App Tour of Nano Nagle Place

Welcome to Nano Nagle Place

Nano Nagle Place is at the heart of the Presentation Congregation, founded by Nano Nagle on this site in December 1775.
Nano is a remarkable woman, for her time, and for today. At a time when to do so was illegal, she opened 7 schools for poor
children across Cork city. At the centre of this site is a convent Nano built in 1771 for the Ursuline sisters, whom she had
invited to Cork. Ranged around it are wonderful convent and school buildings. In the beautiful Goldie Chapel, you will find
our museum, which tells Nano’s story, along with a Cork-focused book shop and secret courtyard. Beyond the museum is
the garden with its wildflower meadow, and contemplative space. Below, accessible by both lift and stairs, is the peaceful
sisters’ graveyard which also houses the tomb of venerable Nano Nagle. Continue into the museum to explore the influential
life of Nano Nagle.

Ласкаво просимо до Nano Nagle Place

Nano Nagle Place це сец Конгрегації Презентації, заснованої Нано Неглем на цьому місці в грудні 1775 року. Нано —
була чудовою жінкою як для свого часу, так і для сьогодення. У той час, коли це було незаконно, вона відкрила 7
шкіл для бідних дітей по всьому Корку. У центрі цього місця знаходиться монастир Нано, побудований у 1771 році
для сестер-урсулінок, яких вона запросила до Корка. Навколо нього розташовані чудові будівлі монастиря та школи.
У прекрасній каплиці Голді ви знайдете наш музей, який розповідає історію Нано, а також книжкову крамницю,
орієнтовану на Корк, і таємний дворик. За межами музею знаходиться сад із лугом диких квітів і простором для
споглядання. Внизу, до якого можна піднятися як ліфтом, так і сходами, знаходиться мирне кладовище сестер, на
якому також знаходиться могила шановної Нано Неґл. Продовжуйте відвідувати музей, щоб дослідити впливове
життя Нано Неґла.

Stop one

The museum at Nano Nagle Place is wrapped around a cloister courtyard. At one side sits the very beautiful Gothic church,
around the other sides are the nun’s choir and another long space the sisters called the ‘avant coeur’ or ‘before the choir’.
They used these corridors to access the chapel from their convent.

This first room evokes the dark streets of Cork City and the bleak side history of 18 th century Ireland, where the infamous
Penal Laws denied Catholics many rights. Look at the map of 18th century Cork City. Can you trace the line of North and
South Main Street, the original medieval streets of Cork City with their many perpendicular alleyways? Grand Parade, The
South Mall and St Patrick’s Street are all canals, not roads, lined with merchants houses where goods were loaded and
unloaded. The Cork that Nano Nagle lived in was a booming city, growing wealthy on trade in butter, beef and animal hides
that exploited the deep waters of Cork harbour and the rich green pastures of Cork and Kerry.

Cork was a bustling, dirty city. There was great wealth, great poverty and great injustice. The Penal Laws prevented
Catholics from inheriting property, entering professions or joining the army. They prevented Catholic churches from being
built on the main streets. They prohibited Catholics from running schools or even sending their children away to be educated
in Catholic schools abroad. This educational injustice was the situation Nano Nagle determined to remedy.

Continue to the next section to hear about Nano’s early life. Listen to the next audio track before taking off your headphones
to watch the video.

Зупинка перша

Музей у Нано Нейгл Плейс огорнутий внутрішнім двориком монастиря. З одного боку розташована дуже красива
готична церква, з іншого боку – хор черниці та ще один простір, який сестри назвали «avant coeur» або «перед
хором». Вони використовували ці коридори для доступу до каплиці зі свого монастиря.

Ця перша кімната згадує про темні вулиці міста Корк і похмуру історію Ірландії 18 століття, де сумнозвісні
кримінальні закони позбавляли католиків багатьох прав. Подивіться на карту міста Корк XVIII століття. Чи можете ви
простежити лінію Північної та Південної головних вулиць, середньовічних вулиць міста Корк з їх численними
перпендикулярними провулками? Гранд-Парад, Південний торговий центр і вулиця Святого Патріка — це канали, а
не дороги, уздовж яких стоять торгові будинки, де вантажили й розвантажували товари. Корк, у якому жила Нано
Неґл, був бурхливим містом, яке багатіло завдяки торгівлі маслом, яловичиною та шкірами тварин, які
використовували глибоководну гавань Корка та багаті зелені пасовища Корка та Керрі.

