хаотична випадкова підозріла

недовірлива ляклива боязка

сексуальна чиста дивна мила
непроста нав’язлива бридка

я ніколи не кохав нікого

так як ось тепер тебе
давай спробуємо разом - знову
але спершу полюби себе

вау я люблю твої думки

фотографії в інсті і тіло
ти цікава і незвична, не як всі.
ти дитина, як ворона біла

а давай ми будем разом

засинати, прокидатись, жити?
ти нічого вже не зміниш в світі
скільки ще я можу тебе вчити

хочеш політаємо на Мрії

ну або вночі зі мною
десь на Васильківській - ти і я
наші мрії, небо й зорі

вибач це було востаннє

я такий, але буваю ніжний
і робити боляче не хочу
прочитаю повідомлення за тиждень

а мені нікого більш не треба

чому не віриш що люблю
шо? та до чого тут довіра
перестань нести якусь фігню
 я про тебе ще не знаю
щось що мав би зрозуміти
нашо ти мені така
зі своїм
поломаним
сприйняттям світу

іноді у мене відчуття

шо ти хвора, йди лічись
а після цієї переписки
стрибнеш з дев’ятого поверху вниз

відчепись, будь ласка, я прошу

жесть це просто неможливо
я ніколи не кохав таку
інакшу, рідну, мою милу

***
пробивна найрозумніша сильна
ще відмінниця, скрізь перша і крута
купа друзів, залицяльників, уваги
але посмішка у тебе шось не та

довіряєш, поважаєш, чуєш

помагаєш і підтримаєш мене
трохи більше аніж тата любиш
перестань скрізь сунути себе

ти яскрава, зіронька на небі

я тебе прийму любУ
тільки не танцюй так сильно в школі
я ж виховувала не таку

ти в дитинстві була завжди в центрі

усі двері відкривала із ноги
 а тепер відклюдькувата стала
може йдеш кудись все ж не туди?

ти пиши, я завжди поруч.

я ж тобі найближча й рідна
доця, більше я тебе не розумію
може тобі інший хтось потрібен

вір у себе, я завжди з тобою

і завжди в ресурсі - звідусіль
чому не чуєш чи не хочеш говорити
я тебе прошу, почуй МІЙ біль

моя Софійка іноді не та

розгублена, в агресії. журба
тепер є дуже часто із тобою
як підбирати правильні слова

а іноді ти сонечко звичайне

як та маленька дівчинка моя
скажи як треба бути щоб завжди
душа була у спокої твоя

***
хотів колись я хлопчика собі
ремонтувати з ним жигуль і ланос
паяти дротики, і радіо зробити
напевно, це б приносило лиш радість

для хлопця треба менше сил

вони прості і зрозумілі
тоді ж на свій з’явилась ти
маленька дивна і невміла

хотів завжди я дівчинку насправді

 але боявсь - з якого боку підійти?
косички заплітати я не вмію
але сердечки ставлю на твої пости

завжди зі мною хочеш говорити

про компліменти просиш, і любов
ще іноді як плачеш в трубку
про сина мимоволі згадую я знову

тепер ти вчиш мене сказать “люблю”

коли дзвоню тобі спитати чи поїла
а потім починаєш про сім’ю
здається, ти не до кінця простила

мені так складно іноді сказати

всі так чи ні на всі твої чому
я сам себе тепер не розумію
а іноді ти думаєш про себе лиш одну

моя Софійка - я колись сказав

тобі тоді було з десяток років
така щаслива, сяяла мала
прибігла ти тоді з своїх уроків

ти завжди вчишся й кожен раз

обов’язково відмовляєшся від грошей
я все сама, пишайтесь мною
приховано й відкрито про це просиш

завжди: тепер, тоді і завтра

пишається тобою татко
і хоч ти іноді цього не чуєш
я точно знаю - відчуваєш, любиш