Ержи Гротовський був польським театральним режисером і теоретиком, відомим своїм

внеском в експериментальний театр і підходом до «бідного театру». У 1959 році він заснував
Лабораторний театр у Вроцлаві, який став центром його роботи та експериментів.

Підхід «бідного театру» Гротовського був реакцією на традиційні театральні практики його
часу. Він вважав, що театр повинен зосереджуватися на виконавці та його стосунках із
глядачами, а не на складних декораціях, костюмах і реквізиті. Він прагнув позбавитися від
усіх непотрібних елементів і зосередитися на фізичному та емоційному виразі актора.

У підході Гротовського актори проходили інтенсивну фізичну та вокальну підготовку,

працюючи над тим, щоб максимально розвинути свої здібності. Вони використовували
прості костюми та реквізит, а акцент робився на присутності та енергії актора на сцені. Мета
полягала в тому, щоб створити прямий та інтенсивний зв’язок із аудиторією, часто через
занурювальні виступи чи виступи за участю.

Творчість Гротовського справила значний вплив на сучасний театр і перформанс, і багато

сучасних театральних діячів черпають натхнення з його ідей і технік.
Робота Єжи Ґротовського базувалася на низці основних принципів та ідей, які він розвинув
протягом своєї кар’єри. Ось деякі з ключових принципів його підходу:

«Бідний театр»: Гротовський вірив у те, що в театрі необхідно позбутися всіх сторонніх
елементів, таких як складні декорації та костюми, щоб зосередитися на виконавці та його
фізичному та емоційному вираженні.

Фізична підготовка: Гротовський вірив у важливість фізичної підготовки для акторів, щоб
якнайповніше розвинути свої здібності. Цей тренінг часто включав вправи, спрямовані на
збільшення діапазону рухів, гнучкості та фізичної свідомості актора.

Відносини між актором і глядачем: Гротовський вважав, що відносини між актором і

глядачем є вирішальними, і що театр повинен прагнути створити прямий і інтенсивний
зв’язок між ними. Це часто включало занурювальні виступи або виступи за участю, які
стирали межу між виконавцем і аудиторією.

Важливість присутності: Гротовський наголошував на важливості присутності актора на

сцені та здатності проектувати енергію та емоції на публіку.

Використання ритуалу: Гротовський часто включав елементи ритуалу у свої вистави,

використовуючи їх, щоб створити відчуття інтенсивності та занурення як у виконавця, так і у
глядачів.

Загалом робота Гротовського була спрямована на створення нової форми театру, яка була б
більше зосереджена на виконавці та його стосунках із глядачами, і яка віддавала пріоритет
фізичному та емоційному вираженню над традиційними театральними елементами.

Еудженіо Барба — італійський театральний режисер і теоретик, відомий своїм внеском у

сучасний театр і розвиток Odin Teatret. На творчість Барби значний вплив зробили ідеї Єжи
Гротовського, а також традиційні театральні практики з усього світу.

Підхід Барби до театру ґрунтується на ідеї «акторської майстерності», яка передбачає

суворий і безперервний процес навчання та дослідження. Він вважає, що театр має бути
спільним зусиллям, коли кожен актор вносить у постановку свої унікальні навички та досвід.
Робота Барби часто включає в себе злиття різних культурних традицій і стилів виконання, з
акцентом на фізичну експресію, роботу з голосом і використання масок та інших фізичних
об’єктів. Він також наголошує на стосунках між виконавцем і аудиторією, а також на
створенні захоплюючих вистав із залученням участі, які залучають аудиторію новими та
несподіваними способами.

Загалом творчість Барби характеризується глибокою повагою до традиційних театральних

практик, а також бажанням експериментувати та розширювати межі того, чим може бути
театр. Він мав значний вплив на сучасний театр як в Італії, так і в усьому світі.

Робота Еудженіо Барби характеризується набором основних принципів та ідей, які він
розвинув протягом своєї кар'єри. Ось деякі з ключових принципів його підходу:

Акторське ремесло: Барба наголошує на важливості постійного навчання та дослідження для

акторів і розглядає театр як спільне зусилля, яке включає в себе кожен актор, який вносить
свої унікальні навички та досвід.

Міжкультурний обмін: робота Барби часто передбачає злиття різних культурних традицій і
стилів виконання, зосереджуючись на навчанні та впровадженні практики з усього світу.

Фізичне вираження: Барба робить сильний наголос на фізичному вираженні, включаючи

використання тіла та голосу для передачі значення та емоцій.

Маски та об’єкти: Барба часто використовує маски та інші фізичні об’єкти у своїх виступах,
використовуючи їх, щоб досліджувати стосунки між виконавцем і аудиторією та створювати
відчуття занурення та участі.

Залучення аудиторії: Барба вірить у створення вистав, які залучають аудиторію новими та
несподіваними способами, стираючи межу між виконавцем і аудиторією та запрошуючи до
активної участі.

Загалом творчість Барби характеризується глибокою повагою до традиційних театральних

практик, а також бажанням експериментувати та розширювати межі того, чим може бути
театр. Він мав значний вплив на сучасний театр як в Італії, так і в усьому світі.

Для себе я винесла багатограннісь актора і те, як важливо шукати власні засоби виразності,
не боятися ескперементувати та проявляти істинного себе.