Корк був гамірним, брудним містом. Було велике багатство, велика бідність і велика несправедливість. Карні закони
забороняли католикам успадковувати майно, займатися професіями або вступати в армію. Вони перешкоджали
будувати католицькі храми на головних вулицях. Вони забороняли католикам вести школи або навіть посилати своїх
дітей на навчання в католицькі школи за кордоном. Цю освітню несправедливість Нано Нейгл вирішила виправити.

Перейдіть до наступного розділу, щоб дізнатися про молодість Нано. Прослухайте наступну звукову доріжку, перш
ніж знімати навушники, щоб переглянути відео.

Stop two

Nano Nagle was born into a wealthy Catholic family in Ballygriffin, North Cork, in 1718. When she was a teenager her
parents sent her away to the continent to be educated in a convent school, perhaps in Ypres in Belgium. She then went to
Paris to stay with relations who lived in the orbit of the magnificent court of King Louis the 15 th. Nano’s life was one of
ballgowns, dances, late nights, carriage rides and luxury.

This Paris life ended when Nano’s father died in 1746 and Nano returned to live in Dublin with her Mother and younger sister
Ann. Ann was a caring, charitable person, whose influence Nano began to fall under. When both her mother and Ann died
soon after each other, Nano was determined to enter a convent on the continent. During the first months of her novitiate,
Nano was harrowed by scenes of the poverty at home in Ireland, particularly of the hoards of uneducated children crowding
the doors of cabins and tenements. She told her confessor of these thoughts and he commanded her to follow her calling,
and return to Ireland to educate poor Catholic children.

Now watch the video on the right or proceed forward and learn what Nano did next.

Зупинка друга

Нано Неґл народилася в заможній католицькій родині в Балліґріффіні, Північний Корк, у 1718 році. Коли вона була
підлітком, батьки відправили її на континент, навчатися в монастирській школі, можливо, в Іпрі в Бельгії. Потім вона
поїхала до Парижа, щоб зупинитися у своїх родичів, які жили при дворі короля Людовика 15-го. Життя Нано було
повним бальних суконь, танців, пізньої ночі, поїздок у кареті та розкоші.

Паризьке життя обірвалося, коли в 1746 році помер батько Нано, і Нано повернулася жити в Дублін зі своєю матір’ю
та молодшою сестрою Енн. Енн була турботливою, милосердною людиною, під вплив якої Нано почала потрапляти.
Коли її мати та Енн померли незабаром одна після одної, Нано вирішила піти до монастиря на континенті. У перші
місяці свого послушництва Нано мучили картини бідності вдома в Ірландії, особливо натовпи неосвічених дітей, що
товпилися під дверима котеджів і багатоквартирних будинків. Вона розповіла про ці думки своєму сповіднику, і він
наказав їй слідувати своєму покликанню та повернутися до Ірландії, щоб навчати бідних католицьких дітей.

Тепер подивіться відео праворуч або перейдіть вперед і дізнайтеся, що Nano зробила далі.

Stop three

Nano accepted the kind invitation of her sister-in-law Frances to reside with she and Nano’s brother Joseph in Cove Lane,
close to Nano Nagle Place. Little did Frances know that Nano would soon have rented a cabin, sent her servant to find a
good school mistress, and to round up 30 poor girls who would be the first pupils of Nano’s cabin school. A map on the wall
shows the little dot of that first school on what was then Cove Lane, now Douglas Street. Just down the road was a small
Catholic chapel where Nano’s family thought she went to pray, but instead, she went to her school.

Nano was discovered when a man approached her brother Joseph to ask for a place at Nano's school for his daughter.
Nano had to own up. Her family were angry with her for endangering both herself, and exposing them to the wrath of the
Penal Laws. Soon her family, and particularly her Uncle Joseph Nagle, came to support her in her work, but Frances
insisted she also opened schools for boys. Uncle Joseph left Nano a fortune when he died. With this fortune Nano ran 7
schools across the city, 5 for girls and 2 for boys.

In a case in the corner is an unusual survival, a simple wooden stool that might be mistaken for a log, but that has the score
marks of a lathe around the edge and is worn very smooth by use. This is said to be the stool that Nano used to teach in her
schools, so that she could sit down low to the ground and close to the children

Continue on to hear about Nano’s plan to find help running her schools, the video in the corner shares parts of the story you
have heard and more details about Nano Nagle.

