Криштофор Насті

На мою думку, автор, в першу чергу, хоче показати нам як у сучасному світі люди
знищують справжні цінності. Зокрема, що стосується мистецтва. Красиві картини:
пейзажі, портрети, натюрморти вже «не в моді». Зараз під маскою «modern art» можна
продати усе. Навіть якщо на полотні одна цятка. Люди платять гроші за плоди власної
уяви, оскільки сучасне мистецтво – це про інтерпретацію. На це можна дивитись у
суб’єктивістському аспекті, згідно з яким цінність залежить від свідомості суб’єкта,
оскільки нею вважають лише те, що суб’єкт цінує, чому надає значення. Тоді стає
зрозуміло, як здавалось би дивні і не надихаючі речі можуть стати ледь не витвором
мистецтва, за яке потрібно платити чималу суму.
Цей фільм залишив багато цікавих питань, над якими я довго роздумувала і,
моментами, з них народжувалось ще більше, проте зараз я хочу у своїй останній роботі,
поділитись, на мою думку, найцікавішими :)
Спершу хочу взяти до уваги те, як бачить автор проблему цінностей у сучасному
світі. І розпочну з цінностей у мистецтві, оскільки це те чим живе Бенксі. В першу
чергу, для нього цінність = сенс. Всі, згадані у фільмі, вуличні митці, Бенксі в тому ж
числі, мали свою ідею, задумку, яку втілювали в життя у своєрідний спосіб, за
допомогою власного стилю. У кожен твір вони вкладають частину себе, інтерпретують
звичні речі у незвичний спосіб і саме у цьому автор бачить цінність мистецтва. Тьєррі ж
був божевільним фанатиком, йому було байдуже чим займатись, він хапався за все.
Спочатку це була відео зйомка, якою він маніакально захопився. А згодом це стало
вуличне мистецтво. Також мені дуже запам’яталась фраза Бенксі щодо роботи Тьєррі,
тобто Mr. Brainwash. Бенксі сказав, що «у його руках мистецтво втрачає сенс» і, я
вважаю, що він мав на увазі те, що праця Тьєррі більшою мірою полягає у переробці
того, що вже давно існувало, а не створенню чогось нового та індивідуального, а також
того, що він перетворив мистецтво на бізнес. Тому, що стосується цінностей, хочу
виділити ще й оригінальність. Тобто важливість наявності індивідуальності, наприклад
власного неповторного стилю.
Ще один момент, який стосується цінностей, я зауважила у контексті
духовного/матеріального надбання. Одразу хочу згадати про назву фільму «Вихід через
сувенірну крамницю». Я вважаю, що це можна проінтерпретувати наступним чином:
Суть вуличного мистецтва була далеко не в грошах, це був вияв творчості, новий
напрям наповненого сенсом мистецтва, а Тьєррі перетворив це в бізнес, в прибуток і
вуличне мистецтво певним чином перетворилось на товар. Тобто можна виділити
певний контраст думок: для Бенксі це було духовним надбанням, він вкладав у це душу
та творив щось нове, в той час як Тьєррі наживався на творчості інших, в яке вносив
часткові корективи.
Також у фільмі я побачила проблему, наче, найголовнішої цінності в житті
кожної людини – це сім’я. З дитинства нам закладається розуміння, що це основне в
житті і саме сім’я є джерелом щастя. Звісно, є люди, які значно більше цінують кар’єру і
саме це приносить їм задоволення і, у такому випадку, вони самотні і не мають бажання
створювати повноцінну сім’ю. У Тьєррі ж була інша ситуація: у нього є дружина та
діти, проте складається враження, що для нього це нічого не означає. Тут мені здалось
доцільним згадати про німецького мислителя Франца Брентано. Він вважав, що людина
потребує чогось, оскільки надає йому цінність. За його твердженнями, цінність визначає
потребу. Попри очевидний зв’язок між цінністю і потребою, багато мислителів
переконані в неможливості заснування цінності на потребі як психічному стані окремої
людини. Справді, щось набуває чи втрачає потребу для суб’єкта залежно від його стану.
Вода, наприклад, є цінністю під час відчуття спраги і перестає бути нею після її
задоволення. Тому в мене виникла думка, що після смерті мами він не отримував
стільки любові, як йому було потрібна, і можливо, власна сім’я була більш потребою
ніж цінністю. Коли ж він отримав бажане, у нього з’явилась інша ціль, яку він почав
переслідувати.
Друга думка, що виникла у мене, і яку я б хотіла описати, стосується саме
авторства фільму. Після перегляду я задумалась про те, що це фільм Бенксі про
чоловіка, який хотів зняти про нього фільм. І після того, як я задумалась над цим, я
виділила ще одну цінність – талант. Тут для мене знайшло місце висловлювання
«Талановита людина – талановита у всьому». Тьєррі, маючи купу матеріалу, не зміг
зробити хорошого фільму, що зайвий раз показує, що це не покликання, а захоплення, в
той час як Бенксі, сам того не плануючи, створив чудову стрічку.
Останнє питання, яке я хочу описати у своїй роботі стосується ціни мистецтва.
Найчастіше на вартість творів мистецтва впливають певні фактори та події що
стосуються картин. Наприклад, в яких умовах вона була написана чи яким було життя
автора. Що мені дуже подобається, то це особа Бенксі. Завдяки тому, що про нього
нічого не відомо, оцінюється мистецтво, а не фактори, що вплинули на написання його
картин. Проте є і інша сторона медалі. Ця вуаль невідомості додає неабиякого інтересу і
завдяки їй твори Бенксі коштують шалених грошей. Тому я вважаю що на успіх Тьєррі
вплинув якісний піар, оскільки він звертався по допомогу як до Бенксі, так і до інших
вуличних митців, що є чи не найважливішим фактором впливу на вартість його роботи.
Люди повелись на цю велику авантюру, захоплювались роботами Террі, утворювали
довжелезні черги і платили шалені гроші. Йому вдалось відповідати своєму псевдоніму,
оскільки він дуже непогано washed people`s brains. Він показав, що не обов’язково бути
справжнім творцем, художником аби залишити свій слід у сучасному мистецтві.
Саме приклад Тьєррі демонструє які цінності переважають зараз в нашому світі і
як людьми керує думка авторитетів. Зокрема самим Тьєррі. Перебуваючи у компанії
вуличних художників він захотів їх наслідувати, хоча спочатку не мав такого наміру.
Він просто гнався за тим, що зараз є популярним та інтригуючим. А те, що інтригуюче
та популярне стає дорогим, бо все в наш час починає зводитись до грошей. Що і
трапилось з вуличним мистецтвом у фільмі, яке раптом з вулиць опинилось у галереях і
через свою масовість почало цінуватись настільки, що люди були готові купувати
твори вуличних художників за скажені суми. Навіть сам Бенксі казав, що все це
перетворилось на бізнес та зіпсувалось грошима, хоча суть була зовсім не в них.