ІНСТИТУТ ФІЛОЛОГІЇ

Кафедра романо-германської філології та порівняльно-типологічного

мовознавства

ЗВІТНА ДОКУМЕНТАЦІЯ
ВИРОБНИЧОЇ (ФІЛОЛОГІЧНОЇ) ПРАКТИКИ СТУДЕНТА

V КУРСУ ГРУПИ ФІНм-1-22-1.4д

Мерви Мар’яни Русланівни

спеціальності: 035 Філологія

освітнього рівня: другого (магістерського)
освітньої програми: 035.05.02 Мова і література (французька)

Керівник практики від кафедри романської філології та порівняльно-

типологічного мовознавства
Ласка Ігор Васильович
 КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені БОРИСА ГРІНЧЕНКА

ІНСТИТУТ ФІЛОЛОГІЇ
Кафедра романської філології та порівняльно-типологічного мовознавства

ЩОДЕННИК
ВИРОБНИЧОЇ (ФІЛОЛОГІЧНОЇ) ПРАКТИКИ СТУДЕНТА

V КУРСУ ГРУПИ ФІНм-1-22-1.4д

Мерви Мар’яни Русланівни

 ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПЛАН РОБОТИ ПРАКТИКАНТА

№ Завдання Термін виконання Позначка про

виконання
1. Вивчити вимоги навчальної 27.03.2023 виконано
програми до змісту виробничої
(філологічної) практики та
скласти індивідуальний план
роботи.
2. Ознайомлення з призначенням та 03.04.2023 виконано
функціонуванням CAT tools
(Computer-Assisted Translation
Tools)
3. Знайомство з функціональними 10.04.2023 виконано
характеристиками програми
Trados
4. Переклад з іноземної мови на 15.05.2023 виконано
українську тексту офіційно-
ділового стилю
5. Укладання двомовного словника 22.05.2023 виконано
базової термінології, вжитої в
запропонованому для перекладу
тексті
6. Звіт-самоаналіз про проходження 22.05.2023 виконано
практики
 ГРАФІК КОНСУЛЬТАЦІЙ ІЗ КЕРІВНИКОМ ПРАКТИКИ

№ Консультація Дата, час Позначка про

виконання
1. Консультація № 1 27.03.2023, виконано
15.20
2. Консультація № 2 24.04.2023, виконано
15.20
3. Консультація № 3 01.05.2023 виконано
15.20
 СЛОВНИК БАЗОВОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ

Le slam Музика слам

slameur Сламер
improvisation імпровізаія
les champs lexicaux Лексичні поля
claquer  грюкнути
médiatique ЗМІ
se scande співи
underground Андеграунд,молодіжний стиль
le slam poetry Поезія слам
banlieue передмістя
vraies valeurs справжні цінності
balancer балансувати
la tranche d’âge Вікова група
Le débit ритм
pulsions імпульси
dirigée de l’oral Усна практика
oratoire Ораторське мистецтво
la séquence didactique Дидаткична послідовність
soirée de slams Вечори сламу

