МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ Й НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

Кафедра прикладної лінгвістики

КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни _________________________
на тему: Доля митця у суспільстві як традиційна тема у новелі
романтичної літератури (за новелою «Крихітка Цахес»)

Студента (ки) __ курсу, __ групи,

спеціальності _________________
_____________________________
(прізвище, ім’я, по батькові)
Науковий керівник:
_____________________________
(наук. ступінь, вчене звання,
ініціали та прізвище)

Національна шкала
________________
Кількість балів:
___________________
Оцінка: ECTS
____________________

Члени комісії____________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)

___________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)

___________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)

ОДЕСА-2021
 2

ЗМІСТ
ВСТУП….…………………………………………………………………....3-5
РОЗДІЛ І. Сатиричне змалювання німецького суспільства у новелі «Крихітка
Цахес» Е.Т.А.Гофмана……………………………………………………...6-14
1.1 Історія написання твору та поетика його назви…………………….…6-7
1.2 Іронія, сатира та гротеск в казці Е.Гофмана…………..…………….…7-14
РОЗДІЛ ІІ. Доля митця у суспільстві як традиційна тема у новелі
романтичної літератури ……………………………………………………15-23
2.1 Основний конфлікт у новелі «Крихітка Цахес»………………………15-20
2.2 Особливості романтизму Ернста Гофмана на прикладі казки «Крихітка
Цахес»………………………………………………………………………..20-23
ВИСНОВОК…………………………………………………………………24-25
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...…26-27
 3

ВСТУП

Ернст Теодор Амадей Гофман (1776-1822) – письменник європейського

масштабу, один із найяскравіших представників у галузі німецького
романтизму. Він був унікальною особистістю, адже поєднував у собі талант
композитора (працював під псевдонімом Йоганн Крайслер), диригента,
режисера, живописця, письменника (автор дитячих казок та прозових творів)
та критика. Основний принцип поетики Гофмана – поєднання справжнього і
фантастичного, простого з дивним, показ звичайного через незвичайне [4,
с.30].
Вся незвичайна, на перший погляд, безладна і дивна поетична система
Гофмана, з її двоїстістю і розірваністю змісту і форми, поєднанням
фантастичного і реального, приховує в собі глибокий внутрішній зв'язок з
німецькою дійсністю. Він писав у найважчий час німецької історії, коли
більшість європейських країн охопила політична та церковна реакція, а
Німеччина була роздробленою. Але попри це йому вдалося змалювати
тогочасну епоху, висвітлити суспільні та політичні проблеми через низку
чудових образів, неперевершених персонажів та героїв.
Одним з найпопулярніших творів Е. Гофмана є казка-новела «Крихітка
Цахес». Незважаючи на те, що жанр цієї повісті визначений як «казка», вона
дуже детально змальовує тогочасне суспільство. У казці-новелі "Крихітка
Цахес" реальність виникає в образі країни епохи Просвітництва. Гофман
викриває за допомогою іронії і сатири химерну велич великих князів,
використовуючи засоби фантастичного гротеску. В ній порушено багато
«вічних» проблем, пов‘язаних не тільки з естетикою і світоглядом
романтизму, а й з реальною дійсністю. [4, с.33].
Твори Гофмана отримали дуже багато позитивних відгуків, саме тому Ернст
став знаменитим у Німеччині. Таке визнання допомогло йому писати твори
аж до кінця життя.
 4

Треба сказати, що Амадей Гофман зробив дуже великий внесок в розвиток

світової літератури.
Актуальність теми. Казки Гофмана вплинули на культуру всіх
європейських народів. Вони поширилися не тільки по всій Німеччині, а й у
всьому світі. Своїм учителем вважали Гофмана Едгар По, Оноре де Бальзак,
Федір Достоєвський, Олександр Блок, Франц Кафка та багато інших
художників. У казці Гофмана "Крихітка Цахес" зовсім не казкова філософія,
яка вона й досі залишається актуальною. Автор прагне попередити нас, що
ніхто, окрім нас самих, не зробить нас краще, не вирішить за нас наші
проблеми і не проживе за нас наше життя. Письменник описав вічні вади
суспільства. Вони були і будуть завжди тими проблемами, що хвилюють
освіченого читача.
У казці "Крихітка Цахес" є багато повчальних висновків: як важливо в
будь-якій ситуації залишатися самим собою, а не сліпо йти за суспільством,
вона підносить нестандартне мислення, вміння бачити красу в навколишній
природі. Автор засуджує гордість і нахабство, яку продемонстрував Цахес.
Але найголовніше те, що по-справжньому талановита і розумна людина
ніколи не намагатиметься досягти успіху шляхом обману.
За казками Гофмана ставили вистави, балети. А ім'я головного героя
його твору «Крихітка Цахес по прізвиську Цинобер» стало відомим серед
шанувальників творчості Гофмана.
Мета курсової роботи – дослідити долю митця у суспільстві у казці
Е. Гофмана «Крихітка Цахес».
Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
- ознайомитись із біографією та творчістю письменника;
- охарактеризувати основний конфлікт у новелі «Крихітка Цахес»;
- проаналізувати особливості романтизму Т. Гофмана на прикладі
казки «Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер»;
- охарактеризувати такі художні засоби як іронія, гротеск та сатира у
новелі «Крихітка Цахес»;
 5

- дослідити долю митця у суспільстві як традиційну тему у новелі

романтичної літератури (за новелою «Крихітка Цахес»).
Об’єктом курсової роботи виступає творчість Е.Т.А. Гофмана.
Предметом є доля митця у суспільстві на прикладі новели «Крихітка
Цахес».
Методами дослідження курсової роботи є описовий, дескриптивний
метод, метод уз альнення, а також методи порівняння науково-теоретичного
матеріалу та теоретичного аналізу літератури.
Структура роботи: курсова робота складається зі вступу, двох
розділів, висновків та списку використаних джерел (20 найменувань). Обсяг
основного тексту роботи становить 27 сторінок.
 6

РОЗДІЛ І. Сатиричне змалювання німецького суспільства у новелі

«Крихітка Цахес» Е.Т.А.Гофмана.