Зупинка третя

Нано прийняла люб’язне запрошення своєї невістки Френсіс жити з нею та братом Нано Джозефом у Коув-Лейн,
неподалік від Нано-Нейгл-Плейс. Френсіс навіть не підозрювала, що незабаром Нано винайме хатину, пошле свою
слугу знайти хорошу школи вчительку та зібрати 30 бідних дівчат, які стануть першими ученицями школи Нано.
Карта на стіні показує маленьку крапку тієї першої школи на тодішньому Коув-Лейн, тепер Дуглас-стріт. Трохи далі по
дорозі була маленька католицька каплиця, куди сім’я Нано думала, що вона пішла помолитися, але замість цього
вона пішла до своєї школи.

Нано викрили, коли чоловік підійшов до її брата Джозефа, щоб попросити місце в школі Нано для його дочки. Нано
довелося зізнатися. Її сім’я розлютилася на неї за те, що вона піддала небезпеці себе. Невдовзі її родина, і особливо
її дядько Джозеф Неґл, підтримали її в її роботі, але Френсіс наполягла на відкритті шкіл для хлопчиків. Дядько
Джозеф залишив Нано багатство після смерті. З цим статком Нано керувала 7 школами по всьому місту, 5 для дівчат
і 2 для хлопчиків.

У ящику в кутку лежить незвичайний уцілілий матеріал, простий дерев’яний табурет, який можна було б прийняти за
колоду, але він має сліди токарного верстата по краю і дуже гладко потертий від використання. Кажуть, це табуретка,
яку Нано використовувала для навчання у своїх школах, щоб вона могла сісти низько над землею та ближче до дітей

Продовжуйте дізнаватися про план Нано знайти допомогу в управлінні своїми школами. У відео в кутку
розповідається про частини історії, яку ви чули, і більше деталей про Нано Нейгл.

Stop four

Nano was now running 7 schools across Cork city – which meant renting the rooms, paying the schoolteachers, and visiting
every day herself to make sure everything was as it should be. At 50 years of age her punishing routine was impacting her
health. Along with running her schools, at night she visited the poor and sick in the laneways and garrets of the city. She
was the lady with the lantern – out and about in the dark city streets. As you walk into the choir of the chapel, on your right
are the rosary beads and the unusual double-sided crucifix owned by Nano, notice how worn they are from use.

Nano decided to seek help. She wanted to find teachers with true zeal and decided that religious sisters were needed. With
the help of her great friend, Father Francis Moylan, she organised that an Ursuline convent would be established in Cork.
Nano and Fr Moylan arranged that 4 Irish women would go to Paris and be trained by the Ursulines. And while they trained
Nano would build them a convent, the dark blue building which still sits at the heart of our site in Nano Nagle Place. The
sisters began training in 1769, by autumn 1770 Nano was working to finish the convent, and they finally arrived in Autumn
1771. They quickly flourished and were building extensions to accommodate more sisters and boarding students.

Proceed forward to hear about Nano’s trials and tribulations.

Зупинка четверта

Тепер Нано керувала 7 школами по всьому місту Корк, а це означало орендувати кімнати, платити вчителям і
відвідувати щодня, щоб переконатися, що все гаразд. У віці 50 років її покарання вплинули на її здоров'я. Окрім того,
що керувала своїми школами, вночі відвідувала бідних і хворих у провулках і на мансардах міста. Вона була тією
жінкою з ліхтарем — ходила пр темних міських вулицях. Коли ви входите в хор каплиці, справа від вас є чотки та
незвичайне двостороннє розп’яття, що належить Нано, зверніть увагу, наскільки вони потерті від використання.

Нано вирішила звернутися за допомогою. Вона хотіла знайти вчителів зі справжньою ревністю і вирішила, що
потрібні монахині. За допомогою свого великого друга, отця Френсіса Мойлана, вона організувала заснування
монастиря урсулінок у Корку. Нано та отець Мойлан домовилися, що 4 ірландські жінки поїдуть до Парижа й
пройдуть навчання у урсулінок. І поки вони тренувалися, Нано побудував для них монастир, темно-синю будівлю, яка
досі знаходиться в центрі нашої території на Нано-Нейгл Плейс. Сестри почали навчання в 1769 році, до осені 1770
року Нано працювала над завершенням будівництва монастиря, і вони нарешті прибули восени 1771 року. Вони
швидко процвітали і будували розширення, щоб розмістити більше сестер і студентів-інтернатів.

Продовжуйте, щоб почути про випробування та негаразди Nano.

Stop Five

Nano’s dream that the Ursuline sisters would help with running the schools across the city was not to be. They had to keep
their rule of enclosure, which meant they could not leave the grounds of their convent. Nano wrote that the Ursulines had
spared her no expense, as to the running of her schools, and yet she had invested £5000.00 in the project, a vast sum. This
amount would be almost one million pounds today.

