Professional Documents
Culture Documents
Есе з Історії України
Есе з Історії України
Есе з Історії України
Виконав
групи ІСТ-32с
історичного факультету
Коваль Юрій
Львів - 2022
Починаючи дану тему хотілось би зазначити ,що турецько-татарські
походи завжди були цікавою сторінкою в історії України XVII ст. Перш за все
вона цікавила дослідників подіями Чигиринських походів 1677-1678 рр. в
результаті, яких було знищено Чигирин. Не менш важливими були і облоги
Львова чи того ж Кам’янця-Подільського, за який турки часто боролись. 1670-ті
роки є доволі насиченим періодом на кількість турецьких походів і доволі часто
приваблювали до себе багатьох дослідників, які цікавились тематикою походів
Османської імперії. Оскільки ця тема стосується українських земель, то і
українські дослідники не змогли її оминути.
Щодо 4 тому, то він несе інформацію на основі джерел. Перш за все варто
виділити лист Юрія Хмельницького до Сірка та до жителів Канева. Зокрема в
другому документі згадується події оборони Чигирина 1678 р. козацькими та
московитськими військами і було згадано, що у бою полягло багато життів9.
Окрім цього документу автор наводить ще грамоту Федора Олександровича до
прилуцького полковника, де перший вихваляє полковника за хоробрість і
відвагу при осаді Чигирина і наголошує на поразці турецьких військ 20 серпня
1678 року та їх відступ від Чигирина10.
Не менш важливою подією про яку згадав історик був наступ турецько-
татарської орди на Січ, яке відбулось на Різдво 1675 року. Не дивлячись на
ніби-то сприятливі умови для знищення Січі наступ провалився через
заклопотаність яничар, яка фактично стала їх фатальною помилкою. Завдяки
куреню козака Шевчика і кмітливості козаків яничар було знищено. Дослідник
наводить той факт, що з 15 тисяч врятуватись вдалось лише 1,5 тисячі яничар13.
Зокрема після цієї події султан не вагався посилати військо на Січ, але козаки
вирішили дати відсіч і пішли на Крим в результаті чого було звільнено 7 тисяч
невільників14. Окремо варто відзначити те, що дослідник розкрив питання битви
при Журавні і про Журавський мир, який був дуже таки невигідний полякам. В
результаті цього миру під протекторат турків відходили землі Запорізького та
Чигиринського полку. Фактично після цих подій Петро Дорошенко перейшов
на сторону московського царя15.
19
Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків у трьох томах. Т. ІІ. Київ : Наукова Думка, 1990.,418
20
Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків у трьох томах. Т. ІІ. Київ : Наукова Думка, 1990., 419-420
21
Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків у трьох томах. Т. ІІ. Київ : Наукова Думка, 1990., 424
22
Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків у трьох томах. Т. ІІ. Київ : Наукова Думка, 1990., 426-427
23
Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків у трьох томах. Т. ІІ. Київ : Наукова Думка, 1990.,429
24
Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків у трьох томах. Т. ІІ. Київ : Наукова Думка, 1990.,432-433
через хворобу25. Фактично на цій ноті закінчується опис подій турецько-
татарських походів 1670-х років на терени України.
Про облогу Чигирина під час Другого Чигиринського походу 1678 року
дослідник в праці наголошує на доволі таки сильній підготовці турків до цього
походу31. Дослідник згадує дату 9 липня як день початку облоги Чигирина.
Візир писав козакам листа аби ті здали місто, але його було проігноровано
після чого почалась облога. Щодо сил Чигирина, то Костомаров показує нам,
що 5520 чоловік перебувало у верхній частині міста тим часом в нижній частині
перебувало 6163 чоловік32. Військо Ромадановського та Самойловича зійшлись
з турками під Шабельниками 12 липня, де турків було відбито33. Але козацько-
російським військам вдалось протриматись до 12 серпня після чого вони були
змушені відступити, а місто Чигирин було вщент знищене. 13 серпня військо
встало в Бужині, щоб звідти переправитись на другий берег Дніпра, але турки
не давали їм цього зробити34. Бої не давали вже ніякого результату і козаки
самовільно почали перебиратись на інший берег Дніпра, що в свою чергу
послабляло військо. Козаки не давали дезертирам переходити Дніпро до того
часу поки турки не відступлять . Так сутички поблизу Чигирина
продовжувались до 19 серпня. Як зазначає дослідник, візир побачив, що
приборкати козаків йому ніяк не вдасться, а його військо страждає від хвороб і
фактично ряди дедалі меншали. В ніч з 19 на 20 серпня турки відступили від
Чигирина, а козацько-московитське військо перейшло Дніпро. М.І.Костомаров
зазначає, що для повного звинувачення Ромодановського у програші Чигирина
бракує джерел, які б допомогли більш детально розглянути проблеми цього
програшу35.