Текст оригіналу Текст перекладу

Стаття Grand Corps Malade, le slam : Grand Corps Malade, слем:
la naissance d’un poète et la question народження поета та питання
d’une filiation походження
https://books.openedition.org/pub/
20021
Pratique artistique et culturelle, signe
d’une démocratisation de l’art, le slam
s’affirme, dans son histoire récente,
dans un prolongement et une rupture.
Par sa nature de pratique ouverte et
collective le slam est ce qu’il n’est pas :
une voix modulée par une musique, un
texte poétique mis en musique, tels des
poèmes d’Apollinaire, ou une chanson a
cappella. Il entretient avec la poésie un
lien privilégié de jeu avec les mots en
rupture avec une littérature classique,
livresque, voire vieillie et réservée à une
élite intellectuelle plutôt dans
l’affirmation d’un art de l’oralité. Le
texte de slam s’énonce oralement,
humanisé par l’épaisseur de la voix,
entretenant un rapport complexe avec la
musique, source d’inspiration reconnue
de rythmes de rap, de flamenco, de hip-
hop dans une mise en scène de la
performance vocale.
La mise en voix du texte poétique dans
ses accentuations toniques, ses rythmes,
ses récits brefs, ses refrains comme
motifs de répétitivité scandée construit
une musicalité propre et interne qui
rappelle la ligne mélodique d’une
chanson.
Genre protéiforme, le slam n’est ni tout
à fait une chanson, ni tout à fait de la
poésie, mais plutôt une pratique
artistique dont l’oralité revendiquée crée
sa propre musique et dont la spécificité
est d’opérer des emprunts aux genres
Як мистецька та культурна
практика, ознака демократизації
мистецтва, слем утверджується у
своїй новітній історії в розширенні
та розриві.
За своєю природою як відкрита і
колективна практика слем — це те,
чим він не є: голос, модульований
музикою, поетичний текст,
покладений на музику, як-от вірші
Аполлінера, або пісня а капела. Він
підтримує з поезією
привілейований зв’язок гри зі
словами, що пориває з класичною,
книжковою, навіть застарілою
літературою ,яка призначена для
інтелектуальної еліти, а скоріше для
утвердження мистецтва усного
слова. Текст слему промовляється
усно, гуманізується густотою
голосу, зберігаючи складний
зв’язок із музикою, визнаним
джерелом натхнення для ритмів
репу, фламенко, хіп-хопу в
постановці вокального виконання.
Вокалізація поетичного тексту в
його тонічних акцентах, його
ритмах, його новелах, його
рефренах як мотивах уривчастої
повторюваності створює чисту та
внутрішню музикальність, яка
нагадує мелодійну лінію пісні.
Багатогранний жанр, слем — це не
зовсім пісня і не цілком поезія, а
скоріше мистецька практика, чия
заявлена усність створює власну
музику та чия специфіка полягає в
voisins, comme l’illustre Grand Corps
Malade qui enregistre ses Albums
assurant ainsi la pérennité des morceaux
qu’il met en scène, en voix et en mots. Il
s’interroge lui-même sur la question
générique.
Il fait le choix de s’accompagner d’une
musique proposant ainsi un usage tout
personnel du slam, dans une volonté
d’illustration et plus encore
d’appropriation de ce genre qui ne se vit
qu’à l’oral comme une chanson, posant
un regard sur le monde et une réflexion
sur l’usage du mot où références,
emprunts ou simples évocations
constituent un puzzle que la phrase
mélodique module. L’intertextualité
participe à la mise en place d’une quête
du moi qui rappelle implicitement, d’un
siècle à l’autre, le parcours poétique
d’une poésie d’avant-garde et qui
s’inscrit dans un genre en quête de lui-
même.
La relation intertextuelle tissée entre le
texte de slam et de multiples évocations
révèle un caractère fondamental de ce
genre protéiforme, la capacité à se
construire comme réceptacle d’un jeu de
références variées.
Grand Corps Malade utilise des
références bien connues de son
auditoire, supports d’une réflexion et
d’une observation. La vision triviale de
la ville prise dans sa réalité
immédiatement perceptible se voit, par
exemple, rapprochée, dans une
opposition significative, d’une sitcom :
« Vu de ma fenêtre, c’est pas de la télé-
réalité, ni une sitcom d’AB Production »
оперуванні запозиченнями із
сусідніх жанрів, як-от видатний
Гран Кьор Маляд , який записує
свої альбоми, таким чином
забезпечуючи довговічність творів,
які він ставить, у голосі та в словах.
Він запитує себе про загальне.
Він вирішує супроводжувати себе
музикою, таким чином пропонуючи
дуже особисте використання слему,
бажаючи проілюструвати та навіть
більше засвоїти цей жанр, який
переживається лише усно, як пісня,
створюючи погляд на світ і
розмірковуючи про використання
слово, де посилання, запозичення
або прості згадки утворюють
загадку, яку мелодійна фраза
модулює. Інтертекстуальність бере
участь у створенні пошуків себе, які
імпліцитно нагадують, від одного
століття до іншого, поетичну
подорож авангардної поезії та є
частиною жанру, що шукає самого
себе.
Інтертекстуальний зв’язок між
текстом слему та численними
спогадами розкриває
фундаментальну характеристику
цього багатогранного жанру —
здатність будувати себе як
вмістилище для набору
різноманітних посилань.
Гран Кьор Маляд використовує
добре відомі посилання на свою
аудиторію, підтримує роздуми та
спостереження. Тривіальне бачення
міста, взяте в його безпосередньо
сприйнятій реальності, можна
побачити, наприклад, наближеним,
у значній опозиції, до ситкому:
Le référent ici convoqué est le symbole «Якщо дивитися з мого вікна, це не
d’une représentation édulcorée et donc реаліті-шоу і не серіал AB
fallacieuse d’un réel dont témoigne le Production»
slameur. Il en est de même dans Je dors Референт, викликаний тут, є
sur mes deux oreilles : символом розбавленого, а отже,
хибного уявлення реальності, про
« Je voulais pas écrire un texte “petite яку свідчить смермер. Те саме в Я
maison dans la prairie” » сплю на двох вухах:
La référence se fait anti-référence dans
un jeu de distinction aussi important que «Я не хотів писати текст
la ressemblance. Le même procédé se «будиночок у прерії».
retrouve dans la chanson Mental quand Посилання стає антипосиланням у
il définit ainsi la vie : грі розрізнення, такої ж важливої,
« La vie c’est Mister Hyde, pas як і схожість. Той самий процес
seulement Docteur Jekyll. можна знайти в пісні Mental, коли
J’ai vu le film depuis longtemps, la vie він так визначає життя:
n’est pas un long fleuve tranquille » «Життя — це містер Хайд, а не
ou dans Midi 20 : лише доктор Джекіл.
Я давно дивився фільм, життя не
« J’ai été bien accueilli dans le cercle
довга тиха ріка»,
des poètes du bitume » або в Midi 20:
Le choix des comparants montre la
volonté assumée d’opter pour des “Мене добре прийняли в колі
références populaires très connues, бітумних поетів”4.
passées dans le discours. Aussi le
recours aux proverbes intégrés au texte Вибір свідків свідчить про
comme : передбачуване бажання вибрати
відомі популярні посилання,
Grand corps malade, La Nuit (2’55’’), передані в дискурс. Також
Album : Enfant de la ville, op. cit. використання інтегрованих у текст
прислів’їв, таких як:
« Si t’as peur du lendemain tu penses
Гран Кьор Маляд , Ніч (2’55’’),
aux proverbes un peu balourds “La nuit
porte conseil” ou bien “demain il fera Album: Дитина міста , op. цит.
jour” «Якщо ви боїтеся наступного дня,
Voici une ode pour la nuit, douce nuit то згадуєте дещо незграбні
d’été ou longue nuit d’hiver »5, прислів’я «Ніч дає поради» або
«завтра буде день».
et dans Quatre saisons :
Ось ода ночі, солодкій літній ночі
Grand corps malade, 4 Saisons (4’58’’), чи довгій зимовій ночі»5,
Album : Enfant de la ville, op. cit. і в Four Seasons:

