26.01.

2023 Харківщинознавство

У 18 столітті Харків пережив значні зміни у зовнішньому вигляді, які

пов'язані зі зростанням його населення та розвитком промисловості. У цей
період місто перетворилося з невеликої провінційного поселення на одне з
найбільших та найважливіших міст Російської імперії.
Однією з найбільш помітних змін у зовнішньому вигляді Харкова стала
розбудова нових вулиць, яка відбувалася згідно з планом містобудівного
розвитку. Також було побудовано багато нових будівель, в тому числі
громадських, релігійних та житлових.
Значно зросла чисельність населення міста, що призвело до збільшення
кількості ринків, торгових рядів та магазинів. Також відбувалося активне
будівництво нових заводів та фабрик, що стимулювало розвиток
промисловості Харкова.
З'явився університет, який зіграв важливу роль у розвитку освіти в
Україні та формуванні української інтелігенції. Також було засновано багато
інших освітніх закладів, які стали привабливими для студентів з усієї
Російської імперії.
Значний вплив на зовнішній вигляд міста мав розвиток залізничного
транспорту, завдяки чому Харків став одним з найбільш важливих
залізничних вузлів Російської імперії. Це призвело до будівництва нових
вокзалів та розвитку транспортної інфраструктури міста.

09.02.2023 Харківщинознавство

Харків 18 століття переживав історичний бум, зростання населення та

розвиток промисловості та культури, що змінило місто і його вигляд
назавжди. Харків став одним з найбільших та найважливіших міст Російської
імперії, яке зростало і розвивалося з кожним роком.
У 19 столітті Харків продовжував розвиватися як велике промислове
місто, що призвело до збільшення чисельності населення та збільшення
кількості проблем, пов'язаних з благоустроєм міста. Проте в цей період в
Харкові було здійснено кілька важливих ініціатив, спрямованих на
поліпшення зовнішнього вигляду міста та забезпечення комфортних умов
для мешканців.
У 1860-х роках у Харкові почали активно будувати нові вулиці та
проводити реконструкцію старих. Було створено нові парки та сквери, а
також були встановлені фонтани та скульптури в рамках програми
забезпечення міста сучасними вуличними прикрасами. Завдяки цим
ініціативам Харків змінювався з сільського містечка на велике промислове
місто, забезпечене комфортними умовами для мешканців.
Окрім цього, у 19 столітті Харків став одним з перших міст в
Російській імперії, де було створено систему водопостачання. У 1868 році
було побудовано першу водонапірну башту, що забезпечував місто питною
водою. Згодом було побудовано більше водонапірних башт та водопроводів,
що значно поліпшило ситуацію з водопостачанням міста.
Також у 19 столітті Харків став одним з центрів освіти та культури
Російської імперії. У місті з'явилася Харківська губернська бібліотека,
Харківський університет та інші вищі навчальні заклади. Було створено
також музеї, театри та інші культурні установи.
Отже, у 19 столітті Харків переживав значний розвиток, забезпечуючи
мешканцям комфортні умови для життя та розвитку. Реконструкція парку,
будівництво нових вулиць та скверів, встановлення вуличних прикрас та
система водопостачання стали важливими елементами благоустрою міста.
Крім того, з'явилися нові вищі навчальні заклади та культурні установи, що
забезпечили Харкові статус центру освіти та культури.

