1.

Значення підйомно – транспортних машин у механізації трудомістких та

важких робіт.
Підйомно-транспортні машини є важливими елементами механізації трудомістких
та важких робіт в різних галузях, таких як будівництво, промисловість, сільське
господарство, гірництво та інші.
За допомогою підйомно-транспортних машин можна підіймати, переміщувати та
розміщувати на відповідній висоті важкі вантажі, обладнання та матеріали. Такі
машини включають в себе кранові установки, ескалатори, ліфти, підйомники,
вантажні автомобілі, навантажувачі та інші види техніки.
Застосування підйомно-транспортних машин дозволяє зменшити трудомісткість
та витрати на виконання важких робіт, підвищити безпеку праці, збільшити
продуктивність та ефективність роботи. Також вони дозволяють забезпечувати
швидкий та безперебійний потік вантажів у великих промислових підприємствах
та інших місцях з великим обсягом руху вантажів.
2. Основні вимоги до підйомно – транспортних машин. Стандартизація і
уніфікація в ПТМ,
Основні вимоги до підйомно-транспортних машин (ПТМ) включають:
Безпека. ПТМ повинні бути безпечними для експлуатації та задовольняти вимоги
стандартів безпеки праці.
Надійність. ПТМ повинні мати надійну конструкцію, яка дозволяє їм ефективно
працювати протягом тривалого часу.
Ефективність. ПТМ повинні бути ефективними в роботі, щоб забезпечити високу
продуктивність і знизити витрати.
Простота в обслуговуванні та ремонті. ПТМ повинні бути простими в
обслуговуванні та ремонті, щоб зменшити час та витрати на ремонт.
Уніфікація. ПТМ повинні мати стандартизовані розміри та конструкцію для
забезпечення сумісності з іншими компонентами системи та спрощення їх
підтримки.
Сумісність. ПТМ повинні бути сумісні з іншими компонентами системи, такими як
підйомні механізми, системи управління та інші, щоб забезпечити оптимальну
ефективність та безпеку.
Стандартизація та уніфікація ПТМ дозволяє забезпечити сумісність між різними
системами, зменшити час на обслуговування та ремонт, підвищити ефективність
та безпеку роботи. Стандартизація включає встановлення загальних вимог до
ПТМ, визначення типів та характеристик ПТМ, технічних вимог до їх конструкції та
властивостей.
3. Класифікація сільськогосподарських вантажів їх фізико – механічні
властивості: щільність, кут природного скосу, кут кочення, коефіцієнт тертя
Сільськогосподарські вантажі можна класифікувати залежно від їх фізико-
механічних властивостей, таких як щільність, кут природного скосу, кут кочення та
коефіцієнт тертя.
Щільність: Вантажі можна поділити на три групи в залежності від їх щільності:
Низька щільність: до 400 кг / м³, наприклад, сіно, солома.
Середня щільність: від 400 до 800 кг / м³, наприклад, зерно, картопля.
Висока щільність: більше 800 кг / м³, наприклад, цукровий буряк, камінь.
Кут природного скосу: Це кут нахилу схилу, за якого вантаж починає рухатися.
Вантажі можна класифікувати на наступні групи:
Слабкий скос: кут менше 20 градусів, наприклад, зерно, насіння, картопля.
Середній скос: кут від 20 до 35 градусів, наприклад, цукровий буряк, кукурудза.
Сильний скос: кут більше 35 градусів, наприклад, камінь, глина.
Кут кочення: Це кут нахилу поверхні, на якій вантаж може кочитися без
додаткового тиску. Вантажі можна класифікувати на наступні групи:
Низький кут кочення: менше 10 градусів, наприклад, зерно, насіння.
Середній кут кочення: від 10 до 20 градусів, наприклад, картопля, цукровий буряк.
Високий кут кочення: більше 20 градусів, наприклад, камінь, глина.
Коефіцієнт тертя: Це відношення сили тертя до навантаження на поверхню.
Щільність - визначається відношенням маси вантажу до його об'єму.
Сільськогосподарські вантажі можуть мати різну щільність, що впливає на їх масу
та об'єм.
Кут природного скосу - це максимальний кут, який може мати вільно розсипаний
вантаж без додаткової підтримки. Цей кут залежить від щільності та форми
вантажу.
