Лекцiя № 4

§ 10. СИСТЕМИ ЛIНIЙНИХ ОДНОРIДНИХ АЛГЕБРИЧНИХ РIВНЯНЬ

Розглянемо систему m лiнiйних однорiдних алгебричних рiвнянь з n невiдомими:


 a11 x1 + a12 x2 + · · · + a1n xn = 0,

a21 x1 + a22 x2 + · · · + a2n xn = 0,

(1)

 ······························
am1 x1 + am2 x2 + · · · + amn xn = 0,


яку запишемо в матричному виглядi

AX = O.

Очевидно, що ранг основної матрицi A та розширеної A e спiвпадають, оскiльки розширена

матриця вiдрiзняється вiд основної нульовим стовпцем. Тому за теоремою Кронекера-Капеллi
система (1) сумiсна. Крiм того, кожна система лiнiйних однорiдних рiвнянь має нульовий
розв’язок x1 = 0, x2 = 0, ..., xn = 0. Такий розв’язок системи (1) називають тривiальним
розв’язком.
Якщо для системи (1) rang A = rang Ae = n, то за теоремою Кронекера-Капеллi тривiаль-
ний розв’язок є єдиним. Якщо ж rang A = rang A e < n, то iснує нескiнченна кiлькiсть розв’яз-
кiв системи (1), вiдмiнних вiд тривiального. Для описання сукупностi усiх таких розв’язкiв
вводять поняття фундаментальної системи розв’язкiв системи (1).
Розглянемо k стовпцiв вигляду 
x1i

 x2i 
Xi =  ..  , i = 1, k.
 
 . 
xni

Теорема 1

Якщо стовпцi Xi , i = 1, k, є розв’язками системи (1), то їх лiнiйна комбiнацiя

X k
X= λi Xi ,
i=1

де λi ∈ R, i = 1, k, є також розв’язком системи (1).

Доведення. Оскiльки Xi , i = 1, k, є розв’язками системи (1), тобто AXi = O, то

X k Xk k
X
AX = A λi Xi = A (λi Xi ) = λi (AXi ) = O.
i=1 i=1 i=1

Означення
Фундаментальною системою розв’язкiв системи (1) називається лiнiйно незалежна сис-
тема Xi , i = 1, k, розв’язкiв системи (1), через якi лiнiйно виражається будь-який розв’я-
зок системи рiвнянь, тобто будь-який розв’язок X системи (1) можна подати у виглядi
Pk
X= λi Xi .
i=1
2–7 Лекцiя 4

Означення
Загальним розв’язком системи (1) називають лiнiйну комбiнацiю фундаментальної сис-
теми розв’язкiв системи (1).

Теорема 2
Нехай rang A = n − k < n. Тодi фундаментальна система розв’язкiв складається з
k
P
k стовпцiв Xi , i = 1, k, а загальний розв’язок системи (1) має вигляд X = λi Xi ,
i=1
де X1 , X2 , ..., Xk – фундаментальна система розв’язкiв системи (1), а λ1 , λ2 , ..., λk –
довiльнi сталi.

Покажемо на прикладi, як знаходити загальний розв’язок та фундаментальну систему

розв’язкiв системи (1).

Приклад 1
Знайти загальний розв’язок i фундаментальну систему розв’язкiв однорiдної системи
рiвнянь 

 −x + y + 2z = 0,
x + 2y − z = 0,


 2x + y − 3z = 0,
x + 5y = 0.


Складемо матрицю цiєї системи та зведемо її до схiдчастого вигляду:

     
−1 1 2 −1 1 2 −1 1 2
 1
 2 −1   0
 ∼  3 1   0
 ∼  3 1 
.
 2 1 −3   0 3 1   0 0 0 
1 5 0 0 6 2 0 0 0
Запишемо систему, що вiдповiдає схiдчастiй матрицi:

−x + y + 2z = 0,
3y + z = 0.

Покладемо y = C, де C – довiльна стала. Тодi знаходимо

x = −5C, y = C, z = −3C.

Знаходимо загальний розв’язок системи

     
x −5C −5
 y  =  C  = C  1 .
z −3C −3
 
−5
Стовпчик  1  є фундаментальною системою розв’язкiв, C – довiльна стала.
−3

—————————————————— J Лектор – проф. Нитребич З.М. I ——————————————————

Лекцiя 4 3–7

Розглянемо тепер неоднорiдну систему лiнiйних алгебричних рiвнянь

AX = B, (2)

де B – ненульовий стовпчик.

