогою яких здійснюється вплив на розум читача у необхідному автору тексту
напрямку, зокрема такі:
- підміна аргументу або його відсутність у принципі;
- спрощення або примітивізація інформації;
- перенесення смислового акценту;
- використання великої кількості цифр, статистики чи даних соціологічних
опитувань;
- публікація точок зору експертів, «лідерів думок» та «людей із народу»;
- проведення вигідних автору аналогій;
- обговорення чуток;
- використання стереотипів та міфів;
- застосування суб'єктивної модальності;
- пущення експерієнцера чи пасивізація перформативів;
- «притягування за вуха» — таким чином ми дозволимо собі назвати окрему
технологію, яка передбачає освітлення найнезначніших і часом навіть не мають
жодного відношення до суті проблеми сюжетів [1, c. 358].
Другий блок технологій мезорівня умовно може бути визначений як
«емоційний»: складові його прийоми насамперед призначені для на не пов'язані з
розумом канали сприйняття інформації. Сюди ми зарахували використання автором:
- різних варіантів повторів (анадиплосису, епіфори, анафори тощо) та
паралельних конструкцій;
- елементів гумору — від тонкої іронії до сарказму та відвертого осміяння
людину;
- фразеологізмів;
- афоризмів;
- прислів'їв та приказок;
- градації;
- невербальних способів впливу — елементів креолізованого тексту
(фотографій, ілюстрацій, карикатур і т.д.) [4, c. 5].
Вважаємо, що різниця властивостей масової свідомості, на які націлено
використання прийомів «логічного» та «емоційного» блоків мезорівня, дає певні
підстави, що дозволяють вважати ці блоки (як сукупності конкретних прийомів)
окремими тактиками мовного дії. При цьому виділення у межах даного варіанта
систематизації «логічної» та «емоційної» тактик аж ніяк не унеможливлює наявність
інших різновидів комунікаційних тактик.
За великим рахунком, змістовне наповнення конкретної тактики повністю
залежить від комунікаційних намірів або стратегії автора повідомлень. Тому виділені
тут два різновиди, швидше за все, слід розглядати лише як окремі приклади.
На наш погляд, на відміну від прийомів мікрорівня, мезотехнології, як правило,
мають більший «радіус дії», більш ефективні, але в той же час і легше розпізнаються, а
отже, існує велика ймовірність того, що читач ідентифікує застосовувані щодо його
механізми.
Нарешті, до прийомів макрорівня ми вважали за можливе віднести найбільш
масштабні важелі маніпуляційного на аудиторію. Найпоширеніший подібний механізм
— це відбір інформації для освітлення або, інакше кажучи, формування медійної
123
повістки дня. Публікуючи лише ті факти, які сприяють реалізації стоїть перед ним
комунікаційної мети (або ж, навпаки, ігноруючи факти, що перешкоджають цьому),
автор тексту тим самим впливає свою аудиторію. Ризикнемо припустити, що за своїм
масштабом та потенціалом впливу на аудиторію встановлення інформаційний порядок
денний цілком може вважатися навіть не тактикою, а самостійною стратегією процесу
Крім цього, як окрема складова макрорівня можна розглядати і спосіб організації
інформації в рамках окремого випуску засобу масової комунікації. Скажімо, в газетах
та журналах «найвигідніші» для редакції сюжети зазвичай займають найбільш читані
сторінки видання або анонсуються на першій, часто повнокольоровій смузі.
Сюди доцільно віднести розмір статті, спосіб її графічного та кольорового
оформлення та сусідні з нею матеріали. Нам видається, що саме на макрорівні
механізми впливу на читача остаточно переходять із сфери лінгвістики до сфери
політології. Іншими словами, тут вже на перший план виходять не лексичні, а суто
політичні моменти, а рішення про виправданість застосування подібних прийомів
приймаються не коректорами чи літературними редакторами, а власниками того чи
іншого мас-медіа чи замовником конкретної публікації.
Висновки та перспективи подальшого дослідження. Таким чином,
розробивши запропонований варіант систематизації, ми припускаємо, що зі
збільшенням масштабу комунікаційних прийомів, тактик та стратегій їх характер
поступово стає дедалі політичним. Іншими словами, чим вищий рівень, тим більше в
ньому політичної складової та менше — лінгвістичної.
Розбиваючи способи мовного маніпулювання на рівні, ми також припустили, що
зі збільшенням політичного потенціалу конкретних технологій зростає ефективність
їхнього впливу на аудиторію, але разом з цим збільшується і ймовірність їх
розпізнавання адресатом трансльованого комунікаційного сполучення. Зрозуміло,
висловлені ідеї на даний момент повинні розглядатися лише як гіпотези, для
підтвердження чи спростування яких необхідно проводити окремі дослідження. Однак
рух саме у цьому напрямі — у руслі аналізу взаємного впливу лінгвістичних та
політичних аспектів мовного маніпулювання видається нам дуже перспективним
вектором розвитку вітчизняної комунікативістики.

1. Деренчук Н. Особливості формування маніпулятивної стратегії в українському політичному
дискурсі. Проблеми гуманітарних наук, серія «Філологія», 2016. № 38. С. 357-361.
2. Дяченко О. Складові механізму реалізації мовної маніпуляції в політиці. Політичне життя, 2018.
№ 2. С. 91-97.
3. Гармаш Н. Мас-медіа в демократизаційних процесах перехідного суспільства (на прикладі
українських і російських парламентських виборчих кампаній): автореф. дис. … канд. політ. наук: 23.00.02;
Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. Харків, 2009. 16 с.
4. Дем'яненко М. Популізм як політичний феномен і маніпулятивна технологія. Автореф. дис. …
канд. політ. наук, 23.00.02. Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Київ, 2018. 20 с.
5. Воротинський В. Політичне маніпулювання в інтернет-просторі України: політико-інституційний
вимір: автореф. дис. … канд. політ. наук: 23.00.02; Харків. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. Харків, 2016.
17 с.
124
Анастасія Рященко
30
АНГЛОМОВНІ АВТЕНТИЧНІ МАТЕРІАЛИ ЯК ЗАСІБ ПІДВИЩЕННЯ
МОТИВАЦІЇ УЧНІВ
У статті розглянуто основні особливості автентичних матеріалів на уроках іноземної мови.

Проаналізовано підходи різних визначень до поняття автентичні матеріали Визначено їх роль як засобу
підвищення мотивації учнів та легкості сприйняття іншомовного матеріалу. Саме автентичні аудіо/відео
тексти дозволяють тим, хто навчається, вдосконалювати навички сприйняття мови носіїв мови, в якій
відображаються особливості національної культури, викликаючи пізнавальний інтерес учнів, їх готовність
обговорювати проблеми, вступати в дискусію.
Ключові слова: автентичні матеріали, мотивація, іншомовний матеріал, методи навчання, мовна
спільнота.
Riashchenko Anastasiia. English-Speaking Authentic Materials as a Means of Students’ Motivation

Increase. The article reveals the main features of authentic materials in foreign language lessons. The approaches of
various definitions to the concept of authentic materials have been analysed. Their role as a means of increasing
students‘ motivation and the ease of perception of foreign language material has been determined. It is the authentic
audio/video texts that allow those who study to improve their language perception skills, which reflect the
peculiarities of the national culture, causing students‘ cognitive interest, their willingness to discuss problems, to enter
into a discussion.
Key words: authentic materials, motivation, foreign language material, teaching methods, language
community.
Постановка проблеми та її значення. Підвищення мотивації студентів у

навчанні є одним із викликів, з якими регулярно стикаються вчителі іноземної мови, і
це одна з потреб учнів, яку слід враховувати, щоб отримати змістовну освіту. Вчителі
іноземних мов регулярно стикаються зі складним завданням щодо того, як зацікавити
та заохотити уяву своїх учнів та мотивувати їх до навчання [4]. Вчителі мають
створювати або адаптувати матеріали, які підходять для учнів. Ще одна проблема
полягає в тому, щоб перенести контекст «реального життя» в класну кімнату, і тут
стають у пригоді автентичні матеріали.
Аналіз основних досліджень із цієї проблематики. Багато дослідників
вважають і доводять, що автентичні матеріали є корисними для ознайомлення учнів із
справжньою мовою та допомагають розвинути мотивацію до навчання.
Мета та завдання статті. Дослідження має на меті описати застосування
автентичних матеріалів для покращення мотивації студентів у вивченні англійської
мови. Визначено наступні завдання дослідження: дати визначення поняттю «автентичні
матеріали» та розглянути дефініції даного поняття різними дослідниками;
проаналізувати їх роль як засобу підвищення мотивації школярів до вивчення іноземної
мови; охарактеризувати класифікацію автентичних матеріалів.
Виклад основного матеріалу з обґрунтуванням отриманих результатів.
Автентичні матеріали стали стандартною частиною багатьох мовних курсів, оскільки
вони забезпечують багатий лінгвістичний внесок і надають студентам широкий спектр
інформації. Багато прихильників їх використання стверджують, що такі матеріали
мотивують учнів. Однак існує занепокоєння, що без ефективного відбору та
формування цих текстів вони можуть мати негативний вплив на мотивацію учнів.
© Рященко А., 2022
125
Хоча термін «автентичний» часто використовується при описі матеріалів, які

використовуються в класі, важливо визначити, що під цим мається на увазі. Визначено
автентичні матеріали як ті, які «були створені для досягнення певних соціальних цілей
у мовній спільноті» [5, c. 146].
Г. Вороніна називає автентичними матеріали, які запозичені з комунікативної
практики носіїв мови [1]. На думку В. Тормошевої, більшість автентичних
відеоматеріалів (документальні, художні фільми, навчальний кіно з країнознавчим
змістом, інформаційні телепередачі, інтерв'ю, рекламні ролики, відеокліпи і т. д.)
призначені для жителів країни, що вивчається, і непридатні в своїй первісній формі для
навчальних цілей. Завдання викладача – підготувати дидактичний матеріал для роботи з
відеосюжетами або їх окремими фрагментами на заняттях іноземної мови [2].
Вибір саме автентичних матеріалів обумовлений тим, що автентичні
відеоматеріали дають різноманіття зразків мови та її різних регіональних акцентів,
загальновживаної і спеціальної лексики, ідіом і т. д., при цьому в тому контексті, як їх
використовують носії мови. Вони гарантують можливість оволодіння іншомовною
культурою. Практика демонструє, що учні запам'ятовують те, що чують і бачать в
кілька разів краще і правильніше того, що просто чують. Для навчання лексиці відео
надає прекрасну можливість показати, як носії мови застосовують граматичні
структури і використовують лексичні звороти.
Однак цьому також бракує ясності, оскільки воно спирається на спільне
розуміння терміну «реальний», що є проблематичним, оскільки це абстрактне поняття.
«Автентичні матеріали — це ті, що створені для певних реальних цілей, відмінних від
вивчення мови, і часто, але не завжди, надаються носіями мови» [3].
Стверджується, що використання автентичних матеріалів має ряд переваг. З
точки зору лінгвістики, дослідники стверджують, що автентичні матеріали надають
студентам точну модель мови, яку вони вивчають, а не штучну мову підручників. У той
час як матеріал, створений спеціально для навчальних цілей, може надати учням
відчуття безпеки та комфорту, це відчуття безпеки виникає через те, що матеріал
містить більш обмежений діапазон словникового запасу.
Автентичні матеріали з більшою ймовірністю нададуть учням багатший
лінгвістичний внесок [6]. Крім того, хоча матеріали можуть надати учням відносно
чіткі приклади використання мови, ці моделі навряд чи будуть нагадувати вхідні дані,
які учневі доведеться зрозуміти поза класною кімнатою.
Таким чином, існує ймовірність того, що учням буде важко, коли вони зіткнуться
з мовою поза межами навчального середовища.
Автентичні матеріали розділяють на три категорії. Перша категорія – це
автентичні матеріали для прослуховування, такі як радіоновини, мультфільми, пісні
тощо. По-друге, автентичні візуальні матеріали, такі як вуличні вивіски, журнали та
газетні фотографії, листівки тощо. По-третє, автентичні друковані матеріали, такі як
спорт звіти, газети, меню ресторанів, квитки на поїзд тощо.
Незалежно від функції автентичного матеріалу та його категорії, вчитель
повинен приділити певну увагу вибору автентичних матеріалів для навчальної
діяльності.
Щоб бути ефективними, автентичні матеріали мають відповідати меті уроку, віку
учнів, рівню мови, інтересам, потребам, очікуванням і цілям, а також сприяти розвитку
126
мови учнів. Вчитель не повинен очікувати, що учні зможуть осягнути все відразу,
оскільки поточні матеріали фактично підготовлені для рідної мови.
Висновки та перспективи подальших досліджень. Автентичні аудіо/відео
матеріали мають великі потенційні можливості для вирішення навчальних, освітніх
завдань при правильно організованому занятті педагогом. Маючи велику
інформативність матеріалу, вони створюють атмосферу реальної мовної комунікації і
здатні забезпечити успішне сприйняття іноземної мови, підвищити мотивацію учнів до
вивчення іноземної мови.
1. Вороніна Г. Р. Комп‘ютерно орієнтовані технології у процесі вивчення іноземних мов. Науковий вісник
кафедри Юнеско Київського національного лінгвістичного університету. Серія Філологія. Педагогіка.
Психологія. 2013. № 27. С. 250–255.
2. Тормошева В. С. Використання ресурсів Інтернет у навчанні іноземних мов: навч. Посібник. Мінськ:
Інтернет і Наука, 2019. 371 с.
3. Gilmore, A Authentic Materials and Authenticity in Foreign Language Learning. Language Teaching, 2007.
pp 97-118.
4. Oura, G. K. Authentic Task-Based Materials: Bringing the Real World Into the Classroom. 2008. pp 65-84.
5. Peacock, M. The Effect of Authentic Matrials on the Motivation of EFL Learners. ELT Journals: English
Language Teachers Journals, 1997. pp 144-156.
6. Zyzik, E. C., & Polio, C. Authentic materials myths: Applying second language research to classroom teaching.
University of Michigan Press, 2017.
Катерина Сава
31
ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ АНГЛІЦИЗМІВ У ТВОРЧОСТІ
Г. МЮССО (НА ПРИКЛАДІ РОМАНУ «ПОКЛИК ЯНГОЛА»)
У статті розглянуто особливості використання англіцизмів у творчості Гійома Мюссо на прикладі

роману «Поклик янгола». Проаналізовано теоретичні засади у сфері дослідження англомовних запозичень,
зокрема топонімів та смислових понять. Класифіковано різновиди англіцизмів, які використовує автор у
романі. Запропоновано розглядати англіцизми у творчості Г. Мюссо як американізми та власне англіцизми
(британізми). Визначено види англомовних топонімів, які використовує автор у романі. Наведено та
проаналізовано приклади топонімів та смислових понять.
Ключові слова: французька література, англіцизми, американізми, британізми, топоніми, смислові
поняття.
Sawa Kateryna. The peculiarities of the use of English words in creativity G. Musso (on the example of
the novel “Call from an angel”)
The article examines the peculiarities of the use of Anglicisms in the work of Guillaume Musso using the
example of the novel ―Call from an angel‖. The theoretical foundations in the field of research of English loanwords,
toponyms and semantic concepts are analyzed. Varieties of Anglicisms used by the author in the novel are classified.
It is proposed to consider Anglicisms in the work of G. Musso as Americanisms and actually Anglicisms
(Britishisms). The types of English toponyms used by the author in the novel are determined. Examples of toponyms
and semantic concepts are given and analyzed.
Key words: French literature, Anglicisms, Americanisms, Britishisms, toponyms, semantic concepts.
Постановка наукової проблеми та її значення. Гійом Мюссо – один з

найпопулярніших прозаїків-романістів Франції, творчий метод якого є надзвичайно
© Сава К., 2022
127
перспективним з точки зору наукового дослідження. Однією з характерних рис його

