Приватна компанія Patagonia, яка технічно базується в США,

займається виробництвом дорогого високоякісного верхнього одягу й

екіпірування для скелелазів, байкерів, лижників, сноубордистів і
серфінгістів. Але її керівники протягом п'яти десятиліть активно
доводять усьому світу, що основна діяльність полягає в збереженні
навколишнього середовища. «Ми ведемо бізнес для порятунку нашої
планети» – головний лозунг Patagonia. Цю компанію заснував у
Каліфорнії любитель скелелазіння Івон Шуїнар, якого в пресі
називають «екосвідомим Стівом Джобсом». У 1960-х роках він
винайшов скельні гаки, що не пошкоджують «створену природою»
поверхню гір, і почав просувати їх на ринок по $1,5 за штуку,
пропагуючи «чистий альпінізм». З цього почалася історія Patagonia –
бізнесу з $1-мільярдним річним обсягом продажів, 1% від яких
відраховується на пожертвування сотням різноманітних екологічних
організацій. Цей добровільний екоподаток Івон Шуїнар розширив у
неприбуткову корпорацію, названу «1% для Планети». З 2002 року ця
організація, ставлячи за приклад Patagonia, переконала безліч інших
бізнесів різних розмірів долучитися до руху із захисту планети та
пожертвувати понад $250 млн

Івон Шуінар народився 1938 року в місті

Льюїстон, штат Мен. Через 9 років його родина
переїхала до Південної Каліфорнії, відомої не
лише близькістю до Голлівуду, а й гірськими
хребтами. Він підіймався на гори Йосеміті,
сплавлявся річками в Єллоустоні і займався
серфінгом на узбережжі Тихого океану. Проте
пристрасть до скелелазіння перемогла інші
захоплення. У підсумку Івон влаштувався в
Палм-Спрінгс, де приєднався до клубу альпіністів
Sierra Club.
Івон із самого початку прагнув створити одяг,
який забезпечує тепло та поглинає вологу. Його у
всьому підтримувала дружина Малідна. Саме
вона вирушила до Лос-Анджелесу у пошуках
нових матеріалів, виявивши фабрику з
виробництва ворсистого флісу Malden Mills.
Закупивши тканину, родина Шуінар розпочала
розробку термобілизни.

Ранні твори Patagonia були не найвдалішими,

через ворс фліс був надто важким та незручним.
Проте компанія продовжила дослідження, і на
початку 1980-х представила білизну з
поліпропілену. Продукт не лише став
бестселером, а й сприяв популяризації концепції
багатошаровості серед любителів активного
відпочинку. У 1985 році бренд представив
удосконалені куртки із флісу Synchilla. Він був
створений у співпраці з тією самою фабрикою
Malden Mills. Зменшення ворсу зробило матеріал
легшим. Слідом за цією інновацією Patagonia
випустила поліестер Capilene, який відводив
вологу від тіла та легко чистився, не втрачаючи
своїх якостей. Розробка вигідно відрізнялася від
поліпропілену, який псувався після прання. Ці дві
революційні тканини допомогли компанії
зрозуміти, що немає потреби обмежуватись
існуючими матеріалами.

Бренд також займався переосмисленням того, як

має виглядати екіпірування. Він став піонером у
своїй галузі, запропонувавши яскраві кольори
альпіністського одягу замість традиційних для
того часу сірих, коричневих та бежевих відтінків.

Як і у багатьох інших брендів, Patagonia мала

нелегкі часи. Після швидкого зростання у 80-х
роках компанія виявилася близька до банкрутства
через неможливість утримувати величезне
виробництво. З чуток, Шуінар навіть брав кредит
під високі відсотки, щоб утримати своє дітище на
плаву. Він був змушений звільнити близько 20%
співробітників та зайнятися пошуком інвесторів.
Проект Chouinard Equipment довелося продати.
Його подальшим розвитком зайнялися колишні
працівники, які у 1989 році перейменували марку
на Black Diamond Equipment. Незважаючи на всі
труднощі, марці все ж таки вдалося вижити. Цей
неспокійний час вплинув на корпоративну
культуру Patagonia. Компанія почала більше
дбати про співробітників, а не про прибуток.
Вона створила дружню атмосферу в офісі, де
немає дверей та кабінетів. Хоча принцип «open
space», популярний і сьогодні, не всім здається
комфортним, працівники каліфорнійської марки з
цим не мають проблем. Вони невимушено
спілкуються, а у перервах займаються спортом. У
будівлі є своє кафе та дитячий садок. У вихідні
колеги їздять до організованих брендом
заміських поїздок.

Серед інших важливих рішень марки значиться

розробка тканини Tencel - ліоцела, виготовленого
з деревної целюлози. Натуральний каучук Yulex
для гідрокостюмів знижує викиди вуглекислого
газу до 80% порівняно з матеріалами, що
конкурують. Деякі з найбільш вражаючих
технологічних досягнень бренду включають
мембрану H2No, яка забезпечує
водонепроникність та захист від вітру.

Сьогодні Patagonia стала тим, ким ніколи не

прагнула бути: модною вуличною маркою.
Цей успіх не обмежується виключно зимовим
одягом. Нейлонові шорти Baggies досить
часто можна зустріти на вулицях міста та
пляжах так само, як толстовки та футболки
бренду

Ще в 1986 році Patagonia почала жертвувати

10% свого прибутку (або 1% з продажу)
природоохоронним організаціям, чим
займається досі з програмою "1% for the
Planet". Бренд також прагне скоротити
виробництво нових речей, закликаючи
клієнтів не купувати більше, ніж їм потрібно.
Він виступає проти моди, що швидко
змінюється, і створення недовговічних
виробів з проектом «Common Threads».
Споживачі можуть відправляти зношений
одяг назад до магазину «на ремонт».
Програма Worn Wear пропонує не просто
відремонтувати речі, але й заробити на цьому,
якщо у вас немає бажання носити їх знову. Для
цього потрібно принести одяг у спеціальні
магазини, де його приведуть у належний вигляд.
Потім вироби знову виставлять на продаж, а
частина отриманої суми перейде на так званий
кредитний рахунок покупця
У свої 80 років Івон Шуінар все ще керує
компанією, чий головний офіс, як і раніше,
розташований у Вентурі.