Криштофор Насті

1) Чому фільм називається саме так?

«Ex machina» походить від латинського виразу «Deus ex machina», що у

дослівному перекладі означає «Бог із машини». Цікаво те, що у назві фільму
немає вставки «deus». Тоді виходить, що це просто машина без Бога? Думаю
назва була скорочена навмисно, щоб, переглядаючи фільм, кожен зміг віднайти
там «Бога».

Мої пошуки тривали не довго, оскільки після фрази Натана «Якщо я створив
робота з інтелектом – я не просто людина, я Бог» все прояснилось. Що стало
для мене цікавою темою для роздумів – це те, що окрім того, щоб визначити
«Бога» ми можемо надати цьому слову власного значення, оскільки, як на мене,
використовувати слово «Бог» у стандартному значенні трохи загучно,
натомість я б використовувала слово «творець». Для мене він утотожнюється з
Богом лиш через те, що йому вдалось створити щось абсолютно нове,
неймовірне та значно могутніше ніж він міг очікувати.

Іншою думкою є те, що «Богом», який є «втраченим» у заголовку, насправді є

Ейва. Богом, що виникає з технологій, а оскільки автор «вийняв» це слово із
заголовку, можливо, він хотів показати її справжню природу невизначеною,
незнаною.

Я вирішила відхилитись від вислову і надати назві власного сенсу. А якщо «ex»
це не «з», а «колишній»? Колишня машина. Якщо розглядати таке трактування,
то випливає дуже цікаве пояснення: Ейва протягом всього фільму виглядала як
робот. Ми бачили металеві частини її тіла, кожну деталь. В кінці фільму ж вона
набуває жіночої подоби і її «несправжність» вже нікому не вдасться побачити.
Вона житиме серед людей і вони сприйматимуть її як звичайну жінку, навіть не
підозрюючи, що насправді це машина.

2) Які філософські уявлення про свідомість транслюють автори фільму?

Мені здається, найважливіше – це мовa. Спеціалізована, інформаційно-знакова

діяльність із вираження думки, мислення, свідомості. Мова виступає рушійною
силою переведення несвідомих структур у соціальні продукти. Мова - базис,
який є провідником впливу свідомості на життя людини. Не існує мови без
мислення, як і мислення без мови.

Свідомість – багатогранне поняття, воно є специфічним та складним. Це не

лише знання, але й когнітивні навички, система цінностей, потреба, інтереси та
емоційні стани. Прикладом цього Калеб, у якого присутня людська свідомість.
Він співчутливий, емпатійний, коли ж Ейва проявляла такі якості лише для
цілі, яка була у ній запрограмована.
 «Кожна епоха формує власне уявлення про свідомість, зміст якого значною
мірою залежить від домінуючого світогляду». Тобто поняття свідомості
еволюціонує, трактування змінюються, тому не виключено, що колись і
машини будуть наділені свідомістю.

3) Які уявлення про людину і людськість вони нам показують? Яку "правду"

відкриває цей фільм про людство? Поясніть.

Я вважаю, що автори фільму висвітлюють дуже багато тем, які стосуються

людини та людськості. У ньому зображено егоїзм, жорстокість, одержимість
своїми ідеями, самозакоханість. Ці якості зібрались в особі Нейтона. Для мене
цей фільм був грою контрастів, оскільки Калеб – повна протилежність
Нейтону: він чуйний, емпатійний, має лише добрі наміри і готовий допомогти.
Також мені вдалось помітити контраст природи і техніки: чудові пейзажі та
роботи, що чудово показує перевагу будь-чого живого над неживим.

Для себе я виділила те, що мені у фільми здалось основним: людська слабкість
до маніпуляцій та здатність легко піддатись емоціям. Для штучного інтелекту
це є абсолютно непритаманним. Цікава деталь, яка розкриває певну «правду»
про людство – це те, що ми дуже часто не можемо відрізнити справжність від
фальшивості. Йдеться про те, що ми самі вдягаємо маски і оточують нас такі ж
люди. Так, як, наприклад, Калеб і не підозрював, що Кіото – це робот. Страшно
те, що коли ми розуміємо, що наші уявлення про когось/щось руйнуються і ми
губимось у цьому просторі незрозумілості, ми можемо поставити під сумніви
власну справжність, як і сталось з Калебом.

Проте найстрашнішою для мене стала думка, що у цьому фільмі не людина

тестує робота, а навпаки. Колись таких роботів як Ейва буде в рази більше і
вони сприйматимуть людей як примітивних створінь. Звісно не хочеться в це
вірити, проте розвиток технологій дуже стрімкий і колись людина створить те,
що може її знищити.