1.1 Історія написання твору та поетика його назви

За три роки до смерті автор пише казку «Крихітка Цахес на прізвище
Цинобер». Протягом усього життя Е.Гофман відчував великий вплив
суспільства. Література не давала можливості йому заробляти гроші, на які
можна було б жити, а тому Гофман був змушений займатися ненависною
державною службою. Міщанство і буденність були огидні письменнику. Він
багато пив та писав на самоті. Літературна творчість стала його віддушиною,
в яку він виливав своє невдоволення та обурення з приводу вад суспільства.
«Крихітка Цахес» створена саме в цей період його життя. За свідченням
лікаря Гофмана, письменника-криміналіста Юліуса Едуарда Хітціга,
задумана вона була навесні 1818 року, під час важкої хвороби автора, що
супроводжувалася гарячкою, яка породила у його свідомості безліч
фантастичних образів. «Подумайте тільки, що за прокляті думки лізуть мені
на думку. Огидний, дурний виродок робить усе навпаки, а якщо трапляється
щось особливе, незвичайне, то всі думають, що це зробив він», - скаржився
Гофман, лежачи у ліжку. Крім того, Гофман стверджував, що ніхто окрім
нього не знає як виглядає Цахес, тому він намалював його портрет [10, с.68-
69].
Адальберт фон Шаміссо, ознайомившись з новелою Гофмана, назвав
письменника «беззаперечно найкращим гумористом», а сам Гофман
охарактеризував власний твір як «витвір дуже нестриманої і саркастичної
фантазії» [10,с.82]. Сарказм– це особливо прискіплива та гостра сатира, яка
має на меті висміювання тих чи інших негативних явищ дійсності.  
З'являлися також і критичні зауваження щодо не оригінальності Гофмана,
пов'язані з немов би великою кількістю запозичень. [13, с.12.] На подібні
 7

нападки автор відповідав жартуючи. Е .Гофман не приховував того, що

дивовижний образ Цахеса був створений його фантастичною уявою, але при
цьому він спирався і на окремі мотиви, запозичені у його літературних
попередників. Так, незвичайні імена персонажів, які оточують Цахеса,
Гофман перейняв із книги лікаря XVIII століття Георга Циммермана "Про
самотність". Образ самого Цахеса частково нагадує образ фантастичного
персонажа на ім'я Альраун, що часто з'являвся на сторінках тогочасних
літературних творів. Мотив трьох чарівних волосин, які дають магічну силу
їхньому господарю, був запозичений Гофманом з казки братів Грімм «Чорт з
трьома золотими волосинами ». Але загалом, творчо змінивши вже відомі
читачеві мотиви та образи, Гофман створив цілком оригінальний
літературний сюжет, сповнений гострою сатирою на політичну дійсність
сучасної йому Німеччини. [8, с.48]
У перекладі з німецької мови «zähes» означає – жорсткий, завзятий,
стійкий. Дещо пом’якшує його сущність лагідне прізвище "Крихітка" ,
"Etwas", яке в перекладі з німецької мови, крім значення "крихітка, малюк",
означає "щось". А прізвисько Циннобер (з нім. Zinnober) – ‘дурність,
безумство, безглуздя, дурна балаканина’. Власне, можна зробити висновок,
що саме таким Крихітка Цахес на прізвисько Циннобер постає перед нами в
казці. [8, с.56]

1.2 Іронія, сатира та гротеск в казці Е.Гофмана «Крихітка Цахес»

«Найяскравішою фігурою німецького романтизму є Амадей Гофман -

найбільший гуморист і сатирик, чудовий майстер казки та фантастичної
новели». [4 с.209] «Крихітка Цахес, на прізвисько Цинобер» - один із
найгротескніших творів Гофмана. Гротеск - максимально можливе
перебільшення, що ґрунтується на навмисному перетворенні дійсності за
допомогою фантазії. [13, с.224]
 8

Вже в образі головного героя Цахеса втілюється ідея гротеску: “Голова

малюка глибоко вросла в плечі, і весь він, з наростом на спині та на грудях,
коротким тулубом та довгими павучими ніжками, нагадував посаджене на
вилку яблуко, на якому вирізана дивовижна пика” [13, с.225]
Потворність Крихітки Цахеса дійсно перебільшена, адже гіпербола
(перебільшення) є невід'ємною складовою гротеску
Головний персонаж Гофмана наділений дивним таємничим даром.
Цахесів секрет крився в трьох вогнистих волосинках, які фея таємно вплела
йому в зачіску. Через це, все добре, що робили інші, неодмінно
приписувалося йому, а все погане, що він робив сам, негайно
переадресовувалося комусь іншому.
Всі мешканці Керепесу, потрапляють під владу чарів цієї потвори, яка
висмоктує таланти інших людей, швидко робить блискучу кар'єру і стає
радником міністра закордонних справ,а потім навіть міністром! Цахеса всі
шанобливо називали Цінобером. Ернст Гофман мав гостре сатиричне перо:
якщо таку кар'єру зробило таке чудовисько, то де ж гарантія, що й на інших
високих посадах не перебувають подібні “цахеси”?!
У гротескно-іронічну фігуру Цахеса вкладено думку про небезпеку
хибної величі, яка породжує саморуйнування особистості. Його три золоті
волосини - це символічний образ золота, грошей та їхньої влади над людьми
та суспільством. Автор зображує засліплене суспільство, яке втратило
ціннісні орієнтири й у якомусь самозабутті створює собі кумира. У казці
божевільний стан натовпу має кілька стадій: спочатку радість і захоплення,
потім обожнювання, зрештою, смертельний страх перед своїм тираном.
У своїй повісті Гофман створює масштабний гротескний образ
німецької дійсності, який характеризує побут, звичаї, мораль, життєві
цінності та інтереси основних суспільних сил та прошарків тогочасної
Німеччини, а також представників науки та освіти. Цахес виступає
 9