It was back to the drawing board. Nano decided to found her own order, the Sisters of Charitable Instruction of the Sacred
Heart. Her sisters would not take a vow of enclosure, only simple vows of poverty, chastity and obedience. They would
teach in her schools and visit the poor and sick of the city. They would live in a convent under a new rule which Nano
worked hard to devise.
On Christmas Eve in 1775 Nano Nagle, along with Elizabeth Burke, Mary Fouhy and Mary Anne Collins became the first
novice sisters of Nano’s fledgling order, the first religious order to be founded in Ireland since the Reformation.

Walk forward to hear about the early years of this new order, and of Nano’s death.

Зупинка п'ята

Мрії Нано про те, що сестри-урсулінки допомагатимуть у роботі шкіл по всьому місту, не судилося здійснитися. Вони
повинні були дотримуватися свого правила огорожі, що означало, що вони не могли залишати територію свого
монастиря. Нано писала, що урсулінки не шкодували для неї коштів щодо роботи своїх шкіл, і все ж вона інвестувала
в проект 5000,00 фунтів стерлінгів, величезну суму. Сьогодні ця сума склала б майже мільйон фунтів.

Це повернулося до креслярської дошки. Нано вирішила заснувати власний орден Сестер Милосердної Настанови
Пресвятого Серця. Її сестри не давали обітницю замкнутості, лише прості обітниці бідності, цнотливості та послуху.
Вони викладали в її школах і відвідували бідних і хворих міста. Вони житимуть у монастирі за новими правилами, над
розробкою яких наполегливо працювала Нано.

Напередодні Різдва 1775 року Нано Неґл разом із Елізабет Берк, Мері Фухі та Мері Енн Коллінз стали першими
сестрами-послушницями молодого ордену Нано, першого релігійного ордену, заснованого в Ірландії з часів
Реформації.

Пройдіть вперед, щоб почути про перші роки цього нового порядку та про смерть Нано.

Stop Six

The early years were marked with struggle. Nano was short of funds but decided to build a new convent on Douglas Street
so that she could house the sisters and hopefully attract new entrants to her congregation. Fr Moylan was not happy about
her building plans, saying that another convent so close to the Ursuline one already built was sure to be noticed. Nano,
however, was determined and the sisters moved into their new home in 1780.

Nano had not finished with her projects. In 1783 she begged for funds across the city to found an asylum for elderly women,
whose plight must have made an impression on her as she visited the poor and sick of the city. The punishing routine of
walking across the city every day to visit her schools took its toll on Nano’s health. In the case at the end of the choir is
housed Nano’s walking stick. It is a wooden cane with a black ebony handle and a band of embossed silver. It is not very
long, suggesting its owner was a petite woman, who by her early 60s needed the aid of this stick to walk.

On one of those trips across the city to visit her beloved schools, Nano collapsed, on Cross Street, just near the modern day
Courthouse. She was brought home and died 5 days later on 24 April 1784. She had asked to be buried in the public
th

cemetery, but, perhaps wanting her close, her sisters instead buried her in the graveyard newly laid out by the Ursuline
sisters. It is where she still lies today.

Turn towards the interactive photo album and the wall showing images of other Irish religious founders.

Зупинка шоста

Перші роки були позначені боротьбою. Нано не вистачало коштів, але вона вирішила побудувати новий монастир на
вулиці Дуглас, щоб вона могла розмістити сестер і, сподіваюся, залучити нових прибулих до своєї конгрегації. О.
Мойлан не був у захваті від її будівельних планів, сказавши, що ще один монастир, розташований так близько до
вже побудованого урсулінського, обов’язково помітять. однак, Нано, була рішучою, і сестри переїхали до свого
нового дому в 1780 році.

Нано не закінчила свої проекти. У 1783 році вона випрошувала кошти по всьому місту, щоб заснувати притулок для
літніх жінок, становище яких, мабуть, справило на неї враження, коли вона відвідувала бідних і хворих міста. Тяжкі
щоденні прогулянки містом, щоб відвідати школи, негативно позначилися на здоров’ї Нано. У футлярі в кінці хору
розміщена палиця Нано. Це дерев’яна тростина з чорною ручкою з чорного дерева та тисненою срібною стрічкою.
Вона не дуже довга, що свідчить про те, що його власником була маленька жінка, якій до 60 років потрібна була
допомога цієї палиці, щоб ходити.