29
Костомаров Н. И. Руина, Мазепа, Мазепинцы. Исторические монографии и исследования. (Серия “Актуальная
история Росии”). М.: Чарли, 1995., 328-329
30
Костомаров Н. И. Руина, Мазепа, Мазепинцы. Исторические монографии и исследования. (Серия “Актуальная
история Росии”). М.: Чарли, 1995.,330
31
Костомаров Н. И. Руина, Мазепа, Мазепинцы. Исторические монографии и исследования. (Серия
“Актуальная история Росии”). М.: Чарли, 1995.,333
32
Костомаров Н. И. Руина, Мазепа, Мазепинцы. Исторические монографии и исследования. (Серия
“Актуальная история Росии”). М.: Чарли, 1995., 335-336
33
Костомаров Н. И. Руина, Мазепа, Мазепинцы. Исторические монографии и исследования. (Серия
“Актуальная история Росии”). М.: Чарли, 1995., 337
34
Костомаров Н. И. Руина, Мазепа, Мазепинцы. Исторические монографии и исследования. (Серия
“Актуальная история Росии”). М.: Чарли, 1995., 342
35
Костомаров Н. И. Руина, Мазепа, Мазепинцы. Исторические монографии и исследования. (Серия
“Актуальная история Росии”). М.: Чарли, 1995.,344
Не менш важливою є праця О.М.Апанович «Запорізька січ в боротьбі
проти турецько-татарської агресії 50-70 - років XVII ст.» . Праця була випущена
у 1961 році. Дослідниця у своїй праці показує, що турецько-татарські походи
відбувались і раніше ніж події літа 1672 року. Вона акцентує увагу на тому, що
доволі часто козацтво протидіяло рейдам татарських орд і часто з ними
боролись. Як приклад, вона наводить похід Івана Сірка на фортецю в Очакові,
який відбувся 27 червня 1670 року. Ще однією метою протидії татарським
рейдам було бажання Івана Сірка очистити пониззя Дніпра від татарських
фортець, щоб таким чином відкрити собі шлях до Чорного моря. У праці
сказано, що такий похід справді планувався Сірком. Для цього він попросив
білгородського воєводу Ромадановського, щоб той відправив калмицьку
кавалерію та гармати, але сам похід не було здійснено оскільки даних про нього
немає. Але козаками на чолі Ханенка та Сірка було атаковано фортецю Іслам-
Кермень, яку в результаті було знищено36.
Також історик згадує про відбиття Хотина у 1674 році. На чолі турецьких
сил був Каплан-паша, який зі своїм військом зайняв Бар, Підгайці, Меджибіч,
Умань та Ладижин. О.М.Апанович наголошує на трагізмі Ладижина, оскільки
Дорошенко хотів переконати ладиженців здати місто, але ті не погодились і як
результат було перебито все військо та велику частину населення, а живих
забрали в ясир. Схожий сценарій відбувся і в Умані. В кінці грудня турецьке
військо відправилось захопити Запорізьку Січ, але в черговий раз отримала на
36
Апанович О. М. Запорізька Січ у Боротьбі проти турецько-татарської агресії 50-70-ті роки XVII ст. Київ:
Видавництво Академії Наук УРСР, 1961.,241-242
37
Апанович О. М. Запорізька Січ у Боротьбі проти турецько-татарської агресії 50-70-ті роки XVII ст. Київ:
Видавництво Академії Наук УРСР, 1961.,253-254
горіхи. Часткові свідчення про цей невдалий похід міститься у літописі Величка
на якого і посилається дослідниця38.
Висновок
Додатки:
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F
%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C-%D0%9F%D0%BE
%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_
%D1%84%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%8F
https://www.pslava.info/ChygyrynM_Fort_033-1,125151.html
https://www.ucrainarma.org/novi-chasi/marshruty-chyhygyrynskyx-poxodiv-1677-
1678.html