індикатором гротеску: саме з його появою проявляється вся ницість

філістерського суспільства [13, с. 227].
Кар'єра Цахеса також описується за допомогою гротеску. Що ближче
він стає до вищих прошарків суспільства, тим більше виникає сумнівів у
розумності оточуючих: «...але ж мова йдеться не про знущання і
безсердечність, а тільки про те, чи можна назвати трифутового Цахеса, що
дуже скидається на редьку, витонченим красенем...» Інші запевняли, що
маленький вершник красивий і витончений, а Фабіан і Бальтазар були
впевнені, що ніколи не бачили більш потворного карлика. [14]
«Романтичний гротеск певною мірою був «реакцією» на елементи
класицизму та Просвітництва, а саме на вузький розумовий раціоналізм, на
державну та формально-логічну авторитарність, на прагнення до готовності,
завершеності та однозначності, на дидактизм та утилітаризм просвітителів,
на наївний чи казенний оптимізм тощо». [13, c.211]
Фея Розабельверде, яка втручається в життя людей, теж зображена як
гротескний персонаж. Вона майже не відрізнялася від людей, хіба що своїми
чарівними здібностями.
Добра Фея Розабельверде зачаровує потворного тілом і душею карлика
Цахеса, тому більшість людей, переважно філістери, перестають помічати
його потворність.
Але в результаті, фея Розабельверде визнала свою помилку: ”Бідний
Цахесе! Пасинку природи! Я хотіла тобі добра! Можливо, я помилялася,
думаючи, що чудова зовнішність, якою я тебе обдарувала, осяє благотворним
променем твою душу і збудить внутрішній голос, який скаже тобі: “Ти не
той, за кого тебе вважають, тож намагайся зрівнятися з людиною, на чиїх
крилах ти, безкрила каліка, підіймаєшся! Але ніякий внутрішній голос у
тобі не прокинувся. Твій мертвий дух не зміг підвестися, ти не позбувся
своєї дурості, грубості, невихованості” [5, с.97].
 10

Опис життя князівського двору в шостому розділі теж постає гротесктично.

Там розповідається як Цахеса було нагороджено орденом Зелено-
плямистого Тигра.
«Князь у таких справах, як і в усіх інших, що стосувалися держави,
був дуже принциповий». За традицією орден мав висіти «між стегновою
кісткою і куприком на три шістнадцятих дюйма від цього останнього». Коли
виявилося, що орден завеликий для Цахеса, князь скликав раду, щоб
вирішити це питання. Нарада тривала кілька днів, вулицю і площу перед
палацом, де зібралися радники, вистелили соломою, щоб ніщо не відволікало
раду від прийняття такого важливого рішення.» [5; с.98]
За допомогою гротеску Е.Гофман викриває такі важливі і реальні
процеси: філістерське суспільство втратило усі духовні цінності, а самі люди
через свою обмеженість породжують собі таких кумирів як Цахес.
Крім гротеску, автор широко використовує іронію у своїй казці. Іронія
(від грецького eironeia – насмішка) – один із способів вираження авторської
позиції, скептичне ставлення автора до зображуваного. Прихований зміст,
який намагається донести автор, часто суперечить явному. Іронія – це
простими словами глузування з об'єкта, яке створює ілюзію, що
зображуваний об'єкт не такий, яким він здається. [18]
Для вираження іронії завжди використовувалися слова чи звороти, яким
надавалося протилежне значення, щоб глузування виходило краще.
Згодом іронія отримала нову лінію розвитку – “романтизовану іронію”.
До іронічного напряму належить і сатира. Вона, як ніякий інший
літературний елемент, може підкреслити моменти, які допомагають висміяти
ту чи іншу дію, людину чи займану посаду. Сатира підкреслює зневагу
автора та робить сюжет ще кумеднішим [19].
На початку твору Амадей Гофман саркастично зображує бідне становище
населення Німеччини на прикладі матері Ціннобера: «Скільки б ми не
працювали, скільки б поту не проливали, а у всьому селі тільки ми одні
ніколи не вилазимо зі злиднів і заробляємо тільки на шматок хліба! Три роки
 11

тому, коли чоловік, перекопуючи наш сад, знайшов у землі золоті монети, ми
вже подумали, що нарешті нам усміхнулося щастя і настануть кращі часи. А
що сталося? Злодії вкрали гроші, будинок і комору згоріли вщент, хліб
побило градом, а на довершення наших бід Господь наказав нас цим
виродком, якого я народила на сміх усьому селі...». [14]
З цього можно зробити висновок, що люди не мали ніяких духовних
цінностей, адже все що треба було для щастя - це кілька золотих монет.
Гофман висміює також становище у князівстві Керпес, яке
контролювалося поліцейським свавільним наглядом: під репресії підпадали
феї, у яких відбирали майно, а потім їх виганяли з князівства.
У образі князівства Керепеса легко впізнаються типові прикмети
одного з карликових князівств тогочасної Німеччини.
Попри свою нікчемність, кожне з таких князівств (і змальоване в
повісті Гофмана не виняток) мало неабиякі великодержавні амбіції і
претендувало на значну політичну вагу, хоча насправді давно перетворилося
на історичний анахронізм, мертву бюрократичну машину.
Про вищу освіту Ернст Гофман пише з іронією. Про професора Моша
Терпіна: «Свою репутацію він отримав тому, що після своїх дослідів
дізнався, що темрява походить здебільшого від відсутності світла»  Але,
зробивши таке «відкриття», учений іде далі: він вивчає «найрідкісніших
птахів і найкращих звірів» на смак, а саме засмаживши їх. [14].
Його лекції розуміли і діти. Тому саме таке «геніальне» відкриття
висміює автор.
У казці Е.Гофмана «Крихітка Цахес» всі персонажі змальовуються з
іронією. Навіть студент Бальтазар, улюблений герой автора, ентузіаст, не
уникнув іронічного ставлення до себе. Іронія Гофмана відчувається в
підкресленому протиставленні Бальтазара середовищу філістерів,в якому він
перебуває. Він такий ідеальний, що в його існування важко повірити.
Недаремно Амадей Гофман, представляючи Бальтазара, підкреслює, що
герой «наче належить до «старих» часів». Ще більше іронія автора
 12