Під час однієї з тих подорожей містом, щоб відвідати свої улюблені школи, Нано знепритомніла на Крос-стріт,
неподалік від сучасної будівлі суду. Її привезли додому, і вона померла через 5 днів, 24 квітня 1784 року. Вона
попросила, щоб її поховали на громадському кладовищі, але, можливо, бажаючи, щоб вона була поруч, її сестри
натомість поховали її на цвинтарі, щойно закладеному сестрами-уршулянками. Там вона лежить і сьогодні.
Поверніться до інтерактивного фотоальбому та стіни із зображеннями інших ірландських релігійних засновників.

Stop Seven

After Nano’s death her little community of sisters continued to struggle, although their reputation began to spread through
the fine example of their students. Invitations came to establish convents in Waterford and Killarney, and so girls were sent
from these places to train under the new superior, Mary Ann Collins. In the early years of the 19 century Nano’s sisters took
th

a difficult decision, they decided to take enclosure so that they might gain wider acceptance and attract more novices to join
them.

Look through photos of the convent and schools on the interactive photo album.

Soon, the newly named Presentation Order, had convents across Ireland and invitations were coming to found convents and
schools around the world. On one wall a large screen shows a world map marking places in the world the sisters travelled
to, including Newfoundland, Manchester, Madras, Tasmania, and San Francisco. Today there are over 1,500 sisters working
on every continent.

The sisters continue to make an impact on the world, can you find the story of Mother Xavier Curran on the map, who
arrived in Madras in 1942 and was awarded the Kaisar-I-Hind Gold medal for public service in India, in recognition of her
services to education.

Nano’s Presentation Sisters inspired the foundation of The Christian Brothers, The Sisters of Charity and the Sisters of
Mercy. Today Nano Nagle is Venerable, and on the road to canonisation. Nano Nagle Place is a site of pilgrimage for those
who have found connection with the Presentation Sisters through their schools and many ministries they run throughout the
world.

Proceed down the slope into the chapel.

Зупинка сьома

Після смерті Нано її маленька громада сестер продовжувала боротися, також їхня репутація почала поширюватися
завдяки гарному прикладу їхніх учнів. Надходили запрошення заснувати монастирі у Вотерфорді та Кілларні, тому
що дівчат відправляли звідти навчатися під керівництвом нової настоятельки, Мері Енн Коллінз. На початку 19-го
століття сестри Нано прийняли важке рішення, вони вирішили закритися, щоб отримати ширше визнання та залучити
більше новачків до них.

Перегляньте фотографії монастиря та шкіл в інтерактивному фотоальбомі.

Невдовзі новоназваний Орден Обєднання мав монастирі по всій Ірландії, і надходили запрошення засновувати
монастирі та школи по всьому світу. На одній стіні великий екран показує карту світу, на якій позначено місця у світі,
де побували сестри, зокрема Ньюфаундленд, Манчестер, Мадрас, Тасманія та Сан-Франциско. Сьогодні на кожному
континенті працюють понад 1500 сестер.

Сестри продовжують впливати на світ. Чи можете ви знайти на карті історію матері Ксав’єри Керран, яка прибула до
Мадрасу в 1942 році та була нагороджена золотою медаллю Кайсар-І-Хінд за державні заслуги в Індії на знак
визнання її заслуги в галузі освіти.

Обєднання Nano’s Sisters надихнулися на заснування Християнські брати, сестри милосердя та сестри
милосердя.Сьогодні Нано Неґл є і на шляху до канонізації. Nano Nagle Place є місцем паломництва для тих, хто
знайшов зв’язок із Сестрами Обєднання через їхні школи та багато служінь, якими вони керують по всьому світу.

Спустіться вниз по схилу до каплиці.

Stop Eight

Welcome to Goldie Chapel. Can you find the stained-glass windows depicting St. Alphonsus, St. Michael, and St. Dominic?
The stained glass directly behind the altar tells us the church was designed by George Goldie and built by Barry MacMullen.

The seats are not like normal church pews, they run along the side and back walls of the chapel with a gap in the west end
to accommodate the door. Their seats flip up and down so that when the sisters occupied them to sing their daily offices,
they could flip up the seat to stand, they could kneel down and then could flip down the seat again to sit.

Above the west door is the organ loft with a large and very beautiful organ, bought by the sisters in 1847.
Now take the opportunity to look at the video pillars in the chapel where contemporary Presentation Sisters talk about their
lives in their own words. Nano’s vision has come full circle - from sisters working in the community, to cloistered sisters
continuing the educational mission, back to sisters working in the community again.