« Et on m’a dit qu’en avril
Faut pas se découvrir d’un fil
Mais moi j’ai peur de rien
Alors malgré les dictons vieillots.
[…] »,
participe-t-il de ce lien constant entre le
réel perçu, le référent et la
représentation poétisée qui trouve là une
dimension familière favorisée par ce
type d’emprunts populaires. Joël July
explique, dans son étude Esthétique de
la chanson française contemporaine,
cette tendance de la chanson à
emprunter des références très familières
au quotidien en recherchant à établir une
complicité avec l’auditeur.
De plus le slam, genre aux usages si
variés, dans sa dimension générique, se
construit tout en se cherchant par
l’évocation de ce qu’il est ou n’est pas
tout comme lorsqu’il emploie des
références littéraires stéréotypées mais
immédiatement accessibles à un large
public représentant un gage de qualité
classique admise, même si le contenu
n’est pas à proprement parler sollicité
comme dans Chercheur De Phrases  літературні посилання. гарантія
« Même si je fais ni du Rimbaud ni du
Shakespeare, j’sais qu’y a pire
Je te jure, respire ! Je pourrais faire du
Britney Spears
Te faire kiffer toi même tu sais que c’est
à ça que j’aspire
Moi je veux écrire des tas de phases et
te les sortir avec un bon phrasé ».
La référence littéraire sert ainsi à
intégrer le réel dans le texte poétique et
Гран Кьор Маляд , 4 Seasons
(4’58’’),
Альбом дитина міста:
«І мені це сказали в квітні
Не має бути виявлено потоком
Але я нічого не боюся
Так незважаючи на старі приказки.
[…]”,
чи бере він участь у цьому
постійному зв’язку між сприйнятим
реальним, референтом і
опоетизованим уявленням, яке
знаходить там знайомий вимір,
якому сприяє цей тип популярних
запозичень. Жоель Джулі пояснює у
своєму дослідженні «Естетика
сучасної французької пісні» цю
тенденцію пісні запозичувати дуже
знайомі повсякденні згадки,
прагнучи встановити зв’язок зі
слухачем.
Більше того, слем, жанр із таким
різноманітним використанням, у
своєму загальному вимірі,
створюється, шукаючи себе через
згадування того, чим він є або не є,
так само, як коли він використовує
стереотипні, але одразу доступні
визнаної класичної якості, навіть
якщо вміст, строго кажучи, не є
затребуваним
«Навіть якщо я не буду робити
Рембо чи Шекспіра, я знаю, що є
гірше
Клянусь, дихай! Я міг би зробити
Брітні Спірс
Змусити вас полюбити себе, ви
знаєте, це те, чого я прагну
Я хочу написати багато фаз і
донести їх до вас за допомогою
гарних фраз».
représente, selon Stéphane Martinez
dans son anthologie Slam entre les
mots, une tendance des slameurs à
revendiquer une filiation avec des
poètes reconnus ou des chanteurs. Le
slam, dans cette démarche de quête
perpétuelle, se confronte à un existant
incontournable établi que la popularité
interdit de remettre en cause, pour
mieux se bâtir une identité, loin de
rechercher une officialisation qui
figerait ce genre mouvant. Mettre en
images cette quête s’opère dans le
rapprochement métaphorique que
traduit cette accumulation de définitions
possibles, incongrues et pourtant
compatibles :
« Même si les plus sceptiques nous
disent “mais à quoi ça sert ?”
À pas grand chose c’est vrai, j’avoue, si
ce n’est à partager
Des bons mots, des bons moments et
des lyrics engagés
C’est un poème, c’est une chanson, c’est
du rap ou du slam
Ferait tellement plaisir qu’après ce texte
tu t’enflammes
Appelle ça un égo-trip ou appelle ça du
freestyle
On est solide comme de la brique et
fragile comme du cristal
Les mots sont nos alliés, on les aime
comme maître Capello ».
L’emploi d’un parler populaire, du
verlan, de l’argot et d’un registre
familier favorise une oralisation propre
à la chanson populaire qui fait glisser le
slam de Grand Corps Malade de la
poésie au genre chanté.
Таким чином, літературні
посилання служать для інтеграції
реальності в поетичний текст і
представляють, за словами Стефана
Мартінеса в його антології Слам
поміж словами, тенденцію слемерів
претендувати на приналежність до
визнаних поетів або співаків. У
цьому процесі безперервних
пошуків слем стикається з
усталеним неминучим існуванням,
яке популярність забороняє ставити
під сумнів, щоб краще побудувати
ідентичність, а не шукати
офіційного оформлення, яке б
заморозило цей рухливий жанр.
Втілення цього пошуку в образи
відбувається в метафоричному
зближенні, яке перекладає це
накопичення можливих,
невідповідних і все ж сумісних
визначень:
«Навіть якщо найбільш скептично
налаштовані скажуть нам «а який
сенс?»
Я визнаю, що небагато правди,
окрім того, щоб поділитися
Гарні слова, гарні моменти та
віддана лірика
Це вірш, це пісня, це реп чи слем
Був би такий радий, що після цього
тексту ви запалюєте
Назвіть це его-тріпом або
фрістайлом
Ми тверді, як цегла, і крихкі, як
кристали
Слова — наші союзники, ми
любимо їх, як майстер Капелло»8.
Використання популярного
діалекту, верлану, сленгу та
розмовного регістру сприяє
оралізації, специфічній для
популярної пісні, яка переносить
Enfin il construit sa propre évolution слем Grand Corps Malade від поезії
d’artiste faisant référence à ses propres до співаного жанру.
textes, Les voyages en train : Нарешті, він будує свою власну
Grand corps malade, Comme Une еволюцію як художника,
évidence (3’49’’), посилаючись на власні тексти Les
voyages en train:
« Elle mérite pas un texte moyen, j’ai la Гран Кьор Маляд , Comme Une
pression, ça craint Fini de faire évidence  (3’49’’)
«Вона не заслуговує звичайного
l’intéressant, avec mes voyages en
тексту, я під тиском, це відстій.
train ». Більше не бути цікавим, з моїми
Ce texte renvoie lui-même, comme le подорожами потягом».
Сам цей текст відсилає, як уточнює
précise J. July, à la chanson Il paraît que
les voyages en train finissent mal en Дж. Джулі, до пісні Ріти Міцуко
général des Rita Mitsouko. «Здається, що подорожі поїздом
Du côté chance opère un bilan étonné взагалі погано закінчуються».
qui pose la question de l’officialisation
peut-être surprenante assurée par l’étude З позитивної сторони діє здивована
du texte de slam : оцінка, яка ставить питання про,
« La belle aventure a pris de drôles de можливо, дивовижну офіційність,
забезпечену вивченням тексту
proportions,
слему:
Difficile de prévoir de pareilles
«Прекрасна пригода набула дивних
mensurations, масштабів,
Bien sûr on y croyait, mais personne ne Важко передбачити такі
pensait вимірювання,
Qu’y aurait des textes de slam au Звичайно, ми в це вірили, але ніхто
programme du bac français ». не думав
Щоб у програмі французького
бакалаврату були слемові тексти».

Таким чином тексти, шукаючи

безліч різноманітних і популярних
посилань, встановлюють співучасть
із аудиторією, щоб говорити тією
самою мовою. Слем задуманий як
обмін, який допускає протиріччя та
відкриту дискусію. Таке ставлення