Кут кочення - це максимальний кут нахилу поверхні, на якій вантаж може котитися
без зупинки. Кут кочення залежить від кута природного скосу та коефіцієнта тертя
між вантажем та поверхнею.
Коефіцієнт тертя - це відношення сили тертя між поверхнею та вантажем до
вертикальної сили, що діє на вантаж. Коефіцієнт тертя залежить від матеріалу
вантажу та поверхні, на якій він рухається.
Ці характеристики використовуються для визначення властивостей
сільськогосподарських вантажів та їх режимів перевезення та зберігання. Вони
також використовуються для проектування та вибору обладнання для
перевезення та зберігання сільськогосподарських вантажів.
4. Класифікація сільськогосподарських вантажів. Пошкодження вантажів
під
час навантажувальних і розвантажувальних операцій.
Сільськогосподарські вантажі можна класифікувати за декількома критеріями,
включаючи:
Форма: зерно, бобові, сіно, солома, коріння, овочі та фрукти, рідина, гранули,
порошки, тверді масла та жири та ін.
Фізико-механічні властивості, які були описані в попередньому запитанні.
Вологість: сухі або вологі.
Для яких цілей використовуються: харчові, кормові, технічні та інші.
Під час навантажувальних та розвантажувальних операцій сільськогосподарських
вантажів можуть виникати різноманітні пошкодження, зокрема:
Механічні пошкодження: подряпини, тріщини, розриви.
Пошкодження внаслідок збільшення вологості: утворення плісняви, зламів та
складання в згортки, зламання та зниження якості.
Пошкодження внаслідок деформації: деформація форми, згортання,
розтріскування та розпухання.
Для уникнення пошкоджень вантажів під час навантаження та розвантаження
необхідно використовувати відповідну техніку та правильну технологію робіт, а
також дотримуватися правил зберігання та перевезення сільськогосподарських
вантажів.
5. Вантажопотоки у сільському господарстві. Класифікація та техніко -
економічна характеристика підйомно – транспортних машин.
У сільському господарстві вантажопотоки можуть бути дуже різноманітні, в
залежності від типу господарства, культур, які вирощуються, та методів їх
обробки та зберігання. Однак, загалом можна виділити наступні типи
вантажопотоків:
Транспортування сільськогосподарської продукції з поля до складу чи зберігання.
Цей тип вантажопотоків включає в себе транспортування зерна, овочів, фруктів,
сіна, соломи та інших видів сільськогосподарської продукції.
Транспортування різноманітних матеріалів, необхідних для
сільськогосподарських робіт. Цей тип вантажопотоків може включати в себе
перевезення мінеральних добрив, насіння, палива, рідких речовин та інших
матеріалів, які використовуються в сільському господарстві.
Транспортування техніки та обладнання для проведення сільськогосподарських
робіт. Цей тип вантажопотоків включає в себе транспортування тракторів,
комбайнів, косарок та іншої техніки та обладнання, яке використовується в
сільському господарстві.
Для транспортування вантажів у сільському господарстві використовуються
різноманітні підйомно-транспортні машини, такі як трактори, навантажувачі,
копачі, погрузчики, візки та інші. Класифікація підйомно-транспортних машин
може бути здійснена за різними ознаками, наприклад, за способом підйому
вантажу, за масою вантажу, за зонами застосування та іншими.
6. Продуктивність ПТМ . Режими експлуатації та розрахунок навантаження
підйомно – транспортних машин.
Продуктивність підйомно-транспортних машин (ПТМ) залежить від різних
факторів, таких як їхні технічні характеристики, обсяг робіт, що потрібно виконати,
умови експлуатації та навантаження. Для того щоб збільшити продуктивність
ПТМ, необхідно розглянути їх режими експлуатації та правильно розрахувати
навантаження.
Режими експлуатації ПТМ визначаються типом виконуваної роботи, технологією
виробництва, величиною та способом навантаження, а також умовами
експлуатації. Наприклад, для збільшення продуктивності ПТМ при переміщенні
вантажу важливо зменшувати час, що витрачається на підйом і опускання
вантажу, зменшувати час переміщення машини без вантажу і збільшувати
швидкість руху.