If you would like to visit the sacristy, continue to the right. In this room is a wonderful video of Sr Grace Redmond entering
the convent in Wexford in 1966 when she was just 18 years old. Take off your headphones to hear Grace’s story. You’ll be
glad to know that Grace has lived a wonderful life as a Presentation Sister and is on the board of Nano Nagle Place.

The next point on this audio tour is in the Garden.

Зупинка восьма

Ласкаво просимо до Goldie Chapel. Чи можете ви знайти вітражі із зображенням святого Альфонса, святого Михаїла
та святого Домініка? Вітраж безпосередньо за вівтарем говорить нам, що церкву спроектував Джордж Голді, а
побудував Баррі МакМаллен.

Сидіння не схожі на звичайні церковні лави, вони тягнуться вздовж бічних і задніх стін каплиці з проміжком у
західному кінці для розміщення дверей. Їхні сидіння повертаються вгору та вниз, щоб, коли сестри зайняли їх, щоб
співати свої щоденні обов’язки, вони могли підняти сидіння, щоб встати, вони могли стати на коліна, а потім могли
знову опустити сидіння, щоб сісти.

Над західними дверима знаходиться органне горище з великим і дуже гарним органом, купленим сестрами в 1847
році.

Тепер скористайтеся нагодою, щоб переглянути відео колони в каплиці, де сучасні Сестри обєднання розповідають
про своє життя своїми словами. Бачення Нано охопило повне коло – від сестер, які працюють у громаді, до сестер,
які продовжують освітню місію в монастирі, і назад до сестер, які знову працюють у громаді.

Якщо ви хочете відвідати захристію, продовжуйте праворуч. У цій кімнаті є чудове відео сесії Грейс Редмонд, яка
входила в монастир у Вексфорді в 1966 році, коли їй було всього 18 років. Зніміть навушники, щоб почути історію
Грейс. Вам буде приємно дізнатися, що Грейс прожила чудове життя як сестра обєднання та є членом ради
директорів Nano Nagle Place.

Наступна точка цього аудіотуру – сад.

Stop Nine

Welcome to our wonderful garden. When Nano first built the convent for the Ursuline Sisters it was on a narrow strip of land
that ran between Douglas Street and Evergreen Street. There was no room for a garden and no large entrance on Douglas
Street, just a corridor that ran around Nano Nagle’s own house with steps down to the street.

The Ursulines began to buy up land to create a large garden. Roque’s map of Cork in 1773 shows long gardens behind the
houses on Nicholas Street … and now those gardens are very short! We know they were working on the gardens in the
1770s, because as Nano tried to finish her own little convent on Douglas street, she tells us she couldn’t build her enclosing
wall because she had to allow access for carts bringing stone for the Ursuline sisters’ garden wall.

The gardens of Nano Nagle Place are both old and new. There is a novices’ walk high above you on the Evergreen Street
side, enclosed with a copper beech hedge. There is a sacred heart statue in the centre of the lawn, surrounded by roses and
then a wild flower meadow, planted for pollinators. Our organic gardens managed to encourage biodiversity.

Towards the Nicholas Street side of the grounds there is a contemplative garden with a fountain and beds of white
chamomile that smell beautiful in the summer when in bloom.

To get to Nano’s tomb, the next stop on the tour, you must take the lift straight ahead on the left, or take the staircase on the
right.

Зупинка дев'ята

Ласкаво просимо до нашого чудового саду. Коли Нано вперше побудувала монастир для сестер-урсулінок, якай
знаходився на вузькій смузі землі, що проходила між Дуглас-стріт і Евергрін-стріт. На Дуглас-стріт не було ні місця
для саду, ні великого входу, лише коридор, який проходив навколо власного будинку Нано Неґла зі східцями до
вулиці.

Урсулінки почали скуповувати землю для створення великого саду. На Роковій карті Корка 1773 року зображено
довгі сади за будинками на Ніколас-стріт... а тепер ці сади дуже короткі! Ми знаємо, що вони працювали над садами
в 1770-х роках, тому що коли Нано намагалася закінчити свій власний маленький монастир на Дуглас-стріт, вона
сказала, що не змогла побудувати свою огороджувальну стіну, тому що їй потрібно було дозволити доступ для візків,
які привозили камінь для урсулінок. стіна саду сестер.

Сади Nano Nagle Place є як старими, так і новими. Високо над вами з боку Evergreen Street є алея для послушників,
обгороджена живоплотом з мідного бука. У центрі галявини стоїть статуя священного серця, оточена трояндами, а
потім поляна диких квітів, висаджена для запилювачів. Нашим органічним садам вдалося заохотити біорізноманіття.