Означення
Загальним розв’язком системи (2) називають суму довiльного (часткового) розв’язку
системи (2) та загального розв’язку вiдповiдної однорiдної системи (1).

Приклад 2
Знайти загальний системи рiвнянь


 −x + y + 2z = 1,
x + 2y − z = 2,


 2x + y − 3z = 1,
x + 5y = 5.


Складемо розширену матрицю цiєї системи та зведемо її до схiдчастого вигляду:

        
−1 1 2 
 1 −1 1 2 
 1 −1 1 2 
 1
 1 2 −1  2 
  0 3 1  3 
  0 3 1  3 
  ∼   ∼   .
 2 1 −3 
 1   0 3 1 
 3   0 0 0 
 0 
1 5 0  5 0 6 2  6 0 0 0  0

Покладемо y = C, де C – довiльна стала. Тодi знаходимо

x = 5 − 5C, y = C, z = 3 − 3C.

Знаходимо загальний розв’язок неоднорiдної системи рiвнянь

       
x 5 − 5C 5 −5
 y = C  =  0  + C  1 .
z 3 − 3C 3 −3

У цьому розв’язку:
 
5
 0  – частковий розв’язок неоднорiдної системи,
3
 
−5
C  1  – загальний розв’язок однорiдної системи.
−3

—————————————————— J Лектор – проф. Нитребич З.М. I ——————————————————

4–7 Лекцiя 4

Приклад 3
Розв’язати систему рiвнянь

 2x1 + 7x2 + 3x3 + x4 = 6,
3x1 + 5x2 + 2x3 + 2x4 = 4,
9x1 + 4x2 + x3 + 7x4 = 2.


Зводимо розширену матрицю системи за допомогою елементарних перетворень до схiд-

частого вигляду:
        
2 7 3 1  6 2 7 3 1  6 2 7 3 1  6
 3 5 2 2  4  ∼  0 −11 −5 1  −10  ∼  0 −11 −5 1  −10  .
  
9 4 1 7 2 0 −55 −25 5  −50 0 0 0 0 0
Оскiльки rang A = rang A e = 2 < n = 4, то система за теоремою Кронекера-Капеллi має
безлiч розв’язкiв.
В результатi перетворень над розширеною матрицею маємо систему рiвнянь:
 
2x1 + 7x2 + 3x3 + x4 = 6 2x1 + 7x2 + 3x3 + x4 = 6
−11x2 = −10 + 5x3 − x4 −11x2 − 5x3 + x4 = −10

x4 = −10 + 11x2 + 5x3
2x1 + 7x2 + 3x3 + x4 = 6
x1 = 8 − 9a − 4b, x2 = a, x3 = b, x4 = −10a + 11b + 5b, де a та b – довiльнi числа.
В матричному виглядi маємо загальний розв’язок неоднорiдної системи рiвнянь:
       
x1 8 −9 −4
 x2   0 
 + a 1  + b 0 .
   
 =
 x3   0   0   1 
x4 −10 11 5

   
−9 −4
 1   0 
Стовпчики   0 ,  1  утворюють фундаментальну систему розв’язкiв
  

11 5
однорiдної системи,
   
−9 −4
 1   0 
a 0  + b  1  – загальний розв’язок однорiдної системи,
  

11 5
a, b – довiльнi сталi,
 
8
 0 
 0  – частковий розв’язок неоднорiдної системи.
 

−10

—————————————————— J Лектор – проф. Нитребич З.М. I ——————————————————

Лекцiя 4 5–7

РОЗДIЛ 2. ВЕКТОРНА АЛГЕБРА

§ 1. ПОНЯТТЯ ВЕКТОРА. ЛIНIЙНI ОПЕРАЦIЇ НАД ВЕКТОРАМИ

Означення
−→
Вектором називається напрямлений вiдрiзок. Позначення: AB, ~a.

A ~a B

Означення

Вектор ~0 називається нульовим, якщо його початок спiвпадає з кiнцем.

Означення
Вектори називаються колiнеарними, якщо вони лежать або на однiй прямiй, або на па-
ралельних прямих.

Означення
−→ −→
Довжиною | AB | вектора AB називається довжина вiдрiзка AB.