творчості є використання англіцизмів, якими автор вдало «жонглює» для творення
просторового, культурного, побутового тла в межах якого відбувається взаємодія
головних та другорядних персонажів. Значну частку англомовного контенту у тексті
роману складають топоніми та запозичення смислових понять. Класифікація
англіцизмів у творчості Г. Мюссо, визначення їхніх функцій як складових прозового
твору – видається актуальним та потрібним аспектом дослідження творчості автора.
Аналіз досліджень цієї проблеми. Особливості використання англіцизмів у
творчості Г. Мюссо є актуальною, проте мало досліджуваною темою. Англомовний
контент у романах Г. Мюссо викликає зацікавлення у представників мас-медіа та фан-
бази автора; тоді ж як науковці поки не представили фундаментального дослідження
цього аспекту творчості. Відтак, у даному дослідженні ми послуговувалися
загальнотеоретичними підходами. Теоретичними підвалинами даного дослідження
слугували наукові розвідки у царині визначення та класифікації англіцизмів у
французькій мові, зокрема йдеться про науковий доробок С. Мусійчук та Є. Федченко
[6; 10]. Оскільки значну частку художнього тексту Г. Мюссо складає англомовна
топонімія, то ми звернулися до цієї сфери наукового пізнання. Цей пласт лексики
досліджували вітчизняні та закордонні мовознавці, серед яких О. Алєксєєва [1],
А. Білецький [2], М. Вакуленко [3], Л. Гумецька [4], Г. Лабінська [5], А. Титаренко [7],
К. Камерон [11], Д. Мілз [13], Д. Стюарт [15], А. Сміт [14] та ін.
особливостей використання англіцизмів у творчості Гійома Мюссо на прикладі роману
«Поклик янгола».
дослідження. Однією з особливостей творчого методу Г. Мюссо є інтенсивне
збагачення тексту роману різноманітними англомовними запозиченнями –
англіцизмами. Відповідно до енциклопедії української мови, англіцизм (англізм) –
різновид мовного запозичення: слово, його окреме значення, вислів тощо, які
запозиченні з англійської мови або перекладені з неї чи утворені за її зразком.
Різновидом англіцизму є американізм – запозичення з американського варіанта
англійської мови [9]. Є. Федченко під терміном англіцизм розуміє як загальний термін,
що об‘єднує усі категорії запозичень з англійської мови, так і більш вузький термін, що
стосується слів, які функціонують в англійській мові Великобританії. Під терміном
американізм мовознавець розуміє «слова англійської мови, лексичні, граматичні та
фонетичні особливості яких виникли у США та не розповсюдилися у Великобританії»
[10, с. 1].
У рамках дослідження англомовних запозичень, представлених в романі
Г. Мюссо, будемо послуговуватися термінами «американізм» як слів, які безпосередньо
пов‘язані з культурою та побутом США та власне «англіцизм» (британізм), оскільки
одна з сюжетних ліній розвивається у Великобританії, що звісно передбачає
запозичення слів, пов‘язаних з побутом, культурою та адміністративним устроєм цієї
країни.
Вживання американізмів Г. Мюссо є результатом життєвого контакту автора з
англомовною культурою, коли у 19 років майбутній письменник на кілька місяців
поїхав працювати продавцем морозива в США. Так, з інформації представленої на
офіційному сайті Г. Мюссо – https://www.guillaumemusso.com/ та його інтерв‘ю,
128
дізнаємося, що автор черпає натхнення саме з цього мегаполіса (див. рис. 1) – «Big
Apple є майданчиком для добре продуманих інтриг, які роблять Г. Мюссо таким
успішним» [8].
Нью-Йорк є відправною точкою розвитку подій у багатьох романах Мюссо,
зокрема у романі «Поклик янгола». Автор надає цьому значення, про що свідчить його
цитата з інтерв‘ю одному з французьких
онлайн-видань: «у своїх книгах ―La Fille
de Brooklyn‖ і ―Un appartement à Paris‖ я
вирішив розпочати історію з Парижа. Я
представляю героїв і розвиваю сюжет.
Потім ми їдемо в Нью-Йорк. Там все
прискорюється» [12]. Розпочавши
оповідь саме з Нью-Йорка автор задає
темп розвитку подій, локалізує вихідну
частину сюжету художнього твору.
Аналіз англомовного спектру
роману – лінгвістичного та культурного
– дав змогу визначити типи Рис 1. Гійом Мюссо в Сентрал-парк
англіцизмів та американізмів, які
вживає автор, описуючи персонажів, географічні, культурні та побутові реалії. Йдеться
про запозичення топонімів та смислових понять.
При дослідженні типів топонімічних запозичень, ми послуговувались загальною
мовознавчою теорією, яка десятиліттями досліджує топоніміку. Л. Гумецька стверджує,
що під «топонімом» розуміється як узагальнена назва будь-яких топографічних об‘єктів
від великих географічних назв й адміністративно-територіальних районів до дрібних
внутрішньоміських об‘єктів. Щобільше, дослідниця стверджує, що ці топонімічні
об‘єкти можуть бути як реальними, так і створеними авторами художніх творів (назви
вулиць, площ, міст, областей, країн) [4].
Проаналізувавши розвідки науковців, які працюють у царині топонімічних
досліджень, ми виділили різновиди топонімів для характеристики онімного простору
роману «Поклик Янгола»: астіоніми (назви міст) та урбаноніми (назви
внутрішньоміських об'єктів). Серед урбанонімів виокремлюємо годоніми (назви
вулиць), антропотопоніми (назви географічних об'єктів, утворених від власного імені
людини).
Аналіз матеріалу засвідчив, що текст роману містить астіоніми-американізми:
New York, San Francisco. Частка цих астіонімів є значною: 52 рази – New York, 41 раз –
San Francisco. 17 разів автор згадує штат Каліфорнія, але не в його англійському
варіанті California, а у французькому Californie, опустивши при цьому означений
артикль la. Одним з прикладів астіонімів-англіцизмів (британізмів) є згадка одного з
основних міст Північної Англії – Manchester, яке автор згадує 37 разів.
Серед годонімів-американізмів назвемо наступні: Stockton Street, Powell Street,
Kearney Street, Union Street, Stockton Street, Filbert Street, Bush Street, California Street,
Bedford Avenue, MacDougal Street, Houston Street, Greenwich Village. Годонімом-
британізмом є назва неблагополучного кварталу в Манчестері – Cheatam Bridge та
вулиця у західному Йоркширі – Farm Hill Road.
129
Спостережено, що вагомою частиною англіцизмів у романі «Поклик янгола» є

запозичення смислових понять (бренди одягу та аксесуарів, автомобілів, загальновідомі
діячі, події), наприклад автор згадує бренд ювелірних виробів – Tiffany, а також марку
автомобілів – Jaguar.
Серед власне урбанонімів варто зазначити: Waldorf – готель у Нью-Йорку; Levi‘s
Plaza – бізнес-центр, розташований вздовж Ембаркадеро в Сан-Франциско; Fog City –
пам‘ятка у Сан-Франциско, Каліфорнія.
Серед англомовних запозичень, які стосуються назв мас-медіа є американізм –
Vanity Fair (американський журнал, присвячений політиці, моді, загалом масової
культури) та британізм. Так, британський таблоїд The Sun автор іменує le Sun,
утворюючи таким чином ―franglais‖.
Запозичення смислових понять знаходимо в описі музичних уподобань головних
персонажів роману. Так, Джонатан Лемперер любив слухати наступних виконавців:
Tom Waits (американський співак, композитор та актор), Lou Reed (американський
вокаліст, найбільш відомий як учасник гурту The Velvet Underground), David Bowie
(британський рок-музикант), Bob Dylan (американський співак), Neil Young (канадський
співак). Джонатан також слухає пісню американської групи The Doors Light My Fire –
―une version live de Light My Fire‖. Цікаво, що ―live‖ – англіцизм-інтернаціоналізм, який
автор доповнює французьким неозначеним артиклем.
Ще одними прикладами запозичень є: пісня британської рок-групи The Rolling
Stones ―Jumpin‘ Jack Flash‖ та ―The Shop Around the Corner‖ – книга американської
письменниці Енн-Марі Меєр, яку Маделін читала в літаку.
У ході дослідження помічено, що деякі назви глав представлені англійською
мовою. Йдеться про Separate Lives (глава 2), You‘ve got mail (глава 5), The girl who
wasn‘t there (глава 15), The wild side (глава 21), The Girl in the Dark (глава 24), Finding
Alice (глава 26), Little Odessa (глава 38). Більшість з глав, де використана англійська,
стосуються життя Еліс Діксон – уродженки Манчестера. З постаттю Еліс Діксон
пов‘язане запозичення HEATHCLIFF – її пароль для входу в особисту пошту, а також
вигаданий персонаж роману Емілі Бронте «Грозовий перевал». Епіграф до однієї з глав
(13) написаний англійською – Everybody counts or nobody counts. Michael Connelly.
Встановлено, що роман Г. Мюссо містить запозичення, які французькі мас-медіа
визначають як franglais. Так, в одному абзаці автор використовує два терміни, що
позначають клас подорожей: à la classe affaires (французька; політ Джонатана та його
сина Чарлі) та business class (англійська; опис польоту Рафаеля та Мадлен). Для опису
Маркуса (друга та партнера Джонатана), автор використовує прикметник baggy,
комбінуючи цей англіцизм з французьким іменником un pantalon.
Прикладом антротопонімів у романі є JFK – міжнародний аеропорт імені Джона
Кеннеді.
Слід зазначити, що «Поклик янгола» містить не лише англомовні запозичення, а
й італізми (ristretto, panini), латинізми (ad vitam aeternam, Non sum qualis eram, Luctor et
emergo), інтернаціоналізми (duty free).
Висновки та перспективи подальшого дослідження. Роман Г. Мюссо «Поклик
янгола» є надзвичайно цікавим з точки зору використання чималої кількості
англомовних запозичень, серед яких нами було виокремлено американізми та власне
англіцизми (британізми). Методом кількісного аналізу було встановлено, що частка
американізмів є більшою.
130
Нами було виділено наступні різновиди топонімів для характеристики онімного

простору роману «Поклик Янгола»: астіоніми (назви міст), урбаноніми (назви
внутрішньоміських об'єктів), годоніми (назви вулиць), антропотопоніми (назви
географічних об'єктів, утворених від власного імені людини). Значна частка англіцизмів
є запозиченнями смислових понять.
Перспективи подальшого дослідження вбачаємо у кількісному та якісному
аналізі англіцизмів, представлених у інших творах Г. Мюссо, їх класифікації та
обґрунтуванні їх функцій як складових художнього твору.

1. Алексєєва О.Б. До питання інтерпретації деяких географічних назв у курсі країнознавства
Великобританії. Записки з романо-германської філології. Вип. 1 (32), 2014. С.3-8.
2. Білецький А. Про мову і мовознавство: навч. посібник для студентів філологічних спеціальностей вищих
навчальних закладів. К.: АртЕк, 1996. 224 с.
3. Вакуленко М. Наукові засади відтворювання запрограмованих та інших слів: інваріантна транскрипція і
транслітерація. Вісник Книжкової палати. № 10, 1999. С. 6-9.
4. Гумецька Л. Л. Нарис словотворчої системи української актової мови XIV-XV ст. Київ, 1958. 300 c.
5. Лабінська Г. Топоніміка: навч. посібник. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2016. 274 с.
6. Мусійчук С. М. Англіцизми у французькій мові та особливості їх перекладу. Філологічні студії:
Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету. 9 (1), 2013. С. 304–311.
7. Титаренко А. А. Місце урбанонімів у загальній класифікації онімів. Філологічні студії. Вип. 9, Ч.2, 2013.
С.171-180.
8. Офіційний сайт Гійома Мюссо. URL : https://www.guillaumemusso.com/ (дата звернення : 03.11.22)
9. Українська мова. Енциклопедія. К.: Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана, 2000. 752 с. 2.
10. Федченко Є.Д. Фонетико-графічні і семантичні особливості англіцизмів в сучасній французькій мові:
автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.05. Київ, 1990. 23 с.
11. Cameron Kenneth. English Place Names. London: B. T. Batsford, 1961. 268 p.
12. Hamon M. Le New York de Guillaume Musso. URL : https://www.lonelyplanet.fr/article/le-new-york-de-
guillaume-musso (дата звернення : 05.11.22)
13. Mills, A. D., A Dictionary of English Place Names. New York: Oxford University Press, 1991. 533 p.
14. Smith H. English place-name elements. Cambridge [England]: University Press, 1956. 372 p.
15. Stewart G.R. Names on the Globe. Oxford University Press, 1975.

16. Musso G. L'appel de l'ange. URL : https://bit.ly/3DZsjJi (дата звернення : 28.10.22)
Антоніна Семенюк
Марія Товстяк
32
ДИСТАНЦІЙНА ФОРМА ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ В УМОВАХ
ВОЄННОГО СТАНУ
У статті розглянуто особливості організації дистанційної форми навчання дітей з обмеженими

можливостями в умовах воєнного стану та різноманітні методи навчання, які зможуть забезпечити якісну та
ефективну освіту, а також хороші результати учнів. Наукове дослідження розкриває шляхи вдосконалення
дистанційної форми інклюзивного навчання під час війни та подолання труднощів задля доступності
інклюзивної освіти для більшості школярів й активного залучення їх до освітнього процесу. У цьому
дослідженні проаналізовано ефективні методи навчання дітей з особливими освітніми потребами, які можуть
використовуватися у навчальному процесі задля успішної співпраці вчителів з учнями, що дає змогу
© Семенюк А., Товстяк М., 2022
131
зрозуміти, що інклюзивне дистанційне навчання в умовах воєнного стану є викликом для всіх – як для
освітніх працівників, так і для учнів з батьками також, який необхідно подолати та розробити ефективну
методику інклюзивного навчання у дистанційній формі під час війни в Україні.
Ключові слова: діти з особливими освітніми потребами, інклюзивна освіта, дистанційна форма
навчання, воєнний стан, інформаційна грамотність, критичне мислення.
Tovstiak Mariia. Semeniuk Antonina. Distance form of inclusive education in the conditions of martial
law. The article deals with the peculiarities of distance education organisation for children with disabilities under
martial law and various teaching methods that can ensure high-quality and effective education, as well as good
student results. Scientific research reveals the ways of improving the remote form of inclusive education during the
war and overcoming difficulties for the accessibility of inclusive education for the majority of schoolchildren and
their active involvement in the educational process. This study analyzes effective methods of teaching children with
special educational needs, which can be used in the educational process for successful cooperation between teachers
and students. This investigation makes it possible to understand that inclusive distance learning in the conditions of
martial law is a challenge for everyone – both for educational workers and for students and their parents as well,
which must be overcome and to develop an effective method of inclusive distance learning during war.
Keywords: children with special educational needs, inclusive education, distance education, martial law,
information literacy, critical thinking.
Постановка наукової проблеми та її значення. У зв‘язку із закриттям шкіл

через пандемію COVID-19 та воєнний стан в Україні діти з обмеженими можливостями
можуть не мати доступу до соціальної та емоційної допомоги, яку вони зазвичай
отримують від своїх вчителів та однокласників. Діти зі специфічними порушеннями
можуть бути особливо вразливими до порушення їхнього звичайного розпорядку дня,
що може спричинити їм надзвичайний емоційний біль. У цьому зв‘язку розгляд
можливостей права на освіту під час дистанційного навчання є нагальним для зниження
ймовірності того, що діти взагалі припинять відвідувати школу очно, а решта семестру
проходитиме повністю онлайн.
Аналіз досліджень цієї проблеми. Поняття «дистанційна форма інклюзивного
навчання» було розглянуто такими вченими, як М. Томпсон [3], М. Мур [5],
А. Кларк [4], і Д. Кіган [2], кожен з яких проаналізував окремий аспект цього методу
навчання. Дослідження даного питання має місце й сьогодні, адже дистанційний
формат набуває щороку все більше популярності, особливо під час воєнного стану.
Нагальною є розробка основних правил та угод для учнівських онлайн-спільнот, які
можуть працювати разом для створення та підтримки прийнятного та заохочувального
віртуального навчального середовища, з допомогою GoogleClassroom [1].
Мета та завдання статті. Мета нашого дослідження полягає у визначенні
особливостей організації дистанційної форми навчання дітей з особливими освітніми
потребами та певних інструментів, які покращать її запровадження в умовах воєнного
стану.
дослідження. Коли стається лихо і школи мають очно закритися, навчальний процес
базується на дистанційних методах навчання. Як і традиційне навчання в класі, онлайн-
курси не завжди відповідають освітнім потребам, зокрема дітям з обмеженими
можливостями загрожує подальше відставання через недостатній досвід
запровадженого формату роботи. Ті, хто має проблеми зі слухом, не можуть брати
участь в інтерактивному радіо-навчанні, а діти, яким потрібен постійний нагляд
дорослих, можуть не мати змоги використовувати матеріали для опрацювання
(роздруковані чи доступні на мобільному пристрої).
132
Пам‘ятаймо, що всі діти заслуговують на можливість навчатися, тому

