Степан Радченко. Кожен раз, як хтось згадує це ім'я, мене пробирають мурахи. Від негативу.

А хто
сказав, що улюблений персонаж має бути хорошим? На мою думку, якщо герой змушував мене
переживати такі сильні емоції, хай і негативні, то він заслуговує уваги. Але більше заслуговує на
повагу автор - це ж треба так написати персонажа, аби він викликав в мене почуття такої сили, якої
рідко можуть викликати реальні люди.

Ненависть - слово сильне. Руйнуюче почуття. Я відчувала до "Стефана" скоріш призирство. Так,
влучне слово. В одному образі поєднались всі риси, які я так не люблю. Він був настільки
самовпевненим. Він був егоїстичним. Ставивши себе над іншими, вів на публіці себе лицемірно, в
той час як його думки переповнювала огида і приниження інших людей. До жінок він ставився як
до "етапів життя", позбавляючи їх суб'єктності. Сказати чесно, я була розчарована, що в кінці
"Міста" Степан не залишився з нічим. Весь твір, читаючи його огидні думки, я вірила в карму.

Я все ще пам'ятаю свою злість, читаючи сцену, де Зоська вчила цього пройдисвіта танцям. Він
думав лиш про те, як буде гарно притискати різних жінок до себе під музику. Як буде ставити свою
ногу між їх. Як зможе відчувати їх груди крізь убрання. І тільки думки про це змусили його
погодитися на прохання своєї дівчини. Я занадто себе поважаю, аби контактувати з такими
чоловіками, і читати подібне - гидко. Не хочеться підпускати до себе таке, навіть крізь чорнила на
папері.

Взагалі вся історія Зоськи - сумна. Як вміло цей чоловік спочатку закохав її, добився, пообіцяв
любов, а потім грубо відкинув. Як сам собі щось надумав, і відштовхнув ту, що покохала...

Хоча знаєте, з іншого боку, які ж Степан подавав надії на початку. Я навіть думала, він може бути
чудовим прикладом працьовитості, наполегливості, жаги до знань для молодих юнаків. Та знов
таки, тільки Валер'ян Підмогильний заслуговує тут на повагу. Так обернути персонажа, зробити
його таким собі "героєм нашого часу". Я дякую за емоційні гойдалки, що влаштував мені головний
персонаж роману "Місто". І дякую, що остаточно визначилась, яку людину я точно не хочу бачити
поряд. Степана Радченко.