Розрахунок навантаження на ПТМ проводиться на основі максимального
вагового навантаження, яке вони можуть підняти за один раз, а також на основі
кількості рейсів, що необхідні для виконання задачі. При розрахунку
навантаження необхідно враховувати вагу вантажу, його розміри, а також
характер вантажу.
Також, важливо враховувати техніко-економічні характеристики ПТМ, такі як їхні
вартість, витрати на експлуатацію та обслуговування, термін служби, запас
потужності тощо. Наприклад, для того щоб збільшити продуктивність, можна
використовувати ПТМ з більшою потужністю, але при цьому необхідно
враховувати вартість та витрати на їхню експлуатацію.
7. Правила монтажу та безпечної експлуатації вантажо - підйомних машин.
Держтехнагляд.
Правила монтажу та безпечної експлуатації вантажо-підйомних машин
визначаються відповідними національними та міжнародними нормативними
документами, такими як стандарти ISO, EN, ANSI та інші. Основні вимоги до
монтажу та експлуатації вантажо-підйомних машин полягають у забезпеченні
безпеки працівників та дотриманні норм здоров'я і безпеки.
Основні правила монтажу вантажо-підйомних машин включають:
Встановлення машини на рівній, міцній та стійкій основі.
Перевірка стану механізмів та елементів машини перед її використанням.
Правильне монтаж та з'єднання всіх компонентів машини згідно з інструкціями
виробника.
Встановлення безпечних зон навколо машини для забезпечення безпеки
працівників та інших осіб.
Основні правила безпечної експлуатації вантажо-підйомних машин включають:
Заборона працівників, які не мають відповідної кваліфікації та навчання, на
експлуатацію машини.
Перевірка стану механізмів та елементів машини перед початком роботи.
Дотримання правил безпеки працівниками, що працюють з машинами.
Регулярна перевірка стану механізмів та елементів машини.
Використання засобів індивідуального захисту працівників, що працюють з
машинами.
Дотримання правил зберігання та технічного обслуговування машини.
Державний технічний нагляд є важливою складовою безпеки промисловості
8. Схеми механізмів підйому. Поліспасти. Ккд поліспастів, здвоєний
поліспаст.
Схема механізму підйому, як правило, включає блоки (катки або шкиви) та
канати. У залежності від кількості блоків в механізмі відрізняють поліспасти різної
ступені складності.
Одним з найпростіших механізмів підйому є простий поліспаст, який складається
з двох блоків і одного канату. У цій схемі навантаження піднімається за
допомогою зусиль, що прикладаються до двох кінців канату. В такій схемі
навантаження піднімається з коефіцієнтом корисної дії, що дорівнює 2, тобто
зусилля, які прикладаються до кінців канату, вдвічі менші за вагу навантаження.
У здвоєному поліспасті з використанням чотирьох блоків та двох канатів
навантаження піднімається з коефіцієнтом корисної дії, що дорівнює 4. Тобто
зусилля, які прикладаються до кінців канату, в чотири рази менші за вагу
навантаження. За допомогою такої схеми можна піднімати важкі вантажі з
меншими зусиллями, що дозволяє економити на енергозатратах та знижувати
ризики для працівників.
Поліспасти використовуються в різних сферах, включаючи будівництво,
промисловість та сільське господарство.
9. Гнучкі тягові органи. Конструкції стальних канатів. Причини виходу з ладу
канатів. Розрахунок кріплення.
Гнучкі тягові органи, зокрема стальні канати, використовуються в різних сферах
промисловості, в тому числі в підйомно-транспортних машинах для пересування
вантажів. Конструкція стальних канатів досить складна і включає в себе декілька
складових елементів.
Основні складові стального канату:
Стальні дротяні троси, які скручуються у жорсткий бандаж;
Концеві кільця, які приєднуються до кінців канату для кріплення до механізмів
підйому;
Кінцеві фітинги, які закріплюються на кінцях канату для кріплення до механізмів
підйому.
Оскільки стальні канати піддаються великому навантаженню, то дуже важливо
дотримуватися правил їх монтажу та експлуатації. Основні правила безпечної
експлуатації включають регулярну перевірку стану канату, його натягу,
змащування, забезпечення правильного монтажу та кріплення.