інклюзивна освіта є важливою, оскільки формат онлайн-навчання може допомогти
учням з особливими потребами налагодити контакт з однолітками, а також забезпечити
соціалізацію в освітньому просторі.
Важливою є участь батьків в якості партнерів, які є першочерговою ланкою в
освітньому процесі, слугують містком між школою та домівкою. На нашу думку,
батькам дитини з ООП потрібно поділитися своїми висновками з інструктором і
помічником учителя для встановлення відповідного навантаження. Батьки дитини
протягом тижня ведуть щоденник, де докладно записують свої спостереження за
дитиною, до прикладу: чи змінюється відповідно до ритму дня, тижня чи місяця, чи
швидко школяр звик до нового розкладу; чи учень просто мляво пристосовується, чи
справді прокидається і готується щодня йти до школи, щоб довести матері, що йому це
потрібно; чи відчуває дитина хвилювання, і якщо так, то чи змінився рівень її
тривожності; її ступінь тривожності високий чи низький; чи є спалахи з боку дитини; як
зазвичай почувається дитина протягом тижня; він або вона схильні бути тихими,
сонними, агресивними або дуже обережними; чи використовує школяр комп‘ютер для
виконання шкільних завдань.
Не забуваймо, що діти з обмеженими можливостями часто потрапляли на
«вічний карантин», де їх не відвідували і не допускали до спілкування з однолітками,
які зазвичай розвиваються швидше (або навчалися за індивідуальною формою
навчання). Відтак, тепер, коли почався фактичний карантин, ми можемо впевнено
стверджувати, що дітям з особливими потребами слід відвідувати звичайні класи разом
зі своїми однолітками, адже їм має бути гарантована можливість отримати якісну
освіту.
Для забезпечення інклюзивного навчального середовища педагогам слід надати
учням різноманітні засоби для обміну думками. Хоча дистанційна освіта обмежена в
своїй здатності заохочувати різноманітний обмін інформацією, мотивацію та
самовираження учнів, навіть незначні корективи в цих сферах можуть мати глибокий
вплив на освітні можливості, доступні для всіх дітей, особливо для молоді з групи
ризику та з обмеженими можливостями [1].
Задля мотивування учнів наполегливо вчитися необхідно дозволяти їм
занотовувати відповідь або поділитися тим, що вони вивчають, з братом або сестрою,
планувати заняття дистанційного навчання, щоб залучити взаємодію з навколишнім
середовищем школярів – навіть якщо це лише огляд їхнього дому в пошуках того, про
що вони говорять, конкретизація того, що вони чують і/або бачать, може посилити
взаємодію та розуміння, а також слід брати до уваги, що обставини можуть вплинути на
благополуччя дітей, доречним є надання часу для роздумів й обміну інформацією.
Потрібно вирішити їхні сумніви та страхи.
Важливим є прояв гнучкості у тому, як і коли виконується та подається
навчальна робота. Якщо учням пропонується виконати письмове завдання, слід дати
розмовні варіанти. Протягом цього періоду шкільна робота повинна бути гнучкою і
дозволяти молоді навчатися зі своєю швидкістю.
Для обміну інформацією є ефективними методи дослідження та обмірковування:
створення письмової розшифровки будь-яких навчальних вказівок, які поширюються
лише через аудіо, і надання доступу для всіх учнів, особливо для школярів, школи яких
визначені як глухі або слабочуючі; планування дистанційного навчання різними
133
мовами, якими розмовляє цільова спільнота, в тому числі мова жестів і мови меншин;
створення відеоверсії аудіосеансів мовою жестів, які можна поширювати через
мобільний пристрій в мережах смартфонів або спільно з цільовими учнями (тобто через
забезпечення планшетами). Якщо надаються відеосесії, необхідно переконатися, що
враховуються всі відповідні мови (включаючи жести мовою), а текст має субтитри.
Якщо учні мають доступ до підручників, потрібно перевірити, що аудіозаписи
посилаються на певні сторінки, щоб діти могли взаємодіяти за допомогою зорових і
слухових шляхів. Також слід переконатися, що всі діти мають доступ до необхідних
матеріалів, необхідних для дистанційного навчання.
Необхідно перед початком онлайн навчання повернутися до основ і переоцінити
цілі навчання та прийняти рішення про те, якою інформацією та здібностями повинні
володіти діти на початку навчання та чи їм буде зручно використовувати ті чи інші
інформаційні технології. Доречним є створення цілей онлайн-навчання, які мають сенс
для учнів і досяжні, враховуючи тенденцію до онлайн-освіти і проведення заходів та
онлайн-уроків, які допоможуть учням досягти цих цілей. Важливим є надання чітких
вказівок для онлайн-завдань, зокрема, як подати їх у CourseWorks і до якої дати, які
матеріали доступні, щоб допомогти учням їх успішно виконати, і що буде оцінюватися
на основі їх успішності. У CourseWorks є зручна функція, за допомогою якої ми
можемо створювати прозорі рубрики.
Використання таких функцій у CourseWorks, як форуми, завдання та тести
сприяє зацікавлення та мотивацію дітей у цифровому середовищі, а також забезпечує
надання учням декількох шансів з низькими ставками для продемонстрування своїх
знань. Розуміння потребучнів у додатковому часі для виконання завдань і відповідей на
запитання, оскільки їхні розклади можуть бути порушені через різницю в часових
поясах є запорукою успіху. SpeedGrader від CourseWorks дозволяє надати учням
швидкий відгук про їхні завдання та дає можливість додати особистий акцент за
допомогою аудіо- чи відеокоментарів (обидва вони є функціями CourseWorks).
Передбачення, як діти діятимуть у віртуальному середовищі та підтримка
онлайн-профілів і активних акаунтів в соціальних мережах, чесність зі своїми учнями
уможливлює обмінінформацією через Оголошення та Mailtool. Регулярні відповіді на
коментарі школярів на онлайн-форумі для обговорень і вчасне приєднання на заняття у
Zoom дає можливість брати активну участь у навчальному процесі.
Можливість працювати на освітньому сервері допоможе дітям у вирішенні
труднощів з навчальним матеріалом і консультаціями на великій відстані у вільний час.
Учні без досвіду роботи на цих платформах оцінюють свої перспективи успіху в
майбутній професійній діяльності дещо вище, ніж ті, хто активно працює та більшість з
нихкористуються освітніми сервісами час від часу, а інші – щодня.
Усі ці можливості розширюють доступ користувачів до різноманітних
інформаційних ресурсів, у тому числі до мультимедійних технологій у сучасних
умовах, що зумовлюють необхідність постійного методичного оновлення професійних
знань та вмінь спеціалістів. Дистанційне навчання в умовах воєнного стану базується на
використанні сучасних інформаційних технологій і засобів зв'язку (телебачення, відео-
та аудіотехнічні засоби навчання, комп'ютерні глобальні та локальні мережі).
З такою кількістю корисних ресурсів, доступних онлайн, важливо подумати про
те, як ефективно включити їх у свої уроки. Активно варто залучати своїх учнів до
процесу обміну та підключення інформації, яку вони знаходять в Інтернеті та в
134
матеріалах курсу. Окрім того, важливо заохочувати учнів шукати та обговорювати

відповідні онлайн-ресурси, особливо електронні книги, які пропонують багато точок
зору на визначені теми.
Критично слід оцінювати якість відображення цифрового вмісту. Якщо нам
потрібно запропонувати проблемну літературу чи медіа, які містять стереотипні
зображення, необхідно обов‘язково обговорити ці проблеми зі своїми учнями та знайти
інші ресурси. Для забезпечення більш інформаційної грамотності необхідно
заохочувати дітей до використання критичного мислення під час навчання та
вирішення різномантних проблем у повсякденному житті, шляхом прикладів,
застосовуваних до широкого кола людей в онлайн-бесідах, відеолекціях і живих сесіях
Zoom (під час занять або робочих годин). Візьмімо до уваги соціальне та культурне
різноманіття учнів і використовуймо лише відповідні ресурси, матеріали та казки, щоб
проілюструвати свої думки.
Доступність онлайн-курсів не повинна бути застарілою думкою на тлі
нинішнього ентузіазму щодо них. Успішне навчання відбувається тоді, коли всі учні
мають рівний доступ до змісту курсу та можливість активно взаємодіяти з ним.
Маймо на увазі, що не всі учні матимуть доступ до достатнього Інтернету,
програмного та апаратного забезпечення для навчання через війну в Україні. Наскільки
ми спостерігаємо, що росія робить все, щоб Україна залишилась без електрики. Тому
слід забезпечити учнів як синхронними, так і асинхронними компонентами, щоб усі
учні, незалежно від того, де вони знаходяться, і яка ситуація, могли б принаймі читати
інформацію, яка не вимагає інтернету. Лекції та Zoom-сесії можна записати та
переглянути пізніше. Відео має містити субтитри та розшифровку. Слід активувати
автоматичні субтитри в Panopto або скористатися вбудованою функцією YouTube,
потім виправлені субтитри можуть бути доступні для школярів.
Надання словесного опису будь-яких зображень, графіків або діаграм, які
відображаються на екрані під час сеансу в прямому ефірі або записаної лекції дасть
змогу дітям, які мають проблеми з переглядом візуальних зображень зрозуміти
матеріал. Мотивація та постійний контроль учнів є невід‘ємними компонентами
навчального процесу.
Слід закликати вчителів використовувати структуру Universal Design for
Learning. Усунення перешкоди для передачі знань, надавши учням доступ до контексту,
контекстно-релевантної інформації та різноманітних прикладів. Даймо учням
можливість налаштувати власний досвід навчання, надаючи їм матеріал у різних
форматах і режимах (наприклад, мультимедіа з підписами та транскриптами),
(наприклад, шляхом збільшення розміру тексту або зміни яскравості).
Доступність презентацій та онлайн-бесід через використання шрифтів та
кольорів, які можуть читати широкі кола учнів, різноманітні відповіді та способи
вираження також грають велику роль, регулярна можливість неформального
оцінювання та відгуків про прогрес сприяє заохочення учнів до участі, даючи їм
можливість поділитися своїми ідеями на форумі або взяти участь у прямому ефірі
Zoom, але нам варто зробити доступними різноманітні методи взаємодії. Використання
онлайн-інструментів груп, такі як обговорення CourseWorks і Zoombreakouts, щоб
сприяти віртуальній командній роботі.
Незалежно від того, чи ми тільки починаємо роботу як онлайн-вчитель, чи маємо
багаторічний досвід за плечима, важливо регулярно розмірковувати над власною
135
практикою викладання, припущеннями учнів і характером онлайн-навчання в цілому,

щоб отримати уявлення про керовані способи вдосконалювати інклюзивні практики.
Важливим є урахування учнівського контингенту, звідки вони могли переїхати та
обставини, в яких вони можуть жити. Не думаймо, що кожна дитина знаходиться в
місці, яке є сприятливим для навчання. Окрім того, війна в нас ще продовжується.
Якщо ми записуємо свої уроки в Zoom, ми можемо переглянути записи з метою
покращення своєї взаємодії з учнями і тон нашого голосу також.
Необхідно перестрахуватися та попросити колегу перевірити нашу онлайн-
класну кімнату CourseWorks або переглянути запис одного з наших сеансів Zoom або
попередньо записаних лекцій, щоб дати нам кілька коментарів. Не потрібно соромитися
використовувати програму спостереження за викладанням CTL, яка доступна вчителям,
щоб отримати конструктивну критику ваших педагогічних методів.
Завжди згадуймо уроки та пишімо нотатки про те, що пройшло добре, що може
бути краще, і що ми зробимо по-іншому під час наступної сесії Zoom. Варто брати до
уваги думки учнів, чи вдаються їм дані цифрові інструменти чи ні.Планування та
викладання нашого курсу має відображати знання, отримані в результаті цього
оцінювання.
Тим не менш, незважаючи на недоліки, технології дистанційного навчання є
ефективним методом отримання інформації. Для підвищення ефективності нових
інформаційних технологій в освіті необхідно сформувати певну систему, яка
передбачає інше розуміння сутності навчання, ролі вчителя й учнів у цьому процесі,
стосунків між педагогом і дітьми, обладнання робочих місць учителів та школярів.
Успішне вирішення проблеми впровадження дистанційної освіти в Україні сприятиме
підвищенню якості та доступності вищої освіти, а також інтеграції національної
системи освіти в науково-виробничу, соціальну та культурно-інформаційну
інфраструктуру світового співтовариства.
Висновки та перспективи подальшого дослідження. Отже, інклюзивне
дистанційне навчання є викликом, існує багато бар‘єрів, які необхідно подолати, щоб
гарантувати можливість усіх дітей з особливими освітніми потребами брати активну
участь в навчальному процесі. Можна досягти значного прогресу, розглянувши та
звернувшись до кожного з проаналізованих методів із метою покращення доступності
та ефективності якісної інклюзивної освіти для більшої кількості дітей в умовах
воєнного стану.
1. Тріндаде А. Р. Інформаційні та комунікаційні технології і розвиток людських ресурсів. Дистанційна
освіта. Київ, 2000. № 2. С. 5– 9.
2. Asynchronous Learning Across Time Zones. Columbia Center for Teaching and Learning. 2020. URL:
https://bit.ly/3EqnKqc (дата звернення: 18.10.2022)
3. Inclusion, Equity, and Access While Teaching Remotely. Reflections on Teaching and Learning. The CTE
Blog. Rice University. 2020. URL: https://bit.ly/3V4gVSc (дата звернення: 25.10.2022)
4. Inclusive Teaching Resources. Columbia Center for Teaching and Learning. URL: https://bit.ly/3V6hBWW
(дата звернення: 29.10.2022)
5. Teaching Inclusively in the Online, Synchronous Classroom. Center for the Integration of Research,
Teaching and Learning. CIRTL Network. 2020. URL: https://bit.ly/3ArMLAo (дата звернення: 22.10.2022)
136
Сінкевич Романа
РЕКЛАМА ЯК КРЕОЛІЗОВАНИЙ ТЕКСТ

33
(НА ПРИКЛАДІ АНГЛОМОВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ

ІНТЕРНЕТ-РЕКЛАМИ)
У статті розглянуто характеристики сучасної Інтернет-комунікації та сприйняття людиною

інформації. У дослідженні подано визначення терміну «креолізований текст». Встановлено основні
особливості Інтернет-реклами як креолізованого тексту. Розкрито поняття «соціальна реклама». Наукове
дослідження розкриває функціонування вербальних та невербальних елементів на прикладі англомовної
соціальної Інтернет-реклами.
Ключові слова: креолізований текст, соціальна реклама, Інтернет-комунікація, вербальний
компонент, невербальний компонент.
Sinkevych Romana. English language digital public service advertising creolized text. The paper
describes characteristics of modern communication and the way a person perceives information. The article provides
a definition of the term ―creolized text‖. The main features of digital advertising creolized text are established. The
term ―public service advertising‖ has been explained. Scientific research reveals the functioning of verbal and non-
verbal elements on the example of English language digital social advertising.
Key words: creolized text, social advertising, Internet communication, verbal component, non-verbal
component.
Постановка наукової проблеми та її значення. Більшість інформації у

сучасному світі люди сприймають невербально, тому з‘явилася потреба аналізувати
текст як комбінацію семіотичних знаків. Оскільки в Інтернет-комунікації домінують
методи передачі інформації візуально, це створює ідеальне середовище для існування
та розвитку креолізованих тексті у інформаційно-комунікативному просторі. Ця
особливість сучасних текстів, які становлять комбінацію вербальних та невербальних
елементів, які утворюють єдине смислове, структурне, функціональне ціле, викликала
цікавість лінгвістів до вивчення креолізованих текстів.
Аналіз досліджень цієї проблеми. Із збільшенням кількості робіт із вивчення
поняття «дискурс», науковці зацікавилася не лише лінгвістичними, а й
паралінгвістичними засобами у сучасній комунікації. Оскільки рекламний є особливою
формою комунікації, то комбінація вербальних та невербальних елементів становить
предмет дослідження лінгвістів у межах прагматики рекламного тексту.
Мета та завдання статті. Мета роботи полягає у виявленні специфіки
функціонування рекламного тексту як креолізованого тексту у сучасному медіапросторі
на прикладі соціальної Інтернет реклами.
дослідження. Розвиток технологій, поява Інтернету перетворила людство на
інформаційне суспільство. Все частіше спілкування відбувається віртуально та у
письмовій формі: повідомлення, дописи на особистих сторінках у соціальних мережах,
коментарі. Ними можна поділитися, процитувати, надіслати іншій людині і таким
чином збільшити коло адресатів у Інтернет-комунікації. Із розвитком технологій
водночас виникають зміни у сприйнятті нової інформації людиною. Хоч на
сьогоднішній день у комунікативному середовищі мова все ж залишається
© Сінкевич Р., 2022
137
найважливішим та універсальним засобом спілкування, але в Інтернет-комунікації вона

є не єдиним. Через перенасиченість інформаційного простору, щоб привернути увагу
звичайного користувача, все частіше потрібно використовувати яскраві образи, цікаві
заголовки, нестандартні зображення.
Креолізований текст, або ще як його називають полікодовий текст, – це єдине
смислове, структурне ціле, у якому вербальні та невербальні компоненти створюють
повноцінну структуру, яка виконує прагматичний вплив [1, с. 51]. У сучасній
комунікації креолізовані тексти створюють нестандартні та оригінальні способи
спілкування, адже все частіше використовуються іконічні знаки разом із вербальними
засобами. До таких текстів можна віднести комікси, меми, плакати та Інтернет-рекламу.
Усі ці приклади характеризуються тим, у своїй структурі базуються на симбіозі
лінгвістичних та екстралінгвістичних засобів комунікації, які утворюють єдине
смислове ціле.
Креолізовани текст постає як лінгво-візуальний феномен, тому для декодування
сенсу в такого типу текстах важливо аналізувати невербальну частину повідомлення.
На сприйняття тексту, як цілого, впливає не лише вибір мовних знаків, але й його
візуальне оформлення: шрифт, розмір, колір та супроводжуючі візуальні елементи
[4, с. 315].
Креолізований текст переважає над усіма засобами передачі інформації у
сучасних медіа. Ця тенденція виникла через те, що невербальні засоби комунікації
більш практичні і можуть передавати великий обсяг інформації без втрати змісту, а це
означає, що адресату потрібно набагато менше часу на розуміння повідомлення і,
водночас, не втрачає його сенс. Структура сучасного рекламного тексту складається з
вербальних та невербальних компонентів для передачі інформації, що робить рекламу
креолізованим текстом. Екстралінгвістичні компоненти як зображення, колір, шрифт,
композиція виконують інформативно-експресивну функцію та дуже тісно
взаємопов'язані з лінгвістичними компонентами реклами як заголовок чи слоган
[2, с. 101-102].
Креолізований текст у рекламі втілює те, що потрібно сучасній людині:
привертає увагу та полегшує сприйняття інформації. Основний концепт реклами
«максимум інформації мінімум слів» зумовлює відсутність основної частини
рекламного тексту, адже її виражати мовленнєво не потрібно або, інколи, й не важливо,
бо для повного сприйняття сенсу часто вистачає візуального вираження основного
концепту рекламного повідомлення [4, с. 148]. Саме тому, щоб вдало проаналізувати
рекламу, треба розглядати її як креолізований текст, що реалізує свою комунікативно-
прагматичну мету за допомогою смислів, які висвітлені через вербальні та невербальні
елементи. Декодування інформації відбувається у процесі виокремлення сенсу з
зображеного, вербального і їх співставлення, аби дійти до комплексного розуміння
реклами.
Соціальна реклама – це специфічна форма комунікації, яка підпадає під
категорію інституційної комунікації, адже здійснюється представниками певних
інституцій та громадськості, яка має на меті викрити та вирішити соціальні проблеми
[5, с. 16]. Ще одним визначенням соціальної реклами є спосіб впливу на світогляд,
цінності та поведінку аудиторії [6, с. 46]. Не зважаючи на те, що соціальна реклама
створюється для конкретної аудиторії із врахуванням національних та культурних
особливостей, деякі теми є загальнолюдськими: екологія, здоровий спосіб життя,
138
допомога малозабезпеченим верствам населення. Окрім того, Інтернет-реклама