Ainsi les textes, en recherchant un jeu
de références multiples, variées et
populaires, établissent-ils une
complicité avec un auditoire de façon à
parler le même langage. Le slam se
conçoit comme un échange qui admet la
contradiction et la discussion ouverte.
Cette attitude rapprocherait alors
davantage le slam pratiqué par Grand
Corps Malade du véritable slam conçu
comme des joutes verbales. Cependant
le choix du dialogisme, comme pratique
très utilisée, laisse entrevoir des
emprunts à la chanson et en particulier
aux duos.
En effet, plusieurs des morceaux des
Albums de Grand Corps Malade font
intervenir un autre slameur, voire deux.
Les interventions des slameurs se
réfèrent de façon très récurrente à une
expérience commune qui se manifeste
dans l’exploration du passé et dans
l’usage de l’écriture. L’échange des
prestations individuelles s’accompagne
de refrain commun et s’apparente alors
à un duo de chansons.
Le morceau Ça peut chémar du premier
Album qui expérimentait la
confrontation du slameur John Pucc’
Chocolat et Grand Corps Malade est
structuré autour d’une alternance
d’interventions. « Parole du bout du
monde » fait alterner plusieurs quatrains
de Grand Corps Malade et Rouda. Dans
le deuxième Album, les deux morceaux
faisant appel à d’autres slameurs
possèdent des refrains qui font penser à
des chansons. À la recherche est un
morceau à trois voix : Kery James,
Oxmo Puccino, Grand Corps
наблизило б слем, який практикує
Гран Кьор Маляд , до справжнього
слему, задуманого як словесні
поєдинки. Проте вибір діалогізму,
як широко вживаного прийому,
передбачає запозичення з пісні,
зокрема з дуету.
Справді, у кількох творах Albums
Гран Кьор Маляд , є ще один чи
навіть два слемери. Втручання
слемерів у дуже повторюваний
спосіб посилаються на спільний
досвід, який проявляється у
дослідженні минулого та у
використанні письма. Обмін
окремими виступами
супроводжується спільним
приспівом і тому подібний до дуету
пісень.
Твір Ça peut chémar з першого
альбому, який експериментував із
протистоянням слемера Джон Пюк
Шоколад і Гран Кьор Маляд , ,
побудовано навколо чергування
втручань. «Parole du bout du monde»
чергує кілька катренів із Grand
Гран Кьор Маляд , та Руда . У
другому альбомі дві композиції, що
закликають до інших слемерів,
мають приспіви, які нагадують
пісні. В пошуках — п’єса з трьома
голосами: Кері Джеймс, Оксмо
Пуччіно, Гранд Корпс Маладе. З
ними ще один твір цього альбому –
дует Джона Пука та Гранд Корпс
Маладе. Твори з кількома голосами
показують вибір художника
безпосередньо інтегрувати слова
інших слемерів і претендувати на
пошук референтів, що завдяки
спільному досвіду допомагає
побудувати практику, яка шукає
себе, надаючи музикальності та
Malade. Avec eux, autre morceau de cet
Album, est un duo de John Pucc et
Grand Corps Malade. Les morceaux à
plusieurs voix montrent un choix de
l’artiste d’intégrer directement la parole
d’autres slameurs et de revendiquer une
recherche de référents qui, par
l’expérience commune, aide à construire
une pratique qui se cherche en conférant
une musicalité et un rythme au texte de
slam.
 Joël July, Esthétique de la chanson
française contemporaine, Paris,
L’Harmattan, 2007, p.  (...)
Le thème de l’amitié, élément
fondamental d’un imaginaire poétique et
musical que l’on retrouve dans le rap,
comme J. July le montre : « […] le rap
est symétriquement poussé par une
volonté créatrice commune et
communautaire. Il exprime très souvent
les aspirations et les ambitions d’un
groupe, d’une génération »,
s’accompagne d’une recherche
permanente d’un lien et d’une
complicité avec le public. La
performance du slam s’apparente dans
le cas de Grand Corps Malade à des
concerts puisque les morceaux des
Albums y sont repris. Du côté
chance explore le parcours qui a
occasionné des rencontres avec le
public, dans une volonté d’échange et
de partage enrichissant la pratique d’un
slam qui, par définition, est lié à la
performance publique.
Un dialogisme permanent illustre cette
quête de la référence comme le
montrent les nombreux morceaux
mettant en scène un « tu », auditeur,
ритму тексту слему.
Жоель Жюль, Естетика сучасної
французької пісні, Париж,
L'Harmattan, 2007, стор. (...)
Тема дружби, фундаментальний
елемент поетичної та музичної уяви
в репу, як показує Дж. Джулі: «[…]
реп симетрично керується спільною
та спільною творчою волею. Дуже
часто воно виражає прагнення й
амбіції групи, покоління»11,
супроводжується постійним
пошуком зв’язку та співучасті з
громадськістю. Виконання слему у
випадку Grand Corps Malade схоже
на концерти, оскільки там звучать
фрагменти з альбомів. На стороні
випадковості досліджується
подорож, яка привела до зустрічі з
публікою, у прагненні обміну та
обміну, що збагачує практику
слему, яка, за визначенням,
пов’язана з публічним виступом.
Постійний діалог ілюструє цей
пошук посилання, як показано
багатьма творами, у яких зображено
«ви», слухач, спільник і
співрозмовник, чия увага та
особистий досвід вимагаються в
об’єднанні різних існувань, але при
цьому виглядають однаково. Сен-
Дені — це справжнє запрошення
відкрити для себе мальовничий
Сен-Дені, добре відомий цьому
слемеру.
Громадськість, яка перебуває у
тісних знайомих стосунках, таким
чином інтегрована як можливий
референт.
Кульмінацією дуетів може стати
complice et interlocuteur dont
l’attention et l’expérience personnelle
sont sollicitées dans une mise en
commun d’existences différentes et
pourtant se ressemblant. Saint-Denis est
une véritable invitation à découvrir un
Saint Denis pittoresque et bien connu de
ce slameur.
Le public, dans une relation de
proximité familière, se voit donc
intégrer comme référent possible.
L’aboutissement des duos réside peut-
être dans le dernier morceau du
deuxième Album de Grand Corps
Malade qui met en scène le slameur et le
chanteur Calogéro qui chante le
refrain. L’échange dialogué rappelle les
duos avec les autres slameurs et le
dialogisme permanent. Ainsi ce
morceau original propose une vision
renouvelée et du slam et de la chanson
abolissant une frontière hermétique qui
laisse se côtoyer deux genres aux
pratiques variées en les fusionnant le
temps d’un morceau à la réception
populaire.
Grand Corps Malade envisage le slam
comme une créativité en mouvement
qui exclut un statut d’art figé sûr de ses
fondements dont la notoriété ferait
acquérir une officialisation. L’écriture
de ce slam se définit comme une quête
perpétuelle qui s’inscrit dans une
temporalité :
Le poète toujours tourné vers le poème
à venir construit sa personnalité de
poète dans une continuité qui
s’apparente à une destinée qui est
souvent chantée.
останній трек другого альбому
Grand Corps Malade, у якому
виступають слемер і співак
Калоджеро, який співає приспів.
Діалогічний обмін нагадує дуети з
іншими слемерами та постійний
діалогізм. Таким чином, цей
оригінальний твір пропонує
оновлене бачення слему та
шансону, скасовуючи герметичний
кордон, що дозволяє двом жанрам із
різноманітними практиками
стикатися, зливаючи їх на час твору
з популярним прийомом.
Grand Corps Malade розглядає слем
як творчість у русі, яка виключає
статус фіксованого мистецтва,
впевненого у своїх основах, сумна
відомість якого зробила б його
офіційним. Написання цього слему
визначається як постійний квест,
який є частиною тимчасовості:
Поет, завжди звернений до
майбутнього вірша, будує свою
особистість як поета в
безперервності, схожій на долю, яку
часто оспівують.
Таким чином, слем — це не
постійна практика, а дзеркало
особистості, яка потрапила під
сумнів. Зустріч зі слемом схожа на
звільнення особистості, яка стала
поетом, і мови, яка була лише
неформальною темрявою і
розкривала саму суть буття:
Справді, одним із повторюваних
елементів цього слему є оновлення,
тобто набуття здатності дозволити
себе вести до новизни, уникаючи
обмежень у межах, накладених
жанром, до фіксованих правил, як
Ainsi le slam n’est-il pas une pratique
figée mais le miroir d’une personnalité
en proie à un questionnement. La
rencontre avec le slam s’apparente à une
libération de l’individu devenu poète et
de la parole qui n’était qu’une obscurité
informelle et révèle l’essence même de
l’être :
En effet, l’un des éléments récurrents de
ce slam est le renouvellement, c’est-à-
dire l’acquisition d’une capacité à se
laisser guider vers la nouveauté tout en
évitant l’enfermement dans des limites
imposées par un genre aux règles fixées,
comme l’explique Stéphane Martinez :
« Ces funambules de la prose refusent
les étiquettes, les dogmes, les
embrigadements et défendent clairement
l’idée que toutes les formes
d’expression artistique peuvent
cohabiter dans une saine émulation ».
L’affirmation de soi passe par la
revendication d’un idéal, changer le
monde dans une forme nouvelle,
appropriée de façon personnelle :
« On a trempé notre plume dans notre
envie de changer de vision
De prendre une route parallèle, comme
une furtive évasion
On a trempé notre plume et est-ce
vraiment une hérésie
De se dire qu’on l’assume et qu’on écrit
de la poésie ».
Le morceau Paroles du bout du
monde en duo avec Rouda synthétise
bien cette démarche. Le point de départ
est une invitation au voyage. Partis
symboliquement à la découverte des
пояснює Стефан Мартінес: « Ці
канатохідці прози відмовляються
від ярликів, догм, регламентації та
чітко захищають ідею, що всі
форми художнього вираження
можуть співіснувати в здоровому
наслідуванні». Самоствердження
йде через претензію на ідеал, на
зміну світу в новій, особистісно
присвоєній формі:
«Ми вмочили перо в бажання
змінити наше бачення
Йти паралельним шляхом, як
таємна втеча
Ми вмочили перо і чи справді це
єресь
Сказати собі, що ти це припускаєш і
що ти пишеш вірші».
Твір Paroles du bout du monde у
дуеті з Rouda добре підсумовує цей
підхід. Відправною точкою є
запрошення до подорожі.
Символічно відправившись у дуеті
відкривати слова з усього світу, два
слемери продовжують нерухому
подорож у часі та просторі,
об’єднуючи численні посилання з
різних джерел. Двоє смермерів
формують критичний розум, який
збагачує їхні практики. Багато з цих
спостережень мають відтінок
неприйняття. Самоконструювання
передбачає відмову від застиглого
минулого, яке більше не передає
мова, на користь космополітизму,
який відкриває нові джерела
натхнення. Універсальність усного
слова є гарантією свободи тону та
жанру. Це спостереження нагадує
поетів-футуристів початку
двадцятого століття в їхніх
маніфестах, які прагнули позбутися
класики, щоб забезпечити
paroles du monde entier dans un duo, утвердження слова, яке претендує
les deux slameurs procèdent à un на сучасність.
voyage immobile dans le temps et
l’espace intégrant des références
multiples aux origines variées. Les deux
slameurs se forgent un esprit critique
enrichissant leurs pratiques. Beaucoup
de ces constats sont teintés de refus. La
construction de soi passe par un rejet du
passé figé dont la parole n’est plus
porteuse au profit d’un cosmopolitisme
laissant apparaître de nouvelles sources
d’inspiration. L’universalité de la parole
énoncée est la caution d’une liberté de
ton et de genre. Ce constat n’est pas
sans rappeler les poètes futuristes du
début du XXe siècle, dans leurs
manifestes, soucieux de se débarrasser
des classiques pour assurer
l’instauration d’une parole qui
revendique sa modernité.