Причини виходу з ладу канатів можуть бути різноманітними, наприклад:
Механічні пошкодження, які можуть виникнути внаслідок різного роду травмувань,
або зношеності матеріалу;
Корозія, яка може спричинити зменшення міцності канату та збільшення ризику
його поламання;
Перевищення навантаження, що може привести до розриву канату;
Неправильний монтаж та кріплення канату, що може спричинити його
розслаблення або переривання.
Розрахунок кріплення стальних канатів має включати в себе врахування
максимально можливого навантаження.
10 Гнучкі тягові органи. Конструкції вантажних ланцюгів. Причини виходу
з ладу. Кріплення ланцюгів.
Гнучкі тягові органи, такі як вантажні ланцюги, є невід'ємною частиною підйомно-
транспортних машин, таких як кранів, підйомних жердин, вантажопідйомників та
інших. Конструкція вантажних ланцюгів зазвичай складається з металевих ланок,
які з'єднані між собою. Кріплення ланцюгів може бути різним в залежності від
конструкції машини та призначення вантажу.
Причини виходу вантажних ланцюгів з ладу можуть бути різними. Однією з
основних причин є зношування ланцюга, що виникає в результаті тривалої
експлуатації та надмірного навантаження. Також можуть бути причиною дефекти,
такі як тріщини або інші пошкодження ланок, неправильно зібрана конструкція
ланцюга, а також погана якість матеріалу ланцюга.
Розрахунок кріплення вантажних ланцюгів повинен бути здійснений з
урахуванням таких факторів, як максимальне навантаження, яке може витримати
ланцюг, його довжина, конструкція ланцюга та спосіб його кріплення до машини.
При розрахунку необхідно враховувати вплив зовнішніх факторів, таких як вітер,
механічні пошкодження та термічні ефекти. Кріплення повинне бути забезпечене
таким чином, щоб ланцюг не зламався та вантаж не впав в процесі експлуатації.
11. Конструкції вантажних ланцюгів. Причини виходу з ладу ланцюгів.
Кріплення ланцюгів.
Вантажні ланцюги виготовляються зі сталі та мають складну конструкцію з
багатьма ланками, які з'єднуються між собою. Вони зазвичай використовуються
для перевезення вантажів зі значною вагою та великими розмірами.
Причинами виходу з ладу вантажних ланцюгів можуть бути:
Підвищена або надмірна навантаженість ланцюга.
Зношеність ланок ланцюга.
Пошкодження ланок внаслідок ударів або надмірного зношування.
Некоректний монтаж ланцюга.
Кріплення вантажних ланцюгів повинно забезпечувати максимальну безпеку при
підйомі та перевезенні вантажу. Кріплення повинно бути достатньо міцним, щоб
утримати вагу вантажу під час підйому. Кріплення повинно бути розташоване на
ланцюзі таким чином, щоб зменшити напруження на ланцюзі та забезпечити
рівномірний розподіл ваги вантажу на кожну ланку ланцюга. Для кріплення
ланцюгів використовуються різноманітні кільця, карабіни, затискачі та інші
пристрої.
12. Барабани їх конструктивні особливості та матеріали. Визначення
діаметра барабана та довжини.
Барабан є одним з основних елементів тягового органу, який використовується
для перемотування гнучкого тягового елементу, такого як канат або ланцюг.
Основними конструктивними особливостями барабана є його діаметр та
довжина, які визначаються в залежності від потреби транспортування вантажів.
Матеріали, які використовуються для виготовлення барабанів, повинні
відповідати високим вимогам щодо міцності, зносостійкості та здатності
переносити великі навантаження. Найбільш поширеними матеріалами для
виготовлення барабанів є сталь та чавун.
Діаметр барабана повинен бути достатньо великим, щоб забезпечити належний
радіус закруглення гнучкого тягового елементу, а також зменшити ризик
пошкодження канату або ланцюгу. Розрахунок діаметра барабана залежить від
багатьох факторів, включаючи довжину гнучкого тягового елементу,
вантажопідйомність та тип механізму підйому.
Довжина барабана визначається в залежності від кількості поворотів, необхідних
для повного намотування гнучкого тягового елементу на барабані. При цьому
слід враховувати місце для розвантаження вантажу та запобігати
перекручуванню канату або ланцюгу.
Окрім цього, при розрахунку барабана необхідно враховувати такі фактори, як
вага вантажу, швидкість підйому, кількість робочих циклів, а також можливість
регулювання швидкості руху гнучкого тягового елементу.