розміщена у соціальних мережах може досягти своєї аудиторії у будь-якому куточку
світу, а звичайні користувачі можуть самі стати джерелом поширення рекламного
повідомлення.
У статті розглянуто соціальну Інтернет-рекламу, яку було створено агенцією
Rethink, яка знаходиться в Канаді для GreenPeace [7]. Слоганом цієї рекламної кампанії
є фраза Don‘t suck the life from our oceans (див. Рис. 1). Слоган є смисловим центром
рекламного повідомлення, який є коротким та
лаконічним, характеризується цілісністю та
завершеністю [3, с. 21].
У цьому прикладі яскраво
прослідковується, як невербальні елементи
поєднуються із вербальним компонентом і
несуть єдине смислове навантаження у
креолізованому тексті. Оскільки основним
завданням реклами є забезпечити користувачів
Інтернету усіма необхідними засобами для
розуміння та інтерпретації повідомлення,
автори використали мовні та немовні засоби
вираження, враховуючи при цьому характер та
призначення тексту. Сам по собі слоган Don‘t
suck the life from our oceans ізольовано від
супроводжуючого зображення матиме декілька
інтерпретацій, однак у поєднанні з фото тварин
та пластикової трубочки можна виділити
Рис. 4 [7] комунікативно-прагматичну мету даної
соціальної Інтернет-реклами.
GreenPeace – це відома природозахисна організація, яка займається питаннями
екології. Аналізуючи дану рекламу, можна зрозуміти, що це кампанія, яка має на меті
зменшити кількість використання пластикових трубочок. У слогані вживається
імператив, який передано за допомогою наказового способу дієслова Don‘t suck та
стилістична фігура перебільшення – гіпербола. Однак розуміння гіперболізації у цьому
рекламному повідомленні відбувається лише при комплексному сприйнятті слогану та
зображення як єдиного цілого, де відбувається усвідомлення візуальної метафори –
океан як стакан з рідиною. Окрім того, емоційне підсилення відбувається завдяки
вживанню присвійного займенника our, який разом із зображенням вказує на те, що
океан – це, перш за все, домівка для тварин, яку знищують своєю діяльністю люди.
Висновки та перспективи подальшого дослідження. Отже, можна зробити
висновок, що сучасна Інтернет-реклама – це креолізований текст, який включає в собі
вербальні та невербальні елементи. Дослідження рекламних повідомлень вимагає
аналізу не лише мовних компонентів, а й нелінгвальних методів комунікації.

1. Бутиріна М. В. Креолізований рекламний текст як семіотичний феномен. Актуальні дослідження
українських наукових шкіл у галузі соціальних комунікацій : матеріали всеукраїнської наук.-практ. конф.,
м. Київ : Інститут журналістики, 2013. С. 148–152.
139
2. Галішина М. О. Вербальні та невербальні складові рекламних текстів. Науковий часопис Національного

педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 2014. № 8.С. 101–103.
3. Добровольська Д. М. Мовні особливості англомовних рекламних слоганів та їх відтворення українською і
російською мовами: дис. ... канд. філол. наук : 10.02.16. Одеса, 2017. С. 226.
4. Коваль А., Солганик Г. та ін. Особливості мови і стилю засобів масової інформації. Київ: Вища
школа, 1983. С. 40.
5. Lannon J. How Public Advertising works. Washington: World Advertising Research Center, 2008.
6. Schuman D. Social Advertising and the World Wide Web. New York: Psychology Press, 2013.

7. Greenpeace. Don‘t suck the life from our oceans. Brand awesome.
URL: https://brandsawesome.com/project/greenpeace-dont-suck-the-life-from-our-oceans/ (дата звернення:
09.10.2022)
Сірбіненко Анна
34
СОЦІАЛЬНО-ПРАГМАТИЧНІ АСПЕКТИ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ ДОПИТІВ
ЯК ОКРЕМОГО ЖАНРУ ЮРИДИЧНИХ ТЕКСТІВ
У статті досліджено соціально-прагматичні аспекти поліцейських допитів як окремого жанру

юридичних текстів; уточнено поняття юридичного тексту та типології юридичних текстів; описано зв'язок
прагматики тексту та особливостей створення окремих жанрів юридичних тестів, виокремлено головні мовні
засоби, які застосовуються з метою реалізації комунікативних інтенцій учасників допиту. Досліджено та
описано використання лексичних, стилістичних та синтаксичних структур в текстах поліцейських допитів.
Ключові слова: юридичний текст, прагматика, поліцейський допит, прагматичний потенціал,
типологія текстів.
Sirbinenko Anna. Social Pragmatic Aspects of Police Interrogations as a Separate Genre of Legal
Texts.The article deals with the social-pragmatic aspects of police interrogations as a separate genre of legal texts.
The article reveals the main concepts related to the legal texts and the pragmatics of the text and singles out the main
linguistic units that are used to implement the communicative intentions of the interrogation participants. The study
examines and describes the usage of lexical, stylistic, and syntactic structures in the police interrogation texts.
Key words: legal text, pragmatics, police interrogation, pragmatic potential, typology of texts.
Постановка наукової проблеми та її значення. Зацікавленість лінгвістів та

інших науковців сферою юридичних текстів зросла за останні роки. На сучасному етапі
розвитку юридичної лінгвістики значний інтерес науковців спрямований на вивчення
соціально-прагматичних аспектів юридичних текстів різних жанрів, що включає
семантико-синтаксичні особливості юридичного тексту, а також структурну
організацію компонентів речення. Поліцейські допити як окремий жанр юридичних
текстів загалом та їх соціально-прагматичні аспекти зокрема на сьогодні є недостатньо
вивченими.
Аналіз досліджень цієї проблеми. Основу новітніх концепцій, що описують
особливості юридичного тексту заклали такі дослідники як І. Грязін, Т. Губаєва,
Ю. Прадід, Б. Ажнюк, які вивчали питання мовного упорядкування текстів. Зокрема Ю.
Прадід виокремлює юридичну лінгвістику як міждисциплінарну науку, що стосується
ролі та функції мови в юридичній практиці та теорії [7]. Термін «прагматика», що
лежить в основі нашого дослідження, був запропонований Ч. Моррісом. Питання
© Сірбіненко А., 2022
140
прагматики такожлежали в основі досліджень таких вчених як А. Швейцер, К. Райс,

В. Коміссаров, К. Райс запропонувала прагматичну класифікацію текстів, що
визначають особливості перекладу [9].
Поліцейські допити переважно аналізуються науковцями зі сфери
юриспруденції, криміналістики, кримінального права тощо. Фундаментальних
лінгвістичних праць, присвячених аналізу поліцейського допиту як окремого жанру
юридичного тексту, на сьогодні є дуже небагато.
Мета та завдання статті. Метою роботи є аналіз соціально-прагматичних
аспектів юридичних текстів (на матеріалі поліцейських допитів), їх виокремлення та
систематизація.
В ході написання роботи використовувались емпіричні, описові та
загальнолінгвістичніметоди дослідження.
Виклад основного матеріалу дослідження й обґрунтування отриманих
результатів дослідження. У. Юридичний текст, а саме тексти поліцейських допитів є
основою нашого дослідження. Лінгвіст І. Гальперін визначає текст як витвір
мовленнєво творчого процесу, що описується завершеністю, є об‘єктивованим у
вигляді письмового документу та є оформленим відповідно до типу цього документу;
основними елементами тексту є заголовок та особливі одиниці, які є об‘єднаними
різними типами логічного, стилістичного, лексичного та граматичного зв‘язків і має
власні прагматичну установку та спрямованість [3]. З запропонованого визначення ми
сприймаємо текст як одиницю вищого рівня, що несе певну інформацію, має
стилістичне, лексичне та граматичне забарвлення відповідно до сфери вжитку, та
завжди орієнтована на адресата.
В свою чергу юридичний текст – це письмово відтворений документ, який має
прямий зв‘язок з законодавством, правовими нормами та їх практичним
застосуванням [2]. Тобто юридичний текст має стійкий зв‘язок з законодавством та
слугує для обслуговування юридичних процесів. Як історично та соціально
сформований комплекс мовних засобів, юридичний текст створює багаторівневу
систему. Саме тому він має низку функцій: номінативна; аксіологічна; комунікативна;
естетична; регулювально-волюнтативна; гносеологісна; культуроносна [1].
Функціональні особливості юридичних текстів можна вважати широкими та
обмеженими водночас, адже реалізація певного комплексу функцій залежить від його
форми, змісту, призначення та стилю. Функціонал юридичних текстів зумовлений
також і природою права, що має тенденцію до постійного розвитку.
Типологія юридичних текстів має багато підходів, але для нашого дослідження
важливим є характер правової інформації, відповідно до якого тексти поділяють на:
нормативні документи; документи, що фіксують юридичні факти; документи, що
містять рішення індивідуальногохарактеру; гроші та цінні папери; документи, що
фіксують факти-докази [8]. Остання група юридичних текстів є у фокусінашого
дослідження, адже вони використовуються для доказу фактів юридичного значення. По
суті, такі тексти не є юридичними, а лише служать для доказу таких.
Щодо питання прагматики, воно є відносно новим у лінгвістиці. Вперше термін
«прагматика» був запропонований Ч. Моррісом, що трактувався як частина «теорії
знаку» та складався з трьох частин: синтактики, семантики та прагматики [6]. Цей
підхід базується на лінгвістичних поняттях в межах філософії, але саме лінгвістика
стала основою прагматики в процесі розвитку цього концепту.
141
Сучасна прагматика концентрується на вивчені процесів, які мають вплив на

взаємодію мовних знаків в певній ситуації, а також на комунікативні результати мовної
взаємодії [6]. Отже, сучасна прагматика фіксує увагу на комунікативному значенні в
конкретному контексті та на відповідному результаті. Прагматичний потенціал тексту
є здатністю тексту створювати комунікативний ефект та формувати у реципієнта
прагматичне ставлення до повідомлення [4]. Тобто прагматика тексту реалізовує
прагматичний вплив на реципієнта. Також ми можемо припустити, що прагматичний
потенціал є характерним для усіх повідомлень в комунікативних ситуаціях.
Спеціалізована лексика, граматика та синтаксис юридичних текстів має вплив на
відтворення комунікативно-прагматичних інтенцій. Спеціалісти певної професійної чи
наукової галузі використовують особливу вузькопредметну лексику, яка повинна бути
зрозумілою в спільноті спеціалістів [5]. Отже лексичні, синтактико-стилістичні,
граматичні особливості юридичних текстів є способами реалізації їх прагматично-
комунікативних інтенцій.
Проаналізувавши низку текстів поліцейських допитів, ми встановили, що
соціальні ролі поліцейського та допитуваного є різними. Це виражено особливостями
лексичного матеріалу. Поліцейський використовує здебільшого спеціалізовану лексику,
притаманну для юридичного тексту, на що вказують ці приклади:
- …We‘re looking into that robbery… [12].
- …you must understand your rights. You have the right to remain silent.
Anything you say can and will be used against you in court of law…[11].
- … no pressure or coercion of any kind…[11].
Вживання професійної та спеціалізованої лексики є логічним для текстів
поліцейських допитів як жанру юридичних текстів. Проте беручи до уваги
комунікативну ситуацію, в якій допитуваний не має поглиблених знань в сфері
юридичної термінології, ми розуміємо, що тексти допитів не містять слова латинського
та давньоанглійського походження, що зазвичай є характерним для юридичних текстів.
Беручи до уваги те, що допитуваний використовує специфічну лексику, зумовлену
соціальним статусом, поліцейський вдається до тих самих прийомів задля
налагодження інформаційного обміну. Наведемо приклад:
- …Crack? That‘ll do it to you. [12].
- ….Cause I‘m not the dope police, I‘m just curious. [11].
Говорячи про загальні особливості лексичного матеріалу текстів допитів, ми
можемо зазначити використання побутовоїлексики, як у наступному прикладі:
- They left the country. And then somehow he was dealing with those guys
because they thought that he owed them and I don‘t know. Something with that that he was
taking care of [25].
Також відслідковуємо використання усталених та клішованих фраз, мовних
штампів,до прикладу:
- …My name is detective Royce…. [11].
- ..Can you state your name for the record? [10].
- …. Thank you, I appreciate it.[12].
Таке використання побутової лексики, усталених та клішованих фраз, мовних
штампів є логічним, адже ціль допиту встановити послідовність подій злочину, що
пересікається з побутовимиподіями.
142
Вибір лексичних одиницьдопитуваним значною мірою пояснюється метою

комунікації, що полягає в бажанні приховати інформацію, яка може нашкодити йому.
Ми можемо відслідкувати використання сленгу, жаргону, просторіччя, вставних
лексичних елементів (Ithink, youknow), колоквіалізмів, що притаманні розмовному
стилю До прикладу:
- …some black dudes [11].
- …Man, I can‘t, I just got out of jail.[11].
- ..Like, a couple days ago… [12].
- …It seems like the guys…[12].
На вибір лексики значний вплив мають соціальний статус, рівень освіти
допитуваного. Беручи до уваги використання сленгу, жаргону та просторіччя, ми
можемо зробити висновок про його рівень освідченості чи соціального статусу.
Підсумовуючи, можемо зазначити, що вибір лексичних одиниць залежить від
цілі комунікації, комунікативної ситуації та попереднього соціального досвіду
учасників допиту.
Аналізуючи тексти поліцейських допитів, ми прослідковуємо різні структури
речень. Прості та складні непоширені речення притаманні здебільшого допитуваному.
Наведемо приклад:
- MORGAN: That‘s okay. [10].
- Bryan Greenwell: No. [11].
- Dalia Dippolito: I don‘t know [12].
В свою чергу, слідчий використовує поширені складні речення, як у наведеному
нижче прикладі:
- Investigator: Well, both of them were shot. And uh, this is what I want to show
you. [11].
- CALHOUN: We found a gun in the trunk of your car [10].
Такий вибір структур речень зумовлений різними комунікативними цілями. Мета
допитуваного – приховати деталі, які можуть нашкодити йому.Мета слідчого –
максимально чітко та детально передати інформацію. Проте в текстах допитів ми не
можемо відслідкувати часте вживання багатоскладових речень, адже вони мають
складну структуру і можуть ускладнювати комунікативний процес.
Можемо відслідкувати використання слідчим пасивних конструкцій, до
прикладу:
- I am required [inaudible] before you make any statement that you have the
following constitutional rights [12].
- Anything you say can and will be used against you in court of law. [11].
Також слідчий використовує умовні речення. Наприклад:
- If I ask the people you named if you were there, they‘d say you were
there? [10].
- If I showed you a picture of them, would you know who they are? [11].
Використання таких конструкцій є звичним для юридичних текстів. Пасивні
конструкції є одним зі способів підтримки нейтралітету. Умовні речення є основою
допитів, адже слідчий лише робить припущення про винуватість допитуваного та
достовірність описаних подій. Такі конструкції допомагають слідчому налагодити
процес комунікації та встановити довіру між учасниками допиту.
143
Можемо зробити висновок, що вибір синтаксичних структур залежить від

комунікативної мети та ролі. Слідчий має за метувстановити довірливі стосунки та
керувати комунікативним процесом, тому використовує поширені складні речення та
синтаксичні конструкції, які допомагають підтримувати нейтралітет. Допитуваний,
намагаючись приховати інформацію, використовує прості та непоширені конструкції.
Описуючи стилістичні особливості поліцейських допитів, варто зазначити,
що для юридичних текстів притаманний офіційно-діловий стиль з наявністю
професійної термінології та дотриманням вимог чіткості та зрозумілості. Ми вже
встановили, що поліцейські допити виходять за межі юридичних текстів, тому таким
текстам притаманний здебільшого розмовний побутовий стиль з елементами офіційно-
ділового.
Як підтвердження цьому, ми можемо відслідкувати велику кількість
фразових дієслів, їх вживання переважно належить допитуваному, наприклад:
- Bryan Greenwell: I‘m just going off of what I‘ve heard. That he got ripped off
for some dope a few times. [11].
- Dalia Dippolito: …he had to pay back. So we were going to go ahead and he
had the money to pay off the probation and everything like that and then, I guess somehow,
when he went away, some guys didn’t go away, they…[12].
Фразові дієсловаgooff, goahead, goaway,getrippedoff, payback, payoffє
індикатором неформального стилю мовлення, що є притаманним для допитуваного.
Варто зазначити, що в основі допиту лежить техніка вільної розповіді, при якій
допитуваний має можливість розказати послідовність подій. Тому ми відслідковуємо
вживання парцелярії (інтонаційне розмежування речення), яка на письмі позначається
крапками. До прикладу:
- MORGAN:. I can‘t see how that stuff would have gotten there. Unless
somebody left it there by mistake, I don‘t see how it could be there.[10].
- Bryan Greenwell: I‘m just going off of what I‘ve heard. That he got ripped off
for some dope a few times. [11].
Апосіопеза (недоговорення) є притаманним для допитуваного та зазвичай
виражається у формі обірваного речення, до прикладу:
- Dalia Dippolito: …the back door has cameras…
- Investigator: Then…
- Dalia Dippolito: …but they don‘t record [12].
Такі прийоми пояснюються емоційним станом допитуваного, його небажанням
ділитися інформацією.
Ми можемо зазначити, що тексти поліцейських допитів не є багатими на
стилістичні особливості, що є логічним, враховуючи юридичну спрямованість текстів.
Для офіційно-ділового та розмовно-побутового стилів не є притаманнимвелике
різноманіття художніх засобів, тому лише окремі приклади стилістичних прийомів
відслідковуються в розмові допитуваного.
Висновки та перспективи подальшого дослідження. Юридичний текст є
одиницею вищого рівня, що має прямий зв‘язок з законодавством та слугує для
обслуговування юридичних процесів. Ми визначили, що поліцейські допити відносять
до такої групи юридичних текстів як документи, що фіксують факти-докази. Такі
документи не є юридичними по суті, але слугують для доказу таких. Ми встановили,
що сучасна прагматика вивчає процеси, що впливають на взаємодію мовних знаків та
144
на комунікативні результати такої взаємодії. Ми визначили основні способи реалізації