відчувається в описі чарівної Кандіди: «Вона була дівчина гарна, як

намальована: з блискучима очима, струнка, а за цими принадами не дуже
помічалось, що ноги й руки в неї могли б бути й трохи менші. Вона читала
Шиллера й Гете, але вже забула все, про що там писалося... Вона щиро
сміялася з усього смішного, ніколи не зітхала, хіба що негода псувала
задуману прогулянку, або, незважаючи на всю обережність, плямилася нова
сукня. Але в ній було глибоке внутрішнє почуття, що ніколи не переходило в
банальну чулість...» [8, с.85]
Світогляд Е.Гофмана, його поетика і характер романтичної іронії
багато в чому складалися під впливом як часу, в який він писав, так і його
соціального становища, представника бюргерської інтелігенції Німеччини,
того соціального прошарку, представники якого не могли подолати
вірнопідданого ставлення свого середовища до привілейованих панівних
класів. Виходячи з цього, з’явилися спроби письменника вирішити конфлікт
перемогою світу чарівної фантастики над світом реальним, прозовим.
Попри всю свою інтенсивну творчу роботу Гофман продовжував
залишатися на державній службі.
Гофман не раз сміливо захищав обвинувачених у підриві державних
засад, завдяки чому нажив собі ворога в особі прусського міністра поліції.
Спочатку Гофман із гумором ставився до своїх службових
неприємностей. Збереглася його кумедна карикатура: "Гофман у боротьбі з
бюрократією". Але міністра поліції активно підтримав міністр внутрішніх
справ Пруссії. Ситуація ставала дедалі небезпечнішою. 
Тяжкі переживання остаточно підірвали слабке здоров'я
письменника. Звістка про припинення судової справи надійшла вже після
смерті Гофмана. Він помер в 1822 році, йому було сорок шість років [15,
с.22].
 Але Гофман продовжує жити у світовому мистецтві. Його ім'я часто
звучить як символ людяності.
 13

Творчість Ернста Гофмана вважають новаторською у романтичній

літературі Німеччини. Проте, яскраво простежується його зростання від
письменника-романтика до письменника-сатирика. Саме твір «Крихітка
Цахес на прізвисько Цинобер» дав можливість Гофману зайняти місце
видатного та неперевершеного сатирика у німецькій літературі . Сатиричному
осміянню Гофман піддає в казці не маленького Цахеса, безпомічного обранця
феї, а середовище, що вихваляє Цинобера, те суспільство, яке схильне
приймати виродка — за красеня, бездарність — за талант, а також
висміюється вся система феодальної державності: її духовне і матеріальне
життя та система чинів.
«Твори Гофмана зовсім не сприймаються як казки — це скоріше
реальність про буржуазне суспільство. Фантастичне перестає сприйматися
саме собою, воно, перенесене в людський світ, виглядає як прояв сил, не
підвладних ні законам суспільного устрою, ні чоловіку». [3,c.353]
Ідею романтичної іронії Гофман сприйняв як світоглядний та художній
принцип. Реалізуючи цей принцип у своєму підході до світу, у зображенні
протиріч дійсності, Гофман досяг тієї життєвої конкретності та масштабу у
відображенні конфліктів своєї епохи, які зробили його письменником
світового значення.
Отже, твір Е.А.Гофмана «Крихітка Цахес на прізвисько Циннобер» - це
«реальна» казка, де яскраво виражені гротеск, іронія та сатира. Автор
називав свій твір «казкою про реальне», а також «божевільною», адже ми
бачимо світ, де найвищими цінностями у житті людей є матеріальне
становище та слава.
Гофман спрямовує іронію на казкове суспільство, маючи на увазі
сучасне становище у Німеччині.
 Фантастичні персонажі, схожі на людей, розповідають людям про них
самих, наочно показують людські недоліки – всемогутню владу грошей,
небажання говорити правду, бажання слухати лестощі, видавати себе за тих,
ким вони не є на справді.
 14

Гротескові персонажі твору уособлюють найгірші риси «філістерства»:

егоїстичний практицизм, матеріальне становище, втрата духовних цінностей,
тобто усе те, що не залишає місця людині, її світлим мріям. Носієм
благородних прикмет є студент Бальтазар. Але Гофман попереджає, що
перемога творчої думки над буттям філістерів є утопією. Адже невідомо, що
буде далі з Бальтазаром і Кандідою у їх розкішному маєтку. Чи не поглине їх
буденна рутина й чи не переможе всі найкращі поривання людської душі
філістерська дійсність?
Письменник засуджує жадібність, нахабність та кар'єризм. Показує, як
легко шахрай за допомогою грошей і влади може обдурити простих людей. З
часу написання Гофманом казки минуло багато часу, але й сьогодні можна
зустріти таких, як Цахес – людей, які, не замислюючись, відбирають славу та
талант у інших. Можна зустріти й таких, як професор Мош Терпін – людей,
які займаються безглуздими нікому не потрібними справами. При цьому
добре зрозуміло, що ніяка висока посада, ніяка зовнішність не може зробити
людину більш порядною, доброю і освіченою, а тільки наполеглива праця і
прагнення до мети.
 15

РОЗДІЛ ІІ. Доля митця у суспільстві як традиційна тема у новелі

романтичної літератури

2.1 Основний конфлікт у новелі «Крихітка Цахес»

