Економічна природа та сутність державного кредиту.
Держ кредит є ланкою державних фінансів та безпосередньо пов’язаний з бюджетним дефіц итом: він є джерелом його покриття Державний кредит за своєю економічною сутністю - це сукупність економічних відносин між державою з одного боку, і фізичними та юридичними особами з іншого, за яких держава є позичальником, кредитором і гарантом. Як економічна категорія – це економічні відносини між державою та фіз і юр особами з приводу мобілізації тимчасово вільних коштів з метою фінансування державних витрат. Відмінності між банківським та державним кредитом
Класифікація державного кредиту за формою:
– активний (держава у кредитних зобов’язаннях є кредитором(дає); – пасивний (держава є позичальником(позичає) або гарантом). Функції державного кредиту Через розподільчу функцію державного кредиту забезпечується формування централізованих грошових фондів держави або їх використання Сутність регулюючої функції державного кредиту виявляється в тому, що вступаючи в кредитні відносини держава впливає на стан грошового обігу, рівень процентних ставок на ринку грошей і капіталів, на виробництво і зайнятість.
Специфічними особливостями контрольної функції державного кредиту є:
1) ця функція тісно пов'язана з діяльністю держави і станом централізованого фонду грошових коштів; 2) охоплює рух вартості в двосторонньому порядку, оскільки державний кредит передбачає повернення отриманих коштів; 3) здійснюється не тільки фінансовими структурами, а й кредитними установами З боку держави суб’єкти : кабмін, мінфін, держ казначейство, НБУ… Формами внутрішнього державного кредиту є: ощадна справа – ощадні установи виконують роль посередників при наданні позик державі за рахунок позичкових коштів населення без повідомлення реальних власників про купівлю державних цінних паперів; державні запозичення – основна форма державного кредиту, яка характеризується тим, що тимчасово вільні кошти населення та суб’єктів господарювання залучаються шляхом випуску і реалізації державних цінних паперів гарантовані запозичення – умовна форма державного кредиту, при якій уряд виступає гарантом погашення запозичень та виплати відсотків за ними, які здійснені органами влади нижчого рівня або суб’єктами господарювання. Види державних запозичень: 1) за місцем розміщення: внутрішні/зовнішні 2) за правом емісії: державні/ місцеві 3) за забезпеченістю: заставні запозичення – забезпечуються державним майном чи конкретними доходами; беззаставні запозичення – не мають конкретного матеріального забезпечення, їх надійність визначається авторитетом держави; 4) за позичальником / утримувачем цінних паперів 5) за терміном погашення: короткострокові(до 1р) середньо(від 1до 5р) довгостр(>5р) 6) за формою виплати доходів: процентні запозичення – дохід встановлюється у вигляді позичкового процента; виграшні запозичення – виплата доходу здійснюється на підставі проведення тиражів виграшів; дисконтні запозичення (з нульовим купоном) – цінні папери купуються з певною знижкою, а погашаються за номінальною вартістю 7) за характером погашення: запозичення з одноразовою виплатою/ запозичення з виплатою частинами 8) згідно з правовим оформленням: - запозичення за допомогою цінних паперів – облігаційні позики, казначейські зобов’язання; - запозичення на підставі угод – позики міжнародних організацій, урядів. Державні облігації України бувають наступних видів: 1) облігації внутрішніх державних позик України – це державні цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов’язання України щодо відшкодування пред’явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій; 2) 2)облігації зовнішніх державних позик України – це державні боргові цінні папери, що розміщуються на міжнародних фондових ринках 3) цільові державні облігації України – це облігації внутрішніх державних позик, емісія яких є джерелом фінансування дефіциту державного бюджету в обсягах, передбачених на цю мету законом про Державний бюджет України на відповідний рік, та в межах граничного розміру державного боргу. Міжнародний державний кредит – це сукупність відносин, у яких держава виступає на світовому фінансовому ринку в ролі позичальника або кредитора.