1.

Інновації, які український театр початку XX століття приніс

до творчої скарбниці. Кращі постановки цього періоду.
2. Значення театру як єдиного правового інституту, що має
дозвіл на використання української мови в контексті наступу
на українську культуру.

На мою думку, новітня історія українського театру починалася з

інноваційних пошуків, які гідно й послідовно поєднувалися із традиціями,
закладеними корифеями українського театрального мистецтва.
Позначені пошуками, організаційними змінами у театральному
мистецтві було створено нові театри-студії, експериментальні
спектаклі. Тобто, провідні режисери шукали нову знакову театральну
мову. Український театр увійшов у епоху постмодернізму. На сценах
з'явилися нові репертуари- раніше заборонена драматургія абсурду,
спектаклі-колажі за культовою прозою. У Харкові був створений новий
тип авангардного театрального колективу. Отже, можемо зробити
висновок, що становлення нових технологій в театрі в контексті
історичного розвитку пов’язане із змінами сценографічної образності.
Розвиток інноваційної театральної техніки і постановчих технологій
протягом століття проходив з різною швидкістю.
В Україні заснували першу аматорську трупу “Театр корифеїв”.
Кращими та найвідомішими постановками цього періоду були:
“Запорожець за Дунаєм”, “Енеїда”, опера “Катерина”, комічна опера
“Продана наречена”.

Театр як єдиний правовий інститут, що має дозвіл на

використання української мови в контексті наступу на українську
літературу. Він демонструє вірність одвічно значущій класиці
вітчизняної драматургії, хоча також він активно звертається до
творів світових класиків.
Корреспондент: Пащенко Поліна