Характер конфліктів, що у основі творів Гофмана, їх проблематика і

система образів, художнє бачення світу залишаються у рамках
романтизму. Це і незадоволеність суспільством, суспільними змінами, і
полеміка з ідеями та художніми принципами просвітителів, і неприйняття
буржуазної дійсності, багато морально-етичних проблем;
Однак основний романтичний конфлікт - великий розрив між мрією та
дійсністю,
Проблематика казки «Крихітка Цахес» дуже різноманітна. За фантастичними
персонажами Гофмана майже завжди стоять суттєві конфлікти сучасної
дійсності.
В усіх творах Е.Гофмана переплітаються найрізноманітніші контрастні
образи. Герой Гофмана протистоїть здебільшого неосвіченим бюргерам і
бюрократам. Письменник, працюючи чиновником, міг особисто бачити
найнепривабливіші сторони німецького суспільства: чинопочитання, культ
багатства, невігластво та кар'єризм – все це викликало в нього огиду, і з цим
він боровся у своїй творчості. Отже, один із конфліктів, що кожного разу
повторюється,— це ентузіаст та філістер.
Ентузіаст — визначення, що належить Ернсту Гофману. Ентузіасти – це
люди з творчою душею, здатні відчувати недосконалість реального світу.
Образ митця постійно збагачується, він протиставляється світу як ентузіаст,
безкорисливий служитель ідеалам краси, справедливості та гармонії, з
 16

чистою і світлою душею,який бачить світ з усіма його потворними явищами.

[16]
Філістер - самовдоволена і обмежена людина з міщанським світоглядом, без
духовних потреб і лицемірною поведінкою. Філістери не цінують мистецтво,
не поділяють пов'язаних з ним естетичних або духовних цінностей, вони
керуються лише користю [16]. Філістером в казці Гофмана «Крихітка Цахес»
постає саме потворний Цахес. Завдяки магічній силі «трьох волосин» йому
вдається обдурити інших та зайняти відповідне місце у суспільстві. Гофман
показує, що до влади може дістатися кожен, навіть якщо він не має тих
якостей, якими має бути наділений лідер.
Філістерство у нації символізує комічна постать професора Моша Терапіна,
«апостола механізації життя», що вивчає «птахів та тварин у смаженому
вигляді». Механічному світу ляльок протистоїть романтичний мрійник
Бальтазар, який шукає порятунок від порожнечі філістерського існування у
поезії, у радісній симфонії природи. Це ідеальний світ, де мешкають
гармонія, свобода. Тільки Бальтазар може звільнити світ, оскільки він
«обдарований внутрішньою музикою». Саме він розповідає світові про
кохання солов'я і червону троянду, оскільки здатний бачити таємниці та
красу природи.
Протилежним образу Цахеса постає образ Бальтазара – молодого
художника-мрійника. «Ти бачиш стрункого юнака років двадцяти трьох чи
чотирьох; темні блискучі очі його красномовно говорять про живий і ясний
розум. Майже зухвалим можна було б назвати його погляд, якби мрійливий
смуток, розлитий на блідому обличчі, не застилав, мов димкою, пекучих
променів його очі. Його сюртук чорного тонкого сукна, оздоблений
розрізним оксамитом, був пошитий майже на старонімецький лад. Своєю
пристойною ходою та поставою, серйозним виразом обличчя, здавалося,
справді належав до прекрасного благочестивого стародавнього часу…». [17]
Творча натура, яка протистоїть світу філістерської буденності, Бальтазар
наділений неабияким поетичним обдаруванням, розуміється на музиці,
 17

здатний любити, тому Цахесу не вдається обдурити його. Романтичний герой

неспроможний довго перебувати у суспільстві, тому постійно тікає до
природи, де може попрацювати на самоті.
Ці та інші риси характеру Бальтазара красномовно свідчать про його
належність до світу ентузіастів. Словами іншого героя, чарівника Проспера
Альпануса, автор підкреслює особливі душевні якості Бальтазара: «Я люблю
юнаків, які так, як ти, Бальтазар, у чистому серці своєму носять тугу і любов,
в грудях у яких ще звучать акорди, які звучали в далекій країні, повній
божественних чудес, у моїй вітчизні. Щасливці, обдаровані цією
внутрішнєю музикою, - єдині, кого можна назвати поетами, хоча багатьох з
них і лають за те, що вони беруть у руки контрабас і починають грати» [17].
Бальтазар прагне протистояти філістерському світу. Він здатний по-
справжньому закохатися: «Приголомшений Бальтазар не насмілювався
підняти очі, але погляди Кандіди палили йому груди, він відчував її подих, і
вся його душа солодко тремтіла. Його поганий настрій як рукою зняв, він
захоплено дивився услід чарівній Кандіді, поки вона не зникла в лісі. Потім
він повільно повернувся в ліс, щоб бути на самоті разом зі своїми світлими
мріями» [14].
В Бальтазара є те, чого не було в суспільстві філістерів - у нього є людяність:
«Жорстоко,— сказав Бальтазар,— сміятися з людини, яку природа образила
так жахливо, як цього маленького вершника» [14].
Він наділений і чарівною романтичною уявою, що дозволяє йому жити
одночасно у двох світах - реальному та фантастичному.
Ця властивість героя особливо яскраво виявляється в епізоді, коли
Бальтазар зі своїм другом Фабіаном відвідують садибу Проспера Альпануса.
Бальтазару, на відміну від Фабіана, що тверезо думає, все здається тут
незвичайним: карета - кришталевою раковиною, локон - сріблястим фазаном,
лакей - золотим жуком. Бальтазар - юнак, який живе у реальному світі, і
одинака, замріяного у свої фантазії. Він рішуче виступає на шлях боротьби з
Цахесом і займає активну життєву позицію.
 18