Текст оригіналу Текст перекладу

Le slam, une ouverture moderne sur la poésie :
travaillons l’oral ensemble Catherine Crête- Слем, сучасне відкриття поезії:
D’Avignon попрацюймо над усним словом разом
https://www.erudit.org/en/journals/qf/1900-v1-
n1-qf089/66459ac.pdf
Катрін Крет-Д’Авіньон

Trop peu d’enseignants prennent le Занадто мало вчителів приділяє час

temps d’enseigner systématiquement систематичному викладанню усного
l’oral, souvent relégué au deuxième, мовлення, яке часто відсувається на
voire au troisième plan. Il apparait
normal et aisé de laisser quelques
périodes à la pratique de l’oral pour
ensuite l’évaluer et marteler, élève après
élève, année après année, les mêmes
éléments : « Le débit trop rapide, la
rythmique monotone et le volume, ah ! le
volume, bien sûr, pas assez fort ».
Pourtant, cette compétence mérite d’être
enseignée comme les autres, et le recours
au slam pourrait constituer une piste
motivante pour les élèves. En outre,
l’utilisation de la séquence didactique est
une approche d’intervention pour
travailler l’oral et le slam, car elle
permet, entre autres, de travailler par
petits ateliers. À cet effet, un exemple est
présenté en deuxième partie de ce texte.
Le slam : un outil judicieux Le choix
d’utiliser le slam comme support à
l’enseignement de l’oral se justi-e
d’abord dans la dé-nition de cet art : une
performance poétique où les slameurs
scandent leur texte, sans musique – à
l’opposé du rap qui est plutôt un genre
musical s’inscrivant dans la culture hip-
hop, sans improvisation et sans lutrin
pour déposer leur texte.
Il n’y a pas plus de cabrioles que de
déguisements. Le slameur est seul sur
scène avec ses mots, sa poésie, sa langue,
sa parole. Le slameur, comme le public,
est tout ouïe à la poésie.
Le slam en classe permet de s’approcher
de la poésie sans effrayer ni les élèves ni
lesnenseignants. N’est-ce pas là, entre
autres, le problème de la poésie, ce volet
redouté ?
Ils ne sont pas rares les enseignants qui
vivent un inconfort quand vient le temps
d’enseigner la poésie. Cet inconfort peut
provenir du choix des œuvres à l’étude
qui demeurent souvent les mêmes : des
друге або навіть третє місце. Здається
нормальним і легким залишити кілька
періодів для практики усного
мовлення, щоб потім оцінити його і
забивати, учень за учнем, рік за
роком, ті самі елементи: «Занадто
швидкий потік, монотонний ритм і
гучність, ах! гучність, звичайно,
недостатньо гучна». Однак цей навик
заслуговує на те, щоб його навчали, як
і інші, і використання слему може
бути мотивуючим треком для учнів.
Крім того, використання дидактичної
послідовності є інтервенційним
підходом до роботи над oral і slam,
оскільки дозволяє, серед іншого,
працювати в невеликих майстернях.
Для цього у другій частині цього
тексту наведено приклад. Слем:
розумний інструмент. Вибір
використання слему як підтримки для
викладання усної мови виправданий
насамперед у визначенні цього
мистецтва: поетичний виступ, де
слемери акцентують свій текст, без
музики – на відміну від репу, який це
скоріше музичний жанр, який
вписується в культуру хіп-хопу, без
імпровізації та без пюпітру для
депонування свого тексту. Немає
більше витівок, ніж маскування.
Слемер один на сцені зі своїми
словами, своєю поезією, своєю
мовою, своєю промовою. Слемер, як і
публіка, слухає поезію. Слем на уроці
дає можливість підійти до поезії, не
лякаючи ні учнів, ні вчителів. Чи не в
цьому, між іншим, проблема поезії,
цей страшний аспект? Нерідкі
випадки, коли вчителі відчувають
дискомфорт, коли приходить час
вчити вірші. Цей дискомфорт може
походять від вибору досліджуваних
auteurs marginaux, des poètes qui ont
rejoint nos
aïeux, les grands classiques qui tendent à
décourager les élèves. Le slam permet de
se sortir de ce carcan par son côté très
vivant en ce sens qu’il n’est réellement
vivant que lorsqu’il est récité. De plus, il
constitue une ouverture sur les textes
poétiques. Comme dans les poèmes, la
rythmique, les rimes, les procédés
stylistiques, les champs lexicaux et
autres notions prescrites par le
Programme de formation de l’école
québécoise (PFÉQ)doivent se retrouver
dans les textes écritspar les slameurs.
Le slam ore donc la possibilité de
décloisonner la poésie, dans la mesure où
les textes composés ont une valeur aux
yeux du slameur, ce qui lui permet de les
dire avec émotion, détermination et
passion.
Une façon d’enseigner l’oral Au même
titre que l’écriture ou la lecture, l’oral,
dans ce cas-ci travaillé par l’entremise du
slam, doit être considéré comme un objet
d’enseignement systématique. Les
pratiques d’écriture sont généralement
commentées, évaluées de façon
formative et retravaillées ; pourquoi ne
pas faire de même avec la
communication orale ? « Communiquer
oralement selon des modalités variées »
devrait recevoir le même traitement
qu’ « Écrire des textes variés », surtout si
l’on envisage les avantages d’une
formation à l’oral, dont de meilleures
aptitudes à la socialisation : « S’exprimer
à l’oral et être en interaction avec les
autres accorde à l’élève la possibilité de
développer des compétences sociales tels
écouter, prendre en compte l’autre […],
respecter les idées dférentes des siennes,
etc.  ». Les périodes de « pratiques
творів, які часто залишаються
незмінними: маргінальні автори,
поети, які приєдналися до нашого
предків, великих класиків, які, як
правило, збентежують студентів.
Слем дає змогу вийти з цієї гамівної
сорочки своєю дуже жвавою
стороною в тому сенсі, що вона
справді жива лише тоді, коли її
декламують. Більше того, це
відкриває поетичні тексти. Як і у
віршах, ритм, рими, стилістичні
процеси, лексичні поля та інші
поняття, передбачені Програмою
шкільної освіти Квебеку (PFÉQ),
повинні бути знайдені в текстах,
написаних слемерами. Таким чином,
Слем пропонує можливість розділити
поезію, оскільки складені тексти
мають цінність в очах слемера, що
дозволяє йому говорити їх з емоціями,
рішучістю та пристрастю.
Спосіб навчання усної мови Так само,
як письмо чи читання, усну мову, у
цьому випадку опрацьовану через
слем, слід розглядати як об’єкт
систематичного навчання. Практика
письма зазвичай коментується,
формально оцінюється та
переробляється; чому б не зробити те
саме з усним спілкуванням? «Усне
спілкування різними способами» слід
розглядати так само, як і «Написання
різноманітних текстів», особливо
враховуючи переваги усного
навчання, включаючи кращі навички
соціалізації: «Усне висловлювання та
взаємодія з іншими дають учням
можливість розвивати соціальні
навички, такі як слухання, врахування
інших […], повага до ідей, які
відрізняються від їхніх власних,
