Космічні 

промені: частинки з космосу.

Космі́чні про́мені — заряджені частинки високих енергій з космічного простору. Майже
90 % від загальної кількості частинок складають протони, 9 % — ядра гелію (альфа-
частинки) та близько 1 % — електрони (бета-мінус частинки). Наявність частинок з
різними енергіями відображає розмаїття джерел цих частинок. Існування космічних
променів довів 1912 року Віктор Франц Гесс. Під час затемнення сонця на висоту
5300 м на повітряній кулі було піднято три електрометри. Швидкість їх розрядки
виявилася вчетверо більшою, ніж на поверхні. Оскільки випромінювання Сонця було
усунено, Гесс зробив висновок про існування в космосі променів, які мають велику
іонізаційну здатність. За ці дослідження він отримав Нобелівську премію з фізики
1936 року.
В даний час використовуються, кілька наземних методів реєстрації космічних
променів.
пряме виявлення: Пряме виявлення можливе за допомогою всіх видів детекторів
частинок на МКС, на супутниках або на висотних кулях.
Непряме виявлення: Наразі існує декілька наземних методів виявлення космічних
променів: Перший метод виявлення називається повітряним телескопом Черенкова,
призначений для виявлення низько енергетичних (<200 ГеВ) космічних променів за
допомогою аналізу їх випромінювання Черенковського, який передбачає дослідження
гамма-променів, що випромінювались з швидкістю більшою ніж швидкість світла у їх
середній атмосфері.
Широкі атмосферні зливи (ШАЗ), один з методів виявлення, вимірювання заряджених
частинок, які проходять через них. Детектування ШАЗ дозволяє вимірювати значно вищі
енергетичні космічні промені, ніж повітряні черенковсковські телескопи, і в них
можна спостерігати широку ділянку неба, і може бути активним близько 90 % часу. Тим
не менш, вони меншою мірою здатні відокремити фонові ефекти від космічних променів.
Ще один метод виявляє світло від флуоресценції атомів азоту, що рухаються по
атмосфері. Цей метод є найбільш точним для космічних променів з найвищими енергіями