У Бальтазара своє ставлення до Цахеса, який перейняв його поетичні

заслуги під час літературного чаювання у Моша Терпіна: «Бальтазар вийняв
свій рукопис і почав читати власні вірші, з усією силою, з усією жвавістю, що
виникли зі справжнього поетичного почуття, вони все сильніше надихали
його. Читання його все більше переймалося пристрастю, виявляючи весь
запал люблячого серця. Він тремтів від захоплення, коли тихі зітхання, ледь
чутні «ах» жінок і вигуки чоловіків: «Чудово, чудово, божественно!» -
Переконували його в тому, що вірші захопили всіх.
Нарешті він скінчив. Тут усі закричали:
- Який витвір! Скільки думок! Скільки фантазії! Які вірші! Яка
милозвучність! Дякуємо, дякуємо, любий пане Цінобере, за божественну
насолоду!
– Як? Що? — вигукнув Бальтазар, але на нього ніхто не звернув уваги.
- Покірно дякую, покірно дякую. Це дрібниця, я накидав її нашвидкуруч
минулої ночі». [5, с.103].
Чари Цахеса не діють лише на двох людей. Це студенти Керепеського
університету: поет Бальтазар та його друг Фабіан. Щоправда, згодом на
Фабіана теж почали діяти чари «трьох волосин». Однак виявилося, що вони
не діють також на Вінченцо Сбіоку- відомого на весь світ віртуозного
скрипаля, крім того, на референдарія (помічника судді) Пульхера та деяких
інших. Постає питання: чому чари Цахеса на одних персонажів діють, а на
інших ні, і чи є в цьому якась закономірність?
З упевненістю можна сказати, що закономірність все ж таки є, і
пов'язана вона з протистоянням двох світів: з одного боку це світ ентузіастів
(художників, людей, для яких значущим, перш за все, є романтичне "життя
духу"), а з іншого - світ філістерів (обмежених, самовдоволених міщан, яких
цікавлять лише матеріальні цінності та високі посади).
Так, професор Мош Терпін мріяв фактично продати свою дочку,
красуню Кандіду, віддавши її заміж за чудовисько Цахеса. Тому що Цахес
робив блискучу кар'єру, тож міг посприяти кар'єрному зростанню своєму
 19

тестеві. Ось це протистояння художників та обивателів у повісті-казці

персоніфіковане (тобто втілене в конкретних персонажах) – художник
Бальтазар протистоїть філістерові Цахесу. Це протистояння є безпосереднім
втіленням неприйняття романтиками повсякденності справжнього життя.
Під вплив чар чудовиська Цахеса потрапляють обмежені обивателі, а
справжню сутність бачать лише ентузіасти і дивуються, як це інші не бачать
потворності Цахеса, вважаючи його талановитим, красивим, до того ж й
приписують йому чужі заслуги.
Казка має щасливий кінець. Бальтазар під час вінчання Цахеса з
Кандідою вириває у нього золоті волосинки, кидає їх у вогонь, і привид
зникає. Цахес, рятуючись від сорому та обуреного гурту, гине в нічному
горщику. Бальтазар одружується на Кандіді і молоді живуть у сільському
будинку Альпануса. Вони живуть забезпечено.У їх садибі завжди чудова
погода, горщики на кухні не перекипають, жодна страва не підгорає. Гофман
відверто іронізує, висміюючи міщанське уявлення про щастя. Він не жаліє
свого позитивного героя. У Бальтазарі, як і в багатьох інших, письменник
бачить фатальну роздвоєність. Колишній поет, ентузіаст перетворюється на
філістера. Гофман відверто показує сутність людської натури, якою так легко
можно маніпулювати.
Ми можемо чітко розмежувати світ ентузіастів і філістерів у казці
Гофмана: ентузіасти — Проспер Альпанус і Рожа-Гожа, мислення яких
цілком відрізняється від всіх персонажів; філістери — уся буржуазна
верхівка князівства Керепеса. Студенти Бальтазар і Фабіан - персонажі, які
балансують на межі цих двох світів . Зокрема, Бальтазар на початку твору
постає перед нами мрійливим поетом, митцем, а в кінці ми вже бачимо
справжнього філістера, метою якого є тихе, сімейне життя з коханою
Кандідою.
В образі поета Бальтазара добре проглядаються авторські сумніви та
іронія щодо справжнього
місця у житті суспільства романтичних цінностей та ідеалів, та й Бальтазар
 20

свого ворога перемагає не самотужки, а тільки тоді, коли використовує

фантастичні сили. Письменник показав, що суспільство, яке віддає перевагу
розуму, а не почуттям, черствіє, перетворюється на філістерське середовище,
де всім правлять гроші та влада, а не істина та совість.
Отже, автор пише про те, що одвічне протистояння філістерів і
ентузіастів іноді приносить перемогу ентузіастам, але філістери принижують
поодиноких чутливих особистостей і все ж таки займають панівну позицію.

2.2 Особливості романтизму Т. Гофмана на прикладі казки «Крихітка

Цахес»

У розвитку мистецтва 19 століття можна виокремити два основних

етапи: епоха романтизму (перша половина 19 століття) і епоха декадансу (з
кінця 50-х рр. до Першої Першої світової).
Романтизм – як напрям у культурі та літературі мав свої особливості у
кожній країні. Особливою формою він постає саме в Німеччині, яка була
розділена на майже чотири сотні маленьких автономних земель, що не могло
відбитися не лише у філософських та світоглядних позиціях, а й у
літературі. На маленьких німецьких землях особливо гостро відчувалися
протиріччя феодальної системи, що зберегалися: свавілля титулованої знаті і
безправ'я тих, хто не належав до неї. Однак у найбільших німецьких держав,
і у Пруссії, де Гофман провів більшість свого життя, було проведено деякі
буржуазно-демократичні реформи [3, с.208].
Німецька буржуазія була ще надто слабка, щоб повністю взяти владу у
свої руки, але й у Німеччині вже неважко було помітити, як прагнення
розбагатіти стає єдиною метою життя. Здавалося, що людська мрія та
реальне життя – це два різні полюси і зближення між ними неможливе.
 21

