"Зоряна ніч" (нідерл.

De sterrennacht) - одна з найбільш відоми картин нідерландського

художника-постимпресіоніста Вінсента Ван Гога. Представляє вид зі східного вікна спальні
Ван Гога в Сен-Ремі-де-Прованс на передсвітанкове небо та вигадане село. Картина написана
у червні 1889 року; з 1941 року зберігається у Музеї сучасного мистецтва у Нью-Йорку. Період
з травня 1889 по травень 1890 Ван Гог провів у лікарні для душевнохворих Сен-Поль-де-
Мозоль в Сен-Ремі-де-Прованс після конфлікту з Гогеном і втрати мочки лівого вуха. У цей час
він продовжував плідно писати картини та створив деякі з найвідоміших своїх робіт,
включаючи «Іриси», автопортрет у синьому костюмі та «Зоряну ніч». Картина, написана за
один день у лікарняній студії, зображує вигляд зі східного вікна спальні, про який Ван Гог
писав своєму братові Тео в травні 1889: «Крізь залізні грати я бачу обгороджене поле
пшениці, над яким вранці у всій красі сходить сонце»
Ван Гог зробив ряд малюнків із цим видом у різний час доби та за різних погодних умов. Хоча
йому було заборонено працювати в спальні, він міг робити начерки чорнилом або деревним
вугіллям, використовуючи їх у подальшій роботі. Загальний елемент всім цих малюнків —
діагональна лінія альпійських передгір'їв, що піднімається на тлі з лівого краю до правого. На
ряді ескізів зображено кипарис за пшеничним полем, який Ван Гог штучно наближав до
картинної площини. Останній із ескізів — «Пшеничне поле в Сан-Ремі-де-Провансі» — нині
зберігається у Нью-Йорку. Через два дні Ван Гог повідомив у листі Тео, що написав «зіркове
небо»
«Присяга Гораціїв» (фр. Le Serment des Horaces) — картина, котру створив французький
художник Жак-Луї Давід 1784 року в Римі.
Картина зображує сцену з давньоримської легенди про суперництво двох італьських міст —
Рима і Альба-Лонги, порушує тему патріотизму і чоловічого самопожертвування за свою
країну. Згідно з легендою, міста-суперники домовилися виставити одне проти одного замість
цілих армій трьох воїнів з кожної сторони; переможці в бою і визначать переможне місто. Від
Рима зголосилися йти троє братів з роду Гораціїв, від Альба-Лонги — троє братів з роду
Куріаціїв. У битві вижив лише один Публій Горацій: після загибелі своїх братів він вимусив
Куріаціїв переслідувати його, і під час погоні подолав поодинці своїх ворогів. На картині брати
Горації присягають битися за Римське царство, виказуючи готовність віддати свої життя за
Батьківщину. Вони протягають руки в римському салюті, а їх старий батько подає їм мечі. У
правому нижньому куті зображена плачуча жінка — сестра Гораціїв Камілла, заручена з
одним з Куріаціїв (вона була вбита братом Публієм після його повернення з бою). Основними
джерелами сюжету є перша книга Тита Лівія (розділи 24–26) і створена на її основі 3 книга
«Римських стародавностей» Діонісія Галікарнаського. Втім, сам зображений на картині
момент є виключно фантазією художника.
«Пліт Медузи» (фр. Le Radeau de la Méduse) — картина французького художника Теодора
Жеріко, одне з найзнаменитіших полотен епохи романтизму

1816 року Англія, яка під час Наполеонівських війн була захопила західноафриканську
колонію Сенегал, повернула її Франції. У зв'язку з цим французький уряд відправив до
узбережжя Сенегалу чотири фрегати, одним з яких була «Медуза», з метою переправити до
Африки представників адміністрації та дослідників. Серед близько 400 чоловік на борту був
також новий губернатор Сенегалу рояліст Жульєн-Дезіре Шмальц. Капітаном «Медузи» був
Юґ Дюруа де Шомарей, який утік від Наполеона і 25 років пребував у еміграції (Кобленц,
Лондон). Таким чином сюжет картини спирається на реальну подію, що трапилася 2 липня
1816 року біля берегів Сенегалу. Застрягши на мілині Арген за 40 льє від африканського
берега, капітан фрегата «Медуза» наказав зробити величезний пліт, оскільки шістьох шлюпок
на всіх не вистачало. Невдовзі 150 пасажирів та членів команди висадились на пліт, що мав
розміри 8×15 м. Брак харчів призвів до масового канібалізму. Тож тільки 15 чоловік
залишилися живими й на тринадцятий день поневірянь були підібрані бригом «Аргус».
Подробиці плавання, описані лікарем Медузи Анрі Савіньї, потрясли громадськість, а сама
корабельна аварія стала причиною скандалу у французькому уряді через звинувачення в
некомпетентності капітана судна та недостатності спроб порятунку потерпілих.