прагматично-комунікативних інтенцій, а саме: лексичні, синтактико-стилістичні,
граматичні особливості. Проведений емпіричний аналіз текстів поліцейських допитів
дав змогу встановити, що використання лексичних,стилістичних та синтаксичних
засобів допитуваних та слідчих різняться через певні особливості. Ми визначили, що
на вибір лексичних одиниць впливають комунікативна мета, соціальний досвід
учасників допиту, а також комунікативна ситуація. Ми зробили висновок, що вибір
синтаксичних структур залежить від комунікативних цілей та ролі учасника допиту.
Було також встановлено, що для текстів поліцейських допитів, як і для інших
юридичних текстів, не є характерним широке вживання стилістичних структур, що
зумовлено юридичною спрямованістю текстів. Перспективами подальшого
дослідження вважаємо можливість використання методів прагматичного аналізу для
вивчення та дослідження інших юридичних текстів.
1. Артикуца Н.В. Мова права та її вивчення студентами юридичних спеціальностей у вищих навчальних
закладах України: підручник. Київ : Вид. центр «Стилос», 2004. С. 245.
2. Бусел В.Т. Великий тлумачний словник сучасної української мови. Київ; Ірпінь: Вид. центр «Перун»,
2009. С. 1736.
3. Гальперин И.Р., Текст как объект лингвистического исследования. Москва: Вид. центр «Наука», 1981. С.
9-30.
4. Комисаров В.Н., Современное переводоведение. Москва: Вид. центр «ЭТС», 2002. С. 424.
5. Кравчук О.О. Текст – засіб формування мовно комунікативної компетентності вчителя-філолога. Наук.-
пед. журнал Молодь і ринок. Дрогобич : Вид. центр «Дрогобицький державний педагогічний університет
імені Івана Франка», 2015. №130, Вип. 11. С. 36.
6. Норман Б.Ю. Лингвистическая прагматика (на материале русского и других славянских языков): курс
лекций. Мінськ: Вид. центр «БГУ», 2009. С. 183.
7. Прадід, Ю. Ф. Юридична лінгвістика в Україні: здобутки і перспективи. Наук.-теорет. журнал
Мовознавство. Київ: Вид. центр «Академперіодика» НАН України», 2001, №2. С. 31-37.
8. Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 р. № 2657-XII.
9. Райс К. Классификация текстов и методы перевода. Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике.
Москва: Вид. центр «Международные отношения», 1978. С. 202-222.

10. An Interrogation Script : CALHOUN, MORGAN. URL: https://bit.ly/3VaQIB7 (дата звернення: 03.10.2022).
11. Bryan Greenwell Interrogation Transcript. URL: https://bit.ly/3V2V0dY (дата звернення: 04.10.2022).
12. Dalia Dippolito Interrogation Transcript. URL: https://bit.ly/3Aysb1g (дата звернення: 04.10.2022).
Anna Smoliar
35
CONCEPT FEAR IN STEPHEN KING’S NOVEL “THE MIST”
The core objective of the article is to analyze the concept FEAR in Stephen King‘s psychological horror
novel ―The Mist‖. The core and peripheral semantic elements of the concept FEAR and semantically direct and
context-dependent verbalizers of the concept in the given novel are identified.
Keywords: concept, cognitive linguistics, fear, horror fiction, verbalization.
© Smoliar A., 2022
145
Смоляр Анна. Концепт СТРАХ в романі Стівена Кінга «Туман». Основним завданням статті є
аналіз концепту СТРАХ у психологічному романі жахів Стівена Кінга «Туман». У статті висвітлені ядро та
периферія, семантично прямі та контекстуальні вербалізатори концепту.
Ключові слова: концепт, когнітивна лінгвістика, страх, фантастика жахів,
вербалізація.
Statement of scientific problem and its significance. Concept FEAR is central to

horror fiction, which, despite its rising popularity, has received limited scholarly attention to
its semantic representation. The article focuses on one of the first works by Stephen King,
who is widely regarded as a pioneer of the discussed literary genre. Given the increasing
popularity of horror fiction, it is crucial to identify means of verbal representation of the
concept of FEAR.
Theoretical background. Though concepts are unanimously understood as
fundamental units of human cognition, different scholars in the fields of linguistics,
psychology, and philosophy designate specific characteristic features of concepts. According
to Rosch (1999), concepts are ‗central building blocks of cognitive theory‘ [1]. The researcher
claims that concepts serve as a linking point between mind and world and occur in real
situations alongside the process of categorization. Rosch underscores that concepts can be
identified as open systems that encourage one to explore and learn. Having considered the
notion of concept in the context of linguoculturology, Kononenko (2004) defines it as a means
of expressing certain spiritual and cultural values [2, p. 3]. Zagnitko (2010) defines a concept
as a generic unit of cognition [3, p. 9]. The linguist differentiates between objective,
indicative, and event-based. Considering the diversity of linguistic approaches toward the
classifications of concepts, it can be stated that the nature of the concept is of particular
interest within the scientific community. Despite rather contrasting perspectives on the
categorization of concepts, they are commonly acknowledged as a basic unit of human
cognition.
The purpose and objectives of the article. The article aims to analyze the
representation of the concept FEAR in Stephen King‘s novel ―The Mist‖. To reach the
declared purpose, the following objectives are to be fulfilled:
 To define lexico-semantic variants of the noun fear;
 To detect the core and peripheral semantic elements of the concept FEAR;
 To identify and compare nouns, adjectives, adverbs, and verbs denoting the given
concept in Stephen King‘s novel ―The Mist‖.
Presentation of the main material and substantiation of the results of the
research. To analyze the semantic structure of the concept FEAR, its lexicosemantic
representation should be outlined. Given the polysemantic nature of the word, the necessity to
designate its central lexicosemantic variants emerges. Therefore, the definitional analysis of
the lexeme fear, which is a semantically direct verbalizer of the concept, was conducted.
Oxford Advanced Learner‘s Dictionary provides two definitions of the noun fear:
1. The bad feeling that you have when you are in danger or when a particular thing
frightens you (I suddenly felt gripped by fear);
2. A feeling of concern about somebody's safety or about something bad that might
happen (The announcement sparked fears that interest rates will rise) [4].
The former entry highlights the emergence of fear due to the actual threat, whereas the
latter accentuates the potential danger a person might encounter. Considering the synonymic
146
units of the noun fear, such lexemes as terror, panic, alarm, and fright are mentioned. The
noun fear collocates with:
 adjectives: big, deep, deep-seated, worst, growing;
 verbs: (V + N) instill, allay, voice, spark, experience, feel, have; (N + V) abate,
subside, grow.
Considering the definitions mentioned, it can be inferred that the dominant semantic
element of the lexeme fear defines the awareness of actual danger / the feeling of being
scared. Thus, the lexicosemantic variant – the bad feeling that you have when you are in
danger or when a particular thing frightens you – constitutes the core of the concept FEAR.
The peripheral semantic elements denote the feeling of concern about one‘s safety, the
anticipation of danger, and respect for someone. Having applied the method of componential
analysis, such semantic components as [FEELING], [DANGER], [EMOTION],
[CONCERN], [THOUGHT], [STATE], [ANTICIPATION], [REVERENCE], and
[POSSIBILITY] have been identified.
The concept FEAR occupies a central position in the psychological horror novel ―The
Mist‖. We have identified 10 nouns, 21 adjectives, 4 adverbs, and 5 verbs that directly denote
the concept FEAR:
• nominal verbalizers: horror (10), unease (6), terror (5), panic (4), chill (3), nightmare (3),
worry (2), agitation (1), tension (1), uneasiness (1);
• adjectival verbalizers: scared (19), terrible (9), worried (7), dangerous (5), afraid (4),
strange (4), frightened (3), haggard (3), horrified (3), fearful (2), frightening (2), horrible (2),
nervous (2), trembling (2), aghast (1), creepy (1), ghastly (1), haunted (1), horrid (1),
nightmarish (1), terrified (1);
• adverbial verbalizers: nervously (7), uneasily (5), horribly (3), terribly (3);
• verbs denoting the concept: to tremble (7), to worry (5), to scare (4), to frighten (3), to
shiver (1).
Considering the frequency of their occurrence in the novel, lexemes horror (n), scared
(adj), nervously (adv), and tremble (v) occupy dominant positions in the corresponding
groups.
The nominal verbalizers have different degrees of intensity. The nouns terror and
horror describe an extremely strong sense of fear, whereas unease, tension, agitation, and
worry designate the feeling of concern or uncertainty. The difference between the first two
synonyms enlisted can be deduced from the author‘s comparison:
―Terror is the widening of perspective and perception. The horror was in knowing I was
swimming down to a place most of us leave when we get out of diapers and into training
pants‖ (5, p. 72).
Thus, terror can be defined as the comprehension of actual danger, whereas horror is a
situation-dependent feeling.
The adjectives constitute the most diverse group of verbalizers of the concept FEAR.
The lexemes horrified, frightened, scared, and haunted describe the emotional reaction that
can be physically observed. For the sensation of fear is commonly reflected in one‘s facial
expressions, the adjectives are collocated with nouns eyes and face. As to the adverbial
verbalizers, they constitute the smallest group, with the lexemes nervously and uneasily being
the most frequently used ones. Admittedly, they pertain to the emotional aspect of the
147
character‘s behavior, whereas adverbs horribly and terribly function predominantly as

intensifying elements.
The limited usage of verbs related to the concept suggests that the author emphasizes
the peculiarities of the emotional response instead of its nature. The verbs to scare, to
frighten, and to worry refer directly to the concept of FEAR, whereas the lexemes to tremble
and to shiver represent a physical state of being afraid. Moreover, multiple verbal phrases
represent the concept FEAR, namely:
- To go rigid (―Billy went for the flag - then stopped. At the same moment, I felt Steff go
rigid against me, and I saw it myself. The Harrison side of the lake was gone. It had
been buried under a line of bright-white mist, like a fair-weather cloud fallen to earth‖
(5, p. 11));
- To go loose (‗There was a sound. A soft sliding sound. It stopped, then started again
with a stealthy little bump. Everything inside me went loose. I regressed magically to
four years of age. That sound wasn't coming from the market. It was coming from
behind me. From outside. Where the mist was‘ (5, p. 33)).
Voice can be considered an indirect verbalizer of the concept FEAR, as it expresses
one‘s current emotional state. In the novel, emotions experienced by the characters are
represented in a broad range of voice tones/colors, namely:
1. A scream (a whooping scream; ‗Another scream came from outside…‘ (5, p. 29); ‗…my
laughter and Norm's screams sounded about the same‘ (5, p. 37); ‗There was another
scream, choked off‘ (5, p. 39); ‗…a scream began to rise in my throat‘ (5, p. 71);
‗…two screams came out of the mist‘ (5, p. 84));
2. A moan (‗The scream. I could hear it starting in my throat as a moan, rising like a
police siren‘ (5, p. 71); an answering moan);
3. A shriek (a shriek came out of the fog; a ululating howl from out there);
4. A sigh (a long, trembling sigh);
The writer utilizes various adjectives to illustrate how characters react to an event
associated with danger. The author describes voices as shrill, cracked, trembling, upset,
scolding, husky, faint, gore-crow, pinched, low, and sinister. These attributes facilitate the
visualization of the plot and hence narrow the distance between the reader and the story.
Notably, King tends to abrupt characters‘ prolonged exclamations with the phrasal verb to cut
off:
1. ‗The shriek went on and on, competing with the fire whistle…The shriek ended
abruptly. It did not dwindle; it was cut off. One more man went outside…‘ (5, p. 29);
2. ‗A few more feet paid out, and then there was a ululating howl from out there that
brought an answering moan from my son. Hatlen stood aghast. His eyes were huge.
One corner of his mouth turned down, trembling. The howl was abruptly cut off.
There was no sound at all for what seemed to be forever.‘ (5, p. 60);
3. ‗‗Get it off me!‘ she screamed. ‗Oh my Lord my Lord get it‘. Then her voice was cut
off, too.‘ (5, p. 61).
In the first example, the author describes one‘s shriek as rather protracted. The remark
‗it seemed impossible that any human pair of lungs could have enough air in them to sustain
such a shriek‘ underscores the abnormal intensity of the scream (5, p. 29). Therefore, the
concept FEAR in Stephen King‘s novel ―The Mist‖ is represented by a diverse range of
semantically direct and contextual verbalizers.
148
Conclusions. Having analyzed the representation of the concept FEAR in King‘s novel
―The Mist‖, we have identified specific tendencies in the author‘s writing style. Considering
the semantically direct verbalizers, adjectives comprise the broadest group with scared being
the most frequently used lexeme. The noun horror, the adverb nervously, and the verb to
tremble denote the most extensively used verbalizers in the corresponding groups. In terms of
contextual representation of the concept FEAR, it denotes either the physical manifestation of
the emotion or the manipulative tools used to evoke the feeling of uncertainty and mental
disturbance. The former comprises diverse vocal patterns, facial expressions, and visual
contacts between the characters. Therefore, the author uses multiple semantically direct and
context-dependent verbalizers to illustrate the central idea of the novel.
References
1. Rosch, E. (1999). Reclaiming concepts. Journal of consciousness studies, 6 (11-12), pp 61-77.
2. Kononenko, V. (2004). Concepts of Ukrainian discourse: Monograph. Kyiv-Ivano-Frankivsk. Plai.
3. Zagnitko, А. (2014). Theory of grammar and text: Monograph. Donetsk: Vasyl' Stus DonNU, 480 p.
4. Oxford Advanced Learner‘s Dictionary. (n. d.). Fear. Retrieved November 12, 2022. URL:
https://www.oxfordlearnersdictionaries.com/definition/english/fear_1 (дата звернення: 12.11.2022)
5. King, S. (2007). The Mist. URL: https://wp.nyu.edu/darknessspeaks/wp
content/uploads/sites/3674/2016/04/King-Stephen-The-Mist.pdf (дата звернення: 10.11.2022)
Соломія Степаніцька
36
ПРОБЛЕМА ІДЕНТИЧНОСТІ ЖІНОК У ФРАНЦУЗЬКОМУ
ЛІТЕРАТУРНОМУ ДИСКУРСІ
(на основі роману М. Дюрас «Пробудження Лол В. Штайн»)
У статті розглядається проблема жіночої ідентичності з точки зору феміністичної критичної теорії,
яка дає змогу поставити під сумнів ідеологію патріархату з її ієрархічним типом мислення та постійним
утисненням жіночого через його відмінність від чоловічого. Роман М. Дюрас «Пробудження Лол В. Штайн»,
покладений в основу статті, дає можливість розширити рамки традиційного літературного дискурсу. Це дає
змогу реалізувати концепцію жіночого через багаторівневість життєвого досвіду поза межами патріархальних
стандартів та оцінок.
Ключові слова: роман, гендер, жіноча ідентичність, жіноча емансипація, «неповнота», авторська
образність.
Stepanitska Solomiia. The problem of women's identity in French literary discourse (based on the
material of M. Duras's novel “The Ravishing of Lol V Stein”)
The article examines the problem of female identity from the point of view of feminist critical theory, which
makes it possible to issue challenging of a patriarchy ideology with its hierarchical type of thinking and the constant
oppression of the feminine due to its difference from the masculine. The novel by M. Duras ―The Ravishing of Lol V.
Stein‖, which is the basis of the article, provides an opportunity to expand the framework of traditional literary
discourse. This makes it possible to realize the concept of the feminine through the multi-level life experience beyond
the boundaries of patriarchal standards and evaluations.
Key words: novel, gender, female identity, female emancipation, ―imperfection‖, author's imagery.
Постановка наукової проблеми та її значення. Романи французької

письменниці М. Дюрас становлять неабиякий інтерес для дослідниць-феміністок,
© Степаніцька С., 2022
149
оскільки в них порушуються питання про жіночу суб‘єктивність, особливості жіночої