23.03.2023 Харківщинознавство

Харків у 19 столітті був одним з найбільших та найважливіших центрів

України, який зазнав значних політичних змін. У 1797 році місто стало
центром Харківської губернії, яка стала однією з найбільших губерній
Російської імперії. У 1816 році Харків став центром новоствореної
Харківської губернської управи, а в 1835 році став центром провінції
Харківського намісництва, що свідчило про збільшення його важливості. У
1869 році у місті було створено окружний суд та окружну прокуратуру, що
додало ще більшої ваги Харкову як центру правосуддя.
У другій половині 19 століття Харків став центром руху національного
відродження. У місті було створено низку освітніх та культурних установ,
зокрема Харківський університет, Харківську обласну бібліотеку та інші. У
цей період відбувалися активні політичні процеси, зокрема, у 1860-1870-х
роках діяла організація "Кирило-Мефодіївське братство", яке прагнуло до
національно-культурного відродження українського народу.
У 1891 році в Харкові було створено першу українську політичну
партію "Українська народна партія", яка пропагувала ідеї національного
відродження та боротьби за автономію України в складі Російської імперії. У
цей час Харків був одним з найважливіших центрів українського
національного руху, де діяли видатні діячі культури та освіти, такі як
Михайло Коцюбинський, Іван Котляревський та інші.
 Нещадна капіталістична експлуатація, політичне безправ’я і
національний гніт викликали протести і обурення трудящих мас.
У зв’язку з наростанням в країні революційно-демократичного руху в
промислових центрах починають виникати організації, які ставили собі за
мету поширення революційних ідей. Однією з перших таких організацій у
місті було Харківське таємне товариство. Його заснували в 1856 році
студенти Я. М. Бекман, М. Д. Муравський та П. В. Завадський. Товариство
поширювало серед студентської молоді, селян і солдатів твори революційних
демократів М. Г. Чернишевського, Т. Г. Шевченка та О. І. Герцена, з яким
члени товариства підтримували зв’язок. Було випущено й поширено кілька
революційних листівок. У квітні 1858 року товариство очолило заворушення
студентів Харківського університету, після чого більшість його членів було
виключено з навчального закладу.
Початок робітничому руху в Харкові поклав стихійний виступ
робітників і міської бідноти у 1872 році проти сваволі поліції та міської
адміністрації. Тоді було розгромлено канцелярії поліцейських дільниць і
квартири деяких чинів поліції. Тільки на третій день об’єднані сили поліції і
військових частин придушили цей виступ, у якому брали участь 3 тис.
чоловік.
У 60—70-х рр. XIX століття Харків був одним із центрів
народницького руху. В роботі організації «Народна воля» в Харкові брав
участь російський революціонер-народник А. І. Желябов. Народники 8
лютого 1879 року вчинили терористичний акт — поранили на смерть
харківського губернатора Кропоткіна, відомого своєю жорстокістю під час
розправ над політичними в’язнями і студентами.
Із зростанням і розвитком робітничого руху в Росії і на Україні
передові робітники Харкова починають усвідомлювати, що для успішної
боротьби з капіталістами потрібна організація. В січні 1888 року Д. Д.
Бекарюков і Ю. Д. Мельников створюють у Харкові робітничий гурток, у
якому була ще сильна народницька ідеологія. Проте він був першим
осередком, де пропагувалась ідея повалення самодержавства і згуртування
пролетаріату. На початку 90-х рр. у Харкові виникають соціал-демократичні
гуртки і групи. На кінець 90-х рр. вони вже встановили зв’язки з робітниками
всіх більш-менш великих заводів, залізничних майстерень, друкарень та
інших підприємств.
У лютому 1892 року відбувся великий страйк робітників залізничних
майстерень, викликаний запровадженням «Нових правил», які ще більше
погіршували умови праці на підприємстві. Страйкарі вимагали змінити деякі
пункти цих «правил», увільнити начальника майстерень, який знущався над
робітниками, і оплатити за дні хвороби. їх підтримали робітники друкарні
Зільберберга і робітники заводу Бельгійського товариства.
 У 1895—1896 рр. організовується ще кілька гуртків на підприємствах
міста. Використовуючи досвід петербурзького «Союзу боротьби за
визволення робітничого класу», харківські марксисти провадили значну
агітаційну роботу серед трудящих.
В кінці 1899 року був створений Харківський комітет РСДРП, під
керівництвом якого відбулися масові виступи робітників. Комітет випускав
також листівки. Одна з таких листівок, що закликала робітників відзначити 1
Травня припиненням роботи, поширювалась у квітні 1899 року на заводах і
фабриках міста.