 Незавершеність циклу буржуазних революцій, розвиток соціальних і

національних рухів навряд чи могли знайти адекватнішу форму вираження у
мистецтві, ніж романтичне бунтарство.
Одним із найяскравіших представників пізнього німецького
романтизму є Ернст Теодор Амадей Гофман, ім'я якого частіше пов'язується з
такими поняттями, як романтичний герой чи конфлікт у романтизмі. 
Двовимірність – відмінна риса Гофманівської творчості. Романтики
ділили світ на дві частини: світ реальний та світ ідеальний [ 3, с. 143].
Світ реальний- звичайний, повсякденний, нецікавий, нудний. І другий
світ - романтичного ідеалу, романтичної мрії, де все прекрасно, де все так, як
ми хочемо.
Гофман зображує два світи у своєму творі «Крихітка Цахес» -
реальний і фантастичний, Як пише Гуляєв: «зіштовхує реальну дійсність,
позбавлену краси, зі світом своєї романтичної мрії». [3, с.144]
У реальному світі - критика людських стосунків, а у буденному світі –
стосунків, заснованих на брехні та лицемірстві, і заперечення раціонального
ставлення до людини, до життя, до природи; У  філістерському середовищі,
де живуть герої Гофмана, панує розрахунок.  Він накладає відбиток і на
фантазію, і на кохання – на той ідеальний світ людини, який романтики
протиставляли дійсності.
У цій казці відбуваються дивні події, предмети оживають і вступають у
бесіди, основною темою яких стає глибокий розрив між ідеалами та
дійсністю.
Відмінною рисою поетики Гофмана – поєднання справжнього і
фантастичного, простого з дивним, показ звичайного через незвичайне. Саме
відчуття протиріччя між ідеалом та дійсністю реалізувалася у знаменитому
гофманівському двовимірстві. Тьмяна і вульгарна проза повсякденного
життя протиставлялася високим почуттям, здатності чути музику всесвіту.
Типологічно, всі герої Гофмана поділяються на музикантів та
немузикантів. Музиканти – духовні ентузіасти, романтичні мрійники, люди,
 22

наділені внутрішньою роздробленістю.  Немузиканти – люди, примирені з

життям та собою. Музикант змушений жити у сні поетичної мрії й постійно
зіштовхуватися з непоетичною реальністю. Це породжує іронію, спрямовану
як на реальний світ, так і на світ поетичної мрії.
Літературна казка у жанровій системі романтизму займає одне з
центральних місць. Романтиків приваблювала форма казки, яка давала
можливість лаконічно та глибоко висловити своє ставлення до
зображуваного, поєднати погляди персонажа та автора. Перенесення у
казковий світ - свого роду втеча від реального світу, тоді як казкова
реальність виявлялася аналогом романтичної «двовимірності».
Автор здебільшого сам вигадував казкові сюжети або так
переосмислював традиційні, що вони набували зовсім іншого значення.
Слово «казка» у поетиці Гофмана спочатку має метафоричний зміст. Воно
уособлює чарівну країну щастя, втілених бажань, соціальної гармонії,
іншими словами, всього того, в чому почувався обділеним талановитий
художник, як і ціле покоління романтиків Німеччини.
Казка для Гофмана ще й краса духовного світу людини: «...людська
душа - це найдивовижніша на світі казка... Який прекрасний світ укладений у
наших грудях!» [3, с. 140]
Гофман розгортає дію «Крихітки Цахеса» в якійсь умовній, оточеній
горами країні, замкнутій у собі самій, відокремленій від зовнішнього світу.
Однак при цьому місце дії міцно прив'язане до Німеччини. Про це говорить
і сам факт «мікрокняжества», і німецькі імена більшості героїв; навіть їстівні
припаси типові для Німеччини: пумпернікель, рейнвейн, лейпцизькі
жайворонки. Фея Розабельверде фігурує як «фрейлейн» з німецьким
прізвищем—Розенгрюншен.
Герої кaзки «Крихітка Цахес» - це звичaйні люди: студенти,
чиновники, професори, придворні вельможі. І якщо з ними деколи
трапляється щось дивне, вони готові знайти цьому пояснення. Завдання
 23

ентузіастів полягає в здатності бачити і відчувати цей світ, вірити в його

існування.
Кaзкова сторона твору пов'язана з образами феї Рожабельверде і мaга
Проспера Альпануса, але змінюється хaрактер подачі фaнтастичного мотиву
твору: фантастичним героям доводиться пристосовуватися до реальних умов
і ховатися під маскaми. Гофман використувує іронічний стиль оповіді -
чарівні явища описуються простою, повсякденною, зрозумілою мовою, а
події реального світу раптом постають у якомусь фантастичному аспекті.
Зміщуючи високий ромaнтичний план в низький життєвий, автор тим самим
руйнує його, зводить нанівець.
Крім того, у казці Е.Гофмана багато символічних образів:
три золоті волосинки, власником яких став Цахес, — це символічний
образ грошей, золота і їхньої могутньої влади над людьми і суспільством.
Князь Пафнутій – символ псевдо просвітительської науки;
професор Мош Терпін – карикатура на тих, хто захопив командні пости
в науці, але нічого в ній не розуміють і роблять вигляд, що вони
«професори»;
вручення ордену Зелено-плямистого тигра – критика діяльності
урядовців;
Бальтазар – символ світу ентузіастів та поетичної мрії.
Гофман – письменник різких контрастів. Зла, їдка, нещадна сатира
переплітається в його творчості з тонким ліризмом і пронизливою ніжністю
щодо шукань людей у сфері тих істинних і вічних цінностей, що були далекі
буржуазному світу.
 24