мови, досвіду та мислення, жіночі стратегії репрезентації (головні героїні її романів –
переважно жінки). Усі думки про жіночність висловлюють чоловіки, які історично
завжди мали доступ до слова та письма. Деякі дослідниці-феміністки (Е. Сіксу,
К. Клеман) ніколи не приховували той факт, що «міфологія» щодо жінки побудована з
чоловічої точки зору, заснованої на повному нерозумінні, на поглядах, заснованих на
кліше. Це часто можна простежити у галузі літератури, де довго домінували чоловіки
[5, c. 96].
Творчість М. Дюрас певною мірою відкриває нові можливості для реалізації
жіночої ідентичності в літературі, які суттєво відрізняються від звичних гендерних
стереотипів фемінінності. Трансформація життєвої позиції жіночої ідентичності
пов‘язана з відмовою від принципу сутності (як єдиного детермінанта), який
репрезентував жіноче разом із «складнішою чоловічою статтю» [1, с. 47] як похідне і
другорядне. Завдяки переорієнтації теорії фемінізму з‘явилася можливість запровадити
новий тип мислення, який дав змогу репрезентувати жіночність із власною позицією та
власним голосом у суспільстві.
М. Дюрас, була свідком еволюції статусу жінки в соціумі (емансипація,
сексуальна революція, розвиток фемінізму як руху), і тому репрезентувала жіночий світ
у творах досить цікаво.
Роман «Пробудження Лол В. Штайн» порушує та робить актуальним питання
про переосмислення жіночого та формує уявлення про жіночу суб‘єктивність як
незалежну, суперечливу, репрезентовану через кілька рівнів «прожитого досвіду».
Мета та завдання статті. Метою нашого дослідження є інтерпретація роману М.
Дюрас «Пробудження Лол В. Штайн» із феміністичного погляду, що дозволяє
розширити рамки традиційного літературного дискурсу та реалізувати концепцію
жіночого поза межами патріархальних норм та оцінок.
дослідження. Новітня французька проза різноманітна іменами письменників та
жанрами, серед яких провідними залишалися роман і новела. Головною темою сучасної
французької прози стало зображення людини, яка намагалася протистояти суспільству,
вирішити найважливіші проблеми буття.
У XX ст. набув популярності жанр автобіографічної прози, який надав
можливість розвиватися в так званій «жіночій» прозі, представницею якої була
М. Дюрас. У своїй творчості вона висвітлювала виключно інтимну сферу життя
людини. На сучасному етапі розвитку світової літератури «жіночий» роман став доволі
розповсюдженим. Не зважаючи на стрімку популярність прози такого типу, в
літературознавстві довго не існувало точного і чіткого визначення поняття «жіночий
роман». Тому необхідно зупинитися на висвітленні еволюції французького різновиду
цього жанру.
Жіноча література – це результат розвитку і становлення цілого покоління
митців нового типу. На межі XIX-XX ст. світ побачив значну кількість творів,
написаних жінками. Більшість із них не стали популярними і невдовзі були забутими.
У літературному процесі XX ст. стали розмежовувати два поняття: «жіночий» та
«емансипований» роман. У першому з них розповідалося про долю жінок, а в другому
відстоювалися їхні права. Крім того, поняття «жіноча література» стало функціонувати
в двох аспектах:
150
1) література, написана жінкою-письменницею;

2) література про долю жінки.
Було б помилковим розглядати образ «нової жінки» тільки в контексті творів
авторів-жінок, тому що емансиповані героїні часто траплялися також на сторінках
творів, що належали перу письменників-чоловіків. Зокрема, у французькій літературі
проблема жіночої емансипації розглядалася як крізь призму соціально – економічних
змін, так і під кутом сексуальної політики. Однак домінуючою рисою, що вирізняла
«нову жінку» серед своїх сучасниць, була потреба у самовдосконаленні та
самореалізації в різних сферах людського буття.
Звернення до роману М. Дюрас визначається тим, що вона є однією з
найяскравіших представниць французької жіночої прози ХХ століття і саме її твори
відображають поняття жіночого письма. Тексти, створені М. Дюрас, відбивають
гендерне сприйняття світу й уможливлюють вивчення когнітивної і комунікативної
специфіки жіночої мовної особистості [2, с. 33].
«Пробудження Лол В. Штайн», один із найвідоміших і найяскравіших романів
М. Дюрас, – це текст, який переносить і спокушає читача настільки, що він втрачає себе
через перипетії історії, яка в моменти схожа на «гру з втраченими правилами»
(1, с. 173). Тим не менш, сюжет «Пробудження», опублікованого в 1964 році, можна
коротко викласти досить просто. У романі розповідається про молоду жінку Лол,
зачаровану сценою, яка захопила її серце назавжди: союз пари під час танцю на балу.
Крім того, саме з цього епізоду оповідач вирішує розпочати розповідь про Лол
В. Штайн, у той момент, коли вона [йому], здається, починає рухатися, щоб [з ним]
зустрітися (1, с. 14).
Твір також вирізняється своєю структурою на двох рівнях, позначених двома
характерними квестами: Лол, головна героїня історії, яку, отже, прагне знову пережити
(і побачити знову) уперше союз Енн-Марі Стреттер і Майкла Річардсона, як
сформулював П‘єр Піре [7, c. 4]; і Жака Холда, оповідача, який прагне заволодіти Лол.
Ці два пошуки, які складають основу роману, є частиною однієї перспективи
досягнення того, що втікає, доторкання до абсолюту.
«Неповнота» у романі М. Дюрас – основна риса головної героїні Лол В. Штайн.
За словами подруги Лол Тетяни Карл, au collège [...] il manquait déjà quelque chose à Lol
pour être - elle dit : là (1, с. 12). Образ головної героїні Лол В. Штайн посідає одне зі
значущих місць серед усіх героїнь Маргеріт Дюрас, яка визнавала, що всі жіночі
персонажі в її книгах походять від Лол. «Неповнота» Лол виявляється насамперед у її
скороченому імені – Лол В. Лише згодом авторка дозволяє читачеві взнати повне ім‘я
Лол – Лол Валері Штайн:
Elle prononçait son nom avec colère : Lol V Stein – c'était ainsi qu'elle se
désignait (1, с. 23).
Відповідно до концепції Лакана, особливість жіночого феномену в традиційному
дискурсі полягає в тому, що жінка може віднайти власне ім‘я лише через чуже: її ім‘я –
це ім‘я її Чоловіка чи Батька, без якого вона неназвана, відсутня, тобто не може знайти
свою ідентичність [6, c. 10]. Лол приймає скорочене ім'я після трагічної події в її житті
– викрадення її нареченого на балу. Ця подія мала досить серйозні наслідки для Лол, її
подальша доля характеризується втратою та фрагментацією її особистості.
Читач дізнається про цю історію зі слів оповідача – тридцяти шестирічного
лікаря Жака Холда, який знав Лол. Жак Холд зустрічає Лол у той період життя, коли
151
вона виходить заміж і стає матір‘ю. Між ними зав'язуються тісні стосунки.
Багато літературних творів, які описують «сутність» жінки, жіночого та фемінності,
часто асоціюються з доволі нерозгаданою таємницею: «Будь-яка жінка більш таємнича,
ніж чоловік. Будь-яка» [2, с. 11].
Саме скорочене ім‘я героїні додає певної таємничості її особистості. Зі слів Жака
Холда, нічого не знати про Лол – це вже означає щось про неї знати: Ce fut là première
découverte à son propos ne rien savoir de Lol était la connaître déjà. On pouvait, me parut-il,
en savoir moins encore, de moins en moins sur Lol V Stein (1, с. 81).
Коли Жак Холд намагається наблизитися до «таємниці», пов‘язаної з існуванням
Лол, він опиняється на «жіночій території», тобто чужої території, що провокує подив
подруги дитинства Лол, Тетяни Карл: Comment savez-vous ces choses-là sur Lol? [...] Elle
veut dire : comment les savez-vous à la place d'une femme? A la place d'une femme qui
pourrait être Lol? (1, c. 151).
Жак Холд поступово «посвячується» в тонкощі «світу фемінінності», він ніби
«заражається» жіночістю: Tout à coup, voici leurs voix entrelacées, tendres, dans la dilution
nocturne, d'une féminité pareillement rejointe en moi (1, с. 92).
Протагоністка роману Дюрас – жінка, чия ідентичність нестабільна і чиє
існування нестійке. Нестійкість її ідентичності дозволяє їй бути ніким і всіма: Elle se
croit coulée dans une identité de nature indécise qui pourrait se nommer de noms
indéfiniment différents, et dont la visibilité dépend d'elle (1, с. 41). Можна простежити, що
наприкінці роману героїня використовує ім‘я своєї подруги, Тетяни Карл. Тому
стверджуємо, що саме те, що вона пережила на балу, пов‘язано зі стиранням і
субституцією, вплинуло на її ідентичність: A mesure que le corps de la femme apparaît à
cet homme, le sien s‘efface, s‘efface, volupté, du monde (1, с. 50).
Лол сприймається як «незавершена» жінка, її порівнюють зі «спокійним
привидом», кажуть, що вона «спить стоячи», що навіть позначається на її мові, в якій
багато незакінчених фраз: Peut-être qu'il ne faudrait plus que je vous voie ensemble sauf...‖
– elle a parlé rapidement (1, с. 175). Отже, ідентичність Лол не набуває постійної та
завершеної форми.
Як стверджує дослідниця М. Боргомано в статті «Жіноче письмо? Про творчість
М. Дюрас», героїні її романів схильні до періодичних «відсутностей», як і Лол: ―Elle se
lève, éteint, disparaît‖, ―ses yeux d'eau morte‖, ―sa voix inexpressive‖ [3, с. 61]. Асоціація
Лол із білим кольором (Elle est blanche d'une blancheur nue) (1, с. 112) чи навіть із
прозорістю (la transparence de son être incendié) (1, с. 113) свідчить про постійне
стирання її особистості, знеособлене існування. Неможливо точно ствердити, що Лол
не знає про свою «відсутність». Проте з розповіді Холда стає очевидним, що ця жінка
глибоко відчужена, і, можливо, саме ця якість приваблює оповідача, зі слів чоловіка
Тетяни Карл: Lol V Stein est encore malade, vous avez vu, à table, cette absence, comme
c‘était impressionnant, et c‘est sans doute ça qui intéresse Jacques Hold (1, с. 156).
І, справді, діагнози «хвороб» Лол завжди ставлять інші персонажі. Тетяна,
наприклад, пояснює «незавершеність» своєї подруги тим, що її серце не там, і вона все
відчуває по-іншому.
Лол відчуває глибоку нудьгу, і саме у ній проявляється її неповнота й
неспроможність: Elle donnait l‘impression d‘endurer dans un ennui tranquille une personne
qu‘elle se devait de paraître mais dont elle perdait la mémoire à la moindre occasion
(1, с. 12). Дуже помітно, як вона демонструє байдужість і пасивність перед життєвими
152
подіями: Un jour d‘octobre Lol V. Stein se trouva mariée à Jean Bedford (1, с. 31).
Пасивний стан свідчить про підкорення персонажа рішенням і волі інших людей.
Іншими словами, як показує М. Дюрас, героїня роману в патріархальному суспільстві
не може взяти контроль над своїм життям і створити власну ідентичність, що й
програмує її на пасивність і нудьгу.
Досить цікаво зображене жіноче тіло в романі. Письменниця описує зовнішність
Лол: у неї світле волосся, вона худорлява, у неї великі світлі очі. Але оповідач уточнює:
Il ne sera jamais question de la blondeur de Lol ni de ses yeux, jamais (1, с. 79).
Привернувши увагу читача ту чи іншу частину тіла, авторка викликає певний концепт:
[...] elle sourit, au souvenir de cette petite tête noire si loin de se douter du sort qui lui est fait
(1, с. 44). В даному реченні жінка представлена як маленька чорна голівка (petite tête
noire), petite є завуальованим натяком щодо недалекості Лол (власниці голови), а
поєднаний із концептом кольору – noire (чорний), що має негативне трактування,
підсилює пророцтво лихої долі (qui lui est fait).
Це означає, що все, що пов‘язане з тілом, у романі приховано, завуальоване або
зовсім відсутнє. Таким чином, тіло Лол стає гендерно нейтральним, вона
«недодружина» й «недомати», вона немовби і не жінка. З цієї точки зору її ідентичність
у традиційних термінах стає нефіксованою.
На відміну від Лол, розкішне волосся Тетяни є символом жіночої сексуальності в
романі: Ah! tes cheveux défaits, le soir, tout le dortoir venait voir, on t‘aidait (1, с. 79). У М.
Дюрас тіло ніколи не розглядається як єдине ціле, воно часто описується по частинах:
Ses seins, par rapport à sa minceur, sont lourds, ils sont assez abîmés déjà, seuls à l‘être dans
tout le corps de Tatiana (1, с. 64–65). Ще одним символом жіночого в романі є сукня. У
романі часто згадуються різноманітні сукні жінок: сукня Анни-Марії Стреттер, біла
сукня Лол, куплена для відвідин Тетяни, та блакитна сукня Тетяни. Сукня – це те, що
виділяє жінок серед інших: Sa robe ne resserrait pas son corps comme ses austères tailleurs
d'après-midi. La robe de Lol, à l'inverse de celle de Tatiana, je crois, a pris son corps de près
et lui a donné davantage encore cette sage raideur de pensionnaire grandie (1, с. 147). Але
водночас сукня може також справляти ефект подібності: Elles portaient toutes deux ce
soir des robes sombres qui les allongeaient, les font plus minces, moins différentes l'une de
l'autre, peut-être, aux yeux des hommes (1, с. 147).
У романі М. Дюрас використовує вислів «ця жінка», заміняючи імена
персонажів-жінок: Pour nous, cette femme ment sur T. Beach, sur S. Tahla, sur cette soirée
(1, с. 106). М. Боргомано – дослідниця творчості М. Дюрас стверджує, що авторка
дивним чином використовує цей вислів: «Використовуючи позначувач «жінка» майже
як власну назву, вона дає змогу письму поступово виробляти з них численні означувані:
так, відсовуються та видаляються міфи й сутності, жіноче відмовляється бути точно
визначеним об‘єктом, стає рушійною силою, яку можна піймати тільки в динаміці» [3,
с. 59].
Висновки та перспективи подальшого дослідження. Отже, проведена наукова
розвідка засвідчила, що в романах М. Дюрас жінка, яка завжди була об‘єктом
найрізноманітніших дискусій, стає образом неповноти, нестачі й відсутності. Авторка
вирішує проблему жіночої ідентичності, вписуючи «жіноче» в небуття, у порожнечу.
Дослідження показало, що байдужі матері, відсутні тіла, витерті та розділені на частини
героїні характеризуються неповнотою, браком, вони є жертвами страждань і
невимовного божевілля.
153
Перспективи подальших наукових пошуків вбачаються в аналізі французької

жіночої мовної особистості, що дасть змогу розширити рамки традиційного
літературного дискурсу, репрезентуючи поняття жіночого як такого, що не може бути
ні схопленим, ні чітко визначеним, і уможливить проникнення в сутність розуміння
гендерозумовлених особливостей жіночих персонажів.

1. Забужко О.С. Notre Dame d‘Ukraine: українка в конфлікті міфологій. Київ, 2014. 636 с.
2. Anderson S. Le Discours féminin de Marguerite Duras: un désir pervers et ses métamorphoses. Genève:
Droz, 1995. 35 р.
3. Borgomano M. Une écriture féminine? A propos de Marguerite Duras. Littérature. 1984. № 53. P 59–68.
4. Borgomano M. Duras. Une lecture des fantasmes. Bruxelles: Cistres, 1985. 156 p.
5. Cixous H., Clément C. La jeune née. Union générale d'éditions. 1975. 296 p.
6. Lacan J. Hommage fait à Marguerite Duras, du Ravissement de Lol V. Stein, Cahiers Renaud Barrault. Paris:
Gallimard, 1965. № 52. P 7–15.
7. Piret P. 2009. Revivre pour la première fois. La logique de la répétition dans le théâtre de Marguerite Duras,
dans Meurée, Ch. et P. Piret (dir.). De mémoire et d'oubli : Marguerite Duras. Bruxelles : Peter Lang. P. 2-6.