тощо». Періоди «вільної практики»,
libres » que laissent plusieurs
enseignants avant la présentation orale
s’éloignent de ce que devrait être une
réelle pratique dirigée de l’oral. Par
l’entremise de diférentes activités, la
communication orale devient ainsi
possible à enseigner. Le stress, la gêne et
la peur d’être jugé font partie des
sentiments souvent entretenus chez les
élèves lors d’un exposé oral. Or,
travailler la communication orale avec
eux tend à évacuer ces « mauvaises »
sensations pour laisser place à d’autres
plus positives comme la con-ance,
l’assurance, le sentiment de sérénité. Au
-l du développement de la compétence,
la gêne et le stress tendent à diminuer,
voire à disparaitre. Parler devant la
classe ne correspond plus à un moment
d’anxiété, mais plutôt à une occasion
unique où l’élève peut avoir l’attention
de tous ses camarades pendant un
instant. En outre, les activités sont
réalisées plus souvent en équipe ou en
grand groupe ; travailler l’oral seul, en
plus d’être de prime abord embarrassant,
n’engage pas réellement l’élève dans la
démarche d’apprentissage. Travailler
avec les pairs favorise l’entraide et
prépare mieux à la communication -nale
devant la classe. De surcroit,
l’enseignement de cette compétence
donnera lieu à une évaluation -nale plus
juste, c’est-à-dire que les élèves seront
évalués sur les aspects qu’ils auront
réellement travaillés en classe. Ils seront
conscients des critères d’évaluation et les
comprendront. Ainsi, le volume de la
voix, par exemple, n’évoquera pas
simplement l’idée de parler « assez
fort », mais aussi la capacité de varier le
volume selon le propos. Il en est de
même avec les intonations. L’élève
які багато вчителів залишають перед
усним виступом, далекі від того, що
має бути справжньою спрямованою
практикою усного. За допомогою
різних видів діяльності усне
спілкування стає можливим для
навчання. Серед почуттів, які часто
викликають у студентів під час усної
презентації, є стрес, збентеження та
страх бути засудженим. Однак робота
над усним спілкуванням з ними має
тенденцію евакуювати ці «погані»
почуття, щоб дати місце іншим, більш
позитивним, таким як впевненість,
впевненість, відчуття спокою. У міру
розвитку навику дискомфорт і стрес
зменшуються або навіть зникають.
Виступ перед класом більше не
відповідає моменту тривоги, а радше
унікальній можливості, коли учень
може на мить привернути увагу всіх
своїх однокласників. Крім того,
діяльність частіше здійснюється в
командах або у великих групах;
робота над розмовою наодинці, крім
того, що на перший погляд соромить,
насправді не залучає студента до
процесу навчання. Робота з
однолітками сприяє взаємній
підтримці та краще готує до
остаточного спілкування перед
класом.
Крім того, навчання цій навичці
призведе до більш справедливого
підсумкового оцінювання, тобто
студентів оцінюватимуть за
аспектами, над якими вони фактично
працювали на уроці. Вони будуть
знати та розуміти критерії
оцінювання. Таким чином, наприклад,
гучність голосу не просто викличе
уявлення про те, що ви говорите
«достатньо голосно», але й здатність
perçoit l’essence de la rythmique dans
les phrases et se permet, au cours de sa
performance, de l’utiliser à son avantage.
Les mêmes critères sont mieux traités par
les élèves. À ce moment, l’enseignant
peut réellement évaluer le niveau
d’intégration des savoirs façonnés durant
les divers ateliers .
Par ailleurs, quoique le slam soit le
support principal de l’enseignement de
l’oral dans ce cas-ci, l’utilisation d’autres
genres demeure enrichissante. Une
sélection diversi-ée de textes reconnus
pour être souvent oralisés semble
pertinente et justiffée a-n de procurer à
l’élève un plus grand éventail de
références. Les textes de Fred Pellerin,
de Marc Favreau et de La Fontaine en
sont de bons exemples. Une séquence
didactique pour le slam et l’oral Dans le
prochain exemple, la séquence
didactique adaptée à l’enseignement de
l’oral a pour un slam. Tout le travail ,
incluant les productions initiale et -nale,
est réalisé en équipe ou en grand groupe.
La production initiale sert de point de
départ aux élèves et leur permet
d’identier leurs forces et leurs lacunes.
Ces derniers doivent réciter un texte
devant la classe du mieux qu’ils le
peuvent, après avoir eu quelques minutes
pour le mémoriser. Ensuite, on
questionne les élèves sur les critères
importants d’une bonne communication
orale, ainsi que sur leurs forces et
faiblesses ; on retient alors les éléments à
travailler ensemble selon les critères
d’évaluation connus des élèves (rythme,
débit, etc.). Pendant la première séance,
on vise à apprivoiser le slam, d’une part,
par l’écoute de différents slameurs et,
d’autre part, par les notions théoriques et
historiques données par l’enseignant sur
змінювати гучність відповідно до
теми. Так само і з інтонаціями. Учень
сприймає суть ритму у фразах і
дозволяє собі під час виконання
використовувати його з користю. Ці ж
критерії краще враховувати учням. На
цьому етапі вчитель може реально
оцінити рівень інтеграції знань,
сформованих під час різних семінарів.
Крім того, хоча слем є основним
засобом усного викладання в цьому
випадку, використання інших жанрів
залишається збагачувальним.
Різноманітний вибір текстів, які, як
відомо, часто говорять, здається
доречним і виправданим, щоб надати
студенту ширший діапазон посилань.
Гарними прикладами є тексти Фреда
Пеллерена, Марка Фавро та
Лафонтена. Дидактична послідовність
для слему та усної мови У наступному
прикладі дидактична послідовність,
адаптована до викладання усної мови,
стосується слему. Уся робота4,
включно з початковою та кінцевою
постановками, виконується командою
або великою групою. Початкове
виробництво служить відправною
точкою для учнів і дозволяє їм
визначити свої сильні та слабкі
сторони. Вони повинні
продекламувати текст перед класом
якнайкраще, маючи кілька хвилин,
щоб запам’ятати його. Потім
студентів запитують про важливі
критерії гарного усного спілкування, а
також про їхні сильні та слабкі
сторони; потім ми зберігаємо
елементи для спільної роботи
відповідно до критеріїв оцінювання,
відомих учням (ритм, потік тощо). Під
час першого заняття ми прагнемо
приборкати слем, з одного боку,
cet art oratoire. Ce cours ouvre
également à la discussion avec les élèves
sur ce qu’ils entendent, perçoivent et
comprennent des slams a-n de mieux, à
leur tour, réaliser le leur. La deuxième
séance vise non seulement à fournir
diérents conseils pour mémoriser un
texte, mais mène également vers une
compréhension de la part des élèves des
avantages de la mémorisation, qui ouvre
