1.

Класифікація пухлин спинного мозку по характері росту, локалізацією та

гістоструктурою.

Пухлини спинного мозку, в залежності від їх локалізації, поділяються на екстрамедулярні

(позамозкові), які розвиваються з оболонок мозку, його корінців і прилеглих тканин, що
оточують спинний мозок, та інтрамедулярні (внутрішньомозкові), які виникають з клітинних
елементів спинного мозку.

В свою чергу, екстрамедулярні пухлини поділяються на субдуральні (розташовані під

твердою мозковою оболонкою), епідуральні (над твердою мозковою оболонкою) та епі-
субдуральні.

По відношенню до хребтового каналу пухлини спинного мозку поділяються на

екстравертебральні, інтравертебральні, екстра-інтравертебральні (по типу піскового
годинника – пухлини Гуліке).

2. Які особливості клінічного плину інтрамедулярних пухлин спинного мозку?

Клінічні прояви інтрамедулярних пухлин різні. Біль в спині – найбільш частий симптом
інтрамедулярних пухлин у дорослих і у 60-70% випадків є першою ознакою захворювання.
Локалізація болі первинно відповідає рівню новоутворення. У дітей одним з ранніх симптомів
може бути деформація хребта.

Характер неврологічних порушень визначається рівнем розвитку новоутворення.

3. Особливості клінічного плину екстрамедулярних пухлин спинного мозку

екстрамедулярних інтрадуральних пухлин спинного мозку включає в себе 3 фази:

· корінцевих болів;

· половинного ураження спинного мозку (синдром Броун-Секара);

· повного поперечного ураження спинного мозку.

5. Які додаткові методи дослідження застосовуються при підозрі на пухлину спинного

мозку?

Діагностичне значення офтальмоскопії, дослідження ліквору, ЕЕГ, ЕхоЕС,

краніографіі, ангіографії, МРТ і КТ, спондилографії, мієлографії та інших
методів при пухлинах головного і спинного мозку
6. Які особливості клініки запальних процесів спинного мозку та показання до
оперативного лікування при запальних захворюваннях спинного мозку?
Єдиним радикальним методом лікування більшості пухлин спинного мозку є їх хірургічне
видалення. Чим раніше проведено хірургічне видалення пухлини, тим більш сприятливим
буде післяопераційний результат.

Мета операції:

1) максимально радикально видалити пухлину;

2) максимально зберегти кровопостачання тканин спинного мозку;

3) оперативне втручання має бути проведене з мінімальним пошкодженням структур
спинного мозку та його корінців.

Для видалення пухлини спинного мозку проводять лямінектомію відповідно до рівня її

розташування. При екстрадуральних пухлинах тверда мозкова оболонка не розтинається.
Пухлина видаляється по частинам або повністю з капсулою. Якщо пухлина розташована
субдурально, для її видалення необхідно провести розтин твердої мозкової оболонки.

При невриномах великих розмірів доцільно спочатку провести енуклеацію пухлини для
зменшення її розміру, а потім, з якомога меншою травматичністю, відділити її від спинного
мозку. Корінець, з якого виросла пухлина, коагулюють і пересікають, після чого пухлину
видаляють. Із значними труднощами видаляються пухлини, які поширюються по ходу
корінця екстрадурально та за межі хребцевого каналу. Такі пухлини складаються з двох
частин (інтра- та екстравертебральні) та мають форму «піскового годинника» (здебільшого
так ростуть невриноми). В таких випадках для видалення неврином застосовують
комбіновані доступи як з боку хребцевого каналу, так і з боку грудної чи черевної порожнин.

При видаленні менінгіом для попередження рецидиву пухлини тверду мозкову оболонку, з
якої розвинулась пухлина, видаляють або коагулюють. Дефект в твердій мозковій оболонці
після видалення пухлини закривають герметично консервованою оболонкою або фасцією.

7. Особливості догляду за спинальними хворими, профілактика пізніх ускладнень.

Профілактичні заходи щодо травм спинного мозку включають:

 індивідуальні заходи, такі як використання техніки безпеки,

 суспільні заходи, такі як правила безпеки в спорті та дорожньому русі, та
 вдосконалення обладнання.

Лікування травми спинного мозку починається з імобілізації (обмеження рухів хребта) та

підтримки адекватного артеріального тиску Кортикостероїди згідно з останніми дослідженнями, з
точки зору доказової медицини, не виявились корисними. Інші методи лікування залежать від місця
та ступеню травми та коливаються від постільного режиму до оперативного втручання. У багатьох
випадках травми спинного мозку потребують тривалої фізичної реабілітації та ерготерапії,
особливо у випадках, коли внаслідок пошкоджень різко знижується якість життя й неможлива
звична щоденна активність.

8. Класифікація остеохондрозів. Назвіть основні причини виникнення дорсопатій

(остеохондрозів) та методи профілактики

Шийний остеохондроз. Хворого турбує біль у ділянці плечового суглобу та шиї. Біль носить
інтенсивний та пекучий характер. М'язи шиї напружені. Може спостерігатись кардіальний синдром,
який нагадує стенокардію, аритмії, тахікардія. Але при обстеженні серцевого м'яза ані
функціональних, ані органічних змін нема (при відсутності серцевих захворювань). Також для
шийного остеохондрозу характерні головний біл, запаморочення, нудота, погіршення зору у
вигляді «мушок» та «плівки» перед очима, розлад сну, важкість у голові.

Грудний остеохондроз проявляється функціональним ураженням внутрішніх органів — серця,

нирок, шлунка; задишкою, зниженням потенції у чоловіків.

Поперековий остеохондроз найбільш поширений. Першим проявом його є різкий біль у попереку,
пов'язаний з м'язовим перевантаженням. Ще його називають радикуліт або люмбаго. Біль у ділянці
попереку чітко локалізований. За характером пекучий, стріляючий, колючий. Хворий не може
повернутись з боку на бік, встати з ліжка, нахилитись. Згодом біль може поширюватись на
кульшові суглоби, стегна, аж до гомілки та ступні.

9. Які додаткові методи дослідження застосовуються для діагностики

остеохондрозу?
 рентгеновское исследование с функциональными пробами;
 компьютерная томография;
 магнитно-резонансная томография;
 денситометрия (определение плотности костной ткани).
10. Методи консервативного лікування які використаються при лікуванні
дорсопатій, які показання до хірургічного лікування в залежності від рівня
ураження
Включает: медикаментозное лечение[18], в том числе обезболивающие и противовоспалительные
препараты, лекарственные средства улучшающие трофику тканей и микроциркуляцию,
нормализующие мышечный тонус и способствующие восстановлению нейромышечной активности,
а также витамины и общеукрепляющие средства; физиотерапию, в том числе электроимпульсное
лечение (электрофорез, диодинамические токи, электомиостимуляцию), магнитотерапия,
лазеротерапия, ультразвуковая терапия; бальнеотерапию (лечебные ванны, обертывания, подводное
вытяжение позвоночника[19], гидротерапия) и грязелечение]; рефлексотерапию; мануальную
терапию] и массаж; остеопатические методы лечения; ЛФК и физическую реабилитацию];
рациональную психотерапию; лечебное питание и использование природных питьевых
минеральных вод. В некоторых случаях, строго по медицинским показаниям[24], могут быть
использованы оперативные методы лечения дорсопатий (лазерная выпаризация грыжи
межпозвонкового диска, открытая или видео-эндоскопическая дискэктомия, установка
межпозвонковых кейджей, спондилодез], металлоостеосинтез, вертебропластика и др.). После
выполнения таких операций поводится специализированная медицинская реабилитаци