Duras Marguerite. Le ravissement de Lol V. Stein. Paris: Gallimard, 1964. 192 p.
Ірина Терлецька
37
НІКНЕЙМ ЯК СПОСІБ ВИРАЖЕННЯ ВЛАСНОГО «Я»
В ІНТЕРНЕТ-ДИСКУРСІ
У статті розглянуто питання використання нікнеймів в німецькому Інтернет-дискурсі. Визначено

поняття інтернет-дискурсу, віртуальної мовної особистості та поняття «нікнейм». Проаналізовано основні
види та способи творення нікнеймів, а також наведено лексико-граматичні та структурні особливості
вживання нікнеймів в Інтернеті.
Ключові слова: дискурс, Інтернет-дискурс, нікнейм, лексико-семантичні, особливості, граматичні
особливості, структурні особливості, віртуальна мовна особистість.
Terletska Iryna. A nickname as a way of expressing one´s own self in internet discourse. The article
examines the issue of using nicknames in German Internet discourse. The concepts of Internet discourse, virtual
language personality and the concept of "nickname" are defined. The main types and methods of creating nicknames
are analysed, as well as the lexical-grammatical and structural features of the use of nicknames on the Internet.
Key words: discourse, Internet discourse, nickname, lexical-semantic, features, grammatical features,
structural features, virtual language personality.
Постановка наукової проблеми та її значення. Дослідження полягає у тому,

що результати сприятимуть подальшій науковій розбудові германістики, зокрема
лексикології, дискурсивного аналізу. Одержані результати детерміновано доцільністю
використання основних положень та висновків, а також емпіричного матеріалу
дослідження у навчальній діяльності у процесі викладання курсу лексикології,теорії та
практики міжкультурної комунікації, дискурсу, лінгвокультурології. Також практичні
результати можуть бути використані в подальших дослідженнях Інтернет-комунікації.
© Терлецька І., 2022
154
Аналіз дослідження цієї проблеми. У сучасному світі життя без Інтернету є

неможливим. Поява інтернету, а потім поява соціальних мереж, чатів, блогів суттєво
вплинули на усі процеси буття людини в сучасному світі. Інформаціно- комунікативні
технології стають визначальним джерелом об‗єктивного розвитку соціуму.
Антропоніми є лінгвальними одиницями, основна функція яких полягає у забеспеченні
мовної індетифікації особи в суспільстві. Вони є певним кодом, який зберігає важливу
інформацію не лише про певну історичну епоху, а й про людську спільноту.
Мета та завдання статті. Мета полягає у дослідженні «ніків» як засобу
самопрезентації віртуальної мовної особистості у німецькомовному Інтернет-дискурсі.
Це зумовило постановку й виконання таких завдань:
● дослідити теоретичні передумови аналізу віртуального дискурсу, мовної
особистості та віртуальної мовної особистості;
● дослідити особливості самопрезентації віртуальної мовної особистості чоловіків і
жінок на німецькому сайті знайомств, виокремивши певні групи «ніків» з
урахуванням їх частотності, здійснити класифікацію за семантичними групами;
розглянути структурні особливості нікнеймів;
● класифікувати нікнейми за частиномовною належністю;
● Під час розвідки проаналізовано 600 нікнеймів, 300 чоловічих та 300 жіночих. Ці
нікнеймі були взяті з німецькомовних соціальних мереж Instagram, чатів
Chatroom2000, Dating.com, uDates.
дослідження. Поняття «дискурс» за останні десятиліття стало одним із основних в
гуманітарних науках. Воно використовується в філософії, соціології, політології,
лінгвістиці, літературі та психолінгвістиці.
На думку німецького філософа Ю. Габермасом «дискурс» – це форма
комунікації, що визначається аргументацією, форма, у якій домагання значущості, що
стали проблематичними, стають темою обговорення [1, c. 47].
У сучасному суспільстві значна кількість мов є під прямим впливом Інтернет-
комунікації. Німецька мова не є виключенням. В лінгвістиці вибудовується нова
когнітивна парадигма, яка розвивається в рамках інтернет-дискурсу.
Інтернет-дискурс – це процес створення тексту в сукупності з прагматичними,
соціокультурними, психологічними факторами, ціле направлене соціальне дійство, яку
включає взаємодію людей [3, c. 45].
У нашій розвідці ми досліджуємо «Нікнейм» як засіб вираження віртуальної мовної
особистості в німецькомовному Інтернет-дискурсі.
«Віртуальна мовна особистість» – це умовний образ того або іншого учасника
віртуального дискурсу, поєднання його реальних і вигаданих характеристик [2, c. 15].
В інтернет-комунікації спілкування проходить за допомогою специфічних псевдонімів-
нікнеймів. Нікнейм – це псевдонім (мережеве ім‘я), який використовує інтернет-
користувач, зазвичай для спілкування з людьми. Тобто нік являє собою вигадане ім‘я,
яке виступає в якості альтернативи справжнього імені та прізвища.
У нікнеймі зашифрована інформація про користувача: крім особистого імені, це
може бути вік, стать, хобі, професія, особливості зовнішності, характеру, емоційний
стан або уподобання. Через значний спектр інформації, закладеної в сутність нікнейма,
існує велечезна кількість найрізноманітніших класифікацій і різновидів віртуальних
155
імен, запропонованих різними дослідниками, для того щоб більш точно відкрити зміст
мережевих імен.
Для розвідки використано нікнейми із німецьких сайтів знайомств. Досліджувані
віртуальні імена мають лексико- семантичні, граматичні та графічні особливості
вживання в Інтернеті.
Спираючись на структурну класифікацію нікнеймів Л. А. Пасик, ми змогли виділити
наступні категорії осисбистих імен в німецькій Інтернет комунікації:
● антропонімічні нікнейми – це ті, які утворені від реальних особистих
імен інтернет користувачів або від імен відомих особистостей, героїв літературних
творів, компʼютерних ігор тощо. Нікнейми цієї групи ми поділили на:
- односкладні, або ті, які були утворені від одного імені:
чол: Eric, Alex_, Elodin, niklas_, Michi…,—,mauris_3, Andriano35, Fllorian, Frank
53, Fulda30, Gabriel, Gigino, Glatze, Hans68, Henry274, Jakob 38, Justus56, Keks [4, 5, 6];
жін: miike, Monika, Nadine, Nina, Mitte30, Mirella, Martina33, Marlis 16, Marie-34,
Lisa_33, Leyla78, Laura.20., Konstantina, monika36, Mxchelle, Nermina, Olivia_, [4, 5, 6].
- складені або ж утворені від двох або більше імен чи прізвищ:
чол: PeterHannover, toerstenhoepfner, lukasrieger, nestor_anrango [4, 5, 6];
жін: saranya. mahendran, juliasioutis, liebeloreley, anna_hinzelmann [4, 5, 6].
- імена, які поєднані з артиклем:
чол: Der Liebe, Das Original, Der WildeSüden44, Der Baggerfahrer,
DerNachbarnHN, DerRäubervonNebenAn, Der Bachbecker [4, 5, 6].
● Змішані нікнейми, які містять антропонім та загальну назву, яка
оцінює чи характерезує комуніканта.
● антропонім+зоонім:
чол: End_bär_eis,Blaubärchen,mKrebs,Löwe777,Schwertfisch71,bpenguin [4, 5, 6];
жін: Lisa_Katze, MariaMaus, Biene 28, Büromaus_39, Elbkatze [4, 5, 6];
● антропонім+ вид діяльності:
жін: julia_lehrerin, MuttiElen [4, 5, 6];
чол: DJ_MAX [4, 5, 6];
● антропонім+ характеристика власника:
чол: verheiratet_Max_35, blaumann65, rubinrot, Alex groß spontan;
жін: kleines Mädchen5, weise ältere Frau, lieberEngel37w, lena8blond, Süße
Emmi35. [4, 5, 6];
У цій категорії слід виділити нікнейми такого виду:
чол: MRSolo_35, DonMaximo, MissChrisi, Mr.Darcy246,[4, 5, 6]
жін: Miss Anthropy [4, 5, 6].
● Апелятиви або загальні:
- односкладні:
чол: Gentelmen4k, Gusti, Majo34, Süßche1977, Toaster1981, Romeo217, Fritz261,
!Carsten36, *libo85, Anzugträger38, Akinnn, alex 58 [4, 5, 6];
жін: _Alina21_, !Alin20, Asot, !Ansage, dreamer, Mäuschen_, Engelchen, !Moni51!,
!Orwel!!, #Love [4, 5, 6].
- Двоскладні. Це нікнейми у вигляді словосполучень та слів – композитів:
● сполучення двох іменників:
чол: Feuerdrache, Bierbauch, Hausgeist, Daydreamer, Krabbenfischer, Herbstmann,
Herbstfarben, Bademeister_36 [4, 5, 6];
156
жін: Seerose_30, Lesebrille, Alisa19FrisörAzubiб, Büromaus_39, Familienliebe,

Hausfrau Silke, Küstenfrau, Sternenhimmel52 [4, 5, 6].
● Сполучення іменника та прикметника:
чол: DeepBlue, BlueHades, Luckysingel [4, 5, 6];
жін: bluefox, dunkelblondi35, BlondeBlüte [4, 5, 6].
● Інші словосполучення:
чол: click_clack, alleine_65_NRW, never, Niklas_Urlaub, 51mannsucht,
verheiratet41,Himmel_28, whyNot, Wuppi1 [4, 5, 6].
● Нікнейми речення: чол: 84möchte mit dir chatten, SoMacheIchDas, All I
need Is your Love, HastDuDasGehört, ich bin Michael, Mich gibt es gar nicht, Leo liest ein
Buch, Benutzt jemand für das [4, 5, 6].
● Складені нікнейми, які складаються із декількох слів:
чол: Fürdichunvergesslich, sweet boy zum verlieben2005, frech das allein,
SmartaberHERZLICH,DerRäuberNebenAn [4, 5, 6];
жін: ich_17_schüchtern, groß_mit_bl._Augen, KAUFEN SIE FALSCH, Die blödeste
Spam-M [4, 5, 6].
Останні дві групи включають нікнейми, які мають у своєму складі декілька слів.
З точки зору їх структури та семантики вони становлять найбільший інтерес, адже
створюючи такий нікнейм, користувач докладає найбільше зусиль, проявляє фантазію
та виокремлює себе серед інших.Користувачі німецькомовних сайтів, використовують
нікнейми з сексуальною тематикою:
чол: Gutelecksau5, DAUERGEILER, Liedesdoll, Wichsknescht_ Bellboy,
SexyStreber [4, 5, 6];
жін: Lenaloveyou, lieb-m, Der Liebe, One Night Stand, Love_For_you, Nightlite
[4, 5, 6]. Такі нікнейми, зазвичай, створюють чоловіки, вони є активними
користувачами сайтів знайомств чатів. Також вони використовують назви
транспортних засобів у нікнеймах:
чол: BMW, !Audi-Fahrer, Motorrad [4, 5, 6].
Користувачі полюбляють використовувати у своїх нікнеймах неологізми.
Німецькомовні користувачі роблять це за допомогою англійських слів:
жін: cyberKatze/%&$ чол: Digitalmann_suchtFrau, Spacex [4, 5, 6].
● Нікнейми, які утворені за допомогою суфіксів пестливості. Такі
нікнейми говорять про бажання користувача запобігти відповідальності «дорослого
життя», про небажання змінювати щось та про неусвідомлене бажання відповідати
бажанням та очікуванням оточуючих. Прикладом є такі нікнейми:
чол: Süßche1977, Bärchen2211, Blaubärchen [4, 5, 6]. Ці нікнейми є рідкістю, так
як в соціальних мережах, в чатах, блогах такі нікнейми є рідкістю. Зазвичай їх
використовує молодь або люди 60+.
● Дуже популярними є в німецькомовних чатах геоніми. Такі нікнейми
вказують на місце проживання користувача соціальної мережі , які мають на меті кращу
візуалізацію, для того, щоб учасники спілкування візуально краще сприймали місце
проживання. Прикладом є наступні нікнейми:
чол: Münchenmann, Münster43, Marc39 Bodensee, Neu in Köln, Bochum, Balkaner,!
Hamburg38, Adrian-NRW [4, 5, 6];
жін: Anna.30.Hamburg [4, 5, 6].
157
● Нікнейми, які відображають темперамент людини. Такі нікнейми

обирають користувачі, які хочуть показати свою енергійність. Такі нікнейми є
популярними серед чоловіків: heiß33, DerWildeSüden34, Feuerdrache, Locker und
wild [4, 5, 6].
● Нікнейми, які позначають продукти харчування або позначають
гастрономічні вподобання інтерне-користувача. Таких нікнеймів дуже мало, проте
нам траплялися: Bannanenbaum145, Apfelbaum, Melooone, WilmaBier, Chicken Dinner,
Spicy Chicken Bites, Hans Wurst, FreakPotato, ein Kanten Brot, Antipasti, Lasagna,
Süßmilch [4, 5, 6].
● Нікнейми, які мають абстрактне значення, вони є водночас і бідніші і
багатші. Їх можна по-різному тлумачити: Der frühe Vogel- рання пташка або людина,
яка просинається рано, kuschelmaus34 – мишка, яка любить ласку, обійми,
Lustaufeinenchatt – персона, яка має бажання поспілкуватися, fürDichUnvergesslich –
такий нікнейм ми можемо трактувати по-різному, адже від цієї персони ми не знаємо,
що очікувати [4, 5, 6].
Є дуже велика кількість нікнеймів, які, на жаль, ми не можемо проаналізувати
без допомоги власника. Ми не можемо пояснити, чому був створений той чи інший
нікнейм саме так. Проаналізувавши нікнейми за такою класифікацією, ми можемо
зробити наступний висновок, що нікнейм є одним із головних елементів вербального
самовираження. Самопрезентації користувача у просторі віртуального спілкування.
Отже, на основі проведеного дослідження теоретичних джерел та практичного
матеріалу можна зробити такі висновки: у процесі спілкування в інтернет-мережі
віртуальна особистість конструює власну ідентичність за рахунок самопрезентації.
Основним засобом презентації в інтернет дискурсі, є ім‘я, тобто нікнейм. Нікнейм – це
слово або словосполучення чи речення, яке використовується віртуальною мовною
особистістю під час інтернет-комунікації для самореалізації. Найчастіше в нікнеймі
зашифрована інформація про користуча. У нашій розвідці ми навели приклади і
проаналізували які нікнейми німецькі користувачі сайтів знайомств використовують
під час інтернет-комунікації.

1. Лук‘янець В. С. Сучасний науковий дискурс: Оновлення методологічної культури. Київ, 2000. 304 с.
2. Сазонова Є. О. Антропонім в Інтернет-комунікації. Донецьк, 2013. 190 с.
3. Фролова І. Є. Стратегія конфронтації в англомовному дискурсі Фролова. Харків, 2009. 344 с.
4. URL: http://www.flirtcafe.de/de/ (дата звернення 13.04.2022).
5. URL: https://www.instagram.com (дата звернення 20.09.2022).
6. URL: https://www.chatroom2000.de (дата звернення 30.08.2022).
Вікторія Хвищук
38
ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ ЗА ДОМОГОЮ ЧИТАННЯ
АВТЕНТИЧНИХ ТЕКСТІВ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
У статті розглянуто читання як вид мовленнєвої діяльності, описано види читання та характеристика
процесу навчання іноземних мов у школі. Однією з основних умов при ефективному формуванні навички
© Хвищук В., 2022
158
читання є робота учнів з автентичними матеріалами, що відповідають учнівським інтересам та можливостям.

Розглянуто методику особистісно-орієнтованого навчання, що позитивно впливає на процес засвоєння
учнями граматичних та лексичних складових вивчення іноземної мови, адже даний вид навчання базується на
інтересах та потребах учня.
Ключові слова: іншомовна комунікативна компетенція, навичка читання, соціолінгвістична
компетенція, особистісно-орієнтоване навчання, підходи до навчання, етапи та види читання.
Khvyshchuk Viktoriia. Formation of foreign language competence by reading authentic texts during
English language classes. The article examines reading as a type of speech activity, describes the types of reading
and describes the process of learning foreign languages at school. One of the main conditions for the effective
formation of reading skills is the work of students with authentic materials that correspond to student interests and
capabilities. The method of personal-oriented teaching is considered, which has a positive effect on the process of
students' assimilation of grammatical and lexical components of foreign language learning, because this type of
teaching is based on the interests and needs of the student.
Keywords: foreign language communicative competence, reading skill, sociolinguistic competence, person-
oriented learning, approaches to learning, stages and types of reading.
Постановка наукової проблеми та її значення. Сучасна Україна переживає

часи інтернаціоналізації всіх сфер життя. Залучення України у світову спільноту
вимагає досконалого знання іноземних мов. Чільне місце серед усіх мов зараз займає
англійська. Інфопростір заповнюється англомовним контентом тому аби почувати себе
комфортно вивчення цієї мови розпочинається з початкової лінки шкільної освіти.
Вивчення іноземної мови в умовах українських шкільних стандартів вимагає
формування різних компетентностей, необхідних у професійному та соціальному
середовищі. Тому роль вчителя полягає у вдалому підборі навчального підручника та
пошуку ефективних методів та засобів для формування іншомовної комунікативної
компетенції. Мета іншомовних комунікативних компетенцій заключається в опануванні
всіх видів мовленнєвої діяльності. Однак навичка читання є універсальною і
найважливішою компетенцією впродовж вивчення іноземної мови, адже тісно
переплітається з письмом, аудіюванням та говорінням.
Аналіз досліджень цієї проблеми. Сучасна методика навчання містить п‘ять
основних цілей: практична, освітня, виховна та професійно-орієнтована. Серед
перелічених цілей чільне місце займає практична, адже вона формує іншомовну
комунікативну компетенцію. Іншомовна компетентність містить лінгвосоціокультурну
компетентність [3]. Такий вид компетентності включає в себе навички і знання учня в
іншомовному міжкультурному спілкуванні. Для формування цієї компетентності
велике значення містить фактор використання чи невикористання автентичних
матеріалів. Перед вчителем постає завдання створити ситуацію, яка відповідала б
нормам іншомовного середовища і наближувала учнів до мовно-соціального контенту
реального іншомовного середовища.
Впровадження соціолінгвістичної компетенції на уроках англійської мови для
розвитку навички читання поглибить знання, збагатить словниковий запас і підвищить
інтерес до читання як окремого виду мовленнєвої діяльності [1].
Читання є основою для писемної комунікації, тому що читаючи учень повинен
розуміти написаний текст, а здатність учня читати автентичні тексти і розуміти зміст –
свідчить про компетентнісні навички у читанні.
При роботі з тексом існують рівні розуміння: рівень фрагментного розуміння,
рівень загального розуміння, рівень детального розуміння та рівень критичного
розуміння [2].
159
Розрізняють три етапи роботи з текстом: передтекстовий, притекстовий та