la porte à l’imprégnation du texte et à
une meilleure interprétation des propos.
Ainsi, lorsque l’élève connait assez bien
son texte, il parvient à s’en détacher a-n
de lui donner diverses formes selon ce
qu’il veut exprimer. Dfférentes astuces
mnémoniques, comme récrire son texte,
le lire à l’envers, l’enregistrer, le chanter,
peuvent être présentées aux élèves, qui
peuvent ensuite mettre ces astuces à
l’épreuve avec dfférentes fables de La
Fontaine par exemple. Les troisième et
quatrième séances permettent de
travailler précisément les éléments
paraverbaux, comme l’intonation et la
voix, d’abord, et le débit, l’articulation et
le rythme ensuite. L’utilisation de
courtes activités semble justi-ée pour
travailler de tels objets, car elles
permettent de faire des apprentissages
ciblés. L’objectif est d’amener les élèves
à reconnaitre la pertinence de ces
éléments paraverbaux dans la cohérence
du message, comme l’exige le PFEQ.
Ces activités sont réalisées debout,
devant la classe, assis, à leurs pupitres,
sur les pupitres, bref, un peu partout dans
la classe a-n de dédramatiser l’eet de
terreur que représente l’avant de la classe
quand vient le temps de produire un
exposé oral. Des activités comme dire,
selon dfférentes émotions, « Je ne savais
pas que tu viendrais » ou « Passe-moi le
слухаючи різні слемери, а з іншого
боку, теоретичні та історичні
уявлення викладача про це ораторське
мистецтво. Цей курс також відкриває
дискусію зі студентами про те, що
вони чують, сприймають і розуміють
слем, щоб краще, у свою чергу,
досягти власного. Друге заняття має
на меті не тільки надати різні поради
щодо запам’ятовування тексту, але й
веде до розуміння з боку студентів
переваг запам’ятовування, що
відкриває двері для просочування
тексту та кращої інтерпретації слова..
Таким чином, коли студент достатньо
добре знає свій текст, йому вдається
відірватися від нього, щоб надати
йому різних форм відповідно до того,
що він хоче висловити.
Різні мнемонічні трюки, такі як
переписування тексту, читання його
догори ногами, записування,
проспівання, можуть бути
представлені учням, які потім можуть
перевірити ці трюки, наприклад,
різними байками Лафонтена. Третє і
четверте заняття дозволяють
працювати саме над паравербальними
елементами, такими як спочатку
інтонація і голос, а потім течія,
артикуляція і ритм. Використання
коротких видів діяльності виглядає
виправданим для роботи над такими
об’єктами, оскільки вони дозволяють
цілеспрямовано навчатися. Мета
полягає в тому, щоб підштовхнути
студентів до усвідомлення доречності
цих паравербальних елементів у
зв’язності повідомлення, як того
вимагає QEP. Ці заходи проводяться
стоячи, перед класом, сидячи, за
партами, на партах, коротше кажучи,
майже всюди в класі, щоб
poivre », sont réalisées avec les élèves
a-n de mettre en pratique les objets
d’enseignement-apprentissage travaillés.
La cinquième séance consiste à rédiger
son propre slam. Bien que ce travail ne
s’inscrive pas tout à fait dans
l’enseignement de l’oral, il donne à la
productionnale une meilleure portée, car,
pour l’élève, il est plus signi-ant de
slamer son propre texte qu’un autre déjà
écrit. Le slam écrit est évalué à la
discrétion de l’enseignant qui peut en
pro-ter pour créer plusieurs activités
d’écriture de slam pendant lesquelles
sont travaillés les champs lexicaux et les
procédés stylistiques pertinents (mot-
valise, allitération, assonance,
métaphore, etc.). Pour
accentuer le foisonnement des idées,
dans la même veine, les élèves écrivent
leur slam en équipe et l’oralisent à deux
également.
La production -nale vise à mettre en
pratique toutes les connaissances acquise
lors des séances en récitant leur slam
devant la classe. La production -nale
peut donc se transformer en « soirée de
slams »,
où le public est disposé à devenir jury.
De plus, il est apprécié des élèves de
modierla disposition de la classe pour en
faire une salle de spectacle (à moins
qu’unetelle salle soit accessible dans
l’école) d’enrichir la performance et de
réaliser uneauthentique « soirée de slams
». L’originalité de cette séquence réside,
d’une part, dans les rétroactions
formatives fréquentes que l’enseignant
donne aux élèves au -l des activités et,
d’autre part, dans l’engagement dont il
fait preuve en
enseignant cette compétence ; il essaie,
lui aussi, les diférentes activités
применшити ефект терору, який
представляє перед класу, коли він
приходить час виступити з усним
виступом. З учнями проводять такі дії,
як, відповідно до різних емоцій, «Я не
знав, що ти прийдеш» або «Дай мені
перець», щоб застосувати на практиці
навчальні об’єкти, над якими
працювали. П’ята сесія складається з
написання власного слему. Хоча ця
робота не є повністю частиною усного
викладання, вона дає кращий простір,
тому що для учня більш значущим є
розкрити власний текст, ніж уже
написаний інший. Письмовий слем
оцінюється на розсуд учителя, який
може скористатися цим, щоб створити
кілька вправ з написання слему, під
час яких опрацьовуються відповідні
лексичні поля та стилістичні засоби
(слово портманто, алітерація, асонанс,
метафора тощо). ). для
підкреслити поширення ідей, у цьому
ж ключі учні пишуть свій слем у
командах, а також говорять його в
парах.
Кінцева постановка має на меті
застосувати на практиці всі знання,
отримані під час сеансів, декламуючи
їх слем перед класом. Таким чином,
кінцеву постановку можна
перетворити на «вечір слемів», де
публіка готова стати журі. Крім того,
учні цінують зміну планування класу,
щоб зробити його театром (якщо така
кімната не доступна в школі), щоб
збагатити виставу та створити
автентичний «вечір слемів».
Оригінальність цієї послідовності
полягає, з одного боку, у частому
формувальному зворотному зв’язку,
який вчитель дає учням під час
діяльності, а з іншого боку, у
présentées auxélèves, ce qui a pour effet
de désamorcer leur côté intimidant.
De surcroit, la séquence didactique
permet de modi-er la relation d’aide
entre l’élève et l’enseignant, en ne
réduisant plus ce dernier au rôle unique
d’évaluateur. Inutile de préciser que le
climat de la classe devient également
plusagréable et positif !
відданості, яку він виявляє в
навчання цьому вмінню; він також
пробує різноманітні дії, представлені
учням, що має ефект розрядки їх
лякаючої сторони. Крім того,
дидактична послідовність дає змогу
змінити стосунки допомоги між учнем
і вчителем, більше не зводячи
останнього до виключної ролі
оцінювача. Що й казати, клімат у
класі також стає приємнішим і
позитивнішим!
 ЗВІТ-САМОАНАЛІЗ ПРО ПРОХОДЖЕННЯ
ВИРОБНИЧОЇ (ФІЛОЛОГІЧНОЇ ) ПРАКТИКИ
Мерви Мар’яни Русланівни
V курс група ФІНм-1-22-4.0д

