Екзаменаційна робота

з методики викладання музично-теоретичних дисциплін

студентки 2-го курсу

спеціалізації «Музикознавство»

Мухамедової Олени
Тема: Розробка фуги та особливості її структуризації

План:

1. Організаційний момент

2. Запитання для повторення і обговорення попередньої теми

3. Перевірка домашнього завдання

4. Розробка у якості частини фуги:

А) Спільне уявлення та характерні особливості

Б) Структуризація розробки, два типи розвитку

В) Гра та розбір середніх частин фуг за прикладами з I та II томів «ДТК» І. С.

Баха

5. Домашнє завдання
1. Організаційний момент

2. Запитання для повторення і обговорення попередньої теми:

1) Експозиція фуги - загальна характеристика

2) Якого порядку утриманого протискладання потрібно дотримуватись?

Навіть якщо між окремими проведеннями виникають інтермедії?

3) Принцип утворення контрекспозиції. Назвіть приклади типової (E),

неповної (Fis) та ускладненої (F,G) контрекспозицій з першого тому ДТК
І.С.Баха

3. Перевірка домашнього завдання:

1) усний аналіз експозиції деяких фуг з «Добре темперованого клавіру»

І.С.Баха: 1 том: F-dur, g-moll, c-moll, 2 том: E-dur, F-dur

2) експозиція власної двохголосної фуги

4. Розробка у якості частини фуги

А) Розробка являє собою другий обов’язковий розділ фуги, призначення

котрого полягає в оновленні експозиційного матеріалу, тому він складається
з проведень теми та інтермедій із контрапунктичними і тонально-
гармонічними змінами. Розробку також називають середньою, вільною або
розвиваючою частиною, оскільки її утворення відбувається цілком за
серединним принципом викладу матеріалу, характерними проявами якого є:
проведення провідної музичної думки (теми) у підлеглих тональностях та
збільшення обсягу через розгорнуті гармонічно-нестійки інтермедії, які
складаються завдяки імітаційним засобам розвитку (канонічні секвенції).

Від попередньої частини-експозиції розробка відрізняється тим, що:

1) вона не має чіткого регламенту тонального розвитку - тональний план

середньої частини кожної фуги майже індивідуален;

2)закономірність обов‘язкового проведення теми у всіх голосах ігнорується,

тобто проведень може бути більше, або менше, ніж в попередній частині;

3) проведення в розробці не диференціюються на «тему» і «відповідь», кожне

з них сприймається як тема. Це обумовлено тим, що поняття «відповіді»
пов‘язано із відображенням теми у тональності домінанти, а тональний план
розробки не передбачає обов‘язкових тоніко-домінантових співвідношень;
Б) Структура розробки базується на тісному взаємозв‘язку тонального плану
і форми, ладовий контраст досягається певним принципом, який може
втілюватись як у спрощеному вигляді, так і в ускладненому. Обираючи
тональності для проведення теми в розробці необхідно враховувати
планування кульмінаційного проведення. Однак, сама кульмінація фуги не
завжди співпадає із проведенням теми, вона нерідко досягається в інтермедії,
або взагалі знаходиться за межами розвиваючої частини. Залежно від
характеру розвитку середньої частини фуги розподіляються на тонально-
розвиваючі і контрапунктично-розвиваючі:

В) Розробка тонально-розвиваючої фуги відрізняється значним

переважанням інотональних проведень теми, частіше перевага надається
саме іноладовим тональностям. Як правило, для проведення тем у розробці
використовуються тональності першого ступеня спорідненості. Частіше за
все перше проведення проходить в паралельній тональності (III в мажорі, VI
в мінорі), а вже далі відбувається перехід до будь-якої іншої тональності
субдомінантової сфери, завдяки котрій відбувається повернення до основної
тональності у наступній частині - репризі.

[І.С.Бах, I том «ДТК» фуга F-dur]

Інтермедія від експозиції до розробки 31-36т., стретне проведення теми в

паралельній тональності (d) у всіх трьох голосах (сопрано, альт, бас) 37-44т.,
45-46т. - повернення до основної тональності наступної частини.
Цей порядок може ускладнюватись тим, що проведення у паралельній
тональності доповнюється домінантовою відповіддю:

[І.С.Бах I том «ДТК» фуга g-moll]

Інтермедія від експозиції до розробки 8-11т., з 12 такту розпочинається

проведення теми в паралельній тональності (В) у альта, відповідь на тему
звучить у басу в Фа-мажорі, слідом йде ще одне проведення в тональності
сьомого ступіня в сопрано (15т.), а з 17т. відбувається стретне проведення
теми (бас-альт), 20-22т. стретне проведення теми у тональності субдомінанти
- до мінорі (бас-сопрано), яке плавно перетікає до першого проведення теми
в наступній частині.
Тож, найбільш розповсюдженими варіантами тонального плану розробки
тонально-розвиваючої фуги є: VI-(III)-IV-II в мажорі та III-(VII)-VI-IV в
мінорі.

Іноді повернення здійснюється не через субдомінантову тональність, а через

тональність домінанти:

[І.С.Бах, I том ДТК фуга с-moll]

Інтермедія від експозиції до розробки 9-10т., перше проведення теми

розробки у сопрано в паралельній тональності (Es) - 11-12т., 13-14т.-
інтермедія, проведення теми в тональності мінорної домінанти (g) - 15-16т. у
альта, інтермедія від розробки до наступної частини - 16-19т.
Іноді може відбуватись вихід за межі першого ступеню спорідненості
тональностей, в фугах Баха такий перехід зустрічається цілком рідко, у якості
проведення теми в субдомінті до однієї із субдомінант першого ступіню
спорідненості:

[І.С.Бах, I том «ДТК» фуга е-moll]

Тема в d-moll – 30т.

5. Домашнє завдання:

1) Усний аналіз експозиції деяких фуг з «ДТК» І.С.Баха: 1 том – B-dur, Es-
dur, 2 том – b-moll

2) Написати розробку власної двохголосної фуги

3) Розпочати роботу над власною трьохголосною фугою