1 Цивільне право України - це галузь права, що регулює правові відносини між

фізичними та юридичними особами, які пов'язані з їх майновими і немайновими

правами та обов'язками. Це означає, що цивільне право встановлює правила, які
регулюють купівлю-продаж речей, оренду власності, договори позики, спадкові
відносини, зобов'язання та багато іншого.
2. Закони, що мають конституційну силу, включаючи Конституцію України та
Цивільний кодекс України.
Підзаконні нормативні акти - акти, що приймаються на підставі законів і містять
конкретні правила, які деталізують норми законодавства. До підзаконних актів
належать укази, розпорядження, постанови, інструкції та інші види актів, які
приймаються відповідно до законодавства.
Судова практика - сукупність рішень судів, які вирішують конкретні справи, що
містять правові тлумачення норм цивільного права. Судова практика може
використовуватися як джерело цивільного права у випадку, коли законодавчі акти
не містять чіткого тлумачення правил.
Договірні стосунки - правила, що встановлюються між сторонами договору, що
засновані на принципі свободи договору. Вони можуть включати умови про обсяг
прав та обов'язків сторін, порядок виконання договірних зобов'язань та інші
умови.
Звичаї - деякі правила цивільного права можуть встановлюватися на підставі
звичаїв, що виникли в практиці.

3. Цивільна дієздатність - це здатність фізичної особи (людини) вільно

здійснювати права та нести юридичні обов'язки в межах цивільного права.
Цивільна дієздатність фізичної особи настає з моменту її народження та
закінчується у момент її смерті або оголошення за померлою.
Цивільна дієздатність фізичної особи може бути обмежена у випадку, коли ця
особа не має здатності розуміти значення своїх дій або не може керувати своїми
діями.

4. Дієздатність неповнолітніх складається з двох елементів: можливість

самостійних дій та можливість дій, але зі згоди їх законних представників
5. Це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов'язані
з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним
йому майном на свій розсуд і у своїх інтересах, усуненням усіх третіх осіб від
протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов'язки
власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.
6. Змістом права власності в розумінні Цивільного кодексу України є право
володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права
власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
7. Купівля-продаж: це спосіб набуття права власності на майно, коли власник
передає майно покупцеві за встановленою ціною.
Дарування: це спосіб набуття права власності на майно, коли власник дарує майно
іншій особі безкоштовно.
Подарунок між живими: це спосіб набуття права власності на майно, коли
подарунок здійснюється між двома живими особами.
Спадщина: це спосіб набуття права власності на майно, коли майно спадає на
спадкоємців померлої особи.
Отримання в спадок за заповітом: це спосіб набуття права власності на майно,
коли майно передається за заповітом.
Перехід права власності від держави: це спосіб набуття права власності на
земельні ділянки або інші майнові комплекси, що належали державі.
Захоплення володіння: це спосіб набуття права власності на майно, коли особа
протягом певного часу фактично володіє майном без будь-яких обмежень
власника.
Передача права власності за рішенням суду: це спосіб набуття права власності на
майно, коли суд вирішує питання про передачу права власності на майно від однієї
особи до іншої.

8. Підстави припинення права власності можуть бути

продаж, дарування, міна, відмову власника від своєї власності, знищення майна
власником та ін.
9. Правовий статус споживачів - це сукупність прав та обов'язків, які закони та
норми права надають особам, які здійснюють покупку товарів або послуг для
особистого вжитку та не пов'язані зі своєю підприємницькою діяльністю.
Україна визнає за споживачами деякі важливі права, які захищають їх від
недобросовісних практик продавців та постачальників. Зокрема, права споживачів
містяться в Законі України "Про захист прав споживачів" та інших нормативних
актах.
До прав споживачів належать, зокрема, наступні:
Право на якість товару або послуги, яку вони купують.
Право на інформацію про товар або послугу, яку вони купують, включаючи ціну,
склад, спосіб використання, термін придатності тощо.
Право на безпеку використання товару або послуги.
Право на відшкодування збитків, якщо товар або послуга не відповідає вимогам
якості, безпеки або іншим вимогам.
Право на відмову від купівлі товару або послуги, якщо вони не відповідають
вимогам якості, безпеки або іншим вимогам.
Право на захист від недобросовісної та обманливої реклами товарів та послуг.
Право на консультації та допомогу щодо захисту своїх прав у випадку порушення
їх продавцем або постачальником.
У разі порушення прав споживачів вони можуть звернутися до відповідних
органів державної влади, контролюючих органів або суду, аби захистити свої
права та отримати компенсацію збитків.

10. Якщо істотні відступи від умов договору або інші істотні недоліки було
виявлено в роботі (послузі), виконаній з матеріалу споживача, споживач має право
вимагати за своїм вибором або виконання її з такого ж матеріалу виконавця, або
розірвання договору і відшкодування збитків.