Зі сторони вулиці Ніколаса є споглядальний сад із фонтаном і грядками білих ромашок, які красиво пахнуть влітку,
коли цвітуть.

Щоб дістатися до гробниці Нано, наступної зупинки екскурсії, вам потрібно піднятися на ліфті прямо ліворуч або
сходами праворуч.

Stop 10

You are now standing in the graveyard filled with rows of simple round headed gravestones of the Ursuline and Presentation
Sisters, including the first Ursulines to come here, invited by Nano – search for the grave of Ellen FitzSimons, who trained in
Paris as an Ursuline and kept Nano’s letters, from which we know so much of her story. Here too lies Mary Ann Collins, who
joined Nano’s new order in 1775 and who saw it into the next century as superior.

Set apart from these simple graves is Nano’s tomb. An 1820s painting shows it as a stone box tomb sitting in the centre of
the graveyard. At the centenary of Nano’s death in 1884 she was moved to a new place, and her grave was marked by a
stone high cross, still here, up against the wall and no longer marking her grave. At the next centenary, 1984, a box tomb
was built for Nano, and the end of this can be seen against the same wall.

Now Nano rests next to a beautiful blue glass wall, designed to look like a river, by artist Eoin Turner. Nano lays under her
original grave stone which reads: ‘Here lie … the remains of Miss Honora Nagle … whose life and fortune were always
devoted to the service of God and of the poor’

Take a moment here to enjoy the sound of the water, and the strange peacefulness that seems like the countryside even
though you are standing in the centre of a city.

Зупинка 10

Зараз ви стоїте на цвинтарі, заповненому рядами простих круглих надгробків урсулянок і сестер-Обєднання , у тому
числі перших урсулянок, які прийшли сюди на запрошення Нано – знайдіть могилу Еллен ФітцСімонс, яка навчалася
в Парижі як урсулянка і зберігала листи Нано, з яких ми знаємо так багато про неї. Тут також лежить Мері Енн
Коллінз, яка приєдналася до нового ордену Нано в 1775 році і яка побачила його в наступному столітті як вищого.

Окремо від цих простих могил стоїть могила Нано. На картині 1820-х років їїзображено як кам’яну гробницю,
розташовану в центрі кладовища. На сторіччя смерті Нано в 1884 році її перенесли на нове місце, а її могилу
відзначили кам’яним високим хрестом, який все ще стояв тут, біля стіни і більше не позначав її могилу. На
наступному столітньому ювілеї, 1984, для Нано була побудована гробниця-коробка, і кінець цього можна побачити на
тлі тієї самої стіни.

Зараз Нано лежить біля красивої блакитної скляної стіни, спроектованої художником Еоїном Тернером, щоб
виглядати як річка. Нано лежить під своїм оригінальним могильним каменем із написом: «Тут покояться… останки
міс Онори Неґл… чиє життя та доля завжди були присвячені служінню Богу та бідним».

Залиштесь на хвилину щоб насолодитися шумом води та дивним спокоєм, який здається сільською місцевістю,
навіть якщо ви стоїте в центрі міста.

The Parlour and Artefacts Room

The blue 1771 convent building houses two rooms that form part of our museum. These are only accessible during a guided
tour. You enter this convent that Nano built through the original heavy black door that has giant hinges at the inner face and
a beautiful large lock box decorated with raised panels in the shape of shamrocks. Through the door you find yourself in a
hall and to the left hand side is a room which must once have been a kind of reception room. Here is housed a collection of
Nano’s things. These range from the simple and humble, like Nano’s bonnet and her bone rosary beads, to finer objects that
remind us that Nano rejected a life of luxury to found and run her schools. There is a 15 decades rosary made of gold, Uncle
Joseph’s gold plated snuff box, and a silver candlestick with the family crest.

At the other side of the hall is ‘Miss Nagle’s Parlour’ – a room that Nano visited often. On Sundays she would come here and
teach the Ursuline boarding students their catechism. The room is very original with a bumpy lath and plaster ceiling, and
walls painted in a drab colour. Nano’s grandfather clock stands in this room, still keeping time after 250 years. Housed here
too is Nano’s writing slope, a desk made of simple pine, on which Nano wrote her letters, including those to Ellen FitzSimons
which we are still lucky to hold in our archive here.

