Гуморальну теорію (від лат.

 humor — рідина, соки організму) підтримував

Гіппократ та його послідовники, згідно з нею, ознаки темпераменту зумовлює
переважання в організмі певної рідини, її властивостей.
Найдавніша теорія темпераменту була розроблена давньогрецьким лікарем
Гіппократом (460–
377 до н. е.), який пов’язував рівень життєдіяльності людини та типи
темпераменту з гуморальним фактором –
співвідношенням між чотирма рідинами, які циркулюють у людському
організмі, – це кров, жовч, чорна жовч та слиз (лімфа, флегма). А також із
філософським вченням про матеріальні стихії (сухість, тепло, волога і холод).
Співвідношення цих рідин, індивідуально своєрідне у кожного організму,
позначалося по-грецьки терміном "красис" (суміш, поєднання), який
у перекладі на латинську мову звучить як "temperament". Кожна з рідин грає
специфічну роль в життєдіяльності людського організму, і залежно від
переважання тієї або іншої рідини в організмі, стверджував
Гіппократ, людина має відповідні темпераментальні характеристики та
специфічним чином реагує на події:
 Кров несе теплоту і зігріває людину (тепло). Оптимістичну, життєрадісну
(сангвінічний) вдачу мають ті, у кого більше
крові. Для темпераменту сангвініка характерні достатньо висока
психічна, емоційна активність, багата жестикуляція. Він рухливий,
вразливий, швидко відгукується на оточуючі події, порівняно легко
переважає невдачі та неприємності.
 Лімфа/слиз/флегма, навпаки, охолоджує поривання і прагнення, оскільки
є холодним соком (холод). Повільні, спокійні, апатичні, байдужі
(флегматики) люди, що мають лімфи більше за інших в організмі.
Темперамент флегматика відрізняє низький рівень поведінкової
активності. Він повільний, спокійний, врівноважений. Йому важко
переключатись з одного виду діяльності на інший. Його відчуття та
настрої є сталими.
 Призначення чорної жовчі – підтримувати вологу в організмі (волога).
Сумні, боязкі та пригнічені (меланхоліки) люди, у яких переважає чорна
жовч. Темперамент меланхоліка характеризується низьким рівнем
нервово-психічної активності, високою емоційною реактивністю; звідси
емоційна ранимість, понижений рівень рухової та мовної активності.
Меланхолік замкнутий, схильний до важких внутрішніх переживань при
відсутності серйозних причин.
 Жовта жовч підсушує зайві соки (сухість). Імпульсивні, дратівливі й
збудливі (холерики), у яких дуже багато світлої жовчі. Темперамент
 холерика відзначається високим рівнем активності, енергійністю дій,
різкістю і стрімкістю рухів, сильними, імпульсивними і яскраво
вираженими емоційними переживаннями. Він нестримний, запальний,
неконтрольований в емоційних ситуаціях.
Оптимальне співвідношення цих соків визначає здоров’я, а непропорційне
змішання призводить до появи захворювань.
На основі
теорії Гіппократа поступово сформувалося вчення про темперамент, згідно з
яким існує чотири типи темпераменту – залежно від домінування в організмі
людини тієї чи іншої рідини.
На основі вчення великого цілителя будувалися подальші вивчення
індивідуальної специфіки людини.
Пізніше римські лікарі позначили це поняття лат. temperamentum, що означає
"необхідне співвідношення частин" > термін темперамент.