ВИСНОВОК

Таким чином, узагальнюючи вищевикладене, ми можемо зробити

висновок, що казка Ернста Гофмана "Крихітка Цахес" – це один із
найвідоміших світових літературних творів епохи романтизму. У цій новелі-
казці Гофман показує, що світ насправді досить простий і ділиться на дві
великі групи людей – художників та філістерів.
Головною темою творчості Ернста Амадея Гофмана було місце
художника, митця у суспільстві. Герої Гофмана найчастіше люди мистецтва і
за своєю професією – це музиканти чи живописці, співаки чи актори. Але
словами "музикант", "артист", "художник" Гофман визначає не професію, а
романтичну особистість, людину, яка здатна розгледіти за сірим світом
буденних речей незвичайний світлий світ. Такі герої неодмінно мрійники і
фантазери, їм нелегко у суспільстві, де цінується тільки те, що можна купити
і продати.
Доля митця є надзвичайно складною у суспільстві, адже саме вони
стають жертвами цькування з боку людей-філістерів лише на тій підставі, що
їхній дар викликав заздрість.
У новелі Гофмана «Крихітка Цахес», філестери навіть не розуміють,
що події, які відбуваються - несправедливі. Їх основною метою є прагнення
розбагатіти, а тому вони не здатні навіть відрізнити правду від брехні. І лише
справжньому творцю, людині с чистою душею та ясним розумом вдається
зрозуміти усю суть подій.
Саме Бальтазар представляє світ ентузіастів у казці «Крихітка Цахес».
Він постає перед нами взірцем того справжнього митця, якого так часто
обезцінює суспільство. Коли він прочитав свою поезію, усі аплодисменти і
коментарі були адресовані потворному Цахесу. Цією ситуацією автор
показує, що творчій людині дуже важко вижити в такому суспільстві, де всім
керує жорстокість, високомірність та холоднокровність. Будучи людиною,
якій такі якості невластиві, Бальтазар був приречений страждати в
 25

суспільстві, яке його оточувало. Його доля була складною, адже він не міг
розкрити свої таланти, розкрити душу, не міг стати частиною того соціуму
мислення якого йому було незрозумілим.
Ернст Гофман зображував непорозуміння та самотність, яку може
зустріти творча душа, і тільки сила кохання та фантазії, допомагають бути
тими, ким вони є насправді – талановитими митцями. Його книжки
відрізняються елементами лірики з містифікацією подій, головних героїв чи
інших елементів
Романтики були переконані, що людина створена для світу світлого і
гармонійного, що людська душа з її вічною жагою до прекрасного постійно
прагне цього світу. Ідеал романтиків були незримі, духовні, а не матеріальні
цінності. Вони стверджували, що цей ідеал, нескінченно далекий від сумної
повсякденності тогочасної Німеччини, може здійснитися лише у творчій
фантазії художника – у мистецтві.  Відчуття протиріччя між реальним
життям і далекою дивовижною країною мистецтва, де захоплює людину
натхнення, було добре знайоме й самому Гофману.
Автор дійшов висновку, що такі люди, як Цахес з’являються там, де між
людьми встановлюються відносини, засновані на владі грошей і
матеріальних цінностей, і неможливі там, де є духовні цінності. Жага до
влади, людська глухота й те, що люди забули закони природи й краси, — все
це призвело до панування безглуздості. Але автор вірив у велику силу
мистецтва — перемога на сторінках його казки можлива, але у світі людей
все набагато складніше. Цим і пояснював іронічний фінал твору. Таким
чином, занепад бездуховності призвів до влади філістерського світу, а її
відродження — навпаки, до процвітання життя у суспільстві.
Сенс життя та єдине джерело внутрішньої гармонії Гофман бачить у
мистецтві, а єдиним позитивним представником суспільства –
художника. Але мистецтво для автора - трагедія, а художник - мученик на
землі, який особливо гостро та болісно відчуває протиріччя між духовим та
матеріальним життям людини.
 26

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Бахтин М. М. Собрание сочинений: в 7-ми т. Т.1. М.: Русские словари,

2010. 752 с.
2. Берковский Н.Я. О романтической иронии в творчестве Э.Т.А.
Гофмана. Автореферат.1971. 44 с.
3. Берковский Н. Я. Романтизм в Германии. Азбука-классика, 2001. 512 с.
4. Бэлза Э.Ф., Логинова О.К., Тураев С.В., Чавчанидзе Д.Л. Р
Художественный мир Э.Т.А. Гофмана. Издательство «Наука», 1982.
298с.
5. Гофман Эрнст. Крошка Цахес, по прозванию Циннобер; пер. А.В.
Фёдоров: Радуга, 2002. 182 с.
6. Гюнцель Клаус. Гофман Э.Т.А.: Жизнь и творчество. Письма.
7. Кирпичников А. Э.Т.А. Гофман. Режим доступу до
статті: http://etagofman.narod.ru/kritikakirpichnikov.html
8. Лаптева И. В. Смешение виртуального и реального в
творчестве Гофмана .Гуманитарные исследования: традиции и
инновации. Сборник научных трудов. Саранск: Красный октябрь, 2006.
159с.
9. Медведев А.В. Немецкий роман о музыканте 30-40 годов XX века.
Вопросы внутрижанровой типологии. Нижний Новгород, 2001. 155с.
10.Менардо Г.В. Э.Т.А. Гофман, сам свидетельствующий о себе и о своей
жизни. Челябинск, 1999. 96 с.
11.Миримский И.В Гофман. История немецкой литературы, 1966. 209 с.
12.Пронкевич О.В. Зарубіжна література ХІХ століття. Хрестоматія.
К.:Педагогічна преса, 2000. 187с.
13.Свердлов М. Романтический гротеск. Гофман. 2004. 257с.
14. Чавчанидзе Д. Романтический мир Э. Т. А. Гофмана. Режим доступа к
статье: http://lib.ru/GOFMAN/mirgofm.txt
 27

15. Шамрай А.П. Ернест Теодор Амадей Гофман. Життя і творчість.

Дніпро, 1969. 245с.
16. https://www.lang-lit.ru/2017/03/osnovnoy-konflikt-skazki-novelly-kroshka-
tsakhes.html
17.https://tvory.predmety.in.ua/tvir-na-temu-aktualnist-povisti-krixitka-caxes/
18.https://lit.ukrtvory.ru/ironiya-i-grotesk-v-proizvedenii-kroshka-caxes/
19.https://zarlit.com/textbook/9klas/51.html
20.https://librebook.me/kroshka_cahes__po_prozvaniiu_cinnober
28
29