Надалi будемо вивчати вiльнi вектори, тобто такi, для яких початок вектора можна вибрати
довiльно; iстотними є лише напрямок та довжина вектора.
Означення

Сумою ~a +~b двох векторiв ~a та ~b називається вектор, початок i кiнець якого спiвпадають
вiдповiдно з початком вектора ~a i кiнцем вектора ~b при умовi, що початок вектора ~b
спiвпадає з кiнцем вектора ~a (правило “трикутника”).

b~ ~b
~a ~a +
~a

~a + ~b ~b
правило трикутника правило паралелограма

Основнi властивостi операцiї додавання векторiв:

1) ~a + ~b = ~b + ~a (комутативнiсть додавання векторiв);

2) (~a + ~b) + ~c = ~a + (~b + ~c) (асоцiативнiсть додавання векторiв);
3) iснує вектор (нульовий вектор) ~0 такий, що ~a + ~0 = ~a для всiх векторiв ~a;
4) для кожного вектора ~a iснує вектор (протилежний) −~a такий, що
~a + (−~a) = ~0.

—————————————————— J Лектор – проф. Нитребич З.М. I ——————————————————

6–7 Лекцiя 4

Означення

~a
~a −~
Рiзницею ~a − ~b двох векторiв ~a та ~b називається b
такий вектор ~c, для якого ~a = ~b + ~c.
~b

Означення

Добутком дiйсного числа α на вектор ~a називається вектор ~b = α ~a, який має довжину
| α | · | ~a | i напрям, що спiвпадає з напрямом ~a, якщо α > 0, або протилежний до нього,
якщо α < 0.
~a
−2~a

Властивостi операцiї множення вектора на число:

1) α(~a +~b) = α~a +α~b, α, β ∈ R (дистрибутивнiсть щодо додавання векторiв);

2) (α + β)~a = α~a + β~a (дистрибутивнiсть щодо додавання чисел);
3) α(β~a) = (αβ)~a (асоцiативнiсть щодо множення чисел на вектор).

Теорема 1

Якщо вектор ~b колiнеарний вектору ~a, то iснує число λ таке, що ~b = λ~a.

Довести самостiйно.

Означення
Лiнiйною комбiнацiєю векторiв ~a1 , . . . , ~an називається вектор

λ1~a1 + · · · + λn~an , (1)

де λ1 , . . . , λn – дiйснi числа.

Означення
Вектори ~a1 , . . . , ~an називаються лiнiйно залежними, якщо iснують такi числа λ1 , . . . , λn ,
що лiнiйна комбiнацiя (1) є нульовим вектором i хоча б одне λj , j = 1, . . . , n, не дорiв-
нює нулевi.

Означення

Якщо лiнiйна комбiнацiя (1) дорiвнює ~0 лише при λ1 = · · · = λn = 0, то вектори

~a1 , . . . , ~an називаються лiнiйно незалежними.

—————————————————— J Лектор – проф. Нитребич З.М. I ——————————————————

Лекцiя 4 7–7

Теорема 2
Якщо в системi векторiв ~a1 , . . . , ~an хоча б один з векторiв нульовий, то цi вектори є
лiнiйно залежними.

Доведення.
Нехай ~a1 = ~0, тодi λ · ~0 + 0 · ~a2 + · · · + 0 · ~an = ~0 при λ 6= 0. Отже, ~a1 , . . . , ~an – лiнiйно
залежнi.

Теорема 3

Два вектори ~a та ~b є лiнiйно залежними тодi i тiльки тодi, коли вектор ~a та ~bє
колiнеарними.

Доведення. Необхiднiсть.
Нехай α~a + β~b = ~0 i α 6= 0, тодi ~a = − αβ ~b, тобто за теоремою 1 вектор ~a колiнеарний до
вектора ~b.
Достатнiсть. Якщо вектор ~a колiнеарний до вектора ~b, то ~a = λ~b, а лiнiйна комбiнацiя
1 · ~a − λ · ~b є нульовим вектором. Отже, вектори ~a та ~b є лiнiйно залежними.

Наслiдок 1. Якщо ~a та ~b – неколiнеарнi вектори, то вони лiнiйно незалежнi.

Наслiдок 2. Серед двох неколiнеарних векторiв не може бути нульового вектора.

Означення
Три вектори в просторi називають компланарними, якщо вони лежать в однiй площинi
або в паралельних площинах.

~c γ

β На рисунку ~a, ~b, ~c – компланарнi вектори,

~b α k β, β k γ, ~a ∈ α, ~b ∈ β, ~c ∈ γ.
α
~a

—————————————————— J Лектор – проф. Нитребич З.М. I ——————————————————