Тема 2:

Поняття музичної форми. Будова музичної форми. Музичний тематизм.

Фактура. Принципи розвитку в музичній формі. Єдність форми і змісту
музичного твору.
Музична форма - це реальний або уявний предмет (чи процес), що
сприймається чуттєво, є організованим за певними законами й принципами і
має художньо-образне значення.
 Субстанцією музичної форми є звук. Будова музичної форми є ієрархічною.
Структура має декілька рівнів, кожен із них підпорядкований іншому, більш
високому, і є для нього основою.
Перший фундаментальний рівень - звуковий (фонічний, сонорний), тут діють
закони фізики звуку, фізіології та психології звукового сприйняття.
Наступний, більш високий рівень організації музичної форми - інтонаційно-
мовний. На цьому рівні основні властивості звуку ( висота, тривалість, гучність
) піддаються вимірюванню. Їх зміни підлягають певним закономірностям:
метроритмічним, звуковисотним, ладовим, тональним.
Наступний рівень -  фактурний. Поєднання простих інтонаційно-мовних
елементів в одночасному звучанні: проста форма (гетерофонія, акордовий
склад ), складна ( поліфонія, гомофонно-гармонічний склад ).
Наступний рівень -  композиційний. На цьому рівні фактурно оформлена
музично-звукова мова здобуває логічно послідовне й завершене
влаштування. Це принципи періодичного, репризного, рефреноподібного
повтору, варіювання ( куплетна, репризна тричастинна, варіаційна,
рондальна, сонатна форми ).
Композиція твору становить собою ієрархію рівнів. Кожен із них
представлений своїм власним елементом: тема, хід; частина; партія; розділ;
частина циклу.
Музична тема - це відносно завершене, індивідуалізоване інтонаційне
утворення, яке виконує дві функції:
- образно-змістовного елемента, “суб’єкта”, “персонажа” музично-
драматичної дії;
- основного конструктивного елемента в побудові композиції твору.
Отже, тема - це завершена або відносно завершена музична думка, котра
піддається ( в даному творі ) розвитку.
Теми музичних творів мають найрізноманітнішу синтаксичну структуру.
Найменша з них може бути утворена одним мотивом або фразою ( короткі,
образно конкретні й водночас здатні до переродження, багатоликих
трансформацій початкові тематичні побудови ). Іншу групу складають теми,
що становлять собою більш розгорнуті й завершені в синтаксичному
розумінні побудови. В таких темах всередині з’являються елементи, які самі
виконують у відношенні до них функцію тематичного матеріалу, представлені
одиницями рівня мотиву чи фрази - мікротеми.  Таким чином, у деяких
творах ми можемо виявити тематичні елементи декількох рівнів.
Не може бути твору без теми та не буває творів, які складаються з самої
лише теми, так як тема є елементом композиції.
У побудові композиційної споруди беруть участь не лише теми, а й
інтонаційні утворення. Вони виконують допоміжну конструктивну функцію:
створюють підготовку звучання теми, пов’язують тему з її зміненими
проведеннями або з новими тематичними побудовами, здійснюють
тональний, темповий, регістровий перехід  до нового розділу - це є ходи.
Частина - це відносно завершена композиційна побудова, утворена з
тематичного матеріалу ( можливо за участю ходу ), яка з іншими структурами
подібного масштабу й рівня входить до складу розділу або ж у композицію
всього твору в цілому.
Розділ - це композиційно завершений фрагмент твору. Він складається з
декількох частин і разом з іншими розділами утворюють композицію цілого.
Розділ також виконує функції компонента образно-драматургічної тканини й
конструктивної одиниці композиції.
У певних особливих випадках композиція твору настільки складна, що в
розділах позначаються свої сегменти, які називаються партіями. Під цим
поняттям розуміють відносно завершений елемент композиції, який разом з
іншими елементами того ж рівня складають розділ форми. Самі ж партії
утворюються з тем і простих частин ( наприклад: сольна композиція ).
Найбільшою за масштабом одиницею композиції є частина циклу -
завершений фрагмент твору, відділений від інших аналогічних фрагментів
перервою в звучанні, який у ряді випадків має значення автономної
композиції. Це, по суті, твір у творі.
Теми служать основним будівельним матеріалом композиції, причому
необхідними на всіх етапах становлення форми: на початку, в середині й при
закінченні.
Є три основні типи викладу композиційного матеріалу:
- початковий ( або експозиційний );
- розвиваючий ( або серединний );
 - завершальний.