Микола Віталійович народився 22 

березня 1842 в сели Гриньки в родині дворянина,

полковника.
Мати вчила сина французької мови, вишуканим манерам і танцям. Почав навчання у 2-й
Харківській гімназії.
Підліток швидко став популярним у місті піаністом, якого запрошували на вечори і
бали. Закінчивши гімназію, вступив до Харківського університету. Але через
матеріальні труднощі родина Лисенків переїхала до Києва, і Микола перевівся до
Київського університету, який закінчив з відзнакою. Лисенко належав до «Київської
Громади», викладанням у недільних школах, заснував і провадив студентський хор,
організовував концерти. Згодом Лисенко вирішує отримати вищу музичну освіту. Вчився
у кращих педагогів, відвідував оперний театр. 28 грудня 1867 у Празі відбувся
надзвичайно успішний концерт Лисенка. Влітку 1868 одружується з Ольгою
О’Коннор, спільно вони прожили 12 років, але дітей у них не було. У 1869 завершив
навчання у консерваторії. Під час навчання написав декілька інструментальних
творів. 1869 повернувшись до Києва займався творчою, викладацькою та громадською
діяльністю. 1878 — займав посаду педагога з фортепіано в інституті шляхетних
дівчат. Тоді ж настають зміни і в особистому житті — Микола взяв другий шлюб з
Ольгою Липською, яка була піаністкою і його ученицею. Від цього шлюбу мав 5 дітей У
1890-і роки, М. Лисенко працював ще й у музичних школах С. Блуменфельда і Н.
Тутковського. В 1904 відкрив власну музично-драматичну школу.  У 1907 він був на
деякий час заарештований. Лисенко провів чотири великих гастрольних турне. Разом з
Олександрем Кошицем був організатором музичного товариства «Боян». 1908–1912 —
голова ради правління «Українського Клубу». Лисенко писав твори у різних жанрах:
оперному, хоровому, вокальному, інструментальному, а обробці української народної
пісні надавав величезного значення. Започаткувавши свідомий національний напрям в
українській музиці, Микола Лисенко ще за життя заслужив собі епітет «батько
української музики». Помер 6 листопада 1912 у Києві, похований на Байковому
кладовищі