13. Дайте характеристику блокам, їх застосування, матеріали. Визначення
основних розмірів блоків.
Блоки - це механічні пристрої, що використовуються для зміни напрямку і
зменшення сили тяги тягового органу в системах підйому вантажів. Вони
складаються з важеля та рухомої частини (шків, барабана, катка), які зазвичай
з'єднані з кільцевими або циліндричними опорами. Блоки можуть бути різної
конструкції та розміру, а також виготовлятися з різних матеріалів.
Основне застосування блоків - в системах підйому вантажів, які
використовуються у різних галузях промисловості, будівництві та інших сферах.
Вони дозволяють зменшити зусилля, необхідні для підйому вантажів, та
забезпечують безпеку під час роботи з важкими вантажами.
Матеріали, з яких можуть бути виготовлені блоки, включають сталь, чавун,
алюміній та інші метали та сплави. Вибір матеріалу залежить від вимог до
міцності, маси, корозійної стійкості та інших параметрів.
Визначення основних розмірів блоків залежить від багатьох факторів, включаючи
максимальне навантаження, яке вони повинні витримувати, діаметр тягового
органу, кут зміни напрямку тяги та інші. При виборі блоків важливо дотримуватися
вимог до безпеки та враховувати особливості конкретного застосування.
14. Дайте характеристику гаковим підвіскам. Основні схеми піднімання
вантажу. Вантажні гаки.
Гаковий підвіс є одним з основних механізмів піднімання вантажів. Він
складається з гака, який кріпиться до тросу, ланцюга або ланцюжка, і зв'язки, що
кріплять гак до вантажу.
Основні схеми піднімання вантажу за допомогою гакових підвісків включають
простий блок, двохблочний підйомник, кран з гаковим підвісом та інші. У кожній
схемі використовуються різні механізми підняття вантажу, такі як лебідки,
ланцюгові блоки, гідроциліндри та інші.
Вантажні гаки можуть мати різні форми, залежно від призначення і форми
вантажу. Наприклад, гак з крюком використовується для підвішування вантажу з
петлі або кріплення до пристроїв з різьбленням, тоді як гак з кінцевою пластиною
використовується для підвішування вантажів з плоскою поверхнею.
Визначення основних розмірів гакових підвісків залежить від типу вантажу, що
піднімається. Для кожного вантажу необхідно визначити вагу, розмір та форму,
щоб забезпечити безпеку підняття та перевезення. Крім того, необхідно
враховувати додаткові фактори, такі як середовище експлуатації, характер руху
вантажу та особливості конструкції гакового підвісу.
15. Дайте характеристику кліщовим захоплювачам. Грейфери та кігті.
Кліщові захоплювачі - це пристрої для підйому та переміщення вантажів, які
працюють за принципом "кліщів", що затискаються навколо вантажу та утримують
його за допомогою спеціального механізму.
Грейфери - це захоплювачі, що складаються з зубчастих челюстей, що
відкриваються та закриваються. Вони застосовуються для підйому та
переміщення різноманітних вантажів, таких як металобрухт, пісок, каміння,
вугілля, зерно та ін.
Кігті - це захоплювачі з декількома зубчастими кігтями, що затискаються навколо
вантажу. Вони застосовуються для підйому та переміщення деревини, балок,
рейок, труб та інших вантажів з великими розмірами.
Грейфери та кігті мають різні розміри та конструкції, що дозволяє їм працювати з
різноманітними вантажами. Вони зазвичай виготовляються зі сталі та інших
міцних матеріалів.
16. Дайте характеристику зупинникам і гальмам. Храпові, стрічкові та
фрикційні зупинники. Поясніть їх будову та обґрунтування вибору.
Зупинники та гальма є важливою складовою підйомно-транспортних машин і
використовуються для забезпечення безпеки їх роботи. Зупинники призначені
для зупинки руху механізмів в разі аварії або при виконанні різних операцій з
вантажем. Гальма ж забезпечують утримання механізмів на місці при зупинці, а
також для регулювання швидкості їх руху.
Храпові зупинники складаються з основи та кількох храпових коліс, які мають
зубці, що взаємодіють зі спеціальною основою. Коли рух механізму зупиняється,
зубці затискаються до основи і зупинка відбувається. Ці зупинники досить прості в
конструкції, мають високу точність та надійність. Їх застосовують для зупинки руху
вантажопідйомних механізмів.