Салон і кімната артефактів

У синій будівлі монастиря 1771 року розміщено дві кімнати, які є частиною нашого музею. Вони доступні лише під час
екскурсії. Ви входите в цей монастир, який Нано побудувала, через оригінальні важкі чорні двері, які мають гігантські
петлі на внутрішній стороні та красиву велику коробку замка, прикрашену піднятими панелями у формі трилисника.
Через двері ви опиняєтесь у коридорі, а ліворуч є кімната, яка колись, мабуть, була свого роду приймальнею. Тут
зібрана колекція речей Nano. Вони варіюються від простих і скромних, як-от капелюшок Нано та її кістяні чотки, до
витончених предметів, які нагадують нам, що Нано відмовилася від розкоші, щоб заснувати та керувати своїми
школами. Є розарій із золота 15 десятиліть, позолочена табакерка дядька Йосипа та срібний свічник із родинним
гербом.

З іншого боку залу знаходиться «Салон міс Нейгл» — кімната, яку Нано часто відвідувала. По неділях вона
приходила сюди і викладала катехизису студентам інтернату уршулянок. Кімната дуже оригінальна з вибоїстим
решетуванням і гіпсовою стелею, стінами, пофарбованими в сірий колір. У цій кімнаті стоїть старий годинник Нано,
який все ще показує час через 250 років. Тут також розміщений письмовий стіл Нано, письмовий стіл із простої
сосни, на якому Нано писала свої листи, включно з листами до Еллен ФітцСімонс, які нам досі пощастило зберігати в
нашому архіві.

The Buildings

Standing outside the museum at Nano Nagle Place you are surrounded on three sides by tall Georgian buildings. The dark
blue convent of 1771, which Nano built for the Ursuline Sisters, was once only 3 storeys high with dormer windows in the
attic. Inside it is humble and plain, but also very authentic. The cell doors have opening flaps in the top. The windows have
small cupboards built in under the cill. We imagine these to be small touches Nano asked for.

The Ursulines were very successful – they ran out of space as new novices and boarding students came to live in the
convent. They were soon building again, this time tall pale blue structure perpendicular to the first convent. There is only a
10 foot gap between the two. It has windows with curved heads and classical tracery on the lower floor, where the new
chapel for the sisters was housed. Above there was an infirmary and above again more sleeping accommodation. Perhaps
as this building was being built it was decided yet more space was needed! Another L shaped extension was added to this
block, creating a long courtyard between the original convent and this latest extension. This building has a date stone saying
1772. The last building project undertaken by the Ursulines was a large new convent, built as a T shaped extension to
Nano’s original. This gray building is like a country house in scale, with 4 storeys housing kitchens, a refectory and parlour, a
community room and novitiate, and yet more sleeping accommodation. At this time the original blue convent also gained a
floor and a half.

The Ursulines left this site in 1825 for a new convent in Blackrock. The Presentation Sisters took over the site, and here they
still remain, in what became known as ‘South Pres’.

Будівлі

Стоячи біля музею на Nano Nagle Place, вас з трьох сторін оточують високі георгіанські будівлі. Темно-синій
монастир 1771 року, який Нано збудувала для сестер-урсулінок, колись мав лише 3 поверхи з мансардними вікнами
на горищі. Всередині він скромний і простий, але також дуже автентичний. У верхній частині дверей камери
відкриваються клапани. У вікнах є невеликі шафки, вбудовані під пеленою. Ми вважаємо, що це невеликі штрихи,
про які попросила Nano.

Урсулінки мали великий успіх – їм не вистачало місця, оскільки нові послушниці та студенти пансіону прийшли жити
в монастир. Незабаром вони почали будувати знову, цього разу високу блідо-блакитну споруду, перпендикулярну до
першого монастиря. Між ними всього 10 футів. Він має вікна з вигнутими головками та класичний візерунок на
нижньому поверсі, де була розміщена нова каплиця для сестер. Зверху був лазарет, а згори ще спальні місця.
Можливо, коли цю будівлю будували, було вирішено, що потрібно більше місця! До цього блоку було додано іншу L-
подібну прибудову, створивши довгий внутрішній двір між оригінальним монастирем і цією останньою прибудовою.
Ця будівля має дату, на якій зазначено 1772 рік. Останнім будівельним проектом, здійсненим урсулінками, був
великий новий монастир, побудований як T-подібне розширення оригіналу Нано. Ця сіра будівля нагадує заміський
будинок у своєму масштабі з 4-поверховими кухнями, трапезною та вітальнею, громадською кімнатою та новиціатом,
а також іншими спальними місцями. У цей час оригінальний блакитний монастир також отримав півтора поверху.
Урсулінки залишили це місце в 1825 році для нового
монастиря в Блекроці. The Presentation Sisters прийняли
місще, тут вони й досі залишаються, у тому, що стало відомо
як «Південна Преса».