Яковенко Валерія АНП-19

Практичне заняття 3. Розвиток німецької літератури другої половини

ХХ століття. Г. Белль.

1. Вплив Другої світової війни та її наслідків на літературний процес Німеччини

(післявоєнна література, література руїн «Trümmerliteratur», «Група 47»).
Модерністські тенденції, розробка нових художніх концепцій.

Друга світова війна розколола світ на два «полюси»: соціалістичний, під проводом
СРСР, та капіталістичний, очолюваний США. Звісно, така економічна, політична та
соціальна «двогранність» кардинально вплинула на літературний процес багатьох
країн, особливо Німеччини. У ситуації морального і матеріального спустошення,
заподіяного гітлерівським фашизмом, антифашисти всієї Німеччині взяли на себе
ініціативу вивести країну з катастрофи.

Велике значення в консолідації сил письменників-антифашистів мала німецька

періодична преса за кордоном. Антифашистські видавництва працювали в Москві,
Празі, Лондоні, Амстердамі. Німецькі книги друкувалися у багатьох країнах, але
головним чином в Радянському Союзі.

Розгром фашизму і революційні перетворення, що відбулися в суспільстві, змінили ті

умови, в яких раніше створювалася та існувала література. У результаті тривалого
процесу розвитку літератури корінним чином змінилося і розуміння її завдань. Завдяки
діяльності партії робітничого класу і всіх прогресивних сил склалися нові творчі
стосунки між письменниками і читачами, які спонукали письменників зайняти більш
активну громадянську і художницьку позицію. Літературні письменницькі
угруповання як явище присутні в більшості національних літератур, зазвичай, їх поява
зумовлена певними історичними подіями. Прихід до влади в Німеччині нацистів та
події Другої світової війни значною мірою вплинули на перебіг літературного процесу
цієї країни, сприяли трансформації світогляду низки письменників у повоєнний період.
Це призвело до створення письменницького об’єднання «Група 47», чия поява була
зумовлена бажанням відтворити пережитий досвід на письмі, запровадити нові
тенденції розвитку на літературному поприщі, відродити німецьку культуру і мову, що
потерпали за роки фашистської диктатури та нацистської ідеології.

Поява «Групи 47», яка зайняла панівне місце в літературному житті повоєнної
Німеччини, пов'язана з історією літературно-громадського журналу «Der Ruf». Він
почав видаватися наприкінці Другої світової війни як журнал військовополонених, що
утримувалися в американських таборах.

2. Життєвий та творчий шлях Г. Белля. Вплив війни на філософсько-літературні

погляди письменника: Г. Белль – «совість німецької нації».

Генріх Белль (1917-1985) німецький письменник, Лауреат Нобелівської премії (1972

р.). Йому довелося пройти складний шлях між насиллям і підкоренням. Він звертався
до різних жанрів і став надзвичайно популярним, особливо у 60-роках, його твори
виходили мільйонними тиражами. Письменник був не лише пацифістом, як і Ремарк, а
й противником будь-якого насильства. Його книги розійшлися миттєво, а на спектакль
"Очима клоуна", що ставили на Таганці за однойменним романом, неможливо було
дістати квитків. Проте, починаючи з 70-років, ім'я письменника зникло зі сторінок
преси, твори перестали друкувати. А причиною стало неприйняття ним багатьох
аспектів сучасного життя, підтримка О. Солженіцина та ін. Таке ігнорування творчості
лауреата Нобелівської премії Г. Белля тривало до 1985 року. Сьогодні його творчість
повернулася до широкого загалу читачів.

Белля часто називали "совістю німецької нації", хоча сам письменник цю роль
відкидав. Він вважав, що у нього інше завдання - бути художником, котрий повинен
творити для людей.

Генріх Теодор Белль, народився 21 грудня 1917 року в Кельні, одному з найбільших
міст Рейнської долини. Родина Віктора Белля і Марі (Херманс) Белль була
багатодітною. Батько письменника був червонодеревником. Пращури Белля втекли з
Англії при Генріху XIII: як і всі щирі католики, вони зазнали переслідувань з боку
англіканської церкви. Родина теж дотримувалася католицьких традицій. Діти
виховувалися на гуманістичних ідеалах, відчували відразу до воєнщини, а згодом - до
фашизму. Коли в 1933 році влада в Німеччині перейшла до Гітлера, родина Беллів
сприйняла це як особисте нещастя.