Стрічкові зупинники складаються з двох пластин, які встановлюються на валу.
Коли зупинка потрібна, дві пластини затискуються разом, що призводить до
зупинки механізму. Ці зупинники мають високу точність та надійність і
застосовуються для зупинки руху вантажопідйомних механізмів.
Фрикційні зупинники складаються з двох частин, що стискаються разом за
допомогою гідравлічного або пневматичного приводу. Ці зупинники дозволяють
здійснювати більш точне і плавне зупинення механізму з мінімальним зносом.
Вони застосовуються в різних типах підйомно-транспортних машин.
Щодо гальм, то вони можуть бути різних типів: механічні, гідравлічні.
17. Дайте характеристику гальмам. Їх класифікація та фрикційні матеріали.
Визначення гальмівного моменту.
Гальма є важливою складовою будь-якої вантажопідйомної машини і призначені
для забезпечення безпеки вантажу та людей під час експлуатації машини.
Гальма класифікують за різними ознаками, зокрема за способом дії, за
призначенням, за конструкцією тощо.
Одним із видів гальм є фрикційні гальма, які працюють за рахунок тертя
фрикційних матеріалів. Фрикційні матеріали використовуються в гальмах через їх
високу ефективність і довговічність, а також можливість контролювати рівень
тертя за допомогою натискання на гальмівну педаль або ручку.
Гальма можуть мати різні конструкції та працювати за різними принципами,
наприклад, механічні, гідравлічні, пневматичні тощо. Для визначення гальмівного
моменту, який необхідно забезпечити для зупинки вантажопідйомної машини,
необхідно враховувати вагу вантажу, швидкість руху машини, коефіцієнт тертя та
інші фактори. Отже, розрахунок гальмівного моменту є важливим етапом при
проектуванні вантажопідйомних машин.
18. Дайте характеристику колодковим гальмам і їх властивості. Поясніть
розрахунок колодкового гальма.
Колодкові гальма є одним з типів фрикційних гальм, які використовуються для
зупинки рухомих машин і механізмів, включаючи вантажопідйомні машини.
Основним елементом колодкового гальма є гальмівні колодки, які затискаються
до поверхні тормозного барабана або диска, що призводить до зменшення
обертального моменту на вихідному валу механізму і зупинки його руху.
Розрахунок колодкового гальма полягає у визначенні необхідної сили затискання
колодок до поверхні тормозного барабана або диска. Ця сила залежить від
кількох факторів, таких як вага вантажу, кут нахилу поверхні, швидкість руху,
коефіцієнт тертя між колодками і поверхнею барабана або диска, температура і
матеріал колодок.
Одним з основних параметрів, який використовується для розрахунку
колодкового гальма, є гальмівний момент. Цей параметр визначається як добуток
сили затискання колодок на радіус тормозного барабана або диска. Гальмівний
момент повинен бути достатнім, щоб зупинити вантажопідйомну машину
відповідно до вимог безпеки, але не повинен бути занадто великим, щоб уникнути
пошкодження гальмівних колодок і інших елементів гальмівної системи.
Колодкові гальма мають декілька переваг, таких як простота конструкції,
ефективність зупинки, можливість регулювання сили затискання колодок і довгий
термін експлуатації. Проте вони мають і деякі недоліки, наприклад, знос колодок і
барабана або диска, підвищене нагрівання.
19. Дайте характеристику стрічковим гальмам. Їх будова та розрахунок.
Стрічкові гальма - це гальмівні пристрої, в яких для створення опору
використовуються сталеві стрічки. Вони використовуються в різноманітних
механізмах для зупинки або регулювання руху вантажів.
Стрічкові гальма складаються з набору блоків, що містять спеціальні гальмівні
стрічки. Конструкція стрічкового гальма складається з стрічки, навколо якої
обгортається трос або ланцюг, і фіксуються на барабані. Під час роботи гальма
стрічка відкручується з барабана, а трос або ланцюг, який обгорнутий навколо
стрічки, стискає її, створюючи опір руху.