післятекстовий. Впродовж передтекстового етапу формується комунікативна установка
на подальше читання тексту. Притекстовий етап залежить від виду читання (вивчаюче,
ознайомлююче, переглядове). Післятекстовий етап спрямований на перевірку
прочитаного і змістовній переробці матеріалу.
Мета та завдання статті. Матеріали текстів, що розміщений в навчальних
підручниках дуже рідко співпадають з інтересами або можливостями учнів, що
суперечить впровадженню особистісно-орієнтованого навчання у шкільну систему
освіти. Тому метою статті ж дослідження текстів для розвитку навички читання у
підручниках, пізнання реальних учнівських інтересів та аналіз отриманих даних.
дослідження. Педагогічна наука викладання іноземної мови знаходиться у постійному
розвитку і працює над вдосконаленням підходів та методик. На сьогоднішньому етапі
розвитку набирає популярності принцип навчання з орієнтацією на опанування
іноземною мовою як засобом спілкування в реальних життєвих ситуаціях.
Одним із найефективніших способів опанування мови у такий спосіб є
дотримання умов особистісно-орієнтованого навчання [3]. Мета даного типу навчання
базується на забезпеченні сприятливих умов для розвитку творчого потенціалу та
створення умов для самореалізації особистості. В центрі навчання знаходиться учень та
врахування його потреб, інтересів та можливостей.
Застосування принципів особистісно-орієнтованого навчання для розвитку
навички читання дозволить не лише опанувати необхідні вміння, розуміти прочитане, а
й покращить загальний розвиток учня, дасть змогу поглиблювати словниковий запас у
тій галузі, що дійсно цікава і потрібна учню.
Тому, ми вирішили провести анкетування учнів та дізнатися учнівські читацькі
зацікавлення.
Рис. 5 « Графік зібраних відповідей учнівських інтересів»
160
Ми опитали учнів віком 13-16 років. В учнів було просте завдання поставити
позначку біля тем, якими вони цікавляться. Отримані дані, що представлені на Рис.1
дали змогу зрозуміти, які теми цікавлять обрану вікову групу.
Наступним кроком у нашому дослідженні був аналіз навчальних підручників за
яким навчаються учні луцьких шкіл. Ми проаналізували підручники видавництв
Express Publishing (Prime time) та Oxford (Solutions) і співставлення учнівських
читацьких вподобань та тематика текстів, що подана у проаналізованих підручниках
засвідчує суттєву невідповідність один одному.
Third Edition Solutions (pre-intermediate) містить таке тематичне наповнення:
Feelings, Adventure, On screen, Our planet, Ambition, Tourism, Money, Crime and Science.
Дослідивши, кожен текст ми підсумували, що з дев‘яти тем, що місять в собі два або
три тексти для розвитку навичок читання, лише чотири теми містять дійсно цікавий
зміст.
Third Edition Solutions (intermediate) - наповнений такими темами: Generations,
Leisure time, The human body, Home, Technology, High Flyers, Artists, Messages, Journeys.
Теми, в яких містяться тексти, що знаходяться в топі нашого рейтингу інтересів: Human
body, Technology, Messages. В темі Human body всі тексти відповідають інтересам
учнів: матеріал про технології та здоровий спосіб життя. Ще однією темою стику є
Technology та Messages.
―Prime Time 2‖ містить таке тематичне наповнення: Home and away, Food and
drinks, Great people and legends, On holiday, Helping hands, Art and Culture. В темах Home
and away та On holiday міститься багато текстів про подорожі. Решта тем містить
тексти, що не входять в рейтинг цікавих тем для читання.
―Prime Time 3‖ містить такі теми: Work and play, Culture stories, Mother nature,
Healthy mind healthy body, Life experience, Crime and community. Є тексти, що
стосуються тем про подорож та техніку. Але більшість текстів залишаються за межами
учнівських інтересів.
Висновки та перспективи подальшого дослідження. Проведене дослідження
засвідчує, що державна програма задовільняє не повною мірою читацькі інтереси
школярів. Тому, керуючись нашими висновками, ми розробили свій варіант читанки,
який на нашу думку стимулюватиме пізнавальні інтереси учнів і підвищить рівень
знань.

1. Борецька Г. Е. Методика формування іншомовної компетенції у техніці читання. 2012. № 1. С. 3-8
2. Методика викладання іноземних мов у загальноосвітніх навчальних закладах: підручник. К.: ВЦ
«Академія», 2010. 328 с.
3. Сура Н. А. Іншомовна професійна компетентність: головні принципи та компоненти процесу
навчання професійно-орієнтованого. Вісник Луганськ, 2003. № 4 (60). С. 190 – 192.
4. Tarone E., Yule G. Focus on the Learner. Oxford Univ. Press, 1996.
___________________________
161
ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ

ТА НАУКОВИХ КЕРІВНИКІВ
АНТОНЮК АНЖЕЛА РУСЛАНІВНА – студентка III курсу факультету іноземної

філології ВНУ імені Лесі Українки.
ТРАВІНА АНАСТАСІЯ ВІКТОРІВНА – студентка III курсу факультету іноземної
Науковий керівник – Зубач О. А., кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри
німецької філології ВНУ імені Лесі Українки.
БОЛЬШАКОВА КСЕНІЯ ОЛЕКСІЇВНА – студентка VI курсу факультету іноземної

Науковий керівник – Міщук І. М., кандидат педагогічних наук, доцент кафедри
англійської філології ВНУ імені Лесі Українки.
ВАСИЛЕНКО ОЛЬГА – кандидатка філологчних наук, доцентка кафедри практики

англійської мови факультету іноземної філології ВНУ імені Лесі Українки.
ВЕРБИЦЬКА АННА ЕДУАРДІВНА – кандидатка філологічних наук, доцентка

кафедри практики англійської мови ВНУ імені Лесі Українки.
ВЕРБІЦЬКА ЮЛІЯ ПАВЛІВНА – студентка VI курсу факультету іноземної філології

ВНУ імені Лесі Українки.
Науковий керівник – Станіслав О. В., докторка філологічних наук, доцентка,
професорка, завідувачка кафедри романської філології ВНУ імені Лесі Українки.
ВЕРХОЛЮК АНАСТАСІЯ ІВАНІВНА – студентка VI курсу факультету іноземної

Науковий керівник – Бондар Т. Г., кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри
прикладної лінгвістики факультету іноземної філології ВНУ імені Лесі Українки.
ВОХМЯНІН ДМИТРО АНДРІЙОВИЧ – студент VI курсу факультету іноземної

ГАЛИЦЬКА ОЛЕНА БОГУСЛАВІВНА – кандидатка філологічних наук, доцентка

кафедри німецької філології ВНУ імені Лесі Українки.
ЗУБАЧ ОКСАНА АДАМІВНА – кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри

ГЕРЕЖУН ОЛЕКСАНДРА ОЛЕКСАНДРІВНА – студентка VI курсу факультету

іноземної філології ВНУ імені Лесі Українки.
Науковий керівник – Крисанова Т. А., докторка філологічних наук, професорка
162
ГЕСТЬ АНАСТАСІЯ АНДРІЇВНА – студентка III курсу факультету іноземної

ГУРКО АННА АНАТОЛІЇВНА – студентка III курсу факультету іноземної філології
Науковий керівник – Галицька О. Б., кандидатка філологічних наук, доцентка
Науковий керівник – Зубач О. А., кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри
ГОЛОВАЧ АНАСТАСІЯ ОЛЕГІВНА – студентка V курсу факультету іноземної

Науковий керівник – Мамосюк О. С., кандидатка філологічних наук, старша
викладачка кафедри романської філології ВНУ імені Лесі Українки.
ДАЦЮК АНДРІЙ ЛЕОНІДОВИЧ – студент V курсу факультету іноземної

Науковий керівник – Чарікова І. В., кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри
англійської мови ВНУ імені Лесі Українки.
ІВАНЮК ТЕТЯНА ВОЛОДИМИРІВНА – студентка VII курсу факультету

Науковий керівник – Малімон Л. К., кандидатка філологічних наук, доцентка
кафедри практики англійської мови Волинський національний університет імені
Лесі Українки.
ІЛІНЕЦЬ АННА ДМИТРІВНА – студентка V курсу факультету іноземної філології

Науковий керівник – Чарікова І. В., кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри
англійської мови ВНУ імені Лесі Українки.
КАЛЕНІКОВА ІРИНА ВОЛОДИМИРІВНА – студентка VI курсу факультету

Науковий керівник – Крисанова Т. А., докторка філологічних наук, професорка
КАРПІНА ОЛЕНА ОЛЕКСАНДРІВНА – кандидатка філологічних наук, старша

викладачка кафедри прикладної лінгвістики ВНУ імені Лесі Українки.
КОВАЛЬЧУК МАРІЯ СЕРГІЇВНА – студентка VI курсу факультету іноземної

Науковий керівник – Крестьянполь Л. Ю., кандидатка технічних наук, доцентка
кафедри прикладної лінгвістики факультету іноземної філології ВНУ імені Лесі
163
Українки.
КРИСЬКО ІРИНА ВАЛЕРІЇВНА – студентка II курсу факультету іноземної

Науковий керівник – Макарук Л. Л., докторка філологічних наук, професорка,
деканеса факультету іноземної філології ВНУ імені Лесі Українки.
КРУГЛІЙ МАРІЯ ВІКТОРІВНА – студентка II курсу факультету іноземної

ЛЕВОНЮК УЛЯНА МИКОЛАЇВНА – студентка II курсу факультету іноземної
Науковий керівник – Семенюк А. А., кандидатка філологічних наук, доцентка
кафедри практики англійської мови ВНУ імені Лесі Українки..
КУЗНЕЦЬ АННА СЕРГІЇВНА – студентка II курсу факультету іноземної філології

ЛУК'ЯНЧУК АНГЕЛІНА ОЛЕГІВНА– студентка II курсу факультету іноземної
ЛИСЕЦЬКА НАТАЛІЯ ГРИГОРІВНА – кандидатка філологічних наук, доцентка

МЕЛЬНИК ХРИСТИНА ВІКТОРІВНА – студентка VI курсу факультету іноземної

Науковий керівник – Козак С. В., кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри
МИРОНЧУК ВІКТОРІЯ МИКОЛАЇВНА – студентка VI курсу факультету

Науковий керівник – Біскуб І. П., докторка філологічних наук, професорка,
завідувачка кафедри прикладної лінгвістики ВНУ імені Лесі Українки.
МОРГУНОВА СОФІЯ АНДРІЇВНА – студентка VI курсу факультету іноземної

Науковий керівник – Мартинюк О. М., кандидатка філологічних наук, доцентка
кафедри романської філології ВНУ імені Лесі Українки.
НЕСТЕРУК НАТАЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА – студентка VI курсу факультету

Науковий керівник – Біскуб І. П., докторка філологічних наук, професорка, завідувач
кафедри прикладної лінгвістики ВНУ імені Лесі Українки.
164
ОЛАСЮК АНАСТАСІЯ ВАСИЛІВНА – студентка VI курсу факультету іноземної

ПОДЗІЗЕЙ МАРІЯ МИКОЛАЇВНА – студентка VI курсу факультету іноземної

ПРИЙМАЧОК ОЛЕНА ПЕТРІВНА – студентка VI курсу факультету іноземної

ПРИСТУПА ЛЮБОВ ЛЕОНІДІВНА – студентка VI курсу факультету іноземної

Науковий керівник – Семенюк А. А., кандидатка філологічних наук, доцентка
РУДАЯ ТЕТЯНА ДМИТРІВНА – студентка VI курсу факультету іноземної

Науковий керівник – Ущина В. А., докторка філологічних наук, професорка,
завідувачка кафедри англійської філології ВНУ імені Лесі Українки.
РЯЩЕНКО АНАСТАСІЯ ВІКТОРІВНА – студентка VI курсу факультету

Науковий керівник – Киричук Л. М., кандидатка філологічних наук, доцентка
кафедри англійської філології ВНУ імені Лесі Українки.
САВА КАТЕРИНА РУСЛАНІВНА – студентка V курсу факультету іноземної
САВОНЮК ВАЛЕРІЯ ВАЛЕРІЇВНА – студентка III курсу факультету іноземної

САСЮК МАРИНА ВАДИМІВНА – студентка V курсу факультету іноземної

СЕМЕНЮК АНТОНІНА АФАНАСІЇВНА – кандидатка філологічних наук,

доцентка кафедри практики англійської мови ВНУ імені Лесі Українки.
СІНКЕВИЧ РОМАНА ОЛЕКСАНДРІВНА – студентка V курсу факультету

Науковий керівник – Ущина В. А., докторка філологічних наук, професорка,
завідувачка кафедри англійської філології ВНУ імені Лесі Українки.
165
СІРБІНЕНКО АННА ІГОРІВНА – студентка V курсу факультету іноземної

Науковий керівник – Каліщук Д. М., кандидатка філологічних наук, доцентка
кафедри прикладної лінгвістики ВНУ імені Лесі Українки.
СМОЛЯР АННА ІГОРІВНА – студентка V курсу факультету іноземної філології

СТЕПАНІЦЬКА СОЛОМІЯ ЮРІЇВНА – студентка V курсу факультету іноземної

ТЕРЛЕЦЬКА ІРИНА ЯРОСЛАВІВНА – студентка VI курсу факультету іноземної

Науковий керівник – Пасик Л. А., кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри
ТОВСТЯК МАРІЯ МИХАЙЛІВНА – студентка II курсу факультету іноземної

ХВИЩУК ВІКТОРІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА – студентка VI курсу факультету

ХЛИСТІК ВАЛЕНТИН ОЛЕГОВИЧ – студент VI курсу факультету іноземної

ЯРМОЛЮК ОЛЕКСАНДРА РОМАНІВНА – студентка VI курсу факультету

166
Наукове видання
SCIENTIA EST POTENTIA:
молодіжний науковий вісник

№ 9/2022
Редакторка: Світлана Михальчук

Технічна редакторка, верстка: Катерина Сава
Відповідальність за достовірність фактів, покликань, власних імен,

а також правильність перекладу покладено на авторів статей.
Оригінал-макет виготовлено на факультеті іноземної філології

Волинського національного університету імені Лесі Українки
(43025, м. Луцьк, просп. Волі, 13)
Свідоцтво про державну реєстрацію: КВ № 24820-14760ПР від 04.03.2021 р.
Адреса редакції: 43025, м. Луцьк, просп. Волі, 13; тел./факс +38(0332)24-10-07

Електронна адреса редколегії: scientia_potentia@ukr.net
Засновник і видавець – Волинський національний університет імені Лесі Українки.

43025, м. Луцьк, просп. Волі, 13.
Свідоцтво Держ. комітету телебачення та радіомовлення України

ДК № 4513 від 28.03.2013 р.
167

Scientia Est Potentia: молодіжний науковий вісник факультету іноземної філології

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

You might also like

Scientia Est Potentia: молодіжний науковий вісник факультету іноземної філології

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Scientia Est Potentia: молодіжний науковий вісник факультету іноземної філології

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Міністерство освіти і науки України

Волинський національний університет імені Лесі Українки

SCIENTIA EST POTENTIA:

молодіжний науковий вісник

УДК 811 (062.552)

Рекомендовано до друку Вченою радою

Журнал є науковим виданням України, зареєстрованим у Державній реєстраційній службі

SCIENTIA EST POTENTIA: молодіжний науковий вісник факультету іноземної філології :

УДК 811 (062.552)

© Сава К. Р. (обкладинка), 2022

АНТОНЮК АНЖЕЛА, ТРАВІНА АНАСТАСІЯ

КАРПІНА ОЛЕНА, ОЛАСЮК АНАСТАСІЯ

Відомості про авторів

У статті розглянуто специфіку трактування та аспектуалізації послідовного перекладу, теоретичні

Постановка наукової проблеми та її значення. Питання усного перекладу є

© Антонюк А., Травіна А., 2022

різноспрямовані принципи. Перший – відтворення засобами мови перекладу (МП) всіх

бачити в ТО не тільки сукупність слів та певних граматичних конструкцій, але й його

додавання або ж взагалі упущення); недоцільні повтори та обірвані закінчення

Список використаних джерел

Постановка наукової проблеми та її значення. Основоположником готичного

© Большакова К., 2022

ірраціоналізму та схилявся до відновлення середньо-вічного світосприймання

що виходять за рамки наукового розуміння. Г. Волпол досягає цієї атмосфери за

використані письменником, такі як метонімія, гіпербола, емотивна лексика і т.д. Проте,

Джерело ілюстративного матеріалу

Постановка наукової проблеми та її значення. Мова є найважливішим засобом

© Василенко О., Подзізей М., 2022

мовні значення, які відображають, фіксують і передають від покоління до покоління

Прислів‘я є об‘єктом вивчення не лише лінгвістики, а й антропології,

short-handed (або to get a short-handed goal) належить до хокейної термінології. Сайт

Список використаних джерел

Джерело ілюстративного матеріалу

ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ

В АНГЛОМОВНОМУ І УКРАЇНСЬКОМУ ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ

Метою дослідження є визначення засобів вираження гендеру на прикладі англійського та

© Василенко О., Ярмолюк О., 2022

Сучасна лінгвістична література, яка присвячена вивченню взаємовідносин та взаємовпливів гендеру

Постановка наукової проблеми та її значення. Сучасна лінгвістична

Аналіз досліджень цієї проблеми. Дослідженнями гендеру в лінгвістиці

У сфері морфології одним з найяскравіших проявів андроцентричності мови

Перший ґендерно обумовлений підхід реалізується у виступах Х. Клінтон: вона

«Ми хочемо продемонструвати мужність українських політикинь. Для того,

Список використаних джерел

ПОРТРЕТУВАННЯ ГОЛОВНИХ ПЕРСОНАЖІВ ШПИГУНСЬКИХ

РОМАНІВ ЯНА ФЛЕМІНГА «CASINO ROYALE» ТА ДЖОНА ЛЕ КАРРЕ «THE

Постановка наукової проблеми та її значення. Одним із найважливіших засобів

© Вербицька А., Сасюк М., 2022

Фігури якості включають ті фігури, які базуються на зіставленні якостей і

Екстралінгвальний опис Джеймса Бонда був збагачений метафорами (8 %),

3) Порівняльний аналіз. Окрім кількості тропів та фігур, портрети Джеймса Бонда

3) Бонд та Лімас є дужими чоловіками як фізично, так і духовно. Вони не дають

Список використаних джерел

7. Intelligence and the significance of a secret agent‘s personality traits. URL:

У статті розкрито питання проблеми інтерпретації фразеологізмів з компонентом кольору, а також

Постановка наукової проблеми та її призначення. Дослідження

© Вербіцька Ю.,, 2022

накопичення і зберігання інформації, мова не є вмістилищем культури. Мова – це лише