Вступ

Архітектура Італії дуже різноманітна за архітектурними стилями, які не

можна класифікувати просто за періодом або регіоном, це наслідок історичної
роздробленості Італії на невеликі держави. Історія італійської архітектури
нараховує кілька тисячоліть. Італія зробила величезний внесок до світової
архітектури: саме стародавні римляни почали активно використовувати та
поширили на території Європи такі конструкції як арка, купол, акведук,
Слайд 3
Італія — батьківщина Ренесансу (XIV—XVI століття) та палладіанства —
мистецького руху, що надихнув інші архітектурні течії в Європі та Америці,
стилю бароко, а також італійського стилю у світовій архітектурі XIX століття.

Шедеври світової архітектури Італії

В Італії нараховується понад 100 000 пам'яток культурної спадщини, зокрема

й архітектури (музеї, палаци, будинки, церкви, вілли, фонтани тощо). Разом
із Китаєм, Італія посідає перше місце у світі за кількістю пам'яток , внесених
до списку світової спадщини ЮНЕСКО, причому 23 з них визнані шедеврами
людського генія. В цій країні розташована низка шедеврів світової архітектури,
таких як Колізей, Міланський собор, собор святого Петра, Моле-
Антонелліана тощо.

Стиль бароко в Італії / Приклади

Стиль бароко, пов'язаний із рухом Контрреформації, виник у Римі та

розповсюдився на весь католицький світ. Перші впізнавані зародки цього стилю
можна зустріти в роботах Карло Мадерно (фасад церкви Санта-Сусанна, фасад і
нава собору Святого Петра у Ватикані, базиліка Сант-Андреа-делла-Валле, чий
фасад завершив Карло Райнальді) та Мартіно Лонгі-молодшого (фасад церкви
Сан-Вінченцо-і-Анастасіо біля Треві) — в них видно спробу підсилити
центральну вісь фасаду за допомогою ступеневого використання пілястрів,
напівколон та колон.
 Видатні архітектори

Пізніше Лоренцо Берніні, Франческо Борроміні та П'єтро да Кортона значно

розвинули стиль бароко, проте не лише за рахунок декоративних елементів, а
використовуючи концепцію простору, основану на розробці нових форм, таких
як еліпс, спіраль, поліцентрична крива. Ці архітектори будували переважно
релігійні будівлі (церкви Сант-Андреа-аль-Квірінале в Римі та Санта-Марія-
Ассунта в Ариччі — Берніні; церкви Сант-Аньєзе-ін-Аґоне, Сан Карло алле

Кваттро Фонтане, Сант Іво алла Сапієнца та нава Латеранської базиліки —

Борроміні; церкви Сан-Лука-і-Мартіна, Санта-Марія-делла-Паче та фасад
церкви Санта-Марія-ін-Віа-Лата — П'єтро да Кортона), проте іноді зводили і
цивільні споруди: Палаццо Кіджі-Одескалькі (Берніні), Палаццо
Монтечиторіо (Берніні та Карло Фонтана), Палаццо Барберіні (Берніні та
Борроміні), Палаццо-ді-Пропаганда-Фіде та перспективна галерея в Палаццо
Спада (Борроміні).
2-Й слайд Створення перших проєктів в стилі бароко
В епоху бароко продовжувалися і містобудівні проєкти. Так, папа Сікст V за
технічної підтримки Доменіко Фонтана створив перший в сучасній історії Рима
містобудівний проєкт. За цим проєктом у місті були прокладені нові широкі
вулиці, що сполучали найважливіші райони міста і головні релігійні та
адміністративні споруди, були створені або перебудовані великі площі (П'яцца-
дель-Пополо, П'яцца-Навона, площа святого Петра) та важливі палаци.
3-Й слайд Поширення стилю бароко в інші міста Італії
Стиль бароко незабаром поширився і на інші італійські міста, досягнувши
Туріна (розширення міста за проєктом Карло та Амедео
Кастелалмонте, каплиця Гваріні, церква Сан-Лоренцо та Палаццо Каріньяно
роботи Гваріно Гваріні), Мілана (церква Сан-Джузеппе, зведена Франческо
Марія Рікіні), Венеції (собор Санта-Марія-делла-Салуте, зведений Бальдассаре
Лонгена), Неаполя (де працювали Франческо Грімальді, Козімо Фанзаго,
Фердінандо Санфеліче, що збудували відповідно каплицю-скарбницю собору
святого Януарія, церкву Санта-Марія-Еджіціака-а-Піццофальконе та Палаццо-
делло-Спаньйоло), Апулії (базиліка Санта-Кроче в Лечче, декорована у стилі
іспанського платереско) та, особливо після землетрусу 1693 року, Сицилії
(собор святої Агати в Катанії, собор святого Георгія в Рагузі, церкву Сан-
Доменіко в Ното тощо)
 відомий архітектор та інженер доби пізнього Відродження і
Ранішнього бароко Риму. Один з перших, хто почав перебудову Риму на засадах
регулярного містобудування, реалізував в місті трипроменеву схему головних
вулиць, підхоплених пізніше різними будівничими різних країн у Франції, Росії
тощо.