Розрахунок стрічкового гальма зазвичай проводять з урахуванням декількох
факторів, таких як маса вантажу, коефіцієнт тертя стрічки та інші параметри. Для
розрахунку гальма використовують формулу:
F = (T x r) / (D x μ)
де F - сила гальмування, T - тяга на тросі або ланцюзі, r - радіус барабана, D -
діаметр стрічки, μ - коефіцієнт тертя між стрічкою та поверхнею барабана.
Важливо враховувати матеріал стрічки та робочі умови, в яких вона
використовується, при виборі стрічкового гальма. Наприклад, для роботи в
агресивних середовищах можуть використовуватися стрічки зі спеціальним
покриттям, яке захищає від корозії.
20. Дайте характеристику домкратам: рейковим, гвинтовим, важільно –
гвинтовим, гідравлічним.
Домкрати - це підйомні механізми, що використовуються для підняття важких
предметів або обладнання. Різні типи домкратів використовуються в залежності
від призначення та умов застосування.
Рейкові домкрати: складаються з металевої рами, на якій розташована вузька
рейка, що дозволяє піднімати вантаж на висоту. Рейкові домкрати можуть бути
використані для підйому великих вантажів, таких як автомобілі та вагони з
вантажами.
Гвинтові домкрати: складаються з гвинтового стержня, який обертається в
трубчастому корпусі. При обертанні гвинтового стержня підйомний блок
піднімається. Гвинтові домкрати дуже надійні та ефективні, але їхнє використання
обмежується важкістю вантажів.
Важільно-гвинтові домкрати: складаються з плечового механізму, гвинтового
стержня та корпусу. Важіль дозволяє підвищити діючу силу та забезпечити більш
ефективний підйом вантажу. Важільно-гвинтові домкрати часто використовуються
для підйому автомобілів та іншого обладнання.
Гідравлічні домкрати: використовуються для підйому великих вантажів. Вони
працюють за принципом гідравлічного тиску, де рух гідравлічної рідини відразу
передається на підйомний блок. Гідравлічні домкрати мають високу точність,
міцність та безпеку, тому їх часто використовують для підйому автомобілів та
важких промислових механізмів.
21. Поясніть конструкцію домкрата з механічним приводом. З’ясуйте
визначення ККД домкратів.
Домкрат з механічним приводом складається з корпусу, гвинта, гайки, ручки і
підставки. Гвинт розташований в тубусі в корпусі, а на його верхній частині
розміщена гайка. При обертанні ручки, гвинт обертається, і гайка піднімається
або опускається. Підставка домкрата розташована внизу, на ній розміщується той
елемент, який необхідно підняти.
Коефіцієнт корисної дії (ККД) домкрата залежить від кількох факторів, включаючи
тертя між елементами домкрата, ступінь ідеальності різьби гвинта і гайки, та
ефективність передачі зусилля від ручки до гвинта. Загалом, ККД домкрата з
механічним приводом може бути досить низьким, зазвичай менше 50%, тому що
частина зусилля витрачається на подолання тертя та інших опорних сил.
22. Поясніть конструкцію лебідки і талі з ручним приводом, лебідки і талі з
електроприводом.
Лебідки та талі - це пристрої для піднімання та переміщення вантажів за
допомогою каната або ланцюга. Вони можуть бути з ручним або
електроприводом.
Лебідка або талі з ручним приводом має ручку, яку треба крутити для піднімання
вантажу. Цей тип пристроїв зазвичай використовується для невеликих вантажів в
обмеженому просторі. Він може мати один або більше блоків, що забезпечує
підвищення ККД.
Лебідки та талі з електроприводом мають електродвигун, що приводить в рух
барабан з канатом або ланцюгом. Вони можуть мати різні режими роботи, такі як
одношвидкісний або двошвидкісний, а також можуть бути обладнані системою
автоматичного гальмування для забезпечення безпеки. Лебідки з
електроприводом зазвичай використовуються для важких вантажів, які
потребують більшої потужності.
Для лебідок та талей з обома типами приводу важливо враховувати максимальну
вагу підйому, що може бути піднята пристроєм, а також максимальну висоту
підйому. ККД лебідок та талей залежить від багатьох факторів, таких як
конструкція пристрою, режим роботи, тип приводу та стан зносу компонентів.
Зазвичай ККД лебідок та талей з електроприводом вище, ніж у тих, що мають
ручний привід.