1. Під час виробничої (філологічної) практики мною виконані такі завдання

індивідуального плану роботи: участь у дистанційно організованих
настановчих зборах за участю керівників практики від університету,
знайомство з керівником практики від кафедри романської філології та
порівняльно-типологічного мовознавства; ознайомлення з призначенням
та функціонуванням CAT tools (Computer-Assisted Translation Tools),
знайомство з функціональними характеристиками програми Trados, звіт-
самоаналіз про проходження практики.
2. За період виробничої (філологічної) практики мною реалізовані такі
види професійної діяльності філолога-перекладача: аналітичне читання
відібраних іншомовних статтей, укладання резюме змісту кожної статті
іноземною мовою, укладання україномовного резюме кожної статті,
укладання двомовного словника базової філологічної термінології,
вживаної в опрацьованих джерелах.
3. У найкращий спосіб сприяв формуванню моєї готовності до майбутньої
професійної діяльності такий практичний досвід: аналіз обраних статей та
переклад їх українською мовою.
4. Дана практика продемонструвала недостатню сформованість у мене таких
професійних умінь: вміння швидко знаходити українські відповідники
словам італійською та англійською мовами.
5. Виробнича (філологічна) практика найбільше сприяла формуванню у
мене таких професійних умінь: вміння орієнтуватися у програмах CAT
tools, здатність опрацьовувати фахову літературу іноземною мовою,
здатність до критичного мислення й ціннісносвітоглядної реалізації
особистості, уміння застосовувати отримані теоретичні знання у
практичних ситуаціях, здатність адаптуватися до нових ситуацій та
генерувати нові ідеї.
6. Особисто, я оцінюю свою діяльність під час практики як: відмінну.
7. Під час практики мені сподобалося: знаходити українські відповідники
для слів, що важко перекладаються з італійської та англійської мов.
 8. Також більше всього під час практики мені не сподобалося: оформлювати
документацію.
9. Мої пропозиції щодо вдосконалення виробничої педагогічної практики:
на мою думку, виробнича педагогічна практика влаштована задовільно.

Дата 28.04.2023 Підпис студента