Генріх рано захопився літературою, вже в ранньому дитинстві спробував писати вірші
і оповідання. Вчителі захоплювалися творами вихованця. Однак атмосфера у тодішній
Німеччині була несприятлива для розвитку літератури. Юнак не бажав мати з тодішнім
режимом нічого спільного У випускному класі він став одним із небагатьох учнів, які
відмовилися вступати до гітлерюгенду. Після закінчення народної школи навчався у
гуманітарній греко-латинській гімназії, писав. Проте через рік після завершення освіти
юнака було притягнуто до примусових робіт, а 1939 року призвано на військову
службу. Майбутній письменник виконував обов'язки капрала на Східному та
Західному фронтах, неодноразово був поранений і, зрештою, 1945 року потрапив у
полон до американців. Після цього Белль провів кілька місяців у таборі для
військовополонених на півдні Франції.

Найпривабливіша риса творчості Г. Белля - гуманізм, найвища цінність для

письменника - людина і людське життя. Він виступив проти війни, хоч показав її, на
відміну від Ремарка, війною переможених. Увага автора акцентувала лише на
останньому періоді війни - поразці та відступу німецьких військ. Автор уникав
банальних сцен, які б могли виправдати і прославити солдата, смерть героїв завжди
підкреслено негероїчна, навіть жалюгідна.

Герої певною мірою нетипові, вирізнялися з "натовпу" своєю особливістю. Вони стали
жертвами історичних обставин і водночас співучасниками національної провини.
Герої-солдати даремно намагалися врятуватися від страхіть війни, пасивно опиралися і
гинули. Г. Белль поділив героїв на дві категорії: пристосуванці і непристосуванці.

3. Жанрові особливості твору Г. Белля ««Подорожній, коли ти прийдеш у спа…».

Функція обірваної цитати.

Обірвана цитата в оповіданні Г. Белля стала засобом розкриття ідейного змісту

твору. Вона допомагає зрозуміти оманливість ідеалів, які насаджували фашисти,
розкриває психологію героя, стає своєрідним символом його власного життя.
У 1950 р. Г. Белль написав оповідання «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…»,
яке яскраво виявило особливості його творчої манери. Розповідь в оповіданні
ведеться від першої особи головного героя. Форма внутрішнього монологу дала
можливість глибоко проникнути у психологію персонажу, розкрити його
внутрішній світ, його переживання. Проте читач відчуває і голос самого автора,
у співчутливому ставленні до героя, у ненависті до людських страждань, а
найбільше в усвідомленні абсурдності війни і національної провини й
відповідальності за її розв’язання. Авторська позиція вимальовується поступово
у розгортанні сюжету, читач самостійно аналізує події, вчинки героїв, доходить
висновків. У невеликому, на кілька сторінок, творі письменникові вдалося
розкрити антигуманну сутності війні, її руйнівних наслідків для цивілізації та
окремої особистості. На усвідомленні цієї сутності головним героєм і будується
сюжет.

4. Головний герой Г. Белля як жертва антигуманної ідеології (спартанське

виховання VS німецьке виховання).

Г. Белль брав участь у Другій світовій війні на території Франції, Польщі,

Радянського Союзу, Румунії, Угорщини й Німеччини. Улітку 1943 р., як солдат
Східного фронту, Белль опинився на території України. За роки війни був тричі
поранений, але спроби звільнитися від військової служби успіху не мали.
Наприкінці війни дезертирував з армії, опинився в американському таборі для
військовополонених.

Перша книга, яка вийшла окремим тиражем, повість «Потяг ніколи не

спізнюється» (1949), зображувала війну такою, якою її бачили солдати. Більшість
подій цього психологічного твору відбувається в Україні, в Галичині.
Повертаючись із відпустки у свої частини, у поїзді зустрічаються троє
випадкових супутників. І хоча війна ще точиться на чужій території, герої
знають, що кінець «Великої Німеччини» близький, і їдуть вони назустріч своїй
смерті, яка «ніколи не спізнюється». І вони знаходять свою загибель там, де й
передчували — десь «між Львовом та Чернівцями», і саме тоді, коли, здавалося,
у них з’явився шанс вижити, «перечекати війну». Повість вражала емоційною
напруженістю, зображенням переживань героїв без прикрас. Письменник
доводив, що війна нищитьлюдей фізично й морально, і їй завжди замало жертв, і
ніхто від неї не сховається